1 А Цар Ірод тоді підніс руки, щоб декого з Церкви гнобити. | 1 Під той час цар Ірод підняв руку на деяких із приналежних до церкви, щоб учинити їм лихе, | 1 Під ту пору цар Ірод підняв руку, щоб гнобити деяких із Церкви. | 1 У той час цар Ірод підніс руки, щоб декому з церкви заподіяти зло. | 1 Під той же час здвигнув цар Ірод руки, щоб мучити деяких із церкви. |
2 І мечем він стяв Якова, брата Іванового. | 2 І вбив Якова, брата Іванового, мечем; | 2 Він стяв мечем Якова, Йоанового брата. | 2 Убив мечем Іванового брата Якова. | 2 Вбив же Якова, брата Йоанового, мечем, |
3 А бачивши, що подобалося це юдеям, він задумав схопити й Петра. Були ж дні Опрісноків. | 3 А коли побачив, що це приємно юдеям, слідом за тим схопив і Петра, – а тоді були дні опрісноків, – | 3 Побачивши, що це подобалося юдеям, він звелів, крім того, ще й Петра схопити; а були дні Опрісноків. | 3 Коли побачив, що це подобається юдеям, задумав схопити й Петра. Були тоді дні Опрісноків. | 3 а видївши, що се подобаєть ся Жидам, постановив схопити й Петра. (Були ж днї опрісноків.) |
4 І, схопивши його, посадив до в'язниці, і передав чотирьом чвіркам вояків, щоб його стерегли, бажаючи вивести людям його по Пасці. | 4 І, затримавши його, кинув до в‘язниці і наказав чотирьом четверикам вояків стерегти його, бо мав намір після Пасхи вивести його до народу. | 4 Схопивши його, він посадив його у в'язницю і передав чотирьом чвіркам вояків, щоб стерегли його, бажаючи вивести його перед народ по Пасці. | 4 Схопив Його й посадив до в'язниці, передав чотирьом четвіркам вояків, щоб стерегли його, бажаючи вивести його до народу після Пасхи. | 4 І схопивши його, посадив у темницю, передавши чотиром четверицям воїнів стерегти його, задумавши після пасхи вивести його перед народ. |
5 Отож, у в'язниці Петра стерегли, а Церква ревно молилася Богові за нього. | 5 Отож, Петра стерегли у в‘язниці; а тим часом, церква ревно молилася за нього Богові. | 5 Отож, Петра стерегли у в'язниці, а Церква молилася горливо Богові за нього. | 5 Отже, Петра стерегли у в'язниці. Ревна молитва піднімалася від церкви до Бога за нього! | 5 Стережено ж Петра в темницї; церква ж без перестану молилась Богу за него. |
6 А як Ірод хотів його вивести, Петро спав тієї ночі між двома вояками, закутий у два ланцюги, і сторожа пильнувала в'язницю при дверях. | 6 А коли Ірод хотів вивести його, тієї ночі Петро спав поміж двома вояками, закутий у два ланцюги, і сторожа біля дверей стерегла в‘язницю. | 6 Коли ж Ірод намірявся вивести його, Петро, закутий двома ланцюгами, спав тієї ночі, між двома вояками, а сторожі при дверях стерегли в'язницю. | 6 Коли Ірод мав його вивести, тієї ночі Петро спав між двома вояками, скований двома залізними кайданами; а сторожі перед дверима стерегли в'язницю. | 6 Як же мав його вивести Ірод, спав тієї ночи Петр між двома воїнами, скований двома залїзами; а сторожі перед дверима стерегли темницї. |
7 І ось Ангол Господній з'явився, і в в'язниці засяяло світло. І, доторкнувшись до боку Петрового, він збудив його, кажучи: Мерщій вставай! І ланцюги йому з рук поспадали. | 7 Аж ось, Ангел Господній постав, і світло осяяло в‘язницю; Ангел штовхнув Петра в бік, розбудив його і сказав: Підведися мерщій! І ланцюги звільнили йому руки упавши до ніг. | 7 Нараз з'явився ангел Господній, і у в'язниці засяяло світло. Він, вдаривши Петра по боці, збудив його, кажучи: «Вставай чимскорше!» І ланцюги впали з рук у нього. | 7 І ось Господній ангел став перед ним, - і світло засяяло в кімнаті. Штовхнувши Петра у бік, підвів його, кажучи: Швидко вставай! І спали залізні кайдани з його рук. | 7 І ось ангел Господень став перед ним, і сьвітло засияло в будинку; торкнувши ж у бік Петра, підвів його, говорячи: Уставай боржій. І поспадали кайдани з рук його. |
8 А Ангол до нього промовив: Підпережися, і взуй сандалі свої. І він так учинив. І каже йому: Зодягнися в плаща свого, та й за мною йди. | 8 І сказав йому Ангел: Підпережися і взуйся. Він учинив так. Потім сказав йому: Одягни одежу твою і йди за мною. | 8 Далі сказав до нього ангел: «Підпережися і надінь свої сандалі.» (Петро) зробив так. Знову сказав до нього: «Накинь на себе плащ і йди за мною.» | 8 Сказав же ангел до нього: Підпережися і взуйся в свої сандалі. Зроби же це. І каже йому: Зодягнися в свою одіж і йди за мною. | 8 І рече ангел до него: Підпережись та підвяжи постоли твої. Зробив же так. І рече йому: Надїнь одежу твою, та йди за мною. |
9 І, вийшовши, він ішов услід за ним, і не знав, чи то правда, що робилось від Ангола, бо думав, що видіння він бачить. | 9 Петро вийшов і пішов слідом за ним, не відаючи, що вчинене Ангелом було явним, гадав собі, що видіння бачить. | 9 Вийшов Петро й ішов за ним; не знав він, чи це правда, що робив ангел; він думав, що видіння бачить. | 9 Вийшовши, попрямував за ним, не знаючи, чи це дійсність, - те, що відбувається через ангела, - бо думав, що бачить видіння. | 9 І, вийшовши, пійшов слїдом за ним, і не знав, що се правда, що сталось через ангела; думав же, що видїннє бачить. |
10 Як сторожу минули вони першу й другу, то прийшли до залізної брами, що до міста веде, і вона відчинилась сама їм. І, вийшовши, пройшли одну вулицю, і відступив Ангол зараз від нього. | 10 Коли пройшли першу і другу сторожу, то підійшли до залізної брами, що вела до міста, – вона сама по собі прочинилася для них; вони вийшли і проминули одну вулицю, і наразі Ангела не стало біля нього. | 10 Минули вони першу варту і другу, і прийшли до залізної брами, що веде в місто; вона сама собою їм відчинилась. Вийшли вони та пройшли одну вулицю, й ангел нараз відступив від нього. | 10 Минувши першу й другу сторожі, прийшли до залізної брами, що вела до міста, - вона сама собою їм відкрилася. Вийшовши, поминули одну вулицю - і тут же відступив ангел від нього. | 10 Минувши ж перву сторожу й другу, прийшли до залїзних воріт, що вели в город, котрі самі собою відчинились їм; і вийшовши пройшли одну улицю, і зараз відступив ангел від него. |
11 Сказав же Петро, опритомнівши: Тепер знаю правдиво, що Господь послав Свого Ангола, і видер мене із рук Іродових та від усього чекання народу юдейського. | 11 Тоді Петро, отямившися, сказав: Тепер я справді бачу, що Господь послав Ангела Свого і визволив мене з рук Ірода і від усього, на що очікував народ юдейський. | 11 Тоді Петро, опритомнівши, мовив: «Тепер я справді знаю, що Господь послав ангела свого і вирвав мене з руки Ірода й від усього, чого очікував юдейський народ.» | 11 Отямившись, Петро сказав: Нині твердо знаю, що Господь послав свого ангела і вирвав мене з Іродових рук та від усіх сподівань юдейського народу. | 11 І, прийшовши Петр до себе, рече: Тепер знаю справдї, що післав Господь ангела свого, і вирвав мене з руки Іродової і від усього дожидання народу Жидівського. |
12 А зміркувавши, він прийшов до садиби Марії, матері Івана, званого Марком, де багато зібралося й молилося. | 12 І, озирнувшись, підійшов до Маріїного дому, матері Івана, що звався Марком, де зібралося багато народу і молилися. | 12 Цілком свідомий, він пішов у дім Марії, Матері Йоана, що звався Марком, де досить багато зібрались і молилися. | 12 Подумавши, прийшов до Маріїної хати, матері Івана, прозваного Марком. Тут зібралися численні люди і молилися. | 12 І зміркувавши, прийшов до хати Мариї, матери Йоана, званого Марком, де многі зібрались і молились. |
13 І як Петро в фіртку брами постукав, то вийшла послухати служниця, що звалася Рода, | 13 А коли Петро постукав у хвіртку брами, то вийшла послухати служниця, на ім‘я Рода; | 13 Як він постукав у хвіртку брами, вийшла послухати дівчина, на ім'я Рода; | 13 Як постукав він у двері двору, вийшла рабиня на ім'я Рода, щоб довідатися. | 13 Як же постукав Петр у сїнешні двері, вийшла послухати дївчина, на ймя Рода; |
14 та голос Петрів розпізнавши, вона з радощів не відчинила воріт, а прибігши, сказала, що Петро при воротях стоїть!... | 14 Вона впізнала голос Петра, але від радости не відчинила воріт, а вбігла до оселі і повідала, що Петро стоїть біля воріт. | 14 і, пізнавши голос Петра, з радощів не відчинила брами, а вбігши, сповістила, що Петро стоїть при брамі. | 14 Пізнавши голос Петра, з радости не відчинила дверей, а прибігла і сказала, що Петро стоїть під дверима. | 14 і, пізнавши голос Петра, з радощів не відчинила дверей, а вбігши, сповістила, що Петр стоїть під дверима. |
15 А вони їй сказали: Чи ти навісна? Та вона запевняла своє, що є так. Вони ж говорили: То Ангол його! | 15 А ті сказали їй: Чи при своєму ти розумі? Але вона наполягала на своєму. А вони казали: Це Ангел його. | 15 Ті їй сказали: «Ти збожеволіла!» Вона ж таки своє твердила. Тоді вони сказали: «То його ангел.» | 15 Вони їй сказали: Ти навіжена! Вона ж настоювала, що так воно є. Вони ж говорили: Це його ангел. | 15 Вони ж сказали до неї: Збожеволїла єси. Вона ж таки говорила, що се так. Вони ж казали: Се ангел його. |
16 А Петро й далі стукав. Коли ж відчинили, вони його вгледіли та й дивувалися. | 16 Тим часом, Петро продовжував стукати; а коли вони відчинили, то побачили його і були вражені тим до краю. | 16 А Петро далі стукав. І відчинили і, побачивши його, нестямилися. | 16 Петро стукав далі. Відчинивши, побачили його й жахнулися. | 16 Петр же не перестав стукати; відчинивши ж, увидїли його, та й здивувались. |
17 Махнувши ж рукою до них, щоб мовчали, він їм розповів, як Господь його вивів із в'язниці. І сказав: Сповістіть про це Якова й браттю. І, вийшовши, він до іншого місця пішов. | 17 Але він подав знак рукою, щоб вони мовчали, повідав їм, як Господь вивів його з в‘язниці, і сказав: Повідомте про це Якові і братам. Потім вийшов і попростував у належне місце. | 17 Махнувши їм рукою, щоб мовчали, він докладно оповів їм, як Господь вивів його з в'язниці, і мовив: «Оповістіть це Яковові і братам.» І, вийшовши, пішов у друге місце. | 17 Махнувши їм рукою, щоб мовчали, розповів їм, як Господь його вивів із в'язниці. Сказав: Сповістіть це Якову й братам. Вийшов, пішов до іншого місця. | 17 Махнувши ж їм рукою, щоб мовчали, оповів їм, як Господь вивів його з темницї. Рече ж: Сповістїть Якова та братів про се. І, вийшовши, пійшов у друге місце. |
18 Коли ж настав день, поміж вояками зчинилась велика тривога, що то сталось з Петром. | 18 Як настав день, то поміж вояками зчинилася велика тривога у зв‘язку з тим, що сталося з Петром; | 18 Коли ж настав день, поміж вояками настала чимала тривога: що воно могло з Петром статись? | 18 Коли настав день, поміж вояками зчинилася велика тривога: що сталося з Петром? | 18 Скоро ж настав день, зробивсь немалий переполох між воїнами, що стало ся з Петром. |
19 А Ірод, пошукавши його й не знайшовши, віддав варту під суд, і звелів їх стратити. А сам із Юдеї відбув в Кесарію, і там перебував. | 19 А Ірод шукав його, і, коли не знайшов, засудив сторожів і наказав стратити їх; а відтак подався з Юдеї в Кесарію і там залишився. | 19 Ірод послав, щоб його розшукати; та, не знайшовши, вчинив сторожам допит і повелів їх на смерть скарати. Потім він пішов з Юдеї в Кесарію і перебував там. | 19 Ірод, пошукавши його і не знайшовши, допитавши сторожів, наказав їх відвести. Потім пішов з Юдеї до Кесарії і перебував [там]. | 19 Ірод же, пошукавши його, й не знайшовши, судив сторожів, та й звелїв покарати їх. І перейшовши з Юдеї в Кисарию, жив (там). |
20 А Ірод розгніваний був на тирян та сидонян. І вони однодушно до нього прийшли, і вблагали царського постельника Власта, та й миру просили, бо їхня земля годувалась з царської. | 20 Ірод був роздратований тирянами і сидонянами; а вони, дійшовши згоди, прийшли до нього і, схиливши на свій бік Власта, царського постельника, просили миру, тому що їхня провінція мала поживу від володінь царських. | 20 Ірод був сильно лютий на тирян та сидонян. Ці, змовившись разом, прибули до нього та, притягнувши на свій бік Власта, царського постельника, просили миру, бо край їхній живився із царського. | 20 Ірод гнівався на тирян і сидонян. Прийшли ті до нього й однодушно благали Власта, царського постельника, просили миру, бо живилися їхні землі з царських. | 20 Лютував же Ірод на Тирян та на Сидонян. Прийшовши ж однодушно до него, й приєднавши Бласта, царського постельника, просили примирря; бо земля їх живилась од царської. |
21 Дня ж призначеного Ірод убрався в одежу царську, і на підвищенні сів та й до них говорив. | 21 А належного дня Ірод одягнувся в царські шати, сів на підвищенні і промовляв до них, | 21 І от призначеного дня Ірод, надягнувши царські шати і сівши на трибуні, держав до них промову. | 21 Одного призначеного дня Ірод, зодягнутий у царські шати і сівши на судищі, говорив до них з гордістю. | 21 Призначеного ж дня Ірод, одігшись у царські шати і сївши на престолї, промовляв до них: |
22 А натовп кричав: Голос Божий, а не людський! | 22 А народ вигукував: Це голос Божий, а не людини. | 22 Народ же викрикував: «Це голос Бога, не людини.» | 22 Юрба ж кричала: Це голос Бога, а не людини. | 22 Народ же покликував: Голос Бога, а не чоловіка! |
23 І Ангол Господній уразив зненацька його, бо він не віддав слави Богові. І черва його з'їла, і він умер... | 23 Аж раптом Ангел Господній уразив його за те, що він не прославив Бога; і він, потрублений червою, помер. | 23 В ту ж саму мить ангел Господній вдарив його за те, що він не віддав Богові слави. Черви пожерли його, і він помер. | 23 Зненацька вдарив його Господній ангел, бо не віддав славу Богові. З'їли [його] черви - він помер. | 23 Зараз же поразив його ангел Господень за те, що не віддав слави Богу; і з'їли його черви, і вмер. |
24 Слово ж Боже росло та помножувалось. | 24 А Слово Боже зростало і розповсюджувалося. | 24 А слово Боже росло і множилося. | 24 Боже слово зростало і множилося. | 24 Слово ж Боже росло і множилось. |
25 А Варнава та Савл, службу виконавши, повернулись із Єрусалиму, узявши з собою Івана, що прозваний Марком. | 25 А Варнава і Савл, по виконанні доручення, повернулися з Єрусалиму в Антіохію, узявши із собою також Івана, названого Марком. | 25 Варнава ж та Савло, виконавши службу й узявши з собою Йоана, прозваного Марком, повернулися з Єрусалиму. | 25 Варнава й Савло, скінчивши службу, повернулися до Єрусалима, взявши Івана, званого Марком. | 25 Варнава ж та Савло вернулись із Єрусалиму, сповнивши службу, і взявши з собою Йоана, званого Марком. |