| 1 Господь – Пастух мій; я не матиму нестатків. | 1 Провідникові хору. На мелодію “У досвітня лань”. Псалом. Давида. | 1 Псалом Давида. Господь мене пасе, і мені нічого не забракне. | 1 Проводиреві хора: Після `Досьвітна ланя`; псальма Давидова. Боже мій, Боже! Чому опустив єси мене - став оддалеки від ратунку мого, від слів мого стогнання. |
2 (22-3) Мій Боже, взиваю я вдень, та Ти не озвешся, і кличу вночі, і спокою немає мені! | 2 Він леліє мене на буйнотравих пасовищах і водить мене на тихі води. | 2 Боже мій, Боже мій, чому мене покинув? Стоїш далеко від спасіння мого, від слів мого зойку. | 2 На зеленому місці, там Він мене поселив, вигодував мене при воді спокою, | 2 Боже мій! Кличу в день, а ти не озвешся, і вночі, та й нема менї впокою. |
3 (22-4) Та Ти Святий, пробуваєш на хвалах ізраїлевих! | 3 Відновлює душу мою, припроваджує мене на стежки праведности заради ймення Свого. | 3 Боже мій, кличу я вдень, - не відповідаєш, а й уночі я теж не вгаваю. | 3 повернув мою душу. Він попровадив мене стежками праведности задля його імени. | 3 Ти ж сьвятий живеш, прославлений від Ізраїля. |
4 (22-5) На Тебе надіялись наші батьки, надіялися і Ти визволив їх. | 4 Якщо я піду навіть долиною смертної тіні, не злякаюся лиха, тому що Ти зі мною; Твій жезл і Твій посох – вони втішають мене. | 4 Таж ти - святий, возсідаєш на хвалах Ізраїлевих! | 4 Бо якщо й піду посеред смертної тіні, не боятимуся зла, бо Ти є зі мною. Твоя палиця і твій посох, вони мене потішили. | 4 На тебе вповали батьки наші; вони вповали, і ти заступив їх. |
5 (22-6) До Тебе взивали вони і спасені були, на Тебе надіялися і не посоромились. | 5 Ти вчинив переді мною трапезу на очах ворогів моїх, намастив єлеєм голову мою; чаша моя виповнена ущерть. | 5 На тебе покладались батьки наші: звірялись, і ти врятував їх. | 5 Ти приготовив переді мною престіл напроти тих, що мене тривожать. Ти помастив мою голову олією, і твоя пянка чаша найкраща. | 5 До тебе кликали вони, і спаслися; на тебе вповали, і не посоромлено їх. |
6 (22-7) А я червяк, а не чоловік, посміховище людське й погорда в народі. | 6 То ж нехай щедроти і милосердя супроводжують мене упродовж усіх днів життя мого, і я житиму в домі Господньому вічно. | 6 Взивали тебе й спасались, на тебе покладались і ганьби не зазнавали. | 6 І твоє милосердя гнатиметься за мною всі дні мого життя, і моє поселення в господньому домі на довжину днів. | 6 Але ж я червяк, не чоловік, людям посьміховиско і народові погорда. |
7 (22-8) Всі, хто бачить мене, насміхаються з мене, розкривають роти, головою хитають! | | 7 А я - черв'як, не людина; сміховище людей, презирство народу. | | 7 Всї, що дивляться на мене, кепкують; щирять зуби, покивуючи головами. |
8 (22-9) Покладався на Господа він, хай же рятує його, нехай Той його визволить, він бо Його уподобав! | | 8 Всі, хто на мене дивляться, глузують з мене, кривлять губи, кивають головою: | | 8 Він вповає на Господа! Нехай же спасе його та визволить, коли він вподобав його. |
9 (22-10) Бо з утроби Ти вивів мене, Ти безпечним мене учинив був на персах матері моєї! | | 9 „Поклавсь на Господа, нехай його рятує; нехай його спасає, коли він його любить!` | | 9 Ти бо визволив мене з лона матері, і при грудях матері моєї дав менї спочивати. |
10 (22-11) На Тебе з утроби я зданий, від утроби матері моєї Ти мій Бог! | | 10 Ти мене вивів з материнського лона, ти дав мені безпеку при грудях матері моєї. | | 10 Для тебе я призначений, як тілько вродився; від матернього лона почавши, ти єси Бог мій. |
11 (22-12) Не віддаляйся від мене, бо горе близьке, бо нема мені помічника! | | 11 На тебе я був зданий від утроби, від материнського лона ти єси Бог мій. | | 11 Не відступай далеко від мене! Бо нещастє близько, а нема заступника в мене. |
12 (22-13) Багато биків оточили мене, башанські бугаї обступили мене, | | 12 Не віддаляйсь від мене, бо нещастя близько, бо допомогти нікому. | | 12 Обгорнула мене дика гущавина; бугаї Базанські обступили мене. |
13 (22-14) на мене розкрили вони свої пащі, як лев, що шматує й ричить! | | 13 Биків багато мене оточило, башанські сильні навколо мене стали. | | 13 Роззявили ротища свої, як лев рикаючий, що здобич шматує. |
14 (22-15) Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділились, стало серце моє, немов віск, розтопилось в моєму нутрі. | | 14 Роззявили на мене свою пащу, неначе лев, що роздирає і рикає. | | 14 І став я, як вода розлита, всї сустави мої розвязались; серце моє, як той віск, у внутрі моїм розтопилось. |
15 (22-16) Висохла сила моя, як лушпиння, і прилип мій язик до мого піднебіння, і в порох смертельний поклав Ти мене. | | 15 Я став, немов вода розлита, всі кості мої повиходили з суставів. Неначе віск, зробилось моє серце, розтануло в мене в нутрі. | | 15 Сила моя висохла, мов череповина, і язик мій присох до піднебіння; ти кинув мене між порохи смертні. |
16 (22-17) Бо пси оточили мене... обліг мене натовп злочинців, прокололи вони мої руки та ноги мої... | | 16 Мов черепок, висохла моя сила, язик мій прилип до горлянки, кладеш мене в порох смерти. | | 16 Бо собаки обсїли мене, голота злюків облягла мене; перекопали руки і ноги мої; |
17 (22-18) Я висох, рахую всі кості свої, а вони придивляються й бачать нещастя в мені! | | 17 Бо пси мене обсіли, і лиходіїв зграя мене оточила. Пробили мені руки й ноги, | | 17 Всї ребра мої міг би я полїчити; вони дивляться на мене, і не надивляться; |
18 (22-19) Вони ділять для себе одежу мою, а про шату мою жеребка вони кидають... | | 18 всі мої кості я міг би полічити. Дивляться на мене і з радістю позирають. | | 18 Вони розпаювали між себе одїж мою, і на кожну одежину кидали жереб. |
19 (22-20) А Ти, Господи, не віддаляйся, Допомого моя, поспіши ж мені на оборону! | | 19 Одежу мою ділять між собою, і на хитон мій жеребок кидають. | | 19 Але ти, Господи, зостанься не далеко! моя сило, прийди менї в поміч! |
20 (22-21) Від меча збережи мою душу, одиначку мою з руки пса! | | 20 Та ти, о Господи, не віддаляйсь; о моя сило, притьмом прийди мені на допомогу. | | 20 Сохрани від меча душу мою вбогу, від лаб собачих; |
21 (22-22) Спаси мене від пащі лев'ячої, а вбогу мою від рогів буйволів. | | 21 Вирятуй від меча мою душу -із собачих лап мою єдину. | | 21 Спаси мене із пельки львиної! Так, ти вислухав мене, почувши буйволові роги. |
22 (22-23) Я звіщатиму Ймення Твоє своїм браттям, буду хвалити Тебе серед збору! | | 22 Спаси мене із левиної пащі -від рогів буйволових мою убогу. | | 22 Звіщати му імя твоє братам моїм; хвалити му тебе серед громади. |
23 (22-24) Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння ізраїлеве, | | 23 Я сповіщу моїм братам про твоє ім'я, хвалитиму тебе серед громади: | | 23 Ви, що боїтесь Господа, вихваляйте його; всї роди Якова, прославляйте його, і майте страх перед ним, всї поколїння Ізраїлеві! |
24 (22-25) бо Він не погордував і не зневажив страждання убогого, і від нього обличчя Свого не сховав, а почув, як він кликав до Нього! | | 24 „О ви, що боїтеся Господа, його хваліте; нащадки Якова, його шануйте, і бійтеся його, потомки Ізраїля! | | 24 Він бо не мерзиться і не гордує бідним у злиднях, і не одвертає лиця свого від него; і молитву його він вислухає. |
25 (22-26) Від Тебе повстане хвала моя в зборі великім, принесу свої жертви в присутності тих, хто боїться Його, | | 25 Бо він не гидував, не гордував бідою бідака, і не ховав обличчя свого від нього; і коли той взивав до нього, - слухав.` | | 25 Від тебе хвала моя у великому зборі; обітницї мої сповню перед тими, що бояться його. |
26 (22-27) будуть їсти покірні і ситими стануть, хвалитимуть Господа ті, хто шукає Його, буде жить серце ваше навіки! | | 26 Від тебе йде моя хвала в великім зборі, обітниці мої виконаю перед тими, що його бояться. | | 26 Покірні їстимуть і наситяться; хвалити муть Господа ті, що його шукають, серце ваше жити ме по віки. |
27 (22-28) Усі кінці землі спам'ятають, і до Господа вернуться, і вклоняться перед обличчям Його всі племена народів, | | 27 Нехай споживають покірні, нехай будуть ситі хай хвалять Господа ті, що його шукають. Нехай серце ваше живе повіки! | | 27 Схаменуться і навернуться до Господа всї кінцї землї; і перед тобою поклоняться всї поколїння народів. |
28 (22-29) бо царство Господнє, і Він Пан над народами! | | 28 Усі кінці землі згадають і навернуться до Господа. І впадуть ниць перед тобою усі сім'ї народів; | | 28 Бо Господнє є царство, і він царює над народами. |
29 (22-30) Будуть їсти й поклоняться всі багачі на землі, перед обличчям Його на коліна попадають всі, хто до пороху сходить і не може себе оживити! | | 29 Господнє бо є царство, він над народами панує. | | 29 Живляться і падають ниць всї тучні землї; перед ним поклоняться всї, що в порох повертаються, і хто не вдержить душі своєї живою. |
30 (22-31) Буде потомство служити Йому, й залічене буде навіки у Господа. | | 30 Йому одному поклоняться всі тії, що в землі спочивають; перед ним упадуть ниць усі тії, що сходять у могилу. І душа моя для нього житиме; | | 30 Одно насїннє буде служити йому; буде залїчене Господеві, як рід. |
31 (22-32) Прийдуть і будуть звіщать Його правду народові, який буде народжений, що Він це вчинив! | | 31 моє потомство буде йому служити, і розповість про Господа прийдеш - ньому родові; | | 31 Вони прийдуть і звістять людям, що народяться, правоту його, що так устроїв. |