1 А Йов відповів та й сказав:1 І відповідав Йов, і сказав: 1 Заговорив Іов і мовив: 1 Підібравши ж Йов говорить: 1 І відказав Йов і промовив:
2 Уважно послухайте слово моє, і нехай буде мені це розрадою вашою!2 Вислухайте уважно мовлене мною, і це буде втіхою мені від вас.2 «Вважайте, слухавши, на моє слово, і нехай воно втішить вас.2 Послухайте, послухайте моїх слів, щоб мені не була від вас ця потіха.2 Вислухайте ж уважно й мою річ, а се буде моя потїха від вас.
3 Перетерпіть мені, а я промовлятиму, по промові ж моїй насміхатися будеш.3 Потерпіть заради мене, і я буду говорити; а потім, як виповім, кепкуйте.3 Стерпіть мене, я буду говорити; як виговорюся - насміхайтесь.3 Проклинайте мене, я ж говоритиму, тоді не висміватимете мене.3 Потерпіть менї, а я буду говорити; а тодї вже, як виговорюсь, насьмівайтесь.
4 Хіба до людини моє нарікання? Чи не мав би чого стати нетерпеливим мій дух?4 Хіба до чоловіка скарга моя? Як же мені й не занепасти духом?4 Чи ж то на людину моя скарга? Як тут не бути нетерплячим?4 Бо що ж? Чи моє оскарження людини? Чи за щось я не злощуся?4 Чи то ж до чоловіка вимірена бесїда моя? та й як менї не впадати духом?
5 Оберніться до мене й жахніться, та руку на уста свої покладіть...5 Погляньте на мене, з подивом, і покладіть пальця на уста.5 Вважайте ж мені: ви вжахнетесь, затулите рукою уста ваші.5 Дивлячись на мене, дивуєтеся, поклавши руки на щоку.5 Гляньте на мене й вжахнїтесь, та затулїть пальцем уста ваші.
6 І якщо я згадаю про це, то жахаюсь, і морозом проймається тіло моє...6 Тільки-но я пригадаю, то здригаюся, і тремтіння виповняє тіло моє.6 Я сам, коли подумаю про те, здригаюсь, і моє тіло охоплює тремтіння.6 Бо якщо згадаю, турбуюся, а болі охопили моє тіло.6 Я тілько спогадаю, а вже здрогаюсь, і страх обгортає тїло моє.
7 Чого несправедливі живуть, доживають до віку, й багатством зміцняються?7 Чому злочинці живуть, сягають старости, і навіть при добрім здоров'ї?7 Чому живуть оті нечестиві, старіються та й ще багатіють?7 Чому безбожні живуть, а й старіються в багацтві?7 Чим воно дїєсь, що ледачі живуть, доживають старостї, та й силами здорові?
8 Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні нащадки на їхніх очах...8 Діти їхні з ними перед лицем їхнім, і внуки їхні перед очима їхніми.8 Їхні діти гараздують перед ними, нащадки їхні ростуть у них перед очима.8 Їхнє насіння по душі, а їхні діти перед очима.8 Дїти їх вкупі з ними перед лицем їх, та й внуки їх перед очима в їх.
9 Доми їхні то спокій від страху, і над ними нема бича Божого.9 Оселі їхні захищені від страху, і немає берла Божого на них.9 Домівки їхні від страху безпечні, і бича Божого нема над ними.9 Їхнім домам щастить, страху ж ніде (немає), а бича від Господа на них немає.9 Доми їх безпечні від страху, і нема бича Божого над ними.
10 Спинається бик його, і не даремно, зачинає корова його, й не скидає.10 Бик їхній запліднює і не знемагає; корова їхня зачинає і не викидає.10 Їхній бик запліднює, не знемагає; корова їхня телиться, не скидає.10 Їхня корова не скинула теляти, спасенна ж їхня (скотина), що мала в лоні, і не поронила.10 Бик їх заплоднює й не знемогає, корова їх починає й не скидає.
11 Вони випускають своїх молодят, як отару, а їх діти вибрикують.11 Мов отару, випускають вони діточок своїх, і діти їхні танцюють.11 Вони пускають бігати дітей своїх, мов овець, й малеча їхня гарцює.11 Остаються ж як вічні вівці, а їхні діти бавляться,11 Стадом випускають вони малечу свою, й дїти їх скачуть.
12 Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.12 Вони беруть тімпана і цитру й веселяться при [звуках] сопілки.12 Виспівують під бубон та під цитру, і веселяться під сопілки голос.12 взявши псалтир і гусли, і веселяться голосом співу.12 Висьпівують під бубон і цитру, та веселяться, граючи в сопілку;
13 Провадять в добрі свої дні, і сходять в спокої в шеол.13 Провадять дні свої при здоров'ї і миттю відходять до шеолу.13 Провадять дні свої у щасті, і сходять до Шеолу в мирі.13 Закінчили ж в добрі їхнє життя, а заснули в спокою аду.13 Вони проводять днї свої в щастю, й в хвилцї (без муки) сходять у глибину (земну).
14 А до Бога говорять вони: Уступися від нас, ми ж доріг Твоїх знати не хочем!14 А тим часом, вони кажуть Богові: Одступися від нас; не хочемо ми знати шляхів Твоїх!14 А, проте, Богові казали: „Відступи від нас! Доріг твоїх не хочемо ми знати!14 А він до Господа каже: Відступи від мене, не бажаю знати твоїх доріг.14 А між тим вони говорять Богу: йди геть від нас, не хочемо знати доріг (законів) твоїх!
15 Що таке Всемогутній, що будем служити Йому? І що скористаєм, як будем благати Його?15 Що таке Вседержитель, щоб нам служити Йому? І яка нам користь від молитви до Нього?15 Що він таке, отой Всемогутній, щоб нам йому служити? І що за користь нам його благати?`15 Яка користь, як Йому послужимо? І яка вигода, як Його зустрінемо?15 Хто такий Вседержитель, щоб нам йому служити? Що з того за користь, до його молитись?
16 Та не в їхній руці добро їхнє, далека від мене порада безбожних...16 Бачиш, щастя їхнє не від їхніх рук. Порада нечестивих буде далеко від мене!16 Чи ж їхнє щастя не в них у руках? Чи ж рада злих від нього не далека?16 Бо в їхніх руках було добро, а діла безбожних Він не бачить.16 Бачиш, щастє їх не з їх рук. - Та рада безбожних нехай буде далека від мене!
17 Як часто світильник безбожним згасає, і приходить на них їх нещастя? Він приділює в гніві Своїм на них пастки!17 Чи так часто загасає світильник у нехтувачів законом, і насувається на них біда, і Він дає їм у спадок страждання у гніві Своєму?17 Чи, може, світло у безбожних раз-у-раз гасне і падає на них нещастя? Чи часто у своєму гніві він їх губить,17 Ні, але й світильник безбожних згасне, надійде ж на них знищення, а їхні болі прийдуть від гніву.17 Або може часто гасне у беззаконних сьвітич, і находить на них біда; чи часто дає він (Бог) на їх пай муки в гнїву свойму?
18 Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопила її!18 Вони мають бути, мов соломина на вітрі, і як полова, підхоплена вихором.18 так, що вони стають, немов солома перед вітром, немов полова, що її здіймає вихор?18 Вони ж будуть наче полова перед вітром, чи наче порох, якого підняла вітряна буря.18 Вони ж повинні б бути, наче та солімка перед вітром, наче полова, гонена вихром!
19 Бог ховає синам його кривду Свою та нехай надолужить самому йому, і він знатиме!19 [Скажеш: ] Бог береже для дітей його нещастя його. – Нехай же дасть йому самому, щоб він те знав.19 А, може, Бог зберігає його кару для його дітей? Ні! Нехай відплатить йому самому, щоб сам теє відав!19 Хай синам не стане їхнього майна. Він йому віддасть і взнає.19 (Скажеш:) Бог держить дїтям його нещастє його. - (Нї,) Нехай він відплатить йому самому, щоб він те знав.
20 Нехай його очі побачать нещастя його, й бодай сам він пив гнів Всемогутнього!20 Нехай очі його побачать нещастя його, і нехай він сам п'є від гніву Вседержителя.20 Нехай побачить власними очима своє горе, і з гніву Всемогутнього хай вип'є!20 Хай його очі побачать власне вбиття, а Господь хай його не спасе.20 Нехай би його таки очі побачили горе своє, й нехай би він самий пив із гнїву Вседержителя.
21 Яке бо старання його про родину по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?21 Бо що йому до оселі своєї після нього, коли число місяців його скінчиться?21 Яка йому журба про дім свій після нього, коли число місяців у нього пораховане?21 Бо яке його бажання з ним в його домі? І числа його місяців були розірвані.21 Бо й яка ж йому жура про дом свій після нього, як місяцїв його лїк закінчився?
22 Чи буде хто Бога навчати знання, Його, що й небесних судитиме?22 Однак, чи Бога навчати мудрости, коли Він судить навіть небесних?22 Чи то ж нам Бога знання вчити, коли він судить щонайвищих?22 Хіба Господь не є Той, що навчає розуму і вмілости? Він же судитиме убивців.22 Але чи ж то нам Бога вчити мудростї, коли він судить і тих, що горі (в небі)?
23 Оцей в повній силі своїй помирає, увесь він спокійний та мирний,23 Один помирає в самісінькій повноті сили своєї, зовсім спокійний та мирний;23 Один умирає повний сили, повнотою щасливий та безпечний.23 Цей згине в силі своєї простоти, будучи вповні в добрі, і як йому везе.23 Один умірає в повнотї сил своїх, в повному спокої та мирі;
24 діжки його повні були молока, а мізок костей його свіжий.24 Нутрощі його повнісінькі лою, і кістки його виповнені мозком.24 Стегна у нього повні ситі, кості його набиті шпигом.24 А його внутреності повні жиру, шпік же його розливається.24 Нутро його повне товщі, а костї в його, неначе напоєні шпігом.
25 А цей помирає з душею огірченою, і доброго не споживав він,25 А інший помирає з гіркою душею, не скуштувавши добра.25 А другий умирає наболілою душею, не скуштувавши щастя.25 Той вмирає від гіркоти душі, бо не їсть нічого доброго.25 Другий же вмірає в гіркостї душі, не дознавши добра.
26 та порохом будуть лежати обоє вони, і черва їх покриє...26 І вони разом будуть лежати у тліні, і черва покриє їх.26 Разом лягають у порох, їх черва вкриває!26 Разом же сплять на землі, а гній їх покрив.26 А таки вони вкупі лежати муть в землї, й черви покриють їх.
27 Тож я знаю думки ваші й задуми, що хочете кривдити ними мене.27 Знаю я ваші думки і заміри, котрі ви супроти мене виплітаєте.27 Я знаю добре думки ваші та замисли, що проти мене куєте.27 Як знаю я вас, що сміливо на мене нападаєте.27 Знаю я, які в вас думки та хитрощі, що проти мене сплїтаєте.
28 Бож питаєте ви: Де князів дім, і де намет пробування безбожних?28 Ви заперечите: Де дім князя, і де шатро, в котрому мешкали нехтувачі законом?28 Ви кажете: Де дім вельможі? Де намет, що грішники у ньому жили?28 Бо скажете: Де є дім володаря? І де є покров безбожних шатер?28 Ви скажете: Де дом князя, а де шатро, що в йому жили проступники?
29 Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх ознак не затаюйте:29 Хіба ви не запитували у мандрівників і не знайомі з їхніми спостереженнями?29 Хіба ви не питали тих, що у світах бували, над досвідом їхнім не розмишляли,29 Запитаєте дорогу в проходячих, і не відчужите їхні знаки.29 Хиба ж ви не питали в тих, що в дорозї бували, та й не знаєте їх постерігань?
30 що буває врятований злий в день загибелі, на день гніву відводиться в захист!30 Що нечестивий зберігається на день погибелі? Вони будуть принесені у день гніву.30 що в день біди лихий щаджен буває, що у день гніву він веселий?30 Бо поганому легко буде до дня знищення, до дня його гніву буде він відведений. Хто сповістить перед його лицем його дорогу? І він сам зробив, хто йому віддасть?30 Що в день біди лиходїй щаджен буває, а в день гнїву одводиться набік?
31 Хто йому розповість у лице про дорогу його? А коли наробив, хто йому надолужить?31 Хто розгорне перед очима шляхи його, і хто відплатить йому за те, що він учинив?31 Хто йому закине його поведінку ввічі, і те, що він накоїв, хто йому відплатить?31 31 Хто ж поставить йому перед очі путь його, й хто відплатить йому за те, що він коїв?
32 І на кладовище буде проваджений він, і про могилу подбають...32 Його супроводжують до гробів; і на його могилі ставлять сторожу.32 Коли ж його внесуть на цвинтар, над гробом своїм він чатує.32 І він був відведений до гробів і чував на труні.32 Кладовище для його - глибокі гроби; за ним ійде товпа людей, а тим, що йдуть, провожаючи його, навперід його, нема й лїку.
33 Скиби долини солодкі йому, і тягнеться кожна людина за ним, а тим, хто попереду нього, немає числа...33 Солодкі для нього брили долини, і за ним іде юрба людей, а тим, що йдуть перед ним, не знайти числа.33 Скиби землі йому солодкі. За ним ідуть усі люди, а перед ним - нема й ліку!33 Солодкі йому були каміння потоку, і за ним відійде кожний чоловік, і безчисленні перед ним.33 Як же се хочете ви розважити мене пустим? В вашій розвазї одна тільки лож.
34 І як ви мене потішаєте марністю, коли з ваших відповідей зостається сама тільки фальш?...34 То яким чином ви хочете утішити мене пустопорожнім? У ваших відповідях лишається [сама] лжа.34 Що вони варті, ваші втіхи марні? Таж відповіді ваші - лиш омана!»34 Як же мене даремно потішаєте? А від вас я не маю ніякого спочинку.