1 (2-2) На тебе йде розпорошувач, твердині свої стережи, виглядай на дорогу, зміцняй свої стегна, міцно скріпи свою потугу, | 1 Ось, на горах – ноги благовісника, що звіщає мир: Святкуй, Юдеє, свята твої, виконуй обітниці твої, бо вже ніколи не проходитиме по тобі лиходій. Він цілком знищений. | 1 Ось на горах ноги посла доброї новини, що мир оповіщає! Святкуй, о Юдо, твої свята, виконуй твої обітниці, бо Беліял не буде через тебе більше проходити, - він згинув цілковито. | 1 Ось на горах ноги тих, що звіщають, і вони звіщають мир. Святкуй, Юдо, твої празники, віддай твої молитви, томущо більше не додадуть перейти на старіння. Закінчено, викинено. | 1 Ось, наступає пустошник на тебе: хорони твої замки, стережи шляху, узброюй поясницї, збірай до купи потугу. |
2 (2-3) бо верне Господь велич Якова, як велич Ізраїля, що їхні спустошителі поруйнували, і понищили їхні виноградні галузки. | 2 Бо відтворить Господь велич Якова, як велич Ізраїля, тому що спустошили їх спустошувачі, і виноградні гілки їхні винищили. | 2 Пустошник вирушає на тебе. Стань на валу на варті, стережи шлях, підпережи стан свій, збери докупи всю твою потугу. | 2 Прийшов той, що дихає в твоє лице, що взятий з скорботи. Стережи дорогу, скріпи бедра, будь дуже мужний силою, | 2 Бо Господь приверне величність Яковову, як і величність Ізраїлеву; ви бо, пустошники, спустошили їх, і винограднє віттє їх вигубили. |
3 (2-4) Щит хоробрих його зачервонений, вояки в кармазині; блищить сталь у день зброєння їхнього на колесницях, хвилюються ратища. | 3 Підводиться на тебе руйнівник; охороняй фортеці, стережи шлях, підпережи крижі, збирайся на силі. | 3 Бо Господь велич Якова відновить, як велич Ізраїля; пустошники бо їх спустошили, знівечили їхнє віття виноградне. | 3 томущо Господь відвернув гордість Якова так як гордість Ізраїля, томущо трясучи витрясли їх і їхнє галуззя, | 3 Ось, щити силачів його червонїють; в кармазинї військо; колесницї огнем блищять, як ійдуть у битву, а списи лїсом филюються. |
4 (2-5) Колесниці шалено по вулицях мчать, по майданах гуркочуть, їхній вид немов полум'я те смолоскипів, літають вони, як ті блискавки. | 4 Щит героїв його червоний, вояки його в одежі багряній; вогнем виблискують колісниці в підготовчий день до битви, і ліс списів хвилюється. | 4 Щити витязів його червоні, вояки в кармазині, а колісниці у вогненному блиску криці, коли готуються до бою; хвилюються кипарисові списи. | 4 знищили зброю їхньої сили в людях, сильних мужів, що гралися в огні. Вуздечки їхніх колісниць і коні в дні його приготовлення замішаються в дорогах, | 4 Улицями котяться колесницї, грімлять майданами; блищать огнем вони, миготять блискавками. |
5 (2-6) Він згадає шляхетних своїх, та спіткнуться вони у ході своїй; вони поспішають на мури її, і поставлена міцно будівля облоги. | 5 Вулицями ринуть колісниці, гримкочуть на майданах; полиски від них, немов од вогню; спалахують, як блискавиця. | 5 По вулицях летять шалено колісниці, наввипередки котяться через майдани; на вигляд вони, неначе смолоскипи, неначе блискавки, біжать по всіх усюдах. | 5 і замішаються колісниці і сплетуться на рівнинах. Вид їхній наче світила огня і наче блискавки, що пробігають. | 5 Погукне на свої воєводи, - вони біжать, аж спотикаються; підступають під мури міста, ось обляг готовий. |
6 (2-7) Брами річок відчиняються, а палата руйнується. | 6 Він викликає сміливих своїх, але вони спотикаються в ході своїй; квапляться на мури міста, проте облога уже постала. | 6 Він згадує своїх витязів, що спотикаються, бігши, кидаються під мури, і захист уже готовий. | 6 І їхні вельможі будуть згадані і втечуть в день і знеможуть в їхній ході і поспішаться на мури і приготовлять їхню сторож. | 6 Ріка одчиняє собі ворота, божниця розпадається. |
7 (2-8) І постановлено: буде оголена, відведеться в полон, а рабині її голоситимуть, мов ті голубки, що воркують на персах своїх. | 7 Річкова брама відчиняється і палац руйнується. | 7 Брами рік відкрито, палац зо страху вмліває. | 7 Брами рік відкрилися, і царства впали, | 7 Сталось! її обнажили, займають у полонь; бранки-невольницї голубками стогнуть і бють себе в груди. |
8 (2-9) І Ніневія як саджавка водна, що води її відпливають. Стійте, стійте! Та немає нікого, хто б їх завернув! | 8 Ухвалено: Вона буде оголена і відведуть її в полон, і рабині її будуть стогнати, мов голуби, ударяючи себе в груди. | 8 Виводять царицю і ведуть у неволю, її слугині стогнуть жалібно, немов голубки, і б'ють себе в груди. | 8 і основа відкрита, і вона піднялася, і її раби були ведені наче голубки, що видають голос в їхніх серцях. | 8 Ниневія, як містом осїлась, була, мов той став повноводний, а тепер вони втїкають. Ой стійте бо, стійте! та нїхто й не озирнеться. |
9 (2-10) Розграбовуйте срібло, розграбовуйте золото, немає кінця наготовленому, багатству коштовних речей. | 9 Ніневія від часу утворення свого була, наче ставок, наповнений водою, а вони втікають. Стійте! Постривайте! Але ніхто не озирається. | 9 Ніневія, немов став, з якого води утікають. «Стійте бо, стійте!» Але ніхто й не озирнеться! | 9 І Ніневія, як купіль води її води, і вони не стали, втікаючи, і не було того, хто бачив. | 9 О, розхапуйте срібло, розхапуйте золото! Лїку нема тут запасам усяких дорогих знарядів. |
10 (2-11) Знищення та зруйнування й спустошення буде... І серце розтопиться, і ноги дрижатимуть, і корчі по крижах усіх, а обличчя їх всіх на червоно розпаляться. | 10 Розкрадайте срібло, розкрадайте золото! Немає кінця накопиченню всілякого коштовного начиння. | 10 «Грабуйте золото, грабуйте срібло!» Ліку нема запасам, сила всілякого дорогоцінного посуду. | 10 Розграбували срібло, розграбували золото, і не було кінця її красі. Обтяженим був понад усе її бажаний посуд. | 10 Зрабована, спустошена, розвалена вона, аж серце млїє, колїна трусяться; в кожного біль у поясницях, лиця у всїх потемнїли. |
11 (2-12) Де леговище левів, і для левчуків пасовище, що там ходив лев та левиця, та левеня, і ніхто не лякав? | 11 Пограбована, спустошена і розорена вона, – і тане серце, коліна тремтять; у всіх крижах сильний біль, і лиця в усіх збагровіли. | 11 Спустошена, порожня, в руїнах! Аж серце мліє, трусяться коліна; у кожного біль у крижах, обличчя в усіх поблідли. | 11 Витрясення і стрясення і тремтіння і зламання серця і колін ослаблення і болі по всіх бедрах, і лице всіх як саджа котла. | 11 А де ж тепер леговище левів, де той простір широкий для молодих левів, де буяли лев, левиця і їх щенята, а нїхто їх не пугав? |
12 (2-13) Лев грабував для своїх молодят і душив для левиць своїх він, і печери свої переповнював здобиччю, а лігва свої награбованим. | 12 Де нині лігво левів і те пасовисько для левенят, котрим походжав лев, левиця і левеня, і ніхто не лякав їх? | 12 Де леговище левів, що в ньому левенята зростали, що в ньому походжали лев, левиця та левеня, і ніхто не полохав їх? | 12 Де є поселення левів і пасовисько, що є левенят, куди пішов лев, щоб туди увійти, левеня лева і не було того, хто страшив? | 12 Де лев, що грабив, щоб засичувати свої левенята, - душив про свої левицї, той, що повно було в берлозї в його лупу, в леговищах його здобичі повно? |
13 (2-14) Ось Я проти тебе, говорить Господь Саваот, і попалю серед диму твої колесниці, а твоїх левчуків поїсть меч, і повитинаю з землі грабування твої, і вже не почується голос твого посла. | 13 Лев, що роздирає для годівлі своїх левенят і котрий душить для левиць своїх та наповнює здобиччю печери свої і лігва свої – накраденим? | 13 Лев рвав для своїх левенят кусні, душив для своїх левиць; він наповнював здобиччю свої сховки, й свої ж барлоги лупом. | 13 Лев захопив досить для своїх левенят і задушив для своїх левів і наповнив ловом своє гніздо і своє поселення добиччю. | 13 Ось, я проти тебе, говорить Господь сил небесних, і пущу з димом вози твої боєві, і меч пожере левчуки твої, луп твій зітру з землї, й голосу послів твоїх вже не буде чути. |