1 (2-2) І молився Йона до Господа, Бога свого, з утроби тієї риби,1 І звелів Господь великому китові поглинути Йону; і був Йона у череві цього кита три дні і три ночі.1 Господь наготував велику рибу, щоб вона проглинула Йону. І пробув Йона в нутрі риби три дні й три ночі.1 І Господь приказав великому китові поглотити Йону. І Йона був в животі кита три дні і три ночі.1 Господь же повелїв великій рибі проглинути Йону; й був Йона у череві в риби три днї й три ночі.
2 (2-3) та й казав: Я кликав з нещастя свого до Господа, і відповідь дав Він мені, із нутра шеолу кричав я, і почув Ти мій голос!2 І помолився Йона Господові Богові своєму з черева кита.2 З нутра риби Йона почав молитися до Господа, Бога свого.2 І Йона помолився до свого Господа Бога з живота кита,2 І молився Йона Господеві з черева в кита
3 (2-4) І Ти кинув мене в глибочінь, у серце моря, і потік оточив був мене. Усі хвилі Твої та буруни Твої надо мною пройшли.3 І сказав: До Господа озвався я у скорботі моїй, – і Він почув мене; із черева безодні я заволав, – і Ти почув голос мій.3 Він мовив: «У моїй скруті до Господа візвав я, й він відповів мені. З нутра шеолу закричав я, і ти почув мій голос.3 і сказав: Я закричав в моїй печалі до мого Господа Бога, і Він мене вислухав. З живота аду ти почув мій крик, мій голос.3 І промовляв: В смутку мойму покликнув я до Господа, й він вислухав мене; з черева преисподньої взивав я, а ти почув мій голос.
4 (2-5) І сказав я: Я вигнаний з-перед очей Твоїх, проте ще побачу я храм Твій святий.4 Ти пожбурив мене в глибину, в серце моря і потоки оточили мене, всі води Твої і хвилі Твої проходили наді Мною.4 Ти кинув мене у безодню, у серце моря, і води мене оточили. Усі твої буруни й твої хвилі пройшли надо мною.4 Ти мене відкинув в глибину серця моря, і мене обійшли ріки. Всі твої висоти і твої хвилі прийшли на мене.4 Вкинув єси мене в глибінь, у серце моря, і води обгорнули мене; всї води, всї филї твої проходили надо мною.
5 (2-6) Вода аж по душу мене обгорнула, безодня мене оточила, очерет обвиває кругом мою голову!5 І я сказав: Відкинутий я від очей Твоїх, одначе я знову побачу святий храм Твій.5 Я мовив: Відкинутий я з-перед очей у тебе! А все ж таки я знову глядітиму на святий храм твій.5 І я сказав: Я відкинений від твоїх очей. Отже чи додам поглянути на твій святий храм?5 Вже я думав: Відкинений я від очей твоїх, а тепер чей я знов побачу храм твій сьвятий.
6 (2-7) Я зійшов аж до споду гори, а земля її засуви стали за мною навіки! Та підіймеш із ями життя моє, Господи, Боже Ти мій!6 Сягнули води мене до душі моєї, безодня ув'язнила мене; морською травою сповила голову мою.6 Води мене обняли аж по горло, безодня мене оточила, водорість голову мені повила.6 Пролилася довкруг мене вода аж до душі, мене окружила остання безодня, моя голова зійшла до тріщин гір.6 Обняли мене, добирались води до душі моєї, безодня зачинила мене в собі; морські трави обвили голову менї.
7 (2-8) Як у мені омлівала душа моя, Господа я спогадав, і молитва моя ця до Тебе долинула, до храму святого Твого!7 До підошви гір я опустився, земля своїми засувами навіки замкнула мене; але Ти, Господе Боже мій, виведеш душу мою з пекла.7 Аж до стіп гір спустивсь я; земля засувами повік мене замкнула, але ти вивів моє життя з ями, о Господи, мій Боже.7 Я зійшов до землі, в якої її засуви - вічні засуви, і хай підніметься зітління мого життя, мій Господи Боже.7 Попід підвалини гір потонув я, і земні засови замкнули мене, здається, на віки; але ти, Господи, Боже мій, виведеш душу мою з сієї глибинї пекольної.
8 (2-9) Ті, що тримаються марних божків, свого Милосердного кидають.8 Коли знесиліла в мені душа моя, я згадав про Господа, і молитва моя долинула до Тебе, до храму Твого святого.8 Коли моя душа в мені умлівала, про Господа згадав я, і моя молитва долинула до тебе, до храму до святого твого.8 Коли в мені заникала моя душа я згадав Господа, і хай до Тебе зайде моя молитва, до твого святого храму.8 Як душа завмірала в менї, спогадав я на Господа, й ось, молитва моя дійшла до тебе, до храму сьвятого твого.
9 (2-10) А я голосною подякою принесу Тобі жертву, про що присягав я, те виконаю. Спасіння у Господа!9 Ті, що вшановують марнотних і вигаданих [богів], покинули Милосердного свого,9 Тії, що пустих марнощів пильнують, кидають власну ласку.9 Хто береже марне і брехливе, оставили своє милосердя.9 Хто марні й ложні боги шанує, той покинув Милосердного свого,
10 (2-11) І Господь звелів рибі, і вона викинула Йону на суходіл.10 А я голосом хвали принесу Тобі пожертву; що обіцяв – учиню. У Господа порятунок!10 Я ж голосом подяки принесу тобі жертву. Чим я обрікся, те я виконаю. Від Господа спасіння.»10 Я ж жертвуватиму тобі голосом похвали і визнавання. Те, що я помолився, я віддам на моє спасіння Господеві.10 Я же голосом похвали принесу тобі жертву; чим обрік себе, те я й сповню; в Господа бо одного - рятунок.