1 І почув ханаанеянин, цар Араду, що сидів на полудні, що Ізраїль увійшов дорогою Атарім, і він став воювати з Ізраїлем, і взяв у нього до неволі полонених.1 Ханаанський цар Араду, що жив південніше, зачувши, що Ізраїль рухається шляхом Аторім, розпочав битву з Ізраїльтянами і декілька з них захопив у полон.1 Прочув Ханаан, цар арадський, який жив у Негеві, що Ізраїль іде Атарім-шляхом, то став з ним до бою й полонив декого з них.1 І почув Хананій цар Араду, що жив при пустині, бо прийшов Ізраїль дорогою Атарім. І воював з Ізраїлем і взяв з них здобич в полон.1 І прочув Канаанїй, царь Арадський, котрого осада була на полуднї, що йде Ізраїль шляхом до Атарима, і став битись з Ізраїлем і позаймав деяких із між їх у полонь.
2 І склав Ізраїль обітницю Господеві й сказав: Якщо справді даси Ти народ той у мою руку, то я вчиню їхні міста закляттям.2 І дав Ізраїль обітницю Господові, і сказав: Якщо віддаси народ сей до рук моїх, то вщент винищу міста їхні.2 Тоді Ізраїль обрікся Господеві, кажучи: “Якщо віддаси народ цей у мої руки, то я віддам міста їхні на цілковите знищення.”2 І помолився Ізраїль молитвою до Господа і сказав: Якщо мені передаси цей нарід під руку, посвячу його і його міста.2 І зробив обітницю Ізраїль перед Господом кажучи: Коли справдї віддаси люд сей в руки мої, так понищу городи їх до нащаду.
3 І вислухав Господь голос Ізраїлів, і дав йому ханаанеянина, і він учинив закляттям їх та їхні міста, і назвав ім'я тому міста: Хорма.3 Господь почув голос Ізраїля і віддав ханаанеїв до рук йому, і вони ущент винищили їх і міста їхні, і назвали ім'я місцю тому Хорма.3 Вчув Господь голос Ізраїля та й віддав ханаанян в його руки, і він знищив їх та їхні міста. І названо те місце Хорма.3 І вислухав Господь голос Ізраїля і передав Хананія під його руку, і посвятив його і його міста. І назвали імя того місця посвята.3 І почув Господь голос Ізраїля, і віддав Канаанїїв в руки його; і він знищив їх і городи їх. І назвали врочище те Горма*.
4 І рушили вони з Гор-гори дорогою Червоного моря, щоб обійти едомський край. І підупала душа того народу в тій дорозі.4 Від гори Гор подалися вони узбережжям Червоного моря, аби проминути землю Едома. І душа народу була пригнічена від шляху.4 І рушили вони від Гор-гори шляхом до Червоного моря, щоб оминути Едом-землю. Та люди в дорозі підупали на дусі,4 І підвівшись з гори Ор, обійшли землю Едома дорогою Червоного моря. І знемігся нарід в дорозі.4 І рушили дальше від Ор-гори шляхом до Червоного моря, щоб обминути Едом землю. І впав дух у людей в дорозї.
5 І промовляв той народ проти Бога та проти Мойсея: Нащо ви вивели нас із Єгипту, щоб ми повмирали в пустині? Бож нема тут хліба й нема води, а душі нашій обридла ця непридатна їжа.5 І ремствував народ на Бога, і нарікав на Мойсея: Нащо вивели ви нас із Єгипту, щоб померти [нам] у пустелі? Тому що [тут] немає ні хліба, ні води, і душі нашій остогид цей непридатний харч.5 і почали вони нарікати на Бога й на Мойсея: “Для чого вивели ви нас із Єгипту, - щоб повмирати в цій пустелі? Хліба нема, води нема, а той легенький хліб набрид нам!”5 І нарікав нарід на Бога і на Мойсея, кажучи: Навіщо вивів ти нас з Єгипту, щоб нас убити в пустині? Бо немає хліба ані води, а наша душа гидує цим порожним хлібом.5 І почали люде говорити проти Бога і проти Мойсея: Нащо вивели ви нас, щоб нам повмирати в степу? Бо нема хлїба і нема води, і опротивіла нам вже тая нїкчемна пожива.
6 І послав Господь на той народ зміїв сарафів, і вони кусали народ. І померло багато народу з Ізраїля.6 І послав Господь на народ отруйних зміюк, котрі жалили народ, і померло багато народу із [синів] Ізраїля.6 Тоді Господь наслав на людей вогненних гадюк, і почали вони кусати їх. І вимерло в Ізраїля сила народу.6 І післав Господь на нарід гадюк, що вбивають, і кусали нарід, і багато народу з ізраїльських синів померло.6 І наслав Господь на люд гадюки сарафи, і кусали вони людей; і много люду вимерло в Ізраїлї.
7 І прийшов народ до Мойсея та й сказав: Згрішили ми, бо говорили проти Господа та проти тебе. Молися до Господа, і нехай Він забере від нас цих зміїв. І молився Мойсей за народ.7 І прийшов народ до Мойсея і сказав: Згрішили ми, що ремствували на Господа, і на тебе: помолися Господові, щоб Він забрав од нас зміїв. І помолився Мойсей про народ.7 Прийшли люди до Мойсея та й кажуть: “Згрішили ми, бо говорили проти Господа й проти тебе; помолися ж до Господа, щоб віддалив від нас гадюк.” І Мойсей помолився за народ.7 І нарід, прийшовши до Мойсея, сказав, що: Згрішили ми, томущо ми нарікали на Господа і на тебе. Помолися, отже, до Господа, і хай забере від нас гадюк. І помолився Мойсей до Господа за нарід.7 Тодї приступили люде до Мойсея та й промовили до його: Согрішили ми, бо говорили проти Господа і проти тебе; благай Господа, щоб відняв гадюк від нас. І благав Мойсей за люд, і рече Господь Мойсейові:
8 І сказав Господь до Мойсея: Зроби собі сарафа, і вистав його на жердині. І станеться, кожен покусаний, як погляне на нього, то буде жити.8 І сказав Господь Мойсеєві: Зроби собі змія і пристав його до прапора, і кожен покусаний, глянувши на нього, залишиться живий.8 Господь же мовив до Мойсея: “Зроби собі вогненну гадюку й повісь її на стовпі, а як укусить когось гадюка, то він погляне на неї й зостанеться живий.”8 І сказав Господь до Мойсея: Зроби собі гадюку, і постав її на знак, і буде, що коли вкусить гадюка людину, кожний вкушений, подивившись на неї, житиме.8 Зроби собі сарафа гадюку і повісь її на тику; і станеться, що як укусить кого гадюка, і він погляне на неї, то зостанеться живим.
9 І зробив Мойсей мідяного змія, і виставив його на жердині. І сталося, якщо змій покусав кого, то той дивився на мідяного змія і жив!9 І виготовив Мойсей мідного змія і приставив його до прапора, і коли гад кусав чоловіка, він, глянувши на мідного змія, залишався живий.9 І зробив Мойсей мідяного змія й повісив його на стовпі; і коли когонебудь кусала гадюка, то він звертав очі на мідяного змія й лишався живий.9 І зробив Мойсей мідяну гадюку, і поставив її на знак, і було коли гадюка вкусила людину, і вона поглянула на мідяну гадюку і виживала.9 І зробив Мойсей гадюку мідяну, та й повісив її на тику; і сталося, що як укусила гадюка людину, і вона позирнула на мідяну гадюку, то зісталась живою.
10 І рушили Ізраїлеві сини, і таборували в Овоті.10 І рушили сини Ізраїля, і зупинилися в Овоті.10 Вирушили сини Ізраїля далі в дорогу та й отаборилися в Овоті.10 І підвелися ізраїльські сини, і отаборилися в Овоті.10 І рушили сини Ізрайлеві в дорогу та й отаборились в Оботї.
11 І рушили вони з Овоту, і таборували в Ійє-Гааварімі, на пустині, що перед Моавом, від сходу сонця.11 І рушили із Овоту, і зупинилися в Ійє-Гаварімі, в пустелі, що навпроти Моава, на схід сонця.11 Рушили вони з Овоту й стали табором в Іє-га-Аварім, у пустелі, що перед Моавом на схід сонця.11 І підвівшись з Овота отаборилися в Ахелґай з другої сторони в пустині, це є перед лицем Моава на схід сонця.11 І рушили дальше від Обота і стали табором в Іє-Абаримі у степу, що розкинувся перед Моабом на схід соньця.
12 Звідти вони рушили, і таборували в долині Зереду.12 Звідти рушили, і зупинилися в долині Зереду.12 Звідтіль же знялися й отаборилися над потоком Зеред.12 Звідти підвелися і отаборилися в долині Заред.12 Звідтам рушили вони та й отаборились над потоком Серед.
13 Звідти рушили й таборували на тім боці Арнону в пустині, що виходить із аморейської границі, бо Арнон границя Моаву між Моавом та амореянином.13 Рушивши звідси, зупинилися біля тієї частини Арнону в пустелі, котра виходить від рубежів Амореїв; бо Арнон – то кордон Моава, між Моавом і Амореєм.13 Двигнувшися звідти, стали табором на другому боці Арнона, що в пустелі, яка виходить із краю аморіїв; бо Арнон то границя Моава, між моавитянами та аморіями.13 І звідти підвівшись отаборилися на другому боці Арнона в пустині, що виходить з границь Аморреїв. Бо Арнон є границею Моава між Моавом і між Аморреєм.13 А звідтам рушили вони дальше та й отаборились по другім боцї Арнона, що в степу, а виходить із займаньщини Аморіїв. Бо Арнон границя Моабова, між Моабіями і Аморіями.
14 Тому розповідається в Книжці воєн Господніх: Вагев у Суфі, і потоки Арнону,14 Тому й сказано у книзі війн Господніх: 14 Тим то й сказано у книзі воєн Господніх: Вагев біля Суфа й долина Арнона,14 Через це кажеться в книзі господньої війни: запалив Зоова і струмки Арнона,14 Тим то й сказано в книзї боїв Господнїх:
15 і спад потоків, що збочив на місце Ару, і на моавську границю опертий.15 Вагев у Суфі і потоки Арнону, і вершина потоків, котра схиляється до Шебет-Ару і підходить до володінь Моава.15 і схил долин, що простягається аж до Ар та спирається об границі Моава.15 і поставив струмки, щоб мешкав Ір, і лежить при границях Моава.15 Вагеб у Суфі і потоки Арнона; і злив потоків, що сягає до головного міста Ар, і тече по границї Моаба.
16 А звідти до Бееру. Це той Беер, що про нього сказав Господь до Мойсея: Збери народ, і нехай Я дам їм воду.16 Звідси вони [рушили] до Беера. Це та криниця, про яку Господь сказав Мойсеєві: Збери народ, і дам їм води.16 А звідти рушили до Бееру; це той колодязь, про котрий казав Господь Мойсеєві: “Збери народ, дам їм воду.”16 І звідти криниця. Це криниця, про яку сказав Господь до Мойсея: Збери нарід, і дам їм воду пити.16 А звідти рушили до Бейеру, се той колодязь, про котрого казав Господь Мойсейові: Збери народ, і дам їм воду.
17 Тоді заспівав був Ізраїль цю пісню: Піднесися, кринице, співайте про неї!17 Тоді заспівав Ізраїль пісню оцю: Виповнюйся, кринице, співайте їй;17 Тоді то Ізраїль заспівав таку пісню: Угору вода з криниці, приспівуйте їй.17 Тоді заспівав Ізраїль цю пісню при криниці: Зачинайте йому: 17 Засьпівав тодї Ізраїль оцю пісню: У гору вода з колодязя! Сьпівайте про його! Колодязь той самі князї копали, дуки з народу, і сам законодавець жезлом пробивали.
18 Криниця, вельможі копали її, її викопали народні достойники берлом, жезлами своїми. А з Мідбару до Маттани,18 Криниця, котру викопали князі, викопали вожді народу за наказом законодавця жезлами своїми. І з пустелі [рушили] до Маттани.18 Криниця, що копали дуки, князі народу рили берлом та жезлами. - 3 пустині ж двигнулися до Маттани.18 Криницю, її викопали старшини, в камені викопали її царі народів в своїм царстві, коли вони володіли. І від криниці до Мантанаїна.18 А із степу добирались дальше до Маттана.
19 а з Маттани до Нахаліїлу, а з Нахаліїлу до Бамоту,19 З Маттани до Нагаліїлу, із Нагаліїлу на Бамот.19 А з Маттани у Нахлієл, з Нахлієлу до Бамоту;19 І від Мантанаїна до Нааліїла. І від Нааліїла до Вамот.19 Із Маттана в Нахалієль, а з Нахалієля до Бамота;
20 а з Бамоту до долини, що на моавському полі, у верхівки Пісґі, що звернена до пустині.20 З Бамоту на Гай, котрий на землі Моава, на верховині [гори] Пісґі, яка [обернена лицем] до пустелі.20 з Бамоту в долину, що на полях Моава до верху Пізга, який височіє над сухим степом.20 І від Вамота до Напену, що є на рівнині Моава з вершка різаного каменя, що дивиться на лице пустині.20 А з Бамота в долину, що на полях Моаба, до верховин гори Пізга, що стремить над дикою полониною.
21 І послав Ізраїль послів до Сигона аморейського царя, говорячи:21 І послав Ізраїль послів до Сигона, царя аморейського, щоб сказати: 21 І вислав Ізраїль посланців до Сихона, аморійського царя, щоб сказали вони: 21 І вислав Мойсей старців до Сіону царя Аморреїв з мирними словами, кажучи: 21 І післав Ізраїль посли до Сигона, царя Аморійського, кажучи:
22 Нехай я перейду в твоїм краї! Ми не збочимо ні на поле, ні на виноградник, не будемо пити води з криниці, ми підемо царською дорогою, аж поки перейдемо землю твою.22 Дозволь мені перейти землею твоєю; не будемо заходити в поля і виноградники, не будемо пити з криниць [твоїх], а підемо шляхом царським, доки не перейдемо кордонів твоїх.22 “Дозволь мені перейти через твою землю; не будемо звертати ні на поля, ні на виноградники, не питимемо води з колодязів; головним шляхом ітимемо, аж поки не вийдемо поза твої границі.”22 Пройдемо через твою землю. Дорогою підемо, не звернемо ані на поле ані на виноградники, не питимемо води з твоєї криниці. Дорогою царською підемо, доки не перейдемо твої околиці.22 Позволь перейти через твою землю! Не будемо звертати на поля і на виноградники, і не будемо пити води з колодязїв; шляхом царським ійти мемо, покіль перейдемо твої займища.
23 І не дав Сигон Ізраїлеві перейти в границі його. І зібрав Сигон увесь свій народ, та й вийшов навпроти Ізраїля на пустині, і прибув до Йогці, і воював з Ізраїлем.23 Але Сигон не дозволив Ізраїлю йти через свою землю; і зібрав Сигон увесь народ свій, і виступив супроти Ізраїля в пустелю, і дійшов до Йогці, і воював з Ізраїлем.23 Та не дозволив Сихон Ізраїлеві перейти через свою землю; зібрав він увесь люд свій та й вийшов проти Ізраїля в пустелю, а прибувши до Ягци, заходився воюватися з Ізраїлем.23 І не дав Сіон Ізраїлеві пройти через його околиці. І зібрав Сіон ввесь свій нарід, і вийшов стати перед Ізраїлем до бою, і пішов до Ясси і виставили військо проти Ізраїля.23 Та не дозволив Сигон Ізрайлеві перейти через займаньщину свою; і зібрав Сигон увесь люд свій, та й вийшов проти Ізраїля в степ, і прийшов у Ягаз та й почав бити на Ізраїля.
24 І вдарив його Ізраїль вістрям меча, і посів край його від Арнону аж до Яббоку, аж до синів Аммону, бо Аз границя синів Аммону.24 І вдарив його Ізраїль мечем, і посів землю його від Арнону до Яббока, аж до рубежів аммонських; тому що міцні були рубежі аммонійців.24 Та Ізраїль посік його мечем і посів його землю від Арнона до Яббока, аж до аммоніїв; Язер бо був границею аммоніїв.24 І розгромив його Ізраїль вбивством меча, і заволоділи його землею від Арнона до Явока до синів Аммана; бо Язер це границі синів Аммана.24 І побив його Ізраїль гострим мечем та й заняв його землю, від Арнона до Ябока, до синів Аммонових, Аммонове бо займище було потужне.
25 І позабирав Ізраїль усі ті міста. І осів Ізраїль у всіх аморейських містах: у Хешбоні й по всіх залежних містах його.25 І завоював Ізраїль усі міста оті, і осів у всіх містах аморейських, у Хешбоні і в усіх, які залежали від нього.25 І здобув Ізраїль усі міста оті й оселився в них: у Хешбоні та в усіх приналежних до нього місцевостях.25 І взяв Ізраїль всі ці міста, і поселився Ізраїль в усіх містах Аморреїв, в Есевоні і в усіх його підвладних.25 І взяв Ізраїль всї городи сї, і почав жити у всїх Аморійських городах, в Гесбонї та й у всїх приналежних містах.
26 Бо Хешбон місто Сигона, царя аморейського він; і він воював з першим моавським царем, і забрав увесь його край з його руки аж до Арнону.26 Тому що Хешбон було місто Сигона, царя аморейського; і він воював із попереднім царем моавським, і взяв із рук його всю землю його до Арнону.26 Бо Хешбон був містом Сихона, аморійського царя; і цей бився з попереднім моавським царем та й забрав у нього всю землю до Арнона.26 Бо Есевон це місто Сіона царя Аморреїв, і він раніше воював проти царя Моава, і взяв усю його землю від Ароіра до Арнона.26 Бо Гесбон був город Сигона, царя Аморійського; а він бивсь із прежнїм царем Моабським, і взяв усю землю його до Арнона.
27 Тому й розповідають кобзарі: Підіть до Хешбону, нехай він збудується, і хай міцно поставиться місто Сигонове.27 Тому й розповідають оповідачі: `Рушайте до Хешбону, нехай спорудять і утвердять місто Сигона.27 Тим то й співають: Увійдіте до Хешбона, віщі! Хай буде відбудований, нехай постане знову місто Сихона;27 Через це кажуть ті, що говорять загадками: Ходіть до Есевона, щоб збудувалося і приготовилося місто Сіон.27 Тим же то у пісьнї сьпівають: Ой рушаймо до Гесбона, цареві Сигону город пишний будувати, мурами твердити.
28 Бо вийшов огонь із Хешбону, а полум'я з міста Сигонового, він місто моавське пожер, володарів арнонських висот.28 Бо вже вогонь вийшов з Хешбону, полум'я з міста Сигонового, і пожер Ар-Моав і володарів вершинами Арнону.28 бо вийшов вогонь із Хешбона, з міста Сихона пожежа, та й пожерла міста Моава, поглинула узвишшя над Арноном.28 Бо огонь вийшов з Есевона, полумінь з міста Сіона. І пожер до Моава, і пожер стовпи Арнона.28 Загорілось у Гесбонї у царя Сигона, і пожер огонь високі замки над Арноном.
29 Горе тобі, о Моаве, ти згинув, народе Кемошів! Він зробив був синів своїх утікачами, а дочок своїх дав у неволю Сигону, царю аморейському.29 Горе тобі Моав! Загинув ти, народе Кемошів! Віддав синів своїх і доньок своїх у полон аморейського царя Сигона.29 Горе тобі, Моаве! Пропав ти, народе Кемоша! Видав синів своїх він на поталу, дочок своїх у неволю Сихонові, цареві аморіїв.29 Горе тобі, Моаве; згинь народе Хамоса. Віддані їхні сини, щоб спастися, і їхні дочки полонені царя Аморреїв Сіона.29 Горенько тобі, Моабе! Народе Камосів! Гинеш марно, і втїкають сини твої в ростїч; утїкають, забувають давню свою славу, дочки ж твої в Аморія у неволї гинуть.
30 І розбили ми їх, згинув Хешбон до Дівону, і ми попустошили аж до Нофаху, що аж до Медви.30 Ми вразили їх стрілами; загинув Хешбон до Дівону, ми спустошили їх до Нофаху, котра поблизу Медеви.30 Але на них ми ринулись, і загинув Хешбон, пропав Дівон, зруйнували ми все аж до Нофи, що близько лежить коло Медви.30 І їхнє насіння гине, Есевон до Девона, і жінки ще розпалили огонь проти Моава.30 Зруйновали ми осади Гесбон до Дибону, від Нофи огнем спалили села до Медеби.
31 І Ізраїль осів в аморейському краї.31 І жив Ізраїль на землі амореїв.31 - Отак осівсь Ізраїль у землі Аморійській.31 Поселився же Ізраїль в усіх містах Аморреїв.31 І осївсь Ізраїль у землї Аморійський.
32 І послав Мойсей розвідати про Язера, і вони здобули його залежні міста, і заволоділи амореянином, що жив там.32 І послав Мойсей відвідати Язера, і вони здобули поселення їхні, які залежали від нього, і прогнали амореїв, котрі в них були.32 Мойсей послав на розвідини до Язеру; і здобули вони приналежні до нього села та й вигнали аморіїв, що там були.32 І післав Мойсей, щоб оглянути Язир, і взяли його і його села, і вигнали Аморрея, що був там.32 І післав Мойсей на провідки в город Язер, і взяли вони приналежні оселї його, і вигнав він Аморіїв, що там були.
33 І повернулись вони, і пішли дорогою Башану. І вийшов Оґ, цар башанський, насупроти них, він та ввесь його народ, на війну до Едреї.33 І повернули й пішли на Башан. І виступив супроти них Ог, цар башанський, сам і увесь народ його, на битву при Едреї.33 Потім завернули й пішли вгору шляхом до Башану. Та вийшов проти них Ог, цар башанський, сам він та ввесь люд його, воюватися з ними біля Едреї.33 І повернувшись пішли дорогою до Васана. І вийшов Оґ цар Васана їм на зустріч і ввесь його нарід на війну до Едраїна.33 І повернули вони і пійшли шляхом до Базану. І вийшов Ог, царь Базанський, проти них з усїм людом своїм воювати з ними коло Едреї.
34 І сказав Господь до Мойсея: Не бійся його, бо в руку твою дав Я його й увесь народ його та край його, і зробиш йому, як зробив ти Сигону, цареві аморейському, що сидів у Хешбоні.34 І сказав Господь Мойсеєві: Не бійся його; бо Я віддам його і увесь народ його, і всю землю його в руки твої, і вчиниш із ним, як учинив із Сигоном, царем аморейським, котрий жив у Хешбоні.34 Сказав Господь Мойсеєві: “Не бійся його, бо я віддав у твої руки його й увесь народ його й увесь край його і зробиш із ним те, що зробив єси з Сихоном, царем аморійським, який жив у Хешбоні.”34 І сказав Господь до Мойсея: Не бійся його, бо в твої руки передав Я його і ввесь твій нарід і всю його землю, і вчиниш з ним так як зробив ти Сіону цареві Аморреїв, який жив в Есевоні.34 І рече Господь до Мойсея: Не лякайся його; бо я віддав в руки твої його й увесь люд його; і чини із ними те, що вчинив із Сигоном, царем Аморійським, що жив у Гесбонї.
35 І вони побили його й синів його та ввесь народ його, так що нікого не зосталося. І вони заволоділи краєм його.35 І побили вони його і синів його, і увесь народ його аж так, що жодного не лишилося, і оволоділи землею його.35 І повбивали вони його та синів його й увесь народ його, тож не лишився ні один із них живий; і здобули його країну.35 І убив його і його синів і ввесь його нарід доки не осталося йому живого. І унаслідили їхню землю.35 І повбивали вони його і синів його і ввесь люд його, так що не зістався нї один живий із них, та й заняли землю його.