1 І рушили вони з Єліму, і вся громада Ізраїлевих синів прибула до пустині Сін, що між Єлімом та між Сінаєм, п'ятнадцятого дня другого місяця по виході їх з єгипетського краю.1 І рушили з Еліму, і прийшла вся громада синів Ізраїля у пустелю Сін, що між Елімом і поміж Сінаєм, на п'ятнадцятий день другого місяця по виході їхнього із єгипетської землі.1 З Еліму рушила вся громада синів Ізраїля й прийшла у Сін-пустиню, що між Елімом та Синаєм, у п'ятнадцятий день другого місяця після їхнього виходу з Єгипетської землі.1 Піднялися ж з Еліму і ввесь збір ізраїльських синів пішов до пустині Сін, що є між Елімом і між Синаєм. Пятнадцятого ж дня другого місяця, від того як вони вийшли з єгипетської землі,1 І двинули від Єлиму, і прийшла вся громада синів Ізрайлевих у Син степ, що між Єлимом і Синайом, у пятнайцятий день місяця по виходї з Египецької землї.
2 І стала ремствувати вся громада Ізраїлевих синів на Мойсея та на Аарона в пустині.2 І заремствувала вся громада синів Ізраїля на Мойсея та Аарона в пустелі.2 І нарікала вся громада синів Ізраїля на Мойсея та Арона в пустині.2 ввесь збір ізраїльських синів почав нарікати на Мойсея й Аарона.2 І нарекала вся громада Ізраїльська на Мойсея та Арона в степу.
3 І говорили їм Ізраїлеві сини: Коли б ми були повмирали від Господньої руки в єгипетськім краї, як ми сиділи над горшком м'яса, як ми їли хліба досить! Бо ви вивели нас до цієї пустині, щоб поморити голодом увесь цей збір...3 І сказали їм сини Ізраїля: О, якби ми померли від руки Господньої на землі єгипетській, коли ми сиділи біля казанів з м'ясом, коли ми їли хліб досхочу! Бо вивели ви нас у цю пустелю, щоб усю громаду поморити голодом.3 Говорили до них сини Ізраїля: `О, коли б ми були повмирали від руки Господньої в Єгипетській землі, сидівши, було, круг казанів з м'ясом та ївши хліба досхочу! А то вивели ви нас у цю пустиню, щоб голодом поморити всю громаду.`3 І сказали до них ізраїльські сини: Краще було б, якщо б ми померли побиті Господом в єгипетській землі, коли ми сиділи при казанах мяса, і їли ми хліби до сита. Бо ви вивели нас у цю пустиню, щоб голодом вигубити ввесь цей збір.3 І мовляли їм синове Ізрайлеві: Лучче б нам було повмірати од руки Господньої в Египецькій землї, як седимо було круг казана з мясивом, як їмо було хлїба до схочу. Бо вивели ви нас у пустиню сю, щоб голодом поморити всю громаду.
4 І промовив Господь до Мойсея: Ось Я спускатиму вам дощем хліб із неба, а народ виходитиме й щоденно збиратиме, скільки треба на день, щоб випробувати його, чи буде він ходити в Моєму Законі, чи ні.4 І сказав Господь Мойсеєві! Ось, Я дощем нащедрю вам хліб з неба; і нехай народ виходить і збирає щоденно, скільки треба на день, щоб Мені випробувати його, чи буде він чинити за Моїм законом, чи ні.4 І сказав Господь Мойсеєві: `Ось я дощем посиплю вам хліб із неба, і виходитимуть люди, і збиратимуть щодня денну пайку, щоб випробувати їх, чи ходитимуть за моїм законом, чи ні.4 Сказав же Господь до Мойсея: Ось я дам вам хліб з неба, і нарід вийде і зберуть його кожного дня, щоб випробувати їх чи підуть за моїм законом чи ні.4 І рече Господь Мойсейові: Се сипати му дощем хлїб вам з небес, і виходити муть люде, і збирати муть щодня тільки деннїй пай, щоб менї випробувати їх, чи ходити муть у законї мойму, чи нї.
5 А настане шостий день, то приготують, що принесуть, і буде подвійне супроти того, що збирають день-у-день.5 А шостого дня нехай заготують, що принесуть, і буде удвічі супроти того, по скільки збирають в інші дні.5 Шостого ж дня нехай заготують, що принесли, і нехай буде вдвоє більше того, що збирають щодня.`5 І буде шостого дня і приготують те, що внесуть, і буде подвійним від того, що зберуть кожного дня.5 А шостого дня, як заготують вони, що принесли, дак вийде удвоє проти того, що збирають повсяденно.
6 І сказали Мойсей та Аарон до всіх Ізраїлевих синів: Настане вечір і ви довідаєтеся, що Господь вивів вас із єгипетського краю.6 І сказали Мойсей та Аарон усій [громаді] синів Ізраїля: Увечері спізнаєте ви, що Господь вивів нас із землі єгипетської,6 І промовили Мойсей та Арон до всіх синів Ізраїля: `Ввечорі взнаєте, що це Господь вивів вас із землі Єгипетської;6 Сказав же Мойсей і Аарон до всього збору ізраїльських синів: Ввечорі пізнаєте, що Господь вивів вас з єгипетскої землі6 І промовили Мойсей та Арон до всїх синів Ізрайлевих: Ось увечорі взнаєте, що се Господь вас вивів із Египецької землї;
7 А настане ранок, то побачите славу Господню, бо Він почув ваші ремствування на Господа. А ми що, що ви ремствуєте на нас?7 І вранці побачите славу Господню, бо почув Він нарікання ваше на Господа: А що ми таке, що ремствуєте на нас?7 а вранці побачите славу Господню, бо він почув нарікання ваші на Господа. Ми ж, що ми таке, що нарікаєте на нас?`7 і вранці побачите Господню славу, коли вислухав ваше нарікання проти Бога. Ми ж чим є, що нарікаєте на нас?7 А враньцї побачите славу Господню; бо він чув нарекання ваше на Господа. Ми ж, що ми таке, що нарекаєте на нас?
8 І сказав Мойсей: Довідаєтесь, як увечорі Господь дасть вам м'яса на їжу, а рано хліба на насичення, бо почув Господь ремствування ваші, що ви ремствуєте на Нього. А ми що? Не на нас ремствування ваше, а на Господа!8 І сказав Мойсей: [Спізнаєте], коли увечері Господь дасть вам м'яса в харчі, а вранці хліба досхочу; бо Господь почув нарікання ваше, котре ви зчинили супроти Нього: А ми що? Не на нас ремствування ваше, але на Господа.8 Далі Мойсей сказав: `Побачите славу Господню, як дасть вам Господь увечері їсти м'яса, а вранці досхочу хліба, бо чув Господь нарікання ваші на нього. Ми ж, Що ми таке? Не на нас нарікання ваші, а на Господа.`8 І сказав Мойсей: (Буде) коли дасть Господь вам ввечорі мясо їсти і вранці хліби до сита, бо Господь вислухав ваше нарікання, яким ви нарікаєте проти нас; а ми хто є? Бо ваше нарікання не проти нас, але проти Бога.8 І рече Мойсей: По сьому пізнаєте, як давати ме вам Господь увечорі мясива їсти, а вранцї до схочу хлїба, бо чув Господь нареканнє ваше на його. Бо що ми таке? Не на нас нарекаєте а на Господа.
9 І сказав Мойсей до Аарона: Скажи всій громаді Ізраїлевих синів: Наблизьтеся перед лице Господа, бо Він почув ваші ремствування!9 І сказав Мойсей Ааронові: Скажи всій громаді синів Ізраїля: Постаньте перед Господом, бо Він почув нарікання ваше.9 Мойсей сказав Аронові: `Промов до всієї громади синів Ізраїля: Виступіть перед Господом, бо він почув ваші нарікання.`9 Сказав же Мойсей до Аарона: Скажи всьому зборові синів ізраїльських: Прийдіть перед Бога. Бо він почув ваше нарікання.9 І рече Мойсей Аронові: Промов до всїєї громади Ізрайлевої: Приступіте перед Господа; бо він почув нареканнє ваше.
10 І сталося, коли говорив Аарон до всієї громади Ізраїлевих синів, то обернулися вони до пустині, аж ось слава Господня показалася в хмарі!10 І коли говорив Аарон до всієї громади синів Ізраїля, то вони роззирнулися в пустелі, і ось, Слава Господня з'явилася у хмарі.10 І сталось, як промовляв Арон до всієї громади синів Ізраїля, поглянули вони на пустиню і побачили славу Господню, що явилась у хмарі.10 Коли ж говорив Аарон всьому збору ізраїльських синів, і вони повернулися до пустині, господня слава зявилася в хмарі.10 І сталось, як промовляв Арон до всієї громади Ізрайлевої, обернулись вони до степу, і се слава Господня явилась у хмарі.
11 І промовив Господь до Мойсея, говорячи:11 І сказав Господь Мойсеєві, кажучи: 11 Тоді Господь заговорив до Мойсея: 11 І Господь заговорив до Мойсея, кажучи: 11 І глаголе Господь Мойсейові:
12 Я почув ремствування Ізраїлевих синів. Промовляй до них, кажучи: Під вечір будете їсти м'ясо, а рано насититесь хлібом, і познаєте, що Я Господь, Бог ваш!12 Я почув ремство синів Ізраїля; скажи їм: Увечері будете їсти м'ясо, а вранці насититеся хлібом, і спізнаєте, що Я Господь, Бог ваш.12 `Чув я нарікання синів Ізраїля. Скажи їм таке: Ввечорі їстимете м'ясо, а вранці насититеся досхочу хлібом, і зрозумієте, що я - Господь, Бог ваш.`12 Я вислухав нарікання синів ізраїльських. Скажи їм, кажучи: До вечера їстимете мяса, і вранці насититеся хлібами. І пізнаєте, що Я Господь Бог ваш.12 Чув я нареканнє синів Ізрайлевих; тако промов до них і кажи: Між двома вечорами їсти мете мясиво, а враньцї насититеся хлїбом, та й зрозумієте, що я Господь, Бог ваш.
13 І сталося ввечорі, і знялися перепелиці, і покрили табір. А рано була верства роси навколо табору.13 Увечері налетіли перепілки і вкрили табір, а вранці лежала роса біля табору.13 І справді ввечері сталось так, що налетіли перепелиці і вкрили табір, а вранці впала роса довкола табору.13 Був же вечір і прийшли перепилиці і покрили табір. Вранці ж було наче настала роса довколо табору,13 І знялись увечорі перепелицї, укрили табір, а вранцї була роса круг табору.
14 І піднялася верства тієї роси, аж ось на поверхні пустині щось дрібне, вузькувате, дрібне, немов паморозь на землі.14 Роса врешті щезла, аж ось, на поверхні пустелі [щось] дрібне, круповидне, дрібоньке, мов іній на землі.14 Коли ж роса зникла - ось на пустині зверху щось дрібненьке, крупчасте й тоненьке, мов іней по землі.14 і ось на лиці пустині щось мале наче насіння, біле наче мороз на землі.14 І знялась роса, і се на степовому виду дрібні крупи, дрібні, як іней на землї.
15 І побачили Ізраїлеві сини, та й казали один до одного: Ман гу?, бо не знали, що то. А Мойсей відказав їм: Це той хліб, що дав вам Господь на їжу.15 І побачили сини Ізраїля, і говорили один одному: Що це? Бо не знали, що це таке. І Мойсей сказав їм: Це хліб, котрого Господь дав вам на поживу.15 Побачили це сини Ізраїля та питають один одного: `Що це таке?` Не знали бо, що воно таке. А Мойсей сказав їм: `Це хліб, що дав Господь вам на поживу.15 Побачивши ж його ізраїльські сини сказали один одному: Що це? Бо не знали, що це було. Сказав же Мойсей до них: Це хліб, якого Господь дав вам їсти.15 І вбачали синове Ізрайлеві і мовляли одно одному: Що се таке? Не знали бо, що воно єсть. І рече Мойсей їм: Се хлїб, що дав Господь вам на їду.
16 Це те, що про нього Господь наказав: Збирайте з нього кожен у міру їди своєї, гомер на голову, за числом ваших душ: візьміть кожен для того, хто в наметі його.16 Ось що наказав Господь: Збирайте його кожний по стільки, скільки з'їсть, по гомору на душу, за числом душ, скільки у кого в шатрі, збирайте.16 А ось що повеліває вам Господь: Нехай кожен збирає його, скільки йому треба, омер на кожного, по числу душ ваших; кожен із вас нехай візьме для тих, що в нього в наметі.`16 Це слово, яке Господь заповів: Зберете його кожний для родини, гомор на голову, за числом ваших душ, кожний з співжителями вашими зберете.16 Се те, що велїв Господь глаголючи: Нехай кожне збирає, скілько на їду кому треба, гомер на кожного, беріть по лїчбі душ ваших, про кожного, хто в вас у наметї.
17 І зробили так Ізраїлеві сини, і назбирали хто більше, а хто менше.17 І вчинили так сини Ізраїля, і зібрали, хто багато, а хто мало.17 Так і зробили сини Ізраїля та й назбирали, хто багато, а хто мало.17 Зробили же так ізраїльські сини, і зібрали один багато, і другий мало.17 І вчинили так сини Ізрайлеві, та й назбирали, хто багацько, хто мало.
18 І зміряли вони гомером, і не мав зайвого той, хто зібрав більше, а хто зібрав менше, не мав нестачі, зібрали кожен у міру своєї їди!18 І вимірювали гомором, і в того, хто зібрав багато, не було зайвого, а в того, хто мало, не було нестачі. Кожний зібрав, скільки міг спожити.18 А як міряли омером, то ані той, хто назбирав багато, не мав лишнє, ані тому, хто назбирав мало, не бракувало; кожен, скільки на прохарчування кому було треба, зібрав.18 І виміряли гомор, не мав надміру той, що багато (зібрав), і не мав браку той, що мало (зібрав). Кожний зібрав для тих, що були з ним.18 І як міряли гомером, дак не було лишнього в тих, що понабирали багацько, а в тих, що понабирали мало, не було недостачі; кожне по мірі їди своєї набрало.
19 І сказав до них Мойсей: Нехай ніхто не лишає з нього до ранку!19 І сказав їм Мойсей: Ніхто не лишай цього до ранку.19 І сказав до них Мойсей: `Нехай ніхто не зоставляє з того щось до ранку.`19 Сказав же Мойсей до них: Хай ніхто не залишить з нього до ранку,19 І рече Мойсей їм: Нехай нїхто не зоставляє сього до ранку.
20 Та не послухали вони Мойсея, і дехто позоставляли з нього до ранку, а воно зачервивіло, і стало смердюче. І розгнівався на них Мойсей!20 Та не послухали вони Мойсея, і залишили від цього деякі на ранок; і завелася черва, і воно засмерділося; і розгнівався на них Мойсей.20 Та не послухали вони Мойсея, і декотрі позоставляли дещо з того до ранку; і завелись у ньому хроби, і засмерділось; тож Мойсей розсердився на них.20 і не послухали Мойсея, але деякі залишили з нього до ранку; і породило хробаків і засмерділося. І розлостився на них Мойсей.20 Та не послухали вони Мойсея, і декоторі позоставляли до ранку. І завелись у тому черви і засмердїлось воно. І гнївився на їх Мойсей.
21 І збирали його щоранку, кожен у міру своєї їди. А розгрівалося сонце і воно розтавало.21 І збирали його вранці, кожний скільки йому з'їсти; коли ж з'являлося сонце, воно тануло.21 Збирали вони його кожного ранку, кожен скільки на їжу кому було треба, а як припікало сонце, воно тануло.21 І кожний зібрав його рано вранці достатньо для себе, а коли припекло сонце, воно топилося.21 І набирали вони його ранками, кожне по їдї своїй, зійде соньце, воно й розтане.
22 І сталося шостого дня, поназбирували вони хліба подвійно, два гомери на одного. І посходилися всі начальники громади, і розповіли Мойсеєві.22 А шостого дня зібрали хліба удвічі, по два гомори на кожного; і прийшли всі старшини громади, і доповіли Мойсеєві.22 Шостого ж дня вони назбирали манни вдвоє, по два омери на кожного. Прийшли всі видатні в громаді та й оповіли про це Мойсеєві;22 Сталося ж шостого дня зібрали подвійно на потребу, два гомори для кожного. Прийшли ж усі старшини збору і сповістили Мойсеєві.22 І сталось дня шостого, понабирали собі удвоє хлїба, кожне по два гомери на людину; і прийшли всї громадські мужі князї та й повідали Мойсейові;
23 А він сказав до них: Це те, що говорив Господь: Повний спокій, субота свята для Господа взавтра. Що будете пекти печіть, а що будете варити варіть, а все позостале покладіть собі на сховок до ранку.23 І він сказав їм: Ось що повідав Господь: Завтра спокій, свята субота Господня; що треба спекти, – спечіть, і що треба зварити, – зваріть [сьогодні], а що залишиться, відкладіть і збережіть до ранку.23 а він сказав їм: `Це й є те, що повелів Господь: завтра спочинок, свята субота в честь Господа; що маєте пекти, печіть, і що варити, варіть; усе ж що лишиться, сховайте про запас до завтрішнього ранку.`23 Сказав же Мойсей до них: Це слово, яке сказав Господь: Завтра субота - святий відпочинок Господеві. Що лиш печете, печіть, і що лиш варите, варіть. І все що останеться, залишіть його в посудині на завтра.23 І рече їм: Се те слово, що глаголе Господь: Завтра субота в нас, опочивок сьвятий Господеві; що хочете спекти, понапекайте, і що зварити, понаварюйте сьогоднї. Все ж лишнє ховайте до ранку.
24 І поклали його аж до ранку, як Мойсей наказав, і не засмерділось воно, і черви не було в нім.24 І відклали вони до ранку, як звелів їм Мойсей, і воно не засмерділося, і черви в ньому не було.24 Зоставили вони те до ранку, як повелів Мойсей, і не засмерділось воно, і не позаводились у ньому хроби.24 І оставили з нього на завтра, так як їм заповів Мойсей. І не засмерділося, ані не було в ньому хробака.24 І позоставляли вони те до ранку, як повелїв Мойсей, і не засмердїлось воно, і не позаводились у йому черви.
25 І сказав Мойсей: Їжте його сьогодні, бо сьогодні субота для Господа. Сьогодні не знайдете його на полі.25 І сказав Мойсей: Їжте його сьогодні; бо сьогодні субота Господня; сьогодні не знайдете його на полі.25 Тоді сказав Мойсей: `Їжте його сьогодні, бо сьогодні субота на честь Господа; сьогодні не знайдете нічого в полі.25 Сказав же Мойсей: Їжте сьогодні, бо сьогодні - субота Господеві. Не знайдеться на рівнині.25 І рече Мойсей: Їжте сьогоднї, бо сьогоднї субота Господеві; сьогоднї не знайдете сього в полї.
26 Шість день будете збирати його, а дня сьомого субота: не буде в ній того.26 Шість днів збирайте його; а сьомого дня – субота; не буде його [цього] дня.26 Шість днів збирайте; сьомого ж дня, в суботу, його не буде.26 Шість днів збиратимете, а сьомого дня субота; в ній не буде.26 Шість день збірайте; семого ж дня субота, не буде його.
27 І сталося сьомого дня, повиходили були з народу збирати, та не знайшли.27 Але [деякі] з народу вийшли сьомого дня збирати, і не знайшли.27 І повиходили деякі з народу і сьомого дня збирати, та не знайшли нічого.27 Сталося ж, сьомого дня дехто з народу вийшли збирати, і не знайшли.27 І сталося семого дня, що повиходили декоторі зміж людей збирати, та й не знайшли.
28 І сказав Господь до Мойсея: Аж доки ви будете відмовлятися виконувати заповіді Мої та закони Мої?28 І сказав Господь Мойсеєві: Чи довго ви будете ухилятися від виконання заповідей Моїх і законів Моїх?28 Тоді Господь сказав Мойсеєві: `Докіль будете відмовлятися пильнувати заповідей моїх та закону мого?28 Сказав же Господь до Мойсея: Доки не хочете послухатись моїх заповідей і мого закону?28 . І рече Господь Мойсейові: Докіль становити метесь опором проти заповідей моїх, щоб допильновувати заповідей моїх і закону мого?
29 Побачте, Господь дав вам суботу, тому Він дає вам шостого дня хліба двох днів. Сидіть кожен у себе, нехай сьомого дня не виходить ніхто з свого місця!29 Дивіться, Господь дав вам суботу, а тому Він якраз дає шостого дня хліба на два дні: залишайтеся кожний у себе, ніхто не виходь від місця свого сьомого дня.29 Дивітесь: Господь дав вам у суботу відпочинок, тим то дає вам шостого дня на два дні хліба. Кожен нехай сидить на своєму місці; ніхто нехай не виходить у сьомий день поза свою оселю.`29 Глядіть, бо Господь дав вам цей день в суботу; тому Він дав вам шостого дня хліби на два дні. Сидіть кожний в хатах ваших, хай ніхто сьомого дня не виходить з свого місця.29 Дивітесь: дав вам Господь суботу опочивок, тим і дає вам шостого дня на два днї хлїба. Зоставайся кожен на місцї свойму, нехай нїхто не виходить із місця свого в день сьомий.
30 І сьомого дня народ відпочивав.30 І спочивав народ сьомого дня.30 Отже, народ відпочивав сьомого дня.30 І нарід держав суботу сьомого дня.30 І народ відпочивав семого дня.
31 І назвав Ізраїлів дім ім'я тому: манна. Вона була, як коріяндрове насіння, біла, а смак її, як тісто в меду.31 І назвав дім Ізраїля тому [хлібові] ім'я: манна; вона була, наче коріяндрове насіння, біла, а на смак, наче у медівника.31 І назвали сини Ізраїля це `манна`; була вона схожа на коріяндрове сім'я, біла, а смак її, як у медівника.31 І ізраїльські сини прозвали його імя: ман. Бо було біле, наче насіння коріяндра, а смак його як пляцка з медом.31 І звав дом Ізрайлїв те манна; була вона схожа на корияндрове сїмя: біла, а смак її, як у медімниках.
32 І сказав Мойсей: Оце те, що наказав Господь: Наповни нею гомер на сховок для ваших поколінь, щоб бачили той хліб, яким Я годував вас на пустині, коли Я виводив вас із єгипетського краю.32 І сказав Мойсей: ось, що звелів Господь: Наповніть манною гомора на збереження для ваших поколінь, аби бачили хліб, котрим Я насичував вас у пустелі, коли вивів вас із краю єгипетського.32 І сказав Мойсей: `Ось що заповідав Господь: Наповніть нею омер на схов для нащадків ваших, щоб бачили хліб, що ним годував я вас у пустині, як вивів вас із землі Єгипетської.`32 Сказав же Мойсей: Це слово, яке заповів Господь: Наповніть ґомором манни посудину для ваших родів, щоб побачили хліб, якого ви їли в пустині, як Господь вивів вас з єгипетскої землі.32 І рече Мойсей: От що заповідав Господь: Сповнїте нею гомер на переховуваннє в родах ваших, щоб убачати їм хлїб, що ним харчив я вас у степу, як вивів із Египецької землї.
33 І сказав Мойсей до Аарона: Візьми одну посудину, і поклади туди повний гомер манни, і постав її перед Господнім лицем на сховок для ваших поколінь.33 І сказав Мойсей Ааронові: Візьми одну посудину, і поклади до неї повний гомор манни, і постав його перед Господом, на збереження для поколінь ваших.33 І сказав Мойсей Аронові: `Візьми посудину, усип туди повний омер манни та й постав її перед Господом, на схов для ваших потомків.`33 І сказав Мойсей до Аарона: Візьми одну золоту посудину, і вклади до неї повний ґомор манни, і покладеш її на зберігання перед Богом для ваших родів,33 І рече Мойсей Аронові: Возьми посудину та й усип туди повний гомер манни, та й постав її перед Господом на переховуваннє із роду та й до роду.
34 І як наказав Бог Мойсею, так поставив її Аарон перед ковчегом свідоцтва на сховок.34 І поставив його Аарон перед Ковчегом свідчення на збереження, як звелів Господь Мойсеєві.34 Як заповів Господь Мойсеєві, так і поставив Арон манну перед Свідоцтвом (кивотом Завіту) на переховування.34 так як заповів Господь Мойсеєві. І поклав Аарон перед свідченням на зберігання.34 Як заповідав Господь Мойсейові, так і поставив Арон перед сьвідоцтвом на переховуваннє.
35 А Ізраїлеві сини їли ту манну сорок літ, аж до прибуття їх до краю заселеного, їли манну аж до приходу їх до границі ханаанського Краю.35 Сини Ізраїля їли манну сорок літ, аж доки не прийшли на землю заселену; манну їли вони, доки не прийшли до рубежів землі ханаанської.35 Сини ж Ізраїля їли манну сорок років, доки не прийшли в заселену землю; їли вони манну, докіль не прийшли до границь Ханаан-землі.35 Сини ж ізраїльські їли манну сорок літ, доки не прийшли до замешканої землі. Їли манну доки не прийшли до Фенікійської часті.35 Синове ж Ізрайлеві їли манну сорок год, до приходу в осаджену землю; їли вони манну, докіль прийшли в займища Канаан землї.
36 А гомер він десята частина ефи.36 А гомор є десята частка ефи.36 Омер же - це десята часть ефи.36 А ґомор був десята часть трьох мірок.36 Гомер же, се девятина ефи.