1 Господь – Пастух мій; я не матиму нестатків.1 Провідникові хору. На мелодію “У досвітня лань”. Псалом. Давида.1 Псалом Давида. Господь мене пасе, і мені нічого не забракне.1 Проводиреві хора: Після `Досьвітна ланя`; псальма Давидова. Боже мій, Боже! Чому опустив єси мене - став оддалеки від ратунку мого, від слів мого стогнання.
2 (22-3) Мій Боже, взиваю я вдень, та Ти не озвешся, і кличу вночі, і спокою немає мені!2 Він леліє мене на буйнотравих пасовищах і водить мене на тихі води.2 Боже мій, Боже мій, чому мене покинув? Стоїш далеко від спасіння мого, від слів мого зойку.2 На зеленому місці, там Він мене поселив, вигодував мене при воді спокою,2 Боже мій! Кличу в день, а ти не озвешся, і вночі, та й нема менї впокою.
3 (22-4) Та Ти Святий, пробуваєш на хвалах ізраїлевих!3 Відновлює душу мою, припроваджує мене на стежки праведности заради ймення Свого.3 Боже мій, кличу я вдень, - не відповідаєш, а й уночі я теж не вгаваю.3 повернув мою душу. Він попровадив мене стежками праведности задля його імени.3 Ти ж сьвятий живеш, прославлений від Ізраїля.
4 (22-5) На Тебе надіялись наші батьки, надіялися і Ти визволив їх.4 Якщо я піду навіть долиною смертної тіні, не злякаюся лиха, тому що Ти зі мною; Твій жезл і Твій посох – вони втішають мене.4 Таж ти - святий, возсідаєш на хвалах Ізраїлевих!4 Бо якщо й піду посеред смертної тіні, не боятимуся зла, бо Ти є зі мною. Твоя палиця і твій посох, вони мене потішили.4 На тебе вповали батьки наші; вони вповали, і ти заступив їх.
5 (22-6) До Тебе взивали вони і спасені були, на Тебе надіялися і не посоромились.5 Ти вчинив переді мною трапезу на очах ворогів моїх, намастив єлеєм голову мою; чаша моя виповнена ущерть.5 На тебе покладались батьки наші: звірялись, і ти врятував їх.5 Ти приготовив переді мною престіл напроти тих, що мене тривожать. Ти помастив мою голову олією, і твоя пянка чаша найкраща.5 До тебе кликали вони, і спаслися; на тебе вповали, і не посоромлено їх.
6 (22-7) А я червяк, а не чоловік, посміховище людське й погорда в народі.6 То ж нехай щедроти і милосердя супроводжують мене упродовж усіх днів життя мого, і я житиму в домі Господньому вічно.6 Взивали тебе й спасались, на тебе покладались і ганьби не зазнавали.6 І твоє милосердя гнатиметься за мною всі дні мого життя, і моє поселення в господньому домі на довжину днів.6 Але ж я червяк, не чоловік, людям посьміховиско і народові погорда.
7 (22-8) Всі, хто бачить мене, насміхаються з мене, розкривають роти, головою хитають!7 А я - черв'як, не людина; сміховище людей, презирство народу.7 Всї, що дивляться на мене, кепкують; щирять зуби, покивуючи головами.
8 (22-9) Покладався на Господа він, хай же рятує його, нехай Той його визволить, він бо Його уподобав!8 Всі, хто на мене дивляться, глузують з мене, кривлять губи, кивають головою: 8 Він вповає на Господа! Нехай же спасе його та визволить, коли він вподобав його.
9 (22-10) Бо з утроби Ти вивів мене, Ти безпечним мене учинив був на персах матері моєї!9 „Поклавсь на Господа, нехай його рятує; нехай його спасає, коли він його любить!`9 Ти бо визволив мене з лона матері, і при грудях матері моєї дав менї спочивати.
10 (22-11) На Тебе з утроби я зданий, від утроби матері моєї Ти мій Бог!10 Ти мене вивів з материнського лона, ти дав мені безпеку при грудях матері моєї.10 Для тебе я призначений, як тілько вродився; від матернього лона почавши, ти єси Бог мій.
11 (22-12) Не віддаляйся від мене, бо горе близьке, бо нема мені помічника!11 На тебе я був зданий від утроби, від материнського лона ти єси Бог мій.11 Не відступай далеко від мене! Бо нещастє близько, а нема заступника в мене.
12 (22-13) Багато биків оточили мене, башанські бугаї обступили мене,12 Не віддаляйсь від мене, бо нещастя близько, бо допомогти нікому.12 Обгорнула мене дика гущавина; бугаї Базанські обступили мене.
13 (22-14) на мене розкрили вони свої пащі, як лев, що шматує й ричить!13 Биків багато мене оточило, башанські сильні навколо мене стали.13 Роззявили ротища свої, як лев рикаючий, що здобич шматує.
14 (22-15) Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділились, стало серце моє, немов віск, розтопилось в моєму нутрі.14 Роззявили на мене свою пащу, неначе лев, що роздирає і рикає.14 І став я, як вода розлита, всї сустави мої розвязались; серце моє, як той віск, у внутрі моїм розтопилось.
15 (22-16) Висохла сила моя, як лушпиння, і прилип мій язик до мого піднебіння, і в порох смертельний поклав Ти мене.15 Я став, немов вода розлита, всі кості мої повиходили з суставів. Неначе віск, зробилось моє серце, розтануло в мене в нутрі.15 Сила моя висохла, мов череповина, і язик мій присох до піднебіння; ти кинув мене між порохи смертні.
16 (22-17) Бо пси оточили мене... обліг мене натовп злочинців, прокололи вони мої руки та ноги мої...16 Мов черепок, висохла моя сила, язик мій прилип до горлянки, кладеш мене в порох смерти.16 Бо собаки обсїли мене, голота злюків облягла мене; перекопали руки і ноги мої;
17 (22-18) Я висох, рахую всі кості свої, а вони придивляються й бачать нещастя в мені!17 Бо пси мене обсіли, і лиходіїв зграя мене оточила. Пробили мені руки й ноги,17 Всї ребра мої міг би я полїчити; вони дивляться на мене, і не надивляться;
18 (22-19) Вони ділять для себе одежу мою, а про шату мою жеребка вони кидають...18 всі мої кості я міг би полічити. Дивляться на мене і з радістю позирають.18 Вони розпаювали між себе одїж мою, і на кожну одежину кидали жереб.
19 (22-20) А Ти, Господи, не віддаляйся, Допомого моя, поспіши ж мені на оборону!19 Одежу мою ділять між собою, і на хитон мій жеребок кидають.19 Але ти, Господи, зостанься не далеко! моя сило, прийди менї в поміч!
20 (22-21) Від меча збережи мою душу, одиначку мою з руки пса!20 Та ти, о Господи, не віддаляйсь; о моя сило, притьмом прийди мені на допомогу.20 Сохрани від меча душу мою вбогу, від лаб собачих;
21 (22-22) Спаси мене від пащі лев'ячої, а вбогу мою від рогів буйволів.21 Вирятуй від меча мою душу -із собачих лап мою єдину.21 Спаси мене із пельки львиної! Так, ти вислухав мене, почувши буйволові роги.
22 (22-23) Я звіщатиму Ймення Твоє своїм браттям, буду хвалити Тебе серед збору!22 Спаси мене із левиної пащі -від рогів буйволових мою убогу.22 Звіщати му імя твоє братам моїм; хвалити му тебе серед громади.
23 (22-24) Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння ізраїлеве,23 Я сповіщу моїм братам про твоє ім'я, хвалитиму тебе серед громади: 23 Ви, що боїтесь Господа, вихваляйте його; всї роди Якова, прославляйте його, і майте страх перед ним, всї поколїння Ізраїлеві!
24 (22-25) бо Він не погордував і не зневажив страждання убогого, і від нього обличчя Свого не сховав, а почув, як він кликав до Нього!24 „О ви, що боїтеся Господа, його хваліте; нащадки Якова, його шануйте, і бійтеся його, потомки Ізраїля!24 Він бо не мерзиться і не гордує бідним у злиднях, і не одвертає лиця свого від него; і молитву його він вислухає.
25 (22-26) Від Тебе повстане хвала моя в зборі великім, принесу свої жертви в присутності тих, хто боїться Його,25 Бо він не гидував, не гордував бідою бідака, і не ховав обличчя свого від нього; і коли той взивав до нього, - слухав.`25 Від тебе хвала моя у великому зборі; обітницї мої сповню перед тими, що бояться його.
26 (22-27) будуть їсти покірні і ситими стануть, хвалитимуть Господа ті, хто шукає Його, буде жить серце ваше навіки!26 Від тебе йде моя хвала в великім зборі, обітниці мої виконаю перед тими, що його бояться.26 Покірні їстимуть і наситяться; хвалити муть Господа ті, що його шукають, серце ваше жити ме по віки.
27 (22-28) Усі кінці землі спам'ятають, і до Господа вернуться, і вклоняться перед обличчям Його всі племена народів,27 Нехай споживають покірні, нехай будуть ситі хай хвалять Господа ті, що його шукають. Нехай серце ваше живе повіки!27 Схаменуться і навернуться до Господа всї кінцї землї; і перед тобою поклоняться всї поколїння народів.
28 (22-29) бо царство Господнє, і Він Пан над народами!28 Усі кінці землі згадають і навернуться до Господа. І впадуть ниць перед тобою усі сім'ї народів;28 Бо Господнє є царство, і він царює над народами.
29 (22-30) Будуть їсти й поклоняться всі багачі на землі, перед обличчям Його на коліна попадають всі, хто до пороху сходить і не може себе оживити!29 Господнє бо є царство, він над народами панує.29 Живляться і падають ниць всї тучні землї; перед ним поклоняться всї, що в порох повертаються, і хто не вдержить душі своєї живою.
30 (22-31) Буде потомство служити Йому, й залічене буде навіки у Господа.30 Йому одному поклоняться всі тії, що в землі спочивають; перед ним упадуть ниць усі тії, що сходять у могилу. І душа моя для нього житиме;30 Одно насїннє буде служити йому; буде залїчене Господеві, як рід.
31 (22-32) Прийдуть і будуть звіщать Його правду народові, який буде народжений, що Він це вчинив!31 моє потомство буде йому служити, і розповість про Господа прийдеш - ньому родові;31 Вони прийдуть і звістять людям, що народяться, правоту його, що так устроїв.