1 Нехай я стою на сторожі своїй, і нехай на облозі я стану, і хай виглядаю, щоб бачити, що він буде казати мені, і що відповість на жалобу мою.1 На сторожу мою став я, і коли стояв на вежі, пильнував, аби спізнати, що скаже Він у мені, і що мені відповідати на оскарження моє?1 Я стану на моїй сторожі, стоятиму на моїй башті і виглядатиму, щоб подивитись, що він мені скаже й що мені відповісти з приводу моєї скарги.1 Я стану на моїй сторожі і вийду на камінь і погляну, щоб побачити, що скаже в мені, і що відповім на моє картання.1 Став же я, неначе на вартї, і стоючи, мов би на баштї, роздумував, що скаже він менї, що відповість на мою жалобу.
2 А Господь відповів та й сказав: Напиши це видіння і поясни на таблицях, щоб читач його легко читав.2 І відповідав мені Господь і сказав: Запиши видіння і накресли виразно, щоб той, котрий читати буде, легко міг прочитати.2 І відповів мені Господь і мовив: «Запиши видіння і вирізьби його виразно на таблицях, щоб у бігу можна було прочитати.2 І Господь відповів і сказав до мене: Напиши видіння ясно і на дощині, щоб за ним гнався той, хто читає.2 І відказав менї Господь і промовив: Спиши видиво, а напиши його виразно на таблицї, щоб, хто буде читати, прочитав легко;
3 Бо ще на умовлений час це видіння, і приспішає кінець, і не обмане. Якщо б протягнулось, чекай ти його, бо воно конче прийде, не спізниться.3 Бо видіння стосується до певного часу і оповідає про кінець і не обдурить; а хоч би й не поквапилося, чекай на нього, бо неодмінно справдиться, не відміниться.3 Бо це видіння - на означений час. Воно віщує про кінець, і не обмане; та хоч би й забарилось, ти його жди: воно бо збудеться напевно, не спізниться.»3 Томущо видіння ще на час і зійде до кінця і не на марно. Якщо забариться, почекай його, бо той, хто приходить, прийде і не забариться.3 Видиво бо сягає в далекий, але означений час; воно говорить про те, що станеться на кінцї, й не заведе; та хоч би воно й загаялось, а ти жди, бо воно збудеться певно й не зміниться.
4 Ось надута, не проста душа його в ньому, а праведний житиме вірою своєю.4 Ось, душа зарозуміла не заспокоїться, а праведний своєю вірою живий буде.4 Ось воно бундючне, воно нещире - його серце; а праведний з віри своєї буде жити.4 Якщо відсунеться, не любуватиметься в ньому моя душа. А праведний житиме з моєї віри.4 Ось, серце горде не буде мати спокою, а праведний буде вірою своєю жити.
5 І що ж, як зрадливе вино, так горда людина спокою не знає: він роззявлює пащу свою, як шеол, і не насичується, як та смерть, і всіх людей він до себе збирає, і всі народи до себе згромаджує.5 Пихатий чоловік, наче вино, що заграло, не заспокоюється, аж так, що поширює душу свою, мов шеол, і, наче смерть, він не насититься, і збирає до себе всі народи і захоплює собі всі племена.5 Яке ж воно зрадливе, те багатство! Втрачає голову й спокою не має чоловік, що роззявляє, немов пекло, свою пельку, що немов смерть, завжди ненаситний, що загортає до себе всі народи, всі племена загарбує собі.5 А образливий і зневажливий муж хвалько ніщо не закінчить, той хто наче ад поширив свою душу, і цей ненаситний як смерть, і збере до себе всі народи і прийме до себе всі народи.5 Гордий чоловік похожий на вино, що граючи, не швидко втихає; він розширює серце своє, неначе те пекло, й як смерть, він усе голоден; він загортає всї народи, загарбує всякі племена.
6 Чи ж усі вони не складуть приповістки на нього та загадки насмішливої йому не прокажуть: Горе тому, хто для себе розмножує те, що не його! Аж доки це буде? Горе тому, хто чинить тяжкою заставу на себе!6 Та чи не всі вони будуть виповідати про нього притчу і глумливу пісню: Горе тому, хто без міри збагачує себе не своїм, – чи надовго? – і обтяжує себе заставами.6 Хіба вони не складуть усі про нього приповідку, глумливу загадку проти нього, і не скажуть: «Горе тому, хто накопичує те, що йому не належить, і хто себе обтяжує заставами?»6 Чи не візьмуть це все як притчу проти нього і загадки, щоб розповідати про нього? І скажуть: Горе тому, хто множить собі те, що не є його. Аж доки? І тому, хто дуже обтяжує своє ярмо.6 Та хиба ж вони не зложать про нього приповідку, хиба ж не будуть присьпівувати на сьміх: Горе тому, хто збогачує себе не своїм; нїби воно на довго? - та хто обтяжує себе закладами!
7 Хіба нагло не встануть оті, хто тебе буде гризти, і збудяться ті, хто тебе попихає, і за здобич ти станеш для них?7 Чи не повстануть несподівано ті, котрі будуть терзати тебе, і чи не постануть супроти тебе грабіжники, – і ти дістанешся їм на грабунок?7 Хіба не встануть притьмом твої позикодавці, не збудяться, не будуть торгати тебе? Ти станеш їх здобиччю!7 Бо нагло повстануть ті, що його кусають, і збудяться ті, що змовляються проти тебе, і будеш їм на розграблення.7 Чи вони ж не встануть нагло на тебе? чи не будуть торгати тебе; чи не підіймуться проти тебе грабіжники, чи не попадеш ти на луп їм?
8 За те, що ти грабував був багато народів, вся решта народів тебе пограбує за ту людську кров, і за насильство над краєм, над містом та над усіма, хто мешкає в ньому.8 Та оскільки ти пограбував численні народи, тебе також пограбує решта народів за пролиття крови людської, за розорення країни, міста і всіх мешканців його.8 Тому, що ти народів безліч грабував, усі, що зосталися з народів, тебе ограбують: за людську кров пролиту, за насильства над краєм, над містом та всіма тими, що живуть у ньому.8 Томущо ти ограбив численні народи, тебе ограблять всі народи, що осталися, через кров людей і безбожність землі, міста і всіх, що в ній живуть.8 Так як ти грабив многі народи, ограблять і тебе всї остальнї народи за пролив крові людської, за розбуреннє країни, міста й усїх осадників його.
9 Горе тому, хто неправедний зиск побирає для дому свого, щоб покласти гніздо своє на висоті, і тим із рук злого врятованим бути!9 Горе тому, хто жадає несправедливих набутків для дому свого; щоб улаштувати гніздо своє на пагорбі і саме тим убезпечити себе від руки нечестя!9 Горе тому, хто лихі здирства чинить для свого дому, щоб на висоті гніздо для себе звити, щоб забезпечити себе від кігтів лиха.9 О, хто збирає поганий збір для його дому, щоб поставити на висоту своє гніздо, щоб вирватися з руки злих.9 Горе тому, хто несправедливо добро про свій дом наживає, щоб звити гнїздо собі на висотї, й тим забезпечити себе від біди!
10 Нарадив ти сором для дому свого, щоб кінець учинити численним народам, і ти прогрішився за душу свою.10 Ганьбу вимислив ти для свого дому, винищуючи численні народи, і згрішив супроти душі твоєї.10 Ти вигадав ганьбу твоєму домові; вигублювавши багато народів, накликав гріх на свою душу.10 Ти врадив встид для твого дому, ти викінчив численні народи, і твоя душа згрішила.10 Неславу придумав ти свойму дому, вигублюючи многі народи, й накликав гріх на душу свою.
11 Бо камінь з стіни буде кликати, і йому відповість сволок із дерева.11 Каміння з мурів заволає і поперечини будуть відповідати їм: 11 Бож і каміння зо стін буде кричати, сволоки з риштування будуть їм відповідати.11 Томущо камінь зі стіни закричить, і жук з дерева це скаже.11 Каміннє з мурів взивати ме проти тебе, а сволоки деревяні будуть їм відповідати:
12 Горе тому, хто кров'ю місто будує, хто беззаконням встановлює город!12 Горе будівничому, що споруджує місто на крові і витворює фортеці неправдою!12 Горе тому, хто будує місто в крові, хто засновує город на злочині!12 Горе тому, хто будує місто в крові і приготовляє місто в неправедностях.12 Горе тому, хто город на крові будує, і строїть замки несправедливостю.
13 Чи ж оце не від Господа Саваота, що народи трудяться для огню, і мучаться люди на марність?13 Ось, чи не від Господа Саваота це, що народи працюють для вогню і племена завдають собі страждань марно?13 Хіба ж то не від Господа сил, що народи для вогню працюють, що люди трудяться надармо?13 Чи не це в Господа Вседержителя? І численні народи пропали в огні, і численні народи знемоглися.13 Та ось що прийде від Господа Саваота: Ті люде працюють на поживу огню, племена мучаться надармо.
14 Бо пізнанням Господньої слави наповнена буде земля, як море вода покриває.14 Бо земля виповниться пізнаннями Слави Господньої, як вода виповнює море.14 Бо земля сповниться знанням Господньої величі, як води вкривають море.14 Бо земля наповниться пізнання господньої слави, покриє їх наче вода.14 Бо земля сповниться тими, що спізнали славу Господню, як води наповнюють море.
15 Горе тому, хто свого ближнього напоює з келіху гніву свого, і поїть, щоб бачити сором його!15 Горе тобі, котрий подає ближньому твоєму питво з домішком злоби твоєї і вчиняє його п'яним, щоб забачити соромоту його!15 Горе тому, хто своїх сусідів напуває, хто наливає їм отрути, доки не уп'ються, щоб голизну їхню оглядати!15 О, хто напоює свого ближнього мутним напитком і впиває, щоб поглянути на їхні печері.15 Горе тобі, що подаєш ближньому твому напій з домішкою твоєї злоби, й впоюєш його, щоб бачити сором його!
16 Ти наситишся ганьбою більше, як славою. Пий також ти, та показуй свій сором! На тебе обернеться келіх правиці Господньої, ганьба ж на славу твою!16 Ти переситився соромом замість слави; пий же також сам і виявляй соромоту, – навернеться й до тебе чаша правиці Господньої і ганьба на славу твою.16 Стидом наситився ти замість слави! Пий же й ти та покажи твій сором! Повернеться до тебе кубок Господньої правиці, ганьба впаде на твою славу!16 Повноту безчестя замість слави пий і ти, і зрушся і затрусися. Тебе обійшла чаша господньої правиці, і зібрано безчестя на твою славу.16 Та самий ти заситив себе стидом замість слави; пий же й ти та покажи наготу; бо до тебе повернеться кубок у правицї Господнїй, і впаде безчесть на твою славу.
17 Бо насилля твоє над Ліваном на тебе спаде, а грабунок худоби зламає тебе за кров людську, та за насилля над краєм, над містом та над усіма, хто мешкає в ньому.17 Бо злочини твої на Ливані впадуть на тебе за винищення настрашених тварин, за пролиття крови людської, за спустошення країни, міста і всіх мешканців у ньому.17 Насильства бо, яких зазнав Ливан, тебе окриють, і знищення тварин тебе злякає - за людську кров пролиту, насильства над землею, над містом і всіма тими, що живуть у ньому.17 Томущо безбожність Ливану тебе покриє, і клопіт звірів тебе настрашить, через кров людей і безбожність землі, і міста і всіх, що живуть в ньому.17 Кара бо за лиходїйство твоє на Ливанї здійметься проти тебе за витрату розпуджених животин, за пролив людської крові, за спустошеннє країни, міста й усїх, що в йому жили.
18 Який дасть пожиток бовван, що його вирізьбив творець його, і відлив, і вчитель неправди, що творець його мав охоту чинити богів цих німих?18 Яка користь від ідола, вчиненого художником, від цього вилитого лженавчителя, хоч митець, витворюючи німих кумирів, покладається на власний витвір?18 Яка користь із кумира, що його вирізьбив майстер, з вилитої подоби, з брехливого вчителя? Щоб майстер, що його виробляє, покладавсь на нього та виробляв німих кумирів?18 Яка користь різьбленого, що його вирізьблено? Він зліпив його литтям, брехливу фантазію, бо той, хто зліпив, повірив у своє ліпленння, щоб зробити глухого ідола.18 Що за вжиток із того боввана, що його різьбарь витесав, - із того виливаного ложного вчителя, хоч різьбарь, вироблюючи нїмі ідоли, покладає надїю на свій виріб?
19 Горе тому, хто дереву каже: Збудись, мовчазливому каменю: Зрушся! Чи він буде навчати? Ось він сріблом та золотом викладений, але жодного духу в ньому нема!19 Горе тому, хто каже дереву: Підведися! І нікчемному каменеві: Пробудися! Чи навчить він хоч якійсь абищиці? Ось, він обкладений золотом і сріблом; проте дихання в ньому катма.19 Горе тому, хто промовляє до дерева: «Прокинься!» «Вставай!» - до каменя німого. Чи ж він може навчитися? Таж він оббитий золотом і сріблом, і духу ніякого в собі не має.19 Горе тому, хто каже до дерева: Отверезися, піднімися, і до каменя: Піднесися вгору. І це є вигадка, а це литво з золота і срібла, і ніякого духа в ньому немає.19 Горе тому, що промовляє до дерева: вставай! а до нїмого каменя: Ну бо, прокинься! Чи він же озветься? Ось, він обложений золотом і сріблом, духа ж він не має.
20 А Господь у Своїм храмі святім, мовчи перед обличчям Його, уся земле!20 А Господь – у великому храмі Своєму: нехай же мовчить земля перед Ним!20 А Господь у храмі святому своєму, - мовчи перед ним, уся земле!20 А Господь у свому святому храмі. Хай його лице почитає вся земля.20 А Господь - у храму свому сьвятому; нехай вся земля мовчить перед ним!