| 1 Господе! До тебе озиваюся; поспіши до мене; зважай на голос благання мого, коли звертаюся до Тебе. | 1 Провідникові хору. Псалом. Давида. | 1 Псалом Давида. Господи, я закликав до Тебе, вислухай мене. Будь уважний до голосу мого благання коли я до Тебе закличу. | 1 Проводиреві хора; псальма Давидова. В изволи мене, Господи, від лихих людей! Від чоловіка насильного, заступи мене! |
2 (140-3) що в серці своїм замишляють злі речі, що війни щодня викликають! | 2 Нехай же стане молитва моя, як пахощі, перед лицем Твоїм, а підношення рук моїх, – мов пожертва вечірня. | 2 Визволь мене, о Господи, від злого чоловіка, бережи мене від насильницького мужа! | 2 Хай випрямиться моя молитва перед Тобою наче кадило, піднесення моїх рук - вечірня жертва. | 2 Котрі злобу в серцї замишляють, що дня до бою збираються. |
3 (140-4) Вони гострять свого язика, як той вуж, отрута гадюча під їхніми устами! Села. | 3 Постав, Господе, охорону устам моїм, і стримуй двері уст моїх. | 3 Від тих, що злобу в серці замишляють, щодня здіймають колотнечі, | 3 Господи, поклади сторожу моїм устам і двері загороди довкруг моїх губ. | 3 Гострять язик свій, як у змія; їдь гадюча в устах їх. |
4 (140-5) Пильнуй мене, Господи, від рук нечестивого, бережи мене від насильника, що задумали стопи мої захитати... | 4 Не дай ухилитися серцю моєму до слів лукавих для прощення справ гріховних разом з людьми, які чинять беззаконня, і нехай не скуштую я від солодощів їхніх. | 4 гострять язики свої, мов гадюка; отрута змії на устах їхніх. | 4 Не відхили моє серце до слів лукавства, щоб вигадувати причини за гріхи з людьми, що чинять беззаконня, і не пречислюся до їхніх вибранців. | 4 Сохрани мене, Господи, від рук беззаконного, від чоловіка насильного заступи мене, котрі задумали спинити кроки мої. |
5 (140-6) Чванливі сховали на мене тенета та шнури, розтягли свою сітку при стежці, сільця розмістили на мене! Села. | 5 Нехай карає мене праведник: це – милість; нехай викриває мене: це – кращий єлей, котрий не пошкодить голові моїй; але благання мої – супроти їхнього зла. | 5 Сохрани мене, Господи, від руки нечестивця, бережи мене від насильницького мужа. Вони задумали мене з ніг збити. | 5 Мене скартає праведник в милосерді і оскаржить мене, а олія грішного хай не намастить моєї голови, бо ще й моя молитва в їхньому догоджуванні. | 5 Горді тайно заставили на мене сїла і посторонки, розіпняли сїтку при дорозї, западню приготовили для мене. |
6 (140-7) Я сказав Господеві: Ти Бог мій, почуй же, о Господи, голос благання мого! | 6 Вожді їхні по скелях порозбігалися і чують слова мої, тому що вони приємні. | 6 Горді сховали на мене тенета і мотуззя і розіп'яли сітку при дорозі, сильце поставили на мене. | 6 При камені були потоплені їхні судді. Почують мої слова бо мали силу. | 6 Сказав я до Господа: ти Бог мій! Почуй, Господи, благаннє моє! |
7 (140-8) Господи, Владико мій, сило мого спасіння, що в день бою покрив мою голову, | 7 Неначе землю, розтинають і подрібнюють нас; висипають кості наші в щелепи пекла. | 7 Я кажу Господеві: «Ти єси - Бог мій! Почуй, Господи, голос мого благання!» | 7 Розірвався на землі наче товщ землі, розсипалися наші кості при аді. | 7 Господь - Владика мій, твердиня снасення мого; ти покрив голову мою в день бою. |
8 (140-9) не виконай, Господи, бажань безбожного, не здійсни його задуму! Села. | 8 Але до Тебе, Боже, Господе, очі мої! На Тебе сподіваюся, не відкинь душі моєї! | 8 Господи, Боже мій, сило мого спасіння! Ти покриваєш голову мою в день бою. | 8 Бо до Тебе, Господи, Господи мої очі. На Тебе я поклав надію, не забери моєї душі. | 8 Не дай, Господи, напасникові оскому зігнати, не пособи задумам його! Не дай вознестись їм. |
9 (140-10) Бодай голови не піднесли всі ті, хто мене оточив, бодай зло їхніх уст їх покрило! | 9 Збережи мене від капканів, поставлених для мене, від тенет лиходіїв. | 9 Не дай, Господи, щоб грішника бажання збулися, не потурай його лихим задумам. | 9 Охорони мене від пастки, яку мені приготовили, і від згіршення тих, що чинять беззаконня. | 9 Отрута окружаючих мене, зараза з уст їх нехай на них самих спаде. |
10 (140-11) Хай присок на них упаде, нехай кине Він їх до огню, до провалля, щоб не встали вони!... | 10 Попадуть лиходії у пастки свої, а я перейду. | 10 Хай не підносять голови ті, що мене обсіли, хай злоба власних губ їх вкриє. | 10 Грішники впадуть в його засідку. Я є сам доки не мину. | 10 Нехай посиплеться на них горюче угля! Нехай Бог кине їх в огонь, у вир, щоб не спаслися! |
11 (140-12) Злоязична людина щоб міцною вона не була на землі, людина насильства бодай лихо спіймало її, щоб попхнути на погибіль! | | 11 Нехай гаряче вугілля на них упаде, у прірви нехай їх кинуть, щоб не встали більше. | | 11 Чоловіку злорічивому, щоб не було життя йому на землї; чоловіка насильного, щоб злоба у пропасть його загнала. |
12 (140-13) Я знаю, що зробить Господь правосуддя убогому, присуд правдивий для бідних, | | 12 Злоріка на землі не встоїться, насильника й злого будуть безнастанно гнати й бити. | | 12 Я знаю, що Господь явить правосуддє пригнобленим, справедливість бідним. |
13 (140-14) тільки праведні дякувати будуть іменню Твоєму, невинні сидітимуть перед обличчям Твоїм! | | 13 Я знаю, що Господь бідному вчинить правосуддя, і заступиться за право вбогих. | | 13 І будуть праведні імя твоє прославляти, щирі серцем лице твоє оглядати. |