1 А оце закони, що ти викладеш перед ними:1 А ось закони, котрі ти оголосиш їм: 1 «Оці судові закони ти покладеш перед ними.1 І це оправдання, які покладеш перед ними.1 А се суди, що обявиш перед ними:
2 Коли купиш єврейського раба, нехай він працює шість років, а сьомого нехай вийде дармо на волю.2 Якщо купиш раба єврея, нехай він працює шість літ, а сьомого нехай вийде на волю без виплати.2 Коли купиш раба, єврея, шість років служитиме тобі, а сьомого року вийде на волю, без відшкодування.2 Якщо вкупиш раба єврея, шість літ тобі працюватиме; а в сьомому році буде відпущений даром на свободу.2 Коли купиш раба Єврея, шість год нехай прослужить, а на семий вийде на волю, дармо.
3 Якщо прийде він сам один, нехай сам один і вийде; коли він має жінку, то з ним вийде й жінка його.3 Якщо він прийшов сам, нехай і вийде сам. А якщо він одружений, то вийде з ним також дружина його.3 Коли він сам прийшов до тебе, сам і на волю вийде, коли з жінкою, то й жінка його вийде з ним.3 Якщо він сам ввійшов, і сам вийде. Якщо ж разом з ним ввійшла жінка, і жінка вийде з ним.3 Коли сам прийде до тебе, сам і на волю вийде, коли ж він мав жінку, і жінка його вийде з ним.
4 Якщо пан його дасть йому жінку, і вона породить йому синів або дочок, та жінка та діти її нехай будуть для пана її, а він нехай вийде сам один.4 Якщо ж господар його дав йому дружину, і вона народила йому синів, або дочок, то дружина і діти її нехай залишаться у господаря її, а він вийде один.4 Коли господар дав йому жінку, і вродила вона йому синів або дочок, жінка й діти її будуть господареві, він же вийде сам один.4 Якщо ж пан дасть йому жінку, і народить йому синів чи дочок, жінка і діти будуть (власність) його пана, а він сам вийде.4 Коли пан його дав йому жінку, та вродила вона йому сини й дочки, дак жінка і дїти її будуть панові, він же вийде сам один.
5 А якщо раб той щиро скаже: Полюбив я пана свого, жінку свою та дітей своїх, не вийду на волю,5 Та коли раб скаже: `Люблю господаря мого, дружину мою і дітей моїх; не піду на волю5 Як же раб скаже: Люблю я господаря мого, жінку мою і дітей моїх, не хочу виходити на волю,5 Якщо ж раб, відповівши, скаже: Я полюбив мого пана і жінку і дітей, не відходжу на свободу;5 Коли ж казати ме раб: Люблю я пана, жінку мою і дїти мої, не хочу виходити сам на волю;
6 то нехай його пан приведе його до суддів, і підведе його до дверей або до бічних одвірків, та й проколе пан його вухо йому шилом, і він буде робити йому повіки!6 То нехай господар його приведе його перед суддями, і підведе його до дверей чи до одвірка, і проколе йому господар вухо його шилом, і він залишиться служити йому навіки.6 тоді нехай його господар приведе його перед Бога, підведе до дверей або до одвірка та й проколе йому господар вухо шилом, і той служитиме йому довіку.6 його пан приведе його до божого судилища, тоді і приведе його до дверей, до одвірка, і пан шилом проколе його ухо, і служитиме йому на віки.6 Тодї приведе його пан його до суддїв і поставить коло дверей або одвірка та й проколе пан його вухо йому шилом, і служити ме той йому до віку.
7 А коли хто продасть дочку свою на невільницю, не вийде вона, як виходять раби.7 Якщо хтось продасть доньку свою як рабиню, то вона не може вийти, як виходять раби,7 А коли хто продасть дочку свою як рабиню, то нехай вона не виходить, як виходять раби.7 Якщо ж хтось продасть свою дочку в рабиню, не відійде так як відходять рабині.7 А коли хто продасть дочку свою як рабиню, дак не виходити ме вона, як виходять раби.
8 Якщо вона невгодна в очах свого пана, який призначив був її собі, то нехай позволить її викупити. Не вільно йому продати її до народу чужого, коли зрадить її.8 Якщо вона не до вподоби господареві своєму, і він не заручить її, нехай дозволить викупити її, а чужому народові продати її не вільний, бо сам знехтував нею.8 Якщо вона не довподоби своєму господареві, що набув її був для себе, нехай дозволить викупити її; чужому ж народові продати її не має права, бо обманув її.8 Якщо не догодить її панові за якого вийшла, відпустить її. А чужому народові не дозволяється йому продати її, бо погордив нею.8 І коли не до вподоби вона панові свойму, що призначив її для себе, дак нехай дозволить її викупити: народові чужому не мати ме права продавати її, він бо ошукав її.
9 А якщо призначить її для сина свого, то зробить їй за правом дочок.9 Якщо він заручить її з сином своїм, нехай вчинить з нею за правом дочок.9 Коли ж синові своєму набув її, по праву дочок мусить поступати з нею.9 Якщо ж заручив її синові, вчинить з нею за правилами дочок.9 А коли синові свойму призначив її, дак по праву дочки мусить чинить із нею.
10 Якщо візьме собі іншу, то не зменшить поживи їй, одежі їй і подружнього пожиття їй.10 Якщо ж другу візьме за нього, то її не можна позбавляти харчу, одягу і подружнього співжиття.10 Коли ж другу візьме собі, нехай не вменшує її харчу, плаття її і подружніх прав її.10 Якщо ж візьме собі іншу, не позбавить її потрібного і одежі і спілкування.10 Коли ж другу візьме йому, не мати ме права поменьшити харч її, платтє її, і мужне життє її.
11 А коли він цих трьох речей не робитиме їй, то вона вийде дармо, без окупу.11 А якщо він оцих трьох речей не вчинив для неї, нехай вона відійде даром, без викупу.11 А коли цих трьох речей не додержав, можна їй вийти безвідшкодовно, без викупу.11 Якщо ж цих трьох не вчинить її, вийде без грошей задармо.11 А коли б сї три речі не додержав, дак можна їй вийти дармо без окупу.
12 Хто вдарить людину, і вона вмре, той конче буде забитий.12 Хто ударить чоловіка так, що той помре, нехай буде скараний на смерть.12 Хто вдарить чоловіка так, що той помре, скарати нещадно його смертю.12 А якщо хтось когось ударить і помре, хай помре смертю.12 Хто вдарить чоловіка так, що той умре, скарати його смертю.
13 А хто не чатував, а Бог підвів кого в його руку, то дам тобі місце, куди той утече.13 Але якщо хтось не мав злого наміру, а Бог попустив йому попасти під руки його, то Я призначу у тебе місце, куди податися убивникові.13 Коли ж би то сталось однак ненароком, а Бог допустив, щоб він упав у його руки, то я призначу тобі місце, кудою втікати йому.13 А тому, що не хотів, але Бог передав його в руки, дам тобі місце, куди втече вбивця туди.13 Коли ж він зробив се ненароком, а Бог підвів під його руку, дак я призначу тобі місто, куди втекти йому.
14 А коли хто буде замишляти на ближнього свого, щоб забити його з хитрістю, візьмеш його від жертівника Мого на смерть.14 А якщо хтось із наміром умертвить ближнього підступно, то навіть од жертовника Мого бери його на смерть.14 Якби ж хто замислив підступно вбити ближнього свого, то навіть від жертовника мого відірвеш його, щоб смертю скарати.14 Якщо ж хто стежить, щоб підступно убити свого ближнього, і прибіжить, заберуть його від мого жертівника, щоб убити.14 А хто задумав на близьного свого душогубство зрадливим робом, і від жертівника мого мусиш узяти його, щоб скарати смертю.
15 А хто вдарить батька свого чи матір свою, той конче буде забитий.15 Хто ударить батька свого, або матір свою, нехай зрокований буде на смерть.15 Хто вдарить батька свого або матір, скарати його смертю.15 Хто бє свого батька чи свою матір, хай помре смертю.15 І хто вдарить батька свого, смертю скарати його.
16 А хто вкраде людину і продасть її, або буде вона знайдена в руках його, той конче буде забитий.16 Хто украде чоловіка і продасть його, чи знайдуть його у руках його, нехай покараний буде на смерть.16 Хто вхопить людину та продасть, або знайдеться вона в руках у нього, скарати його смертю.16 Хто проклинає свого батька чи свою матір хай помре смертю.16 І хто вкраде людину та продасть, або знайдеться вона в руках його, того скарати смертю.
17 І хто проклинає батька свого чи свою матір, той конче буде забитий.17 Хто лихословить батька свого чи матір свою, нехай покараний буде на смерть.17 Хто проклинатиме свого батька або матір, скарати того смертю.17 Якщо хтось украде когось з ізраїльських синів, і заволодівши ним, продасть, і знайдеться в нього, хай помре смертю.17 І хто проклинати ме батька свого і матїр свою, того скарати смертю.
18 А коли будуть сваритися люди, і вдарить один одного каменем або кулаком, і той не вмре, а зляже на постелю,18 Коли сваряться і один чоловік ударить другого каменем, або кулаком, і той не помре, але змушений буде лягти в ліжко,18 Коли посваряться люди, і один вдарить другого каменем чи своїм кулаком, і той не вмре, але лежатиме в ліжку,18 Якщо ж сперечаються два чоловіки, і вдарить хто ближнього каменем чи пястуком і не помре, а ляже на ліжко,18 І коли посваряться люде, та й вдарить одно одного каменюкою чи кулаком, і той не вмре, а лежати ме в недузї:
19 якщо встане й буде проходжуватися надворі з опертям своїм, то буде оправданий той, хто вдарив, тільки нехай дасть за прогаяння часу його та справді вилікує.19 То, якщо він підведеться і буде виходити з оселі за допомогою палиці, той, хто вдарив його, не підлягатиме смерті; нехай лиш дасть відплату за втрату часу і дасть кошти на лікування його.19 і згодом підведеться, і, хоч би й на палиці, а зможе вийти з хати, то той, хто вдарив, буде вільний, тільки дасть відшкодування за втрату часу, що пролежав, та вилікує його зовсім.19 якщо чоловік, вставши, вийде з палицею надвір, той, що вдарив буде невинним. Лише заплатить за втрату його праці і лікування.19 Коли встане і ходити ме з палицею своєю, дак шкодника вивязати з сієї справи; тільки має за втрату часу заплатити і вигоїти його зовсїм.
20 А коли хто вдарить раба свого або невільницю свою києм, а той помре під рукою його, то конче буде покараний той.20 А якщо хтось ударить раба свого чи рабиню свою палицею, і вони помруть під рукою його, то його треба покарати.20 Коли хто вдарить раба чи рабиню своєю палицею так, що вмре під його рукою, мусить бути строго покараний.20 Якщо ж хто вдарить свого раба чи свою рабиню палицею, і помре від його руки, хай буде покараний карою.20 Коли хто вдарить раба чи рабиню свою палицею, і вмре під його рукою, притьма треба відомстити за се.
21 Тільки якщо той переживе день або два дні, то не буде покараний, бо він його гроші.21 Та якщо вони день чи два переживуть, то не варто карати його; бо це його срібло.21 Однак же, коли ще поживе день або два, залишити без покарання; бо він і його власність.21 Якщо ж проживе один день чи два, не буде покараний, бо це його гроші.21 Однакже, коли день або два проживе, дак не годиться мститись; бо він за його гроші.
22 А коли будуть битися люди, і вдарять вагітну жінку, і скине вона дитину, а іншого нещастя не станеться, то конче буде покараний, як покладе на нього чоловік тієї жінки, і він дасть за присудом суддів.22 Коли б'ються люди, і вдарять вагітну жінку, і вона скине дитя, але не матиме іншої шкоди, то взяти з винного пеню, котру вимагатиме чоловік тієї жінки, і він мусить виплатити її згідно з присудом суду.22 Коли б'ються чоловіки та поштовхнуть при тому вагітну жінку, і вона скине дитину, але без іншої шкоди, то той мусить заплатити відшкодування, яке накладе жінчин чоловік, і винний заплатить згідно з судовим присудом.22 Якщо ж бються два чоловіки і вдарять вагітну жінку, і втратить свою дитину, що не вповні сформована, заплатить кару, таку яку накладе чоловік жінки, дасть з оцінкою.22 І коли сваряться чоловіки, та потурбують вагітну молодицю, і скине дитину вона, та не буде шкоди, наложити на виноватого пеню, яку наложить жінчин чоловік, і заплатить по присудї суддїв.
23 А якщо станеться нещастя, то даси душу за душу,23 А якщо буде шкода, то віддай душу за душу.23 А коли буде яка шкода, то даси життя за життя,23 Якщо ж вповні сформована буде (дитина), дасть душу за душу,23 А коли буде шкода, тодї мусить оддати душу за душу.
24 око за око, зуба за зуба, руку за руку, ногу за ногу,24 Око за око, зуб за зуб, руку за руку, ногу за ногу.24 око за око, зуба за зуба, руку за руку, ногу за ногу,24 око за око, руку за руку, зуб за зуб, ногу за ногу,24 О ко за око, зуба за зуба.
25 опарення за опарення, рану за рану, синяка за синяка.25 Опік за опік, рану за рану, синяка за синяка.25 опечину за опечину, рану за рану, синяка за синяка.25 опік за опік, рану за рану, синець за синця.25 Опечину за опечину, рану за рану, синяка за синяка.
26 А коли хто вдарить в око раба свого, або в око невільниці своєї, і знищить його, той на волю відпустить його за око його.26 Якщо хтось раба свого ударить в око, чи рабиню свою в око, і пошкодить його, то нехай відпустить їх на волю за око.26 Коли хто влучить в око раба свого або рабиню свою, і занапастить його, на волю нехай випустить його за його око.26 Якщо ж хто вибє око свого раба чи око своєї рабині, і осліпне, свобідними відішле їх задля їхнього ока.26 І коли хто вдарить в око раба свого, чи в око рабиню свою, і зопсує, на волю мусить випустить його за око його.
27 А якщо виб'є зуба раба свого, або зуба невільниці своєї, той на волю відпустить того за зуба його.27 А якщо хтось виб'є зуба рабові своєму чи рабині своїй, нехай відпустить їх на волю за зуб.27 А коли виб'є рабові своєму або рабині своїй зуба, на волю випустить його за того зуба.27 Якщо ж вибє зуб раба або зуб своєї рабині, свобідними відішле їх задля їхнього зуба.27 І коли вибє зуба рабові свойму, або рабинї своїй, на волю випустить його за зуба його.
28 А коли віл ударить чоловіка або жінку, а той умре, конче буде вкаменований той віл, і м'ясо його не буде їджене, а власник того вола невинний.28 Якщо віл заб'є рогами чоловіка чи жінку до смерти, то вола забити камінням, і м'яса його не їсти; а господар вола не має вини.28 Коли віл вдарить рогами мужчину або жінку на смерть, укаменувати вола на смерть, і його м'яса не можна їсти; чий же віл, той неповинен.28 Якщо ж віл рогами поколе чоловіка чи жінку, і помре, камінням закаменують вола, і не їстиметься його мясо; а пан вола буде невинним.28 І коли вколе скотина мужчину чи женщину й умре, каміннєм побити мусять скотину та й не їсти муть мясива її; чия ж скотина той неповинен.
29 А якщо віл був битливим і вчора, і третього дня, і було те засвідчене у власника його, а той його не пильнував, і заб'є той віл чоловіка або жінку, буде він укаменований, а також власник буде забитий.29 Та, якщо віл був битливий і вчора, і третього дня, і господар знав про те і не остеріг його, а віл убив чоловіка чи жінку, то вола побити камінням, і господаря його зрокувати на смерть.29 Коли ж бик уже здавна битливий, і господаря остережено, а він не доглядав за ним, і бик заколе мужчину чи жінку, вола мусять убити камінням, а його господар буде скараний смертю.29 Якщо ж віл рогами коле перед учора і перед третим (днем), і засвідчать його панові, і не усунув його, а рогами поколе чоловіка чи жінку, хай віл буде побитий камінням, і його пан хай помре.29 А коли віл бився перше і осьвідчено було господареві його, та не вберіг він його, і вмер мужчина чи женщина, вола мусять побити каміннєм, і господарь його мусить згинути.
30 Якщо на нього буде накладений викуп, то дасть викупа за душу свою, скільки буде на нього накладене.30 Якщо за нього покладуть викуп, нехай дасть як викуп за душу свою, якого покладуть на нього.30 Коли ж накладуть відшкодування на нього, він мусить дати викуп за своє життя усе те, що накладено на нього.30 Якщо ж викуп накладуть на нього, дасть викуп за свою душу, що лиш на нього накладуть.30 Коли наложять викуп на його, мусить він дати за визвол душі своєї, щоб нї положено на його.
31 Або вдарить віл сина, або вдарить дочку, буде зроблено йому за цим законом.31 Чи сина заб'є рогами, чи доньку заб'є, – за цим же законом чинити з ним.31 Чи візьме бик на роги сина чи дочку, по цьому присуду чинити з ним.31 Якщо ж рогами поколе сина чи дочку, зроблять з ним за цим приписом.31 Чи сина заколе він, чи дочку заколе, по сьому присуду чинити з ним.
32 Коли вдарить той віл раба або невільницю, то власник дасть панові того тридцять шеклів срібла, а віл той буде вкаменований.32 Якщо віл заб'є раба чи рабиню, то господареві їхньому заплатити тридцять шеклів срібла, а вола забити камінням.32 Коли ж бик заколе раба або рабиню, нехай дасть тридцять шеклів власникові, а бика вбити камінням.32 Якщо ж віл поколе рогами раба чи рабиню, дасть їхньому панові тридцять дідрахм срібла, і закаменують вола.32 Коли ж раба чи рабиню вбє скотина, мусить дати властитель срібла трийцять секлїв панові, а скотину вбити каміннєм.
33 А коли хто розкриє яму, або викопає яму й не закриє її, і впаде туди віл або осел,33 Якщо хтось розкриє яму, або якщо викопає яму і не закриє її, і впаде до неї віл чи віслюк,33 Коли хтось розкриє копанку або викопає хтось копанку, та й не закриє, і впаде туди віл чи осел,33 Якщо ж хто відкриє яму, чи викопає яму і її не закриє, і впаде туди теля чи осел,33 А коли розкриє хто яму, або викопає хто яму, та й не закриє, і впаде туди віл чи осел,
34 власник ями відшкодує, верне гроші власникові його, а загинуле буде йому.34 То господар ями має заплатити, віддати срібло господареві їхньому, а труп буде його.34 власник копанки мусить дати господареві відшкодування грішми, а мертве буде йому.34 пан ями заплатить. Дасть срібло їхньому панові, а те, що згинуло, його буде.34 Властитель ями заплатить за се; вернути мусить він грошима господареві його, а мертве буде йому.
35 А коли чийсь віл ударить вола його ближнього, і згине той, то продадуть вола живого, а гроші за нього поділять пополовині, і також загинулого поділять пополовині.35 Якщо чий-небудь віл заб'є до смерти вола у сусіда його, нехай продадуть живого вола, і розподілять навпіл ціну його, також і вбитого нехай розділять навпіл.35 Коли чийсь віл проб'є вола когось іншого, і той здохне, нехай продадуть живого вола та й поділять по половині виторг, і убите теж нехай розділять по половині.35 Якщо ж чийсь віл рогами поколе сусіднього вола, і помре, продадуть живого вола і розділять його ціну, і поділять вола, що згинув.35 А коли чия скотина поранить скотину другого, і та здохне, дак продадуть скотину живу, та й подїлять пополам гроші за її, та й здохлу пополам подїлять.
36 А коли буде відоме, що віл був битливим і вчора й третього дня, а власник його не пильнував його, то конче нехай відшкодує вола за того вола, а забитий буде йому.36 А якщо відомо було, що віл битливий був учора і третього дня, але господар його не остеріг його, то повинен віддати вола за вола, а вбитий буде його.36 Або коли було знане раніше, що віл колеться, і не доглянув за ним господар, мусить віддати вола за вола, а мертве нехай йому буде.36 Якщо ж відомо, що віл коле рогами перед учора і перед третим днем, і засвідчили його панові і не усунув його, він віддасть вола за вола, а мертвий йому буде.36 Коли ж було знаттє, що віл бився перше, і не вберіг його господарь його, дак мусить віддати вола за вола, мертвий же йому буде.