| 1 Навіщо бунтують народи, а племена мають помисли марні? | 1 Чого метушаться народи, і люди задумують марне? | 1 Чому розлютилися народи і народи повчилися марного? | 1 Чого ворушаться народи, і люде промишляють про нїкчемне? |
2 Земні царі повстають, і князі нараджуються разом на Господа та на Його Помазанця: | 2 Постають царі землі, і князі змовляються разом на Господа і супроти Помазанця Його кажуть: | 2 Встають царі землі, князі зговорюються разом на Господа й на його Помазаника: | 2 Встали царі землі, і володарі зібралися разом проти Господа і проти його Христа. | 2 Піднімаються царі землї, і князї радять раду проти Господа й проти Помазанця його: |
3 Позриваймо ми їхні кайдани, і поскидаймо із себе їхні пута! | 3 `Порвімо їхні кайдани і скиньмо з себе їхні пута`. | 3 “Порвімо їхні кайдани, скиньмо із себе їхню кормигу!” | 3 Розірвім їхні кайдани і відкиньмо від себе їхнє ярмо. | 3 Розорвім пута і скиньмо з себе посторонки їх! |
4 Але Той, Хто на небесах пробуває посміється, Владика їх висміє! | 4 Той, що живе на небесах, – зганьбить, Господь поглузує з них. | 4 Той, хто живе на небі, з них сміється, Господь із них глузує. | 4 Той, що живе на небі, висміє їх, і Господь покпить з них. | 4 Господь, що сидить на небесах, сьміється, і ругається над ними. |
5 Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настрашить їх Він у Своїм пересерді: | 5 Тоді скаже їм у гніві Своєму і лютістю Своєю викличе у них замішання: | 5 Тоді то до них говорить у своїм гніві, в своїм обуренні їх бентежить: | 5 Тоді Він заговорить до них в своїм гніві і в своїй люті зведе на них замішання. | 5 Тодї промовить до них у гнїві своїм і яростю своєю перелякає їх. |
6 Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу гору Свою. | 6 Я настановив Царя Мого над Сіоном, святою горою Моєю. | 6 “Адже то я настановив мого царя над Сіоном, горою святою моєю!” | 6 Я ж ним був поставлений царем над Сіоном - його святою горою, | 6 Се ж я помазав царя мого над Сионом, сьвятою горою моєю, |
7 Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив. | 7 Проголошу вибір: Господь сказав Мені: Ти Син Мій; Я нині породив Тебе; | 7 Оповіщу про постанову. Господь сказав до мене: “Син мій єси ти, я породив тебе сьогодні. | 7 сповіщаючи господні накази. Господь сказав до мене: Ти є мій син, Я сьогодні тебе породив. | 7 Ізвіщу проповідь, що сказав Господь до мене: Ти син мій, нинї зродив я тебе. |
8 Жадай Ти від Мене, і дам Я народи Тобі, як спадщину Твою, володіння ж Твоє аж по кінці землі! | 8 Проси у Мене, і дам Тобі народи у спадок і рубежі землі на володіння Тобі; | 8 Проси в мене, і я дам тобі народи в спадщину, і кінці землі тобі в посілість. | 8 Попроси в Мене, і дам тобі народи в твою спадщину і твоє насліддя - кінці землі. | 8 Проси в мене, й дам тобі народи в наслїддє, а кінцї сьвіта у владїннє. |
9 Ти їх повбиваєш залізним жезлом, потовчеш їх, як посуд ганчарський... | 9 Ти уразиш їх жезлом залізним; потрощиш їх, мов посудину гончарну. | 9 Ти розторощиш їх жезлом залізним, немов посуд ганчаря, розіб'єш їх.” | 9 Ти їх пастимеш залізною палицею, розібєш їх наче глиняний посуд. | 9 Жезлом зелїзним розібєш їх, як череповину потрощиш їх. |
10 А тепер помудрійте, царі, навчіться ви, судді землі: | 10 Тож схаменіться, царі; навчіться, судді землі! | 10 Отож, царі, ви нині зрозумійте, і схаменіться ви, що правите землею. | 10 І тепер, царі, розумійте. Навчіться, ви всі, що судите землю. | 10 Зрозумійте ж се, царі, й одумайтесь, усї суддї землї. |
11 Служіть Господеві зо страхом, і радійте з тремтінням! | 11 Служіть Господові зі страхом і радійте з трепетом. | 11 Служіте Господеві в страсі й радуйтесь у тремтінні. | 11 Послужіть Господеві в страсі і радійте йому з тремтінням. | 11 Служіть Господеві зо страхом, і радуйтеся з дрожаннєм. |
12 Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незабаром запалиться. Блаженні усі, хто на Нього надіється! | 12 Пошануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб ви не були винищені в дорозі під час спалаху гніву Його; Блаженні всі, що сподіваються на Нього. | 12 Цілуйте його ноги, щоб він не розгнівався й не загинули ви в дорозі, коли зненацька запалає гнів його. Блаженні всі, що покладаються на нього. | 12 Прийміть напімнення, щоб часом Господь не розгнівався і ви не згинули з праведної дороги. Коли нагло загориться його гнів, блаженні всі, що на нього надіються. | 12 Прославляйте Сина, щоб не прогнївився, а вам щоб не погибнути на дорозї вашій, бо скоро загориться гнїв його. Блаженні всї, що надїються на його. |