1 Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його. | 1 Мудра дружина дасть раду своєму домові, а нерозумна зруйнує його своїми руками. | 1 Мудрість будує свій будинок, а дурнота його руйнує власними руками. | 1 Мудрі жінки збудували хати, а нерозумна знищила своїми руками. | 1 Жона розумна дом свій будує, безумна ж розвалить його своїми руками. |
2 Хто ходить в простоті своїй, боїться той Господа, а в кого дороги криві, той погорджує Ним. | 2 Хто ходить шляхом належним, той боїться Господа; а чиї стежки криві, той нехтує Ним. | 2 Хто ходить просто, Господа боїться; чиї ж криві дороги, той ним гордує. | 2 Хто ходить правильно боїться Господа, хто ж викривлює свої дороги буде в непошані. | 2 Хто ходить правою дорогою, той Господа боїться, чиї ж дороги криві, той про него не дбає. |
3 На устах безумця галузка пихи, а губи премудрих їх стережуть. | 3 У вустах безглуздого – батіг пихатості; а вуста мудрих охороняють їх. | 3 В устах дурного - бич гордині; а губи мудрих їх оберігають. | 3 З уст безумних палиця погорди, а губи мудрих їх бережуть. | 3 В безумного в устах - бич гординї; мудрих же уста оберігають їх. |
4 Де немає биків, там ясла порожні, а щедрість врожаю у силі вола. | 4 Де немає волів, [там] ясла чисті; але набутку багато від сили волів. | 4 Де волів немає, там порожні ясла; де бики сильні, там урожай великий. | 4 Де немає волів, ясли чисті. А де багато плодів явна сила вола. | 4 Де воликів нема, порожні там і ясла; а хороший вроджай від сили волів. |
5 Свідок правдивий не лже, а свідок брехливий говорить неправду. | 5 Свідок правдивий не бреше; а свідок облудний виповість багато брехні. | 5 Правдивий свідок неправди не говорить; фальшивий свідок брехнями дихає. | 5 Вірний свідок не говорить неправди, а неправедний свідок розпалює неправди. | 5 Правдливий сьвідок неправди не говорить, а ложний сьвідок наговорить багато неправди. |
6 Насмішник шукає премудрости, та надаремно, пізнання легке для розумного. | 6 Розпусник шукає мудрости і не знаходить; а для розумного пізнання легке. | 6 Шукає мудрости насмішник, та даремно, а для розумного знання річ легка. | 6 Шукатимеш мудрість у поганих і не знайдеш, а сприйнятливість у розумних легка. | 6 Шукає мудростї безпутний та й не знаходить, а мудрому знаннє легке. |
7 Ходи здалека від людини безумної, і від того, в кого мудрих уст ти не бачив. | 7 Відійди од людини безглуздої, у котрої ти не помічаєш розумних уст. | 7 Йди геть від дурня, бо тії не знайдеш уст розумних. | 7 Все противне нерозумному чоловікові, а мудрі губи зброя для сприймання. | 7 Ійди геть від того, хто розуму не має, в кого невидні тобі уста розумні. |
8 Мудрість розумного то розуміння дороги своєї, а глупота дурних то омана. | 8 Мудрість розумного – пізнання шляху свого, а глупство нерозважливих облуда. | 8 Мудрість розумного - свою дорогу знати; безумство глупих - обман. | 8 Мудрість розумних пізнає їхні дороги, а безумність нерозумних на блукання. | 8 Мудрість розумного - свою дорогу знати, дурнота ж безумних - збиватись із дороги. |
9 Нерозумні сміються з гріха, а між праведними уподобання. | 9 Безглузді сміються з гріха, а між праведними – приязнь. | 9 Дурний з гріха сміється; між праведними існує ласка. | 9 Доми безбожних потребують очищення, а доми праведних сприйнятні. | 9 Недоумки з гріха сьміються, а між праведними - ласкавість. |
10 Серце знає гіркоту своєї душі, і в радість його не втручається інший. | 10 Серце знає горе душі своєї, і в радість його не втручається чужий. | 10 Серце знає своє горе, а в радощі його чужому не втручатись. | 10 Серце чоловіка сприйнятливе, його душа боліє. Коли ж веселиться, не замішається гордість. | 10 Журбу душі своєї всяке серце знає, і в радощі його чужому не мішатись. |
11 Буде вигублений дім безбожних, а намет безневинних розквітне. | 11 Дім лиходіїв занепаде, а житло праведних розквітне. | 11 Дім лихих розпадеться, а намет праведних процвітатиме. | 11 Хати безбожних зникнуть, а шатра тих, що випрямлюються, стоятимуть. | 11 Будинок беззаконних розпадеться, а доброго намет, знай, процьвітати буде. |
12 Буває, дорога людині здається простою, та кінець її стежка до смерти. | 12 Є шляхи, котрі видаються людині бездоганними; але кінець їхній – стежка до смерти. | 12 Є дорога, що людині здається проста, але кінець її - шлях смерти. | 12 Є дорога, яка вважається людьми за правильну, а її кінець приходить до дна аду. | 12 Доволї є шляхів, що нам здаються праві, та конець їх - се дорога до смертї. |
13 Також іноді і від сміху болить серце, і закінчення радости смуток. | 13 [Іноді] й від сміху болить серце, і закінчення радости – смуток. | 13 Навіть від сміху болить серце, і кінцем радощів буває смуток. | 13 З веселістю біль не змішується, а вкінці радість приходить до плачу. | 13 І при сьміху болить нераз серце, та й кінцем радощів буває смуток. |
14 Хто підступного серця, насититься той із доріг своїх, а добра людина із чинів своїх. | 14 Людина з розбещеним серцем насититься від шляхів своїх, а добра – від своїх. | 14 Нестале серце насититься заходами своїми, людина добра - вчинками своїми. | 14 Сміливий серцем наповниться своїми дорогами, а добрий чоловік його помислами. | 14 Чоловік із ледачим серцем насититься з поступків своїх, а добрий - зо своїх. |
15 Вірить безглуздий в кожнісіньке слово, а мудрий зважає на кроки свої. | 15 Безглуздий вірить будь-якому слову, а розважливий уважний до шляхів своїх. | 15 Простодушний іме віри кожному слову; розумний уважає на свої кроки. | 15 Незлобний вірить всякому слову, а розумний приходить до покаяння. | 15 Безумний віри йме всякому слову, а розумний вважає на дороги свої. |
16 Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гнівається та сміливий. | 16 Мудрий боїться і ухиляється від зла, а безглуздий дратівливий і зарозумілий. | 16 Мудрий боїться й відвертається від зла, а дурний зухвалий у своїй самовпевненості. | 16 Мудрий, злякавшись, відхилився від зла, а безумний, поклавши надію на себе, змішається з беззаконним. | 16 Тямущий злого, знай, опасливо боїться, безумний же буйний і надїєн сам на себе. |
17 Скорий на гнів учиняє глупоту, а людина лукава зненавиджена. | 17 Запальний може вчинити глупство; але людина, що навмисне чинить зло, ненависна. | 17 Запальна людина робить дурниці, розважливий - зносить усе. | 17 Швидкий до гніву діє без поради, а розумний чоловік багато переносить. | 17 Чоловік-горячка, буває, що й дурницю зробить, хто ж нарочно чинить зло, - ненависний. |
18 Нерозумні глупоту вспадковують, а мудрі знанням коронуються. | 18 Невігласи дістають у спадок собі глупоту; а розважливі знанням коронуються. | 18 Простаки наслідують дурноту, розумні ж увінчаються знанням. | 18 Безумні розділять зло, а розумні ж держатимуться сприймання. | 18 Невіжі унаслїдують дурноту, розумні же вквітчаються знаннєм. |
19 Поклоняться злі перед добрими, а безбожники при брамах праведного. | 19 Поклоняться недобрі перед добрими, і лиходії біля брами праведника. | 19 Ледачі перед добрими вклоняться, а безбожні перед праведних дверима. | 19 Погані поховзнуться перед добрими, і безбожні послужать при дверях праведних. | 19 Ледачі добрим уклоняться низенько, а й безбожні - в воротях праведника. |
20 Убогий зненавиджений навіть ближнім своїм, а в багатого друзі численні. | 20 Убогого, трапляється, ненавидять навіть близькі його, а в багатого чимало друзів. | 20 Бідний навіть сусідові нелюбий, в багатого ж є сила друзів. | 20 Друзі зненавидять бідних друзів, а в багатих численні друзі. | 20 Бідного не любить навіть рідня його, а в богатого повно приятелїв. |
21 Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласкавий до вбогих блаженний. | 21 Хто зневажає ближнього свого, той грішить; а хто милосердний з бідним, той блаженний | 21 Грішить той, хто гордує ближнім; щасливий той, хто жалує вбогих. | 21 Хто погорджує бідними грішить, а хто милосердиться над бідними блаженний. | 21 Грішить, хто ближнїм гордує, а благословен той, хто до вбогого милосердний. |
22 Чи ж не блудять, хто оре лихе? А милість та правда для тих, хто оре добро. | 22 Чи не блудять ті, що лихе задумують? Але милість і вірність у тих, що мають добрі помисли. | 22 Чи ж не збочують тії, що замишляють лихо? Милість і правда тим, хто добро замишляє. | 22 Ті, що блукають, кують зло, а добрі роблять милосердя і праведність. Не знають милосердя і надії ті, що роблять зло, а милосердя і віра в тих, що роблять добро. | 22 Ті помиляються, що задумують зло, любов і віра тим, хто думає про добре. |
23 Кожна праця приносить достаток, але праця уст в недостаток веде. | 23 Від усілякої праці є прибуток, а від марнослів'я тільки втрата. | 23 Кожна праця приносить користь; пуста балаканина - голод. | 23 В кожного, що старається, є надвишка, а хто насолоджується і нечутливий, буде в нужді. | 23 З усякої працї є користь, а з пустого балакання хиба тільки шкода. |
24 Корона премудрих їхня мудрість, а вінець нерозумних глупота. | 24 Вінець мудрих – багатство їхнє, а глупота невігласів – глупство є. | 24 Вінець мудрих - їхній хист; корона дурних - безглуздя. | 24 Вінець мудрих - розумність, а життя безбожних погане. | 24 Вінець мудрих - їх багацтво, а дурощі дурних - дурощами й остануть. |
25 Свідок правдивий визволює душі, а свідок обманливий брехні торочить. | 25 Щирий свідок рятує душі, а лукавий брехні торочить. | 25 Вірний свідок рятує душі: хто дихає брехнею, той - облуда. | 25 Вірний свідок визволяє душу від зла, а обманливий запалює неправду. | 25 Сьвідок правдомовний рятує душі, а льживий тільки багато льжи насплїтає. |
26 У Господньому страхові сильна надія, і Він пристановище дітям Своїм. | 26 У страхові перед Господом – надія несхитна, і синам Своїм Він притулок. | 26 В Господнім страсі - міцне довір'я людини, і її діти матимуть притулок. | 26 В господньому страху надія сили, а своїм дітям оставить поміч. | 26 В Господнїм страсї кріпка надїя; всїм синам своїм він - утечище. |
27 Страх Господній криниця життя, щоб віддалятися від пасток смерти. | 27 Страх Господній – джерело життя, що віддаляє від тенет смерти. | 27 Господній острах - джерело життя, щоб уникати сітей смерти. | 27 Господні приписи - джерело життя, а дають відхилитися від засідки смерті. | 27 Господень страх - се джерело жизнї; він відвертає від западень смертї. |
28 У численності люду величність царя, а в браку народу погибіль володаря. | 28 У безлічі народу – велич царя, а коли народу замало, – лихо володареві. | 28 У безлічі народу - царя слава; у нестачі людей - руїна князя. | 28 Слава царя в численнім народі, а знищення сильного в браку народу. | 28 Величен царь тодї, як люд великий лїчбою, як же омаль людей - біда князеві. |
29 Терпеливий у гніві багаторозумний, а гнівливий вчиняє глупоту. | 29 У терплячої людини багато розуму, а дратівливий виповідає глупство. | 29 Хто терпеливий, той великий розум має; а хто на гнів запальний, виявляє дурноту. | 29 Довготерпеливий чоловік численний в розумі, а сильний малодушний безумний. | 29 Терпеливий чоловік показує великий розум, а хто на гнїв палкий, виявлює дурноту. |
30 Лагідне серце життя то для тіла, а заздрість гнилизна костей. | 30 Сумирне серце – життя для плоті; а заздрість – гнилятина для кісток. | 30 Лагідне серце - життя для тіла, а заздрість гризе кістки. | 30 Лагідний умом чоловік лікар серця, а сприйнятливе серце червяк для костей. | 30 Лагідне серце життє для тїла, а зависть зжерає й костї. |
31 Хто тисне нужденного, той ображає свого Творця, а хто милостивий до вбогого, той поважає Його. | 31 Хто пригноблює бідного, той ганьбить Творця його; а хто шанує Його, – доброчинить нужденному. | 31 Хто гнітить убогого, той Творця його зневажає, а почитає той, хто жалує бідного. | 31 Хто обмовляє бідного роздражнює Того, Хто його зробив, хто ж його шанує милосердиться над бідним. | 31 Хто вбогого тїснить - творця його зневажає, хто ж Бога чтить, бідного спомагає. |
32 Безбожний у зло своє падає, а праведний повний надії й при смерті своїй. | 32 За своє зло лиходій буде відкинутий, а праведний навіть при смерті своїй має надію. | 32 Злого валить на землю його власна злоба, а праведник у своїй чесності знайде притулок. | 32 Безбожний буде відкинений в його злобі, а хто довірився своїй преподобності праведний. | 32 Безбожний за зло своє буде відкинен, а праведний і при смертї має надїю. |
33 Мудрість має спочинок у серці розумного, а що в нутрі безумних, те виявиться. | 33 Мудрість спочине в серці розумного і серед безглуздих нагадає про себе. | 33 У серці розумного мудрість покоїться, а між дурними її не видно. | 33 В доброму серці мудрість людини, а в серці безумних не пізнається. | 33 У серцї в мудрого мудрість спочиває, та й між неуками дає про себе знати. |
34 Праведність люд підіймає, а беззаконня то сором народів. | 34 Праведність підносить народ, а беззаконня – ганьба народів. | 34 Справедливість підносить народ угору, а гріх - сором народів. | 34 Праведність підносить нарід, а гріхи зменшують племена. | 34 Праведність підносить у гору народ, а безбожність - сором народів. |
35 Ласка царева рабові розумному, гнів же його проти того, хто соромить його. | 35 Прихильність царя – до служника розумного, а гнів його – супроти того, хто ганьбить його. | 35 Царська прихильність - розумному слузі; гнів його на того, що йому сором коїть. | 35 Сприйнятний цареві слуга розумний, а його добре життя віднімає безчестя. | 35 Ласкавість у царя - до слуги розумного, а гнїв його на такого, що стид йому робить. |