1 І прийшли до мене мужі з Ізраїлевих старших, і посідали передо мною. | 1 І прийшли до мене декілька чоловіків із старшини Ізраїлевої і сіли перед обличчям моїм: | 1 Прийшло до мене кілька старших Ізраїля і посідало передо мною. | 1 І прийшли до мене мужі зі старшин Ізраїля і сіли перед моїм лицем. | 1 Прийшли ж до мене кілька громадських мужів Ізрайлевих та й посїдали передо мною. |
2 І було мені слово Господнє таке: | 2 І було до мене слово Господнє: | 2 І надійшло до мене слово Господнє: | 2 І до мене було господне слово, що казало: | 2 І надійшло до мене слово Господнє: |
3 Сину людський, ці мужі допустили своїх божків у своє серце, а спотикання провини своєї поклали перед обличчям своїм. Чи ж можуть вони запитувати Мене? | 3 Сину людський! Оці люди допустили ідолів своїх у серце своє і поставили спокусу безчестя свого перед лицем своїм: Чи можу Я відповідати їм? | 3 «Сину чоловічий! Мужі ці поставили своїх бовванів у себе в серці й тримають увесь час перед очима в себе цю спонуку до гріха. Чи ж погодитись мені на те, щоб вони мене запитували? | 3 Людський сину, ці чоловіки поклали їхні задуми на їхні серця і поставили муку їхніх неправедних перед їхнім лицем. Чи відповідаючи, відповім їм? | 3 Сину чоловічий! сї мужі допустили до свого серця ідоли та й поставили перед себе спотичку до безбожностї; чи ж можу я, запитаний, їм відповідати? |
4 Тому говори з ними, та й скажеш до них: Так говорить Господь Бог: Кожен чоловік з Ізраїлевого дому, що допустить своїх божків у своє серце, а спотикання провини своєї покладе перед обличчям своїм, і прийде до пророка, тому Я, Господь, відповім, згідно з цим, згідно з многотою його божків, | 4 Тому передай їм і скажи: Так говорить Господь Бог: Якщо хтось із дому Ізраїлевого допустить ідолів своїх у серце своє і поставить спокусу безчестя свого перед лицем своїм і прийде до пророка, – то чи зможу Я, Господь, не зважаючи на численних його ідолів, відповісти йому? | 4 Тому говори з ними й скажи їм: Так говорить Господь Бог: Кожен з дому Ізраїля, що триматиме бовванів у себе в серці й що покладе перед очима в себе привід до гріха та прийде до пророка, -такому відповім я, Господь, - не зважаючи на безліч його бовванів, | 4 Через це говори до них і скажеш їм: Так говорить Господь: Людина, людина з дому Ізраїля, яка лиш покладе свої задуми на своє серце і муку своєї неправедности поставить перед своїм лицем і прийде до пророка, Я Господь відповім йому (на те), про що він роздумує, | 4 Тим же то розмовляй із ними й скажи їм: Так говорить Господь Бог: Як хто з дому Ізрайлевого, що допустив до свого серця ідоли свої та й поставив перед себе спотичку до безбожностї, прийшов до пророка, то чи ж можна менї, Господеві, відповідати такому, занечищеному ідолами? |
5 щоб схопити тих з Ізраїлевого дому за їхнє серце, бо всі вони віддалилися від Мене через своїх божків! | 5 Нехай дім Ізраїлів затямить у серці своєму, що всі вони через своїх ідолів стали чужими для Мене. | 5 щоб узяти дім Ізраїля за серце, їх, що відступили від мене заради своїх бовванів. | 5 щоб він звів дім Ізраїля за їхніми серцями, що відчужені від мене в їхніх задумах. | 5 Нехай дом Ізраїля зрозуміє серцем, що всї вони зробились менї чуженицями через ідоли свої, |
6 Тому скажи до Ізраїлевого дому: Так говорить Господь Бог: Наверніться, і відступіть від ваших божків, і від усіх ваших гидот відверніть свої обличчя! | 6 А тому скажи домові Ізраїлевому: Так говорить Господь Бог: Наверніться і відкиньтеся од ідолів ваших, і від усіх мерзот ваших відверніть ваше обличчя. | 6 Тому скажи домові Ізраїля: Так говорить Господь Бог: Наверніться, відверніться від ваших бовванів і відверніть ваше обличчя від усіх гидот ваших; | 6 Через це скажи до дому Ізраїля: Так говорить Господь, Господь. Поверніться і відверніться від ваших починів і від всіх ваших безбожностей і поверніть ваші лиця, | 6 Тим же то скажи домові Ізрайлевому: Так говорить Господь Бог: Навернїтесь і покиньте боввани свої і одвернїте лице своє від усїх гидот ваших. |
7 Бо кожен чоловік із Ізраїлевого дому або з чужинців, що мешкають серед Ізраїля, коли відступить від Мене, і допустить своїх божків у своє серце, і покладе спотикання своєї провини перед обличчям своїм, і прийде до пророка, щоб запитати Мене, тому Я, Господь, відповім від Себе. | 7 Бо коли хтось із дому Ізраїлевого, або з чужинців, котрі живуть в Ізраїлі, відкинеться од Мене і допустить ідолів у серце своє, і вчинить спокусу нечестя свого перед лицем своїм, і прийде до пророка, щоб потурбувати Мене через нього, – то Я, Господь, чи дам йому відповідь од Себе? | 7 бо коли хтось із дому Ізраїля або з чужинців, що перебувають у Ізраїлі, відцурається мене, щоб поставити своїх бовванів у себе в серці, та матиме привід до гріха ввесь час перед собою, і прийде до пророка, щоб через нього в мене питати ради, то я, Господь, відповім йому від себе. | 7 томущо людина, людина з дому Ізраїля і з приходьків, що приходять в Ізраїлі, яка лиш є відчужена від мене і поставить свої почини на своє серце і поставить муку своєї неправедности перед своїм лицем і прийде до пророка, щоб через нього запитати мене, Я Господь йому відповім за тим, що є в ньому. | 7 Бо коли хто з дому Ізрайлевого й з чужениць, що пробувають між Ізраїлем, одцурається мене, а допустить ідоли свої в серце своє, та й поставить перед себе спотичку до безбожностї, і прийде до пророка, щоб через його у мене поспитати, так чи дам же я, Господь, йому відповідь від себе? |
8 І зверну Я лице Своє проти цього чоловіка, і вчиню його за знака та за приповістку, і вигублю його з-посеред Свого народу, і пізнаєте ви, що Я Господь! | 8 Я оберну обличчя Своє супроти того чоловіка і знищу його на ознаку і притчу, і винищу його з-поміж народу Мого, і спізнаєте, що Я – Господь. | 8 Я оберну моє обличчя проти такого, зроблю його ознакою та притчею, і викоріню його з-поміж мого народу, і ви взнаєте, що я - Господь. | 8 І скріплю моє лице проти того чоловіка і поставлю його в пустиню і в знищення і вирву його з посеред мого народу. І пізнаєте, що Я Господь. | 8 Нї, я оберну гнївне лице моє проти такого й зроблю з його знамено й приповість і викореню його зпроміж народу мого, щоб зрозуміли ви, що я - Господь. |
9 А пророк, коли б був зведений, і говорив би слово, Я, Господь, зведу цього пророка, і простягну руку Свою на нього, і вигублю його з-посеред Свого народу Ізраїлевого! | 9 А якщо пророк допустить спокусити себе і скаже слово так, ніби Я, Господь, навчив цьому пророка, то Я простягну на нього руку Мою і винищу його з народу Мого, Ізраїля. | 9 Коли ж пророк дав би звести себе й став щось говорити, то це я. Господь, звів того пророка. Я простягну мою руку проти нього й викоріню його з-поміж мого народу Ізраїля. | 9 І якщо пророк зведе і скаже, Я Господь обманув того пророка і простягну мою руку на нього і знищу його з посеред мого народу Ізраїля. | 9 Коли б же пророк дав підойти себе й дав такий відказ, неначе бо то я, Господь, навчив його, сього пророка, то я простру проти його руку та й викореню його зпроміж люду мого, Ізраїля. |
10 І понесуть вони свою провину, яка провина того, хто питається, така буде провина пророка, | 10 І будуть покарані за провини свої. Яка провина того, хто запитує, така ж провина буде в пророка. | 10 Вони візьмуть на себе вину за гріх свій; яка вина пророка, така вина того, хто його питає, | 10 І візьмуть їхню неправедність. За неправедністю того, що питається і за неправедністю так само буде пророкові, | 10 І візьмуть обидва вони на себе вину за гріх свій: Яка провина на питаючому, така вина й на пророкові, |
11 щоб не блудив уже Ізраїлів дім від Мене, і не занечищувався вже всіма своїми гріхами. І будуть вони Мені народом, а Я буду їм Богом, говорить Господь Бог! | 11 Щоб надалі дім Ізраїля не відхилявся од Мене, і щоб відтак не опоганювали себе всілякими беззаконнями своїми, а щоб народом Моїм були, і Я був їхнім Богом, говорить Господь Бог. | 11 щоб дім Ізраїля не відхилявся більш від мене та щоб не осквернявся усіма своїми гріхами, а щоб були моїм народом, а я їхнім Богом», - слово Господа Бога. | 11 щоб більше не зводив дім Ізраїля від Мене, і щоб більше не осквернювалися всіма своїми проступками. І будуть мені за нарід, і Я буду їм за Бога, говорить Господь. | 11 Щоб дом Ізраїля не відхилявся вже більш од мене, та щоб не поганились усякими своїми беззаконствами, а щоб були моїм народом, а я їх Богом, - говорить Господь. |
12 І було мені слово Господнє таке: | 12 І було до мене слово Господнє: | 12 І надійшло до мене таке слово Господнє: | 12 І до мене було господнє слово, що казало: | 12 І надійшло до мене слово Господнє: |
13 Сину людський, коли згрішить проти Мене земля, спроневірюючи, то Я простягну Свою руку на неї, і зламаю їй хлібну підпору, і пошлю на неї голод, і вигублю з неї людину й скотину. | 13 Сину людський! Якби якась земля згрішила переді Мною, підступно відступивши від Мене, і Я простягнув на неї руку Мою, і винищив у ній хлібні комори, і послав на неї голод, і почав вигублювати на ній людей і худобу, | 13 «Сину чоловічий! Коли б якась країна згрішила проти мене, мені спроневірившись, і я простягнув би проти неї мою руку й понищив у ній запаси хліба та послав на неї голоднечу, і почав губити в ній людину й скотину; | 13 Людський сину, якщо земля згрішить проти Мене, щоб переступити проступком і Я простягну мою руку проти неї і знищу в ній скріплення хліба і пішлю на неї голод і зберу з неї людину і скотину, | 13 Сину чоловічий! коли яка країна согрішить проти мене, зломивши віру менї й відступивши від мене, і я простягнув проти неї руку мою та й зломив підпору-хлїбну, та послав на неї голоднечу та й почав губити в неї людей і скотину, |
14 А коли б серед неї були три мужі: Ной, Даниїл та Йов, вони в своїй справедливості врятували б лише свою власну душу, говорить Господь Бог. | 14 І якби знайшлися в ній оці три душі: Ной, Даниїл та Йов, – то вони праведністю своєю врятували б тільки свої душі, говорить Господь Бог. | 14 і коли б у ній знайшлося оцих троє мужів: Ной, Даниїл та Іов, - то вони спасли б своєю справедливістю (лише) самих себе, - слово Господа Бога. | 14 і якщо будуть ці три чоловіки посеред неї, Ной і Даниїл і Яків, ці в їхній праведності спасуться, говорить Господь. | 14 І коли б ізнайшлось у їй сих троє мужів: Ной, Даниїл та Йов, то вони спасли би своєю праведностю тілько самих себе, говорить Господь Бог. |
15 Коли б Я перепровадив по землі люту звірину, й обезлюдніла б вона, і стала б вона спустошенням, так що ніхто не проходив би нею через ту звірину, | 15 Або, якби Я послав на цю землю лютих звірів, котрі осиротили б її, і вона з цієї причини стала пусткою, котрою ніхто не проходив; | 15 Або коли б я наслав дикого звіря на ту країну, так, що він її позбавив би всіх її дітей, і вона стала б пусткою, якою ніхто б не проходив з-за звірини, | 15 І якщо наводжу на землю погані звірі і мститимуся на ній і буде на знищення і не буде нікого, хто проходить від лиця звірів, | 15 Або коли б я наслав дике зьвіррє на сю країну й воно б її обезлюдило, так що вона зробилась би такою пусткою, що нїхто б не переходив через неї через зьвіррє, |
16 той й ці три мужі серед неї, як живий Я, говорить Господь Бог, не врятують вони ні синів, ні дочок! Самі вони будуть врятовані, а Край стане спустошенням... | 16 То оці три мужі серед неї, – живу Я, говорить Господь Бог, – не врятували б ні синів, ні доньок, а вони, лише вони врятувалися б, а земля стала б пусткою. | 16 то ці три мужі в ній - клянусь, як от живу я, - слово Господа Бога, - не врятували б ні своїх синів, ні своїх дочок; лише вони самі спаслися б, країна ж стала б пусткою. | 16 і ці три чоловіки будуть посеред неї, живу Я, говорить Господь, якщо сини чи дочки спасуться, але лиш вони самі спасуться, а земля буде на знищення. | 16 То сї три мужі, в неї, - так певно, як я живу, говорить Господь, - не врятували б нї своїх синів, анї дочок, тілько вони самі спаслись би. |
17 Або коли б Я спровадив на цю землю меча, та й мечеві сказав: Пройди по Краю, і вигуби з нього людину й скотину, | 17 Або, якби Я навів на цю землю меча і сказав: Мечу, пройди по землі! І почав винищувати на ній людей і тварин, | 17 Або коли б я послав меч на країну й повелів: Перейди, мечу, країною! - і почав вигублювати в ній людину й скотину, | 17 Чи й коли Я наводжу меч на ту землю і скажу: Хай меч пройде через землю, і заберу з неї людину і скотину, | 17 Або, коли б я послав меча на ту країну та й приказав: Перейди, мечу, по країнї, та й почав вигублювати в неї людей і скотину, |
18 то ці три мужі серед нього, як живий Я! говорить Господь Бог, не врятують синів, ні дочок, бо врятуються самі тільки вони! | 18 То ці три мужі серед неї, живу Я, говорить Господь Бог, – не врятували б ні синів, ні доньок, а вони тільки спаслися б. | 18 і якби ці три мужі були в ній - клянусь, як от живу я, - слово Господа Бога, - вони не врятували б ні своїх синів, ні своїх дочок; вони лише самі спаслися б. | 18 і ці три чоловіки є посеред неї, живу Я, говорить Господь, не спасуть синів, ані дочок, вони ж самі спасуться. | 18 То сї три мужі, як би були там, - так певно, як я живу, говорить Господь, - не врятували б нї синів своїх, анї дочок, тілько спаслись би самі одні. |
19 Або коли б Я моровицю послав до цієї землі, і вилив би на неї свою лютість у крові, щоб вигубити з неї людину й скотину, | 19 Або, якби Я послав на цю землю моровицю і вилив на неї лють Мою в кровопролитті, щоб винищити на ній людей і худобу: | 19 Або коли б я послав на ту країну чуму й вилив на неї моє обурення в крові, вигубивши в ній людину й скотину, | 19 Чи і смерть посилаю на ту землю і вилию на неї мій гнів в крові, щоб вигубити з неї людину і скотину, | 19 Або коли б я послав на ту землю морову пошесть, і вилив на її досаду мою аж до проливу крови, вигубивши на їй і людей і скотину, |
20 а Ной, Даниїл та Йов були б серед неї, як живий Я! говорить Господь Бог, ані сина, ані дочки не врятували б вони! Вони в своїй справедливості врятують тільки свою власну душу. | 20 То Ной, Даниїл і Йов серед неї, живу Я, говорить Господь Бог, – не врятували б ні синів, ні доньок; праведністю своєю вони врятували б тільки свої душі. | 20 і якби Ной, Даниїл та Іов були в ній - клянусь, як от живу я, - слово Господа Бога, - вони не врятували б ні своїх синів, ні своїх дочок; вони врятували б своєю справедливістю лише самих себе. | 20 і Ной і Даниїл і Йов є посеред неї, живу Я, говорить Господь, якщо остануться сини чи дочки, ці в їхній праведності спасуть їхні душі. | 20 То Ной, Даниїл і Йов, як би вони там були, - так певно, як я живу, говорить Господь, - не врятували б нї синів, анї дочок, тілько спасли б власні душі праведностю своєю. |
21 Бо так говорить Господь Бог: Хоч послав би Я на Єрусалим чотири Свої лихі присуди: меча, і голод, і люту звірину та моровицю, щоб вигубити з нього людину та скотину, | 21 Бо так говорить Господь Бог: Якщо навіть чотири важких покарання Мої, – меч, голод і лютих звірів та моровицю – пошлю на Єрусалим, щоб винищити в ньому людей і худобу, | 21 Так говорить Господь Бог: Навіть як я пошлю мої чотири найстрашніші кари - меч, голод, лютого звіря й чуму - на Єрусалим, щоб вигубити в ньому людину й скотину, | 21 Так говорить Господь: Якщо ж і мої чотири погані пімсти, меч і голод і погані звірі і смерть, пішлю проти Єрусалиму, щоб вигубити з нього людину і скотину | 21 Тілько, - так говорить Господь Бог: - як я пошлю мої найстрашнїйші кари - меч, голоднечу, люте зьвіррє й морову заразу - на Ерусалим, щоб у йому вигублювати людей і скотину, |
22 то все таки залишаться в ньому рештки, що будуть випроваджені, сини та дочки. Ось вони вийдуть до вас, і ви побачите їхню дорогу та їхні вчинки, і будете потішені за те лихо, що Я навів на Єрусалим, за все, що Я навів був на нього. | 22 Навіть тоді залишиться в ньому останок, сини і доньки, котрі будуть виведені звідти; ось вони вийдуть до вас, і ви побачите поводження їхнє і справи їхні, і втішитеся по тім бідуванні, котре Я навів на Єрусалим, і по всьому тому, що Я навів на нього. | 22 то все таки зостанеться у нім рештка, що спасеться, що виведе синів і дочок (із міста). Ось вони виходять до вас, щоб ви побачили їхні вчинки й їхні діяння та щоб утішились по тім нещасті, що я приніс на Єрусалим, і по всім тім, що я навів на нього. | 22 ось і осталі в ньому, що спаслися з нього, які виводять синів і дочок, ось вони виходять до вас, і побачите їхні дороги і їхні почини і покаєтеся за зло, яке Я навів на Єрусалим, все зло, яке Я навів на нього, | 22 Так усе таки зістанеться там останок, сини й дочки, живими, що їх опісля виведуть ізвідти: отсї прийдуть до вас, а ви бачити мете поступки їх і вчинки їх, та й утїшитесь тою недолею, що я навів на Ерусалим і усїм тим, що я послав на його. |
23 І потішать вони вас, коли ви побачите їхню дорогу та їхні вчинки, і пізнаєте, що не надармо зробив Я все, що зробив серед нього, говорить Господь Бог. | 23 Вони утішать вас, коли ви побачите поводження їхнє і справи їхні; і спізнаєте, що Я не марно учинив усе це, що вчинив у ньому, говорить Господь Бог. | 23 Вони вас потішать, коли побачите їхні вчинки та їхні діяння, і взнаєте, що то не дармо я вчинив усе те, що вчинив у нім», -слово Господа Бога. | 23 і вони потішать вас, томущо побачите їхні дороги і їхні почини, і пізнаєте, що не на марно Я зробив все, що Я в ньому зробив, говорить Господь. | 23 Так, вони втїшать вас, коли побачите їх поступки й учинки, й спізнаєте, що все, що я вчинив, не за дармо вчинив, говорить Господь Бог. |