1 (2-2) І молився Йона до Господа, Бога свого, з утроби тієї риби, | 1 І звелів Господь великому китові поглинути Йону; і був Йона у череві цього кита три дні і три ночі. | 1 Господь наготував велику рибу, щоб вона проглинула Йону. І пробув Йона в нутрі риби три дні й три ночі. | 1 І Господь приказав великому китові поглотити Йону. І Йона був в животі кита три дні і три ночі. | 1 Господь же повелїв великій рибі проглинути Йону; й був Йона у череві в риби три днї й три ночі. |
2 (2-3) та й казав: Я кликав з нещастя свого до Господа, і відповідь дав Він мені, із нутра шеолу кричав я, і почув Ти мій голос! | 2 І помолився Йона Господові Богові своєму з черева кита. | 2 З нутра риби Йона почав молитися до Господа, Бога свого. | 2 І Йона помолився до свого Господа Бога з живота кита, | 2 І молився Йона Господеві з черева в кита |
3 (2-4) І Ти кинув мене в глибочінь, у серце моря, і потік оточив був мене. Усі хвилі Твої та буруни Твої надо мною пройшли. | 3 І сказав: До Господа озвався я у скорботі моїй, – і Він почув мене; із черева безодні я заволав, – і Ти почув голос мій. | 3 Він мовив: «У моїй скруті до Господа візвав я, й він відповів мені. З нутра шеолу закричав я, і ти почув мій голос. | 3 і сказав: Я закричав в моїй печалі до мого Господа Бога, і Він мене вислухав. З живота аду ти почув мій крик, мій голос. | 3 І промовляв: В смутку мойму покликнув я до Господа, й він вислухав мене; з черева преисподньої взивав я, а ти почув мій голос. |
4 (2-5) І сказав я: Я вигнаний з-перед очей Твоїх, проте ще побачу я храм Твій святий. | 4 Ти пожбурив мене в глибину, в серце моря і потоки оточили мене, всі води Твої і хвилі Твої проходили наді Мною. | 4 Ти кинув мене у безодню, у серце моря, і води мене оточили. Усі твої буруни й твої хвилі пройшли надо мною. | 4 Ти мене відкинув в глибину серця моря, і мене обійшли ріки. Всі твої висоти і твої хвилі прийшли на мене. | 4 Вкинув єси мене в глибінь, у серце моря, і води обгорнули мене; всї води, всї филї твої проходили надо мною. |
5 (2-6) Вода аж по душу мене обгорнула, безодня мене оточила, очерет обвиває кругом мою голову! | 5 І я сказав: Відкинутий я від очей Твоїх, одначе я знову побачу святий храм Твій. | 5 Я мовив: Відкинутий я з-перед очей у тебе! А все ж таки я знову глядітиму на святий храм твій. | 5 І я сказав: Я відкинений від твоїх очей. Отже чи додам поглянути на твій святий храм? | 5 Вже я думав: Відкинений я від очей твоїх, а тепер чей я знов побачу храм твій сьвятий. |
6 (2-7) Я зійшов аж до споду гори, а земля її засуви стали за мною навіки! Та підіймеш із ями життя моє, Господи, Боже Ти мій! | 6 Сягнули води мене до душі моєї, безодня ув'язнила мене; морською травою сповила голову мою. | 6 Води мене обняли аж по горло, безодня мене оточила, водорість голову мені повила. | 6 Пролилася довкруг мене вода аж до душі, мене окружила остання безодня, моя голова зійшла до тріщин гір. | 6 Обняли мене, добирались води до душі моєї, безодня зачинила мене в собі; морські трави обвили голову менї. |
7 (2-8) Як у мені омлівала душа моя, Господа я спогадав, і молитва моя ця до Тебе долинула, до храму святого Твого! | 7 До підошви гір я опустився, земля своїми засувами навіки замкнула мене; але Ти, Господе Боже мій, виведеш душу мою з пекла. | 7 Аж до стіп гір спустивсь я; земля засувами повік мене замкнула, але ти вивів моє життя з ями, о Господи, мій Боже. | 7 Я зійшов до землі, в якої її засуви - вічні засуви, і хай підніметься зітління мого життя, мій Господи Боже. | 7 Попід підвалини гір потонув я, і земні засови замкнули мене, здається, на віки; але ти, Господи, Боже мій, виведеш душу мою з сієї глибинї пекольної. |
8 (2-9) Ті, що тримаються марних божків, свого Милосердного кидають. | 8 Коли знесиліла в мені душа моя, я згадав про Господа, і молитва моя долинула до Тебе, до храму Твого святого. | 8 Коли моя душа в мені умлівала, про Господа згадав я, і моя молитва долинула до тебе, до храму до святого твого. | 8 Коли в мені заникала моя душа я згадав Господа, і хай до Тебе зайде моя молитва, до твого святого храму. | 8 Як душа завмірала в менї, спогадав я на Господа, й ось, молитва моя дійшла до тебе, до храму сьвятого твого. |
9 (2-10) А я голосною подякою принесу Тобі жертву, про що присягав я, те виконаю. Спасіння у Господа! | 9 Ті, що вшановують марнотних і вигаданих [богів], покинули Милосердного свого, | 9 Тії, що пустих марнощів пильнують, кидають власну ласку. | 9 Хто береже марне і брехливе, оставили своє милосердя. | 9 Хто марні й ложні боги шанує, той покинув Милосердного свого, |
10 (2-11) І Господь звелів рибі, і вона викинула Йону на суходіл. | 10 А я голосом хвали принесу Тобі пожертву; що обіцяв – учиню. У Господа порятунок! | 10 Я ж голосом подяки принесу тобі жертву. Чим я обрікся, те я виконаю. Від Господа спасіння.» | 10 Я ж жертвуватиму тобі голосом похвали і визнавання. Те, що я помолився, я віддам на моє спасіння Господеві. | 10 Я же голосом похвали принесу тобі жертву; чим обрік себе, те я й сповню; в Господа бо одного - рятунок. |