1 (2-2) На тебе йде розпорошувач, твердині свої стережи, виглядай на дорогу, зміцняй свої стегна, міцно скріпи свою потугу,1 Ось, на горах – ноги благовісника, що звіщає мир: Святкуй, Юдеє, свята твої, виконуй обітниці твої, бо вже ніколи не проходитиме по тобі лиходій. Він цілком знищений.1 Ось на горах ноги посла доброї новини, що мир оповіщає! Святкуй, о Юдо, твої свята, виконуй твої обітниці, бо Беліял не буде через тебе більше проходити, - він згинув цілковито.1 Ось на горах ноги тих, що звіщають, і вони звіщають мир. Святкуй, Юдо, твої празники, віддай твої молитви, томущо більше не додадуть перейти на старіння. Закінчено, викинено.1 Ось, наступає пустошник на тебе: хорони твої замки, стережи шляху, узброюй поясницї, збірай до купи потугу.
2 (2-3) бо верне Господь велич Якова, як велич Ізраїля, що їхні спустошителі поруйнували, і понищили їхні виноградні галузки.2 Бо відтворить Господь велич Якова, як велич Ізраїля, тому що спустошили їх спустошувачі, і виноградні гілки їхні винищили.2 Пустошник вирушає на тебе. Стань на валу на варті, стережи шлях, підпережи стан свій, збери докупи всю твою потугу.2 Прийшов той, що дихає в твоє лице, що взятий з скорботи. Стережи дорогу, скріпи бедра, будь дуже мужний силою,2 Бо Господь приверне величність Яковову, як і величність Ізраїлеву; ви бо, пустошники, спустошили їх, і винограднє віттє їх вигубили.
3 (2-4) Щит хоробрих його зачервонений, вояки в кармазині; блищить сталь у день зброєння їхнього на колесницях, хвилюються ратища.3 Підводиться на тебе руйнівник; охороняй фортеці, стережи шлях, підпережи крижі, збирайся на силі.3 Бо Господь велич Якова відновить, як велич Ізраїля; пустошники бо їх спустошили, знівечили їхнє віття виноградне.3 томущо Господь відвернув гордість Якова так як гордість Ізраїля, томущо трясучи витрясли їх і їхнє галуззя,3 Ось, щити силачів його червонїють; в кармазинї військо; колесницї огнем блищять, як ійдуть у битву, а списи лїсом филюються.
4 (2-5) Колесниці шалено по вулицях мчать, по майданах гуркочуть, їхній вид немов полум'я те смолоскипів, літають вони, як ті блискавки.4 Щит героїв його червоний, вояки його в одежі багряній; вогнем виблискують колісниці в підготовчий день до битви, і ліс списів хвилюється.4 Щити витязів його червоні, вояки в кармазині, а колісниці у вогненному блиску криці, коли готуються до бою; хвилюються кипарисові списи.4 знищили зброю їхньої сили в людях, сильних мужів, що гралися в огні. Вуздечки їхніх колісниць і коні в дні його приготовлення замішаються в дорогах,4 Улицями котяться колесницї, грімлять майданами; блищать огнем вони, миготять блискавками.
5 (2-6) Він згадає шляхетних своїх, та спіткнуться вони у ході своїй; вони поспішають на мури її, і поставлена міцно будівля облоги.5 Вулицями ринуть колісниці, гримкочуть на майданах; полиски від них, немов од вогню; спалахують, як блискавиця.5 По вулицях летять шалено колісниці, наввипередки котяться через майдани; на вигляд вони, неначе смолоскипи, неначе блискавки, біжать по всіх усюдах.5 і замішаються колісниці і сплетуться на рівнинах. Вид їхній наче світила огня і наче блискавки, що пробігають.5 Погукне на свої воєводи, - вони біжать, аж спотикаються; підступають під мури міста, ось обляг готовий.
6 (2-7) Брами річок відчиняються, а палата руйнується.6 Він викликає сміливих своїх, але вони спотикаються в ході своїй; квапляться на мури міста, проте облога уже постала.6 Він згадує своїх витязів, що спотикаються, бігши, кидаються під мури, і захист уже готовий.6 І їхні вельможі будуть згадані і втечуть в день і знеможуть в їхній ході і поспішаться на мури і приготовлять їхню сторож.6 Ріка одчиняє собі ворота, божниця розпадається.
7 (2-8) І постановлено: буде оголена, відведеться в полон, а рабині її голоситимуть, мов ті голубки, що воркують на персах своїх.7 Річкова брама відчиняється і палац руйнується.7 Брами рік відкрито, палац зо страху вмліває.7 Брами рік відкрилися, і царства впали,7 Сталось! її обнажили, займають у полонь; бранки-невольницї голубками стогнуть і бють себе в груди.
8 (2-9) І Ніневія як саджавка водна, що води її відпливають. Стійте, стійте! Та немає нікого, хто б їх завернув!8 Ухвалено: Вона буде оголена і відведуть її в полон, і рабині її будуть стогнати, мов голуби, ударяючи себе в груди.8 Виводять царицю і ведуть у неволю, її слугині стогнуть жалібно, немов голубки, і б'ють себе в груди.8 і основа відкрита, і вона піднялася, і її раби були ведені наче голубки, що видають голос в їхніх серцях.8 Ниневія, як містом осїлась, була, мов той став повноводний, а тепер вони втїкають. Ой стійте бо, стійте! та нїхто й не озирнеться.
9 (2-10) Розграбовуйте срібло, розграбовуйте золото, немає кінця наготовленому, багатству коштовних речей.9 Ніневія від часу утворення свого була, наче ставок, наповнений водою, а вони втікають. Стійте! Постривайте! Але ніхто не озирається.9 Ніневія, немов став, з якого води утікають. «Стійте бо, стійте!» Але ніхто й не озирнеться!9 І Ніневія, як купіль води її води, і вони не стали, втікаючи, і не було того, хто бачив.9 О, розхапуйте срібло, розхапуйте золото! Лїку нема тут запасам усяких дорогих знарядів.
10 (2-11) Знищення та зруйнування й спустошення буде... І серце розтопиться, і ноги дрижатимуть, і корчі по крижах усіх, а обличчя їх всіх на червоно розпаляться.10 Розкрадайте срібло, розкрадайте золото! Немає кінця накопиченню всілякого коштовного начиння.10 «Грабуйте золото, грабуйте срібло!» Ліку нема запасам, сила всілякого дорогоцінного посуду.10 Розграбували срібло, розграбували золото, і не було кінця її красі. Обтяженим був понад усе її бажаний посуд.10 Зрабована, спустошена, розвалена вона, аж серце млїє, колїна трусяться; в кожного біль у поясницях, лиця у всїх потемнїли.
11 (2-12) Де леговище левів, і для левчуків пасовище, що там ходив лев та левиця, та левеня, і ніхто не лякав?11 Пограбована, спустошена і розорена вона, – і тане серце, коліна тремтять; у всіх крижах сильний біль, і лиця в усіх збагровіли.11 Спустошена, порожня, в руїнах! Аж серце мліє, трусяться коліна; у кожного біль у крижах, обличчя в усіх поблідли.11 Витрясення і стрясення і тремтіння і зламання серця і колін ослаблення і болі по всіх бедрах, і лице всіх як саджа котла.11 А де ж тепер леговище левів, де той простір широкий для молодих левів, де буяли лев, левиця і їх щенята, а нїхто їх не пугав?
12 (2-13) Лев грабував для своїх молодят і душив для левиць своїх він, і печери свої переповнював здобиччю, а лігва свої награбованим.12 Де нині лігво левів і те пасовисько для левенят, котрим походжав лев, левиця і левеня, і ніхто не лякав їх?12 Де леговище левів, що в ньому левенята зростали, що в ньому походжали лев, левиця та левеня, і ніхто не полохав їх?12 Де є поселення левів і пасовисько, що є левенят, куди пішов лев, щоб туди увійти, левеня лева і не було того, хто страшив?12 Де лев, що грабив, щоб засичувати свої левенята, - душив про свої левицї, той, що повно було в берлозї в його лупу, в леговищах його здобичі повно?
13 (2-14) Ось Я проти тебе, говорить Господь Саваот, і попалю серед диму твої колесниці, а твоїх левчуків поїсть меч, і повитинаю з землі грабування твої, і вже не почується голос твого посла.13 Лев, що роздирає для годівлі своїх левенят і котрий душить для левиць своїх та наповнює здобиччю печери свої і лігва свої – накраденим?13 Лев рвав для своїх левенят кусні, душив для своїх левиць; він наповнював здобиччю свої сховки, й свої ж барлоги лупом.13 Лев захопив досить для своїх левенят і задушив для своїх левів і наповнив ловом своє гніздо і своє поселення добиччю.13 Ось, я проти тебе, говорить Господь сил небесних, і пущу з димом вози твої боєві, і меч пожере левчуки твої, луп твій зітру з землї, й голосу послів твоїх вже не буде чути.