1 А оце закони, що ти викладеш перед ними: | 1 А ось закони, котрі ти оголосиш їм: | 1 «Оці судові закони ти покладеш перед ними. | 1 І це оправдання, які покладеш перед ними. | 1 А се суди, що обявиш перед ними: |
2 Коли купиш єврейського раба, нехай він працює шість років, а сьомого нехай вийде дармо на волю. | 2 Якщо купиш раба єврея, нехай він працює шість літ, а сьомого нехай вийде на волю без виплати. | 2 Коли купиш раба, єврея, шість років служитиме тобі, а сьомого року вийде на волю, без відшкодування. | 2 Якщо вкупиш раба єврея, шість літ тобі працюватиме; а в сьомому році буде відпущений даром на свободу. | 2 Коли купиш раба Єврея, шість год нехай прослужить, а на семий вийде на волю, дармо. |
3 Якщо прийде він сам один, нехай сам один і вийде; коли він має жінку, то з ним вийде й жінка його. | 3 Якщо він прийшов сам, нехай і вийде сам. А якщо він одружений, то вийде з ним також дружина його. | 3 Коли він сам прийшов до тебе, сам і на волю вийде, коли з жінкою, то й жінка його вийде з ним. | 3 Якщо він сам ввійшов, і сам вийде. Якщо ж разом з ним ввійшла жінка, і жінка вийде з ним. | 3 Коли сам прийде до тебе, сам і на волю вийде, коли ж він мав жінку, і жінка його вийде з ним. |
4 Якщо пан його дасть йому жінку, і вона породить йому синів або дочок, та жінка та діти її нехай будуть для пана її, а він нехай вийде сам один. | 4 Якщо ж господар його дав йому дружину, і вона народила йому синів, або дочок, то дружина і діти її нехай залишаться у господаря її, а він вийде один. | 4 Коли господар дав йому жінку, і вродила вона йому синів або дочок, жінка й діти її будуть господареві, він же вийде сам один. | 4 Якщо ж пан дасть йому жінку, і народить йому синів чи дочок, жінка і діти будуть (власність) його пана, а він сам вийде. | 4 Коли пан його дав йому жінку, та вродила вона йому сини й дочки, дак жінка і дїти її будуть панові, він же вийде сам один. |
5 А якщо раб той щиро скаже: Полюбив я пана свого, жінку свою та дітей своїх, не вийду на волю, | 5 Та коли раб скаже: `Люблю господаря мого, дружину мою і дітей моїх; не піду на волю | 5 Як же раб скаже: Люблю я господаря мого, жінку мою і дітей моїх, не хочу виходити на волю, | 5 Якщо ж раб, відповівши, скаже: Я полюбив мого пана і жінку і дітей, не відходжу на свободу; | 5 Коли ж казати ме раб: Люблю я пана, жінку мою і дїти мої, не хочу виходити сам на волю; |
6 то нехай його пан приведе його до суддів, і підведе його до дверей або до бічних одвірків, та й проколе пан його вухо йому шилом, і він буде робити йому повіки! | 6 То нехай господар його приведе його перед суддями, і підведе його до дверей чи до одвірка, і проколе йому господар вухо його шилом, і він залишиться служити йому навіки. | 6 тоді нехай його господар приведе його перед Бога, підведе до дверей або до одвірка та й проколе йому господар вухо шилом, і той служитиме йому довіку. | 6 його пан приведе його до божого судилища, тоді і приведе його до дверей, до одвірка, і пан шилом проколе його ухо, і служитиме йому на віки. | 6 Тодї приведе його пан його до суддїв і поставить коло дверей або одвірка та й проколе пан його вухо йому шилом, і служити ме той йому до віку. |
7 А коли хто продасть дочку свою на невільницю, не вийде вона, як виходять раби. | 7 Якщо хтось продасть доньку свою як рабиню, то вона не може вийти, як виходять раби, | 7 А коли хто продасть дочку свою як рабиню, то нехай вона не виходить, як виходять раби. | 7 Якщо ж хтось продасть свою дочку в рабиню, не відійде так як відходять рабині. | 7 А коли хто продасть дочку свою як рабиню, дак не виходити ме вона, як виходять раби. |
8 Якщо вона невгодна в очах свого пана, який призначив був її собі, то нехай позволить її викупити. Не вільно йому продати її до народу чужого, коли зрадить її. | 8 Якщо вона не до вподоби господареві своєму, і він не заручить її, нехай дозволить викупити її, а чужому народові продати її не вільний, бо сам знехтував нею. | 8 Якщо вона не довподоби своєму господареві, що набув її був для себе, нехай дозволить викупити її; чужому ж народові продати її не має права, бо обманув її. | 8 Якщо не догодить її панові за якого вийшла, відпустить її. А чужому народові не дозволяється йому продати її, бо погордив нею. | 8 І коли не до вподоби вона панові свойму, що призначив її для себе, дак нехай дозволить її викупити: народові чужому не мати ме права продавати її, він бо ошукав її. |
9 А якщо призначить її для сина свого, то зробить їй за правом дочок. | 9 Якщо він заручить її з сином своїм, нехай вчинить з нею за правом дочок. | 9 Коли ж синові своєму набув її, по праву дочок мусить поступати з нею. | 9 Якщо ж заручив її синові, вчинить з нею за правилами дочок. | 9 А коли синові свойму призначив її, дак по праву дочки мусить чинить із нею. |
10 Якщо візьме собі іншу, то не зменшить поживи їй, одежі їй і подружнього пожиття їй. | 10 Якщо ж другу візьме за нього, то її не можна позбавляти харчу, одягу і подружнього співжиття. | 10 Коли ж другу візьме собі, нехай не вменшує її харчу, плаття її і подружніх прав її. | 10 Якщо ж візьме собі іншу, не позбавить її потрібного і одежі і спілкування. | 10 Коли ж другу візьме йому, не мати ме права поменьшити харч її, платтє її, і мужне життє її. |
11 А коли він цих трьох речей не робитиме їй, то вона вийде дармо, без окупу. | 11 А якщо він оцих трьох речей не вчинив для неї, нехай вона відійде даром, без викупу. | 11 А коли цих трьох речей не додержав, можна їй вийти безвідшкодовно, без викупу. | 11 Якщо ж цих трьох не вчинить її, вийде без грошей задармо. | 11 А коли б сї три речі не додержав, дак можна їй вийти дармо без окупу. |
12 Хто вдарить людину, і вона вмре, той конче буде забитий. | 12 Хто ударить чоловіка так, що той помре, нехай буде скараний на смерть. | 12 Хто вдарить чоловіка так, що той помре, скарати нещадно його смертю. | 12 А якщо хтось когось ударить і помре, хай помре смертю. | 12 Хто вдарить чоловіка так, що той умре, скарати його смертю. |
13 А хто не чатував, а Бог підвів кого в його руку, то дам тобі місце, куди той утече. | 13 Але якщо хтось не мав злого наміру, а Бог попустив йому попасти під руки його, то Я призначу у тебе місце, куди податися убивникові. | 13 Коли ж би то сталось однак ненароком, а Бог допустив, щоб він упав у його руки, то я призначу тобі місце, кудою втікати йому. | 13 А тому, що не хотів, але Бог передав його в руки, дам тобі місце, куди втече вбивця туди. | 13 Коли ж він зробив се ненароком, а Бог підвів під його руку, дак я призначу тобі місто, куди втекти йому. |
14 А коли хто буде замишляти на ближнього свого, щоб забити його з хитрістю, візьмеш його від жертівника Мого на смерть. | 14 А якщо хтось із наміром умертвить ближнього підступно, то навіть од жертовника Мого бери його на смерть. | 14 Якби ж хто замислив підступно вбити ближнього свого, то навіть від жертовника мого відірвеш його, щоб смертю скарати. | 14 Якщо ж хто стежить, щоб підступно убити свого ближнього, і прибіжить, заберуть його від мого жертівника, щоб убити. | 14 А хто задумав на близьного свого душогубство зрадливим робом, і від жертівника мого мусиш узяти його, щоб скарати смертю. |
15 А хто вдарить батька свого чи матір свою, той конче буде забитий. | 15 Хто ударить батька свого, або матір свою, нехай зрокований буде на смерть. | 15 Хто вдарить батька свого або матір, скарати його смертю. | 15 Хто бє свого батька чи свою матір, хай помре смертю. | 15 І хто вдарить батька свого, смертю скарати його. |
16 А хто вкраде людину і продасть її, або буде вона знайдена в руках його, той конче буде забитий. | 16 Хто украде чоловіка і продасть його, чи знайдуть його у руках його, нехай покараний буде на смерть. | 16 Хто вхопить людину та продасть, або знайдеться вона в руках у нього, скарати його смертю. | 16 Хто проклинає свого батька чи свою матір хай помре смертю. | 16 І хто вкраде людину та продасть, або знайдеться вона в руках його, того скарати смертю. |
17 І хто проклинає батька свого чи свою матір, той конче буде забитий. | 17 Хто лихословить батька свого чи матір свою, нехай покараний буде на смерть. | 17 Хто проклинатиме свого батька або матір, скарати того смертю. | 17 Якщо хтось украде когось з ізраїльських синів, і заволодівши ним, продасть, і знайдеться в нього, хай помре смертю. | 17 І хто проклинати ме батька свого і матїр свою, того скарати смертю. |
18 А коли будуть сваритися люди, і вдарить один одного каменем або кулаком, і той не вмре, а зляже на постелю, | 18 Коли сваряться і один чоловік ударить другого каменем, або кулаком, і той не помре, але змушений буде лягти в ліжко, | 18 Коли посваряться люди, і один вдарить другого каменем чи своїм кулаком, і той не вмре, але лежатиме в ліжку, | 18 Якщо ж сперечаються два чоловіки, і вдарить хто ближнього каменем чи пястуком і не помре, а ляже на ліжко, | 18 І коли посваряться люде, та й вдарить одно одного каменюкою чи кулаком, і той не вмре, а лежати ме в недузї: |
19 якщо встане й буде проходжуватися надворі з опертям своїм, то буде оправданий той, хто вдарив, тільки нехай дасть за прогаяння часу його та справді вилікує. | 19 То, якщо він підведеться і буде виходити з оселі за допомогою палиці, той, хто вдарив його, не підлягатиме смерті; нехай лиш дасть відплату за втрату часу і дасть кошти на лікування його. | 19 і згодом підведеться, і, хоч би й на палиці, а зможе вийти з хати, то той, хто вдарив, буде вільний, тільки дасть відшкодування за втрату часу, що пролежав, та вилікує його зовсім. | 19 якщо чоловік, вставши, вийде з палицею надвір, той, що вдарив буде невинним. Лише заплатить за втрату його праці і лікування. | 19 Коли встане і ходити ме з палицею своєю, дак шкодника вивязати з сієї справи; тільки має за втрату часу заплатити і вигоїти його зовсїм. |
20 А коли хто вдарить раба свого або невільницю свою києм, а той помре під рукою його, то конче буде покараний той. | 20 А якщо хтось ударить раба свого чи рабиню свою палицею, і вони помруть під рукою його, то його треба покарати. | 20 Коли хто вдарить раба чи рабиню своєю палицею так, що вмре під його рукою, мусить бути строго покараний. | 20 Якщо ж хто вдарить свого раба чи свою рабиню палицею, і помре від його руки, хай буде покараний карою. | 20 Коли хто вдарить раба чи рабиню свою палицею, і вмре під його рукою, притьма треба відомстити за се. |
21 Тільки якщо той переживе день або два дні, то не буде покараний, бо він його гроші. | 21 Та якщо вони день чи два переживуть, то не варто карати його; бо це його срібло. | 21 Однак же, коли ще поживе день або два, залишити без покарання; бо він і його власність. | 21 Якщо ж проживе один день чи два, не буде покараний, бо це його гроші. | 21 Однакже, коли день або два проживе, дак не годиться мститись; бо він за його гроші. |
22 А коли будуть битися люди, і вдарять вагітну жінку, і скине вона дитину, а іншого нещастя не станеться, то конче буде покараний, як покладе на нього чоловік тієї жінки, і він дасть за присудом суддів. | 22 Коли б'ються люди, і вдарять вагітну жінку, і вона скине дитя, але не матиме іншої шкоди, то взяти з винного пеню, котру вимагатиме чоловік тієї жінки, і він мусить виплатити її згідно з присудом суду. | 22 Коли б'ються чоловіки та поштовхнуть при тому вагітну жінку, і вона скине дитину, але без іншої шкоди, то той мусить заплатити відшкодування, яке накладе жінчин чоловік, і винний заплатить згідно з судовим присудом. | 22 Якщо ж бються два чоловіки і вдарять вагітну жінку, і втратить свою дитину, що не вповні сформована, заплатить кару, таку яку накладе чоловік жінки, дасть з оцінкою. | 22 І коли сваряться чоловіки, та потурбують вагітну молодицю, і скине дитину вона, та не буде шкоди, наложити на виноватого пеню, яку наложить жінчин чоловік, і заплатить по присудї суддїв. |
23 А якщо станеться нещастя, то даси душу за душу, | 23 А якщо буде шкода, то віддай душу за душу. | 23 А коли буде яка шкода, то даси життя за життя, | 23 Якщо ж вповні сформована буде (дитина), дасть душу за душу, | 23 А коли буде шкода, тодї мусить оддати душу за душу. |
24 око за око, зуба за зуба, руку за руку, ногу за ногу, | 24 Око за око, зуб за зуб, руку за руку, ногу за ногу. | 24 око за око, зуба за зуба, руку за руку, ногу за ногу, | 24 око за око, руку за руку, зуб за зуб, ногу за ногу, | 24 О ко за око, зуба за зуба. |
25 опарення за опарення, рану за рану, синяка за синяка. | 25 Опік за опік, рану за рану, синяка за синяка. | 25 опечину за опечину, рану за рану, синяка за синяка. | 25 опік за опік, рану за рану, синець за синця. | 25 Опечину за опечину, рану за рану, синяка за синяка. |
26 А коли хто вдарить в око раба свого, або в око невільниці своєї, і знищить його, той на волю відпустить його за око його. | 26 Якщо хтось раба свого ударить в око, чи рабиню свою в око, і пошкодить його, то нехай відпустить їх на волю за око. | 26 Коли хто влучить в око раба свого або рабиню свою, і занапастить його, на волю нехай випустить його за його око. | 26 Якщо ж хто вибє око свого раба чи око своєї рабині, і осліпне, свобідними відішле їх задля їхнього ока. | 26 І коли хто вдарить в око раба свого, чи в око рабиню свою, і зопсує, на волю мусить випустить його за око його. |
27 А якщо виб'є зуба раба свого, або зуба невільниці своєї, той на волю відпустить того за зуба його. | 27 А якщо хтось виб'є зуба рабові своєму чи рабині своїй, нехай відпустить їх на волю за зуб. | 27 А коли виб'є рабові своєму або рабині своїй зуба, на волю випустить його за того зуба. | 27 Якщо ж вибє зуб раба або зуб своєї рабині, свобідними відішле їх задля їхнього зуба. | 27 І коли вибє зуба рабові свойму, або рабинї своїй, на волю випустить його за зуба його. |
28 А коли віл ударить чоловіка або жінку, а той умре, конче буде вкаменований той віл, і м'ясо його не буде їджене, а власник того вола невинний. | 28 Якщо віл заб'є рогами чоловіка чи жінку до смерти, то вола забити камінням, і м'яса його не їсти; а господар вола не має вини. | 28 Коли віл вдарить рогами мужчину або жінку на смерть, укаменувати вола на смерть, і його м'яса не можна їсти; чий же віл, той неповинен. | 28 Якщо ж віл рогами поколе чоловіка чи жінку, і помре, камінням закаменують вола, і не їстиметься його мясо; а пан вола буде невинним. | 28 І коли вколе скотина мужчину чи женщину й умре, каміннєм побити мусять скотину та й не їсти муть мясива її; чия ж скотина той неповинен. |
29 А якщо віл був битливим і вчора, і третього дня, і було те засвідчене у власника його, а той його не пильнував, і заб'є той віл чоловіка або жінку, буде він укаменований, а також власник буде забитий. | 29 Та, якщо віл був битливий і вчора, і третього дня, і господар знав про те і не остеріг його, а віл убив чоловіка чи жінку, то вола побити камінням, і господаря його зрокувати на смерть. | 29 Коли ж бик уже здавна битливий, і господаря остережено, а він не доглядав за ним, і бик заколе мужчину чи жінку, вола мусять убити камінням, а його господар буде скараний смертю. | 29 Якщо ж віл рогами коле перед учора і перед третим (днем), і засвідчать його панові, і не усунув його, а рогами поколе чоловіка чи жінку, хай віл буде побитий камінням, і його пан хай помре. | 29 А коли віл бився перше і осьвідчено було господареві його, та не вберіг він його, і вмер мужчина чи женщина, вола мусять побити каміннєм, і господарь його мусить згинути. |
30 Якщо на нього буде накладений викуп, то дасть викупа за душу свою, скільки буде на нього накладене. | 30 Якщо за нього покладуть викуп, нехай дасть як викуп за душу свою, якого покладуть на нього. | 30 Коли ж накладуть відшкодування на нього, він мусить дати викуп за своє життя усе те, що накладено на нього. | 30 Якщо ж викуп накладуть на нього, дасть викуп за свою душу, що лиш на нього накладуть. | 30 Коли наложять викуп на його, мусить він дати за визвол душі своєї, щоб нї положено на його. |
31 Або вдарить віл сина, або вдарить дочку, буде зроблено йому за цим законом. | 31 Чи сина заб'є рогами, чи доньку заб'є, – за цим же законом чинити з ним. | 31 Чи візьме бик на роги сина чи дочку, по цьому присуду чинити з ним. | 31 Якщо ж рогами поколе сина чи дочку, зроблять з ним за цим приписом. | 31 Чи сина заколе він, чи дочку заколе, по сьому присуду чинити з ним. |
32 Коли вдарить той віл раба або невільницю, то власник дасть панові того тридцять шеклів срібла, а віл той буде вкаменований. | 32 Якщо віл заб'є раба чи рабиню, то господареві їхньому заплатити тридцять шеклів срібла, а вола забити камінням. | 32 Коли ж бик заколе раба або рабиню, нехай дасть тридцять шеклів власникові, а бика вбити камінням. | 32 Якщо ж віл поколе рогами раба чи рабиню, дасть їхньому панові тридцять дідрахм срібла, і закаменують вола. | 32 Коли ж раба чи рабиню вбє скотина, мусить дати властитель срібла трийцять секлїв панові, а скотину вбити каміннєм. |
33 А коли хто розкриє яму, або викопає яму й не закриє її, і впаде туди віл або осел, | 33 Якщо хтось розкриє яму, або якщо викопає яму і не закриє її, і впаде до неї віл чи віслюк, | 33 Коли хтось розкриє копанку або викопає хтось копанку, та й не закриє, і впаде туди віл чи осел, | 33 Якщо ж хто відкриє яму, чи викопає яму і її не закриє, і впаде туди теля чи осел, | 33 А коли розкриє хто яму, або викопає хто яму, та й не закриє, і впаде туди віл чи осел, |
34 власник ями відшкодує, верне гроші власникові його, а загинуле буде йому. | 34 То господар ями має заплатити, віддати срібло господареві їхньому, а труп буде його. | 34 власник копанки мусить дати господареві відшкодування грішми, а мертве буде йому. | 34 пан ями заплатить. Дасть срібло їхньому панові, а те, що згинуло, його буде. | 34 Властитель ями заплатить за се; вернути мусить він грошима господареві його, а мертве буде йому. |
35 А коли чийсь віл ударить вола його ближнього, і згине той, то продадуть вола живого, а гроші за нього поділять пополовині, і також загинулого поділять пополовині. | 35 Якщо чий-небудь віл заб'є до смерти вола у сусіда його, нехай продадуть живого вола, і розподілять навпіл ціну його, також і вбитого нехай розділять навпіл. | 35 Коли чийсь віл проб'є вола когось іншого, і той здохне, нехай продадуть живого вола та й поділять по половині виторг, і убите теж нехай розділять по половині. | 35 Якщо ж чийсь віл рогами поколе сусіднього вола, і помре, продадуть живого вола і розділять його ціну, і поділять вола, що згинув. | 35 А коли чия скотина поранить скотину другого, і та здохне, дак продадуть скотину живу, та й подїлять пополам гроші за її, та й здохлу пополам подїлять. |
36 А коли буде відоме, що віл був битливим і вчора й третього дня, а власник його не пильнував його, то конче нехай відшкодує вола за того вола, а забитий буде йому. | 36 А якщо відомо було, що віл битливий був учора і третього дня, але господар його не остеріг його, то повинен віддати вола за вола, а вбитий буде його. | 36 Або коли було знане раніше, що віл колеться, і не доглянув за ним господар, мусить віддати вола за вола, а мертве нехай йому буде. | 36 Якщо ж відомо, що віл коле рогами перед учора і перед третим днем, і засвідчили його панові і не усунув його, він віддасть вола за вола, а мертвий йому буде. | 36 Коли ж було знаттє, що віл бився перше, і не вберіг його господарь його, дак мусить віддати вола за вола, мертвий же йому буде. |