1 Пророцтво про пустиню надморську. Як носяться бурі на півдні, так ворог іде із пустині, із краю страшного. | 1 Пророцтво про пустелю приморську. – Як бурі на півдні носяться, іде він від пустелі, з краю лихого. | 1 Пророче слово про морську пустиню: Немов ті буревії, що на півдні несуться, що насуваються з пустині, зо страшного краю, | 1 Видіння пустині. Як вихор, що проходить крізь пустиню, що з пустині приходить, з землі, | 1 Пророцтво про пустиню морську: Як ті бурі, що на полуднї лютують, оттак ійде він від степу, з страшної країни. |
2 Видіння грізне мені явлене: Грабує грабіжник, пустошник пустошить. Прийди, о Еламе, Мадай обложи, усяким зідханням зробив Я кінець. | 2 Загрозливе видіння мені показане: Грабіжник грабує, спустошувач спустошує. Виходь Елам, бери в облогу, Мідіє! Усім стражданням покладу край. | 2 жахливе видіння мені з'явилось: Грабіжник грабує, спустошник пустошить. Нападай, Еламе, облягай, Мідіє! Покладу край усім стогнанням. | 2 мені сповіщено страшне і тяжке видіння. Хто зневажає, зневажає, хто чинить беззаконня, чинить беззаконня. Проти мене еламіти і старці персів проти мене ідуть. Тепер застогну і себе потішу. | 2 Страшне видиво показано менї: розбишака рабує; опустошник пустошить. Приходи, Еламе; облягай, Миде! всїм стогнанням я зроблю конець. |
3 Тому то наповнилися мої стегна тремтінням, і болі схопили мене, немов породільні ті болі. Я скривився від того, що чув, я від баченого перестрашивсь. | 3 Від цього рамена мої трясуться; страждання виповнили мене, наче муки породіллі. Я схвильований від того, що чую; я знічений від того, що бачу. | 3 Ось чому трясуться в мене крижі, болі мене схопили, як болі породіллі. Занадто я збентежений, щоб чути; занадто стривожений, щоб бачити. | 3 Через це мої бедра наповнилися ослаблення, і мене охопили болі як ту, що родить. Я вчинив зло, щоб не почути, я поспішився, щоб не бачити. | 3 Від сього і в мене трясуться бедра; муки схопили мене, як болї в положницї. Я зворушивсь тим, що чую; я стрівоживсь тим, що бачу. |
4 Забилося серце моє, тремтіння напало мене несподівано; вечір розкоші моєї змінився мені на страхіття. | 4 Серце моє тремтить; жах мене проймає; ніч, що так мені бажана, перетворилася на жахіття для мене. | 4 Серце тремтить у мене, жах мене проймає; сутінки, так мені бажані, стали для мене страхом. | 4 Моє серце зведене, і мене заливає беззаконня, моя душа набралася страху. | 4 Серце тремтить у менї; мене дрож бере; нічний спокій мій перемінився у страх менї. |
5 Поставлений стіл, килимами накрито, їсться та п'ється. Уставайте, правителі, щити намастіть! | 5 Накривають стола; розстеляють скатертину, і їдять, п'ють. Підводьтеся, князі, намащуйте щити. | 5 Стіл ставлять, розстелюють скатертину, їдять, п'ють: «Уставайте, князі, намащуйте щити!» | 5 Приготови стіл, пийте, їжте. Вставши, володарі, приготовіть щити. | 5 А вони ось, заставляють столи, розстилають накриття, - їдять, пють. Ой, вставайте, князї, - хапайте за щити! |
6 Бо до мене сказав Господь так: Іди, вартового постав, що побачить, нехай донесе. | 6 Бо так сказав мені Господь! Піди, постав сторожа; нехай він скаже, що побачить. | 6 Бо так сказав мені Господь: «Іди, постав сторожу! Нехай звістить, що побачить! | 6 Бо так сказав до мене Господь: Пішовши постав себе сторожем і сповісти, що лише побачиш. | 6 Бо ось як сказав менї Господь: ійди, постав сторожа, а він нехай переказує, що побачить. |
7 І коли він похода побачив, по парі їздців, поїзд ослів, поїзд верблюдів, і прислухується він з увагою, із увагою пильною. | 7 І побачив він вершників, що удвоконь їхали, верхівців на віслюках, верхівців на верблюдах, і дослухався він старанно, з великою увагою. | 7 І як вона побачить кінноту, верхівців по двоє, одних на ослах, а других на верблюдах, нехай вважає пильно, дуже вважає!» | 7 І я побачив двох вершників кіннотчиків, вершника на ослі і вершника на верблюді. Послухай дуже пильно | 7 І побачив він їздецїв, що їхали по двох на конях, на ослах, на верблюдах; і наслуховав пильно і вважно, - |
8 І він крикнув, як лев: Я завжди стою вдень на варті, о Господи, і стою на сторожі своїй усі ночі! | 8 І закричав, [як] лев: Володарю мій! На сторожі стояв я цілий день і на місці моєму залишався упродовж ночі. | 8 І закричав вартівник: «Я визираю! Я, Господи, стою на башті цілими днями, стою на варті цілими ночами! | 8 і приклич Урію на господню сторож. І сказав: Я стояв постійно в дні і над табором стояв я цілу ніч, | 8 І закричав, мов лев: Пане мій! ось я стою на сторожі цїлими днями, не рушався з місця цїлими ночами: |
9 Аж ось іще похід мужів, по двоє їздців. І він відповів та сказав: Упав, упав Вавилон, а всі статуї богів його порозбивані об землю! | 9 І ось, їдуть люди, вершники удвоконь. Потім він проголосив і сказав: Упав, упав Вавилон, і всі ідоли богів його лежать на землі розбиті. | 9 І ось, я бачу, йде кіннота, верхівці по двоє!» І він заговорив і сказав: «Упав Вавилон, упав, і всі різьблені подоби його богів на землі розбиті.» | 9 і ось він іде вершник на парі коней. І відповівши він сказав: Впав Вавилон, і всі його боввани і його божків розбили об землю. | 9 І ось, бачу, їдуть люде, їздецї на конях удвійню. Опісля кликнув і каже: Впав, упав Вавилон, і всї ідоли його лежать порозбивані на землї! |
10 О мій помолочений ти, сину току мого! Я звістив вам, що чув був від Господа Саваота, Бога Ізраїлевого. | 10 О, пограсований мій і сину току мого! Що чув я від Господа Саваота, Бога Ізраїлевого, те й звістив вам. | 10 О ти, змолочений мій і на току битий! Що я чув від Господа сил, від Бога Ізраїлевого, те тобі звіщаю. | 10 Послухайте, ви, що осталися, і ті, що в болях, послухайте те, що я почув від Господа Саваота. Бог Ізраїля сповістив нам. Видіння Ідумеї. До мене кличе від Сиїра: Сторожіть оборонні вали. | 10 О ти, змолочений мій, сину току мого! Оце я чув від Господа Саваота, Бога Ізрайлевого, й се звістив вам. |
11 Пророцтво про Думу. До мене кричить із Сеїру: Стороже, яка пора ночі? Стороже, яка пора ночі? | 11 Пророцтво про Думу. – Кричать мені із Сеїру: Стороже! Скільки ще ночі? | 11 Слово пророче про Едом: - До мене кличуть із Сеїру: «Стороже, яка пора ночі? Стороже, яка пора ночі?» | 11 | 11 Пророцтво про Думу: Покликають до мене з Сеїру: Стороже! яка пора ночі? стороже! яка пора ночі? |
12 А сторож сказав: Настав ранок, а все ж іще ніч. Якщо ви питатимете, то питайте та знову прийдіть! | 12 Сторож відповідає: Наближається ранок, але ще ніч. Якщо ви запитуєте вимогливо, то повертайтеся, і приходьте. | 12 Сторож відказує: «Надходить ранок, а потім ніч. Коли так пильно допитуєтесь, то повернітеся, повернітеся!» | 12 Я сторожу вранці і вночі. Якщо шукаєш, шукай і при мені жий. | 12 А сторож відказує: Надходить поранок, та ще ніч. Коли так пильно допитуєтесь, то обернїться й приходїть. |
13 Пророцтво про Арабію. У лісі в степу ночувати, ви будете каравани деданів. | 13 Пророцтво про Аравію. – У лісі аравійському ночуйте, каравани деданські! | 13 Слово пророче про арабів: -Ночуйте в арабському лісі, валки деданські! | 13 Ввечорі спатимеш в лісі в дорозі Дедана. | 13 Слово пророче про Арабію: Ночуйте в лїсї Арабському, подорожні Деданські! |
14 Мешканці Теманського краю, винесіть воду назустріч для спрагненого, втікача зустрічайте із хлібом! | 14 Мешканці землі теманської! Несіть воду назустріч спраглим, із хлібом стрічайте втікачів. | 14 Несіте води назустріч, умліваючим від спраги, ви, мешканці Теманської країни! Стрічайте втікачів хлібом! | 14 На зустріч спраглому воду принесіть, ви, що живете в країні Темана, хлібами зустріньте тих, що втікають, | 14 Осадники країни Темайської! несїть води назустріч умлїваючим од спраги; стрічайте хлїбом утїкаючих; |
15 Бо втекли вони перед мечами, перед голим мечем, і перед натягненим луком, і перед тяготою війни. | 15 Бо вони від мечів утікають, і від меча оголеного, і від лука натягненого, і від люті війни. | 15 Вони бо від мечів геть утікають, від голого меча, від напруженого лука, від запалу війни. | 15 через велике число тих, що втікають, і через велике число заблуканих, і через велике число меча, і через велике число натягнених луків і через велике число тих, що впали в бою. | 15 Вони бо від мечів втїкають, од меча обнаженого, від лука натягненого та від лютї воєнної. |
16 Бо до мене Господь сказав так: Ще за рік, як рік наймита, і вся слава Кедару покінчиться. | 16 Бо так сказав мені Господь: Ще рік, що дорівнює рокові найманця, і вся слава Кедарова щезне. | 16 Так бо сказав мені Господь: «Іще рік, рахуючи роками наймитів, і вся слава Кедара щезне. | 16 Бо так сказав мені Господь: Ще рік, як рік наємника, не стане слави синів Кидара, | 16 Так бо сказав менї Господь: Іще рік, рік по счоту наймитів, - і вся Кидарова слава щезне; |
17 А понадто полишиться невелике число лучників з лицарів кедарських синів, бо Господь, Бог Ізраїлів, це говорив. | 17 І луків у хоробрих синів Кедара залишаться небагато: так сказав Господь, Бог Ізраїлів. | 17 І небагато лучників зостанеться у відважних синів Кедара», - бо так сказав Господь, Бог Ізраїля. | 17 і мало буде сильних стрільців синів Кидара, що осталися, томущо (так) сказав Господь Бог Ізраїля. | 17 І не багато луків зостанесь у синів Кедарових. Так сказав Господь, Бог Ізраїля. |