1 А Цар Ірод тоді підніс руки, щоб декого з Церкви гнобити.1 Під той час цар Ірод підняв руку на деяких із приналежних до церкви, щоб учинити їм лихе,1 Під ту пору цар Ірод підняв руку, щоб гнобити деяких із Церкви.1 У той час цар Ірод підніс руки, щоб декому з церкви заподіяти зло.1 Під той же час здвигнув цар Ірод руки, щоб мучити деяких із церкви.
2 І мечем він стяв Якова, брата Іванового.2 І вбив Якова, брата Іванового, мечем;2 Він стяв мечем Якова, Йоанового брата.2 Убив мечем Іванового брата Якова.2 Вбив же Якова, брата Йоанового, мечем,
3 А бачивши, що подобалося це юдеям, він задумав схопити й Петра. Були ж дні Опрісноків.3 А коли побачив, що це приємно юдеям, слідом за тим схопив і Петра, – а тоді були дні опрісноків, –3 Побачивши, що це подобалося юдеям, він звелів, крім того, ще й Петра схопити; а були дні Опрісноків.3 Коли побачив, що це подобається юдеям, задумав схопити й Петра. Були тоді дні Опрісноків.3 а видївши, що се подобаєть ся Жидам, постановив схопити й Петра. (Були ж днї опрісноків.)
4 І, схопивши його, посадив до в'язниці, і передав чотирьом чвіркам вояків, щоб його стерегли, бажаючи вивести людям його по Пасці.4 І, затримавши його, кинув до в‘язниці і наказав чотирьом четверикам вояків стерегти його, бо мав намір після Пасхи вивести його до народу.4 Схопивши його, він посадив його у в'язницю і передав чотирьом чвіркам вояків, щоб стерегли його, бажаючи вивести його перед народ по Пасці.4 Схопив Його й посадив до в'язниці, передав чотирьом четвіркам вояків, щоб стерегли його, бажаючи вивести його до народу після Пасхи.4 І схопивши його, посадив у темницю, передавши чотиром четверицям воїнів стерегти його, задумавши після пасхи вивести його перед народ.
5 Отож, у в'язниці Петра стерегли, а Церква ревно молилася Богові за нього.5 Отож, Петра стерегли у в‘язниці; а тим часом, церква ревно молилася за нього Богові.5 Отож, Петра стерегли у в'язниці, а Церква молилася горливо Богові за нього.5 Отже, Петра стерегли у в'язниці. Ревна молитва піднімалася від церкви до Бога за нього!5 Стережено ж Петра в темницї; церква ж без перестану молилась Богу за него.
6 А як Ірод хотів його вивести, Петро спав тієї ночі між двома вояками, закутий у два ланцюги, і сторожа пильнувала в'язницю при дверях.6 А коли Ірод хотів вивести його, тієї ночі Петро спав поміж двома вояками, закутий у два ланцюги, і сторожа біля дверей стерегла в‘язницю.6 Коли ж Ірод намірявся вивести його, Петро, закутий двома ланцюгами, спав тієї ночі, між двома вояками, а сторожі при дверях стерегли в'язницю.6 Коли Ірод мав його вивести, тієї ночі Петро спав між двома вояками, скований двома залізними кайданами; а сторожі перед дверима стерегли в'язницю.6 Як же мав його вивести Ірод, спав тієї ночи Петр між двома воїнами, скований двома залїзами; а сторожі перед дверима стерегли темницї.
7 І ось Ангол Господній з'явився, і в в'язниці засяяло світло. І, доторкнувшись до боку Петрового, він збудив його, кажучи: Мерщій вставай! І ланцюги йому з рук поспадали.7 Аж ось, Ангел Господній постав, і світло осяяло в‘язницю; Ангел штовхнув Петра в бік, розбудив його і сказав: Підведися мерщій! І ланцюги звільнили йому руки упавши до ніг.7 Нараз з'явився ангел Господній, і у в'язниці засяяло світло. Він, вдаривши Петра по боці, збудив його, кажучи: «Вставай чимскорше!» І ланцюги впали з рук у нього.7 І ось Господній ангел став перед ним, - і світло засяяло в кімнаті. Штовхнувши Петра у бік, підвів його, кажучи: Швидко вставай! І спали залізні кайдани з його рук.7 І ось ангел Господень став перед ним, і сьвітло засияло в будинку; торкнувши ж у бік Петра, підвів його, говорячи: Уставай боржій. І поспадали кайдани з рук його.
8 А Ангол до нього промовив: Підпережися, і взуй сандалі свої. І він так учинив. І каже йому: Зодягнися в плаща свого, та й за мною йди.8 І сказав йому Ангел: Підпережися і взуйся. Він учинив так. Потім сказав йому: Одягни одежу твою і йди за мною.8 Далі сказав до нього ангел: «Підпережися і надінь свої сандалі.» (Петро) зробив так. Знову сказав до нього: «Накинь на себе плащ і йди за мною.»8 Сказав же ангел до нього: Підпережися і взуйся в свої сандалі. Зроби же це. І каже йому: Зодягнися в свою одіж і йди за мною.8 І рече ангел до него: Підпережись та підвяжи постоли твої. Зробив же так. І рече йому: Надїнь одежу твою, та йди за мною.
9 І, вийшовши, він ішов услід за ним, і не знав, чи то правда, що робилось від Ангола, бо думав, що видіння він бачить.9 Петро вийшов і пішов слідом за ним, не відаючи, що вчинене Ангелом було явним, гадав собі, що видіння бачить.9 Вийшов Петро й ішов за ним; не знав він, чи це правда, що робив ангел; він думав, що видіння бачить.9 Вийшовши, попрямував за ним, не знаючи, чи це дійсність, - те, що відбувається через ангела, - бо думав, що бачить видіння.9 І, вийшовши, пійшов слїдом за ним, і не знав, що се правда, що сталось через ангела; думав же, що видїннє бачить.
10 Як сторожу минули вони першу й другу, то прийшли до залізної брами, що до міста веде, і вона відчинилась сама їм. І, вийшовши, пройшли одну вулицю, і відступив Ангол зараз від нього.10 Коли пройшли першу і другу сторожу, то підійшли до залізної брами, що вела до міста, – вона сама по собі прочинилася для них; вони вийшли і проминули одну вулицю, і наразі Ангела не стало біля нього.10 Минули вони першу варту і другу, і прийшли до залізної брами, що веде в місто; вона сама собою їм відчинилась. Вийшли вони та пройшли одну вулицю, й ангел нараз відступив від нього.10 Минувши першу й другу сторожі, прийшли до залізної брами, що вела до міста, - вона сама собою їм відкрилася. Вийшовши, поминули одну вулицю - і тут же відступив ангел від нього.10 Минувши ж перву сторожу й другу, прийшли до залїзних воріт, що вели в город, котрі самі собою відчинились їм; і вийшовши пройшли одну улицю, і зараз відступив ангел від него.
11 Сказав же Петро, опритомнівши: Тепер знаю правдиво, що Господь послав Свого Ангола, і видер мене із рук Іродових та від усього чекання народу юдейського.11 Тоді Петро, отямившися, сказав: Тепер я справді бачу, що Господь послав Ангела Свого і визволив мене з рук Ірода і від усього, на що очікував народ юдейський.11 Тоді Петро, опритомнівши, мовив: «Тепер я справді знаю, що Господь послав ангела свого і вирвав мене з руки Ірода й від усього, чого очікував юдейський народ.»11 Отямившись, Петро сказав: Нині твердо знаю, що Господь послав свого ангела і вирвав мене з Іродових рук та від усіх сподівань юдейського народу.11 І, прийшовши Петр до себе, рече: Тепер знаю справдї, що післав Господь ангела свого, і вирвав мене з руки Іродової і від усього дожидання народу Жидівського.
12 А зміркувавши, він прийшов до садиби Марії, матері Івана, званого Марком, де багато зібралося й молилося.12 І, озирнувшись, підійшов до Маріїного дому, матері Івана, що звався Марком, де зібралося багато народу і молилися.12 Цілком свідомий, він пішов у дім Марії, Матері Йоана, що звався Марком, де досить багато зібрались і молилися.12 Подумавши, прийшов до Маріїної хати, матері Івана, прозваного Марком. Тут зібралися численні люди і молилися.12 І зміркувавши, прийшов до хати Мариї, матери Йоана, званого Марком, де многі зібрались і молились.
13 І як Петро в фіртку брами постукав, то вийшла послухати служниця, що звалася Рода,13 А коли Петро постукав у хвіртку брами, то вийшла послухати служниця, на ім‘я Рода;13 Як він постукав у хвіртку брами, вийшла послухати дівчина, на ім'я Рода;13 Як постукав він у двері двору, вийшла рабиня на ім'я Рода, щоб довідатися.13 Як же постукав Петр у сїнешні двері, вийшла послухати дївчина, на ймя Рода;
14 та голос Петрів розпізнавши, вона з радощів не відчинила воріт, а прибігши, сказала, що Петро при воротях стоїть!...14 Вона впізнала голос Петра, але від радости не відчинила воріт, а вбігла до оселі і повідала, що Петро стоїть біля воріт.14 і, пізнавши голос Петра, з радощів не відчинила брами, а вбігши, сповістила, що Петро стоїть при брамі.14 Пізнавши голос Петра, з радости не відчинила дверей, а прибігла і сказала, що Петро стоїть під дверима.14 і, пізнавши голос Петра, з радощів не відчинила дверей, а вбігши, сповістила, що Петр стоїть під дверима.
15 А вони їй сказали: Чи ти навісна? Та вона запевняла своє, що є так. Вони ж говорили: То Ангол його!15 А ті сказали їй: Чи при своєму ти розумі? Але вона наполягала на своєму. А вони казали: Це Ангел його.15 Ті їй сказали: «Ти збожеволіла!» Вона ж таки своє твердила. Тоді вони сказали: «То його ангел.»15 Вони їй сказали: Ти навіжена! Вона ж настоювала, що так воно є. Вони ж говорили: Це його ангел.15 Вони ж сказали до неї: Збожеволїла єси. Вона ж таки говорила, що се так. Вони ж казали: Се ангел його.
16 А Петро й далі стукав. Коли ж відчинили, вони його вгледіли та й дивувалися.16 Тим часом, Петро продовжував стукати; а коли вони відчинили, то побачили його і були вражені тим до краю.16 А Петро далі стукав. І відчинили і, побачивши його, нестямилися.16 Петро стукав далі. Відчинивши, побачили його й жахнулися.16 Петр же не перестав стукати; відчинивши ж, увидїли його, та й здивувались.
17 Махнувши ж рукою до них, щоб мовчали, він їм розповів, як Господь його вивів із в'язниці. І сказав: Сповістіть про це Якова й браттю. І, вийшовши, він до іншого місця пішов.17 Але він подав знак рукою, щоб вони мовчали, повідав їм, як Господь вивів його з в‘язниці, і сказав: Повідомте про це Якові і братам. Потім вийшов і попростував у належне місце.17 Махнувши їм рукою, щоб мовчали, він докладно оповів їм, як Господь вивів його з в'язниці, і мовив: «Оповістіть це Яковові і братам.» І, вийшовши, пішов у друге місце.17 Махнувши їм рукою, щоб мовчали, розповів їм, як Господь його вивів із в'язниці. Сказав: Сповістіть це Якову й братам. Вийшов, пішов до іншого місця.17 Махнувши ж їм рукою, щоб мовчали, оповів їм, як Господь вивів його з темницї. Рече ж: Сповістїть Якова та братів про се. І, вийшовши, пійшов у друге місце.
18 Коли ж настав день, поміж вояками зчинилась велика тривога, що то сталось з Петром.18 Як настав день, то поміж вояками зчинилася велика тривога у зв‘язку з тим, що сталося з Петром;18 Коли ж настав день, поміж вояками настала чимала тривога: що воно могло з Петром статись?18 Коли настав день, поміж вояками зчинилася велика тривога: що сталося з Петром?18 Скоро ж настав день, зробивсь немалий переполох між воїнами, що стало ся з Петром.
19 А Ірод, пошукавши його й не знайшовши, віддав варту під суд, і звелів їх стратити. А сам із Юдеї відбув в Кесарію, і там перебував.19 А Ірод шукав його, і, коли не знайшов, засудив сторожів і наказав стратити їх; а відтак подався з Юдеї в Кесарію і там залишився.19 Ірод послав, щоб його розшукати; та, не знайшовши, вчинив сторожам допит і повелів їх на смерть скарати. Потім він пішов з Юдеї в Кесарію і перебував там.19 Ірод, пошукавши його і не знайшовши, допитавши сторожів, наказав їх відвести. Потім пішов з Юдеї до Кесарії і перебував [там].19 Ірод же, пошукавши його, й не знайшовши, судив сторожів, та й звелїв покарати їх. І перейшовши з Юдеї в Кисарию, жив (там).
20 А Ірод розгніваний був на тирян та сидонян. І вони однодушно до нього прийшли, і вблагали царського постельника Власта, та й миру просили, бо їхня земля годувалась з царської.20 Ірод був роздратований тирянами і сидонянами; а вони, дійшовши згоди, прийшли до нього і, схиливши на свій бік Власта, царського постельника, просили миру, тому що їхня провінція мала поживу від володінь царських.20 Ірод був сильно лютий на тирян та сидонян. Ці, змовившись разом, прибули до нього та, притягнувши на свій бік Власта, царського постельника, просили миру, бо край їхній живився із царського.20 Ірод гнівався на тирян і сидонян. Прийшли ті до нього й однодушно благали Власта, царського постельника, просили миру, бо живилися їхні землі з царських.20 Лютував же Ірод на Тирян та на Сидонян. Прийшовши ж однодушно до него, й приєднавши Бласта, царського постельника, просили примирря; бо земля їх живилась од царської.
21 Дня ж призначеного Ірод убрався в одежу царську, і на підвищенні сів та й до них говорив.21 А належного дня Ірод одягнувся в царські шати, сів на підвищенні і промовляв до них,21 І от призначеного дня Ірод, надягнувши царські шати і сівши на трибуні, держав до них промову.21 Одного призначеного дня Ірод, зодягнутий у царські шати і сівши на судищі, говорив до них з гордістю.21 Призначеного ж дня Ірод, одігшись у царські шати і сївши на престолї, промовляв до них:
22 А натовп кричав: Голос Божий, а не людський!22 А народ вигукував: Це голос Божий, а не людини.22 Народ же викрикував: «Це голос Бога, не людини.»22 Юрба ж кричала: Це голос Бога, а не людини.22 Народ же покликував: Голос Бога, а не чоловіка!
23 І Ангол Господній уразив зненацька його, бо він не віддав слави Богові. І черва його з'їла, і він умер...23 Аж раптом Ангел Господній уразив його за те, що він не прославив Бога; і він, потрублений червою, помер.23 В ту ж саму мить ангел Господній вдарив його за те, що він не віддав Богові слави. Черви пожерли його, і він помер.23 Зненацька вдарив його Господній ангел, бо не віддав славу Богові. З'їли [його] черви - він помер.23 Зараз же поразив його ангел Господень за те, що не віддав слави Богу; і з'їли його черви, і вмер.
24 Слово ж Боже росло та помножувалось.24 А Слово Боже зростало і розповсюджувалося.24 А слово Боже росло і множилося.24 Боже слово зростало і множилося.24 Слово ж Боже росло і множилось.
25 А Варнава та Савл, службу виконавши, повернулись із Єрусалиму, узявши з собою Івана, що прозваний Марком.25 А Варнава і Савл, по виконанні доручення, повернулися з Єрусалиму в Антіохію, узявши із собою також Івана, названого Марком.25 Варнава ж та Савло, виконавши службу й узявши з собою Йоана, прозваного Марком, повернулися з Єрусалиму.25 Варнава й Савло, скінчивши службу, повернулися до Єрусалима, взявши Івана, званого Марком.25 Варнава ж та Савло вернулись із Єрусалиму, сповнивши службу, і взявши з собою Йоана, званого Марком.