1 І сталося, як скінчив він говорити до Саула, то Йонатанова душа зв'язалася з душею Давидовою, і полюбив його Йонатан, як душу свою. | 1 І сталося, як скінчив [він] говорити до Саула, то Йонатанова душа прихилилася до Давидової душі, і полюбив його Йонатан, як душу свою. | 1 Коли Давид закінчив розмову з Саулом, серце Йонатана прихилилось до Давидового серця, і Йонатан полюбив його, як свою душу. | 1 І танцюристки вийшли на зустріч Давидові з усіх міст Ізраїля з тимпанами і з радістю і з гуслями, | 1 Як скінчив же він розмову з Саулом, прихилилось серце Йонатана до його, і влюбив його Йонатан як свою душу. |
2 І того дня взяв його Саул, і не пустив його вернутися до дому його батька. | 2 І взяв його Саул того дня і не дозволив йому повернутися в дім батька його. | 2 Саул узяв його того ж дня до себе й не дозволив йому вже повертатись до батька. | 2 і жінки почали, і говорили: Саул побив свої тисячі і Давид свої десятки тисяч. | 2 Саул же взяв його того ж дня до себе і не дозволив йому вже вертатись у батьківську господу. |
3 І склав Йонатан із Давидом умову, бо полюбив його, як душу свою. | 3 А Йонатан уклав із Давидом угоду про спілку, бо полюбив його, як свою душу. | 3 Йонатан увійшов з Давидом у побратимство та полюбив його, як власну душу, | 3 І поганим видалося слово в очах Саула через це слово, і сказав: Давидові дали десятки тисяч і мені дали тисячі. | 3 І ввійшов Йонатан з Давидом у побратимство, бо влюбив його як свою душу. |
4 І зняв Йонатан із себе плаща, що був на ньому, та й дав його Давидові, і вбрання своє, і все аж до меча свого, і аж до лука свого, і аж до пояса свого. | 4 І скинув Йонатан верхню одежу, котра була на ньому і віддав її Давидові, також і іншу одіж, і меча свого і лука свого, і пояса свого. | 4 і, знявши з себе верхню одежу, що її носив, дав її Давидові, до того ж і військовий свій одяг, ба й меча, лука та пояса свого. | 4 І від того дня і далі Саул підозрівав Давида. | 4 І зняв Йонатан верхню одежу з себе та й оддав Давидові, до того ж і иншу одїж свою, ба й меча й лука й пояса свого. |
5 І ходив Давид скрізь, куди посилав його Саул, і робив мудро. І настановив його Саул над вояками, і він подобався усьому народові, а також Сауловим рабам. | 5 І Давид діяв розважливо скрізь, куди посилав його Саул старшиною над військовими людьми; і він подобався народові і служникам Сауловим. | 5 Коли б Давид не виступав і куди б не посилав його Саул, то скрізь добре впорувався, так, що Саул настановив його над своїм військовим людом. Увесь народ собі його вподобав, ба навіть і Саулові служаки. | 5 І злякався Саул лиця Давида | 5 І справлявсь Давид розважно всюди, куди й нї посилав його Саул, так що Саул поставив його отаманом над військовими людьми, і влюбив його ввесь люд і самі прибічники Саулові. |
6 І сталося, як вони йшли, коли Давид вертався, побивши филистимлянина, то повиходили жінки зо всіх Ізраїлевих міст, щоб співати та танцювати назустріч царя Саула, із бубнами, із радістю, та з цимбалами. | 6 Коли вони йшли, під час повернення Давида після перемоги над филистимлянином, то жінки з усіх міст ізраїльських виходили назустріч Саулові цареві з танками і піснями, з урочистими тімпанами і з кімвалами. | 6 І от сталося, що вони йшли додому, коли Давид повертався, вбивши філістимлянина, вийшли жінки з усіх міст Ізраїля цареві Саулові назустріч, з радости ж: співали і танцювали під звуки бубнів та цимбалів. | 6 і відставив його від себе і поставив його собі тисяцьким, і він виходив і входив перед народом. | 6 Та як ійшли вони додому і вертавсь Давид подужавши Филистія, то виходило тодї з усїх Ізрайлевих городів жіноцтво на стрічу цареві Саулові, танцюючи й сьпіваючи під веселу гру бубнів та цимбал, |
7 І викрикували ті жінки, що грали, та й казали: Саул повбивав свої тисячі, а Давид десятки тисяч свої! | 7 І вигукували ці жінки, що грали, й казали: Саул переміг тисячі, а Давид – десятки тисяч! | 7 Жінки, танцюючи, повторювали приспів: «Саул побив тисячі, а Давид - десятки тисяч.» | 7 І Давид був розумним в усіх своїх дорогах, і Господь (був) з ним. | 7 І викликало жіноцтво приграваючи: Побив Саул тисячі, а Давид десятки тисяч. |
8 І дуже запалився Саулів гнів, і та річ була неприємна йому, і він сказав: Давидові дали десятки тисяч, а мені дали тисячі, йому бракує ще тільки царювання! | 8 І Саула запопала гіркота, і неприємні були йому останні (їхні) слова, і він сказав: Давидові дали десятки тисяч, а мені тисячі; йому, отже, не вистачає хіба що царства. | 8 Саул дуже розсердивсь, і не сподобалось йому це слово. Він сказав: «Давидові дали десятки тисяч, а мені тисячі, йому бракує хіба царства!» | 8 І побачив Саул, що він дуже розумний, і стерігся його лиця. | 8 І розсердився Саул вельми, і не до вподоби було йому се слово, і сказав він: Давидові присьпівано десятки тисяч, а менї тисячі; йому не стає ще хиба царства. |
9 І від того дня й далі Саул дивився заздрісним оком на Давида. | 9 І від того дня і пізніше підозріло ставився Саул до Давида. | 9 І з того часу дивився Саул на Давида скоса. | 9 І ввесь Ізраїль і Юда полюбив Давида, бо він виходив і входив перед лицем народу. | 9 І позирав Саул скрива на Давида з того часу і надальше. |
10 І сталося другого дня, і напав злий дух від Бога на Саула, і він став несамовитий в себе вдома, а Давид грав своєю рукою, як щоденно, а в Сауловій руці був спис. | 10 І сталося другого дня: Напав злий дух від Бога на Саула, і він став несамовитий у своєму домі, а Давид грав рукою своєю на струнах, як за інших днів; у руці в Саула був спис. | 10 Другого дня найшов злий дух від Бога на Саула, й він був не при собі серед дому; Давид же грав на струнах, як і щодня, а в Саула був у руці спис. | 10 І Мелхол, дочка Саула, полюбила Давида, і сповіщено Саулові, і угодним було в його очах. | 10 На другий же день найшов злий дух від Бога на Саула, і був він не при собі в палатї: Давид же пригравав на струнах, як і щодня, а в Саула та був спис у руцї. |
11 І кинув Саул списа, кажучи про себе: Ударю в Давида, і приб'ю його до стіни! Та Давид два рази ухилився від нього. | 11 І кинув Саул списа, подумавши: Прицвяхую Давида до стіни. Але Давид двічі ухилився від нього. | 11 І метнув Саул списа, думаючи: «Приб'ю Давида до стіни!» Та Давид ухиливсь від нього два рази. | 11 І сказав Саул: Дам її йому, і буде йому на згіршення. І на Саулі була рука чужинців, | 11 І метнув Саул списа, думаючи: Прибю Давида'д стїнї, та Давид вхиливсь від його і сього другого разу. |
12 І боявся Саул Давида, бо з ним був Господь, а від Саула Він відступив. | 12 І почав боятися Саул Давида: тому що Господь був з ним (з Давидом), а від Саула відступив. | 12 І почав Саул боятися Давида, бо з ним був Господь, а від Саула відступив. | 12 і Саул заповів всім своїм, кажучи: Заговоріть ви потайки до Давида, кажучи: Ось цар тебе бажає, і всі його слуги тебе люблять, і ти стань зятем царя. | 12 І почав Саул боятись велико Давида, бо з ним був Бог, як відступав від Саула. |
13 І віддалив його Саул від себе, і настановив його собі тисячником, і він виходив на війни, і вертався перед народом. | 13 І віддалив його Саул від себе, і настановив його у себе тисяцьким, і він виходив і входив перед народом. | 13 Тоді Саул віддалив його від себе і зробив його тисяцьким: він завжди був на чолі свого загону | 13 І слуги Саула сказали ці слова в уха Давидові, і сказав Давид: Чи в ваших очах (це) легка річ стати зятем царя? І я чоловік нешляхотного роду і не славний. | 13 І віддалив його Саул від себе, і зробив його отаманом тисяцьким, і входив він та виходив перед народом. |
14 І мав Давид поводження в усіх дорогах своїх, і з ним був Господь. | 14 А Давид у всіх справах своїх чинив розважливо, і Господь [був] з ним. | 14 До чого б Давид не брався, все йому щастило, й Господь був з ним. | 14 І сповістили слуги Саула йому за цими словами, які сказав Давид. | 14 І поступав Давид во всьому розважно, бо з ним був Господь. |
15 І побачив Саул, що той має велике поводження, і налякався його. | 15 І Саул бачив, що він вельми розважливий, і боявся його. | 15 Саул же, бачивши, що йому щастить вельми, почав його боятись, | 15 І сказав Саул: Так скажете Давидові: Цар не бажає дару, але хіба сто передних скірок чужинців, щоб відомститися на ворогах царя. І Саул думав його віддати в руки чужинців. | 15 А Саул, вбачаючи, що він вельми розважний, боявсь його; |
16 А ввесь Ізраїль та Юда любили Давида, бо він виходив на війни, і вертався перед ними. | 16 А увесь Ізраїль та Юда любили Давида, бо він виходив і входив перед ними. | 16 а ввесь Ізраїль і Юда любили Давида, бо він і входив і виходив перед народом. | 16 І слуги Саула сповіщають ці слова Давидові, і слово було угодним в очах Давида, щоб стати зятем царя. | 16 А ввесь Ізраїль і Юда любили Давида, бо він входив і виходив перед ними. |
17 І сказав Саул до Давида: Ось моя найстарша дочка Мерав, її я дам тобі за жінку. Тільки будь мені хоробрим та воюй Господні війни! А про себе Саул сказав: Нехай не буде на ньому моя рука, а нехай буде на ньому рука филистимлян! | 17 І сказав Саул Давидові: Ось старша донька моя, Мерав, – я дам її тобі за дружину, тільки ж будь у мене хоробрим і провадь війни Господні. Бо думав Саул: нехай не моя рука буде на ньому, але рука филистимлян буде на ньому. | 17 Саул промовив до Давида: «Ось тобі, моя старша дочка Мерав: я дам її тобі за жінку, тільки мусиш мені бути добим витязем і Господні війни вести.» Сам же Саул думав: «Нехай не моя рука буде на ньому, а радше хай буде на ньому рука філістимлян.» | 17 І встав Давид і пішов він і його мужі і побив сто мужів з чужинців і приніс їхні передні скірки цареві і стає зятем царя, і йому дають його дочку Мелхол йому за жінку. | 17 І промовив Саул Давидові: Ось тобі старша дочка моя Мерова, даю тобі її за жінку, тільки ж мусиш менї бути хоробрим і Господнї бої вести. Саул же думав: Нехай не моя рука буде на йому, а рука Филистіїв нехай буде на йому. |
18 А Давид сказав до Саула: Хто я, і яке життя моє та рід мого батька в Ізраїлі, що я стану зятем цареві? | 18 Але Давид сказав Саулові: Хто я, і що є життя моє, і рід батька мого в Ізраїлі, щоб мені бути зятем царя? | 18 Давид відповів Саулові: «Хто я такий і який мій рід - родина мого батька - в Ізраїлі, щоб мені бути царським зятем?» | 18 І побачив Саул, що Господь з Давидом, і ввесь Ізраїль полюбив його, | 18 Давид же відказав Саулові: Хто я такий, або що за життє моє та рід батька мого в Ізраїлї, щоб менї зятьом твоїм бути? |
19 І сталося, коли настав час дати Давидові Мерав, Саулову дочку, то вона була видана за жінку мехолатитянинові Адріїлові, | 19 А коли настав час віддавати Мерав, доньку Саулову, Давидові, то її видали заміж за Адріїла з Мехоли. | 19 Та як настав час видавати Мерав, дочку Саула, за Давида, ЇЇ віддано за жінку Адрієлові з Мехоли. | 19 і додав ще підозрівати Давида. | 19 Як настав же час оддати Саулову дочку Мерову за Давида, оддано її Адріелеві з Мехоли за жінку. |
20 а Давида покохала Мелхола, друга Саулова дочка. І розповіли про це Саулові, і ця річ була слушна в очах його. | 20 Але Давида полюбила [друга] донька Саулова, Мелхола; і коли повідали [про це] Саулові, то це було приємним для нього. | 20 Тим часом Міхаль, дочка Саула, полюбила Давида, й як про це сповіщено Саула, це йому було довподоби. | | 20 Та полюбила Давида друга дочка Саулова, Мелхола, і як сповіщено про се Саула, задовольнило воно його. |
21 І сказав Саул про себе: Дам я її йому, і нехай вона стане йому за пастку, і нехай буде на ньому рука филистимлян! А до Давида Саул сказав удруге: Посвоячишся сьогодні зо мною. | 21 Саул думав: віддам її за нього, і вона буде для нього пасткою, і рука филистимлян буде на ньому. І сказав Саул Давидові: Через другу ти поріднишся нині зі мною. | 21 Саул бо думав: «Віддам її за нього, й вона буде йому сильцем і рука філістимлян буде на ньому.» От і сказав Саул до Давида вдруге: «Сьогодні станеш моїм зятем.» | | 21 Саул бо думав: Оддам її за його, щоб вона була йому сїттю, і щоб Филистії наложили руку на його. От і заявив Саул Давидові: Через другу будеш оце моїм зятем. |
22 І наказав Саул своїм рабам: Промовляйте до Давида потиху, говорячи: Ось цар уподобав тебе собі, а всі його раби полюбили тебе, а тепер ти посвоячишся з царем. | 22 І наказав Саул слугам своїм: Скажіть Давидові потайки: Ось, цар прихилився до тебе, і всі служники його люблять тебе; тож будь зятем царя. | 22 Саул звелів своїм слугам: «Говоріть потайки з Давидом таким робом: Цар прихильний до тебе, й усі його слуги тебе люблять. Зробися, отже, царським зятем.» | | 22 І переказав Саул Давидові через дворян своїх: Перемовтесь потай з Давидом таким робом: Царь прихилен до тебе і всї прибічники його вподобали тебе; так тобі можна царським зятем бути. |
23 І Саулові раби говорили ці слова до Давидових ушей. А Давид сказав: Чи то легко в ваших очах посвоячитися з царем? Таж я людина вбога та маловажна! | 23 І переказали служники Саулові у вуха Давидові всі оці слова. І сказав Давид: Ви вважаєте, що легко бути зятем царя? Я чоловік бідний і незначний. | 23 Слуги Саула передали ці слова Давидові на вухо, та Давид відповів: «Чи ж вам здається незначною річчю стати царським зятем? Та я ж чоловік убогий і невидатний!» | | 23 І передали слуги Саулові в слух Давидів усї ті слова; Давид же відказує: Чи то ж вам здається малою річчю зробитись царським зятем, бувши вбогим і малим чоловіком? |
24 І розповіли це раби Саула йому, говорячи: Отак говорив Давид. | 24 І доповіли Саулові служники його, і сказали: Ось що говорить Давид. | 24 І переказали слуги Саулові: ось так, мовляв, говорив Давид. | | 24 І пересказали дворяне Саулові: Так і так сказав Давид. |
25 І сказав Саул: Так скажете Давидові: Не бажає цар заплати за молоду, а бажає тільки сто крайніх плотів филистимських, щоб пімститися на неприятелях царя. А Саул думав тим зробити, щоб Давид попав до руки филистимлян. | 25 І сказав Саул: Отак скажіть Давидові: Цар не хоче віна, окрім сотні филистимлян в яких обріжеться крайня плоть, – помста ворогам царевим. Бо Саул тримав у голові наміра погубити Давида руками филистимлян. | 25 Тоді Саул сказав: «Скажіть Давидові: Цар не бажає весільного гостинця, а тільки сто обрізних шкірок філістимлянських, щоб помститись над царськими ворогами.» Саул же продумував, як би його зробити так, щоб Давид потрапив у руки філістимлянам. | | 25 І повелїв Саул: Скажіте Давидові так: Царь не бажає нїякого весільнього гостинця, опріч сотнї Филистійських переднїх шкірочок, щоб помститись над царськими ворогами. Саул же міркував про те, як би згубити Давида з сьвіту Филистійською рукою. |
26 І його раби переказали ці слова Давидові, і ця річ була мила в Давидових очах, щоб посвоячитися з царем. І в недовгому часі | 26 І переказали служники його Давидові ці слова, і сподобалося Давидові зробитися зятем царя. | 26 Його слуги донесли ці слова Давидові, й йому вподобалася справа - стати царським зятем. Призначений час не минув іще, | | 26 Як же дворяне його сповістили про се Давида, то Давида задоволило се, щоб стати царським зятем. |
27 встав Давид, та й пішов він та його люди, і забив серед филистимлян двісті чоловіка. І Давид приніс їхні крайні плоті, і дав їх у повному числі цареві, щоб посвоячитися з царем. І Саул дав йому за жінку дочку свою Мелхолу. | 27 Ще не прийшли означені дні, як Давид підвівся і пішов сам і люди його з ним, і забив двісті филистимських мужів, і приніс Саулові їхню обрізану крайню плоть, і подав її числом уповні, аби поріднитися з царем. І Саул віддав йому за дружину доньку свою Мелхолу. | 27 як Давид зібрався, двигнувся разом із своїми людьми, вбив двісті чоловік між філістимлянами й приніс двісті обрізних шкірок - повне число - цареві, щоб стати царським зятем. І Саул дав йому свою дочку Міхаль за жінку. | | 27 Ще назначені днї не минули, а Давид зладивсь і пійшов із людьми своїми в дорогу, та й убив між Филистіями двістї чоловіка, і принїс Давид їх передні шкірочки, та й поклав їх повну лїчбу перед царем, щоб йому зробитись царським зятем. І оддав йому Саул свою дочку Мелхолу за жінку. |
28 І побачив Саул, і пізнав, що Господь із Давидом, а Мелхола, Саулова дочка, полюбила його. | 28 І побачив Саул, і спізнав, що Господь із Давидом, а Мелхола, Саулова донька, полюбила [його]. | 28 Бачив Саул і зрозумів, що Господь був із Давидом і що ввесь Ізраїль його любить, | | 28 І бачив Саул і спізнав, що Господь є з Давидом, і що ввесь Ізраїль його любить, та що й Мелхола, дочка Саулова, його любить, |
29 А Саул ще й далі боявся Давида. І Саул ненавидів Давида по всі дні. | 29 А Саул почав ще більше боятися Давида, і став ворогом його на все життя. | 29 і почав ще більше боятись Давида й став йому ворогом назавжди. | | 29 То почав Саул іще більше боятись Давида. От і зробився Саул ворогом Давидовим довіку. |
30 І виходили воювати филистимські провідники, і бувало скільки вони виходили, то Давид мав найбільше поводження від усіх Саулових рабів. І стало ім'я його дуже шановане. | 30 І коли вожді филистимські рушили [на війну], Давид від самого виходу їх діяв розважливіше від усіх служників Саулових, і вельми прославилося ім'я його. | 30 Філістимлянські князі й далі виступали в похід, але щоразу, як вони виступали, Давидові щастило понад усіх слуг Саула, й ім'я його стало вельми славним. | | 30 І як двинули Филистійські воєводи в поле, то Давид від самого часу їх виходу поводивсь розважнїйше над усїх слуг Саулових, так що його імя велико вславилось. |