1 Оповів же Він й учням Своїм: Один чоловік був багатий, і мав управителя, що оскаржений був перед ним, ніби він переводить маєток його.1 Повідав також Ісус учням Своїм: Один чоловік був багатий і мав управителя, на котрого надійшов виказ йому, що він переводить маєток його;1 І сказав (Ісус) до учнів: “Був один чоловік багатий і мав він управителя, якого обвинувачували, що марнує його добра.1 Говорив же і до учнів: Був один багатий чоловік, що мав управителя; на нього нарікали, нібито він розтрачує його майно.1 Промовив же і до учеників своїх: Один чоловік був багатий, що мав приставника; і обвинувачено сього йому, що розсипає маєток його.
2 І він покликав його, і до нього сказав: Що це чую про тебе? Дай звіт про своє управительство, бо більше не зможеш рядити.2 І прикликав його і сказав йому: Що це я чую про тебе? А дай-но звіт про твою управу, бо ти вже не можеш більше провадити її.2 Покликав він його та й каже: Що я про тебе чую? Дай звіт про твоє управління, бо ти не можеш більше рядити.2 Покликавши його, сказав до нього: Що оце я чую про тебе? Дай звіт за своє врядування, бо більше не зможеш управляти.2 І, покликавши його, каже йому: Що се чую про тебе? Дай менї перелїк з твого приставництва, бо не можна вже тобі бути приставником.
3 І управитель почав міркувати собі: Що я маю робити, коли пан управительство відійме від мене? Копати не можу, просити соромлюсь.3 Тоді управитель сказав сам у собі: Що мені вчинити? Володар мій відбирає в мене управу домом; копати не можу, просити соромлюся;3 І почав управитель міркувати: Що мені робити, бож пан мій в мене відбирає управління? Копати землю? Сил не маю. Просити? Соромлюся.3 Став міркувати собі управитель: Що маю робити, - мій пан забирає від мене управління? Копати не можу, жебракувати соромлюся.3 Каже ж у собі приставник: Що менї робити, що пан мій бере приставництво від мене? Копати не вмію, просити соромлюсь.
4 Знаю, що я зроблю, щоб мене прийняли до домів своїх, коли буду я скинений із управительства.4 Знаю, що вчинити, аби прийняли мене в доми свої, коли буду позбавлений управи домом.4 Знаю, що зроблю щоб, коли буду скинутий з управління, прийняли мене до себе.4 Знаю, що зроблю: коли буду відсторонений від управління, то хай приймуть мене до своїх осель.4 Знаю, що зроблю, щоб, як відставлений буду від приставництва, прийняли мене в господи свої.
5 І закликав він нарізно кожного з боржників свого пана, та й питається першого: Скільки винен ти панові моєму?5 І прикликав боржників володаря свого, кожного нарізно, і сказав першому: Скільки ти заборгував господареві моєму?5 Покликав він одного по однім довжників свого пана й до першого промовив: Скільки ти винен панові моєму?5 І, покликавши кожного з боржників свого пана, спитав першого: Скільки винен ти моєму панові?5 І покликавши кожного з довжників пана свого, каже первому: Скільки ти винен панові моєму?
6 А той відказав: Сто кадок оливи. І сказав він йому: Візьми ось розписку свою, швидко сідай та й пиши: п'ятдесят.6 Він сказав: Сто мір оливи. І сказав йому: Візьми твою розписку і сідай скорше й напиши: П‘ятдесят.6 Сто мір оливи, -відповів той. А він сказав до нього: Візьми твою розписку та сядь і напиши швидко п'ятдесят.6 Той відповів: Сто мір оливи. І сказав він йому: Візьми свою розписку, швидко сідай і напиши: п'ятдесят.6 Він же каже: Сто мір оливи. І каже йому: Візьми твою розписку, та сївши хутко, пиши пятьдесять.
7 А потім питається другого: А ти скільки винен? І той відказав: Сто кірців пшениці. І сказав він йому: Візьми ось розписку свою й напиши: вісімдесят.7 Потім другому сказав: А ти скільки заборгував? Він одказав: Сто мір пшениці. І сказав йому: Візьми твою розписку і напиши: “Вісімдесят”.7 Потім до другого промовив: А ти скільки то винен? - Сто корців пшениці, відповів той. - Візьми твою розписку, напиши вісімдесят.7 Потім спитав другого: А ти скільки винен? Той сказав: Сто мір пшениці. Каже йому: Візьми свою розписку й напиши: вісімдесят.7 Потім другому каже: Ти ж скільки винен? Він же каже: Сто мір пшеницї. І каже йому: Візьми твою розписку, та напиши вісїмдесять.
8 І пан похвалив управителя цього невірного, що він мудро вчинив. Бо сини цього світу в своїм поколінні мудріші, аніж сини світла.8 І похвалив володар управителя невірного, що мудро вчинив; бо сини віку цього мудріші в їхньому роді від синів світла.8 І похвалив пан нечесного управителя за те, що той вчинив мудро, бо діти цього світу мудріші, в їхньому роді, від дітей світла.8 І похвалив пан несправедливого управителя, бо той мудро зробив. Бо сини цього світу мудріші від синів світла в своєму роді.8 І похвалив пан приставника неправедного, що мудро вчинив; сини бо віку сього мудріщі над синів сьвітла в родї своїм.
9 І Я вам кажу: Набувайте друзів собі від багатства неправедного, щоб, коли проминеться воно, прийняли вас до вічних осель.9 І Я кажу вам: Надбайте собі друзів багатством неправедним, щоб Вони, коли воно минеться, прийняли вас до осель вічних.9 І я кажу вам: Придбайте собі друзів мамоною неправою, щоб коли її не стане, вас прийняли в намети вічні.9 І я вам кажу: Набувайте собі друзів з мамони неправди, щоб коли вона зникне, - прийняли вас до вічних осель.9 І я вам глаголю: Робіть собі приятелів від мамони неправди, щоб, як будете в недостатках, прийняли вас у вічні оселї.
10 Хто вірний в найменшому, і в великому вірний; і хто несправедливий в найменшому, і в великому несправедливий.10 Вірний у малому, вірний також у великому, а невірний в малому невірний у великому.10 Хто вірний у найменшім, той і в великому вірний; а хто нечесний у найменшім, той і в великому нечесний.10 Вірний у найменшому - і у великому вірний; несправедливий у найменшому - і у великому несправедливий.10 Вірний у найменшому, і в великому вірний, а в найменшому неправедний, і в великому неправедний.
11 Отож, коли в несправедливім багатстві ви не були вірні, хто вам правдиве довірить?11 Отож, якщо ви у неправедному багатстві не були вірними, хто довірить вам істинне?11 Коли ви, отже, з неправними грішми не були вірні, то хто довірить вам добро правдиве?11 Тож коли в неправдивім майні ви не були вірні, то хто вам довірить правдиве?11 Коли ж оце у неправедній мамонї вірні не будете, то правдиве хто вам звірить?
12 І коли ви в чужому не були вірні, хто ваше вам дасть?12 І якщо в чужому не були вірними, хто дасть вам ваше?12 І коли ви в чужім добрі не були вірні, хто вам дасть ваше?12 І коли в чужому ви не були вірні, то хто вам дасть ваше?12 І коли у чужому вірні не були, ваше хто вам дасть?
13 Жаден раб не може служить двом панам, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові й мамоні служити!13 Жодний служник не може слугувати двом володарям: бо він або одного буде ненавидіти, а другого буде любити, або одному буде прислуговувати, а другим нехтувати. Не можете служити Богові і мамоні2.13 Жадний слуга не може двом панам служити, бо він або одного зненавидить, а другого полюбить, або буде триматися одного, а другим понехтує. Не можете служити Богові й мамоні.”13 Жоден раб не може двом панам служити: або одного зненавидить, а другого полюбить; або одного держатиметься, а другого нехтуватиме. Не можете служити Богові й мамоні.13 Жаден слуга не може двом панам служити: або одного ненавидїти ме, а другого любити ме; або до одного прихилить ся, а другим гордувати ме. Не можете Богові служити й мамонї.
14 Чули все це й фарисеї, що були сріблолюбці, та й стали сміятися з Нього.14 Чули все це й фарисеї, котрі любили гроші, і насміхалися з Нього.14 Чули все це фарисеї, які любили гроші, і насміхалися з нього.14 Чули все це фарисеї, що були грошолюбці, - і сміялися з нього.14 Чули ж се все й Фарисеї, що були сріблолюбцями, та й насьміхались із Него.
15 Він же промовив до них: Ви себе видаєте за праведних перед людьми, але ваші серця знає Бог. Що бо високе в людей, те перед Богом гидота.15 Він сказав їм: Ви виставляєте себе праведниками перед людьми, але Бог знає серця ваші: бо, що високе у людей, те мерзенне перед Богом.15 А він до них промовив: “Ви видаєте себе за праведних перед людьми, але Бог знає серця ваші; бо що в людей високе - осоружне Богові.15 І він сказав їм: Ви вдаєте себе за праведних перед людьми; Бог же знає ваші серця, бо те, що в людях високе, - мерзенне перед Богом.15 І рече їм: Ви оправдуєте себе перед людьми, Бог же знає серця ваші, бо що в людей високе, те огида перед Богом.
16 Закон і Пророки були до Івана; відтоді Царство Боже благовіститься, і кожен силкується втиснутись в нього.16 Закон і пророки до Івана; звідтоді Царство Боже благовіститься, і кожний зусиллям входить до нього.16 Закон і пророки були до Йоана; відтоді благовіститься Царство Боже, і кожен з трудом увіходить до нього.16 Закон і пророки були до Івана. Відтоді благовіститься Боже Царство і кожний його здобуває силою.16 Закон і пророки до Йоана. З того ж часу царство Боже благовіствуєть ся, і кожен силою здобуває його.
17 Легше небо й земля проминеться, аніж одна риса з Закону загине.17 Але скорше небо і земля щезнуть, аніж бодай одна риса пропаде із закону.17 Легше минутися небу й землі, ніж одній рисці пропасти з закону.17 Швидше небо й земля минуться, ніж пропаде хоч одна риска із закону.17 Легше ж небу та землї перейти, нїж із закону одній титлї пропасти.
18 Кожен, хто дружину свою відпускає, і бере собі іншу, той чинить перелюб. І хто побереться з тією, яку хто відпустив, той чинить перелюб.18 Кожний, хто розриває шлюб із дружиною своєю і одружується з іншою, чинить перелюб; і кожний, що одружується з розлученою з чоловіком, – чинить перелюб.18 Кожний, хто відпускає свою жінку й одружується з іншою, чинить перелюб; і той, хто одружується з розведеною з чоловіком, чинить перелюб.18 Кожен, хто залишає свою дружину й бере іншу, чинить перелюб; а хто одружується з відпущеною від чоловіка, - теж перелюб чинить,18 Всякий, хто розводить ся з жінкою своєю, і женить ся з иншою, робить перелюб; і всякий, хто женить ся з розведеною з чоловіком, робить перелюб.
19 Один чоловік був багатий, і зодягався в порфіру й віссон, і щоденно розкішно бенкетував.19 Один багатий чоловік, що одягався в кармазин та віссон, щодня бенкетував вельми пишно.19 Був один чоловік багатий, що одягавсь у кармазин та вісон та бенкетував щодня розкішне.19 Один чоловік був багатий, зодягався в багряницю та висон і розкішно бенкетував щодня.19 Один же чоловік був заможний, і одягавсь у кармазин та висон, і жив що-дня пишно.
20 Був і вбогий один, на ім'я йому Лазар, що лежав у воріт його, струпами вкритий,20 Був також один убогий, на ім‘я Лазар, котрий лежав біля воріт його у струпах.20 Убогий же якийсь, на ім'я Лазар, лежав у нього при воротях, увесь струпами вкритий;20 А другий - бідний, на ім'я Лазар, лежав перед його ворітьми в струпах20 Убогий же один був, на ймя Лазар, що лежав перед ворітьми його ввесь у струпі,
21 і бажав годуватися кришками, що зо столу багатого падали; пси ж приходили й рани лизали йому...21 І прагнув насититися крихтами, що падали зі столу багатого; і пси, проходячи мимо, лизали його струпи.21 він бажав насититися тим, що падало в багатого зо столу; ба навіть пси приходили й лизали рани його.21 і бажав насититися тим, що падало зі столу багатого; пси, приходячи, облизували його рани.21 і бажав погодуватись окрушинами, що падали з стола багатиревого; тільки ж і собаки приходячи лизали рани його.
22 Та ось сталось, що вбогий умер, і на Авраамове лоно віднесли його Анголи. Умер же й багатий, і його поховали.22 Помер жебрак і віднесли його Ангели на лоно Авраамове; і багач помер, і поховали його;22 Та сталося, що помер убогий, і ангели занесли його на лоно Авраама. Помер також багатий, і його поховали.22 Сталося, що бідний помер, і понесли його ангели на лоно Авраамове; помер же й багатий і його поховали.22 Стало ся ж, що вмер убогий, і перенесли його ангели на лоно Авраамове; умер же й багатир і поховали його.
23 І, терплячи муки в аду, звів він очі свої, та й побачив здаля Авраама та Лазаря на лоні його.23 І в пеклі, страждаючи в муках, він підвів очі свої й побачив віддалік Авраама і Лазаря на лоні його,23 В аді, терплячи тяжкі муки, зняв він очі й побачив здалека Авраама та Лазаря на його лоні,23 І терплячи муки пекла, він звів свої очі й побачив здаля Авраама та Лазаря на його лоні.23 І в пеклї зняв він очі свої, бувши в муках, і побачив оддалеки Авраама, й Лазаря на лонї його.
24 І він закричав та сказав: Змилуйся, отче Аврааме, надо мною, і пошли мені Лазаря, нехай умочить у воду кінця свого пальця, і мого язика прохолодить, бо я мучуся в полум'ї цім!...24 І заволав, і сказав: Отче Аврааме! Змилосердься наді мною і пошли Лазаря, щоб умочив пальця свого у воду і вихолодив язика мого, бо я тяжко страждаю в полум‘ї цьому,24 і він закричав уголос: Отче Аврааме, змилуйся надо мною і пошли Лазаря, нехай умочить у воду кінець пальця свого й прохолодить язик мій, бо я мучуся в полум'ї цім.24 І закричав, кажучи: Батьку Аврааме, помилуй мене і пошли Лазаря, щоб змочив кінчик пальця свого в воді й охолодив мій язик, бо мучуся в цьому полум'ї.24 І покликнувши він, каже: Отче Аврааме, помилуй мене та пішли Лазаря, нехай умочить конець пальця свого в воду та прохолодить язик мій; бо я мучусь у поломї сьому.
25 Авраам же промовив: Згадай, сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само лихе; тепер він тут тішиться, а ти мучишся.25 Але Авраам сказав: Сину! Пригадай, що ти вже дістав добре твоє в житті твоєму, а Лазар лихе; а нині він тут матиме втіху, а ти страждаєш;25 Авраам же промовив: Згадай, мій сину, що ти одержав твої блага за життя свого, так само, як і Лазар свої лиха. Отже, тепер він тішиться тут, а ти мучишся.25 Авраам же промовив: Дитино, згадай, як ти одержував добра свої за свого життя, а Лазар - одне лихо. А тепер тут тішиться він, ти ж мучишся.25 Рече ж Авраам: Дитино, спогадай, що прийняв єси добре твоє в життю твоїм, а Лазар так само лихе; тепер же він тут утїшаєть ся, а ти мучиш ся.
26 А крім того всього, поміж нами та вами велика безодня поставлена, так що ті, що хочуть, переходити не можуть ізвідси до вас, ані не переходять ізвідти до нас.26 І понад усе те поміж вами і нами утворене величезне провалля, аж так, що ті, котрі жадали б перейти звідси до вас, не можуть, а також і звідти до нас не переходять.26 А крім того всього між нами й вами вирита велика пропасть, тож ті, що хотіли б перейти звідси до вас, не можуть; ані звідти до нас не переходять.26 І, крім усього цього, між нами й вами лежить безодня велика, щоб ті, що хочуть перейти звідси до вас, не змогли, ані звідти до нас не переходили.26 Та ще й до того, між нами й вами пропасть велика утвердилась, щоб которі схотїли перейти звідсїля до вас, не здолїли; анї звідтіля до нас не перейшли.
27 А він відказав: Отож, отче, благаю тебе, щоб його ти послав у дім батька мого,27 Тоді сказав він: То прошу тебе, отче, пошли його в дім батька мого,27 Отче, сказав багатий, благаю ж тебе, пошли його в дім батька мого;27 Сказав же: Благаю тебе, батьку, пошли ти його до оселі мого батька,27 Каже ж він: Благаю ж тебе, отче, щоб післав його до дому батька мого:
28 бо п'ятьох братів маю, хай він їм засвідчить, щоб і вони не прийшли на це місце страждання!28 Бо в мене п‘ятеро братів: Нехай він засвідчить їм, щоб вони не прийшли до цього місця страждань.28 я маю п'ять братів, нехай він їм скаже, щоб і вони також не прийшли в це місце муки.28 бо маю п'ятьох братів, засвідчити їм, щоб і вони не прийшли на це місце страждань.28 маю бо пять братів; нехай сьвідкує їм, щоб і вони не прийшли у се місце муки.
29 Авраам же сказав: Вони мають Мойсея й Пророків, нехай слухають їх!29 Авраам сказав йому: У них є Мойсей і пророки; нехай слухають їх.29 Авраам мовив: Мають Мойсея і пророків; нехай їх слухають.29 Авраам відповів: Мають Мойсея та пророків: хай їх слухають.29 Рече йому Авраам: Мають вони Мойсея і пророків; нехай слухають їх.
30 А він відказав: Ні ж бо, отче Аврааме, але коли прийде хто з мертвих до них, то покаються.30 А він сказав: Ні, отче Аврааме! Але якщо хтось із мертвих прийде до них, то покаються.30 Той відповів: Ні, отче Аврааме, але коли до них прийде хто з мертвих, вони покаються.30 А він вів далі: Ні, батьку Аврааме, коли ж хто з мертвих прийде до них, то покаються.30 Він же каже: Нї, отче Аврааме; тільки ж, коли б хто з мертвих прийшов до них, покають ся.
31 Йому ж він відказав: Як Мойсея й Пророків не слухають, то коли хто й із мертвих воскресне, не йнятимуть віри!31 Тоді Авраам сказав йому: Якщо Мойсея і пророків не слухають, то, якби хтось із мертвих воскрес, не повірять.31 А той відозвавсь до нього: Як вони не слухають Мойсея і пророків, то навіть коли хто воскресне з мертвих, не повірять.”31 Він же сказав йому: Якщо Мойсея і пророків не слухають, не повірять і тим, хто з мертвих воскресне.31 Рече ж йому: Коли Мойсея і пророків не слухають, то, коли б хто й з мертвих воскрес, не піймуть віри.