1 І молилася Анна та й проказала: Звеселилося Господом серце моє, мій ріг став високим у Господі! Розкрилися уста мої на моїх ворогів, бо радію з спасіння Твого!1 І молилася Анна і говорила: Звеселилося серце моє в Господі; ріг мій став високим у Господі. Широко розтулилися уста мої на ворогів моїх; бо я радію із спасіння Твого.1 Анна молилася й сказала: «Серце моє у Господі радіє, мій ріг піднявся вгору в моїм Бозі; уста мої відкрилися широко на моїх супостатів, бо я радію твоїм спасінням.1 І вона сказала: Скріпилося в Господі моє серце, піднісся мій ріг в моєму Бозі. Розширилися мої уста проти ворогів, я зраділа твоїм спасінням.1 І молилась Анна й промовила: Звеселився дух мій в Бозї; в гору знявсь ріг мій в Господї моїм; широко отворились уста мої на ворогів моїх, бо я зрадїла спасеннєм твоїм.
2 Немає святого, подібного Господу, немає нікого, крім Тебе, і скелі немає, як Бог наш!2 Немає [такого] святого, як Господь; бо немає іншого, окрім Тебе; і немає скелі, як Бог наш.2 Немає, як Господь, святого, нема бо іншого, крім тебе, нема скелі, як Бог наш.2 Бо немає святого як Господь, і немає праведного як Бог наш. Не має святого за вийнятком Тебе.2 Нема рівно сьвятого як Господь, нема другого крім тебе; один він бо наша скеля, один тільки Бог наш.
3 Більше не говоріть зарозуміло, нехай з ваших уст не виходить зухвальство, бо Господь Бог знання, і Він упляновує вчинки!3 Більше не говоріть зарозуміло, хай не виходить з уст ваших зухвальство; тому що Господь є Бог ведення, і діяння у Нього зважені.3 Не множте слів тих гордовито, нехай зухвалість не виходить з уст ваших, бо Бог - то Господь всевідаючий, він зважує вчинки.3 Не хваліться і не говоріть високе. Хай не вийде високомовність з ваших уст, бо Гоподь Бог розуму і Бог, що приготовляє свої почини.3 Не причиняйте слів гордих; надто сьмілі слова нехай не виходять із уст ваших, бо Господь один: Бог тямущий, а дїла у него все готові.
4 Лук сильних поламаний, а немічні оперезалися силою!4 Лук міцних ламається, а немічні оперізуються силою.4 Луки ламаються в потужних, а слабосилі оперізуються міццю.4 Лук сильних став слабим, і немічні підперезалися силою.4 Ламлеться лук у потужних, а немічні оперізуються силою;
5 Наймаються ситі за хліб, а голодні відпочивають, аж неплідна сімох породила, а многодітна знесиліла.5 Наймаються ситі за хліб, а голодні відпочивають, навіть неплідна народжує сім разів, а багатодітна знесилюється.5 Ситі за хліб ідуть у найми, а зголоднілі кидають працювати. Неплідна сім раз родить, а многодітна в'яне.5 Повні хлібів були позбавлені їх, і голодні опустили землю, бо неплідна породила сімох, і багата на дітей стала слабою.5 Ситі хлїб свій заробляють, голодні сьвяткують; неплідна сїм раз роджає, плідна яловіє.
6 Господь побиває й оживлює, до шеолу знижає й підносить до неба.6 Господь умертвляє і оживляє, і до шеолу понижує, і підносить до неба.6 Господь мертвить і оживляє, він зводить до Шеолу і наверх виводить.6 Господь убиває і оживляє, зводить до аду і виводить.6 Бог і мертвить, Бог і живить; він зводить у глибінь, і в гору підносить;
7 Господь зубожує та збагачує, понижує Він та звеличує.7 Господь учиняє жебраком і збагачує, принижує і підносить.7 Господь робить убогим і багатим, принижує, але й підносить угору.7 Господь робить бідним і багатим, пригнічує і виносить вгору.7 Злиденним й багачам (по вподобі) робить, одного веде униз він, другого угору.
8 Підіймає нужденного з пороху, підносить убогого зо смітників, щоб посадити з вельможами й престол слави їм дать на спадщину, бо Господні основи землі, і на них Він поставив вселенну.8 Із тліну підіймає Він бідного, із смітників підносить убогого, аби посадовити з вельможами, і престола слави дасть їм у спадок; бо у Господа підвалини землі, і Він світ на них поставив.8 Він піднімає нужденного з пороху вгору, підносить бідного з грязі, щоб його з князями посадити і дати у спадщину престіл слави, бо Господні - землі основи, і він на них світ поставив.8 Підносить бідного з землі і підносить з гною бідака, щоб посадити з сильними народу, і дає їм в насліддя престіл слави.8 З пороху земного нуждаря підносить, з грязї бідного у гору возносить, щоб з князями посадити, у наслїддє престолом слави надїлити; бо від Господа основи землї, і він заложив на них кулю земну.
9 Він ноги святих Своїх стереже, нечестиві ж погинуть у темряві, бо сильним не з сили стає чоловік.9 Ступні святих Своїх Він пильнує, а порушники закону щезнуть у пітьмі; бо не силою міцний чоловік (людина).9 Він оберігає кроки своїх вірних, а нечестиві в темряві замовкнуть: не силою ж бо горуватиме людина!9 Дає молитву тому, що молиться і поблагословив роки праведного. Бо не в кріпості сильний чоловік,9 Ноги праведних він стереже, а безбожники в темряві потонуть; бо не своєю силою кріпкий чоловік.
10 Господь хай поламані будуть Його супротивники! У небі Господь загримить, і розсудить Він кінці землі! І Він подасть силу Своєму цареві, і рога повищить Свого помазанця!10 Господь зітре тих, що суперечать Йому; з небес загримить на них. [Господь] буде судити кінці землі, і дасть потугу цареві Своєму, і піднесе ріг (силу) Помазанця Свого.10 Противники Господні будуть розбиті! Всевишній громом ударить на небі, Господь судитиме аж по край світу, дасть потугу своєму Цареві, піднесе вгору ріг Помазаника свого.»10 Господь немічним вчинить свого противника, Господь святий. Хай не хвалиться мудрий своєю мудрістю, і хай не хвалиться сильний своєю силою, і хай не хвалиться багатий своїм багатством, але цим хай хвалиться той, хто хвалиться, що пізнав і знає Господа і чинить суд і справедливість посеред землі. Господь пішов на небо і загримів, Він судить кінці землі і дає силу нашим царям і піднесе ріг свого помазанника.10 Хто б устав на Бога згорда, загрімить над ним з неба. Судить Бог усю вселенну, міць дає цареві, і помазанцеві рога високо возносить.
11 І пішов Елкана до Рами, до дому свого. А той отрок служив Господеві при священикові Ілії.11 І пішов Елкана до Рами, до оселі своєї. А підліток лишився служити Господові при Ілії священикові.11 Повернулася Анна в Раму, додому, а хлопчик зостався служити Господеві під доглядом Елі священика.11 І вона оставила його там перед Господом і відійшла до Арматема. І дитина служила перед лицем Господа перед Ілією священиком.11 І вернув Елкана в Раму в домівку свою, а хлопець оставсь служити Господу під назиром сьвященника Ілїї.
12 А сини Ілія були люди негідні, вони не знали Господа,12 А сини Ілії були людьми негідними; вони не знали Господа,12 Сини ж Елі були ледащі: про Господа не дбали,12 І сини Ілії священика - погані сини, що не знали Господа.12 Сини ж Іліїні та були ледачі люде, що не дбали про Господа,
13 ані звичаю священичого з народом. Коли хто приносив жертву, то, як варилося м'ясо, приходив священиків слуга, а в його руці тризубе видельце.13 І обов'язку священиків перед народом. Коли хтось приносив пожертву, слуга священиків під час варіння м'яса приходив з виделкою у руці своїй,13 ні про священичі права щодо народу: щоразу було, коли хтось приносив жертву, і м'ясо ще варилось, а вже слуга священика з трьозубою виделкою в руці приходив,13 І правила для священика від народу, кожного, що приносить жертву (була): і приходив слуга священика, як лиш звариться мясо, і мясна вилка в його руці,13 Анї про обовязки сьвященничі супроти народу. Що заколе бувало хто жертву, то мясиво ще вариться, а вже слуга сьвященників приходить з трозубою виделкою в руцї,
14 І він із грюкотом стромляв до мідниці, або до кітла, або до горшка, або до горняти, і все, що витягне видельце, священик собі брав. Так вони робили всьому Ізраїлеві, що приходив туди до Шіло.14 І опускав її в казан, або в горщик чи на сковороду, і що зачепить виделка, те й брав собі священик. Так чинили вони з усіма ізраїльтянами, які приходили туди в Шіло.14 і запускав її в казан чи в чавун, чи в котел, чи в горщок, і все, що ті виделки наверх витягали, священик брав для себе. Отак вони з усім Ізраїлем чинили, який туди, в Шіло, приходив.14 і вкладав її до великого котла чи до мідяного чи до баняка, все, що лиш захопить вилка, забирав собі священик. Згідно з цим чинили всьому Ізраїлеві тим, що приходили принести жертву Господеві в Силомі.14 Та й запускає її в казан, горщик чи то сковороду, і що вилка вутягнуть, бере сьвященник собі! Так вони чинили з усїма Ізрайлитянами, що приходили туди в Силом.
15 Також поки палили лій, то приходив священиків слуга, та й говорив до чоловіка, що приносив жертву: Дай м'яса на печеню для священика, бо він не візьме від тебе м'яса вареного, а тільки сире!15 Навіть раніше, аніж спалювали лій, приходив служник священиків і говорив тому, хто приносив пожертву: Дай м'яса на печеню для священика; він не візьме в тебе варене м'ясо, то дай сирого.15 Ба навіть перш, ніж пустять жир з димом, прийде священиків слуга й тому, хто жертвує, бувало, каже: «Давай священикові м'яса на печеню! Не прийме він від тебе вареного м'яса, а лиш сире.»15 І раніше ніж приносили в жертву лій приходив слуга священика і говорив мужеві, що приносив жертву: Дай мясо, щоб зварити священикові, і не беру в тебе більше з котла.15 І перш нїж бувало пустять товщ з димом, прийде сьвященників слуга та й каже тому, хто жертвує: Давай лишень мясива на печеню сьвященникові! Не треба йому від тебе вареного мясива, дай сирцем!
16 А як той чоловік відповідав йому: Нехай перше спалять і той лій, а ти потім візьми собі, скільки буде жадати душа твоя! А той говорив: Ні, таки зараз давай! А коли ні, візьму силою!16 І [якщо] хтось говорив йому: Нехай спалять передніше лій, за звичаєм, а [потім] візьми собі, скільки душі твоїй заманеться, то він казав: Ні, зараз же дай, а якщо ні, то силою візьму!16 І коли той йому відповідав: «Перш нехай пуститься жир із димом, а тоді бери, що тобі любо», -слуга йому відповідав: «Ні, давай зараз, а не даси, то візьму силоміць!»16 І говорив чоловік, що приносив жертву: Хай перше принесеться жертва, так як приписано, (і) жир, і (тоді) візьми собі з усього, що забажає твоя душа. І сказав: Ні, бо даси тепер, і якщо ні, візьму силою.16 Як відкаже ж йому той: Перше треба пустити з димом тук, як се належиться, тодї й бери що тобі любо, так він відказує йому: Нї, зараз давай, а не даси, возьму силоміць!
17 І був гріх тих юнаків дуже великий перед Господнім лицем, бо ті люди безчестили Господню жертву.17 І гріх цих юнаків був дуже великий перед Господом, бо вони безчестили Господню пожертву.17 І гріх тих молодиків був вельми тяжкий перед Господом, бо вони ставилися зневажливо до Господньої офіри.17 І перед Господом гріх молодців був дуже великий, бо відкидали господню жертву.17 Оце ж були дуже тяжкі провини перед Господом обох молодиків, бо вони відвертали від приношення жертов Господеві.
18 А Самуїл служив перед Господнім лицем. Отрок був оперезаний лляним ефодом.18 А Самуїл служив перед Господом, оперізуючись лляним ефодом.18 Самуїл же доглядав служби перед Господом, Хлопчина ще, підперезаний льняним ефодом.18 І хлопчина Самуїл, підперезаний лняним ефудом служив перед Господом,18 Самуїл ж доглядав служби перед Господом, хлопчик, підперезаний ільляним опліччем (ефодом).
19 А малу верхню одежину робила йому його мати, і приносила йому з року на рік, коли приходила з своїм мужем приносити річну жертву.19 А малу верхню одежу давала йому його матір, і приносила йому щороку, коли приходила з чоловіком з річною пожертвою.19 Мати його робила йому маленьку верхню одежину й приносила щороку, коли приходила зо своїм чоловіком приносити щорічну жертву.19 і його матір зробила йому подвійну малу одіж і приносила йому з днів до днів коли вона ішла з своїм мужем приносити жертву днів.19 До того ж обмисляла його мати верхньою маленькою одежиною та й приносила що року, приходючи з чоловіком, щоб зложити на жертву.
20 А Ілій поблагословив Елкану й його жінку та й сказав: Нехай Господь дасть тобі нащадків від цієї жінки, за відданого, що Господь узяв. І пішли вони на місце своє.20 І благословив Ілій Елкана і дружину його, та й сказав: Нехай же дасть тобі Господь дітей від дружини цієї замість відданого, якого взяв Господь. І пішли вони на місце своє.20 Елі при тій нагоді благословив Елкану та його жінку й промовляв: «Нехай Господь поверне тобі потомство від цієї жінки на місце того, що ти дав Господеві.» І вони поверталися додому.20 І Ілі поблагословив Елкана і його жінку, кажучи: Хай Господь віддасть тобі насіння з цієї жінки за дар, який ти дав Господеві. І чоловік пішов до свого місця,20 І благословляв тодї Ілїй Елкану й жінку його щоразу, й промовляв: Нехай дасть тобі Господь потомків від сієї жінки намість відданого, що віддав єси його Господеві! Тодї вертались вони у свою домівку.
21 І Господь згадав про Анну, і вона завагітніла, та й породила трьох синів та дві дочки. А отрок Самуїл ріс із Господом.21 І навідав Господь Анну, і завагітніла вона, і породила іще трьох синів, і двох доньок, а підліток Самуїл зростав у Господа.21 І справді Господь навідався до Анни, і вона зачала й породила трьох синів та двох дочок. Тим часом хлопчик Самуїл ріс на служінні в Господа.21 і Господь відвідав Анну, і зачала ще трьох синів і дві дочки. І хлопчина Самуїл став великим перед Господом.21 І погодив Господь Аннї так, що вона вродила ще три сини й дві дочки. Молодик же Самуїл ріс при Господї.
22 А Ілій був дуже старий. І почув він усе, що сини його роблять усьому Ізраїлеві, і що вони злягаються з жінками, які відбувають службу при вході скинії заповіту.22 А Ілій був дуже старий, і чув усе, як чинили сини його з ізраїльтянами, і що вони злягаються з жінками, які збиралися біля входу до скинії зібрання.22 Хоча Елі й був вельми старий, однак же чув усе, що коїли його сини всьому Ізраїлеві, і те, що жили з жінками, які служили при вході до намету зборів.22 І Ілі (був) старий дуже. І він почув, що його сини чинили ізраїльським синам,22 Був Ілїй дуже вже старий чоловік. Однакже, як бувало почує, що коять сини його всьому Ізрайлеві, та що вони пригортаються до женщин, що служили при громадському наметї,
23 І він сказав їм: Нащо ви робите такі речі, про які я чую? Про ваші злі вчинки я чую від усього цього народу.23 І сказав їм: Для чого ви вдаєтеся до таких учинків? Бо я чую недобру славу про вас поміж цим народом.23 Тому й говорив їм: «Чого ви коїте так, як ото я чую від усього народу - оті ваші погані вчинки?23 і сказав їм: Навіщо чините за цим словом, яке я чую з уст всього господнього народу.23 Так і каже було їм: Про що ви коїте таке, як я чую від усього люду Ізраїльського?
24 Ні, сини мої, недобра та чутка, що я чую, ви відхиляєте Господній народ від Закону!24 Ні, діти мої, то недобра слава, про котру я чую; ви розбещуєте народ Господній.24 Ні, мої діти, не гарна поголоска, що я чую: ви віддаляєте народ Господній!24 Ні діти, бо не добра чутка, яку я чую, не чиніть так, бо не добрі чутки ті, які я чую, що нарід не служить Господеві.24 Нї, дїти мої, ледача йде про вас поголоска, яку я зачуваю; ви приводите до переступу народ Господень!
25 Якщо хто згрішить супроти людини, то помоляться за неї перед Богом. А якщо людина згрішить супроти Господа, хто заступиться за неї? Та вони не слухали голосу батька свого, бо Господь постановив погубити їх.25 Якщо згрішить чоловік супроти чоловіка, то помоляться за нього Богові. А якщо чоловік згрішить супроти Господа, то хто буде заступником за нього? Але вони не дослухалися до голосу батька свого, бо Господь вирішив уже зрокувати їх на смерть.25 Коли згрішить хтось проти чоловіка, то Бог заступиться за нього. А коли хтонебудь проти Господа згрішить, то хто за нього заступиться?» Та вони не слухали батьківського слова: Господь призначив смерть їм.25 Якщо чоловік грішачи згрішить проти чоловіка, і помоляться за нього до Господа, і якщо згрішить проти Господа, хто за нього помолиться? І не послухались голосу свого батька, бо Господь бажаючи забажав знищити їх.25 Як чоловік провиниться проти чоловіка, то помоляться про його Господеві, як же чоловік (сьвященник) провинить Господеві, то хто молитись ме за ним? Но вони не слухали батькового слова, бо Господь призначив уже їм смерть.
26 А отрок Самуїл усе ріс, та здобував ласку як у Господа, так і в людей.26 А юнак Самуїл все зростав та зростав і здобував милість у Господа та прихильність у людей.26 Хлопчина ж Самуїл ріс дедалі більше й здобував дедалі більш ласку так у Бога, як і в людей.26 І хлопчина Самуїл ходив і ставав більший і (був) добрий і перед Господом і перед людьми.26 Молодий же Самуїл підростав що раз більше і здобував усе більш ласку в Господа, як і в людей.
27 І прийшов Божий чоловік до Ілія, та й сказав йому: Так сказав Господь: Чи ж Я справді не об'явився домові твого батька, як були вони в Єгипті, у фараоновім домі?27 І прийшов Божий чоловік до Ілії, і сказав йому: Так говорить Господь: Чи не відкрився Я домові батька твого, коли були вони ще у Єгипті, у домі фараона?27 Одного разу прийшов до Елі чоловік Божий і сказав до нього: «Так говорить Господь: Чи ж я не об'явився родині батька твого, коли вони були в Єгипті рабами в домі фараона?27 І пішов Божий чоловік до Ілії і сказав: Так говорить Господь: Обявляючись обявився Я домові твого батька, як вони були рабами дому Фараона в єгипетскій землі27 І прийшов Божий чоловік до Ілїї та й рече йому: Тако глаголе Господь: Чи я ж не обявився домові батька твого, як вони були ще в дому Фараоновому в Египтї,
28 Я вибрав його Собі зо всіх Ізраїлевих племен за священика, щоб він входив до Мого жертівника, щоб кадив кадило, щоб носив ефода перед Моїм лицем. І дав Я домові твого батька всі жертви Ізраїлевих синів.28 І чи не вибрав його з усіх колін Ізраїлевих Собі за священика, щоб він приходив до жертовника Мого, щоб кадив кадило, щоб носив ефода переді Мною? І чи не дав Я домові батька твого від усіх пожертв синів Ізраїля, спалюваних вогнем?28 І вибрав їх з усіх колін Ізраїля собі в священики, щоб приступати до мого жертовника, палити кадило, носити ефод переді мною, й дав домові батька твого всі жертви синів Ізраїля.28 і Я вибрав дім твого батька з усіх ізраїльських племен, щоб Мені служили і приходили до мого престола і кадили кадилом і носили ефуд, і дав Я домові твого батька в їжу все (жертвоване) на огні синами ізраїльськими.28 Та чи не вибрав його собі із усїх поколїнь Ізрайлевих у сьвященники, щоб приступав до жертівника мого, щоб запалював кадило і носив ефод передо мною? Чи не удїлав я домові отця твого з усїх жертов синів Ізрайлевих?
29 Чого ж ви берете під ноги Мою жертву та Мою жертву хлібну, що Я заповів для скинії? І ти вшанував синів своїх більш, як Мене, щоб ви потовстіли від найкращих частин усякого Ізраїлевого дару перед лицем Моїм.29 Для чого ж ви топчете ногами пожертви Мої і хлібні приношення Мої, котрі заповідав Я для оселі [Моєї], і чому ти надаєш перевагу синам своїм, а не Мені, годуючи себе частками від усіх приношень народу Мого – Ізраїля?29 Чому ж ти дивишся зависним оком на жертви та приноси, які я повелів був, і поважаєш твоїх синів більш від мене, годуючи їх жиром з найкращих частин усіх приносин Ізраїля, народу мого?29 І навіщо глянув ти безсовісним оком на моє кадило і на мою жертву і прославив твоїх синів понад Мене, щоб благословили себе первоплодами кожної Ізраїльської жертви раніше від Мене.29 Про що ж се ви берете під ноги мої жертви й хлїбні приноси, що я заповідав для храмини моєї, і чому ти поважаєш синів твоїх над мене, що ви годуєтесь найпереднїйшими частями з усїх жертов народу мого Ізраїля?
30 Тому то слово Господа, Бога Ізраїлевого, таке: Говорячи, сказав Я: Дім твій та дім батька твого будуть ходити перед Моїм лицем аж навіки. А тепер слово Господнє: Не буде в Мене такого, бо Я шаную тих, хто шанує Мене, а ті, хто зневажає Мене, будуть зневажені!30 А тому ось, що говорить Господь, Бог Ізраїлів: Я сказав тоді: Дім твій і дім батька твого будуть ходити переді Мною навіки. Але тепер говорить Господь: Нехай не буде так; бо Я прославлю тих, що прославляють Мене, а ті, що зневажають Мене, будуть зневажені.30 Ось чому - слово Господа, Бога Ізраїля! Хоч я й постановив був: дім твій і дім батька твого ходитимуть перед моїм обличчям повіки, але тепер - слово Господнє: не так воно буде! Бо я шаную тих, хто мене шанують, а ті, хто мене зневажають, ні за що будуть уважатись!30 Задля цього так сказав Господь Бог ізраїльський: Я сказав: Твій дім і дім твого батька перейде переді Мною до віка. І тепер говорить Господь: Не так переді Мною, бо тих, що Мене прославляють Я прославлю, і того, що Мене зневажає Я зневажу.30 За се ж ось як говорить Господь, Бог Ізрайлїв: Я сказав був: дім твій і дім отця твого буде служити перед лицем моїм по віки; та тепер говорить Господь: не так воно буде; бо я прославлю тих, що мене будуть прославляти, а хто мене зневажає, того соромити му.
31 Ось приходять дні, і Я відітну рамено твоє та рамено дому батька твого, щоб не було старого в домі твоєму.31 Ось, надходять дні, в [котрих] Я відітну рамено твоє і рамено дому батька твого, щоб не було старого [чоловіка] у домі твоєму.31 Настане час, коли я відітну твоє рамено й рамено дому батька твого, так що в твоїм домі не буде старого.31 Ось приходять дні і вигублю твоє насіння і насіння дому твого батька,31 Настане час, що відсїчу руку твою і руку дому вітця твого, так що в твоїй родинї не буде старця.
32 І побачиш біду Мого мешкання, хоч у всьому Я добре чинив Ізраїлеві, і не буде старого в домі твоїм по всі дні.32 І ти будеш бачити ворога в оселі Моїй, хоч Господь прихильний до Ізраїля, і не буде в домі твоєму похилого [чоловіка] у всі дні – наповік.32 Ти позиратимеш, як ворог, заздро на все те добро, що Господь зробить для Ізраїля, і в твоїм домі не буде старого, не буде повіки.32 і не буде в тебе старця в моєму домі всі дні.32 Тодї будеш позирати на противника твого у всьому щастю Ізрайлевому, та в твоїй родинї не буде нїкого старезного по всї днї.
33 Я не витну в тебе всіх від Мого жертівника, щоб вибрати очі твої, і щоб зробити біль душі твоїй, та ввесь доріст твого дому повмирає в силі віку.33 Я не усуну в тебе [всіх] від жертовника Мого, щоб засмучувати очі твої і мучити душу твою; але всі нащадки твої помиратимуть в середніх літах.33 Когось із твоїх я збережу при моїм жертовнику, щоб колоти твої очі й мучити твою душу; всі ж інші в твоїм домі від людського меча погибнуть.33 І мужа не вигублю в тебе від мого жертівника, щоб його очі потемніли і підупала його душа, і кожний хто останеться з твого дому впадуть від людського меча.33 Та не відкину я всякого з тебе від жертівника мого, щоб колоти очі твої, і мучити душу твою; усе ж потомство твоє в середнїх лїтах буде гинути.
34 А оце тобі ознака, що прийде на обох синів твоїх, на Хофні та Пінхаса, обидва вони помруть одного дня.34 І ось тобі ознака, котра прийде на обидвох синів твоїх, на Хофні та Пінхаса; – обидва вони помруть одного дня.34 Ознакою ж для тебе буде те, що станеться з твоїми обома синами, з Хофні й Пінхасом: одного дня помруть обидва!34 І це тобі знак, який прийде на цих двох твоїх синів Офнія і Фінееса: В одному дні оба помруть.34 Ознакою ж тобі, що станеться з обома синами твоїми, Офнїєм і Пинеесом, буде: що вони обидва помруть одного дня.
35 А Я поставлю Собі священика вірного, він буде робити згідно з серцем Моїм та з Моєю душею. І Я збудую йому тривалий дім, і він буде ходити перед Моїм помазанцем по всі дні.35 І настановлю Собі священика вірного; він буде чинити згідно з серцем Моїм та з душею Моєю; і дім його я зроблю тривким, і він буде ходити перед Помазанцем Моїм у всі дні.35 І я собі настановлю священика вірного, який буде чинити за моїм серцем і за моєю волею. Я йому збудую дім сталий, і він буде ходити перед моїм помазаником завжди.35 І поставлю Собі вірного священика, який вчинить все, що в моїм серці і що в моїй душі. І збудую йому вірний дім, і ходитиме перед моїм помазанником всі дні.35 Я ж собі поставлю надїйного сьвященника, що чинити ме волю мою по душі менї; і збудую йому незрушиму господу, і буде він по всї днї ходити перед помазанником моїм.
36 І станеться, кожен, хто полишиться в домі твоїм, прийде вклонятися йому за аґору срібла та за буханець хліба, і скаже: Долучи мене до одного з священицтв, щоб їсти кавалок хліба.36 І кожний, хто залишиться з дому твого, прийде кланятися йому за агору срібла і за шматок хліба, і скаже: Долучи мене до якоїсь посади левитів, щоб мати спожиток.36 І прийде час, що хто б не зоставсь із твого дому, прийде й кинеться йому в ноги за дрібний гріш і за буханець хліба й скаже: Прийми мене, будь ласкав, на якубудь священичу роботу, щоб мати хоч кавалок хліба.»36 І буде, що хто останеться в твому домі прийде поклонитися йому за трохи срібла, кажучи: Постав мене на одну з твоїх служб, щоб їсти хліб.36 І буде колись так, що, хто б нї зоставсь із потомків твоїх, приходити і припадати ме перед ним, випрошуючи гроша срібного і скибочку хлїба, та казати ме: Прийми мене на яку послугу в твойму левітському урядованню, щоб мати чим прохарчуватись.