| 1 Диригентові хору. При з'яві вранішньої зорі. Псалом Давидів. | 1 Провідникові хору. Псалом. Давида. | 1 На кінець, про раннє заступництво. Псалом Давида. | 1 Проводиреві хора: Псальма Давидова. С илою твоєю, Господи, радується царь, і як же вельми звеселиться він спасеннєм твоїм! |
2 (21-3) Ти йому дав бажання серця його, і прохання уст його не відмовив. Села. | 2 Боже мій! Боже мій! Нащо Ти залишив мене? Задалеко [Ти від] спасіння мого і слів зойку мого. | 2 О Господи, в силі твоїй цар радіє і в твоїй допомозі веселиться вельми! | 2 Боже, Боже мій, будь уважний до мене. Чому Ти мене оставив? Далеко від мого спасіння слова моїх переступів. | 2 Бажаннє серця його дав єси йому, і не відкинув просьби уст його. |
3 (21-4) Бо Ти його випередив благословеннями добра, на голову йому поклав корону зо щирого золота. | 3 Боже мій! Я волаю вдень – і Ти не чуєш мене, уночі я не вгаваю. | 3 Бажання серця його ти йому вволив і проханню уст його ти не відмовив. | 3 Боже мій, я закличу вдень, і не почуєш, і вночі, і не (буде) мені в безумність. | 3 Ти бо прийшов на зустріч йому з добром і благословеннєм: на голову його вложив щиро-золотую корону. |
4 (21-5) Життя він у Тебе просив, і дав Ти йому довголіття на вічні віки! | 4 Але Ти, Святий, – животвориш осередь хвали Ізраїлевої. | 4 Бо ти йдеш йому назустріч благословенням щедрим, кладеш йому на голову вінець щирозлотний. | 4 Ти ж, похвало Ізраїля, живеш у святих. | 4 Життя просив в тебе, ти дав йому довготу днїв на всї часи і по віки. |
5 (21-6) Слава велика його при Твоїй допомозі, хвалу та величність кладеш Ти на нього, | 5 На Тебе сподівалися батьки наші; сподівалися, і Ти визволяв їх. | 5 Життя просив він у тебе: ти йому дав його, довготу днів на віки вічні. | 5 На тебе наші батьки поклали надію, вони поклали надію, і Він їх спас. | 5 Велика слава його через спасеннє твоє; царським сяєвом і красою окрасив його. |
6 (21-7) бо Ти вчиниш його благословенням вічним, звеселиш його радістю, як буде він разом з Тобою! | 6 До Тебе волали вони, і були порятовані; на Тебе сподівалися, і не залишалися в соромі. | 6 Завдяки твоїй допомозі - велика його слава; величність і красу поклав єси на нього. | 6 До Тебе закликали і спаслися, на Тебе поклали надію і не завстидалися. | 6 Бо благословеннє дав єси йому по віки; ти звеселив його ласкою перед лицем твоїм. |
7 (21-8) Цар має надію на Господа, у ласці Всевишнього не захитається він. | 7 А я – черв'як, а не людина, обмова у людей і презирство в народі. | 7 Бо ти даєш йому благословення вічне і звеселяєш його радістю обличчя твого. | 7 Я ж є хробак і не чоловік, погорда людини і зневага народу. | 7 Бо царь вповає на Господа, і по милостї Всевишнього він не захитається. |
8 (21-9) Знайде рука Твоя всіх ворогів Твоїх, знайде правиця Твоя Твоїх ненависників. | 8 Усі, що бачать мене, збиткуються наді мною; говорять устами, киваючи головою. | 8 Бо цар надіється на Господа і завдяки милості Всевишнього не похитнеться | 8 Всі, що мене бачать, насміялися з мене, промовили губами, схилили голову. | 8 Рука твоя знайде всїх ворогів твоїх, твоя правиця досягне всїх ненавидячих тебе. |
9 (21-10) На час гніву Свого Ти їх учиниш огненною піччю, Господь гнівом Своїм їх понищить, і огонь пожере їх. | 9 Він покладався на Господа, – нехай визволить його; нехай порятує, якщо він бажаний Йому. | 9 Твоя рука досягне всіх твоїх противників; правиця твоя влучить усіх, хто тебе ненавидить. | 9 Він поклав надію на Господа, хай його спасе. Хай його спасе, бо Він його бажає. | 9 Зробиш з них піч огнянную в час твого явлення; Господь обгорне їх гнївом своїм, і огонь пожере їх. |
10 (21-11) Ти вигубиш плід їхній із землі, а їхнє насіння з-поміж синів людських. | 10 Але Ти вивів мене з лона, учинив у мені сподівання біля персів матері моєї. | 10 Ти вчиниш їх, неначе піч вогненну в час твого з'явлення, Господь вогнем проглине їх у своїм гніві. | 10 Бо Ти є той, що вибрав мене з лона, моя надія від грудей моєї матері. | 10 Ти знищиш плід їх на землї, і рід їх зміж дїтей людських. |
11 (21-12) Бо нещастя на Тебе вони простягли, замишляли злу думку, якої здійснити не зможуть, | 11 На Тебе залишений я від утроби; від лона матері моєї Ти – Бог мій. | 11 Потомство їхнє ти із землі вигубиш і їхніх нащадків - з-поміж дітей людських. | 11 На Тебе вкинений я від лона, від лона моєї матері Ти є моїм Богом. | 11 Вони бо задумали лихо проти тебе, лукаву раду врадили, - та не здолїли нїчого. |
12 (21-13) бо Ти їх обернеш плечима до нас, на тятивах Своїх міцно стріли поставиш на них. | 12 Не віддаляйся од мене, бо горе близьке, а помічника нема. | 12 Коли задумають на тебе лихо, лукаву врадять раду, - не здолають. | 12 Не відступи від мене, бо близько скорбота, бо немає помічника. | 12 Бо ти поженеш їх, і звернеш тятиву твою проти них. |
13 (21-14) Піднесися ж, о Господи, в силі Своїй, а ми будем співати й хвалити могутність Твою! | 13 Багато биків оточили мене; гладкі башанськіобступили мене, | 13 Бо ти обернеш їх до втечі, напнеш їм у вічі лука твого. | 13 Мене окружили численні телята, мене обійшли годовані бики. | 13 Піднесись, Господи, силою твоєю! Будем сьпівати і прославляти потугу твою. |