1 Лагідна відповідь гнів відвертає, а слово вразливе гнів підіймає. | 1 Сумирна відповідь відвертає гнів, а образливе слово викликає лють. | 1 Лагідна відповідь гасить гнів, дражливе слово викликає лютощі. | 1 Гнів нищить і розумних. Покірна відповідь відвертає гнів, а болюче слово підносить гнів. | 1 Відказ лагідний гнїв палкий гасить, а зневажливе слово розбуджує лютість. |
2 Язик мудрих то добре знання, а уста нерозумних глупоту висловлюють. | 2 Язик мудрих повідує добрі знання, а вуста безглуздих вирікають глупоту. | 2 Язик мудрих точить знання, уста дурних мелють дурниці. | 2 Язик мудрих знає добро, а уста безумних сповіщають зло. | 2 Язик мудрих подає добрі відомостї, а уста безумних мелють лиш дурницї. |
3 Очі Господні на кожному місці, позирають на злих та на добрих. | 3 Очі Господні – на кожному місці; вони бачать злих і добрих. | 3 На кожнім місці Господні очі стежать за злими та добрими. | 3 В кожному місці господні очі глядять на злих і добрих. | 3 Господнї очі скрізь по сьвіту позирають, і доброго й лихого вони вбачають. |
4 Язик лагідний то дерево життя, а лукавство його заламання на дусі. | 4 Лагідний язик – дерево життя, а невпокорений – пригноблення духу. | 4 Язик лагідний - дерево життя, лукавий - пригноблює душу. | 4 Оздоровлення язика - дерево життя, а хто його зберігає наповниться духом. | 4 Лагідний язик - се дерево жизнї, а необузданий - пригноблює духа. |
5 Зневажає безумний напучення батькове, а хто береже осторогу, стає розумніший. | 5 Безглуздий нехтує повчанням батька свого; а хто зважає на докір, той розумний. | 5 Дурний нехтує навчанням свого батька, а хто на картання зважає, стає мудрим. | 5 Безумний глузує з напоумлення батька, а розумніший хто зберігає заповіді. | 5 Дурний нехтує отецьку науку, хто ж вважає на докір, - добрий розум має. |
6 Дім праведного скарб великий, а в плоді безбожного безлад. | 6 У домі праведника – значні скарби, а в прибутках лиходія – безлад. | 6 У домі праведного - добра повно, у прибутках лихого - саме безладдя. | 6 В многій праведності велика сила, а безбожні цілим коренем будуть вигублені з землі. В домах праведних велика сила, а плоди безбожних згинуть. | 6 В дому в праведного - достаток добра, а в доходах безбожного - самий хиба розстрій. |
7 Уста мудрих знання розсівають, а серце безглуздих не так. | 7 Уста мудрих розповсюджують знання, а серце безглуздих не так. | 7 Мудрих уста поширюють науку, не так бо - серце безумних. | 7 Губи мудрих звязані сприйняттям, а серця безумних не впевнені. | 7 Уста мудрих ширять знаннє, та не так серце безумних. |
8 Жертва безбожних огида для Господа, а молитва невинних Його уподоба. | 8 Пожертва лиходіїв – мерзота перед Господом, а молитва праведних бажана Йому. | 8 Жертва злих - гидота Господеві; молитва ж праведних йому угодна. | 8 Жертви безбожних гидота Господеві, а молитви тих, що випрямлюються, йому сприйнятні. | 8 Жертва безбожних - гидота Господеві, молитва ж праведних угодна йому. |
9 Господеві огида дорога безбожного, а того, хто женеться за праведністю, Він кохає. | 9 Мерзота перед Господом – шлях лиходія, а того, хто йде шляхом правди, Він любить. | 9 Огидна Господеві дорога злого; того ж, що по правді ходить, він любить. | 9 Гидота Господеві дороги безбожних, а Він любить тих, що женуться за правдою. | 9 Противна Господу безбожного дорога; хто ж ходить дорогою правди - сей йому любий. |
10 Люта кара на того, хто путь оставляє, а хто осторогу ненавидить, той умирає. | 10 Люта кара тому, хто зі шляху збочує, а той, що звинувачення ненавидить, – загине. | 10 Сувора кара тим, хто зо стежки збочує; хто ненавидить напоумлення, той загине. | 10 Напоумлення незлобного пізнається тими, що проходять, а ті, що ненавидять напімнення, кінчаться соромно. | 10 Страшенна кара тим, хто праву путь покине; й хто ненавидить докір, - погибне. |
11 Шеол й Аваддон перед Господом, тим більше серця синів людських! | 11 Шеол і Аваддон [відкриті] перед Господом, тим паче серця синів людських. | 11 Шеол і Аваддон перед Господом (відкриті); тим більше - серця синів людських. | 11 Ад і згуба явна в Господа, хіба не і серця людей? | 11 І преисподня й ад явні Господеві, а надто - серця синів людських. |
12 Насмішник не любить картання собі, він до мудрих не піде. | 12 Не любить розпусник тих, що звинувачують його, і до мудрих не підійде. | 12 Глузовник не любить тих, що його картають; до мудрих він не піде. | 12 Не напоумлений не полюбить тих, що його картають, а з мудрими не говоритиме. | 12 Не любить ледарь тих, хто його картає, та до мудрих він також не пійде. |
13 Радісне серце лице веселить, а при смутку сердечному дух приголомшений. | 13 Веселе серце вчиняє обличчя веселим, а при сердечній скорботі дух занепадає. | 13 Веселе серце звеселяє обличчя; а як журба на серці, то й душа ниє. | 13 Лице серця, що радується, цвите, а як є підупалим воно в смутку. | 13 Веселе серце чинить і лице веселим, а як туга в серцї, то і душа ниє. |
14 Серце розумне шукає знання, а уста безумних глупоту пасуть. | 14 Серце розумного шукає знання, а вуста безглуздих глупоту споживають. | 14 Розумне серце шукає знання, уста ж безумних живляться дурнотою. | 14 Праведне серце шукає сприйняття, а уста не напоумлених пізнає зло. | 14 Розумне серце шукає знання, уста ж безумних дурницями живуть. |
15 Нужденному всі дні лихі, кому ж добре на серці, у того гостина постійно. | 15 Усі дні лиходія сумні; а в кого серце веселе, у того завжди бенкет. | 15 Усі дні погані в сумного, веселе ж серце завжди бенкетує. | 15 Ввесь час очі поганих очікують зло, а праведні постійно мовчать. | 15 В нещасного всї днї сумнії, у кого ж серце веселе, тому що дня гостина. |
16 Ліпше мале у Господньому страху, ані ж скарб великий, та тривога при тому. | 16 Краще мале в Господньому страхові, аніж великий скарб при тривозі. | 16 Ліпше трохи в Господньому страсі, аніж великі скарби у тривозі. | 16 Краще мала часть з господним страхом ніж великі скарби без боязні. | 16 У страсї Божому й мале далеко лучше, анїж скарби великі в тревозї. |
17 Ліпша пожива яринна, і при тому любов, аніж тучний віл, та ненависть при тому. | 17 Краще миска зела, і при ній любов, аніж угодований бик, і при ньому ненависть. | 17 Ліпше миска капусти, та з любов'ю, ніж віл годований, та з ненавистю. | 17 Краще прийняття з яриною з любовю і ласкою ніж стіл з телятами з ворожнечею. | 17 Смачнїйша мисочка капусти, да з любови, анїж з приправою ненавистї теля товсте. |
18 Гнівлива людина роздражнює сварку, терпелива ж у гніві вспокоює заколот. | 18 Запальний чоловік зчиняє розбрат, а лагідний втихомирює заколот. | 18 Гаряча людина здіймає сварку, а лагідна втихомирює незгоду. | 18 Гнівливий чоловік приготовляє бійки, а довготерпеливий втихомирює і ту, що настає. Довготерпеливий чоловік погасить незгоди, а безбожний більше підносить. | 18 Палкий чоловік доводить до сварки, а лагідний втихомиряє незгоду. |
19 Дорога лінивого то терновиння, а путь щирих дорога гладка. | 19 Шлях ледаря – мов терновий паркан, а шлях праведних гладенький. | 19 Лінивого дорога немов устелена терням, а стежка праведних гладенька. | 19 Дороги бездільних посипані терням, а робочих вигладжені. | 19 Лїнивого дорога - мов тернєм встелена, дорога же праведних - гладка. |
20 Мудрий син тішить батька свого, а людина безумна погорджує матір'ю своєю. | 20 Мудрий син приносить радість батькові, а безглузда людина нехтує матір'ю своєю. | 20 Розумний син веселить батька, дурний же матір свою зневажає. | 20 Мудрий син радує батька, а безумний син глузує з своєї матері. | 20 Розумний син отця свого возвеселяє, дурний же чоловік і матїрю помітає. |
21 Глупота то радість для нерозумного, а людина розумна дорогою простою ходить. | 21 Глупство – радість для безглуздого, а людина розумна вибирає добру торованку. | 21 Дурнота - радість безглуздому; розумний чоловік іде шляхом просто. | 21 Стежки нерозумного позбавлені розуму, а розумний чоловік ходить випрамлений. | 21 Дурницї - радощі безумному, а чоловік розумний ступає правою дорогою. |
22 Ламаються задуми з браку поради, при численності ж радників сповняться. | 22 Без поради задумане не має успіху, а коли порадників чимало, – справдиться. | 22 Без міркування задуми не таланять, а як порадників багато - щастять. | 22 Киплять думками ті, що не шанують ради, а в серцях тих, що радять, остається рада. | 22 Без поради розпочате дїло розбиваєсь, як же порадників доволї, воно остоїться. |
23 Радість людині у відповіді його уст, а слово на часі своєму яке воно добре! | 23 Радість людині у відповіді вуст її, і яке гарне слово вчасне! | 23 Людина рада відповіді своїх уст, і яке любе слово, сказане доречі! | 23 Поганий її не послухається, ані не скаже щось догідного і гарного спільноті. | 23 Радість чоловікові - (розумний) відказ із уст його; слово в час сказане - яке воно любе! |
24 Путь життя для премудрого угору, щоб віддалюватись від шеолу внизу. | 24 Шлях життя мудрого вгору, щоб ухилитися від безодні шеолу внизу. | 24 Стежка життя веде мудрого вгору, щоб ухилитись від Шеолу долі. | 24 Дороги життя - роздуми розумного, щоб ти спасся відвернувшись від аду. | 24 Путь життя мудрого веде вгору, щоб відбитись йому від пропастї в низу. |
25 Дім пишних руйнує Господь, але ставить межу для вдови. | 25 Дім пихатих зруйнує Господь, а межу вдови зміцнить. | 25 Господь розвалить дім гордих й утвердить межу вдовиці. | 25 Господь нищить доми гордих, а скріпив границі вдови. | 25 Дім надутих розвалить Господь, а межу вдовину утвердить. |
26 Думки злого огида для Господа, але чисті для Нього приємні слова. | 26 Мерзота перед Господом помисли злих, а слова чистих бажані для Нього. | 26 Огидні Господеві задуми погані, слова ж чисті - приємні. | 26 Неправедний помисл гидота Господеві, а мова чистих свята. | 26 Гидота Господу задуми ледачих, слова же невинних любі йому. |
27 Зажерливий робить нещасним свій дім, хто ж дарунки ненавидить, той буде жити. | 27 Зажерливий зруйнує дім свій, а той, що ненавидить гостинці, буде жити. | 27 Хто жадібний наживи, той руйнує дім свій; а хто гостинці ненавидить, той буде жити. | 27 Хабарник себе губить, а хто ненавидить хабарництво спасеться. Гріхи очищаються милостинями і вірою, а господним страхом кожний відхиляється від зла. | 27 Зруйнує дом свій, хто любить підкупство, а жити ме, хто ненавидить гостинцї. |
28 Серце праведного розмірковує про відповідь, а уста безбожних вибризкують зло. | 28 Серце праведного обдумує відповідь, а вуста лиходіїв зло виливають. | 28 Серце праведного обдумує, що має відповісти; а уста злих зло виливають. | 28 Серця праведних повчаються віри, а уста безбожних відповідають зло. Сприйнятні в Господа дороги праведних людей, а через це і вороги стають друзями. | 28 Обдумує відказ праведного серце, уста же безбожників вимітують зло. |
29 Далекий Господь від безбожних, але справедливих молитву Він чує. | 29 Задалеко Господь від лиходіїв, а молитву праведника чує. | 29 Господь від лихих далеко, молитву ж праведних вислуховує. | 29 Бог відходить далеко від безбожних, а вислухує молитви праведних. Краще одержати мало з праведністю ніж багато плодів з безбожністю. Хай серце чоловіка думає праведне, щоб їхні кроки випрямилися від Бога. | 29 Далекий Господь од безбожних, молитву ж праведних він слухає. |
30 Світло очей тішить серце, добра звістка підкріплює кості. | 30 Світлий погляд тішить серце, і добра вість зміцнює кості, | 30 Ласкавий погляд веселить серце; добра новина підкріпляє тіло. | 30 Око, дивлячись на добро, веселить серце, а добра слава скріплює кості. | 30 Ясний погляд веселить серце; приятна новина тучить навіть костї. |
31 Ухо, що навчання життя вислуховує, буде перебувати між мудрими. | 31 Вухо, уважне до повчання життя, завше серед мудрих. | 31 Вухо, що слухає спасенного картання, посеред розумних перебуває. | 31 | 31 Ухо, уважне до науки жизнї, пробуває між мудрими. |
32 Хто напучування не приймає, той не дбає про душу свою, а хто слухається остороги, здобуде той розум. | 32 Той, хто відкидає повчання, не дбає про свою душу; а хто зважає на звинувачення, – той набуває розуму. | 32 Хто напоумлення відкидає, свою душу зневажає; а хто на навчання зважає, той глузду набуває. | 32 Хто відкидає напоумлення себе ненавидить. Хто ж зберігає картання любить свою душу. | 32 Хто відкидає упомин, - не дбає про свою душу; хто ж уважний на докір, - набуває розуму. |
33 Страх Господній навчання премудрости, а перед славою скромність іде. | 33 Страх Господній навчає мудрости, а славі передує покірність. | 33 Острах Господній - мудрости навчання; славу випереджує - покора. | 33 Божий страх напоумлення і мудрість, і відповість їй початок слави. | 33 Страх Господень навчає мудростї, й славу випереджує покора. |