1 І послав Ісус, син Навинів, із Ситтіму двох таємних вивідувачів, говорячи: Ідіть, розгляньте цей Край та Єрихон. І вони пішли, і ввійшли до дому однієї блудниці, а ім'я їй Рахав. І переночували вони там. | 1 І послав Ісус, син Навинів, із Ситтіму двох вивідувачів таємно, і сказав: `Підіть, роздивіться землю та Єрихон.` [Двоє юнаків] пішли і прийшли в дім блудниці на ймення Рахав, і лишилися там ночувати. | 1 З Шіттіму послав Ісус Навин двох чоловіків потай на розглядини, наказавши їм: “Ідіть, обстежте країну, особливо ж Єрихон.” Пішли вони та й зайшли в хату блудниці, на ім'я Рахав, та й заночували там. | 1 І післав Ісус син Навина з Саттіна двох молодців розвідати (землю), кажучи: Підіть і огляньте землю і Єрихон. І, пішовши, два молодці ввійшли до Єрихону і ввійшли до хати жінки розпусниці, якої імя Раав, і замешкали там. | 1 Йозуа же Нуненко послав із Ситтима два чоловіки на розглядини потай миру та й наказав: Ідїть огледїте країну до Ерихона. І пійшли вони тай зайшли в хату до блудницї, на імя Рагаба, та й полягали там спати. |
2 І було донесено єрихонському цареві, говорячи: Ось цієї ночі прийшли сюди якісь люди з Ізраїлевих синів, щоб вивідати цей Край. | 2 І повідали цареві Єрихонському: Ось, якісь люди із синів Ізраїля прийшли сюди цієї ночі, щоб вивідати землю. | 2 Але цареві єрихонському було донесено: “Ось прийшли сюди цієї ночі якісь люди з ізраїльтян на розглядини краю.” | 2 І сповіщено цареві Єрихону, кажучи: Мужі з ізраїльських синів ввійшли сюди розвідати землю. | 2 І донесено цареві Ерихонському: Прийшли сьогоднї в ночі якісь люде з Ізрайлитян на розглядини в землю. |
3 І послав єрихонський цар до Рахави, говорячи: Виведи тих людей, що до тебе прийшли, що ввійшли до твого дому, бо вони прийшли, щоб вивідати ввесь цей Край. | 3 Цар Єрихонський послав сказати Рахаві: `Видай людей, котрі прийшли до тебе, які увійшли в дім твій; бо вони прийшли, щоб вивідати всю землю.` | 3 І послав цар єрихонський до Рахав з наказом: “Виведи людей, що прибули до тебе та й увійшли до тебе в хату, бо вони прийшли обстежити всю країну.” | 3 І післав єрихонський цар і промовив до Раави, кажучи: Виведи мужів, що ввійшли до твоєї хати вночі, бо прийшли розвідати землю. | 3 І послав цар Ерихонський до Рагаби з наказом: Видай людей, що прийшли до тебе тай увійшли до тебе в хату, бо вони прийшли розгледїти всю країну. |
4 А та жінка взяла двох тих людей, та й сховала їх. І сказала: Так, приходили були до мене ті люди, та я не знала, звідки вони. | 4 Але жінка взяла двох юнаків тих і сховала їх, і сказала: `Справді, приходили до мене, але я не відала, звідки вони. | 4 А молодиця, що взяла була й сховала обох чоловіків, каже: “Воно правда, що прийшли були до мене чоловіки, та звідкіль вони, мені не відомо. | 4 І жінка, взявши мужів, заховала їх і сказала їм мовлячи: Мужі ввійшли до мене, | 4 Молодиця ж узяла обох чоловіків і сховала їх, та й каже тодї: Се так, приходило до мене двох, та я не знала, звідкі вони; |
5 А коли замикалася брама зо смерком, то ті люди вийшли. Не знаю, куди ті люди пішли. Швидко женіться за ними, то ви доженете їх. | 5 Коли ж у сутінках належало зачиняти браму, тоді вони вийшли. Не знаю, куди ті люди пішли. Женіться швидше за ними, то ви доженете їх`. | 5 Але як смеркалось і мали замикатись брами, вони вийшли; не знаю, кудою подалися ці люди. Поспішіться за ними, то й наздоженете їх.” | 5 а як брама замикалася в темряві, і вийшли мужі. Не знаю куди пішли. Женіться за ними, може схопите їх. | 5 А як засовувано ввечорі потемки двері, так вони й пійшли собі. Куди сї люде пійшли, не знаю; однакже наздоганяйте їх швидко, так певно наздоженете! |
6 А вона відвела їх на дах, та й сховала їх у жмутах льону, що були зложені в неї на даху. | 6 А сама відвела їх на покрівлю і сховала їх поміж снопами льону, які поскладала вона певним чином на покрівлі. | 6 Сама ж, вивівши їх на покрівлю, сховала у льнянім бадиллі, що було складене в неї на горищі. | 6 Вона ж вивела їх на стрих і заховала їх в льоні, що зібраний в неї на стриху. | 6 Вона ж одвела їх на крівлю хати, та й сховала в снопах льону, що складено було в неї на горищі. |
7 А ті люди погналися за ними йорданською дорогою аж до бродів; а браму замкнули, як тільки вийшла погоня за ними. | 7 [А послані] люди гналися за ними шляхом на Йордан до самісінької переправи; а браму [тої ж миті] зачинили, після того, як погоня подалася за ними. | 7 От люди й кинулися за ними навздогін шляхом до Йордану, до броду; і зараз же, як вийшли ті, що гналися за ними, замкнено (міську) браму. | 7 І мужі гналися за ними дорогою до Йордану, до переходів, і брама була замкнена. І сталося як вийшли ті, що гналися за ними, | 7 Люде ж ті вганяли за ними по дорозї до Йорданї, до броду, а міські ворота замкнено, скоро повиходили люде, що за ними гнались. |
8 І поки вони лягли спати, то вона ввійшла до них на дах, | 8 Передніше, аніж вони (юнаки) полягали спати, вона зійшла до них на покрівлю | 8 Перше ніж поклалися ті спати, вийшла вона до них на горище, | 8 і скорше ніж поклалися вони спати, вона вийшла до них на стрих | 8 Перше ж нїж повкладались ті спати, прийшла вона до них на горище, |
9 і сказала до тих людей: Я знаю, що Господь дав вам цей Край, і що жах перед вами напав на нас, і що всі мешканці цього Краю умлівають зо страху перед вами. | 9 І сказала їм: Я знаю, що Господь віддав землю оцю вам; бо ви нагнали жаху на всіх нас, і всі мешканці землі цієї виповнилися од вас страхом. | 9 та й каже до них: “Я знаю, що Господь дав вам цей край, бо на нас напав страх перед вами, й усі мешканці краю помліли перед вами; | 9 і сказала до них: Знаю, що Господь дав вам землю, бо ваш страх напав на нас. | 9 Та й каже їм: Я добре знаю, що Господь надїлив сю землю вам, бо на нас напав страх перед вами і всї осадники сієї землї помлїли перед вами; |
10 Бо ми чули те, що Господь висушив воду Червоного моря перед вами, коли ви виходили з Єгипту, і що зробили ви обом аморейським царям, що по той бік Йордану, Сигонові та Оґові, яких ви вчинили закляттям. | 10 Бо ми чули, як Господь висушив перед вами воду Червоного моря, коли ви йшли з Єгипту, і як учинили ви з двома царями аморейськими за Йорданом, з Сигоном і Оґом, котрих ви ущент понищили. | 10 чували ми про те, як Господь висушив був воду у Червонім морі перед вами, як ви виходили з Єгипту, і про те, що ви були вчинили обом царям аморійським, Сихонові та Огові, по тім боці Йордану, що ви їх вигубили. | 10 Бо ми почули, що Господь Бог висушив Червоне море перед вашим лицем, коли ви виходили з єгипетскої землі, і те, що зробив двом аморейським царям, які були на другому боці Йордану, Сіону і Оґу, яких ви вигубили. | 10 Бо ми чували про те, як Господь висушив воду в Червоному морі перед вами, як ійшли ви з Египту, і що ви вчинили обом царям Аморійським, що були по тім боцї Йорданї, Сигонові та Огові, що ви їх вигубили; |
11 І чули ми це, і зомліло наше серце, і не стало вже духу в людини зо страху перед вами, бо Господь, Бог ваш, Він Бог на небесах угорі й на землі долі! | 11 Коли ми почули про це, знесиліло серце наше, і в жодному [з нас] не стало духу супроти вас; бо Господь, Бог ваш, є Бог на небі вгорі і на землі внизу. | 11 Почули ми про це, й охляло серце наше, і ні в кого нема більш духу перед вами, бо Господь, Бог ваш - Бог на небі вгорі і на землі внизу. | 11 І ми, почувши, жахнулися нашим серцем, і не стало більше душі в нікому з нас від вашого лиця, бо Господь Бог ваш Бог високо на небі і на землі вдолі. | 11 Як же ми про те перечули, так серця повдавались у тугу і в кожного зомлїло серце перед вами; бо Господь, Бог ваш, се Бог на небі вгорі і на землї внизу. |
12 А тепер присягніть мені Господом, що як я вчинила з вами милість, так зробите й ви милість з домом батька мого, і дасте мені правдивого знака. | 12 Отож, присягніться мені Господом, я благаю вас, що, як я вчинила вам милість, так і ви учините милість домові батька мого; і дасте мені певну ознаку, | 12 Отож кляніться мені, прошу, Господом, що за мою добрість до вас і ви теж покажете добрість домові батька мого, вдайте мені певний знак, | 12 І тепер покленіться мені Господом Богом, що томущо я вам чиню милосердя, вчините і ви милосердя в домі мого батька | 12 Тим же то забожітесь менї Господом, що за мою добрість до вас і ви покажете добрість домові отця мого тай дайте менї вірний знак, |
13 І зоставите при житті батька мого, і матір мою, і братів моїх, і сестер моїх, і все, що їхнє, і врятуєте наше життя від смерти. | 13 Що ви збережете живими батька мого і матір мою, і братів моїх, і сестер моїх, і всіх, хто є у них, і захистите наше життя від смерти. | 13 що зоставите живими батька мого й матір мою, і братів моїх, і сестер моїх, і всіх тих, що їм належать, і вирятуєте життя наше від смерти.” | 13 і живим оставите дім мого батька і моєї матері і моїх братів і ввесь мій дім і все, що є їхнє, і вирвете душу мою від смерти. | 13 Що ви батька мого й матїр мою, братів моїх і сестер моїх, тай усе домовництво їх зоставите живими, і нас обороните від смертї. |
14 І сказали їй ті люди: Душа наша за вас нехай віддана буде на смерть, якщо ви не відкриєте цієї нашої справи. І буде, коли Господь передаватиме нам оцей Край, то ми вчинимо тобі милість та правду. | 14 Ці люди сказали їй: Життя наше замість вас [нехай буде зроковане] на смерть, якщо ви не відкриєте цієї справи нашої; а коли Господь передасть нам землю, ми вчинимо з тобою милостиво та справедливо. | 14 І відказали їй чоловіки: “Душі наші позакладаємо за вас, якщо ви не розголосите цієї нашої справи; а коли Господь дасть нам цю землю, ми виявимо до тебе добрість і вірність.” | 14 І сказали їй мужі: Душа наша за вашу на смерть. І вона сказала: Коли передасть Господь вам місто, вчинете зі мною милосердя і правду. | 14 І відказали їй чоловіки: Наші душі позакладуємо за ваші душі, коли не зрадите нас у нашій справі; і як оддасть нам Господь сю землю, ми до тебе обернемось із добрістю й щиростю |
15 І вона спустила їх шнуром через вікно, бо дім її був у стіні міського муру, і в мурі вона жила. | 15 І спустила вона їх на мотузці через вікно; бо дім її був у міському мурі, і вона мешкала у міському мурі. | 15 Тоді вона спустила їх через вікно мотузком додолу, бо хата її була при самім мурі. | 15 І спустила їх через віконце | 15 Тодї вона поспускала їх вікном по мотузові додолу: бо хата її була при міському мурі, і жила вона коло муру. |
16 І сказала вона їм: Ідіть на гору, щоб не спіткала вас погоня. І ховайтеся там три дні, аж поки не вернеться погоня, а потому підете своєю дорогою. | 16 І сказала їм: Ідіть на гору, щоб не зустріли вас переслідувачі, і сховайтеся там на три дні, аж доки не повернуться ті, що погналися [за вами], а тоді підете вашим шляхом. | 16 І сказала їм: “Ідіть у гори, щоб не надибала вас погоня, й переховайтесь там три дні, поки не повернеться погоня назад, а тоді підете собі вашою дорогою.” | 16 і сказала їм: Ідіть в гори, щоб не зустріли вас ті, що женуться, і переховуватиметесь там три дні, доки не повернуться ті, що женуться за вами, після цього і підете вашою дорогою. | 16 І мовляла вона їм: Берітесь у гори, ато погоня наткнеться на вас; загайтесь там ховаючись три днї, покіль погоня вернеться, а там уже пійдете своєю дорогою. |
17 І сказали до неї ті люди: Ми будемо чисті від цієї присяги тобі, що ти заприсягла нас, якщо ти не вчиниш так. | 17 І сказали їй ті люди: Ми вільними будемо від твоєї клятви, котрою ти нас закляла, [якщо не вчиниш так]: | 17 Відказали їй чоловіки: “Ми хочемо виконати клятву, якою ти змусила нас поклястись. | 17 І сказали до неї мужі: Ми є чисті в цій твоїй клятві. | 17 І відказали їй чоловіки: Ми ж додержимо божби, що примусила нас побожитись. |
18 Оце, як ми будемо входити до Краю, то ти прив'яжеш шнурка з цієї нитки червені в вікні, що ти ним нас спустила. А батька свого, і матір свою, і братів своїх, і ввесь дім свого батька збереш до себе до дому. | 18 Ось, як ми прийдемо на цю землю, ти прив'яжи червону мотузку до вікна, через котре ти нас спустила, а батька і матір твоїх, усю родину батька твого збери до себе у дім твій. | 18 Ось як ми увійдемо в землю, ти прив'яжеш до вікна, через яке спустила нас долів, оту червоноткану мотузку й збереш до себе в хату твого батька і твою матір, і твоїх братів, і всю родину твого батька. | 18 Ось ми входимо в часть міста, і покладеш знак, цей червоний шнурок вивісиш у вікні, яким ти нас ним спустила, а твого батька і твою матір і твоїх братів і ввесь дім твого батька збереш в себе до твоєї хати. | 18 Як же увійдемо в'цю землю, мусиш тодї привязати червону мотузку тут до вікна, що спустила нас додолу, та поприводь у хату до себе твого батька, і твою матїр і твої брати і всю родину вашу. |
19 І буде, усі, хто вийде з дверей твого дому назовні, кров його на голові його, а ми чисті. А всі, хто буде в домі з тобою, кров його на голові нашій, якщо наша рука буде на ньому. | 19 І якщо хто-небудь вийде за двері дому твого, того кров на голові його, а ми не завинили, і хто буде з тобою в домі [твоєму], того кров на голові нашій, якщо чиясь рука торкнеться його. | 19 Хто ж вийде за двері твоєї хати на вулицю, кров його буде на його голові, а ми будемо безвинні. Усіх же тих, що будуть із тобою в хаті - кров їх на нашій голові, якби хто до них приторкнувся. | 19 І буде, що кожний, хто вийде надвір через двері твоєї хати, собі буде винний, а ми невинні в цій твоїй клятві, і за тих, які з тобою будуть в твоїй хаті, ми будемо винні. | 19 Хто тодї вийде за твої ворота на улицю, кров його буде на його голові, а ми будемо безвинні. Усї ж ті, що будуть із тобою тут, за них ми одвічати мем, коли б хто приторкнувсь до них. |
20 А коли ти відкриєш цю нашу справу, то ми будемо чисті від присяги тобі, якою ти заприсягла нас. | 20 Якщо ж ти відкриєш оцю нашу справу, то ми також вільні будемо від клятви твоєї, котрою ти нас закляла. | 20 Коли ж ти розголосиш про цю нашу справу, ми будемо вільні від клятви, якою ти нас примусила поклястись.” | 20 Якщо ж хтось нам перешкодить чи виявить ці наші слова, будемо невинні в цій твоїй клятві. | 20 Коли ж ти зрадиш нас у 'цїй нашій справі, ми будемо свобідні від сієї нашої божби, що мусїли побожитись тобі. |
21 А вона сказала: Як ви сказали, нехай буде воно так. І відпустила їх, а вони пішли. І вона прив'язала в вікні червоного суканого шнурка. | 21 Вона сказала: Нехай буде за словом вашим! І відпустила їх, і вони пішли, а вона прив'язала до вікна червону мотузку. | 21 Вона їм каже: “Гаразд, нехай буде по вашому.” І відпустила їх, і як вони пішли, прив'язала червону мотузку до вікна. | 21 І сказала їм: За словом вашим так хай буде, і їх відіслала. | 21 Вона ж їм каже: Нехай станеться по вашому слову. Тут відпустила їх, і пійшли вони своєю дорогою, а вона привязала до вікна червону мотузку. |
22 І вони пішли, і вийшли на гору, та й сиділи там три дні, аж поки вернулася погоня. І шукала погоня по всій дорозі, та не знайшла їх. | 22 Вони рушили і прийшли на гору, і пробули та три дні, доки не повернулися ті, що гналися за ними. Переслідувачі шукали їх по всій дорозі, і не знайшли. | 22 Пішли ті і, прибувши в гори, просиділи там три дні, аж поки не повернулася погоня, що їх шукала скрізь по дорозі, але не найшла. | 22 І вони відійшли і пішли в гори і остались там три дні. І ті, що гналися пошукали по всіх дорогах і не знайшли. | 22 І побрались вони в гори та й гаялись там три днї, покіль погоня вернулась. Погоня ж шукала їх скрізь по дорозї, та не знайшла. |
23 І повернулися ті два мужі, і зійшли з гори, і перейшли Йордан, і прийшли до Ісуса, сина Навинового, та й розповіли йому все, що їх спіткало. | 23 Таким чином два оці чоловіки рушили назад, зійшли з гори, перейшли Йордан, прийшли до Ісуса, сина Навинового, і переказали йому все, що з ними сталося. | 23 Тоді оті два чоловіки, спустившися з гір, повернулися назад, перейшли (через Йордан), прийшли до Ісуса Навина і розповіли йому все, що їх спіткало. | 23 І повернулися два молодці і зійшли з гори і перейшли до Ісуса сина Навина і розповіли йому все, що трапилося їм. | 23 Вернулись потім два чоловіки і спустились із гір, а перейшовши Йордань, прийшли до Йозея Нуненка, і оповіли йому про все, що спіткало їх. |
24 І сказали вони до Ісуса: Справді Господь дав у нашу руку всю цю землю, а всі мешканці цього Краю омліли зо страху перед нами. | 24 І сказали Ісусові: Справді Господь передав усю землю оцю в наші руки, і всі мешканці землі у страхові од нас. | 24 І сказали вони Ісусові: “Господь віддав нам у руки всю землю, а всі її мешканці отетеріли перед нами.” | 24 І сказали до Ісуса, що: Видав Господь в нашу руку всю землю, і кожний що живе на тій землі, набрався від нас страху. | 24 І промовив Йозей: Подав нам Господь в руки всю землю: бо й усї осадники тієї країни помлїли перед нами. |