1 І я почув гучний голос із храму, що казав до семи Анголів: Ідіть, і вилийте на землю сім чаш гніву Божого! | 1 І почув я із храму дужий голос, що промовляв до семи Ангелів: Ідіть, і вилийте сім чаш гніву Божого на землю. | 1 Почув я голос великий із храму, що говорив до семи ангелів: «Ідіть і вилийте на землю сім чаш обурення Божого.» | 1 І я почув гучний голос із храму, що говорив сімом ангелам: Ідіть і вилийте на землю сім чаш Божого гніву. | 1 І почув я з храму великий голос, що глаголав семи ангелам: Ідїть і вилийте чаші гнїва Божого на землю. |
2 І пішов перший Ангол, і вилив на землю чашу свою. І шкідливі та люті болячки обсіли людей, хто мав знамено звірини й вклонявсь її образу. | 2 Пішов перший Ангел і вилив чашу свою на землю: і вчинилися жорстокі і огидні рани гнійні на людях, що мали обриса звіра і поклонялися образові його. | 2 І пішов перший і вилив свою чашу на землю: і наробився гнояк, злий і поганий, на людях, що мали клейно звіра і що поклонялися образові його. | 2 І перший пішов та вилив свою чашу на землю, - і обсіли людей страшні й жахливі болячки,- тих, що мали знак звіра, що поклонялися його зображенню. | 2 І пійшов первий, і вилив чашу свою на землю; і обкинуло людей злим і лютим боляком, тих що мали пятно зьвіра, і покланялись образові його. |
3 А другий Ангол вилив свою чашу до моря. І сталася кров, немов у мерця, і кожна істота жива вмерла в морі. | 3 Другий Ангел вилив чашу свою у море: і вчинилася кров, немов у мерця, і все живе у морі загинуло. | 3 Другий вилив чашу свою на море: і стала кров, як мертвого, і всяка душа жива вмерла, що в морі. | 3 І другий вилив свою чашу в море, - і сталася кров, наче в мерця, і вимерло все живе, що в морі. | 3 А другий ангел вилив чашу свою на море; і стала кров наче у мерця, і всяка душа жива вмерла в морі. |
4 Третій же Ангол вилив чашу свою на річки та на водні джерела, і сталася кров. | 4 Третій Ангел вилив чашу свою в ріки і в джерела води: і вчинилася кров. | 4 Третій вилив чашу свою на річки і на джерела вод: і стала кров. | 4 І третій вилив свою чашу на ріки й джерела вод, - і стали кров'ю. | 4 І третїй ангел вилив чашу свою на ріки і жерела водні; і стала кров. |
5 І почув я Ангола вод, який говорив: Ти праведний, що Ти є й що Ти був, і святий, що Ти це присудив! | 5 І почув я Ангела води, котрий казав: Праведний Ти, Господе, Котрий є і був, і Святий, тому що так судив; | 5 І почув я ангела вод, що говорив: «Праведний єси, хто сущий і хто був, і свят, що так судив; | 5 І я почув ангела вод, який промовляв: Справедливий ти, який є і який був, і святий, бо ти це присудив,- | 5 І чув я ангела вод, що глаголав: Праведний Ти, Господи, котрий єси, і був, і сьвятий, що таке судив єси; |
6 Бо вони пролили кров святих та пророків, і Ти дав їм напитися крови. Вони варті того! | 6 За те, що вони пролили кров святих і пророків, Ти дав їм пити кров: вони гідні того. | 6 бо кров святих і пророків пролили вони, і кров їм дав ти пити: достойні того.» | 6 за те, що вони пролили кров святих і пророків,- і ти дав кров їм пити. Вони варті цього! | 6 кров бо сьвятих і пророків пролили вони, тим і кров дав єси їм пити; вони бо достойні. |
7 І я чув, як жертівник говорив: Так, Господи, Боже Вседержителю! Правдиві й справедливі суди Твої! | 7 І почув я іншого, від жертовника, який говорив: Так, Господе Боже Вседержителю, істинні і праведні суди Твої. | 7 І почув я від жертовника, що говорив: «Так, Господи, Боже Вседержителю, істинні і праведні суди твої.» | 7 І я чув слова престолу, як говорив: Так, Господи Боже вседержителю, правдиві й праведні твої суди! | 7 І чув я иншого, що з жертівнї глаголав: Так, Господи, Боже Вседержителю, правдиві і праведні суди Твої. |
8 А Ангол четвертий вилив свою чашу на сонце. І дано йому палити людей огнем. | 8 А четвертий Ангел вилив чашу свою на сонце: і дано було йому палити людей вогнем. | 8 Четвертий вилив чашу свою на сонце: і дано йому палити людей огнем. | 8 І четвертий [ангел] вилив свою чашу на сонце, - і дано йому палити людей вогнем. | 8 А четвертий ангел вилив чашу свою на сонце; і дано йому пекти людей огнем. |
9 І спека велика палила людей, і зневажали вони Ім'я Бога, що має владу над карами тими, і вони не покаялися, щоб славу віддати Йому. | 9 І палила людей страшна спека, і зневажили вони Ймення Бога, що має владу над цими покараннями, і не покаялися, аби прославити Його. | 9 І палено людей горяччю великою, і блюзнили вони на ім'я Бога, який має владу над карами цими, і не розкаялися - віддати йому славу. | 9 І палила людей велика спека, а вони зневажали ім'я Бога, який має владу над цими карами, і не покаялися, щоб віддати йому славу. | 9 І пекла людей велика спека, і вони хулили імя Бога, що має власть над тими поразами, та не надумались дати Йому славу. |
10 А п'ятий Ангол вилив чашу свою на престола звірини. І затьмилося царство її, і люди від болю кусали свої язики, | 10 А п‘ятий Ангел вилив чашу свою на престол звіра; і стало царство його морочним, і вони кусали язики свої від страждання. | 10 П'ятий вилив чашу свою на престол звіра: і зробилося царство його мороковим, і кусали язики свої від болю, | 10 І п'ятий ангел вилив свою чашу на престол звіра, - і стало царство його темним, і кусали свої язики від болю, | 10 А пятий ангел вилив чашу свою на престол зьвіра, і стало царство його темне. І кусали язики свої від болю; |
11 і Бога Небесного вони зневажали від болю свого й від своїх болячок, та в учинках своїх не покаялись! | 11 І зневажили вони Бога Небесного від страждань своїх і виразок своїх; і не покаялися за справи свої. | 11 і блюзнили на Бога небесного від болів своїх і від виразок своїх, та не каялися в ділах своїх. | 11 та зневажали Бога небесного від свого болю і від своїх ран, але не покаялися за свої вчинки. | 11 і хулили Бога небесного задля болещів своїх, і задля боляків своїх, а не покаялись від дїл своїх. |
12 Шостий же Ангол вилив чашу свою на річку велику Ефрат, і вода її висохла, щоб приготовити дорогу царям, які від схід сонця. | 12 А шостий Ангел вилив чашу свою у велику ріку Єфрат: і висохла в ній вода, щоб готовий був шлях царям від сходу сонячного. | 12 Шостий вилив чашу свою на річку велику Ефрат: і висохла вода її, щоб приготовився шлях царям від схід сонця. | 12 І шостий вилив свою чашу на велику ріку Євфрат, - і висохла вода, щоб приготувати дорогу царям, що на схід сонця. | 12 А шестий ангел вилив чашу свою на велику ріку Євфрат; і висохла вода його, щоб готова була дорога царям, що зі сходу сонця. |
13 І я бачив, що виходили з уст змія, і з уст звірини, і з уст неправдивого пророка три духи нечисті, як жаби, | 13 І бачив я трьох духів нечистих, що були, мов жаби, котрі виходили з уст дракона і з уст звіра, і з уст лжепророка; | 13 І побачив я: з рота дракона і з рота звіра, і з рота лжепророка виходили три духи нечисті, немов жаби; | 13 І я побачив, що з вуст змія, і з вуст звіра, і з вуст фальшивого пророка вийшли три нечистих духи, наче жаби. | 13 І бачив я із рота змія, і з рота зьвіра, і з рота лжепророка три нечисті духи, подобні до жаб. |
14 це духи демонські, що чинять ознаки. Вони виходять до царів усього всесвіту, щоб зібрати їх на війну того великого дня Вседержителя Бога. | 14 Це – демонські (бісівські) духи, що вчиняли ознаки: вони виходять до царів усього світу, щоб зібрати їх на битву того великого дня Бога Вседержителя. | 14 то ж і є духи демонські, що творять знамення, що виходять до царів цілої вселенної - зібрати їх на битву в день великий Бога Вседержителя. | 14 Це демонські духи, що роблять знаки; вони виходять до царів усього світу, щоб зібрати їх на бій великого дня Бога вседержителя. | 14 Се бо духи бісовські, що роблять ознаки, що виходять на царів землї і цїлої вселенної, зібрати їх на війну в день той великий Бога Вседержителя. |
15 Ось іду, немов злодій! Блаженний, хто чуйний, і одежу свою береже, щоб нагим не ходити, і щоб не бачили ганьби його! | 15 Ось, іду, мов злодій; блаженний, хто пильнує і береже одежу свою, щоб не ходити йому голим, і щоб не бачили ганьби його! | 15 Глядіть, іду, неначе злодій. Блаженний, хто пильнує і одежу свою береже, щоб не ходив голим, і не бачили сорому його. | 15 Ось приходжу, мов злодій. Блаженний, хто пильнує і хто береже свій одяг, щоб не ходити голим і щоб не бачили його сором. | 15 Ось іду, як злодїй; блаженний, хто чуває, і хоронить одежу свою, щоб не ходити йому голим, і щоб не бачили сорому його. |
16 І зібрав їх на місце, яке по-єврейському зветься Армагеддон. | 16 І він зібрав їх на місце, що називається єврейською Армагеддон; | 16 І зібрали їх на місце, що зветься по-єврейськи Армагедон. | 16 І зібрав їх на місце, що по-єврейському називається Армагедон. | 16 І зібрав їх в одно місце, що зоветь ся по єврейськи Армагедон. |
17 Сьомий же Ангол вилив чашу свою на повітря. І голос гучний залунав від небесного храму з престолу, говорячи: Сталося! | 17 А сьомий Ангел вилив чашу свою у повітря; і з храму небесного від престолу озвався дужий голос, що проголосив: Сталося! | 17 А сьомий вилив чашу свою на повітря; і вийшов голос могутній із храму небес, від престола, говорячи: «Сталося!» | 17 І сьомий [ангел] вилив свою чашу на повітря, - і залунав гучний голос із [небесного] храму, від престолу, кажучи: Сталося! | 17 А семий ангел вилив чашу свою на повітрє; і вийшов великий голос з храму небесного, від престола, глаголючи: Стало ся. |
18 І сталися блискавки й гуркіт та громи, і сталось велике трясіння землі, якого не було, відколи людина живе на землі... Великий такий землетрус, такий міцний! | 18 І вчинилися блискавиці, громи й голоси, і зчинився великий землетрус, котрого не було від того часу, як люди на землі: Такий землетрус! Такий великий! | 18 І зчинилися блискавиці і голоси і громи і землетрус настав великий, якого не було, відколи люди на землі: такий землетрус то ж великий! | 18 І почалися блискавки, і голоси, і громи, і був великий землетрус, якого ще ніколи не було, відколи живуть люди на землі: такий землетрус, такий потужний! | 18 І постали голоси, і громи, і блискавки, і трясеннє постало велике, якого не було, від коли люде на землї постали; таке трясеннє! таке велике! |
19 І місто велике розпалося на три частині, і попадали людські міста... І великий Вавилон був згаданий перед Богом, щоб дати йому чашу вина Його лютого гніву... | 19 І місто велике розпалося на три частини, і міста поганські упали, і Вавилон великий був згаданий перед Богом, щоб дати йому чашу вина лютости гніву Його. | 19 І розпалося місто велике на три частини, і міста язичників упали, і Вавилон великий згадано перед Богом, дати йому чашу вина від палкого гніву його. | 19 І розпалося велике місто на три частини; розвалилися і міста поганів. І великий Вавилон був згаданий перед Богом, щоб дати йому чашу вина його лютого гніву. | 19 І розпав ся великий город на три частї, і городи поган попадали; і про Вавилон великий згадано перед Богом, дати йому чашу вина лютости гнїва Його. |
20 І зник кожен острів, і не знайдено гір!... | 20 І всілякий острів утік, і гір не стало; | 20 І зник усякий острів, і гір не знайшлося; | 20 І зник кожний острів, і не знайдено гір. | 20 І всякий остров зник, і не знайдено гори. |
21 І великий град, як важкі тягарі, падав із неба на людей. І люди зневажали Бога за покарання градом, бо кара Його була дуже велика!... | 21 І град завбільшки з талант, упав з неба на людей; і зневажили люди Бога за рани від граду, тому що виразка від нього була вельми важкою. | 21 а град, завбільшки як талант, падав з неба на людей; і блюзнили люди на Бога, за кару граду, бо кара його велика вельми. | 21 І тяжкий град, завбільшки з талант, падав з неба на людей; і люди зневажали Бога за кару граду,- бо кара дуже велика! | 21 І град великий, як сотнар, упав з неба на людей; і хулили люде Бога задля градової порази, бо пораза граду вельми була велика. |