1 І прийшов Ангол Господній з Ґілґалу до Бохіму, та й сказав: Я вивів вас із Єгипту до того Краю, що присягнув був вашим батькам. І сказав Я: не зламаю Свого заповіту з вами повіки! | 1 І піднявся Ангел Господній з Ґілґалу до Бохіму, і сказав: Я вивів вас із Єгипту і ввів вас на землю, про котру присягався батькам вашим [– дати вам], і сказав: Я не порушу заповіту Мого з вами повік. | 1 Зійшов ангел Господній з Гілгалу в Бохім і сказав: “Вивів я вас із Єгипту й привів у землю, про яку заприсяг був вашим батькам і обітував: я сказав був: Не зламаю мого союзу з вами повіки. | 1 І пішов господний ангел з Ґалґала до Клавтмони (Місця плачу) і до Ветилю і до дому Ізраїля і сказав до них: Господь, Господь вивів нас з Єгипту і ввів нас до землі, яку клявся вашим батькам дати вам, і сказав вам: Не знищу мого завіта, що з вами, до віку. | 1 І з'явивсь ангел Господень із Галгала в Бохим, і сказав: Вивів я вас із Египту і привів у землю, що заприсяг про неї батькам вашим, і обітував: Не зламлю моєї вмови з вами по віки; |
2 А ви не складете заповіту з мешканцями цього Краю, їхні жертівники порозбиваєте, та не слухали ви Мого голосу. Що це ви зробили? | 2 І ви не приставайте на спілку з мешканцями цієї землі; жертовники їхні поруйнуйте. Та ви не дослухалися голосу Мого. Що ви оце вчинили? | 2 Ви бо не сміли укладати союзу з мешканцями цього краю, але повинні були руйнувати їхні жертовники. Та, проте, ви голосу мого не послухалися. Що ви вчинили? | 2 І ви не завіщаєте завіта з тими, що живуть на цій землі, ані їхнім богам не поклонитеся, але знищите їхні різблення і розібєте їхні жертівники. І ви не послухалися мого голосу, томущо ви це вчинили | 2 Ви ж не чинїте нїякої мирової вгоди з осадниками сієї землї; нї! мусите їх жертівники руйнувати. Та не послухали ви повелїння мого. Що ви вчинили? |
3 І Я теж сказав: Не прожену їх від вас, і вони стануть вам терням у боки, а їхні боги стануть вам пасткою. | 3 І тому кажу Я: Не прожену їх од вас, і будуть вони вам зашморгом, і боги їхні будуть для вас пасткою. | 3 Тож і кажу: не проганятиму я їх перед вами, і вони будуть для вас ворогами, а їхні боги для вас сільцем.” | 3 і Я сказав: Не додам переселити нарід, про який сказав Я, що винищу їх з перед вашого лиця, і будуть вам клопотами, і їхні боги будуть вам на спотикання. | 3 Оце ж глаголю вам: Не проганяти му їх перед вами, щоб вони були колючками під боки вам, а боги їх сїттю вам. |
4 І сталося, як Ангол Господній говорив ці слова до всіх Ізраїлевих синів, то народ підніс свій голос, та й заплакав. | 4 Коли Ангел Господній промовив слова оці всім синам Ізраїля, то народ зчинив крик і заплакав. | 4 Як же промовив ангел Господній ці слова до синів Ізраїля, заходився народ плакати уголос. | 4 І сталося, як сказав господний ангел ці слова до всього Ізраїля, і підняв нарід свій голос і заплакав. | 4 Як же промовив ангел Господень сї слова до всїх синів Ізраїля, почав нарід у голос плакати. |
5 І назвали ім'я того місця: Бохім, і приносили там жертви Господеві. | 5 А тому й називають те місце Бохім (плакучі). Там принесли вони пожертву Господові. | 5 Тому й названо те місто - Бохім. Й жертвували вони там Господеві. | 5 Через це прозвано імя того місця Плач. І там принесли жертву Господеві. | 5 Через се проложено тому врочищові прізвище: Бохим*. І жертвували вони там Господеві. |
6 А Ісус відпустив народ, і Ізраїлеві сини розійшлися кожен до свого спадку, щоб посісти той Край. | 6 Коли Ісус відпустив народ, рушили сини Ізраїля, кожний до свого наділу, щоб дістати у спадок землю, | 6 Як же відпустив Ісус народ, пішли сини Ізраїля кожний до свого спадкоємства, щоб посісти свою землю, | 6 І відіслав Ісус нарід, і пішли Ізраїльські сини кожний до свого дому і до свого насліддя, щоб унаслідити землю. | 6 Як же відпустив Йозуа нарід, лаштувались тодї сини Ізраїля в дорогу, щоб осягти землю в державу - кожен у свою наслїдню державу. |
7 І служив народ Господеві по всі дні Ісуса та по всі дні старших, які продовжили дні свої по Ісусі, що бачили всякий великий чин Господа, якого зробив Він Ізраїлеві. | 7 Тоді народ служив Господові упродовж усіх днів Ісуса, і в усі дні старшин, котрих життя тривало після Ісуса і котрі бачили всі великі діяння Господні, котрі Він учинив Ізраїлеві, | 7 і служив народ Господеві увесь час за Ісуса, і ввесь час за старших, які попереживали віком Ісуса й які бачили всі великі дії Господні, які він учинив Ізраїлеві. | 7 І нарід послужив Господеві всі дні Ісуса і всі дні старшин, які довго жили з Ісусом, які пізнали кожне велике господнє діло, яке Він зробив для Ізраїля. | 7 І служив нарід Господеві покіль жив на сьвітї Йозуа та значнїщі люде, що попереживали Йозуу й що вбачали всї великі дїї Господнї, що він чинив Ізрайлеві. |
8 І вмер Ісус, син Навинів, раб Господній, віку ста й десяти літ. | 8 Та коли помер Ісус, син Навинів, служник Господній, маючи сто десять літ, | 8 І вмер Ісус Навин, слуга Господній, на сто десятім році віку. | 8 І помер Ісус господний раб, син Навина, син стодесять літний. | 8 І вмер Йозуа Нуненко, Господень раб у сто і в десять год віку. |
9 І поховали його в межах спадщини його, у Тімнат-Хересі, в Єфремових горах, на північ від гори Ґааш. | 9 І поховали його в межах спадку його в Тімнат-Хересі, на Єфремовій горі, на північ від пагорба Ґааш. | 9 І поховали його в межах його наділу в Тімнат-Хересі, на Ефраїм-горі, на півночі від Гааш-гори. | 9 І поховали його в горі його насліддя в Тамнатарі в горі Ефраїма з півночі гори Ґааси. | 9 І поховали його в займищі наслїдньої держави його, у Тамнат-Сараї на Ефраїм-горах, на півночі від Гаас-гори. |
10 І також усе це покоління було прилучене до батьків своїх, а по них настало інше покоління, що не знало Господа, а також тих діл, які чинив Він Ізраїлеві. | 10 І коли все покоління прилучилося до своїх батьків, і постало після них друге покоління, котре не відало Господа і діянь Його, котрі Він учиняв Ізраїлю, | 10 Та й увесь той рід відійшов також до батьків своїх, а після них прийшов рід інший, що не знав Господа та діл його, що він вчинив для Ізраїля. | 10 І ввесь той рід переставилися до їхніх батьків, і після них повстав інший рід, вони не пізнали Господа і діло, яке Він вчинив для Ізраїля. | 10 Як же й увесь той рід відійшов до батьків своїх, а після них прийшов на сьвіт рід инший, люде, що Господа не знали, нї його дїл, що він чинив Ізраїлеві, |
11 І Ізраїлеві сини чинили зло в Господніх очах, і служили Ваалам. | 11 Тоді сини Ізраїля почали чинити лихе перед очима у Господа, і почали служити Ваалові, | 11 Тож і почали сини Ізраїля чинити, що Господеві було не довподоби, й служити Ваалові. | 11 Й ізраїльські сини зробили погане перед Господом і послужили Ваалам. | 11 То почали сини Ізраїля чинити, що Господеві було не до вподоби, і покланятись Баалам. |
12 І вони покинули Господа, Бога батьків своїх, що вивів їх із єгипетського краю, та й пішли за іншими богами, за богами тих народів, що були в їхніх околицях, і вклонялися їм, і гнівили Господа. | 12 Залишили Господа, Бога батьків своїх, Котрий вивів їх із єгипетської землі, і навернулися до інших богів, богів народів, що оточували їх, і поклонялися їм і спонукали Господа гніватися. | 12 Покинули вони Господа, Бога батьків їхніх, що вивів їх з Єгипту, й стали ходити за іншими богами, богами народів, що жили навкруги них, і стали покланятися їм та тим гнівити Господа. | 12 І оставили Господа Бога їхніх батьків, який вивів їх з єгипетскої землі і пішли за іншими богами, за богами народів, що довкруги них, і поклонилися їм і розгнівили Господа, | 12 Вони покинули Господа, Бога батьківського їх, що вивів їх з Египту, та бігали за иншими богами, за богами народів, що жили навкруги й припадали ниць перед ними, і гнївили Господа. |
13 І покинули вони Господа, та й служили Ваалові та Астартам. | 13 Залишили Господа, і почали служити Ваалові та Астарті. | 13 Покинули вони Господа й почали служити Ваалові та Астарті. | 13 і оставили Господа і послужили Ваалові і Астартам. | 13 Як покинули ж вони Господа й почали вшановувати Баала да Астарти, |
14 І запалав Господній гнів на Ізраїля, і Він дав їх у руку грабіжників, і вони їх грабували. І Він передав їх у руку навколишніх їхніх ворогів, і вони не могли вже встояти перед своїми ворогами. | 14 І спалахнув гнів Господній на Ізраїля, і віддав їх в руки грабіжників, і грабували їх; і віддав їх у руки ворогів, що оточували їх, і не могли вже устояти перед ворогами своїми. | 14 Тому й запалав гнів Господній на Ізраїля, і віддав він їх у руки грабіжникам, що грабували їх, і віддав їх у руки ворогам їхнім навкруги, так що вони не здолали більше устоятись перед своїми ворогами. | 14 І Господь розгнівався гнівом на Ізраїля і видав їх в руки грабіжників і ограбили їх. І віддав їх в руки їхніх ворогів довкруги, і не змогли встоятися перед лицем своїх ворогів, | 14 Запалав тодї гнїв Господень на Ізраїля і віддав їх він жаківникам (грабителям), щоб жакували їх, і подав їх на поталу ворогам їх навкруги, так що вони не здолїли встоювати перед ворогами своїми. |
15 У всьому, де вони ходили, Господня рука була проти них на зло, як говорив був Господь, і як заприсягнув їм Господь. І Він дуже їх тиснув. | 15 Куди вони не пішли б, рука Господня скрізь чинила їм лихе, як говорив їм Господь і як присягався їм Господь. І було їм вельми тісно. | 15 Куди вони не виступали, рука Господня була проти них, їм на нещастя, як Господь був сказав і як Господь був присягавсь їм. І стало їм вельми скрутно. | 15 в усьому, в чому зло вчинили, і господня рука була їм на зло, так як сказав Господь, і так як поклявся Господь, і дуже їх пригнобив. | 15 Куди нї виступали вони, рука Господня була проти них на халепу їх, як погрожував їм Господь і як присягавсь їм Господь. Сим робом довів їх до великої нужди. |
16 І поставив Господь суддів, і вони рятували їх від руки їхніх грабіжників. | 16 Проте настановив [їм] Господь суддів, котрі рятували їх від рук грабіжників їхніх. | 16 І настановив тоді Господь суддів, що рятували їх з рук їхніх грабіжників. | 16 І підняв їм Господь суддів і спас їх з руки тих, що їх грабили. | 16 Та возносив їм Господь суддїв, і суддї рятували їх із потали їх жаківників. |
17 Та вони не слухалися також своїх суддів, бо блудили за іншими богами, і вклонялися їм. Вони скоро відхилялися з тієї дороги, якою йшли їхні батьки, щоб слухатися Господніх наказів. Вони так не робили! | 17 Але й суддям вони не корилися, а блудодіяли за іншими богами і поклонялися їм, і притьмом ухилялися від шляху, котрим ходили їхні батьки, підкоряючись заповідям Господнім. Вони так не чинили. | 17 Тільки ж бо вони й суддів своїх не слухали, а блудували за чужими богами й поклонялися їм. Притьмом звернули з дороги, що нею ходили батьки їхні, слухаючи заповідей Господніх, - не так вони чинили. | 17 І не послухалися своїх суддів, бо розпустували за іншими богами і поклонилися їм і розгнівили Господа. І швидко звернули з дороги, по якій ходили їхні батьки, щоб слухатися Господних заповідей, не вчинили так. | 17 Тільки ж бо вони й суддїв своїх не слухали, а блудували з чужими богами, припадаючи перед ними. Хутко звернули вони з тієї дороги, що нею ходили батьки їх, слухаючи заповідей Господнїх; не так чинили вони. |
18 А коли Господь ставив їм суддів, то Господь був із суддею, і рятував їх із руки їхніх ворогів по всі дні того судді, бо Господь жалував їх через їхній стогін через тих, що їх переслідували та гнобили їх. | 18 Коли Господь настановляв їм суддів, то Сам Господь був із суддею і рятував їх од ворогів їхніх – упродовж усіх днів того судді: тому що жалів [їх] Господь, чуючи стогін їхній через тих, що пригноблювали і утискали їх. | 18 Коли Господь настановляв їм суддів, то Господь був із суддею і рятував їх з рук ворогів їхніх, покіль жив на світі суддя, бо милосердився Господь над їхніми стогонами, що завдавали їм напасники та гнобителі їхні. | 18 І коли Господь підняв їм суддів, і Господь був з суддею і спас їх з руки їхніх ворогів всі дні судді, бо Господь змилосердився над їхнім стогоном перед лицем тих, що їх грабували і зло їм чинили. | 18 Возносячи ж Господь їм суддїв, був із суддями і рятував їх, покіль жив на сьвітї суддя, з рук ворогїв їх. Бо змилосерджувавсь Господь задля їх жалю на їх напасників і тїснителїв. |
19 І бувало, як умирав той суддя, вони знову псувалися більше від своїх батьків, щоб іти за іншими богами, щоб їм служити та щоб їм вклонятися, і вони не кидали чинів своїх та своєї неслухняної дороги. | 19 Проте тільки-но вмирав суддя, вони знову учиняли гидкіше батьків своїх, схилялися до інших богів, служили і поклонялися їм. Не відступалися од справ своїх і від упертого шляху свого. | 19 Як же вмирав суддя, то вони знову витворяли ще гірше, ніж батьки їхні, ходивши слідами за іншими богами, щоб їм служити та й їм покланятися. Нічого не позбулися з їхніх поганих вчинків, ані з їхньої упертої поведінки. | 19 І ставалося, що коли помер суддя, і повернулися і знову псувалися більше від їхніх батьків, щоб ходити за їхніми богами, щоб служити їм і поклонитися їм. Не позбулися своїх звичок і не відступили від своєї поганої дороги. | 19 Як умирав же суддя, дак витворяли вони ще гірше нїж батьки їх, ходючи слїдом за другими богами, щоб їм служити і припадати перед ними. Не покидали свого робу нї своєї дороги злої. |
20 І запалився Господній гнів на Ізраїля, і Він сказав: За те, що люд цей переступив Мого заповіта, що Я наказав був їхнім батькам, і не слухалися Мого голосу, | 20 І спалахнув гнів Господній на Ізраїля, і сказав Він: За те, що народ цей переступив заповіта Мого, котрого Я залишив батькам їхнім, і не підкоряються голосові Моєму, | 20 Тому й запалав гнів Господній на Ізраїля, й він мовив: “Що цей люд нарушив мій союз, який я постановив був з їхніми батьками, і голосу мого не послухався, | 20 І розгнівався гнівом Господь на Ізраїля і сказав: Томущо цей нарід оставив мій завіт, який Я заповів їхнім батькам, і не послухалися мого голосу, | 20 Тодї знов палав гнїв Господень на Ізраїля, і глаголав Господь: Через те, що сей люд переступив мою вмову, що я постановив був із їх батьками, і не слухає моїх заповідей, |
21 тож Я більше не виганятиму перед ними нікого з тих народів, що Ісус позоставив, умираючи, | 21 Я не буду вже проганяти від них жодного з отих народів, котрі залишив Ісус, коли помирав, | 21 то й я не проганятиму більше ні одного з тих народів, що зоставив (на місці) Ісус, коли вмирав, - | 21 і Я не додам вигнати з перед їхнього лиця мужа з народів, які оставив Ісус і залишив, | 21 Не проганяти му й я перед ними нї одного з тих народів, що позоставляв Йозуа, коли вмирав, |
22 щоб випробувати ними Ізраїля, чи держатимуться вони Господньої дороги, щоб нею ходити, як держалися їхні батьки, чи ні. | 22 Щоб Я міг випробувати Ізраїля: чи будуть вони дотримуватися шляху Господнього і ходити по ньому, як дотримувалися батьки їхні, чи ні? | 22 щоб випробувати ними Ізраїля, чи буде він пильнувати путь Господню та ходити нею, як пильнували їх батьки, чи ні.” | 22 щоб випробувати ними Ізраїля, чи зберігатимуть господню дорогу, щоб ходити по ній, так як стереглися їхні батьки, чи ні. | 22 Щоб випробовувати ними Ізраїля, чи буде він уважати на Господню путь, щоб нею ходити, як уважали на її батьки їх, чи нї. |
23 І Господь позоставив тих людей, щоб їх скоро не виганяти, і не дав їх у руку Ісусову. | 23 І тому залишив Господь народи ці, і не прогнав їх невдовзі, і не віддав їх у руки Ісуса. | 23 Ось чому Господь зоставив ті народи, не знищив їх відразу й не віддав їх Ісусові у руки. | 23 І Господь оставив ці народи, щоб не вигнати їх швидко, і не видав їх в руку Ісуса. | 23 Тим і позоставляв Господь сї народи там, не прогнавши їх зараз, і не подав їх Йозуйові на поталу. |