| 1 Диригентові хору. Служника Господнього Давида, котрий мовив слова пісні цієї до Господа, коли Господь визволив його з руки усіх ворогів його і від руки Саула. І він сказав: | 1 Молитва. Давида. Вислухай, Господи, справедливу мою справу, почуй моє благання, прихили вухо до мольби моєї з уст нелукавих. | 1 На кінець. Господнього раба Давида, те, що він сказав Господеві, слова цієї пісні, в дні, в якому Господь спас його з руки всіх його ворогів і з руки Саула, | 1 Молитва Давидова. В ислухай, Господи, правду, почуй голосїннє моє; почуй молитву мою з уст нельживих. |
2 Від Твого лиця нехай вирок мій вийде, а очі Твої нехай бачать мою правоту! | 2 Любитиму Тебе, Господе, сило моя! | 2 Від тебе має вийти моє слушне право; очі твої нехай бачать правду. | 2 і він сказав: Полюблю тебе, Господи, моя сило. | 2 Від лиця твого нехай вийде правда моя; очи твої нехай споглянуть на правоту. |
3 Ти випробував моє серце, навістив уночі, перетопив Ти мене, й не знайшов чогось злого. і роздумував я, щоб лихе з моїх уст не виходило, | 3 Господь – фортеця моя і скеля моя, визволитель мій, Бог мій, на Нього я сподіваюся; щит мій, ріг спасіння мого і притулок мій! | 3 Як вивідаєш моє серце, навідаєшся уночі до мене, вогнем мене випробуєш, - несправедливости в мені не знайдеш. | 3 Господь моє скріплення і моє пристановище і мій спаситель, мій Бог, мій помічник, і надіятимуся на нього, мій оборонець і ріг мого спасіння, мій заступник. | 3 Ти випробував серце моє, вислїдив мене вночі; ти переглянув - і не знайшов нїчого; думки мої не розходяться з устами моїми. |
4 а в людських ділах, за словом уст Твоїх, я стерігся доріг гнобителя. | 4 Прикличу Преславного Господа і від ворогів моїх буду врятований. | 4 Уста мої не согрішили людським робом; за словом уст твоїх я зберіг путь закону. | 4 З похвалою, закличу до Господа і спасуся від моїх ворогів. | 4 В дїлах людських, по слову уст твоїх, я сохранив себе від дороги гнобителя. |
5 Зміцняй стопи мої на дорогах Твоїх, щоб кроки мої не хиталися! | 5 Скорботи смерти облягли мене, і потоки нечестивих настрахали мене; | 5 Стопи мої твердо тримаються твоєї стежки, і ноги мої не спіткнулись. | 5 Мене окружили смертельні болі, і мене стурбували потоки беззаконня. | 5 Держи шаги мої на дорогах твоїх, щоб не спотикнулись ноги мої. |
6 Я кличу до Тебе, бо відповіси мені, Боже, нахили Своє ухо до мене, вислухай мову мою, | 6 Скорботи пекла облягли мене, і пастки – сіті смерти мене обплутали. | 6 До тебе я взиваю, бо ти вислухуєш мене, о Боже; нахили до мене твоє вухо, вислухай моє слово. | 6 Мене окружили болі аду, мене випередили смертельні засідки. | 6 До тебе взиваю, бо ти вислухаєш мене, о Боже; нахили ухо твоє до мене, почуй слова мої. |
7 покажи дивну милість Свою, Спасителю тих, хто вдається до Тебе від заколотників проти правиці Твоєї. | 7 У тіснотах моїх я прикликав Господа, і до Бога мого волав. І Він зачув із храму Свого мій голос, і волання моє долинуло до слуху Його. | 7 Яви твою предивну милість, ти, що від ворогів рятуєш тих, хто прибігає під твою десницю. | 7 І коли на мене давили я закликав до Господа і закричав до мого Бога. Він з свого святого храму почув мій голос, і мій крик ввійшов перед Нього до його ух. | 7 Яви дивную милість твою, ти бо спасаєш правицею твоєю від противників уповаючих на тебе. |
8 Хорони Ти мене, як зіницю Свою, дочку ока, у тіні Своїх крил заховай Ти мене | 8 Захиталася і затремтіла земля, здригнулися і зсунулися підніжжя гір; бо розгнівався [Бог]. | 8 Хорони мене, як зіницю ока, сховай мене в тіні крил твоїх | 8 І земля захиталася і стала тремтіти, і основи гір перелякалися і захиталися, бо Бог розгнівався на них. | 8 Сохрани мене, як зїницю ока; в тїни крил твоїх стережи мене |
9 від безбожних, що гублять мене, смертельні мої вороги оточили мене! | 9 Здійнявся дим від ніздрів Його і з уст Його вогонь пожираючий, жарини [сипалися] від Нього. | 9 від грішників, які на мене насідають. Вороги мої люті кругом мене обсіли, | 9 Піднявся дим в його гніві, і огонь запалав від його лиця, вугілля від Нього загорілося. | 9 Від безбожників нападаючих на мене, від ворогів душі моєї, що кругом обступили мене. |
10 Товщем замкнули вони своє серце, уста їхні говорять бундючно. | 10 Нахилив Він небеса і зійшов, – і морок був під ногами Його. | 10 замкнули жирне своє серце, устами згорда промовляють. | 10 І Він схилив небо і зійшов, і темрява під його ногами. | 10 Серце їх в товщі їх сховалось, устами своїми згорда промовляють. |
11 Вороги оточили тепер наші кроки, наставили очі свої, щоб мене повалити на землю... | 11 І всівся на Херувимів, і полетів, і полинув на крилах вітру. | 11 Ось вони на кожнім кроці мене обступили; тільки й чигають, щоб мене на землю повалити. | 11 І Він зійшов на херувимах і злетів, злетів Він на крилах вітрів. | 11 Де не ступиш, всюди нас обступили; витріщили очі свої на нас, щоб повалити нас на землю. |
12 із них кожен подібний до лева, що шарпати прагне, й як левчук, що сидить в укритті... | 12 І морок учинив таємним місцем Своїм, шатром Своїм темні води і густі хмаровища неба. | 12 Неначе лев, який на здобич зазіхає, як те левеня, що засідає в сховку. | 12 І поклав Він темряву як свою заслону. Довкруги Нього його шатро, темна вода в повітряних хмарах. | 12 Вони, як лев той, що добичі шукає, і як левчук, що в закутку притаївся. |
13 Устань же, о Господи, його попередь, кинь його на коліна! Мечем Своїм душу мою збережи від безбожного, | 13 Від блиску перед Ним утікали хмаровища Його, град і вугіль вогненний. | 13 Встань, Господи, йди на нього, повали його; врятуй твоїм мечем від грішника мою душу, | 13 Від блеску перед Ним пройшли хмари, град і огняне вугілля. | 13 Встань, Господи, попереди їх, кинь їх на землю! Спаси душу мою від нечестивого мечем твоїм, |
14 від людей рукою Своєю, Господи, від людей цього світу, що частка їхня в цьому житті, що Ти скарбом Своїм наповняєш їхнє черево! Ситі їхні сини, останок же свій для дітей вони лишать. | 14 Загримів також на небесах Господь, і Всевишній подав голос Свій, град і вугіль вогненний. | 14 від смертних, Господи, рукою твоєю, від людей, яких доля - життя дочасне, яких живіт ти наповняєш достатками своїми. Ними насичуються їхні діти, рештки ж лишають своїм немовлятам. | 14 І Господь загримів з неба, і Всевишний видав свій голос. | 14 Від людей рукою твоєю, Господи, від людей сьвіта сього. Доля їх у сьому життю, черево їх ти скарбом твоїм сповняєш; сини їх ситі, а наддостаток свій лишать дїтям своїм. |
15 А я в правді побачу обличчя Твоє, і, збудившись, насичусь Твоєю подобою! | 15 Пустив стріли Свої, і розпорошив їх, численні блискавиці, і розвіяв їх. | 15 А я в моїй правді твоє лице побачу і, проснувшися, насичусь твоїм видом. | 15 І Він післав стріли і розсіяв їх і помножив блискавиці і нагнав на них замішання. | 15 А я в правдї дивити мусь на лице твоє: пробудившись, буду образом твоїм насищатись. |