1 Через це подобає нам більше вважати на почуте, щоб ми не відпали коли.1 Ось чому ми маємо бути особливо уважні до почутого, щоб не відпасти.1 Тому ми мусимо вважати дуже пильно на те, що почули, щоб, бува, нас не знесло з дороги.1 Ось чому ми повинні бути дуже уважними до почутого, щоб часом не відпасти.1 Тим подобає нам більше вважати на те, що чували, щоб инодї не відпасти.
2 Коли бо те слово, що сказали його Анголи, було певне, а всякий переступ та непослух прийняли справедливу заплату,2 Бо якщо через Ангелів повідане Слово було тверде, і всілякий злочин і непослух одержували праведну відплату,2 Бо коли слово, оголошене ангелами, було таке зобов'язуюче, що всякий його переступ і непослух приймав справедливу кару,2 Бо якщо слово, сказане ангелами, було певним, і кожний переступ та непослух дістали справедливу відплату,2 Бо коли промовлене ангелам слово було певне, і всякий переступ і непослух прийняв праведну відплату,
3 то як ми втечемо, коли ми не дбали про таке велике спасіння? Воно проповідувалося спочатку від Господа, ствердилося нам через тих, хто почув,3 То яким чином ми уникнемо, збайдужівши до такого рятунку, котрий спочатку проповідувався Господом, а тоді у нас утвердився від Нього, котрі чули Його,3 то як утечемо ми, коли занедбаємо таке велике спасіння? Воно, спочатку проповідане Господом, було підтверджене нам тими, що його чули,3 то як ми уникнемо її, якщо занедбаємо таке велике спасіння? Воно мало початок у проповіді Господа, і було пітверджене в нас тими, хто його почув.3 то як нам утекти, що недбали про таке велике спасеннє? котре, почавши проповідувати ся через Господа, від тих що чули, нам стверджене,
4 коли Бог був засвідчив ознаками й чудами, і різними силами та обдаруванням Духом Святим із волі Своєї.4 При свідченні від Бога ознаками й дивами, і різними силами та обдаруванням Духом Святим з Його волі?4 коли Бог засвідчив знаками, дивами й різними потугами, ще й дарами Святого Духа, що їх він розділює за своєю волею.4 А Бог свідчив знаками, і чудами, і різними силами, і роздаванням Святого Духа - за своєю волею.4 як сьвідкував Бог ознаками і чудесами, і всякими силами, і роздаваннєм Духа сьвятого, по своїй волї.
5 Бо Він не піддав Анголам світ майбутній, що про нього говоримо.5 Бо не Ангелам Бог підкорив майбутній світ, про котрий говоримо;5 Не ангелам бо підкорив він світ майбутній, про який ми говоримо.5 Бо не ангелам підпорядкував майбутній світ, про який говоримо.5 Не ангелам бо покорив вселенну грядущу, про котру глаголемо;
6 Але хтось десь засвідчив був, кажучи: Що є чоловік, що Ти пам'ятаєш про нього, і син людський, якого відвідуєш?6 Навпаки, десь засвідчив хтось, кажучи: Що є людина, що Ти пам‘ятаєш про неї? Або син людський, що Ти навідуєшся до нього?6 Бо десь хтось засвідчив, кажучи: «Що таке людина, що ти про неї пам'ятаєш? Або син чоловічий, що ти навідуєшся до нього?6 Засвідчив же десь хтось, кажучи: Чим є людина, що пам'ятаєш про неї, або людський син, що навідуєшся до нього?6 засьвідкував же хтось десь, глаголючи: Що таке чоловік, що памятаєш його, або син чоловічий, що одвідуєш його?
7 Ти його вчинив мало меншим від Анголів, і честю й величністю Ти вінчаєш його, і поставив його над ділами рук Своїх,7 Не забагато Ти вчинив його меншим від Ангелів і славою, і честю увінчав його, і настановив його над діяннями рук Твоїх;7 Ти вчинив його малощо меншим від ангелів. Увінчав його славою і честю.7 Ти зробив її не набагато меншою від ангелів, ти увінчав її славою і честю;7 Умалив єси його малим чим од ангелів; славою і честю вінчав єси його, і поставив єси його над дїлами рук Твоїх;
8 усе піддав Ти під ноги йому! А коли Він піддав йому все, то не залишив нічого йому непідданого. А тепер ще не бачимо, щоб піддане було йому все.8 Усе підкорив під ноги його. А коли підкорив йому все, то не залишив нічого не підкореного йому. Але нині ще не бачимо, щоб усе йому підкорене було;8 Усе підкорив йому під ноги.» А коли все підкорив під нього, то не лишив нічого, що було б йому непідкореним. Та нині ще не бачимо, щоб йому все було підкорене,8 все підкорив ти під її ноги. Коли ж підпорядкував їй усе, то не залишив нічого, що не було б їй не підпорядковане. Тепер же ще не бачимо, щоб їй усе було підпорядковане.8 все покорив єси під ноги його. А впокоривши йому все, нїчого не зоставив невпокореним йому. Тепер же ще не бачимо, щоб усе було йому впокорене,
9 Але бачимо Ісуса, мало чим уменшеним від Анголів, що за перетерплення смерти Він увінчаний честю й величністю, щоб за благодаттю Божою смерть скуштувати за всіх.9 Але бачимо, що за страждання, які витерпів через смерть, а відтак був увінчаний славою і честю Ісус, Котрий на певний час був принижений перед Ангелами, щоб Йому, за благодаттю Божою, прийняти смерть за всіх.9 а бачимо Ісуса, який за те, що перетерпів смерть, увінчаний славою і честю, який на малу хвилину був нижче ангелів, щоб благодаттю Божою зазнати за всіх смерти.9 А бачимо Ісуса, який через терпіння смерти був увінчаний славою і честю, який не набагато був меншим від ангелів, щоб за Божою ласкою зазнати за всіх смерти.9 а бачимо Ісуса, малим чим умаленого від ангелів, за муку смерти увінчаного славою й честю, щоб благодаттю Божою за всїх пожив смерти.
10 Бо належало, щоб Той, що все ради Нього й усе від Нього, Хто до слави привів багато синів, Провідника їхнього спасіння вчинив досконалим через страждання.10 Бо мало статися, щоб Той, для Котрого все і від Котрого все, приведенням багатьох синів до слави ученням Вождя порятунку їхнього, вчинив досконалим через страждання.10 Годилось бо йому, - заради якого все і через якого все, що ввів багато синів у славу, - вдосконалити стражданням того, хто дав почин їхньому спасінню.10 Бо так і мало бути, що він, - задля якого все і через якого все, який привів багатьох синів до слави, - удосконалив був стражданнями провідника їхнього спасіння.10 Подобало бо Тому, про кого все і ким усе, що привів многих синів у славу, починателя спасення їх страданнями звершити.
11 Бо Хто освячує, і ті, хто освячується усі від Одного. З цієї причини не соромиться Він звати братами їх, кажучи:11 Бо той, що освячує, і ті, що освячуються, усі – від Єдиного; а тому Він не соромиться називати їх братами, кажучи: 11 Бо той, що освячує, і ті, що освячуються, всі від одного. Тому й не соромиться називати їх братами,11 Бо і той, що освячує, і ті, що освячуються, - всі від одного. Через це не соромиться називати їх братами,11 Бо й хто осьвячує і хто осьвячуєть ся, від Одного всї; з сієї то причини не соромить ся братами звати їх,
12 Сповіщу про Ім'я Твоє браттям Своїм, буду хвалити Тебе серед Церкви!12 Повідаю ймення Твоє братам Моїм, посеред Церкви оспіваю Тебе.12 коли каже: «Я звіщу ім'я твоє моїм братам, хвалитиму тебе серед громади.»12 кажучи: Сповіщу твоє ім'я моїм братам, серед церкви оспівуватиму тебе.12 глаголючи: Звїщу імя Твоє браттю моєму, посеред церкви сьпівати му хвалу Тобі.
13 І ще: На Нього я буду надіятися! І ще: Ото Я та діти, яких Бог Мені дав.13 І – ще: Я буду сподіватися на Нього. І – ще: Ось, Я і діти, котрих дав Мені Бог.13 І ще: «Буду надіятись на нього.» Та й: «Ось я і діти, що їх Бог мені дав.»13 І знову: Я буду надіятися на нього. І ще: Ось я і діти, яких мені дав Бог.13 І знов: Надїяти мусь на Него. І знов: Ось я і дїти, що дав менї Бог.
14 А що діти стали спільниками тіла та крови, то й Він став учасником їхнім, щоб смертю знищити того, хто має владу смерти, цебто диявола,14 А що діти стали учасниками плоті і крови, то й Він Сам також прийняв теж саме, щоб смертю через смерть зруйнувати (знищити) того, хто мав владу смерти, котрий є диявол.14 А що діти були учасниками тіла і крови, то й він подібно участь у тому брав, щоб смертю знищити того, хто мав владу смерти, тобто диявола,14 А що діти стали спільниками тіла й крови, то й він став їхнім спільником, щоб своєю смертю знищити того, хто має владу смерти, тобто диявола,14 Коли ж дїти стали ся спільниками тїла і крови, і Він так само спільником їх, щоб смертю знищити того, що має державу смерти, се єсть диявола,
15 та визволити тих усіх, хто все життя страхом смерти тримався в неволі.15 І визволити тих, котрі від страху смерти упродовж цілого життя були поневолені рабством.15 і визволити тих, що їх страх смерти все життя тримав у рабстві.15 й визволити тих, які через страх смерти усе життя були підпорядковані рабству.15 і визволити тих, що з страху смерти через усе життє підневолені були рабству.
16 Бо приймає Він не Анголів, але Авраамове насіння.16 Бо не Ангелів Він буде приймати, але прийматиме насіння Авраамове.16 Адже не ангелам іде на допомогу, а потомству Авраама.16 Бо не від ангелів приймає, але приймає з Авраамового насіння.16 Справдї бо не ангелів приймає, а насїннє Авраамове приймає.
17 Тому мусів бути Він у всьому подібний братам, щоб стати милостивим та вірним Первосвящеником у Божих справах, для вблагання за гріхи людей.17 Саме тому Він мусив у всьому уподібнитися братам, аби милостивим бути і вірним першосвящеником перед Богом, щоб стати вблаганням (примиренням) за гріхи людей,17 Тому він мусів бути в усьому подібний до братів, щоб стати милосердним та вірним архиереєм у справах Божих на спокутування гріхів народу.17 Тому треба було йому в усьому уподібнитися братам, щоб бути милосердним і вірним архиєреєм перед Богом, щоб спокутувати людські гріхи.17 Звідсїля мусїв у всьому подобитись братам, щоб бути милосердним і вірним архиєреєм у Божому, щоб очистити гріхи людські.
18 Бо в чому був Сам постраждав, випробовуваний, у тому Він може й випробовуваним помогти.18 Бо, як Сам Він вистраждав, спокушуваний, то може й спокушуваним допомогти.18 Тому, власне, що страждав і сам був випробуваний, він може допомогти тим, що проходять через пробу.18 Бо в чому сам постраждав, бувши випробованим, може допомогти й випробовуваним.18 У чому бо сам пострадав, спокушуваний бувши, може і тим, що спокушують ся, помогти.