1 І нарікали Маріям та Аарон на Мойсея за жінку кушитянку, що взяв, бо він узяв був жінку кушитянку.1 І дорікали Маріям і Аарон Мойсеєві за дружину єфіопку, котру він узяв; бо він узяв [за себе] єфіопку;1 Марія ж з Ароном нарікали на Мойсея з-за жінки-кушійки, він бо взяв жінку-кушійку,1 І заговорила Маріям і Аарон проти Мойсея через жінку Етіопку, яку Мойсей взяв, бо взяв жінку Етіопку,1 Миряма ж та Арон нарікали на Мойсея за молодицю Кушицьку, що взяв її: бо Кушицьку молодицю взяв він для себе.
2 І казали вони: Чи тільки з Мойсеєм Господь говорив? Чи ж не говорив Він також із нами? І почув це Господь.2 І сказали: Чи через одного Мойсея говорив Господь? Чи не казав Він і нам? І почув [це] Господь.2 і говорили: “Чи тільки ж до Мойсея промовляв Господь? Хіба й до нас не говорив він?” Господь почув те.2 і сказали: Чи до одного Мойсея заговорив Господь? Чи і не до нас заговорив? І почув Господь.2 І мовляли вони: Хиба ж тільки до Мойсея промовляв Господь? Хиба ж і не до нас так само промовляв він? І почув се Господь.
3 А той муж, Мойсей, був найлагідніший за всяку людину, що на поверхні землі.3 А тоді Мойсей був чоловіком найсумирнішим із усіх людей на лиці землі.3 З Мойсея ж був собі вельми тихий чоловік, понад усіх людей на світі.3 І чоловік Мойсей (був) дуже лагідний, більше ніж всі люди, що на землі.3 А Мойсей та був собі вельми тихий чоловік понад усї люде, що були на землї.
4 І нагло сказав Господь до Мойсея й до Аарона та до Маріям: Вийдіть ви троє до скинії заповіту. І вони троє вийшли.4 І сказав Господь несподівано Мойсеєві та Ааронові і Маріям: Вийдіть ви троє до скинії зібрання. І вийшли всі троє.4 Тож зараз і сказав Господь до Мойсея, Арона та до Марії: “Вийдіть ви троє, йдіть до намету зборів.” І вийшли вони троє.4 І сказав Господь зразу до Мойсея і Аарона і Маріями: Вийдіть ви три до шатра свідчення. І вийшли три до шатра свідчення.4 І промовив Господь нараз до Мойсея, до Арона, і до Мирями: Ідїть, ви троє, у соборний намет.
5 І зійшов Господь у стовпі хмари, і став при вході скинії, та й покликав Аарона й Маріям. І вийшли обоє вони.5 І зійшов Господь у стовпі хмари, і зупинився біля входу скинії, і покликав Аарона і Маріям, і вийшли вони обидвоє.5 І зійшов Господь у хмарному стовпі, ставши коло входу в намет, і покликав Арона й Марію; і коли вони вийшли обоє,5 І зійшов Господь в стовпі хмари і став при дверях шатра свідчення, і покликані були Аарон і Маріям, і вийшли обоє.5 І зійшов Господь у хмарному стовпі, та й став коло входу в намет, і покликав Арона і Миряму; і вийшли вони обоє.
6 І сказав Він: Послухайте ж ви Моїх слів: Якщо буде між вами пророк, то Я, Господь, дамся пізнати в видінні йому, у сні говорити з ним буду.6 І Він сказав (Господь): Слухайте зараз слова Мої: Якщо є серед вас пророк Господній, то Я відкриюся йому у видінні, уві сні мовитиму йому.6 сказав: “Ось слухайте мої слова: Якби хтось із вас та був пророком, я б, Господь, у видінні об'явивсь йому, і в сні говорив із ним.6 І сказав до них: Послухайте мої слова. Якщо у вас буде господний пророк, обявлюся йому в видінні, і заговорю до нього в сні.6 І рече: Ось вислухайте слова мої: Коли єсть пророк між вами, так се я, Господь, у видїнню йому відкриваюсь, ві снї говорю з ним.
7 Не так раб мій Мойсей: у всім домі Моїм він довірений!7 Але не так із служником Моїм Мойсеєм; він-бо вірний у всьому домові Моєму.7 Не так слуга мій Мойсей, а повіреник він у всьому моєму домі.7 Не так мій слуга Мойсей. В усьому моєму домі він вірний.7 Не такий слуга мій Мойсей. Він вірний в цїлім домі моїм;
8 Говорю Я з ним уста до уст, а не видінням і не загадками, і Образ Господа він оглядає. І чому не боялися ви нарікать на Мойсея, Мойого раба?8 Устами до уст говорю Я з ним, і явно, а не у видіннях, і образ Господа він бачить; як же ви не побоялися дорікати служникові Моєму, Мойсеєві?8 Устами до уст розмовляю я з ним, і ясно, не загадками, і бачить він образ Господній. Як же то ви посміли нарікати на Мойсея, на слугу мого?”8 Устами до уст заговорю до нього, явно і не в притчах, і він побачив господню славу. І чому ви не побоялися говорити проти мого слуги Мойсея?8 Устами до уст розмовляю з ним, не у видїнню, і не в загадках, а образ Господнїй бачить він. Як же не боялись ви говорити проти Мойсея, проти слуги мого?
9 І запалав гнів Господній на них, і Він пішов,9 І запалав гнів Господній на них, і Він відійшов.9 І, палаючи гнівом супроти них, відійшов Господь.9 І ярий господний гнів (був) на них, і Він відійшов.9 І запалав гнїв Господа проти них; і відійшов він.
10 а хмара відступила з-над скинії. А ось Маріям прокажена, збілівши, як сніг! І обернувся Аарон до Маріям, аж ось вона прокажена!10 І хмарина відійшла од скинії, і ось, Маріям покрилася проказою, мов снігом. Аарон глянув на Маріям, і ось, вона в проказі.10 Скоро ж хмара відступила від намету зборів, Марія зробилась білою, мов сніг, від прокази. Обернувсь Арон до Марії, аж вона прокажена.10 І хмара відійшла від шатра, і ось Маріям прокажена наче сніг. І поглянув Аарон на Маріям, і ось вона прокажена.10 І відступила хмара від соборного намету; Миряма ж несподівано зробилась прокаженною, біла мов снїг. І обернувсь Арон до Мирями, аж бачить вона прокажена.
11 І сказав Аарон до Мойсея: Будь ласкав, мій пане, не поклади ж на нас гріха, що були ми нерозумні та що прогрішились!11 І сказав Аарон Мойсеєві: Пане мій! Не поклади нам за гріх, що ми вчинили легковажно і згрішили.11 Тож каже Арон до Мойсея: “Пане мій, благаю тебе, не накладай на нас кару за гріх, і що по-дурному вчинили ми.11 І сказав Аарон до Мойсея: Благаю, пане, не накладай на нас гріх, бо з незнання ми згрішили.11 І каже Арон до Мойсея: Ой лихо, добродїю мій! Не лїчи нам за гріх те, що по дурному вчинили ми, і за те, чим провинили.
12 Нехай же не буде вона, як та мертва дитина, що, як виходить з утроби матері своєї, то зітліла половина тіла її.12 Не допусти, щоб вона була, як мертва [дитина], коли вона виходить із лона матері, зітліла вже на половину тіла.12 Молю тебе, нехай вона не буде, мов та мертва дитина, що вроджується на світ із напівзогнилим тілом.”12 Хай не стане наче подібна до мерця, наче недоношена, що вийшла з лона матері, і пожирає половину її тіла.12 Нехай вже не буде вона така, наче тая мертва дитина, що в неї тїло, як вийде з материної утроби, до половини зогнило!
13 І Мойсей кликав до Господа, говорячи: Боже, вилікуй же її!13 І заволав Мойсей до Господа, говорячи: Боже, уздоров її зараз!13 І закликав Мойсей до Господа словами: “Благаю тебе, Боже, уздорови її.”13 І закликав Мойсей до Господа, кажучи: Боже, благаю тебе очистити її.13 І кликав Мойсей до Господа, говорючи: Ой, Боже, молю тебе, приверни їй здоровля!
14 І сказав Господь до Мойсея: А коли б її батько справді плюнув на обличчя її, чи не буде вона сім день засоромлена? Вона буде замкнена сім день поза табором, а потім повернеться.14 І сказав Господь Мойсеєві: Якби батько її плюнув їй в обличчя, то чи не мусила б вона соромитися сім днів? Отож, нехай буде вона замкнена сім днів поза станом, а відтак знову нехай приймуть її.14 Господь же сказав Мойсеєві: “А що якби її батько плюнув їй у вічі, то чи не була б вона осоромлена на цілих сім день? Тож нехай зачинять її на сім день поза табором, а потім нехай приймуть назад до себе.”14 І сказав Господь до Мойсея: Якщо б її батько, плюючи, плюнув би в її лице, чи не встидалася б сім днів? Хай буде відлучена сім днів за табором, і після цього ввійде.14 І рече Господь Мойсейові: А коли б отець її та плюнув їй у вічі, хиба ж би вона не була осоромлена на сїм день? Нехай зачинять її на сїм день за табором, а потім можуть приняти її до себе.
15 І була замкнена Маріям поза табором сім день, а народ не рушив аж до повернення Маріям.15 І пробула Маріям в ув'язнені поза станом сім днів, і народ не рушав у дорогу, аж доки не повернулася Маріям.15 І відокремили Марію на сім днів за табором; народ не вирушав у дорогу, аж поки вона не повернулася.15 І відлучена була Маріям за табором сім днів. І нарід не підвівся, доки не очистилася Маріям.15 І зачинено її за табором на сїм день, і не рушав люд в дорогу, аж як прилучено Миряму.
16 А потім рушив народ із Гацероту, і таборував у пустині Паран.16 По тому ж народ вирушив із Хацероту та й отаборився у Паран-пустині.16 І після цього підвівся нарід з Асироту, і отаборився в пустині Фаран.16 Потім рушив люд од Газерота та й отаборивсь у Паран степу.