1 І сталося по тому, пішли моавітяни та аммонітяни, а з ними деякі з меунян, проти Йосафата на війну.1 Після цього моавитяни, і з ними деякі з країни аммонійців, рушили війною на Йосафата.1 Після цього моавитяни, аммонії, а з ними дехто з маоніїв пішли війною на Йосафата.1 І після цього прийшли сини Моава і сини Аммона і з ними Мінаї проти Йосафата на війну.1 Після сього зібрались Моабії та Аммонїї, а з ними дехто з землї Маоницької й пійшли війною на Йосафата.
2 І прийшли, і донесли Йосафатові, говорячи: Прийшла на тебе сила силенна з того боку моря, з Сирії, і ось вони в Хаццон-Тамарі, воно Ен-Ґеді.2 І прийшли, і доповіли Йосафатові, кажучи: Іде на тебе сила-силенна з-за моря, від Сирії, і ось, вони в Хаццон-Тамарі; тобто, в Ен-Ґеді.2 Прийшли деякі й звідомили про це Йосафата: «Велика сила йде на тебе з-за моря, з Едому, і ось вони в Хацецон-Тамарі, тобто в Енгеді.»2 І прийшли і обявили Йосафатові, кажучи: Проти тебе іде велике множество з другого боку моря з Сирії, і ось є в Асасантамарі [це є Енґадді].2 І прийшли й звістили Йосафатові, говорячи: Йде на тебе велика сила зза моря, з Сириї і оце вони в Газазон-Тамарі, се б то в Енгеддї.
3 І злякався Йосафат, і постановив звернутися до Господа. І він проголосив піст на всю Юдею.3 І злякався Йосафат, і обернувся пошукати Господа, і оголосив піст по всій Юдеї.3 Йосафат злякався й вирішив шукати Господа, тож і оповістив піст по всій Юдеї.3 І Йосафат злякався і дав своє лице, щоб шукати Господа, і заповів піст в усьому Юді.3 І злякавсь Йосафат, і обернув своє лице шукати Господа, й оповістив піст по всїй Юдеї.
4 І зібралися юдеяни просити допомоги від Господа, також поприходили зо всіх Юдиних міст просити Господа.4 І зібралися юдеї просити [допомоги] в Господа; з усіх міст Юдиних прийшли вони благати Господа.4 І зібрались юдеї просити допомоги в Господа; з усіх юдейських міст прийшли також просити допомоги в Господа.4 І Юда зібрався, щоб шукати Господа, і прийшли з усіх міст Юди, щоб шукати Господа.4 І зібрались Юдеї просити помочі в Господа; з усїх міст Юдиних поприходили вони благати Господа.
5 І став Йосафат у зборі Юдиному та єрусалимському в Господньому домі, перед новим подвір'ям,5 І постав Йосафат у зібранні Юдиному і єрусалимському в домі Господньому, перед новим подвір'ям,5 Став Йосафат перед юдейською та єрусалимською громадою в Господньому домі, перед новим двором,5 І Йосафат встав в зборі Юди в Єрусалимі в домі Господа перед лицем нового двору5 І став Йосафат перед громадою Юдеїв та Ерусалимцїв в домі Господньому, перед новим двором,
6 та й сказав: Господи, Боже батьків наших! Чи ж не Ти Бог на небесах? І Ти пануєш над усіма царствами народів, і в руці Твоїй сила та міць, і немає такого, хто б став проти Тебе!6 І сказав: Господе, Боже батьків наших! Чи не Ти Бог на небі? І Ти володарюєш над усіма царствами народів, і в Твоїй руці сила і міцність, і ніхто не встоїть супроти Тебе.6 і промовив: «Господи, Боже батьків наших! Чи ж не ти Бог на небі і чи не ти пануєш над усіма царствами народів? У твоїй руці така сила й потуга, що ніхто не встоїться проти тебе!6 і сказав: Господи Боже наших батьків, чи Ти не є Богом на небі, і чи Ти не володієш всіма царствами народів і в твоїй руці кріпость сили, і (ніхто) не може проти Тебе встоятися?6 І промовив: Господи, Боже отцїв наших! Чи не ти ж Бог на небі? І ти пануєш над усїма царствами народів, і в твоїй руцї сила й можність, і нїхто не встоїть проти тебе!
7 Чи ж не Ти, Боже наш, повиганяв мешканців цього Краю перед народом Твоїм, Ізраїлем, і дав його Авраамовому насінню, Твоєму приятелеві навіки?7 Чи не Ти, Боже наш, прогнав мешканців краю того перед народом Твоїм, Ізраїлем, і віддав її насінню Авраама, приятеля Твого, навіки?7 Чи ж не ти, Боже наш, прогнав мешканців цієї землі перед твоїм народом Ізраїлем і віддав її потомству Авраама, твого вірного, навіки?7 Чи не Ти є той Господь, що вигубив тих, що живуть на цій землі, з перед лиця твого народу Ізраїля і Ти її дав улюбленому твому насінню Авраама на віки,7 Чи не ти ж, Боже наш, вигнав осадників сієї землї перед лицем твого народу Ізраїля, і віддав її насїнню Авраама, друга твого, навіки?
8 І вони осілися в ньому, і збудували Тобі в ньому святиню для Ймення Твого, говорячи:8 І вони оселилися в ньому, і збудували Тобі в ньому святиню для ймення Твого, кажучи: 8 І вони оселились у ній і збудували в ній святиню імені твоєму, кажучи: 8 і вони поселилися в ній і збудували в ній священне для твого імени, кажучи: 8 І вони оселились у нїй і збудували тобі в нїй сьвятиню на ймя твоє, кажучи:
9 Якщо прийде на нас зло, меч укарання, чи моровиця, чи голод, то ми станемо перед цим храмом та перед лицем Твоїм, бо Ім'я Твоє в цьому храмі, і будемо кликати до Тебе з нашого утиску, і Ти почуєш, і спасеш.9 Якщо прийде на нас лихо: меч покари, або ж моровиця, чи голод, то ми станемо перед домом оцим і перед Тобою, бо ймення Твоє в домі цьому; і звернемося до Тебе у тіснотах наших, і Ти почуєш і врятуєш.9 Як прийде на нас нещастя, меч-месник або пошесть, або голод, то ми станемо перед цим домом і перед твоїм обличчям, бо твоє ім'я в цьому домі, і візвемо до тебе в нашому горі, і ти почуєш нас і врятуєш.9 Якщо на нас найде зло, меч, суд, смерть, голод, станемо перед цим домом і перед Тобою, бо твоє імя на цьому домі, і закличемо до Тебе з горя, і почуєш і спасеш.9 Як прийде на нас нещастє: караючий меч, або пошесть, або голод, то ми станемо перед сим домом і перед лицем твоїм, бо твоє імення в сьому домі; і покликнемо до тебе в нашому горю, а ти почуєш і поратуєш.
10 А тепер ось сини Аммонові й Моавові та мешканці гори Сеїр, що через них Ти не дав ізраїльтянам іти, коли вони виходили були з єгипетського краю, і вони минули їх, і не вигубили їх,10 А нині, ось, аммонійці і моавитяни і [мешканці] гори Сеїр, через землі котрих ти не дозволив пройти ізраїльтянам, коли вони йшли від єгипетського краю, а тому проминули їх і не винищили їх,10 Ось і тепер аммонії, моавитяни й ті, що з Сеїр-гори, через край яких ти не дозволив перейти ізраїльтянам, як вони вийшли з Єгипетської землі, вони бо обминули їх і не вигубили їх, -10 І тепер ось сини Аммона і Моава і гора Сиіра, через які Ти не дав Ізраїлеві пройти через них, як вони виходили з єгипетскої землі, бо відхилился від них і не вигубили їх,10 І тепер оце Аммонїї та Моабії й ті, що з гори Сеїра, що через їх землї ти не дозволив перейти Ізрайлитянам, як вони йшли з землї Египецької, через що вони їх обминули й не вигубили їх, -
11 і оце вони відплачують нам навалою, щоб вигнати нас із спадку Твого, який Ти віддав нам.11 І ось, вони сплачують нам [тим], що прийшли вигнати нас із спадкового володіння Твого, котре Ти віддав нам.11 ось вони платять нам тим, що прийшли вигнати нас із твоєї спадщини, що ти дав нам у посілість.11 і тепер ось вони накладають на нас руки, щоб вийти, щоб викинути нас з нашого насліддя, яке Ти нам дав.11 Оце вони платять нам тим, що прийшли вигнати нас із наслїдної держави твоєї, котру ти віддав нам.
12 Боже наш, чи ж Ти не осудиш їх? Нема бо в нас сили перед цією силою силенною, що приходить на нас, і ми не знаємо, що зробимо, бо наші очі на Тебе!12 Боже наш! Ти суди їх! Бо немає в нас сили супроти сили силенної цієї, яка прийшла на нас, і ми не знаємо, що вчинити, але до Тебе очі наші!12 Боже наш! Суди їх, бо в нас нема сили проти цієї великої навали, що прийшла на нас ми не відаємо, що робити: тільки до тебе наші очі!»12 Господи Боже наш, чи не судиш їх? Бо немає в нас сили встоятися проти цього великого множества, що прийшло проти нас, і не знаємо, що зробимо з ними, але наші очі на Тобі.12 Боже наш! суди їх ти. Бо в нас нема сили проти товпи сієї великої, прийшовшої на нас, і ми не відаємо, що робити, а тілько до тебе очі наші!
13 А всі юдеяни стояли перед Господнім лицем, також діти їхні, жінки їхні та їхні сини.13 І всі юдеї стояли перед Господом, і малі їхні діти, і дружини їхні, і сини їхні.13 Всі юдеї стояли тоді перед Господом: і малі діти їх ні, і жінки їхні, і сини їхні.13 І стояв перед Господом ввесь Юда і їхні діти і жінки.13 І стояли усї Юдеї перед лицем Господнїм, і малі дїти їх, і жінки їх, і сини їх.
14 А Яхазіїл, син Захарія, сина Бенаї, Єіїла, сина Маттанії, Левит із Асафових синів, був на ньому Дух Господній серед збору,14 Тоді на Яхазіїла, сина Захарії, сина Бенаї, Єіїла, сина Маттанії, левита з Асафових синів, – злинув Дух Господній посеред зібрання.14 Тоді дух Господній зійшов на Ахазієла, сина Захарії, сина Бенаї, сина Єїела, сина Маттанії, левіта з синів Асафа, - посеред громади,14 І на Озіїлові синові Ахарії, з синів Ванея, з синів Елеїла, з синів Мантанія, з синів Левія, з синів Сафа, на ньому був господний дух у зборі,14 Тодї найшов на Йозиїла, сина Захарії, сина Банеї, сина Еїєла, сина Маттанїї, левіта з синів Асафових, Дух Господень посеред збору,
15 і він сказав: Послухайте, ввесь Юдо й мешканці Єрусалиму та царю Йосафате! Так говорить до вас Господь: Не бійтеся та не жахайтеся перед цією силенною силою, бо не ваша ця війна, але Божа!15 І сказав він: Слухайте всі юдеї, і мешканці Єрусалиму, і царю Йосафате! Так говорить Господь до вас: Не бійтеся і не жахайтеся перед цією силою-силенною, бо не ваша ця війна, але Божа!15 і він промовив: «Вважайте, всі юдеї й мешканці Єрусалиму, та й ти, царю Йосафате! Так говорить Господь до вас: Не бійтесь і не лякайтесь цієї великої навали, бо не ваша це війна, а Божа.15 і він сказав: Послухайте, ввесь Юда і ті, що живуть в Єрусалимі, і царю Йосафате, так вам про них говорить Господь: Не бійтеся, ані не жахайтеся перед лицем цього множества юрби, бо не вам ставати в лави, але Богові.15 І він промовив: Слухайте, всї Юдеї й осадники Ерусалимські, та й ти, царю Йосафате! Так говорить Господь до вас: Не бійтесь і не лякайтесь сієї великої орди, бо не ваша се війна, а Божа.
16 Узавтра зійдіть на них, ось вони входять збіччям Ціцу, і ви їх знайдете на кінці долини, навпроти пустині Єруїл.16 Узавтра ви виступіть супроти них; ось, вони виходять на пагорб Ціцу, і ви знайдете їх у вершині долини, навпроти пустелі Єруїл.16 Завтра ви виступите проти них; он вони виходять на горб Ціц, ви знайдете їх край долини, проти Єруел-пустині.16 Завтра підете проти них. Ось ідуть переходом Аси, і знайдете їх на вершку пустинної ріки Єрієл.16 Завтра виступите проти їх; он вони виходять на верховину Зиз, і ви знайдете їх край долини, перед пустинею Еруїлом.
17 Не вам воювати в цьому, поставтеся й станьте, і побачите, що Господнє спасіння з вами, Юдо й Єрусалиме! Не бійтеся й не жахайтеся, узавтра виходьте перед них, а Господь буде з вами!17 Не вам воювати цього разу; ви станьте, стійте і дивіться на спасіння Господнє, яке [післане] вам. Юдо і Єрусалиме! Не бійтеся і не жахайтеся! Завтра виступайте їм назустріч, і Господь буде з вами.17 Не ви будете битися цим разом; станьте твердо, стійте й побачите, що перемога Господня буде з вами. Юдо та Єрусалиме! Не бійтесь і не лякайтесь! Завтра виступите їм назустріч, і Господь буде з вами.»17 Не вам воювати. Зрозумійте це і погляньте на господне спасіння, що з вами, Юдо і Єрусалиме. Не бійтеся, ані не жахайтеся завтра вийти їм на зустріч, і Господь з вами.17 Не ви будете битись сим разом; ви виступіть, стійте та дивіться на спасеннє Господнє для вас. Юдо та Ерусалиме! не бійтесь і не жахайтесь. Завтра виступите їм на зустріч, і Господь буде при вас.
18 І вклонився Йосафат обличчям до землі, а ввесь Юда та мешканці Єрусалиму попадали перед Господнім лицем, щоб уклонитися Господеві.18 І вклонився Йосафат лицем до землі, і всі юдеї і мешканці Єрусалиму упали перед Господом, щоб вклонитися Господові.18 І припав Йосафат обличчям до землі, і всі юдеї та єрусалимські мешканці впали перед Господом, щоб поклонитись йому.18 І Йосафат схилившись на своє лице і ввесь Юда і ті, що живуть в Єрусалимі, впали перед Господом щоб поклонитися Господеві.18 І припав Йосафат лицем до землї, й усї Юдеї та осадники Ерусалимські впали перед Господом, щоб поклонитись Господеві.
19 І встали Левити з синів Кегатівців та з синів Корахівців, щоб хвалити Господа, Бога Ізраїлевого сильним голосом, високим.19 І підвелися левити із синів Кегатових та із синів Кораха, щоб хвалити Господа, Бога Ізраїлевого голосом вельми грімким.19 Левіти з потомків Кегата та з потомків Кораха встали славити Господа, Бога Ізраїля, вельми грімким голосом.19 І Левіти з синів Каата і з синів Корея встали, щоб хвалити Господа Бога Ізраїля голосом великим до висоти.19 І встали левіти з синів Кагатових та з синів Кореєвих - славити Господа, Бога Ізрайлевого, вельми грімким голосом.
20 І повставали вони рано вранці, і вийшли до пустині Текоя. А як вони виходили, став Йосафат та й сказав: Послухайте мене, Юда та мешканці Єрусалиму! Віруйте в Господа, вашого Бога, і будете запевнені, вірте пророкам Його, і пощаститься вам!20 І підвелися вони рано-вранці, і вийшли до пустелі Текоя, і коли вони виступили, підвівся Йосафат і сказав: Послухайте мене, юдеї і мешканці Єрусалиму! Вірте Господові, Богові вашому, і будьте стійкі; вірте пророкам Його, і буде вам успіх.20 На другий день підвелись вони рано-вранці й виступили до Текоа-пустині. Як вони рушили, став Йосафат і сказав: «Слухайте мене, юдеї та мешканці Єрусалиму! Майте віру в Господа, Бога вашого, й будете безпечні; майте віру в його пророків, і пощастить вам»20 І вони встали вранці і вийшли до пустині Текоя, і коли він виходив, Йосафат став і закричав і сказав: Послухайте мене, Юдо і ви, що живете в Єрусалимі. Повірте в Господа Бога вашого, і віра буде винагороджена. Повірте в його пророка, і вам пощастить.20 І повставали вони раннїм ранком і виступили до Текойської пустинї, і як виступили, став Йосафат і промовив: Слухайте мене, Юдеї та й ви осадники Ерусалиму! Майте віру в Господа, Бога вашого, й будьте безпечні; йміть віри пророках його, а пощаститься вам.
21 І радився він з народом, і поставив співаків для Господа, і вони хвалили величність святости, коли йшли перед озброєними, і говорили: Дякуйте Господу, бо навіки Його милосердя!21 І радився він з народом, і поставив співаків Господові, щоб вони серед величі святині, виступаючи попереду озброєних, славословили і говорили: Прославляйте Господа, бо навіки милість Його!21 Порадившися з народом, він поставив співців Господніх, щоб вони, у святих шатах, славили Господа, йдучи перед озброєними й промовляючи: Хваліте Господа, бо вічна його милость!21 І він зробив нараду з народом і поставив псалмопівців і співаків, щоб визнавати і хвалити святе, коли він виходив перед силою, і говорили: Визнавайтеся Господеві, бо на віки його милосердя.21 І порадився він з народом, і поставив сьпівцїв Господнїх, щоб вони в сьвятостї й побожностї, виступивши поперед узброєних, славили висьпівуючи: хвалїте Господа, бо віковічна милость його!
22 А того часу, коли зачали вони співати та хвалити, дав Господь засідку на синів Аммонових і Моавових та на мешканців гори Сеїр, що прийшли були проти Юди, і були вони побиті,22 І того часу, [як] вони почали хвалити і прославляти, Господь наслав засідку на аммонійців і моавитян та [мешканців] гори Сеїр, які прийшли супроти Юди, і зазнали поразки;22 Та саме як вони почали веселитись і славити, Господь наслав засідку на аммоніїв, моавитян та верховинців із Сеїру, що були виступили проти Юди, й вони були побиті,22 І коли почали його хвалу визнавання, Господь дав воювати синам Аммона проти Моава і гори Сиіра, що вийшли проти Юди, і були побиті.22 І в той час, як вони стали викликати і славити, розбудив Господь незгоду між Аммонїями, Моабіями та горянами з Сеїра, що прийшли на Юдею, й вони побили себе;
23 бо повстали аммонітяни та моавітяни на мешканців гори Сеїр, щоб учинити їх закляттям, і щоб вигубити. А коли вони покінчили це з мешканцями Сеїру, стали помагати один проти одного, щоб вигубити себе.23 Бо повстали аммонійці і моавитяни на мешканців гори Сеїр, і били їх і винищували [їх]; а коли понищили мешканців Сеїру, тоді почали винищувати один одного.23 бо аммонії та моавитяни піднялись проти верховинців із Сеїру, щоб вигубити та винищити їх, а коли скінчили з ними, повстали одні проти одного та й вигубили себе.23 І сини Аммона і Моава повстали проти тих, що жили в горі Сиір, щоб (їх) вигубити і винищити. І як викінчили тих, що жили в Сиірі, повстали один на одного, щоб вигубити себе.23 Бо піднялись Аммонїї та Моабії проти горян Сеїрських, побиваючи й вигублюючи їх, а коли скінчили з Сеїріями, стали вбивати один одного.
24 І коли Юда прийшов на вартівню до пустині, і поглянули вони на натовп, аж ось трупи, що попадали на землю, і не було урятованого!24 І коли юдеї прийшли на пагорб до пустелі і глянули на ту велелюдність, аж ось, – трупи лежали на землі, і немає зацілілого.24 А коли юдеї прийшли на вершину в напрямі пустині й глянули на ту навалу, - аж ось на землі лежать самі трупи; ніхто не врятувався.24 І Юда пішов розстежити пустиню і поглянув і побачив множество, і ось всі мертвими попадали на землю, не було того, що спасся.24 І коли Юдеї прийшли на вершину, що 'к пустинї, і глянули на ту орду, аж ось - по землї лежать самі трупи, нїхто не зістався.
25 І прийшов Йосафат та народ його, щоб пограбувати їхню здобич, і знайшли серед них дуже багато і маєтку, і одежі, і коштовностей, і понабирали собі стільки, що не могли нести. І вони три дні все грабували ту здобич, бо численна була вона!25 І прийшов Йосафат і народ його забирати здобич, і знайшли у них багато майна, і одежі, і коштовних речей, і набрали собі стільки, що не [могли] донести. І три дні вони забирали здобич – такою великою вона [була].25 Тоді Йосафат із своїм народом пішов забирати здобич. Вони знайшли силу скота, майна, одежу й дорогі речі, й понабирали собі стільки, що не могли нести. Три дні розбирали вони добич, так багато її було!25 І прийшов Йосафат і його нарід, щоб взяти їхню здобич, і знайшли багато скотини і посуду і здобичі і бажаного посуду і взяли собі здобич, і сталося, що вони брали здобич три дні, бо було багато.25 І прийшов Йосафат і народ його забірати добичу, й знайшли в їх силу всякого добра, й одежу, й дорогі річі, й понабірали собі стільки, що не змогли нести. І три дні забірали вони, здобуток, так богато його було!
26 А четвертого дня зібралися вони до долини Бераха, бо там благословляли Господа; тому назвали ім'я тому місцю: долина Бераха, і так воно зветься аж до сьогодні.26 А четвертого дня зібралися в долині благословення, бо саме там вони благословили Господа. Тому й називають те місце долиною благословення аж донині.26 А четвертого дня зібралися в Долині Благословення, бо там благословили Господа, тому й звуть те місце Долиною Благословення по цей день.26 І четвертого дня зібралися до долини Благословення, бо там поблагословили Господа. Через це назвали імя того місця Долина Благословення аж до цього дня.26 А четвертого дня зібрались на Долинї хвали, бо там вони хвалили Господа. Через те й звуть те місце Долиною хвали до сього часу.
27 І вернулися всі юдеяни та єрусалимляни, а Йосафат на чолі їх, щоб вернутися до Єрусалиму з радістю, бо звеселив їх Господь спасінням від їхніх ворогів.27 І пішли назад усі юдеї і єрусалимняни, а Йосафат на чолі їх, щоб повернутися до Єрусалиму з радістю, бо дав їм Господь перемогу над ворогами їхніми.27 Нарешті, всі юдейськ: та єрусалимські люди з Йосафатом на чолі пустились у дорогу назад, щоб вертатися в Єрусалим, раді, бо Господь обрадував їх, урятувавши їх від ворогів.27 І повернувся кожний чоловік Юди до Єрусалиму і Йосафат їхній володар з великою радістю, бо радість вчинив їм Господь від їхніх ворогів,27 І пійшли назад усї Юдеї та Ерусалимцї й Йосафат на чолї в їх, щоб вертати в Ерусалим з радощами, що Господь дав їм перевагу над ворогами їх.
28 І прибули вони до Єрусалиму з арфами й з цитрами та сурмами до Господнього дому.28 І прийшли до Єрусалиму з арфами і з цитрами, і сурмами до Господнього дому.28 Вони прибули в Єрусалим, до дому Господнього, з гарфами, цитрами та сурмами.28 і ввійшли до Єрусалиму з псалтирями і з гуслями і з трубами до господнього дому.28 І прибули в Ерусалим з псалтирями й цитрами та трубами до дому Господнього.
29 І був Божий страх на всі царства країв, коли вони почули, що Господь воював з Ізраїлевими ворогами...29 І був страх Божий на всіх царствах земних, коли вони зачули, що [Сам] Господь воював супроти ворогів Ізраїля.29 Страх Божий був тоді по всіх царствах сусідніх країв, як почули, що Господь воював проти ворогів Ізраїля.29 І господний жах був на всіх царствах землі, коли вони почули, що Господь воював проти ворогів Ізраїля.29 І був страх Божий по всїх царствах земель (пограничнїх), як почули, що сам Господь воював проти ворогів Ізрайлевих.
30 І заспокоїлося Йосафатове царство, і дав йому його Бог мир навколо.30 І мир запанував у царстві Йосафатовому; і дав йому Бог його спокій з довкілля.30 Отак царство Йосафата зазнало миру, і його Бог дав йому спокій звідусіль.30 І царство Йосафата було в мирі, і його Бог дав йому спочинок довкруги.30 І стало спокійне царство Йосафатове, й дав йому Бог його спокій звідусїль.
31 І царював Йосафат над Юдою. Він був віку тридцяти й п'яти років, коли зацарював, а двадцять і п'ять літ царював в Єрусалимі. А ім'я його матері Азува, дочка Шілхи.31 Отак царював Йосафат над Юдою: тридцять п'ять років йому [було], коли зацарював, і двадцять п'ять років царював у Єрусалимі. Ймення матері його – Азука, донька Шілхи.31 Так ото Йосафат царював над Юдою. 35 років було йому, як він став царем, і 25 років царював він у Єрусалимі. Мати його, дочка Шілхі, звалась Азува.31 І Йосафат зацарював над Юдою маючи тридцять пять літ, коли він зацарював, і двадцять пять літ царював в Єрусалимі, й імя його матері Азува, дочка Салія.31 Так царював Йосафат в Юдеї: трийцять пять років було йому, як став він царем, а двайцять пять років царював в Ерусалимі. Його мати звалась Азува, дочка Салаїлова.
32 І ходив він дорогою свого батька Аси, і не уступався з неї, щоб робити вгодне в Господніх очах.32 І ходив він дорогою свого батька Аси, і не відхилявся з неї, – вчиняв бажане в очах Господніх.32 Він ходив дорогою батька свого Аси, не відхилявсь від неї й чинив, що було довподоби Господеві.32 І він пішов дорогами свого батька Аси і не звернув [від того,] щоб чинити миле перед Господом.32 І ходив він дорогою батька свого Аси, і не відхилявся від неї, та чинив що було до вподоби Господеві.
33 Тільки пагірки не минулися, і народ іще не вчинив свого серця міцним для Бога своїх батьків.33 Тільки узвишшя не відмінив, і народ іще не навернув серця свого до Бога батьків своїх.33 Однак, узвишшя не були усунені, й народ ще не спрямував свого серця до Бога батьків своїх.33 Але ще оставив високі (місця), і ще нарід не випрямив серце перед Господом Богом їхніх батьків.33 Тільки висоти не були знесені, й народ ще не направив серця свого до Бога батьків своїх.
34 А решта Йосафатових діл, перші й останні, ото вони описані в записах Єгу, сина Ханані, що внесене до книги Ізраїлевих царів.34 Інші діяння Йосафата, перші і останні, описані у хроніці Єгу, сина Ханані, що занотоване в Книзі Ізраїлевих царів.34 Решта дій Йосафата, від Перших до останніх, записана в споминах Єгу, сина Ханані, увійшла в Книгу ізраїльських царів.34 І осталі слова Йосафата перші і останні ось записані в словах Ія сина Ананія, який написав книгу царів Ізраїля.34 Прочі дїї Йосафатові, перші й останні, записані в записках Іуя Ананїєнка, що поміщені в книзї царів Ізраїлських.
35 А по тому поєднався Йосафат, цар Юдин, з Ахазією, Ізраїлевим царем, що робив несправедливо.35 Однак після того увійшов Йосафат, цар Юдин, в спілку з Ахазією, царем Ізраїля, котрий чинив беззаконня.35 Але потім Йосафат, юдейський цар, уклав союз з Ахазіею, ізраїльським царем, що поводився нечестиво.35 І після цього Йосафат цар Юди товаришував з Охозією царем Ізраїля [і цей чинив беззаконня],35 Але потім побратався Йосафат, царь Юдейський, з Охозією, царем Ізраїлським, що був безбожний в дїлах своїх,
36 І поєднався він із ним, щоб поробити кораблі, щоб ходити до Таршішу. І поробили вони кораблі в Ецйон-Ґевері.36 І з'єднався з ним, щоб збудувати кораблі для відплиття до Таршішу. І збудували вони кораблі в Ецйон-Ґевері.36 Йосафат уклав з ним союз, щоб будувати кораблі й посилати їх у Таршіш; вони їх будували в Еціон-Гевері.36 коли чинив і пішов до нього, щоб зробити кораблі, щоб піти до Тарсісу, і зробив кораблі в Ґазіонґавері.36 І єдинився з ним, щоб побудувати кораблї, й посилати їх у Тарсис; і збудували вони кораблї в Езіон-Габері.
37 Та Елієзер, син Додави, з Мареші, пророкував на Йосафата, говорячи: За те, що ти поєднався з Ахазією, поруйнував Господь чини твої! І порозбивалися ті кораблі, і не могли йти до Таршішу...37 І вирік [тоді] Еліезер, син Додави, з Мареші, пророцтво Йосафатові, кажучи: За те, що ти заспілкувався з Ахазією, зруйнує Господь діло твоє. І порозбивалися кораблі, і не могли йти до Таршішу.37 Однак, Еліезер, син Дадавагу з Мареші, вирік на Йосафата таке пророцтво: «За те, що ти уклав союз з Ахазією, Господь знищить твоє діло.» Отож, кораблі розбились і не могли плисти в Таршіш.37 І Елієзер син Додія з Маріси пророкував про Йосафата кажучи: Оскільки ти полюбив Охозію, Господь побив твоє діло, і твої кораблі були знищені. І він не зміг піти до Тарсіса.37 І вирік тодї Елїезер Додабенко з Мареші пророцтво на Йосафата, кажучи: За те, що ти пристав до спілки з Охозією, ударемнить Господь дїло твоє. - І розбились кораблї, й не могли плисти у Тарсис.