1 Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, та й усе зауважило...1 Ось, усе [це] бачило око моє, чуло вухо моє і завважило для себе.1 «Усе це бачило моє око, вухо моє це чуло й зрозуміло.1 Ось це побачило моє око і почуло моє ухо.1 От же все це вбачало око моє, чуло ухо моє й затямило собі.
2 Як знаєте ви знаю й я, я не нижчий від вас,2 Скільки знаєте ви, знаю і я; не нижчий я від вас.2 Що ви знаєте, я також знаю, нічим я від вас не гірший.2 І знаю те, що і ви знаєте, і я не є дурніший за вас.2 Скілько ви знаєте, знаю й я, бо я не пущий за вас.
3 і я говоритиму до Всемогутнього, і переконувати хочу Бога!3 Але я до Вседержителя хотів би говорити і жадав би змагатися з Богом.3 Та я бажаю говорити з Всемогутнім, я хочу на прю з Богом стати.3 Ні, але ж я говоритиму до Господа, скаргу виповім перед Ним, якщо бажає.3 Та я до Вседержителя рад би говорити, я з Богом бажав би розправляти.
4 Та неправду куєте тут ви, лікарі непутящі ви всі!4 А ви блудослови; всі ви невдатні лікарі.4 Щождо вас, то ви архимники, нездатні лікарі - усі ви!4 Ви ж неправедні лікарі і всі лікарі хворіб.4 Ви ж тілько льжу куєте; всї ви лїкарі безварті.
5 О, коли б ви насправді мовчали, то вам це за мудрість було б!...5 О, якби ж то ви мовчали! Це [зарахувалося] б вам як мудрість.5 Коли б то ви уже замовкли! Це була б ваша мудрість.5 Хай буде щоб ви мовчали, і це вам стане мудрістю.5 О, коли б ви мовчали! се була б ваша мудрість.
6 Послухайте но переконань моїх: і вислухайте заперечення уст моїх.6 То вислухайте міркування мої і прискіпливо зважте на заперечення уст моїх.6 Слухайте ж, прошу, мою скаргу, на оборону моїх уст уважайте.6 Послухайте звинувачення моїх уст, а сприйміть суд моїх губ.6 Слухайте ж мого осуду, й розважте відповідь із уст моїх:
7 Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити оману про Нього?7 Чи варто було вам заради Бога говорити неправду і для Нього казати брехню?7 Чи задля Бога верзтимете неправду? Чи ради нього будете плести облуду?7 Чому не говорите перед Господом, а говорите перед Ним лукаве?7 Чи справдї належало вам задля Бога неправду сплїтати, й задля його льжу говорити?
8 Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?8 Чи варто було вам бути упередженим до Нього, і за Бога так сперечатися?8 Чи хочете за ним тягнути? Змагатися за Бога?8 Чи відтягаєтеся? Ви ж самі стали суддями.8 Чи належало вам притворювятись перед ним і за Бога так змагатись?
9 Чи добре, що вас Він дослідить? Чи як з людини сміються, так будете ви насміхатися з Нього?9 Чи добре буде, коли Він випробує вас? Чи обдурите Його, як обдурюєте людину?9 Хіба на добре воно вийде, якщо він вивідати вас захоче? Чи ж можна з нього глузувати, як то люди з людей глузують?9 Добре ж, якщо б дослідив вас. Бо чи ви, чинячи все, пристали до Нього,9 А на добре ж воно вийде, коли він схоче вас вивідувати? Чи й його ви так само ошукаєте, як оманють чоловіка?
10 Насправді Він вас покарає, якщо будете ви потурати таємно особі!10 Суворо покарає Він вас, хоч ви потайки дієте упереджено.10 Він покарає вас напевне, коли ви потайки тягтимете за кимось.10 далеко не менше оскаржить вас. Якщо ж і потайки лиця шануєте,10 Грізно скарає він вас, хоч ви потайно й притворюєтесь.
11 Чи ж велич Його не настрашує вас, і не нападає на вас Його страх?11 Невже велич Його не страхає вас, і страх Його не виповнює вас?11 Чи ж його велич вас не страхає, страх перед ним на вас не нападає?11 чи не його страхи закрутять вами, а страх від Нього не нападе на вас?11 Чи вже ж велич його не страхає вас, і страх перед ним не нападає на вас?
12 Ваші нагадування це прислів'я із попелу, ваші башти це глиняні башти!12 Нагадування ваші схожі на попіл; докази ваші – докази з глини.12 Ваші гадання - думки з попелу, і відповіді ваші - відповіді з глини.12 Ваша хвалькуватість стане ж подібною до попелу, а тіло глиняним (посудом).12 Упомини ваші, як попіл, покрепи ваші - покрепи глиняні.
13 Мовчіть передо мною, а я говоритиму, і нехай щобудь прийде на мене!13 Замовкніть переді мною, і я буду говорити, що б там не скоїлося зі мною.13 Замовчіть передо мною, я буду говорити, хоч би й що мені сталось.13 Замовкніть, щоб я говорив, і спочину від гніву,13 Замовчіте передо мною, а я буду говорити, хоч би й що менї сталось.
14 Нащо дертиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу в свою руку?14 Для чого мені терзати тіло моє зубами моїми і душу мою вкладати в руку мою?14 Я візьму моє тіло собі в зуби, покладу мою душу собі в руку.14 взявши моє тіло в зуби, а мою душу покладу в руку.14 Чого ж би менї торгати тїло моє зубами моїми, й до життя мого простягати руку мою?
15 Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, але перед обличчям Його про дороги свої сперечатися буду!15 Ось, Він убиває мене; але я буду сподіватися; я жадав би тільки виправдати шляхи мої перед Ним!15 Навіть коли захочете мене вбити, я не здригнуся; однак, мої вчинки перед ним я боронитиму.15 Якщо ж на мене сильний покладе руку, оскільки і почав, скажу і висловлю скаргу перед Ним.15 Ось, він убиває мене, та я не перестану надїятись; я бажаю лиш оборонити поступки мої перед лицем його.
16 І це мені буде спасінням, бо перед обличчя Його не підійде безбожний.16 І це вже було б рятунком мені; тому що облудник не пройде перед Ним.16 Це, зрештою, було б моїм рятунком, бо перед ним не смів би з'явитись нечестивий.16 І це мені буде на спасіння, бо перед Нього не ввійде обмана.16 А се вже буде оправданнєм менї, бо ж підлестник чей же не явиться перед лицем у його!
17 Направду послухайте слова мого, а моє це освідчення в ваших ушах нехай буде.17 Вислухайте уважно слово моє і тлумачення моє вухами вашими.17 Слухайте уважно моє слово, моя наука нехай увійде у ваші вуха.17 Послухайте, послухайте мої слова. Бо сповіщу вам, які слухаєте.17 Вислухайте ж уважно слово моє й ясуваннє моє ушима вашими:
18 Ось я суд спорядив, бо я справедливий, те знаю!18 Ось, я вчинив судову справу і знаю, що правда буде за мною.18 Ось я готую мою справу; я знаю, що я маю слушність!18 Ось я є близько мого суду, я знаю, що викажуся праведним.18 Ось, я завів суд над справою: знаю, що вийду виправданим.
19 Хто той, що буде зо мною провадити прю? Бо тепер я замовк би й помер би...19 Хто у спромозі змагатися зі мною? Бо я невдовзі замовкну і випущу духа.19 Хто захоче сперечатися зо мною? Я зараз же замовкну, готовий умерти.19 Бо хто є той, що змагатиметься зі мною? Бо тепер замовкну і зникну.19 Хто зможе стати проти мене? Бо я борзо вмовкну й віддам дух.
20 Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого я не буду ховатись:20 Тільки двох [речей] не роби зі мною, і тоді я не буду ховатися від Тебе.20 Двох речей тільки не чини зо мною, тоді я не ховатимусь від тебе!20 Дві речі ж хай мені будуть. Тоді не сховаюся від твого лиця.20 Тілько двох речей не чини (Боже) зо мною, а тодї я не ховати мусь від обличчя у тебе:
21 віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жахає!...21 Відхили від мене руку Твою, і жах Твій нехай не потрясає мене.21 Одверни від мене твою руку, і нехай страх твій мене не жахає!21 Відніми від мене руку, і твій страх хай мене не жахає.21 Одверни від мене руку твою, й страх перед тобою нехай не потрясає мене.
22 Тоді клич, а я відповідатиму, або я говоритиму, Ти ж мені відповідь дай!22 Тоді клич, і я буду відповідати, або ж говоритиму я, а Ти відповідай мені.22 І тоді клич, і я відповідатиму; або я буду говорити, а ти мені відказуй.22 Тоді Ти закличеш, а я Тебе послухаю. Чи Ти скажеш, а я дам Тобі відповідь.22 Тодї зви, а буду відповідати, або я говорити му, а ти відказуй менї.
23 Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій переступ та гріх мій!23 Скільки в мене вад і гріхів? Покажи мені беззаконня мої, і гріх мій.23 Скільки переступів та гріхів у мене? Вкажи мені переступ мій і гріх мій!23 Які є мої гріхи і мої беззаконня? Повчи мене, які вони є.23 Скілько ж у мене сказ і гріхів? Покажи менї проступок мій і гріх мій!
24 Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі ворогом?24 Навіщо ховаєш обличчя Твоє, і вважаєш мене ворогом Тобі?24 Чому ховаєш вид твій і за ворога мене вважаєш?24 Чому Ти ховаєшся від мене, вважаєш мене твоїм противником?24 За що ти скриваєш лице (ласку) твоє, й за ворога маєш мене собі?
25 Чи Ти будеш страхати завіяний вітром листок? Чи Ти соломину суху будеш гнати?25 Чи не зірваний листочок Ти нищиш, і чи не висхлу соломинку переслідуєш?25 Хочеш злякати зірваний листочок і за билинкою сухою гнатись?25 Чи Ти боятимешся, наче листок колиханий вітром, чи спротивишся мені, наче траві, яку несе вітер?25 Хочеш хиба стерти зірваний листочок, і за сухою соломинкою гнатись?
26 Бо Ти пишеш на мене гіркоти й провини мого молодечого віку даєш на спадок мені,26 Тому що Ти пишеш на мене гірке і пригадуєш мені гріхи юности моєї,26 Пишеш на мене гіркий засуд і гріхи молодости моєї мені закидаєш;26 Бо Ти написав проти мене зло, Ти ж мене окружив гріхом молодості,26 Пишеш бо засуд гіркий на мене й дописуєш менї гріхи з молодостї моєї;
27 і в кайдани заковуєш ноги мої, і всі дороги мої стережеш, назирці ходиш за мною,27 І в кайдани забиваєш ноги мої, і підстерігаєш всі стежини мої, – женешся слідами ніг моїх.27 заковуєш у колоди мої ноги, стежки мої всі пильно назираєш, і сліди ніг моїх рисуєш.27 поклав мені ногу в колоди, Ти ж стеріг всі мої діла, дійшов Ти до коріння моїх ніг.27 Ноги мої в кайдани куєш, і всї стежки мої назираєш, і ходиш слїдом ніг моїх.
28 і він розпадається, мов та трухлявина, немов та одежа, що міль її з'їла!...28 І [людина], мов гнилизна, розпадається, як одежа, поточена міллю.28 Та я марнію, немов дерево трухляве, немов одежа, що її міль переїла.»28 (Я наче) те, що старіється, подібно до бордюка, чи так як одіж поїджена міллю.28 Я ж, мов глина, розпадаюсь, як одежа, що її міль переїла.