1 І сталося, як почув це цар Єзекія, то роздер свої шати та накрився веретою, і ввійшов до Господнього дому.1 Коли почув [про це] Єзекія, то роздер одежу свою, і покрився веретищем, і пішов до Господнього дому.1 Почувши те, цар Єзекія роздер на собі одежу, покрився веретищем і пішов у Господній храм;1 І сталося, як почув цар Езекія, і роздер свою одіж і зодягнувся в мішок і ввійшов до господнього дому.1 Почувши се царь Езекія, роздер одежу на собі, обгорнувся волосяним веретищем і пійшов у храм Господень.
2 І послав він Еліякима, начальника палати, і писаря Шевну, та старших із священиків, покритих веретами, до пророка Ісаї, Амосового сина.2 І послав Еліякима, доглядача палацу, і писаря Шевну, і старших священиків, покритих веретищами, до пророка Ісаї, сина Амосового.2 Еліякима ж, що був над палацом, писаря Шевну й старших із священиків, покритих веретищами, послав до пророка Ісаї, сина Амоса.2 І післав Еліякіма економа і Сомна писаря і старших над священиками, зодягнених в мішки, до пророка Ісаї, сина Амоса,2 Еліякима ж, начальника палати, та Себну, писаря, вкупі з значнїйшими сьвященниками, окритих веретищами, послав до пророка Ісаїї Амосенка.
3 І сказали вони до нього: Так сказав Єзекія: Цей день це день горя й картання та наруги! Бо підійшли діти аж до виходу утроби, та немає сили породити!3 І вони сказали йому: Так говорить Єзекія: День скорботи і покари, і посоромлення день оцей; Бо дійшли немовлята до отвору утроби, та немає сили породити!3 Вони промовили до нього: “Так говорить Єзекія: День смутку, кари й сорому - день цей, бо діти ось-ось мають прийти на світ, але сили нема вродити.3 і сказали йому: Так говорить Езекія: День смутку і оскарження і гніву це день, бо прийшли сини аж до мук, і немає сили в тій, що родить.3 І промовили вони до його: Так говорить Езекія: День смутку, лайки й сорому є день сей: прийшли сини до породу, та нема снаги вродити.
4 Може почує Господь, Бог твій, всі слова великого чашника, що його послав асирійський цар, пан його, на образу Живого Бога, і Господь, Бог твій, покарає за слова, які чув, а ти принесеш молитву за рештку, що ще знаходиться.4 Може, почує Господь, Бог твій, усі слова Рабсакові, котрого послав цар асирійський, володар його, ганити Бога Живого і ганьбити словами, які чув Господь, Бог твій. Зверши, благаємо, молитву за тих, що залишилися, і ще живуть.4 Може Господь, Бог твій, чувши усі слова головного підчашого, якого послав його пан, асирійський цар, зневажати живого Бога, покарає за ті слова, що Господь, Бог твій, чув. Помолись же за останок, що зоставсь.”4 Чи може послухає Господь Бог твій всі слова Рапсака, якого післав цар Ассирійців його пан, щоб зневажити живого Бога і хулити словами, які почув Господь Бог твій, і прийми молитву за останок, що знайшовся.4 Може, почує Господь, Бог твій, усї слова Рабсакові, що його послав пан його, царь Ассирийський, зневажати живого Бога й поругати словами, що їх чув Господь, Бог твій. Благай же за тих, що зостались іще живими.
5 І прийшли раби царя Єзекії до Ісаї.5 І прийшли служники царя Єзекії до Ісаї,5 Як же прийшли слуги царя Єзекії до Ісаї, відрік їм Ісая: 5 І прийшли слуги царя Езекії до Ісаї,5 Як же прийшли слуги царя Езекії до Ісаїї,
6 І сказав їм Ісая: Так скажете вашому панові: Так сказав Господь: Не бійся тих слів, що почув ти, якими ображали Мене слуги асирійського царя!6 І сказав їм Ісая: Отак скажіть володареві вашому: Так говорить Господь: Не бійся слів, котрі ти чув, котрими ганьбили Мене служники царя асирійського.6 “Скажіть вашому панові: Так говорить Господь: Не лякайся тих слів, що їх ти чув, що ними хулили мене слуги асирійського царя.6 і сказав їм Ісая: Так скажете до вашого пана: Так говорить Господь: Не бійся слів, які ти почув, якими похулили слуги царя Ассирійців.6 Сказав їм Ісаїя: Промовте так до вашого пана: Так говорить Господь: Не лякайся тих речей, що чув єси, якими поругали мене слуги царя Ассирийського.
7 Ось Я дам в нього духа, і він почує звістку, і вернеться до свого краю. І Я вражу його мечем у його краї.7 Ось, Я пошлю на нього духа, і він почує вість, і повернеться на свою землю, і Я уражу його мечем у країні його.7 Ось я нашлю на нього такого духа, що він почує вістку, і повернеться у свою землю, і у своїй землі поляже від меча.”7 Ось Я даю йому духа, і він почує вістку і повернеться до своєї землі, і скину його мечем в його землі.7 Отсе я пошлю в його такого духу, що він почує звістку й вернеться він у свою землю, й поляже в своїй землї од меча.
8 І вернувся великий чашник, і знайшов асирійського царя, що воював проти Лівни, бо почув, що той рушив із Лахішу.8 І повернувся Рабсак, і знайшов царя асирійського, що воював супроти Лівни; оскільки почув, що той рушив із Лахішу.8 Головний підчаший повернувся назад і знайшов асирійського царя при облозі Лівни, бо перечув був, що той відійшов від Лахішу.8 І повернувся Рапсакис і знайшов царя Ассирійців, що воював проти Ломни, бо почув, що відійшли від Лахіса.8 Коли вернувсь Рабсак назад, найшов царя Ассирийського, як облягав Либну, бо перечув, що той відойшов од Лахиса.
9 А коли він почув про Тіргаку, царя етіопського, таке: Ось він вийшов воювати з тобою! то вернувся, і послав послів до Єзекії, говорячи:9 І почув він про Тіргаку, царя ефіопського, таке йому сказали: Ось, він прийшов оружно супроти тебе. І знову послав він послів до Єзекії сказати: 9 Як же почув, що про Тірхаку, етіопського царя, говорили: “Ось він вирушив, щоб воювати з тобою”, то знову послав до Єзекії послів сказати: 9 І почув про Тарака царя Етіопців, кажучи: Ось він вийшов воювати з тобою. І повернувся і відіслав послів до Езекії, кажучи: 9 Як довідався ж про Тиргаку, царя Етиопського, що говорили: Вирушив він, щоб воювати з тобою, послав знов посли до Езекії, сказати:
10 Так скажете до Єзекії, Юдиного царя, говорячи: Нехай не зводить тебе Бог твій, що ти надієшся на Нього, кажучи: Не буде даний Єрусалим у руку асирійського царя.10 Так скажіть Єзекії, цареві Юдиному: Нехай не обманює тебе Бог твій, на котрого ти покладаєш надію, гадаючи: Не зазнає Єрусалим руки царя асирійського.10 “Скажіть так Єзекії, юдейському цареві: Не давай твоєму Богові, на якого ти покладаєшся, зводити тебе словами: Місто Єрусалим, мовляв, не попаде в руки асирійському цареві.10 Хай тебе не підводить твій Бог, на якого ти на нього надієшся, кажучи: Єрусалим не буде переданий в руки царя Ассирійців.10 Промовте так до Езекії, царя Юдиного: Не давай твойму Богові, що на його вповаєш, баламутити тебе, думаючи: Ерусалим не буде подан цареві Ассирийському на поталу.
11 Ось ти чув, що зробили асирійські царі всім краям, щоб учинити їх закляттям, а ти будеш урятований?11 Адже ти чув, що вчинили царі асирійські з усіма землями, поклавши на них закляття, – то чи зацілієш ти?11 Сам здоров чув, що асирійські царі зробили з усіма землями, як вони їх спустошили! І тобі б одному врятуватись?11 Ось ти почув все, що зробили царі Ассирійців всім землям, щоб їх прокляти. І чи ти спасешся?11 Ти сам чував, що творили царі Ассирийські з усїма землями, розпростираючи на їх проклін, а ти б то від його вирятувався?
12 Чи врятували їх боги тих народів, яких понищили батьки мої: Гозана, і Харана, і Рецефа, і синів Едена, що в Телассарі?12 Боги народів, котрих спустошили батьки мої, чи врятували їх? [Чи врятували] Гозана і Харана, і Рецефа, і синів Едена, що в Телассарі?12 Хіба боги народів, яких зруйнували мої предки, їх визволили, як от Гозан, Харан, Рецеф та мешканців Едену, що в Талассарі?12 Не спасли їх боги народів, яких знищили мої батьки, Ґозан і Харран і Рафес і синів Едема, що в Таестені?12 Хиба ж боги народів, що їх мої предки в нїщо пообертали, вирятували їх, - як Гозан та Харан та Резеф та людей Еденських у Талассарі?
13 Де він, цар Гамату, і цар Арпаду, і цар міста Сефарваїму, Гени та Івви?13 Де цар Гамату, і цар Арпаду, і цар міста Сефарваїму, Гени та Івви?13 Де цар хаматський, цар арфадський, цар міста Сефарваїму, Єни й Івви?”13 Де є цар Емата і цар Арфада? І де є Сепфаруая, Ана і Ава?13 Де царь Ематський й царь Арпадський й царь пад городом Сефарваїмом, Еною й Іввою?
14 І взяв Єзекія ті листи з руки послів, і прочитав їх, і ввійшов у Господній дім. І Єзекія розгорнув одного листа перед Господнім лицем.14 І взяв Єзекія листа з руки послів, і прочитав його, і пішов у дім Господній, і розгорнув його Єзекія перед Господом.14 Взяв Єзекія листа з рук послів і, прочитавши його, пішов у Господній храм і розгорнув його перед Господом.14 І взяв Езекія листи з руки послів і прочитав їх. І прийшов до господнього дому і відкрив їх Езекія перед Господом14 Взявши ж Езекія письмо з рук поселських і прочитавши його, пійшов у храм Господень та й розгорнув його перед Господом,
15 І Єзекія молився перед Господнім лицем і сказав: Господи, Боже Ізраїлів, що сидиш на херувимах! Ти Той єдиний Бог для всіх царств землі, Ти створив небеса та землю!15 І молився Єзекія перед Господом, і говорив: Господе, Боже Ізраїлів, що сидиш на херувимах! Ти єдиний Бог усіх царств землі, Ти утворив небо і землю.15 І молився Єзекія перед Господом і говорив: “Господи, Боже Ізраїля, що возсідаєш на херувимах! Ти один Бог над усіма царствами землі, ти сотворив небо й землю.15 і сказав: Господи Боже Ізраїля, що сидиш над херувимами, ти Бог один над усіма царями землі, ти зробив небо і землю.15 І молився Езекія перед Господом і говорив: Господи, Боже Ізрайлїв, що престолуєш над херувимами! ти один Бог над усїма царствами на землї; ти сотворив небо й землю.
16 Нахили, Господи, ухо Своє та й почуй! Відкрий, Господи, очі Свої та й побач, і почуй слова Санхеріва, що прислав ображати Живого Бога!16 Нахили, Господе, вухо Твоє і почуй, і розплющ, Господе, очі Свої, і поглянь, і почуєш слова Санхеріва, котрий послав ганьбити Бога Живого!16 Прихили, Господи, вухо твоє й вислухай; відкрий, Господи, очі твої й споглянь. Слухай слова Санхериба, якими він прислав хулити Бога живого.16 Господи прихили твоє ухо і послухай. Господи, відкрий твої очі і поглянь і послухай слова Сеннахиріма, які післав, щоб зневажити живого Бога.16 Прихили, Господи, ухо твоє та й почуй; одкрий, Господи, очі твої, та й побач! Почуй же слова Сеннахирима, що прислав, щоб живого Бога зневажити!
17 Справді, Господи, асирійські царі попустошили ті народи та їхній край.17 Справді, Господе, царі асирійські спустошили народи і землю їхню,17 Одно є правда, Господи, що асирійські царі спустошили народи й землі,17 Бо поправді, Господи, царі Ассирійців опустошили народи17 Справдї, Господи, царі Ассирийські попустошили народи й землї,
18 І кинули вони їхніх богів на огонь, бо не боги вони, а тільки чин людських рук, дерево та камінь, і понищили їх.18 І покидали богів їхніх у вогонь; але це не боги, а витвір людських рук, дерево і камінь, а тому й винищив їх.18 і повкидали богів їхніх у вогонь, бо то ж і не боги, а діло рук людських, дерево й камінь, тим і могли їх понівечити.18 і вкинули їхніх богів в огонь, бо вони не боги, але лиш діла рук людей, дерева і каміння, і їх знищили.18 І повкидали богів їх ув огонь, та то не боги, а робота рук людських, дерево й камінь, тим і змогли їх понївечити.
19 А тепер, Господи, Боже наш, спаси нас від руки його, і нехай знають усі царства землі, що Ти Господь, Бог єдиний!19 І нині, Господе, Боже наш, урятуй нас од руки його, і довідаються всі царства землі, що Ти, Господе, Бог єдиний.19 Але тепер, Господи, Боже наш, вирятуй нас із його руки, благаю, щоб усі царства на землі зрозуміли, що тільки ти, Господи, Бог.”19 І тепер, Господи Боже наш, спаси нас від його руки, і хай взнають всі царства землі, що один Ти Господь Бог.19 Тепер же, Господи, вирятуй нас із руки його, щоб усї царства на землї зрозуміли, що ти, Господи, єдиний Бог!
20 І послав Ісая, Амосів син, до Єзекії, говорячи: Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я почув те, про що ти молився до Мене, про Санхеріва, царя асирійського.20 І послав Ісая, син Амосів, до Єзекії сказати: Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Те, про що ти молився до Мене, супроти Санхеріва, царя асирійського, Я почув.20 Тоді Ісая, син Амоса послав до Єзекії сказати: “Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Я вислухав твою молитву до мене проти Санхериба, асирійського царя.”20 І післав Ісая син Амоса до Езекії, кажучи: Так говорить Господь Бог сил, Бог Ізраїля: Я вислухав те, про що ти помолився до Мене про Сеннахиріма царя Ассирійців.20 І послав Ісаїя Амосенко до Езекії, сказати: Тако глаголе Господь, Бог Ізрайлїв: Те, про що ти молився що до Сеннахирима, царя Ассирийського, я вислухав.
21 Ось те слово, яке Господь говорив про нього: Гордує тобою, сміється із тебе дівиця, сіонська дочка, вслід тобі головою хитає дочка Єрусалиму!21 Ось слово, котре вирік Господь про нього: Зневажить тебе, посміється над тобою, незаймана донько Сіону; услід за тобою похитає головою дочка Єрусалиму.21 Ось те слово, що виповів Господь на нього: “Гордить тобою, сміється з тебе дівиця, дочка Сіону; хитає головою позад тебе дочка Єрусалиму.21 Ось слово, яке Господь про нього сказав: Він тебе зневажив і насміявся з тебе, дівице, дочко Сіоне, над тобою похилили свою голову, дочко Єрусалиме.21 Оце те слово, що виповів Господь про його: Погордить тобою й посьміється з тебе дївиця-дочка Сиону. Позад тебе похитає головою дочка Ерусалиму.
22 Кого лаяв ти та ображав, і на кого повищив ти голос та вгору підніс свої очі? На Святого Ізраїлевого!22 Кого ти лаяв і ганьбив? І на Кого підвищив голос, і звів так високо очі свої? На Святого Ізраїлевого.22 Кого хулив, зневажав? На кого підняв голос і звисока глянув очима? На Ізраїлевого Святого!22 Кого зневажив ти і похулив ти? І до кого підняв ти голос? І ти підняв твої очі до висоти, до святого Ізраїля.22 Кого ж бо ти зневажав і поругав? Проти кого се голос ізняв ти, й так звисока глянув очима? На сьвятого Ізрайлевого!
23 Через послів своїх Господа ти ображав та казав: Із безліччю своїх колесниць я вийшов на гори високі, на боки Ливану, і позрубую кедри високі його, добірні його кипариси, і вийду аж на вершок його на нічліг, у гущину його саду.23 Через послів твоїх ти ганив Господа і сказав: З багатьма колісницями моїми Я зійшов на гори високі, на ребра Ливану, і зрубав кедри високі його, і найдобірніші кипариси його, і прийшов на найвіддаленіший прихисток його, в гущавину саду його.23 Через твоїх послів хулив ти Господа й сказав: На моїх численних колісницях я зійшов на верхи гір, у нетрі на Ливані, рубав його найвищі кедри, найдобірніші його кипариси, добравсь до самого його кінця, аж до густого його лісу.23 Рукою твоїх послів ти зневажив Господа і ти сказав: В множестві моїх колісниць я піду на висоту частей гір, Ливана, і я зрубав велич його кедра, вибрані його кипарисів, і я прийшов до часті його краю, його ліса Кармила.23 Через послів твоїх ти глузував з Господа й сказав: У множестві возів моїх я взойшов на висоту гір, на ребра Ливану, та й рубав рослі кедри й найкрасші кипариси його, й добравсь аж до крайних гряниць його, до найгусчого саду його;
24 Я копаю та п'ю чужу воду, і стопою своєї ноги повисушую я всі єгипетські ріки!24 І відкопував я і пив воду чужу, і повисушую стопою ніг моїх усі ріки єгипетські.24 Я розкопував і пив чужі води, висушував стопами моїх ніг усі єгипетські канави.24 Я відсвіжився і випив я чужі води і я спустошив стопою моєї ноги всі ріки околиці.24 Я відкопував та випивав воду чужу, й сушив стопами ніг моїх всї потоки Египецькі.
25 Хіба ти не чув, що віддавна зробив Я оце, що за днів стародавніх Я це був створив? Тепер же спровадив Я це, що ти нищиш міста поукріплювані, на купу румовищ обертаєш їх...25 Хіба ти не чув, що я віддавна учинив це, за старожитніх днів започаткував це, а нині виконав тим, що ти спустошуєш укріпленні міста, [обертаєш] їх на купи руїн?25 Чи ти чував? Вже давніх-давен я це приготував, і за старих часів я це намислив, а тепер виконую, щоб обернути в купи руїн міста-твердині.25 Я зліпив її, тепер привів її, і стало на знищення воюючих переселень, кріпких міст.25 Чи ти чував*, що я з давендавна чинив? Із давнезнїх часїв постановив я се, а тепер привів до того, що ти опустошуєш утверджені городи в купи румовищ.
26 А мешканці їхні безсилі, настрашені та побентежені. Вони стали, як зілля оте польове, мов трава зеленіюча, як трава на дахах, як попалене збіжжя, яке не доспіло...26 І мешканці їхні зробилися немічними, тремтять і залишаються в соромі. Вони стали, [мов] трава в полі і тендітне зело, [як] парості на дахах і обпалене збіжжя ще до колосіння.26 Мешканці їхні безсилі, налякані, збентежені, стали, немов трава на полі, немов зелене билля, немов трава на покрівлі, немов збіжжя під східнім вітром.26 І ті, що живуть в них, знемогли рукою, захиталися і завстидалися, стали травою поля, чи зеленою рослинністю, зеленню домів і на потоптання тому, що стоїть напроти.26 А їх осадники в немочі, дрожать і в соромі. Вони мов трава у полі, мов никла зелень на криші, й збіжжє загоріле, нїм в колос убралось.
27 І сидіння твоє, і твій вихід та вхід твій Я знаю, і твоє проти Мене обурення.27 Чи сядеш ти, чи вийдеш, Я все знаю; [відаю] і про зухвалість твою супроти Мене.27 Чи ти сидиш, чи ти виходиш, чи ти входиш - усе я знаю.27 І Я пізнав твій престіл і твій вихід і твій вхід і твій гнів, томущо ти розгнівався проти Мене.27 Чи седиш ти, чи виходиш, чи входиш, усе я знаю, а й буяннє твоє проти мене.
28 За твоє проти Мене обурення, що гординя твоя надійшла до ушей Моїх, то на ніздрі твої Я сережку привішу, а вудило Моє в твої уста, і тебе поверну Я тією дорогою, якою прийшов ти!28 [За твою] зухвалість супроти Мене і за те, що пихатість твоя дійшла до вух Моїх, Я просуну кільце Моє у ніздрі твої, і вудило Моє до рота твого, і заверну тебе назад тією ж дорогою, котрою ти прийшов.28 За те, що ти біснувався на мене та що твоє зухвальство вразило мої вуха, я тобі заправлю моє кільце у ніздрі, мої зубела у твій рот, і заверну тебе назад дорогою, якою ти прибув.28 І твоя грубязність прийшла до моїх ух і покладу мої кільця в твої ніздри і уздечка в твої уста і поверну тебе дорогою, якою ти нею пішов.28 За твою сьмілість проти мене, та що твоя гординя дойшла до слуху мого, я тобі в ніздрі каблучку заправлю, й зубела мої у рот твій (заложу), й заверну тебе назад тою ж дорогою, якою прийшов єси.
29 А оце тобі знак: їжте цього року збіжжя самосійне, а другого року саморосле, а третього року сійте та жніть, і садіть виноградники, та й їжте їх плід.29 І ось тобі, [Єзекіє], ознака: Їжте цього року, що виросло від самосійного зерна, і другого року самосійне, а третього року сійте і жніть, і садіть виноградні сади і їжте плоди їхні.29 Ось тобі знак: Цього року їстимете, що впаде на землю, на другий рік - що само вродить, на третій же рік сійте й жніте, садіть виноградники й їжте плід їхній.29 І це тобі знак. Їстимеш цей рік те, що саме виросте, і в другий рік те, що сходить. І ще третого насіння і жнива і плоди виноградів, і їстимете їхній плід.29 І ось тобі (Езекію) знамено: Сього року їсти мете те, що маєте, а на другий рік самосївне, на третий же рік сїйте й жнїте й насаджуйте виноградники й їжте вроджай їх.
30 А врятоване Юдиного дому, що лишилося, пустить коріння додолу, і свого плода дасть угору.30 І заціліле в домі Юдиному, залишене, знову пустить коріння внизу і принесе плід угорі.30 Останок же дому Юди, що зостанеться живим, пустить знову внизу коріння, і плід угорі вродить,30 І додасть до того, що спаслося з дому Юди, те, що осталося, (матиме) корінь вдолі і дасть плід вгорі.30 І що позоставалось іще з Юдиного дому, пустить ізнов корінь внизу, й принесе плід угорі.
31 Бо з Єрусалиму вийде позостале, а рештки від гори Сіону. Ревність Господа Саваота зробить це!31 Тому що з Єрусалиму вийде залишок, і порятунок від гори Сіону. Ревність Господа Саваота учинить це.31 бо з Єрусалиму вийде решта; те, що врятується, - з гори Сіону. Горливість Господа сил це зробить!31 Бо з Єрусалиму вийде останок і той, що спасається з гори Сіона. Ревність Господа Сил це вчинить.31 З Ерусалиму бо зійде (мов трава) останок, а те, що врятуєсь, із Сион-гори. Ревність Господа Сил небесних учинить се.
32 Тому так сказав Господь про асирійського царя: Він не ввійде до міста оцього, і туди він не кине стріли, і щитом її не попередить, і вала на нього не висипле!32 А тому так говорить Господь про царя асирійського: Не зайде він до цього міста; і не закине туди стріли, і не підступить до нього зі щитом, і вала супроти нього не зможе насипати.32 Тому ось що говорить Господь про асирійського царя: Не ввійде він у це місто, стріли туди не пустить, не виступить зо щитом проти нього і не насипле проти нього валу.32 Чи не так? Так говорить Господь до царя Ассирійців: Не ввійде до цього міста і не вистрілить сюди стріли, і не прийде проти нього щит, і не приставить проти нього насипу.32 Тим то так говорить Господь про царя Ассирийського: У сей город він не ввійде, і стріли не пустить, й не закриється щитом він в приступі до його, й не насипле проти його валу.
33 Якою дорогою прийде, то нею повернеться, у місто ж оце він не ввійде, говорить Господь!33 Тією ж дорогою, котрою прийшов, повернеться, і в місто це не зайде, говорить Господь.33 Дорогою, якою він прийшов, повернеться назад; у місто це не ввійде - слово Господнє.33 Дорогою, якою прийшов, нею повернеться і не ввійде до цього міста, говорить Господь.33 По якій дорозї прийшов, по самій тій вернеться, не ввійде в сей город, - говорить Господь.
34 І це місто Я обороню на спасіння його ради Себе та ради Давида, Мойого раба!34 Я буду обороняти місто це, аби порятувати його заради Себе і заради Давида, служника Мого.34 Я захищу це місто, я його урятую заради мене самого й заради слуги мого Давида.”34 І щитом покрию це місто задля Мене і задля мого раба Давида.34 Город сей я берегти му, щоб урятувати його задля себе й задля раба мого Давида.
35 І сталося тієї ночі, і вийшов Ангол Господній, і забив в асирійському таборі сто й вісімдесят і п'ять тисяч. І повставали вони рано вранці, аж ось усі мертві трупи!...35 І сталося тієї ночі: пішов Ангел Господній і уразив у таборі асирійському сто вісімдесят п'ять тисяч. І підвелися вранці, і ось, усі тіла мертві.35 Тієї ж самої ночі вийшов ангел Господній і побив у асирійському таборі 185 000, і як повставали рано-вранці, - аж ось усі ті лежать трупом, мертві.35 І сталося, що вночі й вийшов господний ангел і побив в таборі Ассирійців сто вісімдесять пять тисяч. І встали вранці, і ось всі тіла мертві.35 І сталось: однієї ночі прийшов ангел Господень та й положив трупом ув Ассирийському таборі сто вісїмдесять і пять тисяч; і як повставали рано вранцї, аж ось самі мертві тїла.
36 А Санхерів, асирійський цар, рушив та й пішов, і вернувся й осівся в Ніневії.36 І рушив, і пішов, і повернувся Санхерів, цар асирійський, і засів у Ніневії.36 Рушив Санхериб, асирійський цар, повернувся походом назад і сидів у Ніневії.36 І Сеннахирім, цар Ассирійців, встав і пішов і повернувся і замешкав в Ніневії.36 І рушив Сеннахирим, царь Ассирийський, та й пійшов і вернувсь, та й седїв у Ниневиї.
37 І сталося, коли він молився в домі Нісроха, свого бога, то Адраммелех та Шар'ецер убили його мечем, а самі втекли до краю Арарат. А замість нього зацарював син його Есар-Хаддон.37 І коли він поклонявся в домі Нісхора, бога свого, то Адраммелех і Шар'ецер сини його, забили його мечем, а самі втікли до краю Араратського. І зацарював Есар-Хаддон, син його, замість нього.37 Одного разу, як він припав до землі, в храмі свого бога Нісроха, убили його мечем сини його Адрамелех і Сарецер і втекли в країну Арарат. На місце його став царем син його Асархаддон.37 І сталося як він покланявся в домі Несераха їхнього бога і Адрамелех і Сарасар його сини побили його мечем, і вони спаслися в Араратській землі. І замість нього зацарював його син Асордан.37 І як молився він у храму свого бога Нисроха, убили його мечем сини його, Адрамелех та Шарезер, і повтїкали в Арарат-землю, а син його Асардан зробився царем намість його.