1 Нехай я стою на сторожі своїй, і нехай на облозі я стану, і хай виглядаю, щоб бачити, що він буде казати мені, і що відповість на жалобу мою. | 1 На сторожу мою став я, і коли стояв на вежі, пильнував, аби спізнати, що скаже Він у мені, і що мені відповідати на оскарження моє? | 1 Я стану на моїй сторожі, стоятиму на моїй башті і виглядатиму, щоб подивитись, що він мені скаже й що мені відповісти з приводу моєї скарги. | 1 Я стану на моїй сторожі і вийду на камінь і погляну, щоб побачити, що скаже в мені, і що відповім на моє картання. | 1 Став же я, неначе на вартї, і стоючи, мов би на баштї, роздумував, що скаже він менї, що відповість на мою жалобу. |
2 А Господь відповів та й сказав: Напиши це видіння і поясни на таблицях, щоб читач його легко читав. | 2 І відповідав мені Господь і сказав: Запиши видіння і накресли виразно, щоб той, котрий читати буде, легко міг прочитати. | 2 І відповів мені Господь і мовив: «Запиши видіння і вирізьби його виразно на таблицях, щоб у бігу можна було прочитати. | 2 І Господь відповів і сказав до мене: Напиши видіння ясно і на дощині, щоб за ним гнався той, хто читає. | 2 І відказав менї Господь і промовив: Спиши видиво, а напиши його виразно на таблицї, щоб, хто буде читати, прочитав легко; |
3 Бо ще на умовлений час це видіння, і приспішає кінець, і не обмане. Якщо б протягнулось, чекай ти його, бо воно конче прийде, не спізниться. | 3 Бо видіння стосується до певного часу і оповідає про кінець і не обдурить; а хоч би й не поквапилося, чекай на нього, бо неодмінно справдиться, не відміниться. | 3 Бо це видіння - на означений час. Воно віщує про кінець, і не обмане; та хоч би й забарилось, ти його жди: воно бо збудеться напевно, не спізниться.» | 3 Томущо видіння ще на час і зійде до кінця і не на марно. Якщо забариться, почекай його, бо той, хто приходить, прийде і не забариться. | 3 Видиво бо сягає в далекий, але означений час; воно говорить про те, що станеться на кінцї, й не заведе; та хоч би воно й загаялось, а ти жди, бо воно збудеться певно й не зміниться. |
4 Ось надута, не проста душа його в ньому, а праведний житиме вірою своєю. | 4 Ось, душа зарозуміла не заспокоїться, а праведний своєю вірою живий буде. | 4 Ось воно бундючне, воно нещире - його серце; а праведний з віри своєї буде жити. | 4 Якщо відсунеться, не любуватиметься в ньому моя душа. А праведний житиме з моєї віри. | 4 Ось, серце горде не буде мати спокою, а праведний буде вірою своєю жити. |
5 І що ж, як зрадливе вино, так горда людина спокою не знає: він роззявлює пащу свою, як шеол, і не насичується, як та смерть, і всіх людей він до себе збирає, і всі народи до себе згромаджує. | 5 Пихатий чоловік, наче вино, що заграло, не заспокоюється, аж так, що поширює душу свою, мов шеол, і, наче смерть, він не насититься, і збирає до себе всі народи і захоплює собі всі племена. | 5 Яке ж воно зрадливе, те багатство! Втрачає голову й спокою не має чоловік, що роззявляє, немов пекло, свою пельку, що немов смерть, завжди ненаситний, що загортає до себе всі народи, всі племена загарбує собі. | 5 А образливий і зневажливий муж хвалько ніщо не закінчить, той хто наче ад поширив свою душу, і цей ненаситний як смерть, і збере до себе всі народи і прийме до себе всі народи. | 5 Гордий чоловік похожий на вино, що граючи, не швидко втихає; він розширює серце своє, неначе те пекло, й як смерть, він усе голоден; він загортає всї народи, загарбує всякі племена. |
6 Чи ж усі вони не складуть приповістки на нього та загадки насмішливої йому не прокажуть: Горе тому, хто для себе розмножує те, що не його! Аж доки це буде? Горе тому, хто чинить тяжкою заставу на себе! | 6 Та чи не всі вони будуть виповідати про нього притчу і глумливу пісню: Горе тому, хто без міри збагачує себе не своїм, – чи надовго? – і обтяжує себе заставами. | 6 Хіба вони не складуть усі про нього приповідку, глумливу загадку проти нього, і не скажуть: «Горе тому, хто накопичує те, що йому не належить, і хто себе обтяжує заставами?» | 6 Чи не візьмуть це все як притчу проти нього і загадки, щоб розповідати про нього? І скажуть: Горе тому, хто множить собі те, що не є його. Аж доки? І тому, хто дуже обтяжує своє ярмо. | 6 Та хиба ж вони не зложать про нього приповідку, хиба ж не будуть присьпівувати на сьміх: Горе тому, хто збогачує себе не своїм; нїби воно на довго? - та хто обтяжує себе закладами! |
7 Хіба нагло не встануть оті, хто тебе буде гризти, і збудяться ті, хто тебе попихає, і за здобич ти станеш для них? | 7 Чи не повстануть несподівано ті, котрі будуть терзати тебе, і чи не постануть супроти тебе грабіжники, – і ти дістанешся їм на грабунок? | 7 Хіба не встануть притьмом твої позикодавці, не збудяться, не будуть торгати тебе? Ти станеш їх здобиччю! | 7 Бо нагло повстануть ті, що його кусають, і збудяться ті, що змовляються проти тебе, і будеш їм на розграблення. | 7 Чи вони ж не встануть нагло на тебе? чи не будуть торгати тебе; чи не підіймуться проти тебе грабіжники, чи не попадеш ти на луп їм? |
8 За те, що ти грабував був багато народів, вся решта народів тебе пограбує за ту людську кров, і за насильство над краєм, над містом та над усіма, хто мешкає в ньому. | 8 Та оскільки ти пограбував численні народи, тебе також пограбує решта народів за пролиття крови людської, за розорення країни, міста і всіх мешканців його. | 8 Тому, що ти народів безліч грабував, усі, що зосталися з народів, тебе ограбують: за людську кров пролиту, за насильства над краєм, над містом та всіма тими, що живуть у ньому. | 8 Томущо ти ограбив численні народи, тебе ограблять всі народи, що осталися, через кров людей і безбожність землі, міста і всіх, що в ній живуть. | 8 Так як ти грабив многі народи, ограблять і тебе всї остальнї народи за пролив крові людської, за розбуреннє країни, міста й усїх осадників його. |
9 Горе тому, хто неправедний зиск побирає для дому свого, щоб покласти гніздо своє на висоті, і тим із рук злого врятованим бути! | 9 Горе тому, хто жадає несправедливих набутків для дому свого; щоб улаштувати гніздо своє на пагорбі і саме тим убезпечити себе від руки нечестя! | 9 Горе тому, хто лихі здирства чинить для свого дому, щоб на висоті гніздо для себе звити, щоб забезпечити себе від кігтів лиха. | 9 О, хто збирає поганий збір для його дому, щоб поставити на висоту своє гніздо, щоб вирватися з руки злих. | 9 Горе тому, хто несправедливо добро про свій дом наживає, щоб звити гнїздо собі на висотї, й тим забезпечити себе від біди! |
10 Нарадив ти сором для дому свого, щоб кінець учинити численним народам, і ти прогрішився за душу свою. | 10 Ганьбу вимислив ти для свого дому, винищуючи численні народи, і згрішив супроти душі твоєї. | 10 Ти вигадав ганьбу твоєму домові; вигублювавши багато народів, накликав гріх на свою душу. | 10 Ти врадив встид для твого дому, ти викінчив численні народи, і твоя душа згрішила. | 10 Неславу придумав ти свойму дому, вигублюючи многі народи, й накликав гріх на душу свою. |
11 Бо камінь з стіни буде кликати, і йому відповість сволок із дерева. | 11 Каміння з мурів заволає і поперечини будуть відповідати їм: | 11 Бож і каміння зо стін буде кричати, сволоки з риштування будуть їм відповідати. | 11 Томущо камінь зі стіни закричить, і жук з дерева це скаже. | 11 Каміннє з мурів взивати ме проти тебе, а сволоки деревяні будуть їм відповідати: |
12 Горе тому, хто кров'ю місто будує, хто беззаконням встановлює город! | 12 Горе будівничому, що споруджує місто на крові і витворює фортеці неправдою! | 12 Горе тому, хто будує місто в крові, хто засновує город на злочині! | 12 Горе тому, хто будує місто в крові і приготовляє місто в неправедностях. | 12 Горе тому, хто город на крові будує, і строїть замки несправедливостю. |
13 Чи ж оце не від Господа Саваота, що народи трудяться для огню, і мучаться люди на марність? | 13 Ось, чи не від Господа Саваота це, що народи працюють для вогню і племена завдають собі страждань марно? | 13 Хіба ж то не від Господа сил, що народи для вогню працюють, що люди трудяться надармо? | 13 Чи не це в Господа Вседержителя? І численні народи пропали в огні, і численні народи знемоглися. | 13 Та ось що прийде від Господа Саваота: Ті люде працюють на поживу огню, племена мучаться надармо. |
14 Бо пізнанням Господньої слави наповнена буде земля, як море вода покриває. | 14 Бо земля виповниться пізнаннями Слави Господньої, як вода виповнює море. | 14 Бо земля сповниться знанням Господньої величі, як води вкривають море. | 14 Бо земля наповниться пізнання господньої слави, покриє їх наче вода. | 14 Бо земля сповниться тими, що спізнали славу Господню, як води наповнюють море. |
15 Горе тому, хто свого ближнього напоює з келіху гніву свого, і поїть, щоб бачити сором його! | 15 Горе тобі, котрий подає ближньому твоєму питво з домішком злоби твоєї і вчиняє його п'яним, щоб забачити соромоту його! | 15 Горе тому, хто своїх сусідів напуває, хто наливає їм отрути, доки не уп'ються, щоб голизну їхню оглядати! | 15 О, хто напоює свого ближнього мутним напитком і впиває, щоб поглянути на їхні печері. | 15 Горе тобі, що подаєш ближньому твому напій з домішкою твоєї злоби, й впоюєш його, щоб бачити сором його! |
16 Ти наситишся ганьбою більше, як славою. Пий також ти, та показуй свій сором! На тебе обернеться келіх правиці Господньої, ганьба ж на славу твою! | 16 Ти переситився соромом замість слави; пий же також сам і виявляй соромоту, – навернеться й до тебе чаша правиці Господньої і ганьба на славу твою. | 16 Стидом наситився ти замість слави! Пий же й ти та покажи твій сором! Повернеться до тебе кубок Господньої правиці, ганьба впаде на твою славу! | 16 Повноту безчестя замість слави пий і ти, і зрушся і затрусися. Тебе обійшла чаша господньої правиці, і зібрано безчестя на твою славу. | 16 Та самий ти заситив себе стидом замість слави; пий же й ти та покажи наготу; бо до тебе повернеться кубок у правицї Господнїй, і впаде безчесть на твою славу. |
17 Бо насилля твоє над Ліваном на тебе спаде, а грабунок худоби зламає тебе за кров людську, та за насилля над краєм, над містом та над усіма, хто мешкає в ньому. | 17 Бо злочини твої на Ливані впадуть на тебе за винищення настрашених тварин, за пролиття крови людської, за спустошення країни, міста і всіх мешканців у ньому. | 17 Насильства бо, яких зазнав Ливан, тебе окриють, і знищення тварин тебе злякає - за людську кров пролиту, насильства над землею, над містом і всіма тими, що живуть у ньому. | 17 Томущо безбожність Ливану тебе покриє, і клопіт звірів тебе настрашить, через кров людей і безбожність землі, і міста і всіх, що живуть в ньому. | 17 Кара бо за лиходїйство твоє на Ливанї здійметься проти тебе за витрату розпуджених животин, за пролив людської крові, за спустошеннє країни, міста й усїх, що в йому жили. |
18 Який дасть пожиток бовван, що його вирізьбив творець його, і відлив, і вчитель неправди, що творець його мав охоту чинити богів цих німих? | 18 Яка користь від ідола, вчиненого художником, від цього вилитого лженавчителя, хоч митець, витворюючи німих кумирів, покладається на власний витвір? | 18 Яка користь із кумира, що його вирізьбив майстер, з вилитої подоби, з брехливого вчителя? Щоб майстер, що його виробляє, покладавсь на нього та виробляв німих кумирів? | 18 Яка користь різьбленого, що його вирізьблено? Він зліпив його литтям, брехливу фантазію, бо той, хто зліпив, повірив у своє ліпленння, щоб зробити глухого ідола. | 18 Що за вжиток із того боввана, що його різьбарь витесав, - із того виливаного ложного вчителя, хоч різьбарь, вироблюючи нїмі ідоли, покладає надїю на свій виріб? |
19 Горе тому, хто дереву каже: Збудись, мовчазливому каменю: Зрушся! Чи він буде навчати? Ось він сріблом та золотом викладений, але жодного духу в ньому нема! | 19 Горе тому, хто каже дереву: Підведися! І нікчемному каменеві: Пробудися! Чи навчить він хоч якійсь абищиці? Ось, він обкладений золотом і сріблом; проте дихання в ньому катма. | 19 Горе тому, хто промовляє до дерева: «Прокинься!» «Вставай!» - до каменя німого. Чи ж він може навчитися? Таж він оббитий золотом і сріблом, і духу ніякого в собі не має. | 19 Горе тому, хто каже до дерева: Отверезися, піднімися, і до каменя: Піднесися вгору. І це є вигадка, а це литво з золота і срібла, і ніякого духа в ньому немає. | 19 Горе тому, що промовляє до дерева: вставай! а до нїмого каменя: Ну бо, прокинься! Чи він же озветься? Ось, він обложений золотом і сріблом, духа ж він не має. |
20 А Господь у Своїм храмі святім, мовчи перед обличчям Його, уся земле! | 20 А Господь – у великому храмі Своєму: нехай же мовчить земля перед Ним! | 20 А Господь у храмі святому своєму, - мовчи перед ним, уся земле! | 20 А Господь у свому святому храмі. Хай його лице почитає вся земля. | 20 А Господь - у храму свому сьвятому; нехай вся земля мовчить перед ним! |