1 Оце слово, що було до Єремії від Господа, говорячи: | 1 Слово, котре було до Єремії від Господа: | 1 Слово, що надійшло до Єремії від Господа: | 1 Слово, що було до Єремії від Господа кажучи: | 1 Слово, що надійшло до Еремії від Господа: |
2 Устань, і зійди до дому ганчара, і там почуєш слова Мої. | 2 Підведися і зійди в дім гончара, і там Я повідаю слова Мої. | 2 «Устань та й іди в хату до ганчаря: там я дам тобі почути мої слова.» | 2 Встань і зійди до дому гончара, і там послухай мої слова. | 2 Устань та йди в домівку до ганчаря; там я дам тобі почути слово моє. |
3 І зійшов я до дому ганчара, аж ось він робить працю на кружалі. | 3 І зійшов я до оселі гончара, і ось він учиняв свою роботу на кружалі. | 3 І пішов я у хату до ганчаря, і застав його при праці на кружалі. | 3 І я зійшов до дому гончара, і ось він робить діло на каменях. | 3 І пійшов я в домівку до ганчаря, і застав його за ганчарською роботою на кружалї. |
4 І в руках ганчара попсулась посудина, яку він із глини робив. І він знову зробив з неї іншу посудину, як сподобалося ганчареві зробити. | 4 І посудина, котру гончар виготовляв із глини, розвалилася в руці його; і він знову виготовив з неї другу посудину, яку гончар замірився вчинити. | 4 І як посудина, що її він ліпив із глини, не виходила, як то трапляється з глиною в руці ганчаря, то він робив з неї знов іншу посудину, яка йому була довподоби. | 4 І впала посудина, яку він робив його руками, і він знову зробив другий такий самий посуд, так як вгодно перед ним зробити. | 4 І зопсувалась посудина, що саме лїпив її з глини, в руцї в його; й зробив він знов із неї другу посудину, як сам схотїв. |
5 І було мені слово Господнє, говорячи: | 5 І було слово Господнє до мене: | 5 Тоді надійшло до мене таке слово Господнє: | 5 І господне слово було до мене, кажучи: | 5 І надійшло до мене слово Господнє таке: |
6 Чи не міг би зробити й Я вам, як ганчар цей, о доме Ізраїлів? каже Господь. Ось як глина в руці ганчара, так в руці Моїй, доме Ізраїля, й ви! | 6 Чи не можу Я вчинити з вами, доме Ізраїлів, отак, як цей гончар? – Говорить Господь. – Ось, що глина в руці гончара, те саме ви – у Моїй руці, доме Ізраїлів. | 6 «Чи я ж не можу вчинити з вами, доме Ізраїлів, так, як оцей ганчар? - слово Господнє. Ось те, що глина в руці ганчаря, те й ви в руці у мене, доме Ізраїля. | 6 Чи Я не зможу з вами зробити так як цей гончар, доме Ізраїля? Ось ви є як глина гончара в моїх руках. | 6 Чи не можу ж я вчинити з вами, доме Ізраїля, так, як сей ганчарь? сказав Господь. Ось, чим глина в руцї в ганчаря, тим і ви в мене в руцї, доме Ізрайлїв. |
7 Я часом кажу про народ та про царство, щоб вирвати його, і щоб розбити та вигубити, | 7 Іноді Я скажу про який-небудь народ і царство, що викореню, зламаю і погублю його. | 7 Часом постановлю я викорінити, знищити й вигубити якийсь народ або якесь царство. | 7 (Як) Я виголошу рішення на нарід, чи на царство, щоб їх вигубити і знищити, | 7 Часом погрожу я якому народові або царству, що викореню його, сокрушу, погублю; |
8 та коли цей народ, що про нього казав Я, повернеться від свого зла, то пожалую Я щодо того зла, яке думав чинити йому. | 8 Та коли народ цей, на котрого Я це вирік, відвернеться од своїх недобрих справ, Я відвертаю те зло, котре задумав учинити йому. | 8 Як же той народ, проти якого я говорив, відвернеться від свого ледарства, то я відвертаю те лихо, яке задумав йому заподіяти. | 8 і той нарід повернеться від свого зла, і Я розкаюся за зло, яке Я задумав їм зробити. | 8 Як же обернеться той народ, що я погрожував йому, та покине ледарство своє, то я одкладаю те лихо, яке задумав йому заподїяти. |
9 А часом кажу про народ та про царство, щоб його збудувати та щоб посадити, | 9 А іноді скажу про який-небудь народ і царство, що утворю і зміцню його; | 9 Часом же я постановлю збудувати й насадити якийсь народ або якесь царство, | 9 І (як) Я вимовлю рішення на нарід і на царство, щоб збудувати і щоб насадити, | 9 Часом же проречу якому народові чи царству підняти його вгору й утвердити; |
10 та як він зробить зле в Моїх очах, щоб не слухатися Мого голосу, то пожалую щодо того добра, про яке говорив, що вчиню Я його. | 10 Та коли він буде чинити лихе перед очима Моїми і не буде дослухатися голосу Мого, Я не вчиню того добра, котрим хотів збагатити його. | 10 а вони ж запопадуться коїти зло перед очима в мене й не слухають голосу мого; тож тоді я й скасую те добро, яке вирішив був йому сподіяти. | 10 і зроблять зло переді Мною, щоб не послухатися мого голосу, і Я розкаюся за добро, яке Я рішив їм зробити. | 10 Він же стане коїти зло перед очима в мене й не слухати заповіту мого, - от я й відміню те добро, яким хотїв надїлити його. |
11 А тепер скажи до юдея й до мешканців Єрусалиму, говорячи: Так говорить Господь: Ось готую лихе проти вас, і задумую задум на вас, верніться ж ви кожен з дороги своєї лихої, і поліпшіть дороги свої й свої вчинки! | 11 Отож, скажи мужам Юдеї і мешканцям Єрусалиму: Так говорить Господь: Ось, Я готую вам зло і задумую супроти вас; отож, нехай відвернеться кожний від недоброго шляху свого, і виправте шляхи ваші і вчинки ваші. | 11 Оце ж скажи мужам юдейським і мешканцям єрусалимським: Так говорить Господь: Ось я готую на вас лихо й замислюю проти вас задуми. Тож наверніться кожен від своєї злої дороги, вчиніть добрими ваші путі й ваші вчинки. | 11 І тепер скажи до мужів Юди і до тих, що живуть в Єрусалимі: Ось Я приготовляю на вас зло і задумую на вас задум. Хай же кожний відвернеться від його поганої дороги, і зробіть ваші задуми добрими. | 11 Оце ж скажи мужам Юдиним і осадникам Ерусалимським: Так говорить Господь: Ось, я приготовив і задумав проти вас лихо; навертайтесь же кожний од злої дороги вашої і простуйте путї ваші й поступки ваші. |
12 Та вони відказали: Пропало! бо ми будем ходити за своїми думками, і кожен робитиме згідно з упертістю серця свого. | 12 Але вони кажуть: Не сподівайся, ми будемо жити за своїми намірами і будемо чинити кожний за впертістю злого серця свого. | 12 Вони ж кажуть: Шкода й говорити! Ми таки ходитимемо своїм робом і кожен з нас чинитиме за впертістю свого лихого серця. | 12 І вони сказали: Станьмо як мужі, бо підемо за нашими відступствами і кожний зробимо те, що миле його поганому серцю. | 12 Вони ж кажуть: Не надїйся; ми ходити мем своїм робом і будемо ходити упрямо за нашим ледачим серцем. |
13 Тому так промовляє Господь: Поспитайте но ви між народами, чи хто чув, як оце? Страшну річ учинила та діва Ізраїлева! | 13 А тому так говорить Господь: Запитайте поміж народами, чи хтось чув схоже на це? Неможливі гидотні справи звершила донька Ізраїля. | 13 Тим же то так говорить Господь: Спитайте між народами, чи хто чував колинебудь таке? Жахливу мерзоту діва Ізраїлева вчинила. | 13 Через це так говорить Господь: Запитайте в народах: Хто таке почув? Дуже страшним є те, що зробила дівчина Ізраїль. | 13 Тим же то ось як говорить Господь: Поспитайте між народами, чи хто чував коли таке? (давна) дїва Ізрайлева вчинила страшенне дїло. |
14 Хіба сніг Лівану зійде зо скелі на полі? Чи висохнуть води чужі та холодні, текучі? | 14 Чи залишає сніг ливанський скелю гори? І чи висихає в інших місцях холодна гомінка вода? | 14 Чи покидає сніг високу ливанську скелю? Чи висихають води по горах, які течуть холодні? | 14 Чи забракнуть виступи в камені, чи сніг у Ливані? Чи сильна вода несена вітром зверне (в бік)? | 14 Чи покидає снїг високу скелю Ливанську? чи зсякають із других місць текучі холодні води? |
15 Бо про Мене забув Мій народ: вони кадять марноті, а та робить їм так, що вони на дорогах своїх спотикаються, на давніх путях, щоб ходити стежками, по дорозі невбитій, | 15 А народ Мій покинув Мене; вони кадять марнотним, спіткнулися на шляхах своїх, залишили стежки стародавні; щоб ходити шляхом невторованим. | 15 Мій же народ мене забув! Кадить марноті! Спотикнулись на своїх дорогах, на путях древніх, щоб блукати жахливими стежками, бездоріжжям, | 15 Бо Мене забув мій нарід, на марно курили ладан. І послабнуть на своїх дорогах, вічних стежках, щоб піти стежками, що не мають дороги кудою ходити, | 15 Мої ж люде покинули мене; кадять марнотам, спотикнулись на дорогах своїх, покинули давнезні дороги, щоб блукати стежками по бездоріжжях, - |
16 щоб свій Край учинити страхіттям, посміховищем вічним... Кожен, хто буде проходити ним, остовпіє та буде хитати головою своєю... | 16 Щоб зробити землю свою жахом, постійною ганьбою, щоб кожний, хто проходитиме нею, здивувався і похитав головою своєю. | 16 щоб зробити свою землю запустінням, сміховищем відвічним. Кожен, хто переходитиме нею, жахнеться й похитає головою. | 16 щоб поставити їхню землю на знищення і вічне сичання. Всі, що проходять через неї жахнуться, і покивають їхньою головою. | 16 Щоби зробити свою землю пострахом, повсячасним сьміховищем, так що хто переходити ме нею, здивується й похитає головою своєю. |
17 Мов вітер зо сходу, розвію Я їх перед ворогом; потилицю, а не обличчя Я їм покажу у день їхнього горя! | 17 Немов східним вітром, розпорошу їх перед лицем ворога; спиною, а не обличчям до них обернуся у день бідування їхнього. | 17 Неначе східній вітер, я розвію їх перед їхніми ворогами. Плечима, не обличчям, до них обернуся за лихої для них години.» | 17 Я розсію їх перед лицем їхніх ворогів як палючий вітер, покажу їм день їхнього знищення. | 17 Наче восточнім вітром розвію людей сих перед ворогом; плечима, не лицем обернусь до них при лихій годинї. |
18 І сказали вони: Ходіть, і обміркуємо заміри на Єремію, бо не згинув Закон у священика, і рада в премудрого, а слово в пророка. Ходіть, і удармо його язиком його власним, і не зважаймо на жодні слова його! | 18 А вони сказали: Прийдіть, змовимося проти Єремії, бо не щез у священика закон і порада мудрого, і слово у пророка; прийдіть, зітнемо його язиком і не будемо зважати на слова його. | 18 Вони сказали: «Ану вчинімо змову проти Єремії, бо й без священика закон не пропаде, ані порада без мудрого, ані слово без пророка. Нумо лишень, побиймо його власною його мовою, присікаймося до кожного його слова!» | 18 І вони сказали: Ходіть задумаймо задум проти Єремії, бо не згине закон священика і рада розумного і слово пророка. Ходіть і побємо його язиком і почуємо всі його слова. | 18 А вони сказали: `Нумо, вчинїмо змовини проти Еремії; бо й без него не щезне закон у сьвященника й порада в мудрого й слово в пророка; нумо лишень, побиймо його язиком; не будемо прислуховатись словам його.` |
19 Послухай мене, о мій Господи, і почуй голос моїх супротивників! | 19 Зважай на мене, Господе, і почуй голос моїх супротивників, | 19 Зглянься, Господи, надо мною! Послухай, що мої противники говорять. | 19 Вислухай мене, Господи, і вислухай голос мого оправдання. | 19 Зглянься, Господи, на мене та почуй речі моїх противників! |
20 Хіба замість доброго злим надолужено буде? Бо яму копають вони для моєї душі... Згадай же, що перед обличчям Твоїм я стояв, щоб добре про них говорити, щоб гнів Твій від них відвернути! | 20 Чи можна платити злом за добро? А вони копають яму душі моїй. Згадай, що я стою перед лицем Твоїм, аби повідати про них добре, щоб відвернути од них гнів Твій. | 20 Чи личить злом за добро платити? Вони ж мені копають яму. Згадай, як я стояв перед тобою, благавши добра їм, щоб відвернути від них гнів твій. | 20 Чи віддається злом за добро? Бо сказали слова до моєї душі і сховали переді мною їхню кару. Згадай як я стояв перед твоїм лицем, щоб сказати про них добро, щоб відвернути від них твій гнів. | 20 Чи годиться ж віддячувати злом за добро? а вони менї яму копають. Спогадай, що я все стояв перед тобою, благаючи добра їм, аби гнїв твій од них одвернути. |
21 Тому їхніх синів віддай голодові, і міццю меча викинь їх з Краю, і бодай жінки їхні дітей погубили та вдовами стали, а їхні чоловіки хай смертю повбивані будуть, юнаки їхні хай будуть побиті мечем на війні! | 21 Отож, передай синів їхніх голодові і віддай під меч; нехай будуть їхні дружини бездітними і вдовами, і чоловіки їхні нехай будуть уражені смертю, і юнаки їхні нехай від меча в бою поляжуть. | 21 Віддай же за те синів їхніх на голоднечу, під меч видай самих їх. Жінки їхні нехай стануть бездітними й удовами! Мужі їхні нехай помруть мором, а юнаки їхні хай від меча в бою поляжуть. | 21 Через це видай їхніх синів на голод і збери їх до рук меча. Хай їхні жінки будуть бездітні і вдови, і їхні мужі хай будуть вигублені смертю і їхня молодь хай впаде на війні від меча. | 21 Оце ж ти певно оддаси синів їх на голоднечу й самих їх подаси на поталу мечу, - щоб їх жени були бездїтницями та вдовицями, щоб чоловіки померли мором, а молодики полягли в бою від меча. |
22 Нехай чується крик з їхніх домів, бо орду Ти зненацька спровадиш на них, бо яму копали вони, щоб схопити мене, і для ніг моїх пастки поставили... | 22 Нехай буде почутий зойк із осель їхніх, коли приведеш на них полки зненацька; бо вони копають яму, щоб мене спіймати, і потайки розкидали сіті для ніг моїх. | 22 З хат їхніх хай лемент лунає, коли ти зненацька наведеш на них ватагу; вони бо копають яму, щоб мене впіймати, і розставляють потай сіті на мої ноги. | 22 Хай буде крик в їхніх домах, Ти нагло наведеш на них розбійників, бо вони приготовили слово, щоб мене схопити, і сховали проти мене засідки. | 22 Із домівок їх буде чути крик, бо ти несподївано приведеш ватаги на них; за те що вони копають яму, щоб мене піймати, і розставляють потай сїтї на мої ноги. |
23 А Ти, Господи, знаєш увесь їхній замір на мене на смерть, не прости їм провин, а гріха їхнього із-перед обличчя Свого не зітри, і хай перед Тобою спіткнуться вони, зроби поміж ними оце під час гніву Свого! | 23 Але Ти, Господе, відаєш усе, заміри їхні супроти мене, щоб умертвити мене; не прости неправди їхньої і гріха їхнього не зітри перед лицем Твоїм, нехай будуть вони повалені перед Тобою; вчини з ними в пору гніву Твого. | 23 Ти ж, Господи, знаєш усі їхні смертельні задуми проти мене. Не прости їхньої несправедливости і не змивай з-перед твого обличчя гріха їхнього. Нехай вони поваляться перед тобою, а й знищ їх у час гніву твого. | 23 І Ти, Господи, пізнав всяку їхню раду проти мене на смерть. Не зроби безвинними їхні неправедності перед твоїм лицем і не зітри їхні гріхи. Хай їхня слабість буде перед Тобою, в часі твого гніву вчини з ними. | 23 Ти ж, Господи, знаєш усї їх задуми проти мене; не прости ж неправедностї їх, і гріхи їх не змивай перед лицем твоїм; нехай вони поваляться перед тобою; вчини з ними по правдї в часї гнїву твого. |