1 Отож, відкладіть усяку злобу, і всякий підступ, і лицемірство, і заздрість, і всякі обмови, | 1 Отож, відкинувши усіляку злобу і всілякий підступ та лицемірство й заздрість і всіляке лихослів‘я, | 1 Залишивши, отже, всяку злобу й усякий підступ, лицемірство, заздрість і всілякі обмови, | 1 Отож, відкладіть усяку злобу, і всіляку оману й лицемірство, і заздрість та всі обмови, | 1 Тим то, відложивши всяку злобу, і всякий підступ і лицемірство і зависть і всяку осуду, |
2 і, немов новонароджені немовлята, жадайте щирого духовного молока, щоб ним вирости вам на спасіння, | 2 Як новонароджені немовлята полюбіть чисте словесне молоко, щоб від нього зрости на порятунок; | 2 жадайте, неначе новонароджені дитятка, молока чистого, духовного, щоб ним рости вам на спасіння, | 2 і як новонароджені немовлята, полюбіть духовне щире молоко, щоб на ньому ви виросли для спасіння; | 2 яко ж новорожденні дїти будьте жадні словесного чистого молока, щоб у ньому виросли на спасеннє; |
3 якщо ви спробували, що добрий Господь. | 3 Бо ви спізнали, що добрий Господь. | 3 якщо ви скуштували, який Господь добрий. | 3 бо ви спробовали, що Господь добрий. | 3 коли покушали, що благий Господь. |
4 Приступайте до Нього, до Каменя живого, дорогоцінного, що відкинули люди Його, але вибрав Бог. | 4 Підійдіть до нього, до Каменя живого, котрим люди знехтували, але Богом вибраного, найдорожчого, | 4 Приступіть до нього, каменя живого, людьми відкинутого, а Богом вибраного, дорогого. | 4 Приходьте до нього - живого коштовного каменя - знехтуваного людьми, але вибраного Богом. | 4 Приступаючи до Него, до каменя живого, від людей відкинутого, від Бога ж вибраного, дорогого, |
5 І самі, немов те каміння живе, будуйтеся в дім духовий, на священство святе, щоб приносити жертви духовні, приємні для Бога через Ісуса Христа. | 5 І самі, як живе каміння, споруджуйте із себе дім духовний, священство святе, аби приносити духовні пожертви, приємні для Бога через Ісуса Христа. | 5 А й самі віддайтеся, мов живе каміння, щоб з нього збудувати духовний дім, на святе священство, щоб приносити духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа. | 5 І ви самі, мов живе каміння, будуйтеся на духовний дім, на святе священство, щоб принести духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа. | 5 і самі, яко живе каміннє, будуйте дім духовний, сьвященство сьвяте, щоб приношено духовні жертви любоприємні Богу через Ісуса Христа. |
6 Бо стоїть у Писанні: Ось кладу Я на Сіоні Каменя вибраного, наріжного, дорогоцінного, і хто вірує в Нього, той не буде осоромлений! | 6 Бо сказано в Писанні: Ось, Я кладу на Сіоні каменя головного, наріжного, вибраного, найдорожчого, і хто вірує в Нього, не осоромиться. | 6 Бо в Письмі стоїть: «Ось я кладу в Сіоні камінь наріжний, вибраний, дорогоцінний. Хто вірує в нього, не осоромиться.» | 6 Бо написано в Писанні: Ось, кладу на Сіоні камінь наріжний, вибраний, коштовний, і хто вірить у нього, не буде осоромлений. | 6 Тим то й стоїть в писанню: `Ось, кладу в Сионї угольний, камінь, вибраний, дорогий; і віруючий в Него не осоромить ся.` |
7 Отож бо, для вас, хто вірує, Він коштовність, а для тих, хто не вірує камінь, що його занедбали були будівничі, той наріжним став каменем, | 7 Отож, Він для нас, віруючих, коштовність, а для невіруючих камінь, котрим знехтували будівничі, але котрий став наріжним каменем спотикання і каменем спокуси, | 7 Вам, отже, що віруєте, - честь! Для тих же, що не вірять, камінь, що відкинули будівничі, - він став головним на углі, | 7 Отже, вам, що віруєте, - честь; а тим, хто не вірує, - камінь, що його знехтували будівничі; він став наріжним: | 7 Оце ж вам віруючим, - дорогий, неслухняним же `камінь, що відкинули будівничі, та став ся у голову угла, - камінь спотикання і скеля поблазнї`; |
8 і камінь спотикання, і скеля спокуси, і об нього вони спотикаються, не вірячи слову, на що й призначені були. | 8 Об котрий вони спотикаються, не підкоряючись Слову, на що вони й були призначені. | 8 каменем спотикання і скелею падіння. Вони об нього спотикаються, бо не вірять у слово, на що вони й були призначені. | 8 і каменем спотикання, і каменем спокуси. Вони спотикаються, не вірячи в слово; на це вони й призначені. | 8 і спотикають ся, не слухаючи слова, на що вони й полишені. |
9 Але ви вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого, | 9 Але ви – рід вибраний, царське священство, народ святий, люди, взяті у власність Божу, щоб сповіщати досконалості Того, Хто Покликав вас із пітьми до дивовижного Свого світла; | 9 Ви ж - рід вибраний, царське священство, народ святий, люд, придбаний на те, щоб звістувати похвали того, хто вас покликав з темряви у дивне своє світло; | 9 А ви - рід вибраний, царське священство, святий народ, обраний народ, щоб звіщати чесноти того, хто вас покликав із темряви до дивовижного його світла. | 9 Ви ж - рід вибраний, царське сьвященство, нарід сьвятий, люде прибрані, щоб звіщали чесноти Покликавшого вас із темряви у дивне своє сьвітло; |
10 колись ненарод, а тепер народ Божий, колись непомилувані, а тепер ви помилувані! | 10 Колись не народ, а нині народ Божий; колись непомилувані, а нині помилувані. | 10 ви, колись - не народ, а тепер народ Божий, непомилувані, а тепер помилувані. | 10 Ви, що колись були не народ, а тепер Божий народ, ви що колись були непомилувані, а тепер помилувані. | 10 ви, колись і не народ, а тепер народ Божий; непомилувані, а тепер помилувані. |
11 Благаю вас, любі, як приходьків та подорожніх, щоб ви здержувались від тілесних пожадливостей, що воюють проти душі. | 11 Улюблені! Благаю вас як зайшлих і мандрівників, щоб ви ухилялися від пожадливостей плоті, що повстають на душу; | 11 Молю вас, любі, як чужоземців і перехожих, щоб ви стримувалися від пожадливостей тіла, які проти душі воюють. | 11 Любі, благаю вас, як чужинців і мандрівників, стримуватися від тілесних хтивостей, що воюють проти душі, | 11 Любі, молю, як чужосторонцїв і прохожих, ухилятись від тїлесного хотїння, котре воює проти душі, |
12 Поводьтеся поміж поганами добре, щоб за те, за що вас обмовляють вони, немов би злочинців, побачивши добрі діла, славили Бога в день відвідання. | 12 Щоб жити доброчинним життям поміж поганами, щоб вони за те, що лихословлять вас, мов злодіїв, забачивши добрі діяння ваші, прославили Бога у день відвідин. | 12 Тримайтеся між поганами доброї поведінки, щоб у тому, в чому вони вас обмовляють, як злочинців, приглянувшись пильніше до ваших добрих вчинків, вихваляли Господа в день відвідин. | 12 добре проводити своє життя між поганами, щоб за те, за що вас обмовляють, мов злочинців, - побачивши добрі діла, прославили Бога в день відвідин. | 12 і вести добре життє своє між поганами, щоб, у чому судять вас яко лиходїїв, наглядаючи добрі дїла (ваші), славили Бога в день одвідання. |
13 Отож, коріться кожному людському творінню ради Господа, чи то цареві, як найвищому, | 13 Тож будьте покірні всілякому людському урядові, для Господа: Чи цареві, як верховній владі, | 13 Коріться ради Господа кожній людській установі: чи то цареві верховному володареві, | 13 Підкоріться, [отже], всякому людському створінню задля Господа, - чи цареві, як володареві, | 13 Тим то коріть ся всякому чоловічому начальству ради Господа: чи то цареві, яко значному, |
14 чи то володарям, як від нього посланим для карання злочинців та для похвали доброчинців. | 14 Чи намісникам, що від нього наставлені для покарання злочинців і для заохочення доброчинців, – | 14 чи то правителям, ним посланим на кару лиходіям і похвалу доброчинцям | 14 чи правителям, як від нього посланим для карання злочинців, та для похвали доброчинцям. | 14 чи то начальникам, яко від него посланим на одмщеннє лиходїям, а на хвалу добротворцям. |
15 Бо така Божа воля, щоб доброчинці гамували неуцтво нерозумних людей, | 15 Бо така є воля Божа, щоб ми, коли чинимо добро, затуляли вуста невігластву безумних людей, | 15 Така бо воля Божа, щоб ви, добро творивши, змусили мовчати неуцтво безглуздих. | 15 Бо така Божа воля, щоб, роблячи добро, приборкувати нерозсудливість немудрих людей, | 15 Така бо воля Божа, щоб ви, роблячи добро, затикали уста невіжи безрозумних людей, |
16 як вільні, а не як ті, що мають волю на прикриття лихого, але як раби Божі. | 16 Як вільні, а не так, як ті, що використовують волю для прикриття лихого, але як служники Божі. | 16 Поводьтесь як вільні, та не як ті, що з волі роблять покривало злоби, але як слуги Божі. | 16 як вільні, а не як ті, що мають волю за покривало для злоби; але як раби Божі. | 16 яко свобідні, а не яко ті, що мають свободу за покриттє злоби, а яко слуги Божі. |
17 Шануйте всіх, братство любіть, Бога бійтеся, царя поважайте. | 17 Усіх поважайте, братство любіть, Бога бійтеся, царя шануйте. | 17 Усіх поважайте, любіть усіх братів, Бога страхайтеся, царя шануйте. | 17 Шануйте всіх, любіть братів, бійтеся Бога, поважайте царя. | 17 Усїх шануйте; браттівство любіте; Бога лякайтесь; царя честїть. |
18 Раби, коріться панам із повним страхом, не тільки добрим та тихим, але й прикрим. | 18 Слуги, з усіляким страхом підкоряйтеся володарям, не лише добрим і лагідним, але й суворим. | 18 Слуги, з глибокою пошаною коріться панам вашим, і то не тільки добрим та лагідним, але й прикрим. | 18 Раби, коріться панам із повним страхом, а не тільки добрим та лагідним, а й прикрим. | 18 Слуги, з усяким страхом корітесь панам, не тільки добрим і лагідним, а також лукавим. |
19 Бо то вгодне, коли хто, через сумління перед Богом, терпить недолю, непоправді страждаючи. | 19 Бо те угодне Богові, якщо хтось, не забуваючи Бога, терпить скорботи, страждаючи несправедливо. | 19 Бо то благодать, коли хтось свідомо, заради Бога, терпить злидні, страждаючи несправедливо. | 19 Бо це любе [Богові], коли хто через сумління задля Бога терпить скорботи, страждаючи несправедливо. | 19 Се бо угодно перед Богом, коли хто ради совісти Божої переносить смуток, страждаючи не по правдї. |
20 Бо яка похвала, коли терпите ви, як вас б'ють за провини? Але коли з мукою терпите за добрі вчинки, то це вгодне Богові! | 20 Бо яка то похвала, коли ви терпите, як б‘ють вас за провини? Але якщо вчиняєте добро і страждаєте, це приймається Богом. | 20 Яка бо похвала страждати, коли вас б'ють за те, що ви завинили? Але коли ви, робивши добро, за те страждаєте і переносите страждання терпеливо - це благодать у Бога. | 20 Бо яка похвала, якщо кари зазнаєте за провини? Але коли терпите й переносите, роблячи добро, це любе Богові. | 20 Яка бо похвала, коли, согрішаючи й биті в лице, терпите? Тільки коли добре робите, і, страждаючи терпите, то се угодно перед Богом. |
21 Бо на це ви покликані. Бо й Христос постраждав за нас, і залишив нам приклада, щоб пішли ми слідами Його. | 21 Власне, ви для цього покликані; тому що й Христос постраждав за нас, залишивши нам приклад, щоб ми йшли Його слідами. | 21 Власне, на це ви покликані, бо й Христос страждав за вас також, лишивши вам приклад, щоб ви йшли його слідами; | 21 На це ви були покликані, тому що й Христос потерпів за нас, полишивши нам приклад, щоб ми ішли Його слідами. | 21 На се бо ви покликані, бо і Христос страждав за вас, оставляючи вам приклад, щоб ви йшли слїдом за Його стопами; |
22 Не вчинив Він гріха, і не знайшлося в устах Його підступу! | 22 Котрий не вчинив жодного гріха, і не було знайдено лестощів у Його устах. | 22 той, хто не вчинив гріха, і підступу в його устах не знайшлося, | 22 Він не вчинив гріха, і не знайдено омани в його вустах; | 22 котрий не зробив гріха, анї не знайдено підступу в устах Його; |
23 Коли був лихословлений, Він не лихословив взаємно, а коли Він страждав, не погрожував, але передав Тому, Хто судить справедливо. | 23 Коли Його лихословили, Він не лихословив навзаєм; страждаючи, не погрожував, але залишив те Судді Праведному; | 23 хто був злословлений, але сам, навпаки, не злословив, хто страждав, та не погрожував, а здався на того, який судить справедливо; | 23 Він, коли був лихословлений, не лихословив, страждаючи не погрожував, а передавав тому, хто судить справедливо. | 23 котрий, злословлений, не злословив, і страждаючи, не грозив, а передав Судячому праведно; |
24 Він тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево, щоб ми вмерли для гріхів та для праведности жили; Його ранами ви вздоровилися. | 24 Він гріхи наші Сам підніс Тілом Своїм на дерево, щоб ми, звільнившися від гріхів, жили для правди: ранами Його ви уздоровилися. | 24 він сам у своїм тілі виніс наші гріхи на дерево, щоб ми, вмерши для гріхів, жили для справедливости, - ми, що його синяками зцілились. | 24 Він сам своїм тілом підніс наші гріхи на дерево, щоб ми, вмерши для гріхів, жили для справедливости; Його ж ранами ви одужали. | 24 котрий гріхи наші сам піднїс на тїлї своїм на дереві, щоб ми, для гріхів умерши, правдою жили; котрого `ранами сцїлились`. |
25 Ви бо були як ті вівці заблукані, та ви повернулись до Пастиря й Опікуна ваших душ. | 25 Бо ви були, як вівці заблуклі, не маючи пастиря; але зараз повернулися до Пастиря і Охоронця ваших душ. | 25 Бо ви блукали, немов вівці, але тепер повернулися до пастиря і наставника душ ваших. | 25 Бо ви були як заблукані вівці, а тепер повернулися до пастиря і наставника ваших душ. | 25 Були бо ви, як вівцї блукаючі; тільки ж вернулись нинї до Пастиря і Владики душ ваших. |