1 А як заколот стих, то Павло скликав учнів, і, потішивши та попрощавшись із ними, вибрався йти в Македонію.1 Після припинення заворушень Павло покликав учнів і висловив їм настанови, а тоді попрощався з ними й пішов у Македонію.1 А як утихомирився заколот Павло скликав до себе учнів, утішив їх і, попрощавшися з ними, вибрався в дорогу до Македонії.1 Як заколот угамувався, Павло скликав учнів, потішив і поцілував їх та й вийшов, щоб іти до Македонії.1 А, як утихомирилась буча, покликав Павел учеників і попрощавшись, вийшов у дорогу до Македониї.
2 Перейшовши ж ті сторони та підбадьоривши їх довгим словом, прибув до Геллади,2 Перейшовши тими місцями, залишаючи віруючим щедрі настанови, прийшов у Елладу (Грецію);2 Пройшовши через ті країни й підбадьоривши там вірних багатьма словами, він прибув у Грецію,2 Пройшовши ж ті околиці і підбадьоривши їх чималим словом, прибув до Греції2 Пройшовши ж ті сторони і напімнувши їх многими словами, прийшов у Грецію.
3 і прожив там три місяці. А як він захотів був відплинути в Сирію, то змову на нього вчинили юдеї, тому він узяв думку вертатись через Македонію.3 Там він пробув три місяці; а коли він забажав рушати на Сирію, то змову на нього вчинили юдеї, і спало йому на думку повертатися через Македонію.3 де перебув три місяці. Юдеї вчинили проти нього змову, саме як він збирався відплисти в Сирію, і він вирішив повернутись через Македонію.3 і прожив три місяці. Як юдеї вчинили змову проти нього, коли бажав відплисти до Сирії, надумав повернутися через Македонію.3 Поживши ж (там) три місяцї, як засїли на него Жиди, коли хотїв був плисти в Сирию, надумавсь вернутись через Македонию.
4 Разом із ним пішов Сопатер Піррів із Верії, Аристарх та Секунд із Солуня, і Гай дерв'янин, і Тимофій, а з азійців Тихик та Трохим.4 Його проводжали до Азії Сопатер Піррів із Верії, Аристарх та Секунд із Солуня, і Гай дерв‘янин, а також Тимофій, та азійці Тихик і Трохим.4 Разом з ним пішов Сопатр, син Пірра, з Верії, Аристарх та Секунд із Солуня, Гай з Дерби та Тимотей, а й азіяти Тихик та Трофим.4 З ним пішов [аж до Азії] Сопатер, берянин, пирієць та солуняни Аристарх і Секунд, і Гай, дервієць, і Тимофій, та азійці Тихик і Трохим.4 Товаришували йому до Азиї Сосипатр Вериєць і Солуняне Аристарх та Секунд, та Гай Дервянин, та Тимотей, і Азияне Тихик та Трофим.
5 Вони відбули наперед, і нас дожидали в Троаді.5 Вони пішли наперед і наджидали нас у Троаді.5 Ці вирушили перед нами й чекали в Троаді;5 Вони відбули наперед і очікували нас у Трояді,5 Сї, пійшовши попереду, підождали нас у Троядї.
6 А ми відпливли із Филипів по святах Опрісноків, і прибули днів за п'ять у Троаду до них, де сім день прожили.6 А ми після днів опрісноків попливли з Филипів до них у Троаду, де пробули сім днів.6 ми ж відплили від Филиппів після днів Опрісноків і за п'ять день прибули до них у Тріаду, де ми сім день перебули.6 а ми відпливли по святах Опрісноків із Филипів і прийшли за п'ять днів до них до Трояди, де прожили сім днів.6 Ми ж поплили після опрісночних днїв із Филип, та й прибули до них за пять днїв у Трояду, де пробули сїм день.
7 А дня першого в тижні, як учні зібралися на ламання хліба, Павло мав промову до них, бо вранці збирався відбути, і затягнув своє слово до півночі.7 А першого дня тижня, коли учні зібралися на ламання хліба, Павло, маючи намір вирушити наступного дня, розмовляв з ними і ділився словом до півночі.7 А першого дня тижня, як ми зібралися, щоб хліб ламати, Павло, що мав вибратися в дорогу наступного дня, розмовляв з ними і затягнув бесіду до півночі.7 Першого дня після суботи, як зібралися ми розломити хліб, Павло говорив до них, бажаючи відбути на другий день, і затягнув слово до півночі.7 Первого ж дня в тижнї, як зібрались ученики на ломаннє хлїба, проповідував їм Павел, хотячи вийти назавтра, і продовжив слово до півночи.
8 А в горниці, де зібралися ми, було багато світел.8 У світлиці, де ми зібралися, було досить світильників.8 Було ж у горниці, де ми зібралися, світичів досить.8 Було багато свічок у горниці, де ми зібралися.8 Було ж сьвітла много в гірницї, де ми зібрали ся.
9 Юнак же один, Євтих на ім'я, сидів на вікні. Його обгорнув міцний сон, бо задовго Павло промовляв, і він сонний хитнувся, і додолу упав із третього поверху, і підняли його мертвого...9 Під час тривалої Павлової бесіди, одного юнака, на ім‘я Євтих, що сидів на підвіконні, запопав глибокий сон, то він похитнувся і сонний упав донизу з третього поверху, і підняли його мертвим.9 Один юнак, Євтих на ім'я, сів на вікні, і коли Павло говорив задовго, його огорнув глибокий сон, і він зо сну схилився додолу, упав наниз із третього поверху, і його підняли мертвим.9 Якийсь юнак, на ім'я Евтих, сидів на підвіконні. Його здолав глибокий сон, бо Павло задовго говорив. Нахилившись уві сні, впав додолу з третього поверху, і підняли його мертвим.9 Сидїв же один молодець, на ймя Євтих, на вікнї, та й обняв його твердий сон; і, як Павел промовляв много, похилившись зі сну, упав з третього поверху до долу, і підняли його мертвого.
10 Зійшов же Павло та до нього припав, і, обнявши його, проказав: Заспокойтесь, бо душа його в ньому!10 Павло зійшов донизу, упав на нього і, обнявши його, сказав: Не тривожтеся; бо душа його в ньому.10 Павло зійшов додолу, припав до нього, обнявши, і мовив: «Не тривожтесь, бо його душа в ньому.»10 Зійшовши, Павло припав до нього, обняв і сказав: Не тривожтеся, бо його душа в ньому.10 Зійшовши ж Павел у низ, припав до него, й обнявши рече: Не трівожтесь, душа бо його в йому.
11 А вернувшись, він хліб переломив і спожив, і бесіду довго точив, аж до досвітку, потім відбув.11 А коли повернувся, то переламав хліб і спожив, і бесіду тривалу провадив, аж доки розвиднилося, а потім вийшов.11 Потім зійшов на гору, ламав хліб і їв. Довго вів він бесіду, аж до світанку, і лиш тоді пустився у дорогу.11 Повернувшись, він переломив хліб і спожив достатньо, говорив аж до світанку, а потім вийшов.11 Зійшовши ж угору, переломив хлїб, і попоївши, бесїдував богато аж до зорі, та й пійшов.
12 А хлопця живим привели, і зраділи немало.12 А хлопця живим привели, – і раділи вельми.12 А хлопця привели живого і втішились безмірно.12 А юнака привели живим, і втішились немало.12 Привели ж хлопця живого і втішились немало.
13 А ми наперед пішли до корабля, та в Асс попливли, щоб звідти забрати Павла, бо він так ізвелів, сам бажаючи пішки піти.13 А ми наперед прийшли до корабля і попливли в Асс, щоб забрати звідти Павла, – бо він так наказав нам; маючи намір сам туди пішки прийти.13 А ми наперед пішли до корабля, і поплили в Ассос, звідки ми мали взяти Павла; бо так він був наказав, бажаючи сам простувати суходолом.13 Ми ж, прийшовши до корабля, відпливли до Асона, бажаючи звідти взяти Павла, бо він так нам наказав був, бажаючи сам іти пішки.13 Ми ж, прийшовши до корабля, поплили в Асон, хотївши звідтіля взяти Павла, так бо звелїв, хотївши сам ійти пішки.
14 А коли він із нами зійшовся в Ассі, ми взяли його та прибули в Мітілену.14 Коли ж він зійшовся з нами в Ассі, то ми взяли його і невдовзі прибули до Мітилену.14 Коли ж він зійшовся з нами в Ассосі, ми взяли його й прибули в Мітилену.14 Як же пристав до нас в Асоні, ми взяли його та прибули до Мітилени14 Як же зійшов ся з нами в Асонї, узявши його, прибули ми в Митилену.
15 І, відплинувши звідти, ми назавтра пристали навпроти Хіосу, а другого дня припливли до Самосу, наступного ж ми прибули до Мілету.15 І, відпливши звідти, наступного дня ми зупинилися навпроти Хіосу, а другого дня пристали до Самосу, відвідавши Трогілеї, а наступного дня припливли до Мілету;15 На другий день ми відпливли звідти і, попливши проти Хіосу, причалили до Самосу, а далі, наступного дня прибули в Мілет.15 і відпливли звідти на другий день, причалили навпроти Хіоса, наступного дня відпливли до Самоса, [і перебувши в Трогилії,] назавтра прийшли до Мілета.15 А відпливши звідтіля, причалили ми другого дня проти Хиоса, на другий же день поплили в Самос, та, побувши в Трогилиї, другого дня прийшли в Милет.
16 Бо Павло захотів поминути Ефес, щоб йому не баритися в Азії, бо він квапився, коли буде можливе, бути в Єрусалимі на день П'ятдесятниці.16 Бо Павлові спало на думку проминути Ефес, щоб йому не забаритися в Азії, бо він поспішав, як буде можливим, бути в Єрусалимі на день П‘ятдесятниці.16 Бо Павло вирішив плисти попри Ефес, щоб не баритися в Азії; поспішав бо, щоб, по змозі, на день П'ятидесятниці бути в Єрусалимі.16 Бо Павло надумав поминути Ефес, щоб не забаритися в Азії. Бо він квапився, аби, якщо буде можливе, бути в Єрусалимі на день П'ятдесятниці.16 Надумавсь бо Павел плисти мимо Єфеса, щоб не гаятись в Азиї, а поспішав, коли можна, щоб йому бути в день пятидесятницї в Єрусалимі.
17 А з Мілету послав до Ефесу, і прикликав пресвітерів Церкви.17 А вже з Мілету послав до Ефесу покликати пресвітерів церкви.17 З Мілету він послав у Ефес і прикликав пресвітерів Церкви.17 А з Мілета, пославши до Ефеса, прикликав пресвітерів церкви.17 З Милета ж, піславши в Єфес, прикликав старших церковних.
18 І, як до нього вони прибули, він промовив до них: Ви знаєте, як із першого дня, відколи прибув в Азію, я з вами ввесь час перебував,18 А коли вони прийшли до нього, він сказав їм: Ви знаєте, як я від першого дня, котрого прийшов до Азії, увесь час був з вами.18 Коли ж вони прийшли до нього, він до них промовив: «Ви знаєте, як з першого дня, коли я вступив у Азію, увесь час поводився я з вами,18 Коли прийшли до нього, промовив до них: Ви знаєте, що від першого дня, відколи прийшов я до Азії, я з вами ввесь час перебував,18 Як же прийшли до него, рече їм: Ви знаєте з первого дня, як прийшов я в Азию, яким робом пробував я з вами всякого часу,
19 і служив Господеві з усією покорою, і з рясними слізьми та напастями, що спіткали мене від юдейської змови,19 Працюючи Господові з усією покорою і з рясними слізьми та напастями, серед спокус, що спіткали мене від юдейської змови,19 служивши Господеві в повній покорі, в сльозах та у напастях, що їх я зазнав від підступів юдейських;19 служачи Господеві з усією покірливістю, і з слізьми та напастями, що трапилися мені від юдейських підступів;19 служачи Господеві з усякою покорою і многими слїзми і спокусами, які прилучали ся менї од Жидівського чигання,
20 як нічого корисного я не минув, щоб його вам звістити й навчити вас прилюдно і в домах.20 Я нічого корисного не пропустив, коли вам проповідував, аби навчити вас привселюдно і в домах,20 як я не ухилявся ні від чого, що могло бути вам корисним, щоби вам звіщати та навчати прилюдно і по домах,20 що я не поминув нічого з того, що корисне, аби сказати вам і навчати вас прилюдно й по оселях,20 і що я нї від чого корисного не вхиляв ся, щоб не звістити вам і не навчати вас прилюдно і по домам,
21 І я свідчив юдеям та гелленам, щоб вони перед Богом покаялись, та ввірували в Господа нашого Ісуса Христа.21 Сповіщаючи юдеям та грекам каяття перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса Христа.21 засвідчуючи юдеям та грекам, щоб повернулися до Бога й увірували в Господа нашого Ісуса.21 свідкуючи юдеям та грекам перед Богом, щоб вони покаялися і ввірували в Господа нашого Ісуса.21 сьвідкуючи й Жидам і Єленянам покаяннє перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса Христа.
22 І ось тепер, побуджений Духом, подаюсь я в Єрусалим, не відаючи, що там трапитись має мені,22 І ось, нині я, за волею Духа, йду до Єрусалиму, не відаючи, що там станеться зі мною,22 І ось тепер, зв'язаний Духом, я йду в Єрусалим, не відаючи, що там мене спіткає,22 І ось тепер я, зв'язаний Духом, іду до Єрусалима, не знаючи, що там має мені трапитися;22 І ось я, звязаний духом, ійду в Єрусалим, не знаючи, що в йому приключить ся менї.
23 тільки Дух Святий в кожному місті засвідчує, кажучи, що кайдани та муки чекають мене...23 Тільки Дух Святий по всіх містах свідчить, кажучи, що пута й кайдани чекають на мене.23 - тільки, що Дух Святий мені свідчить у кожнім місті, кажучи, що мене кайдани і муки чекають.23 проте Святий Дух по містах свідчить мені, кажучи, що мене очікують кайдани та муки.23 Тільки що Дух сьвятий по городам сьвідкує слово, що кайдани мене та муки ждуть.
24 Але я ні про що не турбуюсь, і свого життя не вважаю для себе цінним, аби но скінчити дорогу свою та служіння, яке я одержав від Господа Ісуса, щоб засвідчити Євангелію благодаті Божої.24 Але я ні на що не зважаю і не остерігаю власного життя, аби лише з радістю звершити шлях мій і служіння моє, котре я прийняв од Господа Ісуса, проповідувати Євангелію благодаті Божої.24 Та я життя моє ні за що вважаю, щоби лише закінчити шлях свій і службу, що я прийняв від Господа Ісуса, - звіщати Євангелію Божої благодаті.24 Але [за ніщо не дбаю, ані] сам не вважаю [свою] душу дорогоцінною, щоб [з радістю] скінчити свою дорогу та служіння, яке я одержав від Господа Ісуса: засвідчити Євангелію Божої ласки.24 Та нї про що я не дбаю, й не дорога менї душа моя, аби з радістю скінчити путь мій і ту службу, що прийняв я од Господа Ісуса, щоб сьвідкувати євангелию благодати Божої.
25 І ось я знаю тепер, що обличчя мого більш не будете бачити всі ви, між якими ходив я, проповідуючи Царство Боже...25 І нині, ось, я знаю, що вже не побачите обличчя мого всі ви, поміж котрими я ходив, проповідуючи Царство Боже.25 І ось тепер я знаю, що ви не бачитимете вже більше обличчя мого, ви всі, між якими я пройшов, проповідуючи Царство.25 І нині ось я знаю, що більше не побачите мого обличчя всі ви, між якими я ходив, проповідуючи [Боже] Царство.25 І тепер ось я знаю, що більш не бачити мете лиця мого ви всї, між котрими ходив я, проповідуючи царство Боже.
26 Тому дня сьогоднішнього вам свідкую, що я чистий від крови всіх,26 А тому засвідчую вам нинішнього дня, що я чистий від крови усіх;26 Тому й свідкую перед вами нині, що я - чистий від крови всіх.26 Тому свідчу вам сьогоднішнього дня, що я чистий від крови всіх.26 Тим я сьвідкую вам сьогоднї, що чистий я від крові всїх.
27 бо я не вхилявсь об'являти вам усю волю Божу!27 Бо я не ухилявся сповіщати вам усю волю Божу.27 Я бо не ухилявся вам об'явити всю волю Божу.27 Бо я не ухилявся від того, аби сказати вам усю Божу волю.27 Бо я не вхилявсь обявляти вам усяку волю Божу.
28 Пильнуйте себе та всієї отари, в якій Святий Дух вас поставив єпископами, щоб пасти Церкву Божу, яку власною кров'ю набув Він.28 Тож придивляйтеся до себе і до всією отари, в котрій Дух Святий настановив вас бути охоронцями, пасти Церкву Господа і Бога, котру Він придбав Собі Кров‘ю Своєю.28 Зважайте на самих себе й на все стадо, над яким Дух Святий поставив вас єпископами, щоб пасли Церкву Божу, що її він придбав кров'ю власною.28 Пильнуйте себе та всієї отари, в якій вас Святий Дух поставив єпископами, щаб пасти церкву [Господа і Бога], яку він відкупив своєю кров'ю.28 Тим достерегайте себе і все стадо, в котрому вас Дух сьвятий настановив єпископами, щоб пасти церкву Божу, котру придбав кровю своєю.
29 Бо я знаю, що як я відійду, то ввійдуть між вас вовки люті, що отари щадити не будуть...29 Бо я знаю, що коли відійду, то зайдуть до вас люті вовки, які не щадитимуть отари.29 Я знаю, що по моїм відході ввійдуть поміж вас вовки хижі, які не щадитимуть стада.29 [Бо] я знаю [це], що по моїм відході прийдуть до вас хижі вовки, які не щадитимуть отари,29 Я бо знаю се, що після виходу мого прийдуть вовки хижі між вас, що не пощадять стада.
30 Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекручене, аби тільки учнів тягнути за собою...30 І з вас самих постануть люди, котрі будуть промовляти хибно, аби прихилити і повести за собою учнів.30 Та й з-поміж вас самих повстануть люди, що говоритимуть погубні речі, щоб потягнути за собою учнів.30 і з вас самих постануть мужі, що говоритимуть спотворене, щоб відтягти учнів слідом за собою.30 І з вас самих устануть люде, говорячи розворотне, щоб потягти учеників за собою.
31 Тому то пильнуйте, пам'ятаючи, що я кожного з вас день і ніч безперестань навчав зо слізьми ось три роки.31 А тому будьте пильні, пам‘ятаючи, що я три роки і вдень, і вночі повсякчас, зі слізьми навчав кожного з вас.31 Тому чувайте, пригадуйте собі, що я три роки, ніч і день, не переставав кожного з вас із сльозами наводити на розум.31 Тому пильнуйте, пам'ятаючи, що три роки день і ніч я не переставав навчати кожного зі слізьми.31 Тим пильнуйте, памятаючи, що три роки ніч і день не переставав я із слїзми напоминати кожного.
32 А тепер доручаю вас Богові та слову благодаті Його, Який має силу будувати та дати спадщину, серед усіх освячених.32 І нині передаю вас, браття, Богові і слову благодаті Його, що може наставляти вас краще і дати вам спадок між усіма освяченими.32 А тепер передаю вас Богові і слову його благодаті, що може збудувати й дати вам спадщину між усіма освяченими.32 І тепер передаю вас Богові та слову ласки його, що може збудувати і дати спадщину між усіма освяченими.32 А тепер передаю вас, брати, Богові і слову благодати Його, котрим може збудувати вас і дати вам наслїддє між усїма осьвяченими.
33 Ні срібла, ані золота, ні одежі чиєїсь я не побажав...33 Ні срібла, ні золота, ні одежі я не від кого не зажадав: 33 Ні срібла, ні золота, ані одежі я не вимагав ні від кого.33 Срібла, чи золота, чи одежі я не жадав ні від кого.33 Срібла або золота або одежі, - нїчого не жадав я.
34 Самі знаєте, що ці руки мої послужили потребам моїм та отих, хто був зо мною.34 Самі знаєте, що потребам моїм і потребам тим, що були зі мною, послужили оці ось руки мої.34 Ви самі знаєте, що моїм потребам і тих, які зо мною, служили оці руки.34 Самі знаєте, що моїм потребам і тим, що зі мною, послужили ці руки.34 Сами ж знаєте, що потребинам моїм і тим, хто бував зо мною, служили оцї руки мої.
35 Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слабим, та пам'ятати слова Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: Блаженніше давати, ніж брати!35 У всьому показав я вам, що, так працюючи, необхідно підтримувати слабких і пам‘ятати слова Господа Ісуса; бо Він Сам сказав: Більше щастя давати, аніж брати.35 У всьому я показав вам, що, так працюючи, треба допомагати слабосильним і пам'ятати слова Господа Ісуса, що сам сказав: «Більше щастя - давати, ніж брати.»35 Я вам усе показав, що, працюючи так, треба захищати немічних і згадувати слова Господа Ісуса, який сам сказав: Блаженніше давати, ніж брати.35 У всьому показав я вам, що, так працюючи, треба помагати малосильним і памятати слова Господа Ісуса, що Він глаголав: Більше щастє давати, нїж приймати.
36 Проказавши ж оце, він навколішки впав, та й із ними всіма помолився.36 Сказавши це, він схилив коліна свої, і з усіма ними помолився.36 Промовивши це, він упав на коліна і з усіма ними почав молитися.36 Промовивши це, він упав навколішки та й помолився з ними всіма.36 І се промовивши, упав на колїна свої, і моливсь із усїма ними.
37 І знявсь між усіма плач великий, і вони припадали на Павлову шию, і його цілували...37 Тоді всі ревно заплакали і, припавши до Павла й обнімаючи його за шию, цілували його,37 Усі тоді ревно заридали і, припавши Павлові на шию, цілували його,37 Великий же був плач усіх, і, впавши Павлові на шию, вони цілували його,37 Доволї ж було плачу у всїх, і, впавши на шию Павлові, цїлували його,
38 А найтяжче вони сумували з-за слова, яке він прорік, що не бачитимуть більш обличчя його. І вони провели його до корабля.38 Сумуючи особливо від сказаного ним слова, що вони вже не побачать обличчя його. І проводжали його до корабля.38 смуткуючи найбільше з-за слів, які він сказав, що вже більше не побачити їм його обличчя. І вони провели його до корабля.38 сумуючи найбільше через слово, яке сказав, що більше не побачать його обличчя. І вони провели його до корабля.38 смуткуючи найбільш про те слово, що промовив, що більш не мають лиця його видїти. І провели його до корабля.