1 І сталося по тому, і завів собі Авесалом повоза та коні, та п'ятдесят чоловіка, що бігали перед ним. | 1 Після цього Авесалом завів у себе колісниці, і коней, і п'ятдесят скороходів. | 1 Після того справив собі Авесалом колісницю та коней, і п'ятдесять чоловік мали бігти перед ним. | 1 І сталося після цього і Авессалом придбав собі колісниці і коней і пятдесять мужів, щоб бігли перед ним. | 1 І сталось після сього, що Абессалом позаводив у себе колесницї й конї, а до того пятьдесять чоловіка, що бігли перед ним. |
2 І вставав Авесалом рано, та й ставав при дорозі до брами. І, бувало, кожного чоловіка, що мав суперечку та йшов до царя на суд, то Авесалом кликав його та й питав: З якого ти міста? І той говорив: З одного з Ізраїлевих племен твій раб. | 2 І підводився Авесалом рано-вранці, і ставав при дорозі біля воріт, і коли хто-небудь, маючи позов, йшов до царя на суд, то Авесалом підкликав його до себе і запитував: Із якого ти міста? І коли той відповідав: із такого ось коліна Ізраїлевого служник твій, | 2 Уставши раненько, зупинився собі Авесалом на дорозі, що коло воріт, і коли хтось мав спір і йшов до царя по рішення, кликав його Авесалом до себе й питав: “З якого ти міста?” І коли той відповідав, з цього, мовляв, або того коліна ізраїльського, твій слуга, | 2 І Авессалом встав вранці і став при боці дороги брами, і сталося, що кожний чоловік у якого був суд, приходив до царя на суд, і закликав до нього Авессалом і сказав йому: З якого ти міста? І сказав чоловік: Твій раб з одного з племен Ізраїля. | 2 І почав Абессалом становитись рано вранцї на дорозї коло ворот, і як треба було кому судитись і доходити до царя, Абессалом озивавсь до його й питав: З якого ти городу? І як той відкаже було: Раб твій з такого й такого поколїння Ізрайлевого, |
3 І говорив до нього Авесалом: Дивися, слова твої добрі та слушні, та в царя нема кому тебе вислухати. | 3 Тоді говорив йому Авесалом: Ось, справа твоя добра і справедлива, але в царя нікому вислухати тебе. | 3 то Авесалом, казав йому: “Справа твоя, бач, справедлива й слушна, але вислухати тебе у царя нема кому. | 3 І сказав до нього Авессалом: Ось слова твої добрі і зрозумілі, і при царі немає того, що вислухає тебе. | 3 То Абессалом було каже йому: Те що говориш, добре й праве, та при боцї в царя нема нїкого, щоб вислухав тебе. |
4 І говорив Авесалом: Коли б мене настановлено суддею в Краю, то до мене приходив би кожен чоловік, що мав би суперечку чи судову справу, а я виправдував би його. | 4 І говорив Авесалом: О, якби мене настановили суддею на цій землі! До мене приходив би кожний, хто має суперечку і позов, і я судив би його по правді. | 4 Крім того, - казав Авесалом, - якби то мене поставлено суддею над краєм! Хто б не мав якої справи чи скарги, приходив би до мене, і я судив би його по правді.” | 4 І сказав Авессалом: Хто мене настановить суддею на землі, і до мене прийде кожний чоловік, у якого буде незгода і суд, і судитиму йому? | 4 А далїй бувало каже Абессалом: Ой коли б то мене поставлено суддею в царстві, то до мене приходив би всякий, хто має спорну справу яку або скаргу, й судив би його по правдї! |
5 І, бувало, коли хто підходив поклонитися йому, то він простягав свою руку, і хапав його та цілував його. | 5 І коли підходив хто-небудь поклонитися йому, то він простягав руку свою, і обнімав його, і цілував його. | 5 І коли хто наближувався, щоб уклонитись йому, так простягне, бувало, руку, обійме його та й поцілує. | 5 І сталося коли наближався чоловік, щоб йому поклонитися і простягав свою руку і він обнімав його і цілував його. | 5 І коли хто наближувавсь, щоб йому вклонитись, так він простягне було руку, обійме й поцїлує його. |
6 І робив Авесалом, як ось це, усьому Ізраїлеві, хто приходив на суд до царя. І крав Авесалом серця Ізраїлевих людей! | 6 Так учиняв Авесалом із усяким Ізраїльтянином, що приходив на суд до царя, і закрадався Авесалом у серце Ізраїльтян. | 6 Так чинив Авесалом з усіма з Ізраїля що приходили до царя на суд, і тим приваблював собі серця ізраїльтян. | 6 І зробив Авессалом за цим словом всьому Ізраїлеві, що приходив на суд до царя. І Авессалом привертав серце ізраїльських мужів. | 6 Сим робом обертавсь Абессалом до всякого з Ізраїля, що приходив до царя на який суд, і лестився так до серця всїм Ізрайлитянам. |
7 І сталося в кінці сорока літ, і сказав Авесалом до царя: Піду я та виповню обітницю мою, що я обіцяв був Господеві в Хевроні. | 7 А по сорока роках [царювання Давида], Авесалом сказав цареві: Піду я і виконаю обітницю мою, котру я дав Господові у Хевроні. | 7 Через чотири роки мовив Авесалом до царя: “Хотів би я, з ласки, піти виконати обітницю, що обрікся Господеві в Хевроні. | 7 І було по закінченні сорок літ і сказав Авессалом до свого батька: Піду ж і виповню мої обітниці, якими я помолився до Господа в Хевроні. | 7 Як уплило ж сорок років від первого помазання Давидового, сказав Абессалом цареві: Хотїв би я пійти й спевнити в Гебронї мій обіт, що я обрікся Господеві. |
8 Бо раб твій, коли осів був у Ґешурі в Арамі, склав обітницю, говорячи: Якщо Господь справді поверне мене до Єрусалиму, то я буду служити Господеві. | 8 Бо я, служник твій, живучи в Ґешурі у Сирії, дав обітницю: Якщо Господь поверне мене до Єрусалиму, то я принесу пожертву Господові. | 8 Бо слуга твій, перебувавши в Гешурі у Сирії, обрікся таким обітом: як Господь справді поверне мене в Єрусалим, віддам честь Господеві.” | 8 Бо обітниці склав твій раб коли я жив в Ґедсурі в Сирії, кажучи: Якщо, повертаючи, Господь поверне мене до Єрусалиму, і послужу Господеві. | 8 Бо раб твій, пробуваючи в Гессурі в Сириї, дав таку обітницю: Коли верне мене Господь у Ерусалим, так я принесу жертву Господеві. |
9 І сказав йому цар: Іди з миром! І той устав та й пішов до Хеврону. | 9 І сказав йому цар: Іди з миром. І підвівся він, і пішов до Хеврону. | 9 Цар і каже йому: “Іди собі в мирі.” Устав він та й пішов у Хеврон. | 9 І сказав йому цар: Іди в мирі. І, вставши, пішов він до Хеврону. | 9 І відказав йому царь: Ійди з упокоєм. От і пустивсь він у дорогу в Геброн. |
10 І порозсилав Авесалом вивідувачів по всіх Ізраїлевих племенах, говорячи: Коли ви почуєте сурмлення сурми, то скажете: Зацарював Авесалом у Хевроні! | 10 І розіслав Авесалом вивідувачів у кожне коліно Ізраїлеве, сказавши: Коли почуєте звук сурми, то говоріть: Авесалом зацарював у Хевроні. | 10 Тим часом порозсилав Авесалом таємних посланців по всіх колінах ізраїльських оповістити: “Як почуєте звук сурми, то кличте: Авесалом став царем у Хевроні!” | 10 І Авессалом післав розвідників до всіх племен Ізраїля, кажучи: Коли ви почуєте голос рога і скажете: Цар Авессалом зацарював в Хевроні. | 10 Абессалом же порозсилав тайкома посланцї між усї поколїння Ізрайлеві й звелїв казати: Як почуєте трубний гук, так мовляйте: Абессалом зробився царем у Гебронї! |
11 А з Авесаломом пішли двісті чоловіка з Єрусалиму, що були покликані; а йшли вони в простоті своїй, і нічого не знали. | 11 Із Авесаломом пішли з Єрусалиму двісті чоловік, котрих запросили, і пішли, у простоті своїй, не знаючи, у чім справа. | 11 І пішло з Авесаломом двісті чоловік з Єрусалиму; покликав він їх, і пішли вони в простоті серця, бо нічого не знали. | 11 І з Авессаломом пішло двісті славних мужів з Єрусалиму, і йшли в своїй простоті і не знали ніякого слова. | 11 А з Абессаломом пійшло двістї чоловіка з Ерусалиму, що їх закликано, й вони пійшли в простотї серця, нїчогісїнько не знаючи. |
12 І послав Авесалом покликати ґілонянина Ахітофела, Давидового дорадника, з його міста з Ґіло, як він мав приносити жертви. І був то сильний бунт, і народ все змножувався з Авесаломом. | 12 Під час жертвоприношення, Авесалом послав і покликав ґілонянина Ахітофела, радника Давидового, з його міста Ґіло. І склалася сильна змова, і народ сходився і множився біля Авесалома. | 12 Під час жертвоприносин послав Авесалом по Ахітофела гілонія, Давидового дорадника, щоб забрати його з його міста Гіло. Змова кріпшала: народу ж дедалі більш і більш приставало до Авесалома. | 12 І післав Авессалом і покликав Ахітофеля Ґелмонея радника Давида з його міста з Ґоли, коли він жертвував. І було сильне заворушення, і нарід приходив і багато (було) з Авессаломом. | 12 Послав також Абессалом і прикликав порадника Давидового, Ахитофела, з його города Гило. А коли принесено жертву, зложили сильні змовини, й горнулось усе більш та більш люду до Абессаломового боку. |
13 І прийшов вісник до Давида, говорячи: Серце ізраїльтян стало за Авесаломом. | 13 І прийшов вісник до Давида, і сказав: Серце Ізраїльтян схилилося на бік Авесалома. | 13 Прийшов посланець до Давида і сказав йому: “Серце ізраїльтян за Авесалома!” | 13 І прийшов вісник до Давида, кажучи: Серце ізраїльських мужів пішло за Авессаломом. | 13 І прийшла до Давида вість: Серце Ізрайлитян прихилилось до Абессалома! |
14 І сказав Давид до всіх своїх слуг, що були з ним в Єрусалимі: Уставайте і втікаймо, а то не зможемо втекти перед Авесаломом. Поспішіть відійти, щоб він не поспішив і не догнав нас, і щоб не було нам від нього лиха, і не побив цього міста вістрям меча. | 14 І сказав Давид усім служникам своїм, котрі були при ньому в Єрусалимі: Підведіться, втечемо; Тому що не буде нам порятунку від Авесалома; поспішайте, щоб нам відійти, аби він не наздогнав і не захопив нас, і не навів на нас нещастя, і не винищив місто мечем. | 14 І каже Давид усім своїм слугам, що були з ним у Єрусалимі: “Готуйтесь, і тікаймо, бо не буде нам рятунку від Авесалома; мерщій у дорогу, щоб часом він нас зненацька не захопив та не навів на нас лиха й не вигубив міста лезом меча.” | 14 І сказав Давид всім своїм слугам, що з ним, що в Єрусалимі: Встаньте і втікаймо, бо немає нам спасіння від лиця Авессалома. Поспішіться піти, щоб він не поспішився і не захопив нас і не наніс нам зла і не побив міста лезом меча. | 14 Рече тодї Давид усїм слугам свого двору, що були при йому в Ерусалимі: Ходїмо, втїкаймо, а то не буде нам рятунку перед Абессаломом. Кваптесь уходити, щоб не напав на нас несподївано, щоб не було нам від його лихої години, а городу не вигубив мечем! |
15 І сказали цареві царські раби: Усе, що вибере наш пан цар, то при тому твої раби! | 15 І сказали служники царські цареві: У всьому, що до вподоби володареві нашому, цареві, ми служники твої. | 15 І кажуть царські слуги цареві: “На все те, що цар, наш пан, наважився, ми, твої слуги, готові!” | 15 І сказали слуги царя цареві: За всім, що вибирає наш пан цар, ось твої раби. | 15 І відказали царські врядники цареві: Нехибно так, як царь наш і пан присудить, ми, слуги твої, радо вчинимо. |
16 І вийшов цар та ввесь його дім пішки, а цар позоставив десять жінок наложниць, щоб стерегли дім. | 16 І вийшов цар, і увесь дім його за ним пішки. А залишив цар десятеро дружин, наложниць [своїх], для охорони дому. | 16 І вирушив цар і ввесь двір його за ним, зоставивши десять наложниць стерегти дім. | 16 І вийшов цар і ввесь його дім своїми ногами. І цар оставив десять своїх жінок наложниць, щоб стерегли дім. | 16 От і вирушив царь і ввесь його двір за ним пішки, а стерегти господи покинув царь десять наложениць. |
17 І вийшов цар та ввесь народ пішки, і стали вони в Бет-Гамерхаку. | 17 І вийшов цар і увесь народ пішки і зупинилися біля Бет-Гамерхаку. | 17 Пустився у дорогу цар і ввесь люд, що йшов з ним, і спинились вони коло останньої хати. | 17 І вийшов цар і всі його раби пішки і спинилися в хаті далеко. | 17 І вирушив царь і всї люде пішки, й зупинились далеко од дому. |
18 А всі його слуги йшли перед ним, а також усі керетяни й усі пелетяни та всі ґатяни, шість сотень чоловіка, що прийшли були пішки з Ґату, ішли перед царем. | 18 І всі служники його йшли по боках його, і всі керетяни й усі пелетяни та всі ґатяни, – шість сотень чоловіків, що прийшли пішки з Ґату, йшли перед царем. | 18 Всі його слуги йшли попри нього, всі керетії й усі пелетії, а всі гатії, - шістсот чоловік, що прийшли були за ним із Гату, - йшли перед царем. | 18 І всі його слуги пішли при його боці і кожний хетті і кожний фелетті і стали при оливці в пустині. І ввесь нарід ішов близько нього і всі, що довкруги нього, і всі мужі, і всі військові, шістьсот мужів, і були при його боці. І кожний херетті і кожний фелетті і всі Ґеттеї, шістьсот мужів що прийшли пішки з Ґета, що ходять перед лицем царя. | 18 І всї слуги його йшли обобіч його, й всї Хелетеї й всї Фелетеї* до шістьсот чоловіка, й всї Гетії, що за ним прийшли були з Гету, ступали навперід царя. |
19 А цар сказав до ґатянина Іттая: Чого підеш і ти з нами? Вернися, і сиди з тим царем, бо ти чужий та й вигнанець зо свого місця. | 19 І сказав цар до ґатянина Іттая: Нащо ти також ідеш із нами? Повертайся і залишайся з тим царем; Бо ти – чужинець, і прийшов сюди із свого місця. | 19 І промовив цар до Ітая з Гату: “Чого й ти йдеш з нами? Повертайсь і зоставайсь із царем; ти ж чужинець, ба й вигнанець із рідного дому. | 19 І сказав цар до Етті Ґеттея: Навіщо і ти ідеш з нами, повернися і жий з царем, бо ти є чужинцем і ти переселився з свого місця. | 19 І промовив царь до Еттея з Гету: Чого се й ти з нами йдеш? Вертайсь та й пробувай при тому цареві. Ти ж гість і прийшов сюди з свого міста. |
20 Учора прийшов ти, а сьогодні я мав би турбувати тебе йти з нами? А я йду, куди піду, куди доведеться. Вернися, і забери братів своїх із собою. А Господь учинить тобі милість та правду! | 20 Учора ти прийшов, а сьогодні я примушу тебе йти з нами? Я йду, куди станеться; повернися і поверни братів своїх із собою; милість та істина [з тобою! | 20 Вчора щойно прийшов ти, а сьогодні б я тебе вже силував блукати з нами? Я ж іду, куди зможу. Повертайсь і забери своїх земляків із собою, нехай Господь виявить тобі ласку й вірність!” | 20 Вчора ти прийшов, і сьогодні зрушу тебе з нами і зміниш твоє місце? Вчора ти вийшов, і сьогодні зрушу тебе з нами, щоб піти? І я піду куди лиш піду. Повернися і поверни твоїх братів з тобою, і Господь вчинить з тобою милосердя і правду. | 20 Вчора ти прийшов, а сьогоднї мав би йти з нами? Я йду, незнать куди; ти же вернись і бери своїх людей назад; Господь нехай покаже на тобі свою ласку й правду. |
21 І відповів Іттай до царя та й сказав: Як живий Господь і живий мій пан цар, тільки в тому місці, в якому буде мій пан цар, чи то на смерть, чи то на життя, то там буде твій раб! | 21 І відповідав Іттай цареві, і сказав: Живий Господь, і нехай живе володар мій, цар: де не був би володар мій, цар, чи в житті, чи в смерті, там буде й служник твій. | 21 А Ітай так відказав цареві: “Як живий Господь і живий мій пан і цар! Всюди, де буде цар, мій пан - чи мертвий, чи живий - там буде й слуга твій.” | 21 І відповів Етті цареві і сказав: Хай живе Господь і хай живе мій пан цар, в місці, де лиш буде мій пан, і хоч би на смерть і хоч би на життя, там бо буде твій раб. | 21 І відказав Еттей цареві: Так певно, як жив Господь, і так вірно, як жив пан мій й царь, де б нї був мій пан і царь, чи в смертї, чи в життї, там буде й слуга твій! |
22 І сказав Давид до Іттая: Іди й перейди! І перейшов ґатянин Іттай та всі його люди, та всі діти, що були з ним. | 22 І сказав Давид Іттаєві: Отож, іди, і ходи зі мною. І пішов Іттай ґатянин, і всі люди його, і всі діти, які були з ними. | 22 Давид і каже Ітаєві: “Нум, то проходь мимо!” І пройшов Ітай-гатій з усіма своїми мужами й з усією дітворою, що була з ним. | 22 І сказав цар до Еттія: Іди і перейди зі мною. І пішов Еттій Ґеттей і всі його слуги і ввесь натовп, що з ним. | 22 І рече Давид Еттеєві: Ну, так іди далїй. І пійшов Еттей Гетїй вкупі з людьми своїми й з усією малечою своєю. |
23 А ввесь той Край плакав ревним голосом, і ввесь народ переходив. А цар переходив потік Кедрон, і ввесь народ переходив дорогою до пустині. | 23 І плакала вся земля гучним голосом. І увесь народ переходив, і цар перейшов потік Кедрон, і пішов увесь народ по дорозі в пустелю. | 23 Увесь край плакав уголос, як цей люд проходив мимо. Цар пройшов Кедронську долину, і всі люди з ним, і пішли всі дорогою, що веде в пустиню. | 23 І вся земля плакала великим голосом. І ввесь нарід переходив потік Кедрон, і цар перейшов потік Кедрон. І ввесь нарід і цар ішли в напрямі дороги пустині. | 23 Уся ж земля плакала в голос. Царь же й ввесь народ перейшли потік Кедрон, і пійшли всї дорогою, що веде на пустиню. |
24 А ось ішли й Садок та всі Левити з ним, що несли ковчега Божого заповіту. І вони поставили Божого ковчега, а Евіятар приносив цілопалення, аж поки ввесь народ не вийшов із міста. | 24 Ось і Садок, і всі левити з ним несли Ковчег заповіту Божого і поставили Ковчега Божого; а Евіятар стояв на підвищенні, доки увесь народ не вийшов з міста. | 24 Ось тут і Цадок і з ним усі левіти, що несли ковчег завіту Божого, поставили ковчег Божий тоді, як Евіятар знімавсь угору, аж поки ввесь народ не вийшов з міста. | 24 І ось і Садок і з ним всі Левіти, несучи кивот господнього завіту з Ветара, і поклали божий кивот, і Авіятар пішов аж доки ввесь нарід не скінчив виходити з міста. | 24 Ійшов також і Садок (сьвященник) і всї левіти з ним, що несли скриню Божу, й поставили вони Божу скриню; Авіятар же стояв на вижинї, аж докіль увесь люд із городу попереходив. |
25 І сказав цар до Садока: Поверни Божого ковчега до міста. Якщо я знайду милість у Господніх очах, і Він поверне мене, то я побачу Його та мешкання Його. | 25 І сказав цар Садокові: Поверни Ковчега Божого до міста. Якщо я надбаю милість перед очима Господа, то Він поверне мене і дасть мені бачити Його і житло Його. | 25 Тоді цар звелів Цадокові: “Занеси назад ковчег Божий до міста. Як я знайду ласку в очах Господніх, він поверне мене й дозволить мені побачити його й його житло. | 25 І сказав цар Садокові: Поверни кивот божий до міста. Якщо знайду ласку в господних очах, Він і поверне мене і покаже мені його і його красу. | 25 Та цар повелїв Садокові: Неси назад Божу скриню в город. Коли буде Господь благодатен до мене, так привиде мене назад і дасть менї вбачати й її й пробуток свій; |
26 А якщо Він скаже так: Не бажаю тебе, ось я: нехай зробить мені, як добре в очах Його. | 26 А коли Він скаже так: Немає Мого благословення для тебе, то ось я. Нехай учинить зі мною, що Йому до вподоби. | 26 Коли ж він скаже: Не довподоби ти мені, - то ось я: нехай він чинить зо мною, як йому довподоби.” | 26 І якщо так сказав: Не забажав Я тебе, ось я, хай вчинить мені за тим, що добре в його очах. | 26 Коли ж він скаже: Не до вподоби ти менї, так ось я; нехай чинить ізо мною, як до вподоби йому. |
27 І сказав цар до священика Садока: Чи ти бачиш це все? Вернися з миром до міста, а син твій Ахімаац та син Евіятарів Йонатан, обидва ваші сини будуть із вами. | 27 І сказав цар Садокові священикові: Повернися в місто з миром, і Ахімаац, син твій, і Йонатан, син Евіятарів, обидва сини ваші з вами. | 27 І цар вів далі до священика Цадока: “Повертайсь назад у мирі до міста разом із твоїм сином Ахімацом та Йонатаном, Евіятаровим сином: обидва ваші сини з вами. | 27 І сказав цар Садокові священикові: Глядіть, ти повертаєшся до міста в мирі, і Ахімаас твій син і Йонатан син Авіятара два ваші сини з вами. | 27 І рече тодї царь первосьвященникові Садокові: Йди собі назад у город, і син твій Ахимаас і Йонатан Абіятаренко, обидва сини ваші з вами; |
28 Глядіть, я буду проволікати в степах цієї пустині, аж поки не прийде від вас слово, щоб повідомити мене. | 28 Глядіть, я не поспішатиму на рівнині у пустелі, аж доки не прийде повідомлення від вас до мене. | 28 Глядіть же! Я вичікуватиму коло переходів, що в пустині, поки прийде якась вістка від вас, щоб повідомити мене.” | 28 Глядіть, я є в зброї в пустині Аравот аж доки не прийде від вас слово, щоб мені сповістити. | 28 Памятайте, я пробувати му понад бродами в степу, докіль прийде звістка од вас до мене. |
29 І повернув Садок та Евіятар Божого ковчега до Єрусалиму, та й осілися там. | 29 І повернули Садок та Евіятар Ковчега Божого до Єрусалиму і залишилися там. | 29 Цадок і Евіятар віднесли ковчег Божий назад до Єрусалиму й зостались там. | 29 І повернув Садок і Авіятар кивот до Єрусалиму і сів там. | 29 От і завернули Садок та Абіятар Божу скриню в Ерусалим назад, і зостались там. |
30 А Давид сходив узбіччям на гору Оливну, та все плакав. А голова його була покрита, і він ішов босий. А ввесь народ, що був із ним, усі позакривали голову свою, і все йшли та плакали... | 30 А Давид пішов на гору Олив, йшов і плакав; голова у нього була покрита; він простував босий і всі люди, які були з ним, покрили кожний голову свою, йшли і плакали. | 30 Давид же виходив на Оливну гору й плакав, ідучи; голова у нього була покрита, ішов він босоніж, та й увесь народ, що був з ним - кожний з покритою головою - спинавсь і, йдучи, плакав. | 30 І Давид ішов вгору до оливок, ідучи вгору і плачучи, і (був) з покритою головою і він ішов босий, і ввесь нарід, що з ним (кожний) чоловік покрив свою голову і йшов вгору, ідучи і плачучи. | 30 Давид же ійшов на Оливну Гору, плачучи й окривши голову. Босоніж ійшов він, і ввесь люд, що був з ним, покривши собі голови, йшов плачучи. |
31 А Давидові донесли, говорячи: Ахітофел серед зрадників з Авесаломом. І Давид сказав: Господи, учини ж нерозумною Ахітофелову раду! | 31 І доповіли Давидові і сказали: Ахітофел серед зрадників з Авесаломом. І Давид сказав: Господе, учини ж нерозумною Ахітофелову раду! | 31 І принесено Давидові таку вістку: Ахітофел теж між змовниками, з Авесаломом. Давид і каже: “Зведи, молю, Господи, мій Боже, Ахітофелеву пораду нінащо.” | 31 І сповіщено Давидові кажучи: І Ахітофел між змовниками з Авессаломом. І сказав Давид: Господи Боже мій, знищ раду Ахітофела. | 31 Як донесли Давидові: Ахитофел також між зрадниками з Абессаломом, сказав Давид: Поглумись, Господи, над Ахитофелевою радою! |
32 І сталося, коли вийшов Давид на верхів'я, де вклоняються Богові, аж ось навпроти нього аркеянин Хушай у роздертій туніці, а порох на його голові. | 32 І сталося, коли вийшов Давид на верхів'я, де поклоняються Богові, аж ось, навпроти нього аркеянин Хушай, у розідраній туніці, а порох на голові його. | 32 Прийшов Давид на верх гори, де звичайно поклоняються Богу, йому ж назустріч вийшов Хушай аркій. Одежа на ньому була роздерта, й земля наголові у нього. | 32 І Давид ішов аж до Рооса, де там поклонився Богові і ось йому на зустріч (вийшов) Хусій Архій друг Давида з роздертою своєю одіжжю і земля на його голові. | 32 Як же взійшов Давид на верх гори, де хотїв помолитись Богу, зустрів його Давидів приятель Архієць Хусій в роздертій одежі й з землею на голові. |
33 І сказав йому Давид: Якщо ти підеш зо мною, то будеш мені тягарем. | 33 І сказав йому Давид: Якщо ти підеш зі мною, то будеш мені тягарем. | 33 Давид і каже йому: “Як підеш зо мною, будеш тягарем мені. | 33 І сказав йому Давид: Якщо перейдеш зі мною то будеш для мене тягарем. | 33 І рече йому Давид: Як пійдеш ізо мною, то будеш ваготою менї, |
34 А якщо вернешся до міста й скажеш Авесаломові: Я буду раб твій, о царю! Я був віддавна рабом батька твого, а тепер я твій раб, то зламаєш мені Ахітофелеву раду. | 34 А якщо повернешся до міста і скажеш Авесаломові: Царю, я служник твій; донині я був служником батька твого, а тепер я твій служник`, то ти зламаєш мені Ахітофелову раду. | 34 Як же повернешся до міста й скажеш Авесаломові: Царю, я буду твій слуга; був я перше слуга твоєму батькові, тепер же буду слуга тобі, - тоді зможеш мені обернути внівець Ахітофелеву пораду. | 34 І якщо повернешся до міста, і скажеш Авессаломові: Перейшли твої брати, і цар твій батько перейшов за мною, і тепер я твій слуга, царю, остав мене живим, був я слугою твого батька тоді і до тепер і тепер я твій раб. І знищиш мені раду Ахітофеля. | 34 Але як вернешся у город і скажеш Абессаломові: Царю, я хочу бути слугою твоїм; я перше був слугою панотцеві твойму, тепер же буду тобі слугою; то обернеш у нївець раду Ахитофелеву. |
35 І чи ж не будуть там із тобою священики Садок та Евіятар? І станеться, усяку річ, яку ти почуєш із царевого дому, розповіси священикам Садокові та Евіятарові. | 35 І чи не будуть там із тобою священики Садок і Евіятар? І – станеться, – усяку річ, яку ти почуєш із царевого дому, розповіси священикам Садокові та Евіятарові. | 35 Там будуть з тобою священики Цадок і Евіятар, отже все, що почуєш із царського палацу, даси знати Цадокові та Евіятарові - священикам. | 35 І ось там з тобою Садок і Авіятар священики, і буде, що кожне слово, яке почуєш з дому царя, і сповістиш Садокові і Авіатарові священикам. | 35 Там же й сьвященник Садок й Абіятар будуть з тобою, й що перечуєш із царської палати, роскажи Садокові та Абіятарові, сьвященникам. |
36 Ось там із ними двоє їхніх синів: Ахімаац у Садока та Йонатан у Евіятара і ви пошлете через них до мене кожне слово, яке почуєте. | 36 Ось там із ними двоє їхніх синів: Ахімаац у Садока та Йонатан у Евіятара, – і ви пошлете через них до мене кожне слово, яке почуєте. | 36 Також і з ними обидва їхні сини Ахімац, Цадоків син, і Йонатан, Евіятарів син. Отже, через них перекажете до мене все, що почуєте.” | 36 Ось там з ними два їхні сини Ахімаас син Садока і Йонатан син Авіятара, і їхньою рукою пішлете до мене кожне слово, яке лиш почуєте. | 36 Там при них і оба сини їх: Ахимаас, син Садока, та Йонатан, син Абіятарів; через них доводїть до мене все, що почуєте. |
37 І ввійшов Хушай, Давидів друг, до міста. А Авесалом також увійшов до Єрусалиму. | 37 І ввійшов Хушай, Давидів друг, до міста. А Авесалом також увійшов до Єрусалиму. | 37 І повернувсь Хушай, Давидів друг, у місто, саме, як Авесалом входив у Єрусалим. | 37 І ввійшов Хусій друг Давида до міста, і Авессалом входив до Єрусалиму. | 37 От і подавсь Давидів приятель Хусій у город, саме як Абессалом вступав у Ерусалим. |