Огієнко, 1962	Новітній Гижі, 2006	Хоменко, 1963	Турконяк, 2011	Куліш, 1905
1 (14-2) Вернися, Ізраїлю, до Господа, Бога свого, бо спіткнувся ти через провину свою!	1 Спустошена будеш, Самаріє, тому що повстала супроти Бога свого: від меча загинуть вони, немовлята їхні будуть забиті, і вагітні їхні будуть розтяті.	1 Самарія понесе кару за свою провину, бо збунтувалась проти Бога свого. Вони поляжуть від меча; малечу їхню роздавлять, вагітних їхніх порозтинають.	1 Самарія буде знищена, бо вона повстала проти її Бога. Вони впадуть від меча, і їхні немовлята будуть розбиті об землю, і ті, що мають в їхнім лоні будуть роздерті.	1 Спустошена буде Самария, за те, що проти Бога свого встала: од меча поляжуть вони, малеча їх буде порозбивана а ваговиті їх молодицї, порозтинані, погинуть.
2 (14-3) Візьміть із собою слова, та й зверніться до Господа, до Нього промовте: Прости нам усяку провину, та добре прийми, і ми принесемо у жертву плода своїх уст!	2 Навернися, Ізраїлю, до Господа Бога твого; бо ти упав від нечестя твого.	2 Повернись, Ізраїлю, до Господа, Бога твого, бо ти спотикнувся об твою беззаконність.	2 Повернися, Ізраїле, до твого Господа Бога, томущо ти знемігся в твоїх беззаконнях.	2 Вернися же, Ізраїлю, до Господа, Бога твого, бо ти впав через безбожність твою.
3 (14-4) Ашшур не спасе нас, не будемо їздити ми на коні, і не скажемо вже чинові рук наших: боже наш, бо тільки Тобою помилуваний сирота.	3 Візьміть із собою [благальні ] слова і зверніться до Господа; кажіть йому: Забери всіляке беззаконня і прийми в добро, і ми принесемо пожертву уст наших.	3 Візьміть слова з собою й поверніться до Господа. Скажіть йому: «Прости всю беззаконність! Прийми те, що добре, і ми принесемо плід уст наших.	3 Візьміть з собою слова і поверніться до вашого Господа Бога. Заговоріть до Нього, щоб ви не одержали неправедність і одержали добро, і віддамо плід наших губ.	3 Возьміть із собою (щирі) слова, приступіть до Господа й говоріть до його: Відійми всяке беззаконство й приверни благость, а ми приносити мемо жертву уст наших.
4 (14-5) Ворохобність їхню вилікую, добровільно любитиму їх, бо Мій гнів відвернувся від нього.	4 Ашшур не буде вже рятувати нас; не будемо сідати на коня і не казатимемо виробові рук наших: Боги наші; тому що у Тебе милосердя для сиріт.	4 Ашшур нас не врятує; на коні ми не будемо сідати; діла рук наших не називатимемо більше нашими богами; бо в тобі сиротина знайде милосердя!»	4 Ассур нас не спасе, на коня не вийдемо. Зовсім не кажім ділам наших рук: Наші боги. Той, що в тобі помилує сироту.	4 Ассур не буде вже надїєю рятунку нашого; не будемо (вповаючи) всїдати на конї, та й виробам рук наших не будем говорити: Ви боги наші; бо тілько в тебе змилуваннє до сиріт.
5 (14-6) Я буду Ізраїлеві, як роса, розцвіте він, неначе лілея, і пустить коріння своє, мов Ліван.	5 Уздоровлю відпадання їхнє, полюблю їх з доброї волі; бо гнів Мій ухилився від них.	5 Я вилікую їхню зраду; я полюбив їх доброхітно, бо гнів мій від них відвернувся.	5 Я вилікую їхні поселення, явно їх полюблю, томущо Я відвернув від них мій гнів.	5 О, я вилїчу-прощу їх зраду, полюблю їх по моїй ласкавостї, бо гнїв мій одвернеться від них.
6 (14-7) Розійдуться його пагінці, і буде його пишнота, мов оливне те дерево, а пахощ його мов Ліван.	6 Я буду росою для Ізраїля; він розквітне, як лілія, і пустить коріня, мов Ливан,	6 Я буду для Ізраїля росою; він зацвіте, немов лілея, і, мов Ливан, пустить коріння.	6 Буду як роса для Ізраїля, він зацвите як цвіт і вкине свої коріння як Ліван.	6 Буду Ізраїлеві росою; він зацьвіте, мов лилія, та запустить коріннє, мов на Ливанї.
7 (14-8) Навернуться ті, що сиділи під тінню його, збіжжя оживлять вони й зацвітуть, немов той виноград, будуть згадки про нього, немов про ліванське вино.	7 Розкинуться гілки його – і буде краса його, як оливи, і пахощі його, немов од Ливану.	7 Його паростки далеко розростуться, краса його буде, немов маслини, а його запах - мов Ливану.	7 Підуть його галузки, і буде наче плідна оливка, і його запашність як Лівану.	7 Пагонцї в нього забуяють, прикраситься, наче оливина, а пахощі від нього - як од Ливану.
8 (14-9) Єфрем, що йому до бовванів іще? Я вислухав вже та побачив його, Я для нього немов кипарис той зелений: з Мене знайдений буде твій плід.	8 Повернуться ті, що сидять у затінку його, будуть багаті хлібом – і розквітнуть, як виноградна лоза, чудові будуть, як вино ливанське.	8 Ті, що сидять під його тінню, знов будуть пшеницю плекати; вони будуть цвісти, неначе лоза виноградна; запах його буде, немов вино ливанське.	8 Повернуться і сядуть під його тінню, житимуть і опяніють від пшениці. І його память зацвите як виноградник, як вино Лівану.	8 І будуть знов вертатись, хто раз сидїв під тїнню в нього; забагатїють хлїбом; зацьвітуть, наче лоза виноградня, і будуть славитись, як вино Ливанське.
9 (14-10) Хто мудрий, то це зрозуміє, розумний і пізнає, бо прості Господні дороги, і праведні ходять по них, а грішні спіткнуться на них!	9 Що мені в тих ідолах? – скаже Єфрем, – Я почую його і подивлюся на нього; Я буду, як зелений кипарис; від Мене будуть тобі плоди.	9 Ефраїм скаже: «І що мені ще до ідолів?» Я відповідаю і дивлюсь на нього. Я, наче кипарис зелений, від мене буде плід твій.	9 В Ефраїмі, що ще йому й ідолам? Я його впокорив, і Я його скріплю. Я як тінистий кедр, в Мені знайдеться твій плід.	9 Яке менї ще дїло до ідолів, скаже Ефраїм. Я ж вислухаю його й зглянуся на його; я буду йому зеленїючим кипарисом, од мене будеш мати плоди.