1 Мій дух заламавсь, мої дні погасають, зостались мені самі гроби!... | 1 Дихання моє вичахає; дні мої загасають; гроби готові для мене. | 1 «Мій дух розбитий, дні мої погасли, для мене залишається лише могила. | 1 Гину я несений вітром, прошу гроба і не одержую. | 1 Дух жизняний мій ослаб, днї мої згасають; гріб передо мною. |
2 Дійсно, насмішки зо мною, й моє око в розгірченні їхнім ночує... | 2 Якби не глум їхній, то й поміж суперечками їхніми око моє мало б спокій. | 2 Чи не став я посміховиськом? Чи не в гіркоті ночують мої очі? | 2 Благаю, змучившись, і що я вчинив? | 2 Та коби вони не кепкували, то й серед їх спорів було б око моє спокійне. |
3 Поклади, дай заставу за мене Ти Сам, хто ж то той, що умову зо мною заб'є по руках? | 3 Заступися, дай поруку, [Сам] за мене перед Собою! Інакше хто дасть поруку за мене? | 3 О, поручися за мене сам перед собою! Бо хто б ручився за мене? | 3 А моє майно чужі викрали. Хто є цей? Хай буде звязаний моєю рукою. | 3 О, поручись, заступись за мене сам (Господи) перед собою! бо хто ж би инший ручавсь за мене? |
4 Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звеличуєш їх. | 4 Бо Ти закрив серце їхнє від розуміння, і тому не даєш узяти гору. | 4 Та ти позбавив розуму їхнє серце, тому й не піднесеш їх угору. | 4 Бо Ти сховав від мудрости їхнє серце, через це Ти їх не піднесеш. | 4 Їх бо ти серце закрив, розуміти не зможуть; тим і не дозволиш їм гору взяти. |
5 Він призначує ближніх на поділ, а очі синів його темніють, | 5 Хто прирікає друзів своїх на здобич, у того в дітей очі сліпнуть. | 5 Вони призначають здобич друзям, тоді як очі власних дітей меркнуть. | 5 Сповістить зло (їхній) часті, а мої очі стаяли на синах. | 5 Хто призначує другів своїх у добичу собі, у того дїтей очі замеркнуть. |
6 Він поставив мене за прислів'я в народів, і став я таким, на якого плюють... | 6 Він учинив мене приповідкою для народу і посміховиськом для нього. | 6 Ти зробив мене притчею народу, мені плюють у вічі. | 6 Ти ж мене поклав притчею між народами, а я став посміховиськом для них. | 6 Він учинив мене приповідкою між людьми й сьміховищем у їх. |
7 З безталання потемніло око моє, а всі члени мої як та тінь... | 7 Потемніло від гіркот око моє, і всі члени мої – наче тінь. | 7 В очах моїх від смутку потемніло, і мої члени, наче тінь, виснажуються. | 7 Бо мої очі осліпли від гніву, всі дуже воюють проти мене. | 7 Темно від горя в очах моїх, і всї члени мої стали, мов тїнь. |
8 Праведники остовпіють на це, і невинний встає на безбожного. | 8 Здивуються з цього праведні, і безвинний прогнівається на лицеміра. | 8 Дивуються над оцим праведні люди, і невинний обурюється на безбожника. | 8 Чудовищем був я для праведних через це. А праведний хай повстане проти беззаконного. | 8 Здивуються над сим праведні, а невинним стане досадно на лицеміра. |
9 І праведний буде держатись дороги своєї, а хто чисторукий побільшиться в силі. | 9 Але праведник буде міцно триматися шляху свого, і чистий руками буде все більше зростати на силі. | 9 Та праведник тримається путі своєї і чистий руками ще більш набирає духу. | 9 Хай вірний держиться своєї дороги, а чистий хай візьме сміливість руками. | 9 І буде праведник кріпко держатись путя свого, а чистий руками ще більше набірати ме духу. |
10 Але всі ви повернетеся, і приходьте, та я не знаходжу між вами розумного... | 10 Виступайте всі ви, – і підійдіть, не знайду я мудрого поміж вами. | 10 Вернітеся ж, усі ви, приступіте; може, бодай одного мудрого знайду між вами! | 10 Ні, але всі кріпіться, і ідіть, бо я не знаходжу у вас правди. | 10 Виступайте ж, усї, приступіть! я не найду мудрого між вами. |
11 Мої дні проминули, порвалися думи мої, мого серця маєток, | 11 Дні мої проминули; думи мої – набуток серця мого, – урвалися. | 11 Дні мої відпливли, думки мої розбиті! Зідхання мого серця | 11 Мої дні минули в смороді, а звязі мого серця роздерлися. | 11 Днї мої вже уплили, думи мої - думи дорогі серцю - вони розбиті. |
12 вони мені ніч обертають на день, наближують світло при темряві! | 12 А вони ніч [хочуть] перетворити на день, а світло наблизити до лиця пітьми. | 12 з ночі день роблять, і супроти темряви світло близько. | 12 Ніч вони змінили на день, світло близько лиця темряви. | 12 Вони ж (муки мої) роблять із ночі день, а з сьвітла темноту. |
13 Якщо сподіваюсь, то тільки шеолу, як дому свого, в темноті постелю своє ложе... | 13 Якби я навіть наджидати став, то шеол дім мій; у пітьмі застелю я постіль мою; | 13 Чи можу сподіватись? Шеол -моя домівка! У темряві стелю я собі постіль. | 13 Бо якщо остануся, ад мені домом, а в темряві покладено мені постіль. | 13 Та хоч би я й дожидав в надїї, то все ж таки глибокий гріб - домівка моя; в темряві постелю я постїль собі; |
14 До гробу я кличу: О батьку ти мій! До черви: Моя мамо та сестро моя!... | 14 Гробові скажу: Ти батько мій; До черви: Ти матір моя і сестра моя. | 14 Кричу до гробу: Ти мій батько! А до хробака: Моя сестра й моя мати! | 14 Смерть назвав я, моїм батьком, а гній моєю матірю і сестрою. | 14 Гроб своїм батьком назву, а червам скажу: ви мати моя й сестра моя. |
15 Де ж тоді та надія моя? А надія моя, хто побачить її? | 15 То де після цього надія моя? І очікуване мною, хто побачить? | 15 Де ж тут моя надія? І щастя моє. - хто його бачив? | 15 Отже де ще є моя надія? Чи я побачу моє добро? | 15 Де ж тут надїя моя? а чого я дожидаю, хто се побачить? |
16 До шеолових засувів зійде вона, коли зійдемо разом до пороху... | 16 До шеолу зійде вона, і буде спочивати зі мною у тліні. | 16 Зійдуть у Шеол зо мною? коли зануримося разом у порох?» | 16 Чи зі мною зійдуть до аду, чи разом зійдемо під землю? | 16 У глибінь земну зійде вона, ляже спокійно зо мною в порох. |