1 (21-37) Коли хто вкраде вола або овечку, і заріже його або продасть його, то відшкодує п'ять штук великої худоби за вола того, а чотири дрібної худоби за ту овечку.1 Якщо хтось украде вола чи вівцю, і заколе чи продасть, то п'ять волів віддасть за вола і чотири вівці за вівцю.1 «Коли впіймають злодія, як вломлюватиметься, і поб'ють так, що вмре, нема злочину крови.1 Якщо ж в розбої знайдеться злодій, і зранений помре, не має за ним вбивства;1 Коли хто вкраде вола, чи дрібну скотину та й убє її, чи продасть її, пять волів мусить віддати за вола і чотири скотин за одну штуку.
2 (22-1) Коли злодій буде зловлений в підкопі, і буде побитий так, що помре, то нема провини крови на тому, хто побив.2 Якщо хтось застане злодія, який підкопує, і вдарить його так, що той помре, то кров не впаде на нього виною.2 Коли ж над ним уже зійшло сонце, тоді є кривавий злочин; злодій мусить відшкодувати; коли в нього нічого нема, так продадуть його самого за крадіж.2 Якщо ж на нього зійде сонце, винним є, щоб вмерти. Якщо ж він не має (нічого) хай буде проданий за вкраджене.2 Коли захоплять злодїя, як вломився, і побють так, що вмре, то се не буде крівавою провиною.
3 (22-2) Але як засвітило сонце над ним, то є на ньому провина крови. Злодій конче відшкодує, а якщо він нічого не має, то буде проданий за свою крадіжку.3 Та якщо зійшло над ним сонце, то впаде на нього вина за кров. Той, що вкрав, мусить заплатити; а коли нічим, то нехай продадуть його для сплати за вкрадене ним.3 Коли ж украдене, чи то віл, чи осел, чи ягня, знайдеться у нього живим, поверне вдвоє.3 Якщо ж буде зловлений, і крадене знайдеться живим в його руці від осла до вівці, подвійне віддасть.3 Коли ж тодї вже соньце сьвітило, дак се буде крівава провина. Злодїй мусить заплатити; коли ж нїчого нема в його, мусять його, за кражу його продати.
4 (22-3) Якщо та крадіжка справді буде знайдена в руці його живою, від вола аж до осла, до ягняти, то нехай відшкодує удвоє.4 Якщо украдене знайдеться у нього в руках живим, чи то віл, чи віслюк, чи вівця, нехай заплатить удвічі.4 Коли хто попасав би на полі, або на винограднику й пустив би худобину пустопаш, а вона повипасала б на сусідовім полі, то винагородить щонайкращим із свого поля або виноградика свого.4 Якщо ж хто випасе поле чи виноградник, і пожене свою скотину випасати чуже поле, віддасть з свого поля, з свого плоду. Якщо ж усе поле випасе, віддасть найкраще свого поля, або найкраще свого виноградника.4 Коли вкрадене, чи то буде віл, чи осел, чи мала скотина, живим у його знайдуть, мусить він за кожне ще другу животину дати.
5 (22-4) Коли хто випасе поле або виноградника, і пустить свою худобу й буде випасати на чужому полі, відшкодує найліпшим із поля свого й найліпшим із свого виноградника.5 Якщо хтось учинить потраву в полі чи у винограднику, пустивши свою скотину випасати чуже поле, нехай поверне кращим із поля свого і кращим із виноградника свого.5 Коли вибухне вогонь і кинеться в тернину й перекинеться на копи або на хлібні поля, або й на поле, той, хто спричинив пожежу, мусить дати (повне) відшкодування.5 Якщо ж огонь, вийшовши, знайде терня і запалить тік, чи колосся, чи поле, віддасть той, що запалив вогонь.5 Коли хто чуже поле чи виноградник випасувати ме, а скотину свою пускати ме пустопаш, і воно на чужому полї що поїсть, дак мусить він віддати за се найлучче з поля свого чи з виноградника свого.
6 (22-5) Коли вийде огонь і попаде на тернину, і буде спалена скирта, або збіжжя стояче, або поле, конче відшкодує той, хто запалив пожежу.6 Якщо з'явиться вогонь і охопить терен, і спалить копи, або жниво, або поле, то мусить заплатити, хто вчинив цю пожежу.6 Коли хтось передасть другому гроші чи якісь вартісні речі на переховок, і викрадуть їх у нього з хати, мусить злодій, як знайдеться, повернути вдвоє.6 Якщо ж хто ближньому дасть срібло чи посуд на зберігання, і викрадене буде з хати людини, якщо знайдеться злодій, віддасть подвійно.6 Коли загориться багаттє й обійме тернину, а при тому погорять копи, чи на пни стояче колоссє, чи усе поле вигорить, дак мусить той, що через його сталась пожежа, за попалене заплатити.
7 (22-6) Коли хто дасть своєму ближньому срібло або посуд на збереження, а воно буде вкрадене з дому того чоловіка, якщо буде знайдений злодій, нехай відшкодує вдвоє.7 Якщо хтось віддасть ближньому на збереження срібло або речі, і вони украдені будуть з дому його, то, якщо упіймають злодія, нехай він заплатить удвічі.7 Як же злодія не знайдуть, мусить господар хати з'явитися перед Богом, щоб довести, що то не він присвоїв ближнього речі.7 Якщо ж злодій не знайдеться, прийде пан дому перед Бога, і покленеться, що він не вчинив зла відносно всього даного на зберігання ближнім.7 Коли хто другому передасть у схованку гроші, чи дорогі речі, і те буде вкрадене в його, мусить злодїй, коли знайдеться, заплатити удвоє за окражу;
8 (22-7) Якщо ж злодій не буде знайдений, то власник дому буде приведений до суддів, на присягу, що не простягав своєї руки на працю свого ближнього.8 А якщо не впіймають злодія, нехай господар дому стане перед судом і присягнеться, що не простягнув руки своєї на власність ближнього свого.8 В кожнім порушенні власности, чи то буде віл, чи осел, чи вівця, чи одежа, чи всяка інша згуба, що про неї хтось (пошкоджений) скаже: Ось воно, - справа обох мусить іти перед Бога; і той, кого Бог визнає винним, зверне другому вдвоє.8 За кожний визначений злочин відносно теляти і осла і вівці і плаща і всякої оскарженої втрати, якою отже не була б, перед Богом буде суд обом, і винний перед Богом віддасть подійне ближньому.8 Коли ж злодїй не знайдеться, дак мусить власник дому того прийти перед суддїв та й заприсягти, що не загарбав чужої власностї.
9 (22-8) У кожній справі провини, про вола, про осла, про овечку, про одіж, про все згублене, про яке хто скаже, що це його, нехай справа обох прийде до судді. Кого суддя визнає за винного, той відшкодує вдвоє своєму ближньому.9 Про всіляку річ, яка викликає суперечку, про вола, про віслюка, про вівцю, про одяг, про всіляку річ утрачену, про яку хто-небудь скаже, що вона його, справу обидвох слід довести до суддів. Кого звинуватять судді, той заплатить ближньому своєму удвічі.9 Коли хтось передасть другому на переховування осла, чи вола, чи вівцю, словом, якубудь тварину, і воно здохне, скалічиться або його вкрадуть так, що ніхто не бачив,9 Якщо ж хто дасть ближньому осла або теля чи вівцю чи будь яку скотину на зберігання, і буде побитою чи згине чи попаде в полон і ніхто не знає,9 При кожному спроневіренню власностї, чи то буде віл, чи осел, чи малий скот, чи одежина, чи яка инша втрата, про котру хто скаже: `Ось воно`, мусить прийти перед суддїв слово обох, і той, кого суддї узнають винним, мусить заплатити близьньому удвоє.
10 (22-9) Коли хто дасть своєму ближньому на збереження осла, або вола, або овечку, чи яку іншу худобину, а вона згине, або буде скалічена, або буде заграбована, і ніхто того не бачив,10 Якщо хтось віддасть ближньому своєму віслюка, чи вола, чи вівцю, чи яку-небудь іншу скотину на збереження; а вона помре, або буде пошкоджена, або вкрадена, так, що ніхто цього не побачить;10 нехай присяга перед Господом розв'яже між обома, чи він не присвоїв собі річ ближнього; господар мусить пристати (на це), і той не має платити нічого.10 клятва буде до Бога між обома, що він не вчинив зло щодо всього повіреного ближнім. І так його пан прийме, і не віддасть.10 Коли хто передасть другому на перехованнє осла, чи вола, чи малого скота, чи всяку иншу животину, і воно здохне, чи буде пошкоджене, або украдене і нїхто не бачив,
11 (22-10) присяга Господня нехай буде між обома, що він не простяг своєї руки на власність свого ближнього, а власник її нехай забере, а позваний не буде відшкодувати.11 Клятва перед Господом нехай буде поміж обома в тому, що той, котрий узяв, не простягнув своєї руки на власність ближнього свого; і господар мусить прийняти, а той не буде платити.11 Коли ж насправді вкрадено в нього, мусить господареві за неї заплатити.11 Якщо ж украденим буде у нього, віддасть панові.11 Дак мусить присяга перед Господом розвязати справу, чи не посягнув він рукою на власність свого близьнього; коли власник се прийме, не мусить нїчого той платити.
12 (22-11) А якщо справді буде вкрадена від нього, то нехай відшкодує власникові її.12 А якщо вкрадене буде у нього, то мусить заплатити господареві його.12 Коли ж (дикий звір) роздер, нехай принесе розшматоване на доказ, а за розшматоване не має платити нічого.12 Якщо ж звірі розірвуть, попровадить його до розшматованого і не заплатить.12 Коли справдї вкрадено йому, дак мусить заплатити власникові.
13 (22-12) Якщо дійсно буде розшарпана вона, нехай принесе її як свідоцтво, а за розшарпане він не відшкодує.13 Якщо ж буде розтерзаний звіром, то нехай принесе на доказ розтерзане. За розтерзане він не платить.13 Коли хто визичить у другого скотину, і вона окалічіє чи здохне, власника ж не було при тому, -вповні заплатити.13 Якщо ж хтось позичить (щось) у ближнього і побитим буде чи згине, а пана не було з ним, віддасть.13 Коли ж дикий зьвіряка роздер його, і він се явним доказом доведе, не треба йому нїчого за роздерте платити.
14 (22-13) А коли хто позичить від свого ближнього худобину, а вона буде скалічена або згине, а власник її не був із нею, то конче відшкодує;14 Якщо хтось позичить у ближнього свого скотину, і вона буде пошкоджена і помре, а господаря не було при цьому, то мусить заплатити.14 Коли ж власник був при тому, не треба йому платити нічого. Якщо дана була (тварина) в винайм, то одержить він ціну винайму.14 Якщо ж пан був з ним, не віддасть. Якщо ж найманцем є, буде йому за його наєм.14 Коли хто вижичить у другого скотину, і вона буде пошкоджена, чи здохне, так що власника його не було при тому, мусить він тому заплатити.
15 (22-14) якщо ж її власник був із нею, не відшкодує. А якщо худобина була найнята, то піде та шкода в заплату її.15 А коли господар її був при ній, то не має платити. Якщо її найняли за гроші, то нехай і піде за таку ціну.15 Коли хто зведе ще незаручену дівчину та й спізнає її, мусить дати їй посаг і взяти собі за жінку.15 Якщо ж хто обманить не заручену дівчину і переспить з нею, віном вивінує її собі за жінку.15 Коли ж власник та був при тому, не треба йому платити нїчого. Коли дана була в найми, то нехай буде за умовлену цїну.
16 (22-15) А коли хто підмовить дівчину, яка не заручена, і ляже з нею, то нехай дасть їй віно, і візьме її собі за жінку.16 Якщо спокусить хтось дівчину незаручену і зляжеться, нехай дасть їй віно і візьме її собі за дружину.16 Коли ж батько рішуче відмовиться дати її йому за жінку, то звідник одважить стільки срібла, скільки дають у віно дівицям.16 Якщо ж, забороняючи, заборонить і не захоче її батько віддати її йому за жінку, дасть батькові гроші згідно з віном дівчат.16 Коли хто зведе з ума дївицю, що не була ще заручена, та й лежати ме з нею, мусить дати їй віно і взяти собі її за жінку.
17 (22-16) Якщо батько її справді відмовить віддати її йому, нехай відважить срібла згідно з віном дівочим.17 А якщо батько не погодиться видати її за нього, нехай заплатить стільки срібла, скільки належить на віно дівчатам.17 Не лишай відьми живою.17 Чародіїв не оставите при житті.17 Коли ж отець її затнеться віддати йому за жінку, дак мусить він стільки срібла одважити, скільки дається як віно дївицї.
18 (22-17) Чарівниці не зоставиш при житті.18 Ворожки не залишай живою.18 Кожного, що злігся зо скотиною, каратимеш смертю.18 Кожного, що зліг з скотиною, убєте їх смертю.18 Не зоставляй відьми живою.
19 (22-18) Кожен, хто зляжеться з худобиною, конче буде забитий.19 Усякий скотоложець нехай буде скараний на смерть.19 Хто приносить жертву божкам, а не одному тільки Господеві, на того впаде анатема.19 Хто приносить богам жертву, хіба що одному Господеві, буде вигублений.19 Кожного, що злїгсь із скотиною, смертю карати меш.
20 (22-19) Кожен, хто приносить жертву богам, крім Бога Одного, підпадає закляттю.20 Той, хто приносить пожертву богам, окрім одного Господа, нехай буде знищений.20 Не будеш утискати чужинця і не гнобитимеш його, бо ви самі були чужинцями в Єгипетській землі.20 І не скривдите приходька ані його не засмутите; бо ви були приходьками в єгипетскій землі.20 Хто замість Господа приносить жертву ідолам, мусить бути прогнаний.
21 (22-20) А приходька не будеш утискати та гнобити його, бо й ви були приходьками в єгипетськім краї.21 Чужинцеві не чини утиску і не пригнічуй його; бо ви самі були чужинцями на землі єгипетській.21 Ані вдови, ані сироти не будеш утісняти.21 Кожну вдову і сироту не кривдитимете.21 Не тїснити меш чуженицї і не гнобити меш його; були бо ви чуженицями в Египецькій землї.
22 (22-21) Жодної вдови та сироти не будеш гнобити;22 Ні вдові, ні сироті не чини утиску.22 Бо коли ти їх пригнічувати будеш, і вони голосінням заголосять до мене, то слухом почую зойк їх.22 Якщо ж злом скривдите їх, і кричучи, заволають до мене, слухом вислухаю їх голос,22 Удови нїяким робом не тїснити меш, анї сироти.
23 (22-22) якщо ж ти справді гнобитимеш їх, то коли вони, кличучи, кликатимуть до Мене, то конче почую їхній зойк,23 А якщо ти пригноблюєш їх, то, коли вони заволають до Мене, Я почую лемент їхній.23 І запалає гнів мій, і мечем висічу вас так, що жінки ваші стануть вдовами, а діти сиротами.23 і розгніваюся гнівом, і убю вас мечем, і ваші жінки стануть вдовами, і ваші діти сиротами.23 Бо коли їх тїснити меш, і вони заголосять до мене, дак я певно голос їх почую.
24 (22-23) і розпалиться гнів Мій, і повбиваю вас мечем, і стануть жінки ваші вдовами, а діти ваші сиротами.24 І запалає гнів Мій, і уб'ю вас мечем, і будуть дружини ваші вдовами, і діти ваші сиротами.24 Коли позичиш гроші комусь із мого народу, вбогому, що при тобі, то не станеш для нього лихварем, ані не накладатимеш на нього відсотків.24 Якщо ж позичиш гроші бідному братові, що з тобою, не спіши його, не накладеш на нього лихву.24 І загориться гнїв мій і попущу побити вас мечем, так що жінки ваші будуть удовами, а дїти сиротами.
25 (22-24) Якщо позичиш гроші народові Моєму, бідному, що з тобою, то не будь йому, як суворий позичальник, не покладеш на нього лихви.25 Якщо позичиш гроші бідному з народу Мого, то не чини утиску йому, і не вимагай од нього процентів.25 Коли візьмеш у заставу одежину ближнього твого, мусиш повернути її йому до заходу сонця;25 А якщо в залог візьмеш одіж ближнього, перед заходом сонця віддаси йому;25 Коли даси грошей кому з людей моїх убогому, що при тобі живе, не мусиш ти бути йому пожичальником, не наложиш на його чиншу.
26 (22-25) Якщо дійсно візьмеш у заставу одежу ближнього свого, то вернеш її йому до заходу сонця,26 Якщо візьмеш у заклад одяг ближнього твого, – до заходу сонця поверни його.26 бо стільки й прикриття його, що та одежинка на його тілі; у чім же лягти йому? Як заголосить до мене, я почую його, бо я милосердний.26 бо це одяг його, це одинока одіж встиду його. В чому спатиме? Якщо, отже, закличе до мене, вислухаю його; бо я милосердний.26 Коли візьмеш у заклад свиту в близнього твого, мусиш вернути йому її до заходу соньця;
27 (22-26) бо вона єдине накриття його, вона одіж на тіло його; на чому він буде лежати? І станеться, коли буде він кликати до Мене, то почую, бо Я милосердний.27 Бо він є єдиним притулком його; він вбрання тіла його: в чому він буде спати? Отож, коли він заволає до Мене, Я почую; бо Я милосердний.27 Не хулитимеш Бога, і князя народу твого не проклинатимеш.27 Не говоритимеш зла на богів, і старшинам твого народу не скажеш зла.27 Бо се одна, тільки й одежи його, свитка про шкіру його; у чому ж лягти йому? І як заголосить до мене, почую плач його; бо я милосерден.
28 (22-27) Бога не будеш лихословити, а начальника в народі твоїм не будеш проклинати.28 Суддів не ганьби; і старшин у народі твоєму не принижуй.28 З надміру врожаю твого та з соків точила твого не гаятимешся з приносом. Первенця з дітей твоїх віддаватимеш мені.28 Первоплоди току і твого точила не задержиш. Первородних твоїх синів мені даси.28 Не лаяти меш суддїв, і не проклинати меш князя народу твого.
29 (22-28) Не будеш спізнюватися, щодо жертов, із щедрістю збіжжя та з плинами твоїми. Перворідного з синів своїх даси Мені.29 Не зволікай приносити Мені початки від стодоли твоєї і від точильні твоєї; віддавай Мені первістка із синів твоїх.29 Так робитимеш з волом і з дрібним скотом твоїм; сім днів буде воно при матері своїй, восьмого ж дня даси його мені.29 Так вчиниш з твоїм телям і твоєю вівцею і твоїм ослом. Сім днів буде при матері, а осьмого дня віддаси його мені.29 Від достатків збіжа твого і випливу точива твого не гаяти мешся приносити в жертву. Первенця з дїтей твоїх оддавати меш менї.
30 (22-29) Так зробиш волові своєму, і дрібній худобі своїй: сім день буде вона з своєю матір'ю, а восьмого дня даси її Мені.30 Те саме чини з волом твоїм і з вівцею твоєю. Сім днів нехай будуть при матері своїй, а восьмого дня віддавай їх Мені.30 Будьте ж мені людьми святими; м'яса, розшматованого звірюкою в полі, не їстимете; псам викинете його.»30 Чоловіками святими будете мені. І мяса з розірваного звірами не їстимете, псові вкинете його.30 Так робити меш з волом і з малим скотом; сїм день буде воно при матері своїй, а восьмого дня даси його менї.
31 (22-30) І ви будете Мені святими людьми, і не будете їсти м'яса, розшарпаного в полі, псові кинете його!31 І будете в Мене людьми святими; і м'яса, розтерзаного звіром у полі, не їжте, псам кидайте його.31 І люде сьвяті будете ви менї, і мясива в полї роздертого не їсти мете; собацї кидати мете його.