1 А Ноомі мала родича свого чоловіка, мужа багатого, з Елімелехового роду, а ім'я йому Боаз.1 У Ноомі був родич по чоловікові її, чоловік вельми відомий, з Елімелехового роду, на ім'я Боаз.1 А був у Ноеми родич, з чоловічого боку, на ім'я Вооз, із роду Елімелеха, чоловік значний та заможний.1 І в Ноемін був чоловік родич її мужа, чоловік же сильний кріпостю з роду Авімелеха, і його імя Вооз.1 В Ноеми був родич з чоловікового роду, на ймення Бооз, чоловік дуже заможний, з Елимелехового роду.
2 І сказала моавітянка Рут до Ноомі: Піду но я на поле, і назбираю колосся за тим, у кого в очах знайду милість. А та їй сказала: Іди, моя дочко!2 І сказала Рут моавитянка до Ноомі: Дозволь мені піти в поле збирати колоски в того, в кого знайду милість. А вона сказала їй: Іди, моя доню.2 Раз якось Рута, моавитянка, сказала до Ноеми: “Пусти мене на поле збирати колоски слідом за тим, у кого запобіжу ласки.” А та до неї: “Іди, моя доню!”2 І сказала Рут Моавітка до Ноеміни: Піду ж у поле і збиратиму колоски позаду (женців) де тільки знайду ласку в їхніх очах. Сказала ж їй: Іди, дочко.2 І сказала Рут, Моабитянка, до Ноеми: Пусти мене на поле збирати колоски слїдком за тим, в кого запобіжу ласки. Вона сказала їй: То й іди, моя доню.
3 І пішла вона, і прийшла та й збирала за женцями. А припадок навів її на ділянку поля Боаза, що з Елімелехового роду.3 Вона пішла, і прийшла і визбирувала в полі [колоски] після женців. І сталося, що та ділянка поля належала Боазові, що з Елімелехового роду.3 От і пішла вона й, прийшовши на поле, запопалася збирати колоски позад женців. І трапилось так, що їй пощастило на ту частку поля, яка належала до Вооза, з роду Елімелеха.3 І вона пішла і збирала в полі за женцями. І припадком попала на часті поля Вооза, що з роду Авімелеха.3 Вона пішла, і прийшовши збирала на полі колоски позад женцїв. І трапилось так, що та частка поля належала до Бооза, що був з Елимелехового роду.
4 Аж ось прийшов із Віфлеєму Боаз, та й сказав до женців: Господь з вами! А вони відказали йому: Нехай поблагословить тебе Господь!4 Аж прийшов з Віфлеєму Боаз, і сказав женцям: Господь з вами! Вони сказали: Нехай благословить тебе Господь!4 Якраз тоді сам Вооз вийшов із Вифлеєму й привітав женців: “Господь з вами!” Ті йому відказали: “Нехай Господь благословить тебе!”4 І ось прийшов Вооз з Вифлеєму і сказав женцям: Господь з вами, і сказали йому: Хай Господь тебе благословить.4 Коли це Бооз приходить з Вефлеєма і промовив до женцїв: Господь при вас! Вони одказали йому: Благослови й тебе Господь!
5 І сказав Боаз до слуги свого, поставленого над женцями: Чия це дівчина?5 І сказав Боаз служникові своєму, що наглядав за женцями: Чия це молода жінка?5 І спитав Вооз наймита, що доглядав за женцями: “Чия це молодиця?”5 І сказав Вооз до свого слуги, що був над женцями: Чия ця молодиця?5 І сказав Бооз до наймита, що доглядав женцїв: чия це молодиця?
6 І відповів той слуга, поставлений над женцями, і сказав: Дівчина моавітянка вона, що вернулася з Ноомі з моавських піль.6 Служник, що наглядав за женцями, відповідав і сказав: Ця молода жінка – моавитянка, яка прийшла з Ноомі з моавських країв.6 А наймит, що доглядав женців: “Це молодиця моавитянка, що прийшла з Ноемою, з Моав-краю.6 І відповів слуга, що стояв над женцями, і сказав: Молодиця це Моавітка, що повернулася з Ноеміною з поля Моавського,6 Наймит, що доглядав коло женцїв, відповів кажучи: Ся молодиця Моабитянка, що прийшла з Ноемою з Моабського краю;
7 А вона сказала: Нехай я збиратиму, та назбираю між снопами за женцями! І прийшла вона, і стала від самого ранку й аж дотепер; а вдома вона була мало.7 Вона сказала: Я благаю вас, дозвольте мені підбирати і збирати поміж снопами позаду женців; і прийшла, і була [тут] з самого ранку до цього часу; так що вона трохи спізнилася додому.7 Вона попросила: Дозвольте мені, з ласки вашої, збирати колоски поміж снопами позад женців! Прийшла вона та й усе на ногах тут від самого ранку й досі.”7 і сказала: Збиратиму, і буду визбирувати в снопах за женцями, і пішла і була від ранку і аж до вечора, не спочила в полі ні трохи.7 І сказала вона: Будь ласкав, дозволь менї визбирувати колоссє позаду женцїв! Прийшла вона, та й остає тут од самого ранку й досі; в дома і не була.
8 І сказав Боаз до Рут: Ото чуєш, дочко моя, не ходи збирати на іншому полі, і не йди звідси, і так пристань до моїх дівчат.8 І сказав Боаз до Рут: Послухай, доню моя, не ходи підбирати на іншому полі і не переходь звідсіля, але будь тут з моїми служницями.8 Сказав Вооз до Рути: “Слухай, лишень, небого! Не ходи збирати на інше поле й не переходь звідси; зостанься тутечки з моїми дівчатами.8 І сказав Вооз до Рути: Чи ти не чула, дочко? Не ходи збирати в іншому полі, і ти не іди звідси, пристань тут з моїми молодицями,8 І промовив Бооз до Рути: Слухай, небого! Не ходи збирати на инче поле і не переходь звідсїль; будь тутечки з моїми дївчатами.
9 Доглядай цього поля, де будуть жати, і ти підеш за ними. Ось я наказав слугам не займати тебе. А як спрагнеш, то підеш до начинь, та й нап'єшся з того, що поначерпують слуги!9 Нехай в очах твоїх буде те поле, де вони жнуть, і ходи за ними. Ось, я наказав слугам моїм не займати тебе. Коли відчуєш спрагу, йди до посудин і пий, звідки черпають служники мої.9 Дивись, де вони жнуть, та й ходи за ними. Я звелів моїм наймитам, щоб тебе не чіпали. А як захочеш пити, то підеш до глеків та й нап'єшся, що зачерпнуть наймити.”9 очі твої (хай будуть) на полі, де жатимуть, і підеш за ними. Ось я заповів слугам не доторкатися до тебе, і коли ти спрагнена, підеш до посудини і питимеш звідки черпають воду слуги.9 Дивись, де вони жнуть на постатї, та й ходи за ними. Я дав приказ хлопцям моїм не чіпати тебе. Як тобі схочеться пити, то йди до посуду та й пий, те, що черпають мої хлопцї.
10 І впала вона на обличчя своє, та й вклонилася до землі, і сказала йому: Чому знайшла я милість в очах твоїх, що ти прихилився до мене, хоч я чужа?10 Вона впала на обличчя своє і поклонилася до землі, і сказала йому: Яким чином знайшла я милість в очах твоїх, що ти приймаєш мене, хоч я чужинка?10 Упала вона ниць, поклонилась до землі й промовила до нього: “Чим я запобігла ласки в тебе, що зглянувся єси надо мною, хоч я й чужоземка?”10 І вона впала на своє лице і поклонилася до землі і сказала до нього: Як то, що знайшла я ласку в твоїх очах, щоб мене завважити? І я чужинка.10 Вона впала ниць і поклонилась до землї, і промовила до його: Чим я запобігла ласку в очах твоїх, що ти приймаєш мене, хоч я й чужоземка?
11 І відповів Боаз і сказав їй: Докладно розповіджено мені все, що зробила ти з своєю свекрухою по смерті твого чоловіка, і ти кинула батька свого й матір свою та край свого народження, і пішла до народу, якого не знала вчора-позавчора.11 Боаз відповідав і сказав їй: Мені оповіли про все, що ти вчинила для свекрухи своєї по смерті чоловіка твого, що ти залишила батька твого, що ти залишила матір твою, і твою батьківщину, і прийшла до народу, котрого ти не знала учора і третього дня.11 А Вооз: “Мені повідано про все, що ти зробила для твоєї свекрухи після смерти твого чоловіка: як ти покинула твого батька й твою матір і твою батьківщину, і прийшла до народу, якого раніш не знала.11 І Вооз відповів і сказав їй: Звісткою сповіщено мені те, що ти вчинила з своєю свекрухою після смерті твого чоловіка, і як ти оставила твого батька і твою матір і землю де ти народилася і пішла до народу, якого ти не знала вчора і третього (дня).11 Бооз одповів сказавши їй: Менї розказано про все, що ти зробила задля своєї свекрухи після смертї твого чоловіка, покинувши батька твого і матїр твою, і отчину твою та прийшла до народа, котрого ти не знала нї позавчора нї вчора.
12 Нехай Господь заплатить за чин твій, і нехай буде нагорода твоя повна від Господа, Бога Ізраїлевого, що ти прийшла сховатися під крильми Його!12 Господь відплатить за добродіяння твоє, і буде нагорода твоя уповні від Господа, Бога Ізраїлевого, під чиї крила ти прийшла з довірою.12 Нехай Господь тобі відплатить за твій учинок! І нехай буде тобі нагорода повна від Господа, Бога Ізраїля, під захист крил якого ти прибула.”12 Хай Господь винагородить (тебе) за твоє діло, і хай твоя винагорода буде повна перед Господом Богом Ізраїля, до якого ти прийшла, щоб надіятися під його крилами.12 Бог прийми це твоє дїло! І нехай тобі буде повна нагорода від Господа, Бога Ізрайлевого, до котрого ти прийшла, щоб під його крилами захистити себе!
13 А вона сказала: Нехай я знайду милість в очах твоїх, пане мій, бо ти потішив мене, і говорив до серця своєї невільниці. А я не є навіть як одна з твоїх невільниць!13 Вона сказала: Дозволь мені знайти милість перед очима твоїми, мій господарю! Ти заспокоїв мене і говорив [приязно] серцю служниці твоєї, хоч я не варта жодної із служниць твоїх.13 Вона ж сказала: “Коли б я могла знайти ласку в тебе, мій пане! Бо ти мене потішив і промовив до серця твоєї рабині, хоч я й не варта ні однієї з твоїх слугинь.”13 Вона ж сказала: Хай знайду я ласку в твоїх очах, пане, бо ти мене потішив, бо ти заговорив до серця твоєї рабині, і ось я буду як одна з твоїх рабинь.13 Вона сказала: Дозволь менї запобігати ласки в твоїх очах, мій добродїю! Ти бо мене звеселив і промовив по серци твоєї рабинї, коли я невартна нї однієї зпоміж твоїх служениць.
14 І сказав їй Боаз у час їди: Підійди сюди, та з'їж хліба й замочи у квасі шматок свій. І сіла вона збоку женців, а він подав їй праженого зерна. І їла вона й наситилася, і ще й позоставила.14 І сказав їй Боаз: Обідня пора; підійди сюди і споживай хліб і замочуй у квасі шматок свій. І сіла вона біля женців. Він подав їй хліба і вона споживала, наїлася і ще залишилося.14 А як був час обідати, Вооз сказав їй: “Іди лишень сюди й їж хліб і вмочай шматок в оцет.” І сіла вона коло женців, і він подав їй праженого зерна; і вона їла й наїлась досита, ще й зосталось.14 І сказав їй Вооз: Вже година їсти, ходи сюди і їстимеш хліб, і замочиш твій кусок в оцті. І сіла Рут при женцях, і наклав її Вооз праженого зерна, і зїла і наситилася і відійшла.14 І сказав їй Бооз, як був час обідати: Ходи сюди і їж хлїб, і вмочай свій шматок в оцет. І сїла вона коло женцїв, і він подав їй праженого хлїба; і вона їла, і наїлась до сита, ще й зісталось.
15 І встала вона збирати. А Боаз наказав слугам своїм, говорячи: І між снопами нехай збирає, і не кривдьте її.15 І підвелася, щоб збирати (колоски). Боаз наказав слугам своїм, сказавши: Нехай збирає вона також поміж снопами, і не кривдіть її.15 А як устала, щоб далі збирати, Вооз дав своїм наймитам наказ: “Нехай збирає колосся й поміж снопами; не зобиджайте її;15 І встала збирати, і Вооз заповів своїм слугам, кажучи: хай збирає і між снопами, і не засоромите її.15 І встала вона, щоб збирати, а Бооз дав приказ своїм наймитам, сказавши: нехай вона збирає колосся і поміж снопами, і не з'обижайте її.
16 І також конче киньте їй зо снопів, і позоставте, і буде вона збирати, а ви не лайте її.16 А також від снопів відкидайте їй і залишайте, нехай вона підбирає, і не лайте її.16 ба навіть і самі висмикуйте їй колосся із снопів та зоставляйте їй, нехай збирає, і не лайте її.”16 І несучи носіть їй і скидаючи скиньте її зібране, і оставте і хай збирає, і не забороните їй.16 Та й самі колосся із снопів покидайте, нехай вона збирає на харч, і не сваріть на неї.
17 І збирала вона на полі аж до вечора, і вимолотила те, що назбирала, і було близько ефи ячменю.17 Отак підбирала вона в полі до вечора, і вимолотила зібране, і було близько ефи ячменю.17 Так збирала вона на полі до вечора, а коли змолотила зібране, то вийшла трохи не ціла ефа ячменю.17 І вона збирала в полі аж до вечора, і вимолотила те, що зібрала, і була яка ефа ячменю.17 Так збирала вона на полі до вечора, і змолотила зібране, і вийшла трохи не ефа ячменю.
18 І понесла вона, і ввійшла до міста, і її свекруха побачила, що вона назбирала. А вона вийняла, і дала їй, що позоставила по своїй їжі.18 Узявши це, вона пішла в місто, і свекруха її побачила, що вона назбирала. І дістала Рут їй те, що залишила, обідаючи сама.18 Забравши те з собою, пішла вона до міста й показала свекрусі призбиране. Потім вийняла й дала їй те, що в неї зосталось, як сама наїлась була досита.18 І вона взяла і ввійшла до міста, і її свекруха побачила те, що вона зібрала, і взявши, Рут дала її те, що осталося з того, що вона їла.18 Забравши це, вона пішла до міста, і свекруха її побачила, що вона назбирала. Надтож вийняла вона і дала їй ще й те, що в неї зісталось, як вона до сита наїлась.
19 І сказала їй свекруха її: Де ти збирала сьогодні, і де ти робила? Нехай буде благословенний, хто прийняв тебе! І вона розповіла своїй свекрусі, у кого працювала, та й сказала: Ім'я того чоловіка, що я сьогодні робила в нього, Боаз.19 І сказала їй свекруха її: Де ти збирала сьогодні, і де працювала? Нехай буде благословенний, що прийняв тебе! [Рут] сказала свекрусі своїй, у кого вона працювала, і сказала: Чоловікові тому, в котрого я сьогодні працювала, ім'я Боаз.19 Свекруха спитала її: “Де ти збирала сьогодні, де працювала? Нехай буде благословенний той, що зглянувсь над тобою!” Вона сказала своїй свекрусі, в кого працювала, і додала: “Той чоловік, у якого я сьогодні працювала, на ім'я Вооз.”19 І сказала до неї її свекруха: Де ти сьогодні збирала і де ти працювала? Хай благословенний буде той, що зглянувся на тебе. І Рут звістила своїй свекрусі де працювала, і сказала: Вооз імя чоловіка, у якого я сьогодні працювала.19 І сказала їй свекруха: Де ти збирала сьогодня, і де була на роботї? Будь благословен той, хто прийняв тебе! Рут сказала своїй свекрусї, в кого вона працювала, кажучи: Той чоловік, у котрого я сьогодня працювала, на ймення Бооз.
20 І сказала Ноомі до невістки своєї: Благословенний він у Господа, що не позбавив милости своєї ані живих, ані померлих. І сказала їй Ноомі: Близький нам той чоловік, він із наших родичів.20 І сказала Ноомі невістці своїй: Благословенний він од Господа за те, що не залишив без милости своєї ні живих, ані померлих! І сказала їй Ноомі: Чоловік цей близький нам; він із наших родичів.20 Сказала Ноема своїй невістці: “Благословен він Господом, що не відказує своєї милости ні живим, ні мертвим!” Далі додала: “Цей чоловік нам близький родич, він один з наших однорідних.”20 І сказала Ноемін своїй невістці: Благословенний він є Господеві, бо не відняв свого милосердя від живих і від мертвих. І сказала Ноемін до неї: Він нам чоловік родич, з наших кревних.20 І сказала Ноема своїй невістцї: Будь він благословен Господом за те, що не позбавив своєї ласки нї живих, нї померших! І сказала їй Ноема: Цей чоловік не чужий для нас; він з нашої ріднї.
21 І сказала моавітянка Рут: Він також сказав мені: Пристань до моїх слуг, аж поки не скінчать моїх жнив.21 Рут моавитянка сказала їй: Він навіть сказав мені: Будь з моїми служниками, аж доки скінчать вони жнива мої.21 Рута ж, моавитянка, мовила: “Він навіть сказав мені: Тримайся моїх слуг аж до самого кінця жнив у мене.”21 І сказала Рут до своєї свекрухи: Бо до мене і сказав: Пристань до моїх слуг, аж доки не закінчать всі жнива, які мені лишаються.21 Рут Моабитянка сказала: Він навіть сказав менї: Зіставайся з моїми слугами, доки в їх не скіньчяться жнива.
22 І сказала Ноомі до своєї невістки Рут: Добре, дочко моя, що ти вийдеш з його служницями, щоб не чіпали тебе на іншому полі.22 І сказала Ноомі невістці своїй, Рут: Добре, доню моя, що ти будеш ходити зі служниками його, щоб не ображали тебе [чоловіки] на іншому полі.22 Тож Ноема сказала своїй невістці Руті: “Добре, моя доню, коли справді ходитимеш з його наймичками, а на інших полях нехай тебе ніхто не стрічає.”22 І сказала Ноемін до своєї невістки Рути: Добре дочко, що ти пішла з його молодицями, і не зустрінуть тебе в іншому полі.22 І сказала Ноема своїй невістцї Рутї: Це лїпше, моя доню, що ти ходити меш з його наймичками; нїхто не скаже тобі нїчого прикрого на другому полі.
23 І вона пристала до Боазових служниць, щоб збирати аж до закінчення жнив ячменю та жнив пшениці. І вона жила з своєю свекрухою.23 Так була вона із служницями Боазовими і визбирувала [колоски], аж доки не скінчилися жнива ячменю і жнива пшениці, і мешкала у свекрухи своєї.23 Тим то вона, збираючи колосся, завжди трималась наймичок Вооза, аж поки не минули ячмінні та пшеничні жнива. А тоді повернулась до своєї свекрухи.23 І пристала Рута до молодиць Вооза, щоб збирати аж доки не закінчив жнива ячменю і пшениці. І вона замешкала з своєю свекрухою.23 Так вона була все з Боозовими наймичками, щоб збирати колосся, доки й не минули жнива ячмінні і жнива пшеничні, і пішла до своєї свекрухи.