1 І втік Давид з Найоту в Рамі, і прийшов та й сказав перед Йонатаном: Що я зробив, яка провина моя й який мій гріх перед батьком твоїм, що він шукає моєї душі?1 І втік Давид з Найоту в Рамі, і пішов та й сказав Йонатанові: Що вчинив я, в чому неправда моя, чим згрішив я перед батьком твоїм, що він важить на життя моє?1 Давид же втік із Найоту, що в Рамі, прийшов і сказав до Йонатана: «Що я вчинив? Яка моя вина? Який мій гріх перед твоїм батьком, Що він напосівся на моє життя?»1 І втік Давид з Навата в Рамі і приходить до Йонатана і сказав: Що я зробив, і яка моя неправда, і що я згрішив перед твоїм батьком, що шукає мою душу.1 Давид же втїк із Навату, в Рамі, та й сказав Йонатанові: Що я вчинив і в чому вина моя та переступ мій проти панотця твого, що він хоче стратити мене?
2 А той відказав: Борони Боже, ти не помреш! Таж батько мій не робить жодної справи, великої чи справи малої, коли не відкриває на вухо мені, то чому мій батько заховає від мене цю справу? Цього не буде!2 І сказав йому [Йонатан]: Ні, ти не помреш; ось, батько мій не вчиняє ні великої, ані малої справи, не відкривши [того] вухам моїм; для чого ж тоді батькові моєму приховувати від мене це діло? Не буде цього.2 Той йому відповів: «Ніколи того не буде! Ти не помреш! Мій батько не чинить нічого ні великого, ні малого, не виявивши попереду мені того. Чого мій батько мав би ховати те від мене? Ні, неможливо!»2 І сказав йому Йонатан: Зовсім не так з тобою, не помреш. Ось мій батько не вчинить велике чи мале слово і не відкриє мого уха (мені). І чому має скрити мій батько це слово? Це не так.2 І відказав йому Йонатан: нї, ти не вмреш; ось отець мій не чинить нїчого, нї великого, нї малого, не виявивши менї; чого ж би він скривав се передо мною? нї, сього не буде.
3 А Давид іще присягнув та й сказав: Добре пізнав твій батько, що я знайшов милість в очах твоїх. І сказав він: Нехай не довідається про те Йонатан, щоб не був він засмучений. Але як живий Господь і як жива душа твоя, між мною та смертю не більше кроку!3 Давид присягався і говорив: Батько твій гаразд відає, що я знайшов приязнь в очах твоїх, і тому говорить сам у собі: Нехай не відає про те Йонатан, щоб не зазнав гіркоти; але живий Господь і жива душа твоя! Один лише крок поміж мною і смертю!3 Давид відповів: «Твій батько добре знає, що я тобі милий, і він собі подумав: хай Йонатан про те не знає, щоб не журився. Тим часом так певно, як Господь живе і як ти живеш, між мною і між смертю лиш один крок.»3 І відповів Давид Йонатанові і сказав: Знаючи, взнав твій батько, що я знайшов ласку в твоїх очах, і сказав: Хай цього не знає Йонатан, щоб часом не відмовився. Але хай живе Господь і хай живе твоя душа, бо так як сказав я, наповнилась (відстань) між мною і смертю.3 А Давид на те: Панотець твій знає добре, що ти прихилен до мене, та й думає: нехай не знає сього Йонатан, щоб не журився; тим часом - так певно, як живе Господь і як живеш ти, проміж мною й смерттю один тільки ступінь!
4 І сказав Йонатан до Давида: Що підкаже душа твоя, те зроблю тобі!4 І сказав Йонатан Давидові: Чого бажає душа твоя, я вчиню для тебе.4 Тоді Йонатан сказав Давидові: «Кажи, чого бажаєш, щоб я зробив для тебе.»4 І сказав Йонатан до Давида: Що бажає твоя душа, і що тобі вчиню,4 І відказав Йонатан Давидові: чого забажає душа твоя, все я чинити му.
5 І сказав Давид до Йонатана: Ось узавтра новомісяччя, коли звичайно сиджу я з царем, щоб їсти з ним. Але ти відпусти мене, а я сховаюся в полі аж до третього вечора.5 І сказав Давид Йонатанові: Ось, завтра новомісяччя, і я маю сидіти з царем за столом; але відпусти мене, і я сховаюся в полі аж до вечора третього дня.5 І Давид сказав до Йонатана: «Дивись, узавтра новомісяць, і мені належиться сидіти з царем за столом; але ти відпусти мене, й я сховаюсь до вечора третього дня.5 і сказав Давид до Йонатана: Ось завтра новий місяць, і я сяду де маю сісти їсти з царем, і пішлеш мене, і сховаюся на рівнині аж до вечора.5 І каже Давид Йонатанові: Завтра новомісяць, і менї належиться седїти з царем за столом; але відпусти мене, я сховаюсь у полі до вечора третього дня.
6 Якщо дійсно згадає про мене твій батько, то скажеш, що конче жадав від мене Давид, щоб йому забігти до свого міста Віфлеєму, бо там річна жертва для всього роду його.6 Якщо батько твій запитає про мене, ти скажи: Давид відпросився у мене навідатися в своє місто Віфлеєм: тому що там річне жертвоприношення усіх родичів його.6 Коли твій батько зауважить мою відсутність, ти скажеш: Давид випросив у мене, щоб піти йому швидко в своє місто Вифлеєм, бо там будуть приносити рокову жертву від усієї родини.6 Якщо твій батько, завважуючи, завважить мене, і скажеш: Давид, просячи, попросив в мене побігти аж до його міста Вифлеєму, бо там жертва днів цілого племени.6 Коли про мене поспитає панотець твій, так скажи: Давид одзволивсь у мене, щоб пійти в своє місто Бетлеєм, бо там будуть приносити рокову жертву від усієї родини його.
7 Якщо він скаже так: Добре! то мир твоєму рабові. А якщо дійсно запалає йому гнів, то знай, що постановлене те зло від нього.7 Якщо він скаже так: `Добре!`, то мир твоєму служникові; а якщо спалахне його гнів, то знай, що на лихе діло він пристав.7 Коли він скаже: Добре! - тоді слуга твій може бути певний. Коли ж він скипить гнівом, то знай, що він замислив якесь лихо.7 Якщо так скаже: Добре, мир твому рабові, і якщо тобі жорстко відповість, знай, що він сповнить зло.7 Коли скаже на се: Добре! так буде спокій рабу твойму; як же закипить гнївом, так знати меш тодї, що він надумавсь, якесь лихо заподїяти.
8 І зробиш милість своєму рабові, бо ти ввів свого раба в Господній заповіт із собою. А якщо є на мені провина, убий мене ти, а до батька твого пощо мене вести?8 А ти вчини милість служникові твоєму, бо ти прийняв служника твого у заповіт Господній; і якщо є на мені якась провина, то забий мене; навіщо тобі вести мене до батька твого?8 І тоді ти зроби милость слузі твоєму, ти ж бо ввійшов у Господню умову з твоїм слугою; а коли на мені є яка провина, то вбий ти мене! Чого бо то мене вести до батька твого?»8 І зробиш мир з твоїм рабом, бо до господнього завіту привів ти твого раба з собою. І якщо є неправда в твому рабові, забий мене ти, і навіщо так мене вводиш до твого батька?8 Покажи милость рабові твойму, ти ж бо ввійшов у Господню вмову з рабом твоїм, і коли на менї вагонить яка провина, так убий ти мене; про що тобі вести мене до панотця твого?
9 І відказав Йонатан: Борони тебе, Боже! Бо якщо справді пізнаю, що в мого батька постановлене зло, щоб прийшло на тебе, чи ж того я не розкажу тобі?9 І сказав Йонатан: Не буде цього з тобою; бо, якщо я довідаюся напевне, що у батька мого на серці лихий замір звершити над тобою, то невже я не повідомлю тобі про те?9 Йонатан відрік: «Не бути цьому, щоб я, довідавшися, що замір мого батька вчинити тобі якесь лихо невід-кличний, не сповістив тебе про те!»9 І сказав Йонатан. Не буде тобі, бо якщо, пізнаючи, впізнаю, що у мого батька сповнилося зло, щоб іти проти тебе; і якщо ні, я тобі звіщу до твоїх міст.9 І відказав Йонатан: Нїяк не буде сього з тобою, бо коли б я справдї дознавсь, що в мого панотця задумано вчинити лихе дїло над тобою, так хиба б же я тебе не остеріг?
10 І сказав Давид до Йонатана: Хто повідомить мене, якщо батько твій відповість тобі жорстоке?10 І сказав Давид Йонатанові: Хто сповістить мені, якщо батько твій відповість тобі суворо?10 Давид спитав Йонатана: «Хто мене сповістить, коли твій батько відповість сердито?»10 І сказав Давид до Йонатана: Хто сповістить мені, якщо твій батько жорстко відповість?10 І відказав Давид Йонатанові: Коли б мене хто небудь сповістив, чи не дав тобі панотець сердиту відповідь!
11 А Йонатан сказав до Давида: Ходи ж, і вийдемо на поле. І вийшли вони обидва на поле.11 І сказав Йонатан Давидові: Ходімо, вийдемо в поле. І обидвоє вийшли в поле.11 Йонатан сказав до Давида: «Ходи лишень та вийдемо в поле.» І от коли вони обидва вийшли в поле,11 І сказав Йонатан до Давида: Іди і остань в полі. І виходять оба до поля.11 І сказав Йонатан Давидові: Ось ходїмо в поле. І вийшли обидва на поле.
12 І сказав Йонатан до Давида: Свідок Господь, Бог Ізраїлів, що післязавтра цього часу вивідаю я батька свого. Нехай скарає мене Бог, якщо тоді не пошлю до тебе, і не сповіщу тебе,12 І сказав Йонатан Давидові: Живий Господь, Бог Ізраїля! Завтра о цій приблизно порі, або після завтрього я вивідаю у батька мого; і якщо він приязний до Давида, я тоді не пошлю до тебе і не відкрию перед вухами твоїми,12 Йонатан і каже до Давида: «Свідком мені Господь, Бог Ізраїля: взавтра або позавтра о цій порі я вивідаю мого батька, і коли буде він прихильний до Давида, я пошлю до тебе й сповіщу тебе про те.12 І сказав Йонатан до Давида: Господь Бог Ізраїля знає, що досліджу батька мого аж до часу, тричі, і чи ось добро буде для Давида, і не посилаю до тебе у поле.12 От і каже Йонатан Давидові: Як живе Господь, Бог Ізрайлїв: я завтра около сієї пори, або позавтра, допитаюсь у панотця мого, і наколи буде що добре про Давида, а я тодї не пошлю до тебе й не сповіщу тебе про те,
13 так нехай зробить Господь Йонатану, і так нехай додасть! А якщо моєму батькові вгодно зробити зло тобі, то сповіщу тебе, і відішлю тебе, і ти підеш у мирі, а Господь буде з тобою, як Він був із моїм батьком.13 Нехай те і те вчинить Господь з Йонатаном і ще більше нехай учинить. А якщо батько мій має намір учинити тобі лихе, це також відкрию у вуха твої, і відпущу тебе, і тоді йди з миром, і нехай буде Господь з тобою, як був з батьком моїм.13 Нехай Господь відплатить Йонатанові та ще й причинить, якщо я, (довідавшись), що мій батько схотів би навести на тебе - лихо, не сповіщу тебе і не відішлю тебе; ти підеш собі в мирі, й нехай Господь буде з тобою, як він був із моїм батьком.13 Це хай вчинить Бог Йонатанові і це додасть, бо доведу до тебе про зло і відкрию твоє ухо і тебе відішлю, і підеш в мирі. І Господь буде з тобою, так як був з моїм батьком.13 Нехай те й те вдїє Господь з Йонатаном та ще й причинить йому. Коли ж панотець мій постановив заподїяти зло тобі, то я й про те сповіщу тебе, а тодї йди в мирі, і нехай Господь буває з тобою, як він бував із моїм панотцем.
14 І ти, якщо я буду ще живий, хіба не зробиш зо мною Господньої милости? Коли ж я помру,14 Але ти також, якщо я буду живий, вчини мені милість Господню.14 О коли б ти, якщо я буду жити, вчинив мені Господнє милосердя! А як умру,14 І ще як житиму я і вчиниш зі мною мир, і якщо смертю помру,14 Але й ти, як я буду жити, вчиниш надо мною милосердє Господнє;
15 то не відбирай своєї милости від дому мого навіки, а навіть тоді, як Господь понищить усіх Давидових ворогів із поверхні землі.15 А якщо я помру, то не відбирай милості твоєї від мого дому наповік, навіть і тоді, коли Господь винищить з лиця землі усіх Давидових ворогів.15 не віднімай твоєї милости від мого дому повіки. І коли Господь викорінить з лиця землі ворогів Давида геть до одного,15 не забереш твого милосердя від мого дому на віки. І якщо коли Господь забере всіх ворогів Давида з лиця землі15 А коли б я вмер, то не віднімай милости твоєї від мого дому повіки, навіть тодї, як повикоренює Господь ворогів Давидових одного за одним із землї.
16 І нехай пошукає Господь душі від Давидових ворогів! І склав Йонатан умову з Давидовим домом.16 Отаку угоду уклав Йонатан із домом Давида [і сказав]: Нехай же стягне Господь з ворогів Давидових!16 нехай ім'я Йонатана не буде викорінене з дому Давида; нехай Господь не пощадить ворогів Давида!»16 хай вивищеним буде імя Йонатана в домі Давида, і хай Господь вишукає ворогів Давида.16 Так учинив Йонатан умову з домом Давида, і сказав: Нехай помститься Господь над ворогами Давидовими!
17 І Йонатан далі присягався Давидові в своїй любові до нього, бо він покохав його, як свою душу.17 І знову Йонатан присягався Давидові своєю любов'ю до нього; тому що любив його, як свою душу.17 І Йонатан заприсяг знову Давидові свою любов, любив бо його так, як свою душу.17 І додав ще Йонатан клястися Давидові, бо полюбив душу того, хто його любив.17 І заприсяг Йонатан Давидові ще раз у любові своїй до його, бо любив його як свою душу.
18 І сказав йому Йонатан: Узавтра новомісяччя, і ти будеш згаданий, бо буде порожнє твоє місце.18 І сказав йому Йонатан: Завтра новомісяччя, і про тебе запитають, бо місце твоє буде незайняте.18 І сказав Йонатан до нього: «Узавтра новомісяць, і про тебе будуть питати, бо твоє місце буде порожне.18 І сказав Йонатан: Завтра новий місяць і згадають тебе, бо завважуть твоє крісло.18 І каже Йонатан йому: Завтра новомісяць, то про тебе питати муть (бо твоє місце буде порожнє);
19 А третього дня скоро зійдеш, і прийдеш до місця, де ти ховався у день твого чину, і сядеш при камені Азел.19 А тому третього дня ти спустися, і поспіши на те місце, де переховувався ти раніше, і присядь біля каменя Азел.19 Але позавтра про тебе ще більше будуть питати, тому підеш на місце, де ти був ховався в день тієї пригоди, й сидітимеш коло того горбочка.19 І будеш три дні і розглянешся і прийдеш до твого місця, де сховаєшся в дні діла, і сядеш при тому ерґаві.19 Аж до третього дня питати муть про твоє місце; то ж третього дня прийди на те місце, де ховавсь уперед, та й сядь коло каменя Азель;
20 А я пущу три стрілі набік, ніби стріляючи собі до мети.20 А я випущу в той бік три стріли, неначе стріляючи в ціль.20 Я ж післязавтра пушу стріли, наче б стріляв у мету.20 І я тричі вистрілю стріли посилаючи до аматтари (мети).20 Я ж пущу туди три стріли, наче б стріляв до мети.
21 І ось пошлю я слугу: Іди, знайди ті стріли! Якщо, говорячи, скажу я до хлопця: Он ті стріли тут перед тобою, візьми їх, то приходь, бо мир тобі, і нема нічого злого, як живий Господь!21 Потім пошлю підлітка, [говорячи]: Іди, знайди стріли; а якщо я скажу йому: Ось, стріли позаду в тебе, візьми їх, то прийди до мене; бо мир тобі, і, живий Господь, ніщо [лихе тобі не загрожує].21 І ось як я в той бік пошлю хлопця, кажучи: Йди, шукай стріли, і скажу хлопцеві: Ось стріла перед тобою, візьми її, - то ти приходь, бо все гаразд, нічого не коїться, так певно, як живе Господь.21 І ось пішлю слугу, кажучи: Іди знайди мені стрілу. Якщо скажу слузі, мовлячи: Тут стріла від тебе і тут її візьми, ходи, бо мир тобі і не має справи, хай живе Господь.21 А також посилати му хлопця кажучи йому: Йди шукай стріли; і як скажу хлопцеві: стріла лежить ось де перед тобою, неси сюди! то ти приходь ід менї, бо все гаразд, так певно, як живе Господь.
22 А якщо я скажу до того юнака так: Он ті стріли з а тобою далі, то втікай, бо Господь відпускає тебе.22 А якщо скажу підліткові: Ось, стріли попереду в тебе, то ти втікай; бо відпускає тебе Господь.22 Коли ж я скажу юнакові: Он стріла далі за тобою, - тоді йди геть, бо Господь тебе відсилає.22 Якщо ще скажу слузі: Тут стріла від тебе і далі, іди, бо тебе відіслав Господь.22 Коли ж кликну молодикові так: стріла лежить від тебе далїй, тодї йди собі, бо Господь відсилає тебе;
23 А та річ, що про неї говорили ми, я та ти, ось Господь буде свідком між мною та між тобою аж навіки!23 А всьому тому, про що ми говорили, я і ти, [свідок] Господь поміж мною і тобою навіки.23 Щождо розмови, що була між нами, то нехай Господь буде свідком між мною і тобою назавжди.»23 І слово, яке я сказав і (яке сказав) ти, ось Господь свідок між мною і тобою на віки.23 Що ж до розмови нашої, дак нехай Господь буде сьвідком між мною й тобою по віки.
24 І сховався Давид у полі. І було новомісяччя, а цар засів до їжі.24 І сховався Давид у полі. І настало новомісяччя, і сів цар обідати.24 І сховавсь Давид у полі. Як же настав новомісяць, сів цар до столу їсти.24 І ховається Давид в полі, і настає (новий) місяць, і приходить цар до трапези їсти.24 І сховався Давид у полі. Як же настав новомісяць, сїв царь за столом обідати.
25 І сів цар на стільці своїм, як раз-у-раз, на стільці при стіні. І встав Йонатан, а Авнер сів збоку Саула, а Давидове місце було порожнє.25 І присів цар на своє місце за звичаєм, на троні біля стіни, і Йонатан став обіч, а Авнер присів біля Саула; а місце Давидове лишилося незайнятим.25 Сидів цар на своїм звичайнім місці, при стіні, Йонатан проти нього, Авнер же сів побіч Саула, а Давидове місце було порожне.25 І сів цар на своїм кріслі так як раз і раз, на престолі при стіні, і випередив Йонатана, і сів Авеннир з боку Саула, і місце Давида було порожним.25 І сїв царь на свойму звичайному місцї, на покутї, і встав Йонатан, Абенир же сїв побіч Саула, а Давидове місце зісталось порожнє.
26 Та Саул нічого не говорив того дня, бо сказав собі: Це випадок, Давид не чистий, бо не очистився.26 І не сказав Саул того дня анічого; бо подумав, що це випадковість, що [Давид] нечистий, бо не очистився.26 Саул того дня не сказав нічого, бо думав, це так сталося, бо він не чистий, не очистився.26 І Саул не сказав нічого в тому дні, бо сказав: Притрапилось бути не чистим, бо не очистився.26 Та Саул не сказав того дня нїчого, бо думав, що се так лучилось, що Давид нечистий, що не очистився.
27 І сталося другого дня, на другий день новомісяччя, було порожнє Давидове місце. І сказав Саул до сина свого Йонатана: Чому не прийшов на хліб Єссеїв син і вчора, і сьогодні?27 Настав і другий день новомісяччя, а місце Давидове лишилося незайнятим. Тоді сказав Саул синові своєму Йонатанові: Чому син Єссеїв не прийшов обідати ні вчора, ані сьогодні?27 На другий день новомісяця місце Давидове знову зосталось порожнім, і Саул сказав до Йонатана, свого сина: «Чом син Єссея ні вчора, ні сьогодні не прийшов до обіду?»27 І сталося на другий день місяця, другого дня, і місце Давида було порожним, і сказав Саул до свого сина Йонатана: Що це, що не прийшов син Єссея і вчора і сьогодні до столу?27 Прийшов і другий день у новому місяцї, а місце Давида оставало порожнє. Тодї сказав Саул свому синові Йонатанові: Чом се Ессеєнко нї вчора, нї сьогоднї не прийшов до обіду?
28 І відповів Йонатан Саулові: Дійсно просився Давид у мене до Віфлеєму.28 І відповідав Йонатан Саулові: Давид відпросився у мене до Віфлеєму.28 Йонатан відповів Саулові: «Давид випросився в мене піти у Вифлеєм.28 І відповів Йонатан Саулові і сказав йому: Попросився у мене Давид піти до свого міста до Вифлеєму,28 І відказав Йонатан Саулові: Давид випрохав у мене відзвіл у Бетлеєм;
29 І він говорив: Пусти мене, бо в тому місті для нас родова жертва, і запросив мене брат мій. А тепер, якщо знайшов я милість в очах твоїх, нехай я побіжу та побачу братів моїх. Тому не прийшов він до царського столу.29 Він говорив: Відпусти мене, бо в нашому місті родове жертвоприношення, і мій брат запросив мене; Отож, якщо я знайшов приязнь в очах твоїх, піду і побачуся з своїми братами; саме тому він і не прийшов пообідати з царем.29 Відпусти мене, - він каже, - будь ласкав, бо в нас у місті родинна жертва, й брати мої мені веліли прибути. Коли, отже, твоя ласка, дозволь мені піти й відвідати моїх братів. Через це він не прийшов до царського столу.»29 і сказав: Відпусти ж мене, бо нам в місті жертва племени, і мої брати заповіли мені, і тепер коли я знайшов ласку в твоїх очах, відійду і побачу моїх братів. Задля цього він не прийшов до царського столу.29 Відпусти, каже, мене, бо в нас у містї родова жертва, і брат мій покликав мене; коли твоя ласка, так одпусти мене, братів моїх одвідати; через те ж то він і не прийшов до царського обіду.
30 І запалав Саулів гнів на Йонатана, і він сказав йому: Негідний і неслухняний сину! Чи ж не знаю я, що ти вибрав Єссеєвого сина на свій сором та на сором і неславу своєї матері?30 І спалахнув Саулів гнів на Йонатана, і він сказав йому: Негідний і неслухняний сину! Хіба я не знаю, що ти потоваришував з Єссеєвим сином мені на сором і на сором та неславу своїй матері?30 Скипів Саул гнівом на Йонатана і сказав до нього: «Ти, сину ледащиці, гадаєш, що я не знаю, що ти здружився з сином Єссея на сором собі самому й на сором матері твоїй.30 І дуже розгнівався Саул люттю на Йонатана і сказав йому: Сине дочок втікачів, чи не знаю, що ти є спільником сина Єссея на твій сором і на сором наготи твоєї матері?30 І закипів Саул гнївом на Йонатана й сказав йому: Сину ти ледащичин! Я добре знаю, що ти здружився з Ессеєнком на сором собі самому й на сором матері твоїй!
31 Бо всі дні, поки Єссеїв син живий на землі, не будеш міцно стояти ані ти, ані царство твоє. А тепер пошли, і приведи його до мене, бо він призначений на смерть.31 Тому що всі дні, доки син Єссеїв буде жити на землі, не встоїш ні ти, ні царство твоє; А тепер пошли і приведи його до мене; бо він зрокований на смерть.31 Поки син Єссея житиме на землі, ні ти, ні твоє царство не встоїться. Оце ж пошли за ним, хай приведуть його до мене: він мусить умерти!»31 Бо всі дні, які син Єссея живе на землі, незакріпленим буде твоє царство. Отже, тепер, піславши, схопи молодця бо він син смерти.31 Бо всї днї, поти син Ессеїв жити ме на землї, не встоїш нї сам ти, нї твоє царство. Оце ж пошли, нехай приведуть його перед мене: бо його призначено на смерть!
32 І відповів Йонатан своєму батькові Саулові та й сказав йому: Чому він буде забитий? Що він зробив?32 І відповідав Йонатан Саулові, батькові своєму, і сказав йому: За що він буде убитий? Що він учинив?32 Йонатан відповів батькові своєму Саулові, кажучи до нього: «За що йому вмирати? Що він зробив?»32 І відповів Йонатан Саулові: Навіщо вмирає, що він вчинив?32 І відказав Йонатан Саулові, батькові свойму, та й поспитав: За що йому вмірати? що він провинив?
33 Тоді Саул кинув списа на нього, щоб убити його. І пізнав Йонатан, що то постановлене від батька, щоб убити Давида.33 Тоді Саул кинув списа в нього, щоб убити його. І Йонатан зрозумів, що батько його поклав собі убити Давида.33 Тут Саул розмахнувсь на нього списом щоб його влучити, й тоді Йонатан зрозумів, що його батько постановив Давида вбити.33 І підняв Саул спис на Йонатана, щоб його убити. І Йонатан пізнав, що це зло дозріло у його батька, щоб убити Давида,33 І метнув на його Саул списом, думаючи влучити в його. От і впевнивсь тодї Йонатан, що його батько постановив убити Давида.
34 І встав Йонатан від столу, розпалений гнівом, і не їв хліба і другого дня новомісяччя, бо був засмучений за Давида, бо його образив його батько.34 І підвівся Йонатан з-за столу у великому гніві, і не обідав другого дня новомісяччя; тому що сумував за Давида, і тому, що образив його батько його.34 Устав Йонатан з-за столу в палкому гніві й того другого дня в новомісяці не їв нічого, бо вболівав за Давида тому, що його батько був його зневажив.34 і підскочив Йонатан в гніві злості від трапези і не їв хліба в другомі (дні) місяця, томущо розчулився за Давида, бо звершив на ньому (зло) його батько.34 І встав Йонатан ізза столу в палкому гнїву, та й не їв другого дня в новому місяцї, бо гірко йому було за Давида, та й що й його самого осоромив батько його.
35 І сталося вранці, і вийшов Йонатан на поле, на умовлений з Давидом час, а з ним був малий хлопець.35 Другого дня вранці вийшов Йонатан у поле, о тій порі, котру призначив Давидові, і малий хлопчина з ним.35 Другого дня вранці Йонатан вийшов у поле, як був умовився з Давидом, а був при ньому молодий хлопець.35 І сталося вранці і вийшов Йонатан у поле, так як заповів на свідчення Давидові, і з ним малий слуга.35 Назавтра ж вийшов Йонатан умовленої з Давидом доби на поле з молодим хлопцем.
36 І сказав він до хлопця свого: Побіжи, знайди ті стріли, що я вистріляю. Хлопець побіг, а він пустив стрілу поза нього.36 І сказав він хлопчині: Біжи, шукай стріли, котрі я пускаю. Хлопець побіг, а він випускав стріли так, щоб вони летіли через [хлопчину] далі.36 І каже своєму хлопцеві: «Біжи но, шукай стріли, що я буду пускати.» І побіг хлопець, а Йонатан випустив стрілу понад ним.36 І сказав слузі: Біжи, знайди мені стріли, якими я стріляю. І слуга побіг, і він вистілив стрілою і вистрілив за ним.36 І каже свойму хлопцеві: Біжи будеш шукати стріли, що я випускаю. Як же хлопець побіг, він випустив стрілу поза його.
37 І прийшов хлопець до місця стріли, що пустив Йонатан, а Йонатан кликнув за хлопцем і сказав: Он та стріла за тобою далі!37 І побіг хлопець туди, куди Йонатан випускав стріли, і закричав Йонатан хлопцеві, і казав: Гляди, стріла попереду в тебе.37 Якже хлопець прибув до місця, де була стріла, що випустив Йонатан. Йонатан гукнув до хлопця, кажучи: «Чи не лежить стріла геть дальше за тобою?»37 І слуга пішов до місця стріли, де вистрілив Йонатан, і Йонатан закричав за слугою і сказав: Там стріла від тебе і далі.37 Як прийшов же хлопець до стріли, що випустив Йонатан, крикнув Йонатан за хлопцем і сказав: Стріла лежить дальше від тебе!
38 І кликнув Йонатан за хлопцем: Скоро, поспіши, не ставай! І зібрав Йонатанів хлопець стріли, та й прийшов до свого пана.38 І знову кричав Йонатан хлопцеві: Скорше біжи, не зупиняйся. І зібрав хлопчина Йонатанові стріли, і прийшов до свого пана.38 Йонатан знову гукнув до хлопця: «Біжи хутенько, не спиняйся!» Хлопець Йонатана підняв стрілу й приніс її своєму панові.38 І закричав Йонатан за своїм слугою кажучи: Поспішись швидко і не стій. І зібрав слуга Йонатана стріли до свого пана.38 І знов крикнув Йонатан хлопцеві: Скорше біжи, не гайся! Хлопець підняв стрілу та й принїс панові свойму.
39 А той хлопець нічого не знав, тільки Йонатан та Давид знали ту справу.39 А хлопець не знав анічого: тільки Йонатан і Давид знали, в чім річ.39 Хлопець же не знав нічого; лиш Йонатан з Давидом знали, про що йдеться.39 І слуга не взнав нічого, лише Йонатан і Давид взнали слово.39 Хлопець же не знав нї про що, тільки Йонатан та Давид знали про сю річ.
40 І віддав Йонатан свою зброю юнакові, якого мав, та й сказав йому: Іди, занеси це до міста!40 І віддав Йонатан зброю свою хлопцеві, що був при ньому, і сказав йому: Рушай, віднеси в місто.40 Йонатан передав зброю хлопцеві, що був при ньому, й звелів йому: «Йди, віднеси в місто.»40 І Йонатан дав свою зброю свому слузі і сказав свому слузі: Іди ввійди до міста.40 І передав Йонатан свою зброю хлопцеві, що був при йому, і звелїв йому: Йди, однеси в місто.
41 Той юнак пішов, а Давид устав із південного боку, і впав на обличчя своє на землю, та й поклонився три рази. І поцілували вони один одного, і оплакували один одного, а Давид гірко плакав.41 Хлопець пішов, а Давид підвівся з південного боку, і припав лицем своїм до землі, і тричі поклонився; і цілували вони один одного, і плакали вдвох разом, але Давид плакав з особливим почуттям.41 І пішов хлопець, а Давид устав з місця, що біля горбочка, припав лицем до землі та й уклонився тричі. Потім поцілувалися обидва й плакали один над одним ревно.41 І як слуга ввійшов, і Давид встав з ерґава і впав на його лице і поклонився йому тричі, і кожний поцілував свого ближнього, і кожний заплакав над своїм ближнім аж до великого кінця (дуже довго).41 Тим часом же, як ійшов хлопець додому, знявся Давид із місця, що на полуднї, і припав лицем до землї та й уклонився тричі. І поцїлувались вони й плакали один з одним; Давид же плакав більше.
42 І сказав Йонатан до Давида: Іди з миром! А що присягнули ми двоє в Господнє Ім'я, говорячи: Господь нехай буде свідком між мною та між тобою, і між насінням моїм та насінням твоїм, нехай буде аж навіки! (21-1) І встав Давид і пішов, а Йонатан пішов до міста.42 І сказав Йонатан Давидові: Йди з миром; А що присягнулися ми двоє в ймення Господа, говорячи: Господь нехай буде свідком поміж мною і між тобою, і поміж насінням моїм та насінням твоїм, – нехай так буде навіки!42 Тоді Йонатан сказав до Давида: «Йди в мирі! Щождо того, що ми обидва заприсяглися в ім'я Господнє, то хай Господь буде між мною і тобою, і між моїм потомством і твоїм повсякчасно.»42 І сказав Йонатан Іди в мирі, і так як клялися ми оба в господне імя, кажучи: Господь буде свідком між мною і тобою і між твоїм насінням і між моїм насінням на віки.42 І каже Йонатан Давидові: Йди в мирі; що ж до того, що ми заприсяглись в імя Господнє, то нехай буде Господь між мною й тобою, як і між моїм і твоїм потомством у вічні часи.