1 А як заколот стих, то Павло скликав учнів, і, потішивши та попрощавшись із ними, вибрався йти в Македонію. | 1 Після припинення заворушень Павло покликав учнів і висловив їм настанови, а тоді попрощався з ними й пішов у Македонію. | 1 А як утихомирився заколот Павло скликав до себе учнів, утішив їх і, попрощавшися з ними, вибрався в дорогу до Македонії. | 1 Як заколот угамувався, Павло скликав учнів, потішив і поцілував їх та й вийшов, щоб іти до Македонії. | 1 А, як утихомирилась буча, покликав Павел учеників і попрощавшись, вийшов у дорогу до Македониї. |
2 Перейшовши ж ті сторони та підбадьоривши їх довгим словом, прибув до Геллади, | 2 Перейшовши тими місцями, залишаючи віруючим щедрі настанови, прийшов у Елладу (Грецію); | 2 Пройшовши через ті країни й підбадьоривши там вірних багатьма словами, він прибув у Грецію, | 2 Пройшовши ж ті околиці і підбадьоривши їх чималим словом, прибув до Греції | 2 Пройшовши ж ті сторони і напімнувши їх многими словами, прийшов у Грецію. |
3 і прожив там три місяці. А як він захотів був відплинути в Сирію, то змову на нього вчинили юдеї, тому він узяв думку вертатись через Македонію. | 3 Там він пробув три місяці; а коли він забажав рушати на Сирію, то змову на нього вчинили юдеї, і спало йому на думку повертатися через Македонію. | 3 де перебув три місяці. Юдеї вчинили проти нього змову, саме як він збирався відплисти в Сирію, і він вирішив повернутись через Македонію. | 3 і прожив три місяці. Як юдеї вчинили змову проти нього, коли бажав відплисти до Сирії, надумав повернутися через Македонію. | 3 Поживши ж (там) три місяцї, як засїли на него Жиди, коли хотїв був плисти в Сирию, надумавсь вернутись через Македонию. |
4 Разом із ним пішов Сопатер Піррів із Верії, Аристарх та Секунд із Солуня, і Гай дерв'янин, і Тимофій, а з азійців Тихик та Трохим. | 4 Його проводжали до Азії Сопатер Піррів із Верії, Аристарх та Секунд із Солуня, і Гай дерв‘янин, а також Тимофій, та азійці Тихик і Трохим. | 4 Разом з ним пішов Сопатр, син Пірра, з Верії, Аристарх та Секунд із Солуня, Гай з Дерби та Тимотей, а й азіяти Тихик та Трофим. | 4 З ним пішов [аж до Азії] Сопатер, берянин, пирієць та солуняни Аристарх і Секунд, і Гай, дервієць, і Тимофій, та азійці Тихик і Трохим. | 4 Товаришували йому до Азиї Сосипатр Вериєць і Солуняне Аристарх та Секунд, та Гай Дервянин, та Тимотей, і Азияне Тихик та Трофим. |
5 Вони відбули наперед, і нас дожидали в Троаді. | 5 Вони пішли наперед і наджидали нас у Троаді. | 5 Ці вирушили перед нами й чекали в Троаді; | 5 Вони відбули наперед і очікували нас у Трояді, | 5 Сї, пійшовши попереду, підождали нас у Троядї. |
6 А ми відпливли із Филипів по святах Опрісноків, і прибули днів за п'ять у Троаду до них, де сім день прожили. | 6 А ми після днів опрісноків попливли з Филипів до них у Троаду, де пробули сім днів. | 6 ми ж відплили від Филиппів після днів Опрісноків і за п'ять день прибули до них у Тріаду, де ми сім день перебули. | 6 а ми відпливли по святах Опрісноків із Филипів і прийшли за п'ять днів до них до Трояди, де прожили сім днів. | 6 Ми ж поплили після опрісночних днїв із Филип, та й прибули до них за пять днїв у Трояду, де пробули сїм день. |
7 А дня першого в тижні, як учні зібралися на ламання хліба, Павло мав промову до них, бо вранці збирався відбути, і затягнув своє слово до півночі. | 7 А першого дня тижня, коли учні зібралися на ламання хліба, Павло, маючи намір вирушити наступного дня, розмовляв з ними і ділився словом до півночі. | 7 А першого дня тижня, як ми зібралися, щоб хліб ламати, Павло, що мав вибратися в дорогу наступного дня, розмовляв з ними і затягнув бесіду до півночі. | 7 Першого дня після суботи, як зібралися ми розломити хліб, Павло говорив до них, бажаючи відбути на другий день, і затягнув слово до півночі. | 7 Первого ж дня в тижнї, як зібрались ученики на ломаннє хлїба, проповідував їм Павел, хотячи вийти назавтра, і продовжив слово до півночи. |
8 А в горниці, де зібралися ми, було багато світел. | 8 У світлиці, де ми зібралися, було досить світильників. | 8 Було ж у горниці, де ми зібралися, світичів досить. | 8 Було багато свічок у горниці, де ми зібралися. | 8 Було ж сьвітла много в гірницї, де ми зібрали ся. |
9 Юнак же один, Євтих на ім'я, сидів на вікні. Його обгорнув міцний сон, бо задовго Павло промовляв, і він сонний хитнувся, і додолу упав із третього поверху, і підняли його мертвого... | 9 Під час тривалої Павлової бесіди, одного юнака, на ім‘я Євтих, що сидів на підвіконні, запопав глибокий сон, то він похитнувся і сонний упав донизу з третього поверху, і підняли його мертвим. | 9 Один юнак, Євтих на ім'я, сів на вікні, і коли Павло говорив задовго, його огорнув глибокий сон, і він зо сну схилився додолу, упав наниз із третього поверху, і його підняли мертвим. | 9 Якийсь юнак, на ім'я Евтих, сидів на підвіконні. Його здолав глибокий сон, бо Павло задовго говорив. Нахилившись уві сні, впав додолу з третього поверху, і підняли його мертвим. | 9 Сидїв же один молодець, на ймя Євтих, на вікнї, та й обняв його твердий сон; і, як Павел промовляв много, похилившись зі сну, упав з третього поверху до долу, і підняли його мертвого. |
10 Зійшов же Павло та до нього припав, і, обнявши його, проказав: Заспокойтесь, бо душа його в ньому! | 10 Павло зійшов донизу, упав на нього і, обнявши його, сказав: Не тривожтеся; бо душа його в ньому. | 10 Павло зійшов додолу, припав до нього, обнявши, і мовив: «Не тривожтесь, бо його душа в ньому.» | 10 Зійшовши, Павло припав до нього, обняв і сказав: Не тривожтеся, бо його душа в ньому. | 10 Зійшовши ж Павел у низ, припав до него, й обнявши рече: Не трівожтесь, душа бо його в йому. |
11 А вернувшись, він хліб переломив і спожив, і бесіду довго точив, аж до досвітку, потім відбув. | 11 А коли повернувся, то переламав хліб і спожив, і бесіду тривалу провадив, аж доки розвиднилося, а потім вийшов. | 11 Потім зійшов на гору, ламав хліб і їв. Довго вів він бесіду, аж до світанку, і лиш тоді пустився у дорогу. | 11 Повернувшись, він переломив хліб і спожив достатньо, говорив аж до світанку, а потім вийшов. | 11 Зійшовши ж угору, переломив хлїб, і попоївши, бесїдував богато аж до зорі, та й пійшов. |
12 А хлопця живим привели, і зраділи немало. | 12 А хлопця живим привели, – і раділи вельми. | 12 А хлопця привели живого і втішились безмірно. | 12 А юнака привели живим, і втішились немало. | 12 Привели ж хлопця живого і втішились немало. |
13 А ми наперед пішли до корабля, та в Асс попливли, щоб звідти забрати Павла, бо він так ізвелів, сам бажаючи пішки піти. | 13 А ми наперед прийшли до корабля і попливли в Асс, щоб забрати звідти Павла, – бо він так наказав нам; маючи намір сам туди пішки прийти. | 13 А ми наперед пішли до корабля, і поплили в Ассос, звідки ми мали взяти Павла; бо так він був наказав, бажаючи сам простувати суходолом. | 13 Ми ж, прийшовши до корабля, відпливли до Асона, бажаючи звідти взяти Павла, бо він так нам наказав був, бажаючи сам іти пішки. | 13 Ми ж, прийшовши до корабля, поплили в Асон, хотївши звідтіля взяти Павла, так бо звелїв, хотївши сам ійти пішки. |
14 А коли він із нами зійшовся в Ассі, ми взяли його та прибули в Мітілену. | 14 Коли ж він зійшовся з нами в Ассі, то ми взяли його і невдовзі прибули до Мітилену. | 14 Коли ж він зійшовся з нами в Ассосі, ми взяли його й прибули в Мітилену. | 14 Як же пристав до нас в Асоні, ми взяли його та прибули до Мітилени | 14 Як же зійшов ся з нами в Асонї, узявши його, прибули ми в Митилену. |
15 І, відплинувши звідти, ми назавтра пристали навпроти Хіосу, а другого дня припливли до Самосу, наступного ж ми прибули до Мілету. | 15 І, відпливши звідти, наступного дня ми зупинилися навпроти Хіосу, а другого дня пристали до Самосу, відвідавши Трогілеї, а наступного дня припливли до Мілету; | 15 На другий день ми відпливли звідти і, попливши проти Хіосу, причалили до Самосу, а далі, наступного дня прибули в Мілет. | 15 і відпливли звідти на другий день, причалили навпроти Хіоса, наступного дня відпливли до Самоса, [і перебувши в Трогилії,] назавтра прийшли до Мілета. | 15 А відпливши звідтіля, причалили ми другого дня проти Хиоса, на другий же день поплили в Самос, та, побувши в Трогилиї, другого дня прийшли в Милет. |
16 Бо Павло захотів поминути Ефес, щоб йому не баритися в Азії, бо він квапився, коли буде можливе, бути в Єрусалимі на день П'ятдесятниці. | 16 Бо Павлові спало на думку проминути Ефес, щоб йому не забаритися в Азії, бо він поспішав, як буде можливим, бути в Єрусалимі на день П‘ятдесятниці. | 16 Бо Павло вирішив плисти попри Ефес, щоб не баритися в Азії; поспішав бо, щоб, по змозі, на день П'ятидесятниці бути в Єрусалимі. | 16 Бо Павло надумав поминути Ефес, щоб не забаритися в Азії. Бо він квапився, аби, якщо буде можливе, бути в Єрусалимі на день П'ятдесятниці. | 16 Надумавсь бо Павел плисти мимо Єфеса, щоб не гаятись в Азиї, а поспішав, коли можна, щоб йому бути в день пятидесятницї в Єрусалимі. |
17 А з Мілету послав до Ефесу, і прикликав пресвітерів Церкви. | 17 А вже з Мілету послав до Ефесу покликати пресвітерів церкви. | 17 З Мілету він послав у Ефес і прикликав пресвітерів Церкви. | 17 А з Мілета, пославши до Ефеса, прикликав пресвітерів церкви. | 17 З Милета ж, піславши в Єфес, прикликав старших церковних. |
18 І, як до нього вони прибули, він промовив до них: Ви знаєте, як із першого дня, відколи прибув в Азію, я з вами ввесь час перебував, | 18 А коли вони прийшли до нього, він сказав їм: Ви знаєте, як я від першого дня, котрого прийшов до Азії, увесь час був з вами. | 18 Коли ж вони прийшли до нього, він до них промовив: «Ви знаєте, як з першого дня, коли я вступив у Азію, увесь час поводився я з вами, | 18 Коли прийшли до нього, промовив до них: Ви знаєте, що від першого дня, відколи прийшов я до Азії, я з вами ввесь час перебував, | 18 Як же прийшли до него, рече їм: Ви знаєте з первого дня, як прийшов я в Азию, яким робом пробував я з вами всякого часу, |
19 і служив Господеві з усією покорою, і з рясними слізьми та напастями, що спіткали мене від юдейської змови, | 19 Працюючи Господові з усією покорою і з рясними слізьми та напастями, серед спокус, що спіткали мене від юдейської змови, | 19 служивши Господеві в повній покорі, в сльозах та у напастях, що їх я зазнав від підступів юдейських; | 19 служачи Господеві з усією покірливістю, і з слізьми та напастями, що трапилися мені від юдейських підступів; | 19 служачи Господеві з усякою покорою і многими слїзми і спокусами, які прилучали ся менї од Жидівського чигання, |
20 як нічого корисного я не минув, щоб його вам звістити й навчити вас прилюдно і в домах. | 20 Я нічого корисного не пропустив, коли вам проповідував, аби навчити вас привселюдно і в домах, | 20 як я не ухилявся ні від чого, що могло бути вам корисним, щоби вам звіщати та навчати прилюдно і по домах, | 20 що я не поминув нічого з того, що корисне, аби сказати вам і навчати вас прилюдно й по оселях, | 20 і що я нї від чого корисного не вхиляв ся, щоб не звістити вам і не навчати вас прилюдно і по домам, |
21 І я свідчив юдеям та гелленам, щоб вони перед Богом покаялись, та ввірували в Господа нашого Ісуса Христа. | 21 Сповіщаючи юдеям та грекам каяття перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса Христа. | 21 засвідчуючи юдеям та грекам, щоб повернулися до Бога й увірували в Господа нашого Ісуса. | 21 свідкуючи юдеям та грекам перед Богом, щоб вони покаялися і ввірували в Господа нашого Ісуса. | 21 сьвідкуючи й Жидам і Єленянам покаяннє перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса Христа. |
22 І ось тепер, побуджений Духом, подаюсь я в Єрусалим, не відаючи, що там трапитись має мені, | 22 І ось, нині я, за волею Духа, йду до Єрусалиму, не відаючи, що там станеться зі мною, | 22 І ось тепер, зв'язаний Духом, я йду в Єрусалим, не відаючи, що там мене спіткає, | 22 І ось тепер я, зв'язаний Духом, іду до Єрусалима, не знаючи, що там має мені трапитися; | 22 І ось я, звязаний духом, ійду в Єрусалим, не знаючи, що в йому приключить ся менї. |
23 тільки Дух Святий в кожному місті засвідчує, кажучи, що кайдани та муки чекають мене... | 23 Тільки Дух Святий по всіх містах свідчить, кажучи, що пута й кайдани чекають на мене. | 23 - тільки, що Дух Святий мені свідчить у кожнім місті, кажучи, що мене кайдани і муки чекають. | 23 проте Святий Дух по містах свідчить мені, кажучи, що мене очікують кайдани та муки. | 23 Тільки що Дух сьвятий по городам сьвідкує слово, що кайдани мене та муки ждуть. |
24 Але я ні про що не турбуюсь, і свого життя не вважаю для себе цінним, аби но скінчити дорогу свою та служіння, яке я одержав від Господа Ісуса, щоб засвідчити Євангелію благодаті Божої. | 24 Але я ні на що не зважаю і не остерігаю власного життя, аби лише з радістю звершити шлях мій і служіння моє, котре я прийняв од Господа Ісуса, проповідувати Євангелію благодаті Божої. | 24 Та я життя моє ні за що вважаю, щоби лише закінчити шлях свій і службу, що я прийняв від Господа Ісуса, - звіщати Євангелію Божої благодаті. | 24 Але [за ніщо не дбаю, ані] сам не вважаю [свою] душу дорогоцінною, щоб [з радістю] скінчити свою дорогу та служіння, яке я одержав від Господа Ісуса: засвідчити Євангелію Божої ласки. | 24 Та нї про що я не дбаю, й не дорога менї душа моя, аби з радістю скінчити путь мій і ту службу, що прийняв я од Господа Ісуса, щоб сьвідкувати євангелию благодати Божої. |
25 І ось я знаю тепер, що обличчя мого більш не будете бачити всі ви, між якими ходив я, проповідуючи Царство Боже... | 25 І нині, ось, я знаю, що вже не побачите обличчя мого всі ви, поміж котрими я ходив, проповідуючи Царство Боже. | 25 І ось тепер я знаю, що ви не бачитимете вже більше обличчя мого, ви всі, між якими я пройшов, проповідуючи Царство. | 25 І нині ось я знаю, що більше не побачите мого обличчя всі ви, між якими я ходив, проповідуючи [Боже] Царство. | 25 І тепер ось я знаю, що більш не бачити мете лиця мого ви всї, між котрими ходив я, проповідуючи царство Боже. |
26 Тому дня сьогоднішнього вам свідкую, що я чистий від крови всіх, | 26 А тому засвідчую вам нинішнього дня, що я чистий від крови усіх; | 26 Тому й свідкую перед вами нині, що я - чистий від крови всіх. | 26 Тому свідчу вам сьогоднішнього дня, що я чистий від крови всіх. | 26 Тим я сьвідкую вам сьогоднї, що чистий я від крові всїх. |
27 бо я не вхилявсь об'являти вам усю волю Божу! | 27 Бо я не ухилявся сповіщати вам усю волю Божу. | 27 Я бо не ухилявся вам об'явити всю волю Божу. | 27 Бо я не ухилявся від того, аби сказати вам усю Божу волю. | 27 Бо я не вхилявсь обявляти вам усяку волю Божу. |
28 Пильнуйте себе та всієї отари, в якій Святий Дух вас поставив єпископами, щоб пасти Церкву Божу, яку власною кров'ю набув Він. | 28 Тож придивляйтеся до себе і до всією отари, в котрій Дух Святий настановив вас бути охоронцями, пасти Церкву Господа і Бога, котру Він придбав Собі Кров‘ю Своєю. | 28 Зважайте на самих себе й на все стадо, над яким Дух Святий поставив вас єпископами, щоб пасли Церкву Божу, що її він придбав кров'ю власною. | 28 Пильнуйте себе та всієї отари, в якій вас Святий Дух поставив єпископами, щаб пасти церкву [Господа і Бога], яку він відкупив своєю кров'ю. | 28 Тим достерегайте себе і все стадо, в котрому вас Дух сьвятий настановив єпископами, щоб пасти церкву Божу, котру придбав кровю своєю. |
29 Бо я знаю, що як я відійду, то ввійдуть між вас вовки люті, що отари щадити не будуть... | 29 Бо я знаю, що коли відійду, то зайдуть до вас люті вовки, які не щадитимуть отари. | 29 Я знаю, що по моїм відході ввійдуть поміж вас вовки хижі, які не щадитимуть стада. | 29 [Бо] я знаю [це], що по моїм відході прийдуть до вас хижі вовки, які не щадитимуть отари, | 29 Я бо знаю се, що після виходу мого прийдуть вовки хижі між вас, що не пощадять стада. |
30 Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекручене, аби тільки учнів тягнути за собою... | 30 І з вас самих постануть люди, котрі будуть промовляти хибно, аби прихилити і повести за собою учнів. | 30 Та й з-поміж вас самих повстануть люди, що говоритимуть погубні речі, щоб потягнути за собою учнів. | 30 і з вас самих постануть мужі, що говоритимуть спотворене, щоб відтягти учнів слідом за собою. | 30 І з вас самих устануть люде, говорячи розворотне, щоб потягти учеників за собою. |
31 Тому то пильнуйте, пам'ятаючи, що я кожного з вас день і ніч безперестань навчав зо слізьми ось три роки. | 31 А тому будьте пильні, пам‘ятаючи, що я три роки і вдень, і вночі повсякчас, зі слізьми навчав кожного з вас. | 31 Тому чувайте, пригадуйте собі, що я три роки, ніч і день, не переставав кожного з вас із сльозами наводити на розум. | 31 Тому пильнуйте, пам'ятаючи, що три роки день і ніч я не переставав навчати кожного зі слізьми. | 31 Тим пильнуйте, памятаючи, що три роки ніч і день не переставав я із слїзми напоминати кожного. |
32 А тепер доручаю вас Богові та слову благодаті Його, Який має силу будувати та дати спадщину, серед усіх освячених. | 32 І нині передаю вас, браття, Богові і слову благодаті Його, що може наставляти вас краще і дати вам спадок між усіма освяченими. | 32 А тепер передаю вас Богові і слову його благодаті, що може збудувати й дати вам спадщину між усіма освяченими. | 32 І тепер передаю вас Богові та слову ласки його, що може збудувати і дати спадщину між усіма освяченими. | 32 А тепер передаю вас, брати, Богові і слову благодати Його, котрим може збудувати вас і дати вам наслїддє між усїма осьвяченими. |
33 Ні срібла, ані золота, ні одежі чиєїсь я не побажав... | 33 Ні срібла, ні золота, ні одежі я не від кого не зажадав: | 33 Ні срібла, ні золота, ані одежі я не вимагав ні від кого. | 33 Срібла, чи золота, чи одежі я не жадав ні від кого. | 33 Срібла або золота або одежі, - нїчого не жадав я. |
34 Самі знаєте, що ці руки мої послужили потребам моїм та отих, хто був зо мною. | 34 Самі знаєте, що потребам моїм і потребам тим, що були зі мною, послужили оці ось руки мої. | 34 Ви самі знаєте, що моїм потребам і тих, які зо мною, служили оці руки. | 34 Самі знаєте, що моїм потребам і тим, що зі мною, послужили ці руки. | 34 Сами ж знаєте, що потребинам моїм і тим, хто бував зо мною, служили оцї руки мої. |
35 Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слабим, та пам'ятати слова Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: Блаженніше давати, ніж брати! | 35 У всьому показав я вам, що, так працюючи, необхідно підтримувати слабких і пам‘ятати слова Господа Ісуса; бо Він Сам сказав: Більше щастя давати, аніж брати. | 35 У всьому я показав вам, що, так працюючи, треба допомагати слабосильним і пам'ятати слова Господа Ісуса, що сам сказав: «Більше щастя - давати, ніж брати.» | 35 Я вам усе показав, що, працюючи так, треба захищати немічних і згадувати слова Господа Ісуса, який сам сказав: Блаженніше давати, ніж брати. | 35 У всьому показав я вам, що, так працюючи, треба помагати малосильним і памятати слова Господа Ісуса, що Він глаголав: Більше щастє давати, нїж приймати. |
36 Проказавши ж оце, він навколішки впав, та й із ними всіма помолився. | 36 Сказавши це, він схилив коліна свої, і з усіма ними помолився. | 36 Промовивши це, він упав на коліна і з усіма ними почав молитися. | 36 Промовивши це, він упав навколішки та й помолився з ними всіма. | 36 І се промовивши, упав на колїна свої, і моливсь із усїма ними. |
37 І знявсь між усіма плач великий, і вони припадали на Павлову шию, і його цілували... | 37 Тоді всі ревно заплакали і, припавши до Павла й обнімаючи його за шию, цілували його, | 37 Усі тоді ревно заридали і, припавши Павлові на шию, цілували його, | 37 Великий же був плач усіх, і, впавши Павлові на шию, вони цілували його, | 37 Доволї ж було плачу у всїх, і, впавши на шию Павлові, цїлували його, |
38 А найтяжче вони сумували з-за слова, яке він прорік, що не бачитимуть більш обличчя його. І вони провели його до корабля. | 38 Сумуючи особливо від сказаного ним слова, що вони вже не побачать обличчя його. І проводжали його до корабля. | 38 смуткуючи найбільше з-за слів, які він сказав, що вже більше не побачити їм його обличчя. І вони провели його до корабля. | 38 сумуючи найбільше через слово, яке сказав, що більше не побачать його обличчя. І вони провели його до корабля. | 38 смуткуючи найбільш про те слово, що промовив, що більш не мають лиця його видїти. І провели його до корабля. |