1 Через це подобає нам більше вважати на почуте, щоб ми не відпали коли. | 1 Ось чому ми маємо бути особливо уважні до почутого, щоб не відпасти. | 1 Тому ми мусимо вважати дуже пильно на те, що почули, щоб, бува, нас не знесло з дороги. | 1 Ось чому ми повинні бути дуже уважними до почутого, щоб часом не відпасти. | 1 Тим подобає нам більше вважати на те, що чували, щоб инодї не відпасти. |
2 Коли бо те слово, що сказали його Анголи, було певне, а всякий переступ та непослух прийняли справедливу заплату, | 2 Бо якщо через Ангелів повідане Слово було тверде, і всілякий злочин і непослух одержували праведну відплату, | 2 Бо коли слово, оголошене ангелами, було таке зобов'язуюче, що всякий його переступ і непослух приймав справедливу кару, | 2 Бо якщо слово, сказане ангелами, було певним, і кожний переступ та непослух дістали справедливу відплату, | 2 Бо коли промовлене ангелам слово було певне, і всякий переступ і непослух прийняв праведну відплату, |
3 то як ми втечемо, коли ми не дбали про таке велике спасіння? Воно проповідувалося спочатку від Господа, ствердилося нам через тих, хто почув, | 3 То яким чином ми уникнемо, збайдужівши до такого рятунку, котрий спочатку проповідувався Господом, а тоді у нас утвердився від Нього, котрі чули Його, | 3 то як утечемо ми, коли занедбаємо таке велике спасіння? Воно, спочатку проповідане Господом, було підтверджене нам тими, що його чули, | 3 то як ми уникнемо її, якщо занедбаємо таке велике спасіння? Воно мало початок у проповіді Господа, і було пітверджене в нас тими, хто його почув. | 3 то як нам утекти, що недбали про таке велике спасеннє? котре, почавши проповідувати ся через Господа, від тих що чули, нам стверджене, |
4 коли Бог був засвідчив ознаками й чудами, і різними силами та обдаруванням Духом Святим із волі Своєї. | 4 При свідченні від Бога ознаками й дивами, і різними силами та обдаруванням Духом Святим з Його волі? | 4 коли Бог засвідчив знаками, дивами й різними потугами, ще й дарами Святого Духа, що їх він розділює за своєю волею. | 4 А Бог свідчив знаками, і чудами, і різними силами, і роздаванням Святого Духа - за своєю волею. | 4 як сьвідкував Бог ознаками і чудесами, і всякими силами, і роздаваннєм Духа сьвятого, по своїй волї. |
5 Бо Він не піддав Анголам світ майбутній, що про нього говоримо. | 5 Бо не Ангелам Бог підкорив майбутній світ, про котрий говоримо; | 5 Не ангелам бо підкорив він світ майбутній, про який ми говоримо. | 5 Бо не ангелам підпорядкував майбутній світ, про який говоримо. | 5 Не ангелам бо покорив вселенну грядущу, про котру глаголемо; |
6 Але хтось десь засвідчив був, кажучи: Що є чоловік, що Ти пам'ятаєш про нього, і син людський, якого відвідуєш? | 6 Навпаки, десь засвідчив хтось, кажучи: Що є людина, що Ти пам‘ятаєш про неї? Або син людський, що Ти навідуєшся до нього? | 6 Бо десь хтось засвідчив, кажучи: «Що таке людина, що ти про неї пам'ятаєш? Або син чоловічий, що ти навідуєшся до нього? | 6 Засвідчив же десь хтось, кажучи: Чим є людина, що пам'ятаєш про неї, або людський син, що навідуєшся до нього? | 6 засьвідкував же хтось десь, глаголючи: Що таке чоловік, що памятаєш його, або син чоловічий, що одвідуєш його? |
7 Ти його вчинив мало меншим від Анголів, і честю й величністю Ти вінчаєш його, і поставив його над ділами рук Своїх, | 7 Не забагато Ти вчинив його меншим від Ангелів і славою, і честю увінчав його, і настановив його над діяннями рук Твоїх; | 7 Ти вчинив його малощо меншим від ангелів. Увінчав його славою і честю. | 7 Ти зробив її не набагато меншою від ангелів, ти увінчав її славою і честю; | 7 Умалив єси його малим чим од ангелів; славою і честю вінчав єси його, і поставив єси його над дїлами рук Твоїх; |
8 усе піддав Ти під ноги йому! А коли Він піддав йому все, то не залишив нічого йому непідданого. А тепер ще не бачимо, щоб піддане було йому все. | 8 Усе підкорив під ноги його. А коли підкорив йому все, то не залишив нічого не підкореного йому. Але нині ще не бачимо, щоб усе йому підкорене було; | 8 Усе підкорив йому під ноги.» А коли все підкорив під нього, то не лишив нічого, що було б йому непідкореним. Та нині ще не бачимо, щоб йому все було підкорене, | 8 все підкорив ти під її ноги. Коли ж підпорядкував їй усе, то не залишив нічого, що не було б їй не підпорядковане. Тепер же ще не бачимо, щоб їй усе було підпорядковане. | 8 все покорив єси під ноги його. А впокоривши йому все, нїчого не зоставив невпокореним йому. Тепер же ще не бачимо, щоб усе було йому впокорене, |
9 Але бачимо Ісуса, мало чим уменшеним від Анголів, що за перетерплення смерти Він увінчаний честю й величністю, щоб за благодаттю Божою смерть скуштувати за всіх. | 9 Але бачимо, що за страждання, які витерпів через смерть, а відтак був увінчаний славою і честю Ісус, Котрий на певний час був принижений перед Ангелами, щоб Йому, за благодаттю Божою, прийняти смерть за всіх. | 9 а бачимо Ісуса, який за те, що перетерпів смерть, увінчаний славою і честю, який на малу хвилину був нижче ангелів, щоб благодаттю Божою зазнати за всіх смерти. | 9 А бачимо Ісуса, який через терпіння смерти був увінчаний славою і честю, який не набагато був меншим від ангелів, щоб за Божою ласкою зазнати за всіх смерти. | 9 а бачимо Ісуса, малим чим умаленого від ангелів, за муку смерти увінчаного славою й честю, щоб благодаттю Божою за всїх пожив смерти. |
10 Бо належало, щоб Той, що все ради Нього й усе від Нього, Хто до слави привів багато синів, Провідника їхнього спасіння вчинив досконалим через страждання. | 10 Бо мало статися, щоб Той, для Котрого все і від Котрого все, приведенням багатьох синів до слави ученням Вождя порятунку їхнього, вчинив досконалим через страждання. | 10 Годилось бо йому, - заради якого все і через якого все, що ввів багато синів у славу, - вдосконалити стражданням того, хто дав почин їхньому спасінню. | 10 Бо так і мало бути, що він, - задля якого все і через якого все, який привів багатьох синів до слави, - удосконалив був стражданнями провідника їхнього спасіння. | 10 Подобало бо Тому, про кого все і ким усе, що привів многих синів у славу, починателя спасення їх страданнями звершити. |
11 Бо Хто освячує, і ті, хто освячується усі від Одного. З цієї причини не соромиться Він звати братами їх, кажучи: | 11 Бо той, що освячує, і ті, що освячуються, усі – від Єдиного; а тому Він не соромиться називати їх братами, кажучи: | 11 Бо той, що освячує, і ті, що освячуються, всі від одного. Тому й не соромиться називати їх братами, | 11 Бо і той, що освячує, і ті, що освячуються, - всі від одного. Через це не соромиться називати їх братами, | 11 Бо й хто осьвячує і хто осьвячуєть ся, від Одного всї; з сієї то причини не соромить ся братами звати їх, |
12 Сповіщу про Ім'я Твоє браттям Своїм, буду хвалити Тебе серед Церкви! | 12 Повідаю ймення Твоє братам Моїм, посеред Церкви оспіваю Тебе. | 12 коли каже: «Я звіщу ім'я твоє моїм братам, хвалитиму тебе серед громади.» | 12 кажучи: Сповіщу твоє ім'я моїм братам, серед церкви оспівуватиму тебе. | 12 глаголючи: Звїщу імя Твоє браттю моєму, посеред церкви сьпівати му хвалу Тобі. |
13 І ще: На Нього я буду надіятися! І ще: Ото Я та діти, яких Бог Мені дав. | 13 І – ще: Я буду сподіватися на Нього. І – ще: Ось, Я і діти, котрих дав Мені Бог. | 13 І ще: «Буду надіятись на нього.» Та й: «Ось я і діти, що їх Бог мені дав.» | 13 І знову: Я буду надіятися на нього. І ще: Ось я і діти, яких мені дав Бог. | 13 І знов: Надїяти мусь на Него. І знов: Ось я і дїти, що дав менї Бог. |
14 А що діти стали спільниками тіла та крови, то й Він став учасником їхнім, щоб смертю знищити того, хто має владу смерти, цебто диявола, | 14 А що діти стали учасниками плоті і крови, то й Він Сам також прийняв теж саме, щоб смертю через смерть зруйнувати (знищити) того, хто мав владу смерти, котрий є диявол. | 14 А що діти були учасниками тіла і крови, то й він подібно участь у тому брав, щоб смертю знищити того, хто мав владу смерти, тобто диявола, | 14 А що діти стали спільниками тіла й крови, то й він став їхнім спільником, щоб своєю смертю знищити того, хто має владу смерти, тобто диявола, | 14 Коли ж дїти стали ся спільниками тїла і крови, і Він так само спільником їх, щоб смертю знищити того, що має державу смерти, се єсть диявола, |
15 та визволити тих усіх, хто все життя страхом смерти тримався в неволі. | 15 І визволити тих, котрі від страху смерти упродовж цілого життя були поневолені рабством. | 15 і визволити тих, що їх страх смерти все життя тримав у рабстві. | 15 й визволити тих, які через страх смерти усе життя були підпорядковані рабству. | 15 і визволити тих, що з страху смерти через усе життє підневолені були рабству. |
16 Бо приймає Він не Анголів, але Авраамове насіння. | 16 Бо не Ангелів Він буде приймати, але прийматиме насіння Авраамове. | 16 Адже не ангелам іде на допомогу, а потомству Авраама. | 16 Бо не від ангелів приймає, але приймає з Авраамового насіння. | 16 Справдї бо не ангелів приймає, а насїннє Авраамове приймає. |
17 Тому мусів бути Він у всьому подібний братам, щоб стати милостивим та вірним Первосвящеником у Божих справах, для вблагання за гріхи людей. | 17 Саме тому Він мусив у всьому уподібнитися братам, аби милостивим бути і вірним першосвящеником перед Богом, щоб стати вблаганням (примиренням) за гріхи людей, | 17 Тому він мусів бути в усьому подібний до братів, щоб стати милосердним та вірним архиереєм у справах Божих на спокутування гріхів народу. | 17 Тому треба було йому в усьому уподібнитися братам, щоб бути милосердним і вірним архиєреєм перед Богом, щоб спокутувати людські гріхи. | 17 Звідсїля мусїв у всьому подобитись братам, щоб бути милосердним і вірним архиєреєм у Божому, щоб очистити гріхи людські. |
18 Бо в чому був Сам постраждав, випробовуваний, у тому Він може й випробовуваним помогти. | 18 Бо, як Сам Він вистраждав, спокушуваний, то може й спокушуваним допомогти. | 18 Тому, власне, що страждав і сам був випробуваний, він може допомогти тим, що проходять через пробу. | 18 Бо в чому сам постраждав, бувши випробованим, може допомогти й випробовуваним. | 18 У чому бо сам пострадав, спокушуваний бувши, може і тим, що спокушують ся, помогти. |