1 Заміри серця належать людині, та від Господа відповідь язика. | 1 Серцю [людини] належать заміри, але від Господа відповідь на язику. | 1 Людина робить задуми в серці, але від Господа - відповідь язика. | 1 Всі діла покірного явні перед Богом, а безбожні згинуть в поганому дні. | 1 Чоловік укладає в свойому серцї, від Господа ж залежна відповідь язиком. |
2 Всі дороги людини чисті в очах її, та зважує душі Господь. | 2 Усі шляхи людини чисті в її очах, але Господь зважує душі. | 2 Усі дороги людини чисті в очах власних, Господь же розцінює духа. | 2 Нечистий у Бога кожний гордий серцем, а хто неправедно вкладає рукою до рук не буде невинним. | 2 Всї путї чоловіка чисті в очах його, Господь же на вазї важить душі. |
3 Поклади свої чини на Господа, і будуть поставлені міцно думки твої. | 3 Запроси Господа у всі заміри твої, і задуми твої справдяться. | 3 Здайся на Господа у твоїх справах, і задуми твої здійсняться. | 3 Початок доброї дороги - чинити праведне, а сприйнятне у Бога більше ніж приносити жертви. | 3 На Господа в твоїх дїлах і справах здайся, то й задуми твої спевняться нехибно. |
4 Все Господь учинив ради цілей Своїх, і безбожного на днину зла. | 4 Усе вчиняв Господь заради Себе і навіть лиходія [пильнує] на день лиха. | 4 Усе зробив Господь для власної мети, ба навіть грішника - на день лиха. | 4 Хто шукає Господа знайде пізнання з праведністю, а ті, що правильно Його шукають, знайдуть мир. | 4 Все сотворив Бог про себе, ба й безбожника - на день його горя. |
5 Огида для Господа всякий бундючний, ручуся: не буде такий без вини! | 5 Мерзота перед Господом кожний зарозумілий серцем; можна поручитися, що він не залишиться без покари. | 5 Осоружний Господеві - кожен гордий серцем; такий напевне кари не уникне. | 5 Всі господні діла з праведністю, а безбожний зберігається на поганий день. | 5 Всякий гордий серцем - гидота в Господа, можна заручити, що без кари не обійдеться. |
6 Провина викуплюється через милість та правду, і страх Господній відводить від злого. | 6 Милосердям і правдою очищається гріх, і страх Господній відводить од злого. | 6 Милосердям і правдою покутується гріх, а острахом Господнім ухиляється зло. | 6 Мова на губах царя, а в суді його уста не схиблять. | 6 Милосердєм і правдою обмиваєсь гріх, і страх Господень одводить од зла. |
7 Як дороги людини Господь уподобає, то й її ворогів Він замирює з нею. | 7 Коли Господові до вподоби шляхи людини, Він ворогів її умиротворює з нею. | 7 Коли вчинки людини Господеві милі, то він і ворогів його мирить з ним. | 7 Вісь мірила праведність у Господі, а його діла праведні важки. | 7 Як чоловікові путї приятнї Богу, так мирить він із ним і ворогів його. |
8 Ліпше мале справедливе, аніж великі прибутки з безправ'я. | 8 Краще невелике з правдою, аніж багато набутків з неправдою. | 8 Ліпше трохи з правдою, ніж з кривдою прибутки великі. | 8 Гидота цареві хто чинить погане, бо з праведністю приготовляється престіл володіння. | 8 Лїпше не многе з правдою, анїж з кривдою добутки превеликі. |
9 Розум людини обдумує путь її, але кроки її наставляє Господь. | 9 Серце людини обмірковує шлях свій, але Господь спрямовує ходу її. | 9 Серце людське обмірковує дорогу, та Господь управляє його кроком. | 9 Сприйнятні цареві праведні уста, а він любить правильні слова. | 9 Обдумує свій путь людськеє серце, та Господь править ходом його. |
10 Вирішальне слово в царя на губах, тому в суді уста його не спроневіряться. | 10 В устах царя – слово натхнення; вуста його не повинні грішити на суді. | 10 В царя на устах - вирок; на суді уста його не помиляться. | 10 Гнів царя вісник смерті, а мудрий чоловік його вмилостивить. | 10 В царських устах - слово пророче; уста його не мають помилятись в судї. |
11 Вага й шальки правдиві від Господа, все каміння вагове в торбинці то діло Його. | 11 Вагівниця і її шальки від Господа; від Нього ж – усі важки в торбині. | 11 Вага й терези належать Господеві: всі важки в мішку - його робота. | 11 Син царя в світлі життя, а йому милі наче вечірня хмара. | 11 Вірна вага й мисочки вагові у Господа, в його й усї камінцї вагові в саквах. |
12 Чинити безбожне огида царям, бо трон зміцнюється справедливістю. | 12 Мерзота для царів – справа злочинна, тому що правдою потверджується престол. | 12 Огидно для царів зло чинити, бо правдою стоїть престол їхній твердо. | 12 Гнізда мудрості більш бажані ніж золото, а гнізда розуму більш бажані ніж срібло. | 12 Ненавидне царям людей безбожних дїло: бо правдою стоїть престол твердо. |
13 Уподоба царям губи праведности, і він любить того, хто правдиве говорить. | 13 Приємні цареві уста праведні, і того, хто виповідає істину, він любить. | 13 Уста правдиві цареві довподоби; він любить того, хто говорить правду. | 13 Стежки життя ухиляються від зла, а дороги праведности довжина життя. Хто сприймає напоумлення є в добрах, а хто береже картання буде мудрим. Хто береже свої дороги, береже свою душу. Хто любить своє життя щадить свої уста. | 13 Правдивиї уста цареві до вподоби, й говорючого правду він любить. |
14 Гнів царя вісник смерти, та мудра людина злагіднить його. | 14 Царський гнів – вісник смерти; але мудрий чоловік злагіднить його. | 14 Шал царський - вістун смерти, та мудрий чоловік його утихомирить. | 14 Перед знищенням впереді іде гордість, а перед упадком злоумність. | 14 Царська досада - се вістун смертї, та мудрий чоловік улагодить його. |
15 У світлі царського обличчя життя, а його уподоба мов хмара дощева весною. | 15 У ясному погляді царя – життя, і добра воля його, – наче хмарина з пізнім дощем. | 15 В ясному обличчі царя - життя; і його ласка, немов дощ весняний. | 15 Краще лагідний дух з впокоренням ніж той, хто розділює здобич з гордими. | 15 В ясному поглядї царському - життє, й ласкавість його - мов довго дожиданий дощ. |
16 Набування премудрости як же це ліпше від золота, набування ж розуму добірніше від срібла! | 16 Набагато вартніша від золота надбана мудрість, а надбаний розум вартніший від найдобірнішого срібла. | 16 Ліпше, ніж золото, придбати мудрість; краще набути розум, аніж срібло. | 16 Розумний в ділах знаходить добра, а хто надіється на Бога блаженний. | 16 Придбати собі мудрість - се лучше над золото, й набути розум - се дорожше над добірне срібло. |
17 Путь справедливих ухилятись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоронює. | 17 Шлях праведних – ухилятися від зла: той оберігає душу свою, хто пильнує шлях свій. | 17 Путь праведних - від зла відступити; душу свою збереже, хто на путь свою вважає. | 17 Мудрих і тих, що розуміють погане, кличуть, а тих, що солодкі в мові, радніше будуть слухати. | 17 Путь праведних одвертаєсь від зла; той береже душу свою, хто береже путь свій. |
18 Перед загибіллю гордість буває, а перед упадком бундючність. | 18 Загибелі передує гординя, а падінню – пихатість. | 18 Погибелі передує гординя, падінню ж - бундючний дух. | 18 Джерело життя розум для тих, що (його) придбали, а напоумлення безумних погане. | 18 Попереду погибелї йде гординя, а поперед упадку - надуте серце. |
19 Ліпше бути покірливим із лагідними, ніж здобич ділити з бундючними. | 19 Краще бути сумирним духом із покірними, аніж ділити здобич із гордими. | 19 Ліпше бути тихим із смиренними, ніде з гордими ділити здобич. | 19 Серце мудрого зрозуміє те, що з власних уст, а на губах нестиме зрозуміння. | 19 Лучше з тихими духом смирятись, нїж з гордими здобич паювати. |
20 Хто вважає на слово, той знайде добро, хто ж надію складає на Господа буде блаженний. | 20 Хто влагоджує справу розумно, той знайде успіх, і хто сподівається на Господа, той блаженний. | 20 Хто вважає на слово, той знаходить добро; хто покладається на Господа, той щасливий. | 20 Крижка меду гарні слова, а їхня солодість оздоровлення душі. | 20 Хто веде дїло розумно, той знаходить щастє; блажен, хто в Господї надїю має. |
21 Мудросердого кличуть розумний, а солодощ уст прибавляє науки. | 21 Мудрий серцем назветься розважливим, і приємна мова уст сприятиме навчанню. | 21 Розумним назвуть того, хто мудрий серцем; ласкавість уст дає наука. | 21 Є дороги, що вважаються правильними для людини, одначе їх кінець глядить на дно аду. | 21 Розсудливим назвуть того, в кого мудре серце, та красномовність додасть ваги ученостї. |
22 Розум джерело життя власникові його, а картання безумних глупота. | 22 Розум для тих, що мають його, – джерело життя, а ученість безглуздого – глупота. | 22 Розум - джерело життя тим, хто його має, а дурнота - безумних кара. | 22 Чоловік трудить себе трудами і проганяє свою згубу, одначе викривлений носить згубу на своїх устах. | 22 Криниця жизняна - розум у розумних, а ученість безумних - дурощі. |
23 Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навчання. | 23 Серце мудрого вчиняє язика його мудрим і примножує знання в устах його. | 23 Серце мудрого його уста навчає, і губам його додає знання. | 23 Безумний чоловік копає собі зло, а на своїх губах збирає огонь як скарб. | 23 Серце в мудрого чинить язик його мудрим; воно й губам його в промові помагає. |
24 Приємні слова щільниковий то мед, солодкий душі й лік на кості. | 24 Приємна мова – щільниковий мед, солодка для душі і цілюща для кісток. | 24 Приємна мова - стільник меду, солодощі для душі, і лік для тіла. | 24 Викривлений чоловік розповсюджує зло і світильник обмани запалює для зла і ділить друзів. | 24 Приятна мова - се текучий мід із соту; солодкий він душі, і мов лїк для костей. |
25 Буває, дорога людині здається простою, та кінець її стежка до смерти. | 25 Є шляхи, котрі видаються людині бездоганними, але завершення їхнє – торованка до смерти. | 25 Бувають путі, що здаються простими, але кінець їх - дорога смерти. | 25 Беззаконний чоловік випробовує друзів і відводить їх на недобрі дороги. | 25 Бувають путї, що здаються прості, та конець їх - дорога до смертї. |
26 Людина трудяща працює для себе, бо до того примушує рот її. | 26 Трудівник працює для себе, тому що змушує його [до того] рот його. | 26 Голод працівника працює для нього; бо його рот примушує до того. | 26 Скріплюючи свої очі він роздумує про згубне, а кладе границі своїми губами для всього зла, цей є піччю зла. | 26 Працюючий працює для себе, бо примушує рот його до того. |
27 Нікчемна людина копає лихе, а на устах її як палючий огонь. | 27 Чоловік лукавий заміряється вчинити лихе, і на вустах його, наче вогонь спопеляючий. | 27 Негідник коїть лихо, і на губах у нього мов вогонь гарячий. | 27 Старість вінець хвали, вона знаходиться на дорогах праведности. | 27 Лукавий чоловік задумає лихо, й в устах у його - мов огонь жерущий. |
28 Лукава людина сварки розсіває, а обмовник розділює друзів. | 28 Чоловік підступний сіє розбрат, а обмовник розлучає друзів. | 28 Лукавий чоловік сіє незгоду, а донощик приятелів розділює. | 28 Довготерпеливий чоловік кращий від сильного, а хто володіє над гнівом, кращий від того, хто бере місто. | 28 Зрадливий чоловік сїє незгоду, а доносчик і приятелїв розводить. |
29 Насильник підмовлює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі. | 29 Недобра людина зводить ближнього свого і веде його на шлях недобрий. | 29 Насильник зводить сусіда свого, і веде його на путь недобру. | 29 До лона надходить все для безбожних, а від Господа все праведне. | 29 Чоловік підступний ближнього з путя звертає, й веде його на лиху дорогу; |
30 Хто прижмурює очі свої, той крутійства видумує, хто губами знаки подає, той виконує зло. | 30 Примружує очі свої, щоб вигадати підступ; прикушує собі губи і вчиняє злочина. | 30 Хто мружить очі, той хитрощі має на думці; а хто закусує губи, той зла накоїв. | | 30 Він жмурить очі, придумує зраду; закусує губи, - ось готове ледарство. |
31 Сивизна то пишна корона, знаходять її на дорозі праведности. | 31 Вінець слави – сивина, котра перебуває на шляху правди. | 31 Сиве волосся - вінок чести: його знаходять на праведній дорозі. | | 31 Вінок величній - волоссє біле, коли знайдеся на праведній дорозї. |
32 Ліпший від силача, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойовника міста. | 32 У кого тривке терпіння, той вартніший від хороброго, а той, що володіє собою, [вартніший] від завойовника міста. | 32 Вартніший довготерпеливий, аніж звитяжець, і той, хто гнів опановує, ніж той, хто здобуває місто. | | 32 Довготерпеливий дужший від силача; себе гамувати - се більш, нїж місто звоювати. |
33 За пазуху жереб вкладається, та ввесь його вирок від Господа. | 33 У полу кидають жереба, але від Господа залежить його вирок. | 33 У пазуху кидають жереб, але від Господа залежить вирок. | | 33 У полу кидається жереб, та випад його від - Господа. |