1 Диригентові хору. Псалом Давидів. Сказав безумний в серці своєму: `Немає Бога!` Вони розбестилися, вдалися до бридких учинків; і немає доброчинця!1 Провідникові хору. Псалом. Давида.1 На кінець. Псалом Давида. Безумний сказав у своїм серці: Немає Бога. Зітліли і поганими стали в починах, немає того, хто чинить добра, немає й одного.1 Проводиреві хора: Псальма Давидова. Д оки Господи, будеш мене все забувати? Доки будеш ховати лице твоє від мене?
2 (13-3) Як довго я буду складати в душі своїй болі, у серці своїм щодня смуток? Як довго мій ворог підноситись буде над мене?2 Господь з небес дивився на дітей людських, аби побачити, чи є розважливий, що шукає Бога.2 Доки, о Господи, зовсім будеш мене забувати? Доки ховатимеш лице твоє від мене?2 Господь з неба поглянув на людських синів, щоб побачити чи є той, що розуміє, або хто шукає Бога.2 Доки носити менї щодня думу в душі моїй, журбу в серцї моїм? Доки буде підніматись ворог мій надо мною?
3 (13-4) Зглянься, озвися до мене, о Господи, Боже мій! Просвітли мої очі, щоб на смерть не заснув я!3 Всі ухилилися, всі разом стали невдатними; немає доброчинця, немає жодного.3 Доки журбою буду терзати мою душу, тужити щодня серцем?3 Всі звернули, разом стали непотрібними, немає того, хто чинить добра, немає й одного. [Їхнє горло відкритий гробівець, своїми язиками вони вчинили обману. Гадюча отрута під їхніми язиками, їхні уста кишать клятвою і гіркотою. Їхні ноги швидкі проливати кров. На їхніх дорогах знищення і клопіт, і дороги миру вони не впізнали. Немає божого страху перед їхніми очима.]3 Зглянься ж, дай відповідь, Господи, Боже мій! Просьвіти очі мої, щоб я не заснув смертю.
4 (13-5) Щоб мій неприятель не сказав: Я його переміг! Щоб мої вороги не раділи, як я захитаюсь!4 Невже не мають знання всі, що чинять беззаконня, котрі пожирають Мій народ, [як] споживають хліб, і не кличуть Господа?4 Доки мій ворог буде зноситись надо мною? Зглянься і вислухай мене, о Господи, мій Боже!4 Чи не впізнають всі, що чинять беззаконня? Що пожирають мій нарід, як їжу хліба, Господа не прикликали.4 Щоб не сказав ворог мій: я подужав його. Щоб не зрадїли гонителї мої, коли захитаюсь.
5 (13-6) Я надію на милість Твою покладаю, моє серце радіє спасінням Твоїм!5 Там злякаються вони від страху, тому що Бог у роді праведних.5 Просвіти мої очі, щоб не заснути смертю, щоб не сказав мій ворог: “Я його подужав!”,5 Злякалися від страху там, де не було страху, томущо Бог в праведнім роді.5 Я же вповаю на доброту твою; серце моє нехай зрадується спасеннєм твоїм. Сьпівати му Господеві, він бо сотворив добро менї.
6 (13-7) Я буду співати Господеві, бо Він добродійство для мене вчинив...6 Ви збиткувалися над помислом убогого, що Господь – притулок його.6 щоб мої вороги не раділи, коли я захитаюсь. Я ж бо надіявся на твою ласку. Нехай радіє моє серце твоїм спасінням! Заспіваю Господеві, добро бо мені вдіяв.6 Ви засоромили раду бідного, бо Господь є його надією.