1 Диригентові хору. Служника Господнього Давида, котрий мовив слова пісні цієї до Господа, коли Господь визволив його з руки усіх ворогів його і від руки Саула. І він сказав: 1 Молитва. Давида. Вислухай, Господи, справедливу мою справу, почуй моє благання, прихили вухо до мольби моєї з уст нелукавих.1 На кінець. Господнього раба Давида, те, що він сказав Господеві, слова цієї пісні, в дні, в якому Господь спас його з руки всіх його ворогів і з руки Саула,1 Молитва Давидова. В ислухай, Господи, правду, почуй голосїннє моє; почуй молитву мою з уст нельживих.
2 Від Твого лиця нехай вирок мій вийде, а очі Твої нехай бачать мою правоту!2 Любитиму Тебе, Господе, сило моя!2 Від тебе має вийти моє слушне право; очі твої нехай бачать правду.2 і він сказав: Полюблю тебе, Господи, моя сило.2 Від лиця твого нехай вийде правда моя; очи твої нехай споглянуть на правоту.
3 Ти випробував моє серце, навістив уночі, перетопив Ти мене, й не знайшов чогось злого. і роздумував я, щоб лихе з моїх уст не виходило,3 Господь – фортеця моя і скеля моя, визволитель мій, Бог мій, на Нього я сподіваюся; щит мій, ріг спасіння мого і притулок мій!3 Як вивідаєш моє серце, навідаєшся уночі до мене, вогнем мене випробуєш, - несправедливости в мені не знайдеш.3 Господь моє скріплення і моє пристановище і мій спаситель, мій Бог, мій помічник, і надіятимуся на нього, мій оборонець і ріг мого спасіння, мій заступник.3 Ти випробував серце моє, вислїдив мене вночі; ти переглянув - і не знайшов нїчого; думки мої не розходяться з устами моїми.
4 а в людських ділах, за словом уст Твоїх, я стерігся доріг гнобителя.4 Прикличу Преславного Господа і від ворогів моїх буду врятований.4 Уста мої не согрішили людським робом; за словом уст твоїх я зберіг путь закону.4 З похвалою, закличу до Господа і спасуся від моїх ворогів.4 В дїлах людських, по слову уст твоїх, я сохранив себе від дороги гнобителя.
5 Зміцняй стопи мої на дорогах Твоїх, щоб кроки мої не хиталися!5 Скорботи смерти облягли мене, і потоки нечестивих настрахали мене;5 Стопи мої твердо тримаються твоєї стежки, і ноги мої не спіткнулись.5 Мене окружили смертельні болі, і мене стурбували потоки беззаконня.5 Держи шаги мої на дорогах твоїх, щоб не спотикнулись ноги мої.
6 Я кличу до Тебе, бо відповіси мені, Боже, нахили Своє ухо до мене, вислухай мову мою,6 Скорботи пекла облягли мене, і пастки – сіті смерти мене обплутали.6 До тебе я взиваю, бо ти вислухуєш мене, о Боже; нахили до мене твоє вухо, вислухай моє слово.6 Мене окружили болі аду, мене випередили смертельні засідки.6 До тебе взиваю, бо ти вислухаєш мене, о Боже; нахили ухо твоє до мене, почуй слова мої.
7 покажи дивну милість Свою, Спасителю тих, хто вдається до Тебе від заколотників проти правиці Твоєї.7 У тіснотах моїх я прикликав Господа, і до Бога мого волав. І Він зачув із храму Свого мій голос, і волання моє долинуло до слуху Його.7 Яви твою предивну милість, ти, що від ворогів рятуєш тих, хто прибігає під твою десницю.7 І коли на мене давили я закликав до Господа і закричав до мого Бога. Він з свого святого храму почув мій голос, і мій крик ввійшов перед Нього до його ух.7 Яви дивную милість твою, ти бо спасаєш правицею твоєю від противників уповаючих на тебе.
8 Хорони Ти мене, як зіницю Свою, дочку ока, у тіні Своїх крил заховай Ти мене8 Захиталася і затремтіла земля, здригнулися і зсунулися підніжжя гір; бо розгнівався [Бог].8 Хорони мене, як зіницю ока, сховай мене в тіні крил твоїх8 І земля захиталася і стала тремтіти, і основи гір перелякалися і захиталися, бо Бог розгнівався на них.8 Сохрани мене, як зїницю ока; в тїни крил твоїх стережи мене
9 від безбожних, що гублять мене, смертельні мої вороги оточили мене!9 Здійнявся дим від ніздрів Його і з уст Його вогонь пожираючий, жарини [сипалися] від Нього.9 від грішників, які на мене насідають. Вороги мої люті кругом мене обсіли,9 Піднявся дим в його гніві, і огонь запалав від його лиця, вугілля від Нього загорілося.9 Від безбожників нападаючих на мене, від ворогів душі моєї, що кругом обступили мене.
10 Товщем замкнули вони своє серце, уста їхні говорять бундючно.10 Нахилив Він небеса і зійшов, – і морок був під ногами Його.10 замкнули жирне своє серце, устами згорда промовляють.10 І Він схилив небо і зійшов, і темрява під його ногами.10 Серце їх в товщі їх сховалось, устами своїми згорда промовляють.
11 Вороги оточили тепер наші кроки, наставили очі свої, щоб мене повалити на землю...11 І всівся на Херувимів, і полетів, і полинув на крилах вітру.11 Ось вони на кожнім кроці мене обступили; тільки й чигають, щоб мене на землю повалити.11 І Він зійшов на херувимах і злетів, злетів Він на крилах вітрів.11 Де не ступиш, всюди нас обступили; витріщили очі свої на нас, щоб повалити нас на землю.
12 із них кожен подібний до лева, що шарпати прагне, й як левчук, що сидить в укритті...12 І морок учинив таємним місцем Своїм, шатром Своїм темні води і густі хмаровища неба.12 Неначе лев, який на здобич зазіхає, як те левеня, що засідає в сховку.12 І поклав Він темряву як свою заслону. Довкруги Нього його шатро, темна вода в повітряних хмарах.12 Вони, як лев той, що добичі шукає, і як левчук, що в закутку притаївся.
13 Устань же, о Господи, його попередь, кинь його на коліна! Мечем Своїм душу мою збережи від безбожного,13 Від блиску перед Ним утікали хмаровища Його, град і вугіль вогненний.13 Встань, Господи, йди на нього, повали його; врятуй твоїм мечем від грішника мою душу,13 Від блеску перед Ним пройшли хмари, град і огняне вугілля.13 Встань, Господи, попереди їх, кинь їх на землю! Спаси душу мою від нечестивого мечем твоїм,
14 від людей рукою Своєю, Господи, від людей цього світу, що частка їхня в цьому житті, що Ти скарбом Своїм наповняєш їхнє черево! Ситі їхні сини, останок же свій для дітей вони лишать.14 Загримів також на небесах Господь, і Всевишній подав голос Свій, град і вугіль вогненний.14 від смертних, Господи, рукою твоєю, від людей, яких доля - життя дочасне, яких живіт ти наповняєш достатками своїми. Ними насичуються їхні діти, рештки ж лишають своїм немовлятам.14 І Господь загримів з неба, і Всевишний видав свій голос.14 Від людей рукою твоєю, Господи, від людей сьвіта сього. Доля їх у сьому життю, черево їх ти скарбом твоїм сповняєш; сини їх ситі, а наддостаток свій лишать дїтям своїм.
15 А я в правді побачу обличчя Твоє, і, збудившись, насичусь Твоєю подобою!15 Пустив стріли Свої, і розпорошив їх, численні блискавиці, і розвіяв їх.15 А я в моїй правді твоє лице побачу і, проснувшися, насичусь твоїм видом.15 І Він післав стріли і розсіяв їх і помножив блискавиці і нагнав на них замішання.15 А я в правдї дивити мусь на лице твоє: пробудившись, буду образом твоїм насищатись.