1 Ліпший черствий кусок зо спокоєм, ніж дім, повний учти м'ясної зо сваркою. | 1 Краще кусень хліба і мир до нього, аніж оселя, з м'ясом уповні, та в незгоді. | 1 Ліпше шматок хліба та мир до нього, ніж хата, повна жертвенного м'яса, та незгода. | 1 Краще кусень хліба з приємністю в мирі ніж дім повний численних дібр і неправедних заколень з бійкою. | 1 Шматочок сухаря та мир до його далеко лучше, нїж хата, повна порізаного скоту, з сварнею. |
2 Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спадок. | 2 Розумний служник панує над розпутним сином, і між братами поділить спадок. | 2 Розумний слуга старшує над ганебним сином, - з братами він розділить спадщину. | 2 Розумний раб володітиме над немудрим паном, а між братами розділює часті. | 2 Слуга розумний старшує над безумним сином, і між братами він спадок роздїлить. |
3 Для срібла топильна посудина, а горно для золота, Господь же серця випробовує. | 3 Плавильня – для срібла і горно для золота, а серце випробовує Господь. | 3 Як горно срібло, а вогонь золото, так Господь випробовує серце. | 3 Так як випробовується в печі срібло і золото, так в Господа вибрані серця. | 3 У горнї й в огнї очищаєсь золото й срібло, Господь же витрібовує серця. |
4 Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомов язика лиходійного. | 4 Злодій зважає на уста злочинців, а лукавий пильнує язика згубного. | 4 Злочинець уважний на згубну мову, а брехун прислухається до лукавого язика. | 4 Поганий слухається беззаконного язика, а праведний не сприймає губ, що говорять неправду. | 4 На злющу мову лиш падлюка вважає; лукавий слухає зрадливого навчання. |
5 Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, не буде такий без вини. | 5 Хто збиткується над убогими, той зневажає Творця його; хто тішиться лихом, той не залишиться без покари. | 5 Хто з бідного сміється, той його Творця зневажає; і хто нещастю радий, той не уникне кари. | 5 Хто насміхається з бідного роздразнює Того, Хто його створив, а хто радіє з тим, що гине, не буде невинним. Хто милосердиться буде помилуваний. | 5 Хто вбогого поругає, той творця його зневажає; кого нещастє звеселяє, той не зістанеться безкарен. |
6 Корона для старших онуки, а пишнота дітей їхні батьки. | 6 Вінець літніх людей – сини синів, і слава дітей, – батьки їхні. | 6 Вінець старих людей - сини синів; слава ж дітей - їхні батьки. | 6 Вінець старців - діти дітей, а похвала дітей їхні батьки. Для вірного ввесь світ маєтків, а для невірного ані дрібний гріш. | 6 Вінець людей старих - сини синів, унуки, а слава дїтей - родичі їх. |
7 Не пристойна безумному мова поважна, а тим більше шляхетному мова брехлива. | 7 Не личить безглуздому поважна мова, а поготів шляхетному – вуста брехливі. | 7 Не личить дурневі наказуюча мова, тим менше князеві - уста брехливі. | 7 Безумному не до вподоби вірні губи, ані праведному брехливі губи. | 7 Дурному не личить поважная мова, тим меньше значньому уста неправдливі. |
8 Хабар в очах його власника самоцвіт: до всього, до чого повернеться, буде щастити йому. | 8 Подарунок – коштовний камінь в очах того, хто володіє ним; тому, куди не піде, скрізь матиме успіх. | 8 Гостинець - самоцвіт для того, хто його має: куди б не обернувсь він, матиме щастя. | 8 Напоумлення потребуючим винагорода за ласки, куди не повернеться (йому) повезе. | 8 Гостинець - се дорогий камінь у того, що вміє ним владати; куди нї обернесь, пощастить йому. |
9 Хто шукає любови провину ховає, хто ж про неї повторює, розгонює друзів. | 9 Той, хто покриває переступ, шукає любови; а хто знову нагадує про нього, той віддаляється від товариша. | 9 Хто провину покриває - той любови шукає; хто ж її згадує в розмові, той друзів розділяє. | 9 Хто скриває обиди, шукає дружби, а хто ненавидить скривати, розділяє друзів і кревних. | 9 Хто провину покриває - любови шукає, хто ж про неї все згадує - друга відвертає. |
10 На розумного більше впливає одне остереження, як на глупака сто ударів. | 10 На розумного переконливіше діє догана, аніж на безглуздого сто ударів. | 10 Більше картання проймає розумного, аніж дурного сто ударів. | 10 Погрози розбивають серце розумного, а безумний не сприймає як бичують. | 10 Розумного докір більше діймає, нїж дурного сто вдарів. |
11 Злий шукає лише неслухняности, та вісник жорстокий на нього пошлеться. | 11 Недобрий шукає тільки заколоту; а тому жорстокий ангел буде посланий супроти нього. | 11 Лихий шукає тільки заколоту, тож на нього посланий буде жорстокий ангел. | 11 Кожний поганий піднімає сварки, а Господь йому пішле немилосердного ангела. | 11 Хто бурить - у того тілько лихе на думцї; на його посланий буде ангел без милосердя. |
12 Ліпше спіткати обездітнену ведмедицю, що кидається на людину, аніж нерозумного в глупоті його. | 12 Краще людині зустріти ведмедицю, в котрої відібрали дітей, аніж безглуздого з його глупотою. | 12 Ліпше наштовхнутись на ведмедицю, в якої відібрано ведмежат, аніж на дурня, коли він шаліє. | 12 Журба впадає на розумного чоловіка, а безумні задумують зло. | 12 Лучше стрітити ведмедицю, що їй дїтей взято, нїж дурного з його дурнотою. |
13 Хто відплачує злом за добро, не відступить лихе з його дому. | 13 Хто за добро віддає злом, від оселі його не відійде лихо. | 13 Хто за добро злом платить, від хати того зло не відійде. | 13 Як хто віддає злом за добро зло не вступиться з його дому. | 13 Хто за добро платить злом, від того домівки не відойде зло. |
14 Почин сварки то прорив води, тому перед вибухом сварки покинь ти її! | 14 Початок сварки – наче прорив води; припини сварку, доки не спалахнула вона. | 14 Почати сварку - немов випустити воду: покинь спір, заки зчиниться сварка. | 14 Влада праведности дає силу словам, а повстання і бійка випереджує нужду. | 14 Почин до сварки - як прірва води; покинь же сварку, нїм ще розгорілась. |
15 Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, обидва вони Господеві огидні. | 15 Той, хто виправдовує лиходіїв і звинувачує праведного – обидва мерзота перед Господом. | 15 І той, хто винного виправдує, і той, хто праведника обвинувачує, обидва вони огидні Господеві. | 15 Хто неправедним судить праведного а неправедного праведним, нечистий і огидний в Бога. | 15 Хто грішного правдить і правого винуватить, - оба вони гидота Господеві. |
16 Нащо ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мозку нема? | 16 Нащо скарб в руках безглуздого? Для надбання мудрости [у нього] немає розуму, | 16 Навіщо гроші в руках дурня? Щоб мудрости купити? Таж у нього розуму нема. | 16 Чому є маєток в безумного? Бо безсердешний не зможе придбати мудрість. Хто вивищує свій дім шукає знищення. Хто викручується, щоб навчитися, впаде в зло. | 16 Про що скарби в руках у дурня? щоб придбати собі мудрість, - на те в його нема ума. |
17 Правдивий друг любить за всякого часу, в недолі ж він робиться братом. | 17 Друг любить о будь-якій порі, і, мов брат, прийде в лиху годину. | 17 Друг любить протягом усього часу; він братом буде, коли спаде нещастя. | 17 На всякий час хай в тебе буде друг, а брати хай будуть пожиточними в скрутах, бо задля цього народжуються. | 17 Друг любить про всяк час, і, як брат, зявиться він, коли спаде нещастє. |
18 Людина, позбавлена розуму, ручиться, поруку дає за друга свого. | 18 Чоловік безглуздий готовий на поруку, і дає поруку за ближнього свого. | 18 Не має глузду той, хто зобов'язується і дає запоруку перед ближнім. | 18 Безумний чоловік оплескує і радіє собою так як і той, що себе закладає закладом за свого друга. | 18 Чоловік малоумний дає руку й ручиться за ближнього свого. |
19 Хто сварку кохає, той любить гріх; хто ж підвищує уста свої, той шукає нещастя. | 19 Хто любить сварки, любить гріх; і хто високо підносить браму свою, той шукає занепаду. | 19 Хто любить рани, той любить сварку; а хто нахабний, той занепаду шукає. | 19 Гріхолюбний радіє сварками, | 19 Хто любить сварку, той любить і гріх; а хто надто високо піднімає ворота свої, шукає упадку. |
20 Людина лукавого серця не знайде добра, хто ж лукавить своїм язиком, упаде в зло. | 20 Підступне серце не знайде добра, і лукавий язик потрапить у біду. | 20 Підступне серце добра не знаходить; язик лукавий у біду потрапляє. | 20 а твердосердий не зустрічає добрих. Чоловік з легко змінним язиком впаде в зло, | 20 Підступне серце не знайде добра, й язик лукавий впадає в біду. |
21 Хто родить безумного, родить на смуток собі, і не потішиться батько безглуздого. | 21 Хто народжує безглуздого – собі на горе, і батько безглуздого не знатиме втіхи. | 21 Хто народжує дурня - собі на журбу народжує; тим то батько дурного радощів не знає. | 21 а серце безумного біль для того, хто його придбав. Батько не веселиться ненапоумленим сином, а розумний син веселить свою матір. | 21 Хто дурня зродив - то собі на горе; отець безумного не зазнає радощів. |
22 Серце радісне добре лікує, а пригноблений дух сушить кості. | 22 Веселе серце діє вдячно, мов лікування, а пригнічений дух висушує кістки. | 22 Веселе серце - ліки добрі; а дух прибитий висушує й кості. | 22 Серце, що веселиться, робить здоровим, а кості смутного чоловіка сохнуть. | 22 Веселе серце - як лїк, добродїйне, а дух сумовитий висушує й костї. |
23 Безбожний таємно бере хабара, щоб зігнути путі правосуддя. | 23 Лиходій бере гостинця з пазухи, щоб викривити шляхи правосуддя. | 23 Гостинці з пазухи бере безбожний, щоб скривити стежки правосуддя. | 23 Не випрамляться дороги того, хто неправедно бере взятки до лона, а безбожний звертає з доріг праведности. | 23 Дарунки з пазухи бере безбожний, щоби скривити стежки правосуду. |
24 З обличчям розумного мудрість, а очі глупця аж на кінці землі. | 24 Мудрість – перед обличчям у розумного, а очі безглуздого – на рубежах землі. | 24 Мудрість у розумного перед очима, дурного ж очі на край землі несуться. | 24 Лице мудрого чоловіка розумне, а очі безумного на кінці землі. | 24 В розумного мудрість - перед очима, дурного ж очі - на концї землї її вбачають. |
25 Нерозумний син смуток для батька, для своєї ж родительки гіркість. | 25 Безглуздий син – досада батькові своєму і прикрість для матері своєї. | 25 Безумний син своєму батькові досада, і гіркота тій, що його вродила. | 25 Безумний син гнів для батька і біль для тієї, що його породила. | 25 Безумний син - отцю свойму гірка досада, ще гірше горе він матері своїй. |
26 Не добре карати справедливого, бити шляхетних за щирість! | 26 Не добре звинувачувати справедливого, [і] бити шляхетного за правду. | 26 Карати справедливого не добре, як і бити благородного за правоту. | 26 Не добре карати праведного чоловіка, і не праведно робити змову проти праведних володарів. | 26 Не гарно се, на правого вину спихати, як і бити* старшину за суд справедливий. |
27 Хто слова свої стримує, той знає пізнання, і холоднокровний розумна людина. | 27 Розумний розважливий у словах своїх, і розумний має тверезий глузд. | 27 Хто в словах здержливий, той має знання, і розумний той, у кого кров холодна. | 27 Розумний той, хто щадить вимовити жорстке слово, а довготерпеливий чоловік розумний. | 27 Розумний - хто в словах здержливий, і мудрий той, в кого кров холодна. |
28 І глупак, як мовчить, уважається мудрим, а як уста свої закриває розумним. | 28 І безглуздий, коли мовчить, може видатися мудрим, і той, хто затуляє уста свої, – розважливим. | 28 І дурень, як мовчить, здається мудрим, і розважливим, як стулить губи. | 28 Нерозумному, що просить мудрості, (це) вважатиметься за мудрість, а хто себе приведе до мовчання вважатиметься за розумного. | 28 І дурень, як мовчить, здається бути мудрим, а як уста стулить, - навіть розважливим. |