1 І прийшов Ангол Господній з Ґілґалу до Бохіму, та й сказав: Я вивів вас із Єгипту до того Краю, що присягнув був вашим батькам. І сказав Я: не зламаю Свого заповіту з вами повіки!1 І піднявся Ангел Господній з Ґілґалу до Бохіму, і сказав: Я вивів вас із Єгипту і ввів вас на землю, про котру присягався батькам вашим [– дати вам], і сказав: Я не порушу заповіту Мого з вами повік.1 Зійшов ангел Господній з Гілгалу в Бохім і сказав: “Вивів я вас із Єгипту й привів у землю, про яку заприсяг був вашим батькам і обітував: я сказав був: Не зламаю мого союзу з вами повіки.1 І пішов господний ангел з Ґалґала до Клавтмони (Місця плачу) і до Ветилю і до дому Ізраїля і сказав до них: Господь, Господь вивів нас з Єгипту і ввів нас до землі, яку клявся вашим батькам дати вам, і сказав вам: Не знищу мого завіта, що з вами, до віку.1 І з'явивсь ангел Господень із Галгала в Бохим, і сказав: Вивів я вас із Египту і привів у землю, що заприсяг про неї батькам вашим, і обітував: Не зламлю моєї вмови з вами по віки;
2 А ви не складете заповіту з мешканцями цього Краю, їхні жертівники порозбиваєте, та не слухали ви Мого голосу. Що це ви зробили?2 І ви не приставайте на спілку з мешканцями цієї землі; жертовники їхні поруйнуйте. Та ви не дослухалися голосу Мого. Що ви оце вчинили?2 Ви бо не сміли укладати союзу з мешканцями цього краю, але повинні були руйнувати їхні жертовники. Та, проте, ви голосу мого не послухалися. Що ви вчинили?2 І ви не завіщаєте завіта з тими, що живуть на цій землі, ані їхнім богам не поклонитеся, але знищите їхні різблення і розібєте їхні жертівники. І ви не послухалися мого голосу, томущо ви це вчинили2 Ви ж не чинїте нїякої мирової вгоди з осадниками сієї землї; нї! мусите їх жертівники руйнувати. Та не послухали ви повелїння мого. Що ви вчинили?
3 І Я теж сказав: Не прожену їх від вас, і вони стануть вам терням у боки, а їхні боги стануть вам пасткою.3 І тому кажу Я: Не прожену їх од вас, і будуть вони вам зашморгом, і боги їхні будуть для вас пасткою.3 Тож і кажу: не проганятиму я їх перед вами, і вони будуть для вас ворогами, а їхні боги для вас сільцем.”3 і Я сказав: Не додам переселити нарід, про який сказав Я, що винищу їх з перед вашого лиця, і будуть вам клопотами, і їхні боги будуть вам на спотикання.3 Оце ж глаголю вам: Не проганяти му їх перед вами, щоб вони були колючками під боки вам, а боги їх сїттю вам.
4 І сталося, як Ангол Господній говорив ці слова до всіх Ізраїлевих синів, то народ підніс свій голос, та й заплакав.4 Коли Ангел Господній промовив слова оці всім синам Ізраїля, то народ зчинив крик і заплакав.4 Як же промовив ангел Господній ці слова до синів Ізраїля, заходився народ плакати уголос.4 І сталося, як сказав господний ангел ці слова до всього Ізраїля, і підняв нарід свій голос і заплакав.4 Як же промовив ангел Господень сї слова до всїх синів Ізраїля, почав нарід у голос плакати.
5 І назвали ім'я того місця: Бохім, і приносили там жертви Господеві.5 А тому й називають те місце Бохім (плакучі). Там принесли вони пожертву Господові.5 Тому й названо те місто - Бохім. Й жертвували вони там Господеві.5 Через це прозвано імя того місця Плач. І там принесли жертву Господеві.5 Через се проложено тому врочищові прізвище: Бохим*. І жертвували вони там Господеві.
6 А Ісус відпустив народ, і Ізраїлеві сини розійшлися кожен до свого спадку, щоб посісти той Край.6 Коли Ісус відпустив народ, рушили сини Ізраїля, кожний до свого наділу, щоб дістати у спадок землю,6 Як же відпустив Ісус народ, пішли сини Ізраїля кожний до свого спадкоємства, щоб посісти свою землю,6 І відіслав Ісус нарід, і пішли Ізраїльські сини кожний до свого дому і до свого насліддя, щоб унаслідити землю.6 Як же відпустив Йозуа нарід, лаштувались тодї сини Ізраїля в дорогу, щоб осягти землю в державу - кожен у свою наслїдню державу.
7 І служив народ Господеві по всі дні Ісуса та по всі дні старших, які продовжили дні свої по Ісусі, що бачили всякий великий чин Господа, якого зробив Він Ізраїлеві.7 Тоді народ служив Господові упродовж усіх днів Ісуса, і в усі дні старшин, котрих життя тривало після Ісуса і котрі бачили всі великі діяння Господні, котрі Він учинив Ізраїлеві,7 і служив народ Господеві увесь час за Ісуса, і ввесь час за старших, які попереживали віком Ісуса й які бачили всі великі дії Господні, які він учинив Ізраїлеві.7 І нарід послужив Господеві всі дні Ісуса і всі дні старшин, які довго жили з Ісусом, які пізнали кожне велике господнє діло, яке Він зробив для Ізраїля.7 І служив нарід Господеві покіль жив на сьвітї Йозуа та значнїщі люде, що попереживали Йозуу й що вбачали всї великі дїї Господнї, що він чинив Ізрайлеві.
8 І вмер Ісус, син Навинів, раб Господній, віку ста й десяти літ.8 Та коли помер Ісус, син Навинів, служник Господній, маючи сто десять літ,8 І вмер Ісус Навин, слуга Господній, на сто десятім році віку.8 І помер Ісус господний раб, син Навина, син стодесять літний.8 І вмер Йозуа Нуненко, Господень раб у сто і в десять год віку.
9 І поховали його в межах спадщини його, у Тімнат-Хересі, в Єфремових горах, на північ від гори Ґааш.9 І поховали його в межах спадку його в Тімнат-Хересі, на Єфремовій горі, на північ від пагорба Ґааш.9 І поховали його в межах його наділу в Тімнат-Хересі, на Ефраїм-горі, на півночі від Гааш-гори.9 І поховали його в горі його насліддя в Тамнатарі в горі Ефраїма з півночі гори Ґааси.9 І поховали його в займищі наслїдньої держави його, у Тамнат-Сараї на Ефраїм-горах, на півночі від Гаас-гори.
10 І також усе це покоління було прилучене до батьків своїх, а по них настало інше покоління, що не знало Господа, а також тих діл, які чинив Він Ізраїлеві.10 І коли все покоління прилучилося до своїх батьків, і постало після них друге покоління, котре не відало Господа і діянь Його, котрі Він учиняв Ізраїлю,10 Та й увесь той рід відійшов також до батьків своїх, а після них прийшов рід інший, що не знав Господа та діл його, що він вчинив для Ізраїля.10 І ввесь той рід переставилися до їхніх батьків, і після них повстав інший рід, вони не пізнали Господа і діло, яке Він вчинив для Ізраїля.10 Як же й увесь той рід відійшов до батьків своїх, а після них прийшов на сьвіт рід инший, люде, що Господа не знали, нї його дїл, що він чинив Ізраїлеві,
11 І Ізраїлеві сини чинили зло в Господніх очах, і служили Ваалам.11 Тоді сини Ізраїля почали чинити лихе перед очима у Господа, і почали служити Ваалові,11 Тож і почали сини Ізраїля чинити, що Господеві було не довподоби, й служити Ваалові.11 Й ізраїльські сини зробили погане перед Господом і послужили Ваалам.11 То почали сини Ізраїля чинити, що Господеві було не до вподоби, і покланятись Баалам.
12 І вони покинули Господа, Бога батьків своїх, що вивів їх із єгипетського краю, та й пішли за іншими богами, за богами тих народів, що були в їхніх околицях, і вклонялися їм, і гнівили Господа.12 Залишили Господа, Бога батьків своїх, Котрий вивів їх із єгипетської землі, і навернулися до інших богів, богів народів, що оточували їх, і поклонялися їм і спонукали Господа гніватися.12 Покинули вони Господа, Бога батьків їхніх, що вивів їх з Єгипту, й стали ходити за іншими богами, богами народів, що жили навкруги них, і стали покланятися їм та тим гнівити Господа.12 І оставили Господа Бога їхніх батьків, який вивів їх з єгипетскої землі і пішли за іншими богами, за богами народів, що довкруги них, і поклонилися їм і розгнівили Господа,12 Вони покинули Господа, Бога батьківського їх, що вивів їх з Египту, та бігали за иншими богами, за богами народів, що жили навкруги й припадали ниць перед ними, і гнївили Господа.
13 І покинули вони Господа, та й служили Ваалові та Астартам.13 Залишили Господа, і почали служити Ваалові та Астарті.13 Покинули вони Господа й почали служити Ваалові та Астарті.13 і оставили Господа і послужили Ваалові і Астартам.13 Як покинули ж вони Господа й почали вшановувати Баала да Астарти,
14 І запалав Господній гнів на Ізраїля, і Він дав їх у руку грабіжників, і вони їх грабували. І Він передав їх у руку навколишніх їхніх ворогів, і вони не могли вже встояти перед своїми ворогами.14 І спалахнув гнів Господній на Ізраїля, і віддав їх в руки грабіжників, і грабували їх; і віддав їх у руки ворогів, що оточували їх, і не могли вже устояти перед ворогами своїми.14 Тому й запалав гнів Господній на Ізраїля, і віддав він їх у руки грабіжникам, що грабували їх, і віддав їх у руки ворогам їхнім навкруги, так що вони не здолали більше устоятись перед своїми ворогами.14 І Господь розгнівався гнівом на Ізраїля і видав їх в руки грабіжників і ограбили їх. І віддав їх в руки їхніх ворогів довкруги, і не змогли встоятися перед лицем своїх ворогів,14 Запалав тодї гнїв Господень на Ізраїля і віддав їх він жаківникам (грабителям), щоб жакували їх, і подав їх на поталу ворогам їх навкруги, так що вони не здолїли встоювати перед ворогами своїми.
15 У всьому, де вони ходили, Господня рука була проти них на зло, як говорив був Господь, і як заприсягнув їм Господь. І Він дуже їх тиснув.15 Куди вони не пішли б, рука Господня скрізь чинила їм лихе, як говорив їм Господь і як присягався їм Господь. І було їм вельми тісно.15 Куди вони не виступали, рука Господня була проти них, їм на нещастя, як Господь був сказав і як Господь був присягавсь їм. І стало їм вельми скрутно.15 в усьому, в чому зло вчинили, і господня рука була їм на зло, так як сказав Господь, і так як поклявся Господь, і дуже їх пригнобив.15 Куди нї виступали вони, рука Господня була проти них на халепу їх, як погрожував їм Господь і як присягавсь їм Господь. Сим робом довів їх до великої нужди.
16 І поставив Господь суддів, і вони рятували їх від руки їхніх грабіжників.16 Проте настановив [їм] Господь суддів, котрі рятували їх від рук грабіжників їхніх.16 І настановив тоді Господь суддів, що рятували їх з рук їхніх грабіжників.16 І підняв їм Господь суддів і спас їх з руки тих, що їх грабили.16 Та возносив їм Господь суддїв, і суддї рятували їх із потали їх жаківників.
17 Та вони не слухалися також своїх суддів, бо блудили за іншими богами, і вклонялися їм. Вони скоро відхилялися з тієї дороги, якою йшли їхні батьки, щоб слухатися Господніх наказів. Вони так не робили!17 Але й суддям вони не корилися, а блудодіяли за іншими богами і поклонялися їм, і притьмом ухилялися від шляху, котрим ходили їхні батьки, підкоряючись заповідям Господнім. Вони так не чинили.17 Тільки ж бо вони й суддів своїх не слухали, а блудували за чужими богами й поклонялися їм. Притьмом звернули з дороги, що нею ходили батьки їхні, слухаючи заповідей Господніх, - не так вони чинили.17 І не послухалися своїх суддів, бо розпустували за іншими богами і поклонилися їм і розгнівили Господа. І швидко звернули з дороги, по якій ходили їхні батьки, щоб слухатися Господних заповідей, не вчинили так.17 Тільки ж бо вони й суддїв своїх не слухали, а блудували з чужими богами, припадаючи перед ними. Хутко звернули вони з тієї дороги, що нею ходили батьки їх, слухаючи заповідей Господнїх; не так чинили вони.
18 А коли Господь ставив їм суддів, то Господь був із суддею, і рятував їх із руки їхніх ворогів по всі дні того судді, бо Господь жалував їх через їхній стогін через тих, що їх переслідували та гнобили їх.18 Коли Господь настановляв їм суддів, то Сам Господь був із суддею і рятував їх од ворогів їхніх – упродовж усіх днів того судді: тому що жалів [їх] Господь, чуючи стогін їхній через тих, що пригноблювали і утискали їх.18 Коли Господь настановляв їм суддів, то Господь був із суддею і рятував їх з рук ворогів їхніх, покіль жив на світі суддя, бо милосердився Господь над їхніми стогонами, що завдавали їм напасники та гнобителі їхні.18 І коли Господь підняв їм суддів, і Господь був з суддею і спас їх з руки їхніх ворогів всі дні судді, бо Господь змилосердився над їхнім стогоном перед лицем тих, що їх грабували і зло їм чинили.18 Возносячи ж Господь їм суддїв, був із суддями і рятував їх, покіль жив на сьвітї суддя, з рук ворогїв їх. Бо змилосерджувавсь Господь задля їх жалю на їх напасників і тїснителїв.
19 І бувало, як умирав той суддя, вони знову псувалися більше від своїх батьків, щоб іти за іншими богами, щоб їм служити та щоб їм вклонятися, і вони не кидали чинів своїх та своєї неслухняної дороги.19 Проте тільки-но вмирав суддя, вони знову учиняли гидкіше батьків своїх, схилялися до інших богів, служили і поклонялися їм. Не відступалися од справ своїх і від упертого шляху свого.19 Як же вмирав суддя, то вони знову витворяли ще гірше, ніж батьки їхні, ходивши слідами за іншими богами, щоб їм служити та й їм покланятися. Нічого не позбулися з їхніх поганих вчинків, ані з їхньої упертої поведінки.19 І ставалося, що коли помер суддя, і повернулися і знову псувалися більше від їхніх батьків, щоб ходити за їхніми богами, щоб служити їм і поклонитися їм. Не позбулися своїх звичок і не відступили від своєї поганої дороги.19 Як умирав же суддя, дак витворяли вони ще гірше нїж батьки їх, ходючи слїдом за другими богами, щоб їм служити і припадати перед ними. Не покидали свого робу нї своєї дороги злої.
20 І запалився Господній гнів на Ізраїля, і Він сказав: За те, що люд цей переступив Мого заповіта, що Я наказав був їхнім батькам, і не слухалися Мого голосу,20 І спалахнув гнів Господній на Ізраїля, і сказав Він: За те, що народ цей переступив заповіта Мого, котрого Я залишив батькам їхнім, і не підкоряються голосові Моєму,20 Тому й запалав гнів Господній на Ізраїля, й він мовив: “Що цей люд нарушив мій союз, який я постановив був з їхніми батьками, і голосу мого не послухався,20 І розгнівався гнівом Господь на Ізраїля і сказав: Томущо цей нарід оставив мій завіт, який Я заповів їхнім батькам, і не послухалися мого голосу,20 Тодї знов палав гнїв Господень на Ізраїля, і глаголав Господь: Через те, що сей люд переступив мою вмову, що я постановив був із їх батьками, і не слухає моїх заповідей,
21 тож Я більше не виганятиму перед ними нікого з тих народів, що Ісус позоставив, умираючи,21 Я не буду вже проганяти від них жодного з отих народів, котрі залишив Ісус, коли помирав,21 то й я не проганятиму більше ні одного з тих народів, що зоставив (на місці) Ісус, коли вмирав, -21 і Я не додам вигнати з перед їхнього лиця мужа з народів, які оставив Ісус і залишив,21 Не проганяти му й я перед ними нї одного з тих народів, що позоставляв Йозуа, коли вмирав,
22 щоб випробувати ними Ізраїля, чи держатимуться вони Господньої дороги, щоб нею ходити, як держалися їхні батьки, чи ні.22 Щоб Я міг випробувати Ізраїля: чи будуть вони дотримуватися шляху Господнього і ходити по ньому, як дотримувалися батьки їхні, чи ні?22 щоб випробувати ними Ізраїля, чи буде він пильнувати путь Господню та ходити нею, як пильнували їх батьки, чи ні.”22 щоб випробувати ними Ізраїля, чи зберігатимуть господню дорогу, щоб ходити по ній, так як стереглися їхні батьки, чи ні.22 Щоб випробовувати ними Ізраїля, чи буде він уважати на Господню путь, щоб нею ходити, як уважали на її батьки їх, чи нї.
23 І Господь позоставив тих людей, щоб їх скоро не виганяти, і не дав їх у руку Ісусову.23 І тому залишив Господь народи ці, і не прогнав їх невдовзі, і не віддав їх у руки Ісуса.23 Ось чому Господь зоставив ті народи, не знищив їх відразу й не віддав їх Ісусові у руки.23 І Господь оставив ці народи, щоб не вигнати їх швидко, і не видав їх в руку Ісуса.23 Тим і позоставляв Господь сї народи там, не прогнавши їх зараз, і не подав їх Йозуйові на поталу.