1 Оце слово, що було до Єремії від Господа, говорячи:1 Слово, котре було до Єремії від Господа: 1 Слово, що надійшло до Єремії від Господа: 1 Слово, що було до Єремії від Господа кажучи: 1 Слово, що надійшло до Еремії від Господа:
2 Устань, і зійди до дому ганчара, і там почуєш слова Мої.2 Підведися і зійди в дім гончара, і там Я повідаю слова Мої.2 «Устань та й іди в хату до ганчаря: там я дам тобі почути мої слова.»2 Встань і зійди до дому гончара, і там послухай мої слова.2 Устань та йди в домівку до ганчаря; там я дам тобі почути слово моє.
3 І зійшов я до дому ганчара, аж ось він робить працю на кружалі.3 І зійшов я до оселі гончара, і ось він учиняв свою роботу на кружалі.3 І пішов я у хату до ганчаря, і застав його при праці на кружалі.3 І я зійшов до дому гончара, і ось він робить діло на каменях.3 І пійшов я в домівку до ганчаря, і застав його за ганчарською роботою на кружалї.
4 І в руках ганчара попсулась посудина, яку він із глини робив. І він знову зробив з неї іншу посудину, як сподобалося ганчареві зробити.4 І посудина, котру гончар виготовляв із глини, розвалилася в руці його; і він знову виготовив з неї другу посудину, яку гончар замірився вчинити.4 І як посудина, що її він ліпив із глини, не виходила, як то трапляється з глиною в руці ганчаря, то він робив з неї знов іншу посудину, яка йому була довподоби.4 І впала посудина, яку він робив його руками, і він знову зробив другий такий самий посуд, так як вгодно перед ним зробити.4 І зопсувалась посудина, що саме лїпив її з глини, в руцї в його; й зробив він знов із неї другу посудину, як сам схотїв.
5 І було мені слово Господнє, говорячи:5 І було слово Господнє до мене: 5 Тоді надійшло до мене таке слово Господнє: 5 І господне слово було до мене, кажучи: 5 І надійшло до мене слово Господнє таке:
6 Чи не міг би зробити й Я вам, як ганчар цей, о доме Ізраїлів? каже Господь. Ось як глина в руці ганчара, так в руці Моїй, доме Ізраїля, й ви!6 Чи не можу Я вчинити з вами, доме Ізраїлів, отак, як цей гончар? – Говорить Господь. – Ось, що глина в руці гончара, те саме ви – у Моїй руці, доме Ізраїлів.6 «Чи я ж не можу вчинити з вами, доме Ізраїлів, так, як оцей ганчар? - слово Господнє. Ось те, що глина в руці ганчаря, те й ви в руці у мене, доме Ізраїля.6 Чи Я не зможу з вами зробити так як цей гончар, доме Ізраїля? Ось ви є як глина гончара в моїх руках.6 Чи не можу ж я вчинити з вами, доме Ізраїля, так, як сей ганчарь? сказав Господь. Ось, чим глина в руцї в ганчаря, тим і ви в мене в руцї, доме Ізрайлїв.
7 Я часом кажу про народ та про царство, щоб вирвати його, і щоб розбити та вигубити,7 Іноді Я скажу про який-небудь народ і царство, що викореню, зламаю і погублю його.7 Часом постановлю я викорінити, знищити й вигубити якийсь народ або якесь царство.7 (Як) Я виголошу рішення на нарід, чи на царство, щоб їх вигубити і знищити,7 Часом погрожу я якому народові або царству, що викореню його, сокрушу, погублю;
8 та коли цей народ, що про нього казав Я, повернеться від свого зла, то пожалую Я щодо того зла, яке думав чинити йому.8 Та коли народ цей, на котрого Я це вирік, відвернеться од своїх недобрих справ, Я відвертаю те зло, котре задумав учинити йому.8 Як же той народ, проти якого я говорив, відвернеться від свого ледарства, то я відвертаю те лихо, яке задумав йому заподіяти.8 і той нарід повернеться від свого зла, і Я розкаюся за зло, яке Я задумав їм зробити.8 Як же обернеться той народ, що я погрожував йому, та покине ледарство своє, то я одкладаю те лихо, яке задумав йому заподїяти.
9 А часом кажу про народ та про царство, щоб його збудувати та щоб посадити,9 А іноді скажу про який-небудь народ і царство, що утворю і зміцню його;9 Часом же я постановлю збудувати й насадити якийсь народ або якесь царство,9 І (як) Я вимовлю рішення на нарід і на царство, щоб збудувати і щоб насадити,9 Часом же проречу якому народові чи царству підняти його вгору й утвердити;
10 та як він зробить зле в Моїх очах, щоб не слухатися Мого голосу, то пожалую щодо того добра, про яке говорив, що вчиню Я його.10 Та коли він буде чинити лихе перед очима Моїми і не буде дослухатися голосу Мого, Я не вчиню того добра, котрим хотів збагатити його.10 а вони ж запопадуться коїти зло перед очима в мене й не слухають голосу мого; тож тоді я й скасую те добро, яке вирішив був йому сподіяти.10 і зроблять зло переді Мною, щоб не послухатися мого голосу, і Я розкаюся за добро, яке Я рішив їм зробити.10 Він же стане коїти зло перед очима в мене й не слухати заповіту мого, - от я й відміню те добро, яким хотїв надїлити його.
11 А тепер скажи до юдея й до мешканців Єрусалиму, говорячи: Так говорить Господь: Ось готую лихе проти вас, і задумую задум на вас, верніться ж ви кожен з дороги своєї лихої, і поліпшіть дороги свої й свої вчинки!11 Отож, скажи мужам Юдеї і мешканцям Єрусалиму: Так говорить Господь: Ось, Я готую вам зло і задумую супроти вас; отож, нехай відвернеться кожний від недоброго шляху свого, і виправте шляхи ваші і вчинки ваші.11 Оце ж скажи мужам юдейським і мешканцям єрусалимським: Так говорить Господь: Ось я готую на вас лихо й замислюю проти вас задуми. Тож наверніться кожен від своєї злої дороги, вчиніть добрими ваші путі й ваші вчинки.11 І тепер скажи до мужів Юди і до тих, що живуть в Єрусалимі: Ось Я приготовляю на вас зло і задумую на вас задум. Хай же кожний відвернеться від його поганої дороги, і зробіть ваші задуми добрими.11 Оце ж скажи мужам Юдиним і осадникам Ерусалимським: Так говорить Господь: Ось, я приготовив і задумав проти вас лихо; навертайтесь же кожний од злої дороги вашої і простуйте путї ваші й поступки ваші.
12 Та вони відказали: Пропало! бо ми будем ходити за своїми думками, і кожен робитиме згідно з упертістю серця свого.12 Але вони кажуть: Не сподівайся, ми будемо жити за своїми намірами і будемо чинити кожний за впертістю злого серця свого.12 Вони ж кажуть: Шкода й говорити! Ми таки ходитимемо своїм робом і кожен з нас чинитиме за впертістю свого лихого серця.12 І вони сказали: Станьмо як мужі, бо підемо за нашими відступствами і кожний зробимо те, що миле його поганому серцю.12 Вони ж кажуть: Не надїйся; ми ходити мем своїм робом і будемо ходити упрямо за нашим ледачим серцем.
13 Тому так промовляє Господь: Поспитайте но ви між народами, чи хто чув, як оце? Страшну річ учинила та діва Ізраїлева!13 А тому так говорить Господь: Запитайте поміж народами, чи хтось чув схоже на це? Неможливі гидотні справи звершила донька Ізраїля.13 Тим же то так говорить Господь: Спитайте між народами, чи хто чував колинебудь таке? Жахливу мерзоту діва Ізраїлева вчинила.13 Через це так говорить Господь: Запитайте в народах: Хто таке почув? Дуже страшним є те, що зробила дівчина Ізраїль.13 Тим же то ось як говорить Господь: Поспитайте між народами, чи хто чував коли таке? (давна) дїва Ізрайлева вчинила страшенне дїло.
14 Хіба сніг Лівану зійде зо скелі на полі? Чи висохнуть води чужі та холодні, текучі?14 Чи залишає сніг ливанський скелю гори? І чи висихає в інших місцях холодна гомінка вода?14 Чи покидає сніг високу ливанську скелю? Чи висихають води по горах, які течуть холодні?14 Чи забракнуть виступи в камені, чи сніг у Ливані? Чи сильна вода несена вітром зверне (в бік)?14 Чи покидає снїг високу скелю Ливанську? чи зсякають із других місць текучі холодні води?
15 Бо про Мене забув Мій народ: вони кадять марноті, а та робить їм так, що вони на дорогах своїх спотикаються, на давніх путях, щоб ходити стежками, по дорозі невбитій,15 А народ Мій покинув Мене; вони кадять марнотним, спіткнулися на шляхах своїх, залишили стежки стародавні; щоб ходити шляхом невторованим.15 Мій же народ мене забув! Кадить марноті! Спотикнулись на своїх дорогах, на путях древніх, щоб блукати жахливими стежками, бездоріжжям,15 Бо Мене забув мій нарід, на марно курили ладан. І послабнуть на своїх дорогах, вічних стежках, щоб піти стежками, що не мають дороги кудою ходити,15 Мої ж люде покинули мене; кадять марнотам, спотикнулись на дорогах своїх, покинули давнезні дороги, щоб блукати стежками по бездоріжжях, -
16 щоб свій Край учинити страхіттям, посміховищем вічним... Кожен, хто буде проходити ним, остовпіє та буде хитати головою своєю...16 Щоб зробити землю свою жахом, постійною ганьбою, щоб кожний, хто проходитиме нею, здивувався і похитав головою своєю.16 щоб зробити свою землю запустінням, сміховищем відвічним. Кожен, хто переходитиме нею, жахнеться й похитає головою.16 щоб поставити їхню землю на знищення і вічне сичання. Всі, що проходять через неї жахнуться, і покивають їхньою головою.16 Щоби зробити свою землю пострахом, повсячасним сьміховищем, так що хто переходити ме нею, здивується й похитає головою своєю.
17 Мов вітер зо сходу, розвію Я їх перед ворогом; потилицю, а не обличчя Я їм покажу у день їхнього горя!17 Немов східним вітром, розпорошу їх перед лицем ворога; спиною, а не обличчям до них обернуся у день бідування їхнього.17 Неначе східній вітер, я розвію їх перед їхніми ворогами. Плечима, не обличчям, до них обернуся за лихої для них години.»17 Я розсію їх перед лицем їхніх ворогів як палючий вітер, покажу їм день їхнього знищення.17 Наче восточнім вітром розвію людей сих перед ворогом; плечима, не лицем обернусь до них при лихій годинї.
18 І сказали вони: Ходіть, і обміркуємо заміри на Єремію, бо не згинув Закон у священика, і рада в премудрого, а слово в пророка. Ходіть, і удармо його язиком його власним, і не зважаймо на жодні слова його!18 А вони сказали: Прийдіть, змовимося проти Єремії, бо не щез у священика закон і порада мудрого, і слово у пророка; прийдіть, зітнемо його язиком і не будемо зважати на слова його.18 Вони сказали: «Ану вчинімо змову проти Єремії, бо й без священика закон не пропаде, ані порада без мудрого, ані слово без пророка. Нумо лишень, побиймо його власною його мовою, присікаймося до кожного його слова!»18 І вони сказали: Ходіть задумаймо задум проти Єремії, бо не згине закон священика і рада розумного і слово пророка. Ходіть і побємо його язиком і почуємо всі його слова.18 А вони сказали: `Нумо, вчинїмо змовини проти Еремії; бо й без него не щезне закон у сьвященника й порада в мудрого й слово в пророка; нумо лишень, побиймо його язиком; не будемо прислуховатись словам його.`
19 Послухай мене, о мій Господи, і почуй голос моїх супротивників!19 Зважай на мене, Господе, і почуй голос моїх супротивників,19 Зглянься, Господи, надо мною! Послухай, що мої противники говорять.19 Вислухай мене, Господи, і вислухай голос мого оправдання.19 Зглянься, Господи, на мене та почуй речі моїх противників!
20 Хіба замість доброго злим надолужено буде? Бо яму копають вони для моєї душі... Згадай же, що перед обличчям Твоїм я стояв, щоб добре про них говорити, щоб гнів Твій від них відвернути!20 Чи можна платити злом за добро? А вони копають яму душі моїй. Згадай, що я стою перед лицем Твоїм, аби повідати про них добре, щоб відвернути од них гнів Твій.20 Чи личить злом за добро платити? Вони ж мені копають яму. Згадай, як я стояв перед тобою, благавши добра їм, щоб відвернути від них гнів твій.20 Чи віддається злом за добро? Бо сказали слова до моєї душі і сховали переді мною їхню кару. Згадай як я стояв перед твоїм лицем, щоб сказати про них добро, щоб відвернути від них твій гнів.20 Чи годиться ж віддячувати злом за добро? а вони менї яму копають. Спогадай, що я все стояв перед тобою, благаючи добра їм, аби гнїв твій од них одвернути.
21 Тому їхніх синів віддай голодові, і міццю меча викинь їх з Краю, і бодай жінки їхні дітей погубили та вдовами стали, а їхні чоловіки хай смертю повбивані будуть, юнаки їхні хай будуть побиті мечем на війні!21 Отож, передай синів їхніх голодові і віддай під меч; нехай будуть їхні дружини бездітними і вдовами, і чоловіки їхні нехай будуть уражені смертю, і юнаки їхні нехай від меча в бою поляжуть.21 Віддай же за те синів їхніх на голоднечу, під меч видай самих їх. Жінки їхні нехай стануть бездітними й удовами! Мужі їхні нехай помруть мором, а юнаки їхні хай від меча в бою поляжуть.21 Через це видай їхніх синів на голод і збери їх до рук меча. Хай їхні жінки будуть бездітні і вдови, і їхні мужі хай будуть вигублені смертю і їхня молодь хай впаде на війні від меча.21 Оце ж ти певно оддаси синів їх на голоднечу й самих їх подаси на поталу мечу, - щоб їх жени були бездїтницями та вдовицями, щоб чоловіки померли мором, а молодики полягли в бою від меча.
22 Нехай чується крик з їхніх домів, бо орду Ти зненацька спровадиш на них, бо яму копали вони, щоб схопити мене, і для ніг моїх пастки поставили...22 Нехай буде почутий зойк із осель їхніх, коли приведеш на них полки зненацька; бо вони копають яму, щоб мене спіймати, і потайки розкидали сіті для ніг моїх.22 З хат їхніх хай лемент лунає, коли ти зненацька наведеш на них ватагу; вони бо копають яму, щоб мене впіймати, і розставляють потай сіті на мої ноги.22 Хай буде крик в їхніх домах, Ти нагло наведеш на них розбійників, бо вони приготовили слово, щоб мене схопити, і сховали проти мене засідки.22 Із домівок їх буде чути крик, бо ти несподївано приведеш ватаги на них; за те що вони копають яму, щоб мене піймати, і розставляють потай сїтї на мої ноги.
23 А Ти, Господи, знаєш увесь їхній замір на мене на смерть, не прости їм провин, а гріха їхнього із-перед обличчя Свого не зітри, і хай перед Тобою спіткнуться вони, зроби поміж ними оце під час гніву Свого!23 Але Ти, Господе, відаєш усе, заміри їхні супроти мене, щоб умертвити мене; не прости неправди їхньої і гріха їхнього не зітри перед лицем Твоїм, нехай будуть вони повалені перед Тобою; вчини з ними в пору гніву Твого.23 Ти ж, Господи, знаєш усі їхні смертельні задуми проти мене. Не прости їхньої несправедливости і не змивай з-перед твого обличчя гріха їхнього. Нехай вони поваляться перед тобою, а й знищ їх у час гніву твого.23 І Ти, Господи, пізнав всяку їхню раду проти мене на смерть. Не зроби безвинними їхні неправедності перед твоїм лицем і не зітри їхні гріхи. Хай їхня слабість буде перед Тобою, в часі твого гніву вчини з ними.23 Ти ж, Господи, знаєш усї їх задуми проти мене; не прости ж неправедностї їх, і гріхи їх не змивай перед лицем твоїм; нехай вони поваляться перед тобою; вчини з ними по правдї в часї гнїву твого.