1 А Йов відповів та й сказав: | 1 І відповідав Йов, і сказав: | 1 Заговорив Іов і мовив: | 1 Підібравши ж Йов говорить: | 1 І відказав Йов і промовив: |
2 Уважно послухайте слово моє, і нехай буде мені це розрадою вашою! | 2 Вислухайте уважно мовлене мною, і це буде втіхою мені від вас. | 2 «Вважайте, слухавши, на моє слово, і нехай воно втішить вас. | 2 Послухайте, послухайте моїх слів, щоб мені не була від вас ця потіха. | 2 Вислухайте ж уважно й мою річ, а се буде моя потїха від вас. |
3 Перетерпіть мені, а я промовлятиму, по промові ж моїй насміхатися будеш. | 3 Потерпіть заради мене, і я буду говорити; а потім, як виповім, кепкуйте. | 3 Стерпіть мене, я буду говорити; як виговорюся - насміхайтесь. | 3 Проклинайте мене, я ж говоритиму, тоді не висміватимете мене. | 3 Потерпіть менї, а я буду говорити; а тодї вже, як виговорюсь, насьмівайтесь. |
4 Хіба до людини моє нарікання? Чи не мав би чого стати нетерпеливим мій дух? | 4 Хіба до чоловіка скарга моя? Як же мені й не занепасти духом? | 4 Чи ж то на людину моя скарга? Як тут не бути нетерплячим? | 4 Бо що ж? Чи моє оскарження людини? Чи за щось я не злощуся? | 4 Чи то ж до чоловіка вимірена бесїда моя? та й як менї не впадати духом? |
5 Оберніться до мене й жахніться, та руку на уста свої покладіть... | 5 Погляньте на мене, з подивом, і покладіть пальця на уста. | 5 Вважайте ж мені: ви вжахнетесь, затулите рукою уста ваші. | 5 Дивлячись на мене, дивуєтеся, поклавши руки на щоку. | 5 Гляньте на мене й вжахнїтесь, та затулїть пальцем уста ваші. |
6 І якщо я згадаю про це, то жахаюсь, і морозом проймається тіло моє... | 6 Тільки-но я пригадаю, то здригаюся, і тремтіння виповняє тіло моє. | 6 Я сам, коли подумаю про те, здригаюсь, і моє тіло охоплює тремтіння. | 6 Бо якщо згадаю, турбуюся, а болі охопили моє тіло. | 6 Я тілько спогадаю, а вже здрогаюсь, і страх обгортає тїло моє. |
7 Чого несправедливі живуть, доживають до віку, й багатством зміцняються? | 7 Чому злочинці живуть, сягають старости, і навіть при добрім здоров'ї? | 7 Чому живуть оті нечестиві, старіються та й ще багатіють? | 7 Чому безбожні живуть, а й старіються в багацтві? | 7 Чим воно дїєсь, що ледачі живуть, доживають старостї, та й силами здорові? |
8 Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні нащадки на їхніх очах... | 8 Діти їхні з ними перед лицем їхнім, і внуки їхні перед очима їхніми. | 8 Їхні діти гараздують перед ними, нащадки їхні ростуть у них перед очима. | 8 Їхнє насіння по душі, а їхні діти перед очима. | 8 Дїти їх вкупі з ними перед лицем їх, та й внуки їх перед очима в їх. |
9 Доми їхні то спокій від страху, і над ними нема бича Божого. | 9 Оселі їхні захищені від страху, і немає берла Божого на них. | 9 Домівки їхні від страху безпечні, і бича Божого нема над ними. | 9 Їхнім домам щастить, страху ж ніде (немає), а бича від Господа на них немає. | 9 Доми їх безпечні від страху, і нема бича Божого над ними. |
10 Спинається бик його, і не даремно, зачинає корова його, й не скидає. | 10 Бик їхній запліднює і не знемагає; корова їхня зачинає і не викидає. | 10 Їхній бик запліднює, не знемагає; корова їхня телиться, не скидає. | 10 Їхня корова не скинула теляти, спасенна ж їхня (скотина), що мала в лоні, і не поронила. | 10 Бик їх заплоднює й не знемогає, корова їх починає й не скидає. |
11 Вони випускають своїх молодят, як отару, а їх діти вибрикують. | 11 Мов отару, випускають вони діточок своїх, і діти їхні танцюють. | 11 Вони пускають бігати дітей своїх, мов овець, й малеча їхня гарцює. | 11 Остаються ж як вічні вівці, а їхні діти бавляться, | 11 Стадом випускають вони малечу свою, й дїти їх скачуть. |
12 Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки. | 12 Вони беруть тімпана і цитру й веселяться при [звуках] сопілки. | 12 Виспівують під бубон та під цитру, і веселяться під сопілки голос. | 12 взявши псалтир і гусли, і веселяться голосом співу. | 12 Висьпівують під бубон і цитру, та веселяться, граючи в сопілку; |
13 Провадять в добрі свої дні, і сходять в спокої в шеол. | 13 Провадять дні свої при здоров'ї і миттю відходять до шеолу. | 13 Провадять дні свої у щасті, і сходять до Шеолу в мирі. | 13 Закінчили ж в добрі їхнє життя, а заснули в спокою аду. | 13 Вони проводять днї свої в щастю, й в хвилцї (без муки) сходять у глибину (земну). |
14 А до Бога говорять вони: Уступися від нас, ми ж доріг Твоїх знати не хочем! | 14 А тим часом, вони кажуть Богові: Одступися від нас; не хочемо ми знати шляхів Твоїх! | 14 А, проте, Богові казали: „Відступи від нас! Доріг твоїх не хочемо ми знати! | 14 А він до Господа каже: Відступи від мене, не бажаю знати твоїх доріг. | 14 А між тим вони говорять Богу: йди геть від нас, не хочемо знати доріг (законів) твоїх! |
15 Що таке Всемогутній, що будем служити Йому? І що скористаєм, як будем благати Його? | 15 Що таке Вседержитель, щоб нам служити Йому? І яка нам користь від молитви до Нього? | 15 Що він таке, отой Всемогутній, щоб нам йому служити? І що за користь нам його благати?` | 15 Яка користь, як Йому послужимо? І яка вигода, як Його зустрінемо? | 15 Хто такий Вседержитель, щоб нам йому служити? Що з того за користь, до його молитись? |
16 Та не в їхній руці добро їхнє, далека від мене порада безбожних... | 16 Бачиш, щастя їхнє не від їхніх рук. Порада нечестивих буде далеко від мене! | 16 Чи ж їхнє щастя не в них у руках? Чи ж рада злих від нього не далека? | 16 Бо в їхніх руках було добро, а діла безбожних Він не бачить. | 16 Бачиш, щастє їх не з їх рук. - Та рада безбожних нехай буде далека від мене! |
17 Як часто світильник безбожним згасає, і приходить на них їх нещастя? Він приділює в гніві Своїм на них пастки! | 17 Чи так часто загасає світильник у нехтувачів законом, і насувається на них біда, і Він дає їм у спадок страждання у гніві Своєму? | 17 Чи, може, світло у безбожних раз-у-раз гасне і падає на них нещастя? Чи часто у своєму гніві він їх губить, | 17 Ні, але й світильник безбожних згасне, надійде ж на них знищення, а їхні болі прийдуть від гніву. | 17 Або може часто гасне у беззаконних сьвітич, і находить на них біда; чи часто дає він (Бог) на їх пай муки в гнїву свойму? |
18 Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопила її! | 18 Вони мають бути, мов соломина на вітрі, і як полова, підхоплена вихором. | 18 так, що вони стають, немов солома перед вітром, немов полова, що її здіймає вихор? | 18 Вони ж будуть наче полова перед вітром, чи наче порох, якого підняла вітряна буря. | 18 Вони ж повинні б бути, наче та солімка перед вітром, наче полова, гонена вихром! |
19 Бог ховає синам його кривду Свою та нехай надолужить самому йому, і він знатиме! | 19 [Скажеш: ] Бог береже для дітей його нещастя його. – Нехай же дасть йому самому, щоб він те знав. | 19 А, може, Бог зберігає його кару для його дітей? Ні! Нехай відплатить йому самому, щоб сам теє відав! | 19 Хай синам не стане їхнього майна. Він йому віддасть і взнає. | 19 (Скажеш:) Бог держить дїтям його нещастє його. - (Нї,) Нехай він відплатить йому самому, щоб він те знав. |
20 Нехай його очі побачать нещастя його, й бодай сам він пив гнів Всемогутнього! | 20 Нехай очі його побачать нещастя його, і нехай він сам п'є від гніву Вседержителя. | 20 Нехай побачить власними очима своє горе, і з гніву Всемогутнього хай вип'є! | 20 Хай його очі побачать власне вбиття, а Господь хай його не спасе. | 20 Нехай би його таки очі побачили горе своє, й нехай би він самий пив із гнїву Вседержителя. |
21 Яке бо старання його про родину по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене? | 21 Бо що йому до оселі своєї після нього, коли число місяців його скінчиться? | 21 Яка йому журба про дім свій після нього, коли число місяців у нього пораховане? | 21 Бо яке його бажання з ним в його домі? І числа його місяців були розірвані. | 21 Бо й яка ж йому жура про дом свій після нього, як місяцїв його лїк закінчився? |
22 Чи буде хто Бога навчати знання, Його, що й небесних судитиме? | 22 Однак, чи Бога навчати мудрости, коли Він судить навіть небесних? | 22 Чи то ж нам Бога знання вчити, коли він судить щонайвищих? | 22 Хіба Господь не є Той, що навчає розуму і вмілости? Він же судитиме убивців. | 22 Але чи ж то нам Бога вчити мудростї, коли він судить і тих, що горі (в небі)? |
23 Оцей в повній силі своїй помирає, увесь він спокійний та мирний, | 23 Один помирає в самісінькій повноті сили своєї, зовсім спокійний та мирний; | 23 Один умирає повний сили, повнотою щасливий та безпечний. | 23 Цей згине в силі своєї простоти, будучи вповні в добрі, і як йому везе. | 23 Один умірає в повнотї сил своїх, в повному спокої та мирі; |
24 діжки його повні були молока, а мізок костей його свіжий. | 24 Нутрощі його повнісінькі лою, і кістки його виповнені мозком. | 24 Стегна у нього повні ситі, кості його набиті шпигом. | 24 А його внутреності повні жиру, шпік же його розливається. | 24 Нутро його повне товщі, а костї в його, неначе напоєні шпігом. |
25 А цей помирає з душею огірченою, і доброго не споживав він, | 25 А інший помирає з гіркою душею, не скуштувавши добра. | 25 А другий умирає наболілою душею, не скуштувавши щастя. | 25 Той вмирає від гіркоти душі, бо не їсть нічого доброго. | 25 Другий же вмірає в гіркостї душі, не дознавши добра. |
26 та порохом будуть лежати обоє вони, і черва їх покриє... | 26 І вони разом будуть лежати у тліні, і черва покриє їх. | 26 Разом лягають у порох, їх черва вкриває! | 26 Разом же сплять на землі, а гній їх покрив. | 26 А таки вони вкупі лежати муть в землї, й черви покриють їх. |
27 Тож я знаю думки ваші й задуми, що хочете кривдити ними мене. | 27 Знаю я ваші думки і заміри, котрі ви супроти мене виплітаєте. | 27 Я знаю добре думки ваші та замисли, що проти мене куєте. | 27 Як знаю я вас, що сміливо на мене нападаєте. | 27 Знаю я, які в вас думки та хитрощі, що проти мене сплїтаєте. |
28 Бож питаєте ви: Де князів дім, і де намет пробування безбожних? | 28 Ви заперечите: Де дім князя, і де шатро, в котрому мешкали нехтувачі законом? | 28 Ви кажете: Де дім вельможі? Де намет, що грішники у ньому жили? | 28 Бо скажете: Де є дім володаря? І де є покров безбожних шатер? | 28 Ви скажете: Де дом князя, а де шатро, що в йому жили проступники? |
29 Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх ознак не затаюйте: | 29 Хіба ви не запитували у мандрівників і не знайомі з їхніми спостереженнями? | 29 Хіба ви не питали тих, що у світах бували, над досвідом їхнім не розмишляли, | 29 Запитаєте дорогу в проходячих, і не відчужите їхні знаки. | 29 Хиба ж ви не питали в тих, що в дорозї бували, та й не знаєте їх постерігань? |
30 що буває врятований злий в день загибелі, на день гніву відводиться в захист! | 30 Що нечестивий зберігається на день погибелі? Вони будуть принесені у день гніву. | 30 що в день біди лихий щаджен буває, що у день гніву він веселий? | 30 Бо поганому легко буде до дня знищення, до дня його гніву буде він відведений. Хто сповістить перед його лицем його дорогу? І він сам зробив, хто йому віддасть? | 30 Що в день біди лиходїй щаджен буває, а в день гнїву одводиться набік? |
31 Хто йому розповість у лице про дорогу його? А коли наробив, хто йому надолужить? | 31 Хто розгорне перед очима шляхи його, і хто відплатить йому за те, що він учинив? | 31 Хто йому закине його поведінку ввічі, і те, що він накоїв, хто йому відплатить? | 31 | 31 Хто ж поставить йому перед очі путь його, й хто відплатить йому за те, що він коїв? |
32 І на кладовище буде проваджений він, і про могилу подбають... | 32 Його супроводжують до гробів; і на його могилі ставлять сторожу. | 32 Коли ж його внесуть на цвинтар, над гробом своїм він чатує. | 32 І він був відведений до гробів і чував на труні. | 32 Кладовище для його - глибокі гроби; за ним ійде товпа людей, а тим, що йдуть, провожаючи його, навперід його, нема й лїку. |
33 Скиби долини солодкі йому, і тягнеться кожна людина за ним, а тим, хто попереду нього, немає числа... | 33 Солодкі для нього брили долини, і за ним іде юрба людей, а тим, що йдуть перед ним, не знайти числа. | 33 Скиби землі йому солодкі. За ним ідуть усі люди, а перед ним - нема й ліку! | 33 Солодкі йому були каміння потоку, і за ним відійде кожний чоловік, і безчисленні перед ним. | 33 Як же се хочете ви розважити мене пустим? В вашій розвазї одна тільки лож. |
34 І як ви мене потішаєте марністю, коли з ваших відповідей зостається сама тільки фальш?... | 34 То яким чином ви хочете утішити мене пустопорожнім? У ваших відповідях лишається [сама] лжа. | 34 Що вони варті, ваші втіхи марні? Таж відповіді ваші - лиш омана!» | 34 Як же мене даремно потішаєте? А від вас я не маю ніякого спочинку. | |