1 І нарікали Маріям та Аарон на Мойсея за жінку кушитянку, що взяв, бо він узяв був жінку кушитянку. | 1 І дорікали Маріям і Аарон Мойсеєві за дружину єфіопку, котру він узяв; бо він узяв [за себе] єфіопку; | 1 Марія ж з Ароном нарікали на Мойсея з-за жінки-кушійки, він бо взяв жінку-кушійку, | 1 І заговорила Маріям і Аарон проти Мойсея через жінку Етіопку, яку Мойсей взяв, бо взяв жінку Етіопку, | 1 Миряма ж та Арон нарікали на Мойсея за молодицю Кушицьку, що взяв її: бо Кушицьку молодицю взяв він для себе. |
2 І казали вони: Чи тільки з Мойсеєм Господь говорив? Чи ж не говорив Він також із нами? І почув це Господь. | 2 І сказали: Чи через одного Мойсея говорив Господь? Чи не казав Він і нам? І почув [це] Господь. | 2 і говорили: “Чи тільки ж до Мойсея промовляв Господь? Хіба й до нас не говорив він?” Господь почув те. | 2 і сказали: Чи до одного Мойсея заговорив Господь? Чи і не до нас заговорив? І почув Господь. | 2 І мовляли вони: Хиба ж тільки до Мойсея промовляв Господь? Хиба ж і не до нас так само промовляв він? І почув се Господь. |
3 А той муж, Мойсей, був найлагідніший за всяку людину, що на поверхні землі. | 3 А тоді Мойсей був чоловіком найсумирнішим із усіх людей на лиці землі. | 3 З Мойсея ж був собі вельми тихий чоловік, понад усіх людей на світі. | 3 І чоловік Мойсей (був) дуже лагідний, більше ніж всі люди, що на землі. | 3 А Мойсей та був собі вельми тихий чоловік понад усї люде, що були на землї. |
4 І нагло сказав Господь до Мойсея й до Аарона та до Маріям: Вийдіть ви троє до скинії заповіту. І вони троє вийшли. | 4 І сказав Господь несподівано Мойсеєві та Ааронові і Маріям: Вийдіть ви троє до скинії зібрання. І вийшли всі троє. | 4 Тож зараз і сказав Господь до Мойсея, Арона та до Марії: “Вийдіть ви троє, йдіть до намету зборів.” І вийшли вони троє. | 4 І сказав Господь зразу до Мойсея і Аарона і Маріями: Вийдіть ви три до шатра свідчення. І вийшли три до шатра свідчення. | 4 І промовив Господь нараз до Мойсея, до Арона, і до Мирями: Ідїть, ви троє, у соборний намет. |
5 І зійшов Господь у стовпі хмари, і став при вході скинії, та й покликав Аарона й Маріям. І вийшли обоє вони. | 5 І зійшов Господь у стовпі хмари, і зупинився біля входу скинії, і покликав Аарона і Маріям, і вийшли вони обидвоє. | 5 І зійшов Господь у хмарному стовпі, ставши коло входу в намет, і покликав Арона й Марію; і коли вони вийшли обоє, | 5 І зійшов Господь в стовпі хмари і став при дверях шатра свідчення, і покликані були Аарон і Маріям, і вийшли обоє. | 5 І зійшов Господь у хмарному стовпі, та й став коло входу в намет, і покликав Арона і Миряму; і вийшли вони обоє. |
6 І сказав Він: Послухайте ж ви Моїх слів: Якщо буде між вами пророк, то Я, Господь, дамся пізнати в видінні йому, у сні говорити з ним буду. | 6 І Він сказав (Господь): Слухайте зараз слова Мої: Якщо є серед вас пророк Господній, то Я відкриюся йому у видінні, уві сні мовитиму йому. | 6 сказав: “Ось слухайте мої слова: Якби хтось із вас та був пророком, я б, Господь, у видінні об'явивсь йому, і в сні говорив із ним. | 6 І сказав до них: Послухайте мої слова. Якщо у вас буде господний пророк, обявлюся йому в видінні, і заговорю до нього в сні. | 6 І рече: Ось вислухайте слова мої: Коли єсть пророк між вами, так се я, Господь, у видїнню йому відкриваюсь, ві снї говорю з ним. |
7 Не так раб мій Мойсей: у всім домі Моїм він довірений! | 7 Але не так із служником Моїм Мойсеєм; він-бо вірний у всьому домові Моєму. | 7 Не так слуга мій Мойсей, а повіреник він у всьому моєму домі. | 7 Не так мій слуга Мойсей. В усьому моєму домі він вірний. | 7 Не такий слуга мій Мойсей. Він вірний в цїлім домі моїм; |
8 Говорю Я з ним уста до уст, а не видінням і не загадками, і Образ Господа він оглядає. І чому не боялися ви нарікать на Мойсея, Мойого раба? | 8 Устами до уст говорю Я з ним, і явно, а не у видіннях, і образ Господа він бачить; як же ви не побоялися дорікати служникові Моєму, Мойсеєві? | 8 Устами до уст розмовляю я з ним, і ясно, не загадками, і бачить він образ Господній. Як же то ви посміли нарікати на Мойсея, на слугу мого?” | 8 Устами до уст заговорю до нього, явно і не в притчах, і він побачив господню славу. І чому ви не побоялися говорити проти мого слуги Мойсея? | 8 Устами до уст розмовляю з ним, не у видїнню, і не в загадках, а образ Господнїй бачить він. Як же не боялись ви говорити проти Мойсея, проти слуги мого? |
9 І запалав гнів Господній на них, і Він пішов, | 9 І запалав гнів Господній на них, і Він відійшов. | 9 І, палаючи гнівом супроти них, відійшов Господь. | 9 І ярий господний гнів (був) на них, і Він відійшов. | 9 І запалав гнїв Господа проти них; і відійшов він. |
10 а хмара відступила з-над скинії. А ось Маріям прокажена, збілівши, як сніг! І обернувся Аарон до Маріям, аж ось вона прокажена! | 10 І хмарина відійшла од скинії, і ось, Маріям покрилася проказою, мов снігом. Аарон глянув на Маріям, і ось, вона в проказі. | 10 Скоро ж хмара відступила від намету зборів, Марія зробилась білою, мов сніг, від прокази. Обернувсь Арон до Марії, аж вона прокажена. | 10 І хмара відійшла від шатра, і ось Маріям прокажена наче сніг. І поглянув Аарон на Маріям, і ось вона прокажена. | 10 І відступила хмара від соборного намету; Миряма ж несподівано зробилась прокаженною, біла мов снїг. І обернувсь Арон до Мирями, аж бачить вона прокажена. |
11 І сказав Аарон до Мойсея: Будь ласкав, мій пане, не поклади ж на нас гріха, що були ми нерозумні та що прогрішились! | 11 І сказав Аарон Мойсеєві: Пане мій! Не поклади нам за гріх, що ми вчинили легковажно і згрішили. | 11 Тож каже Арон до Мойсея: “Пане мій, благаю тебе, не накладай на нас кару за гріх, і що по-дурному вчинили ми. | 11 І сказав Аарон до Мойсея: Благаю, пане, не накладай на нас гріх, бо з незнання ми згрішили. | 11 І каже Арон до Мойсея: Ой лихо, добродїю мій! Не лїчи нам за гріх те, що по дурному вчинили ми, і за те, чим провинили. |
12 Нехай же не буде вона, як та мертва дитина, що, як виходить з утроби матері своєї, то зітліла половина тіла її. | 12 Не допусти, щоб вона була, як мертва [дитина], коли вона виходить із лона матері, зітліла вже на половину тіла. | 12 Молю тебе, нехай вона не буде, мов та мертва дитина, що вроджується на світ із напівзогнилим тілом.” | 12 Хай не стане наче подібна до мерця, наче недоношена, що вийшла з лона матері, і пожирає половину її тіла. | 12 Нехай вже не буде вона така, наче тая мертва дитина, що в неї тїло, як вийде з материної утроби, до половини зогнило! |
13 І Мойсей кликав до Господа, говорячи: Боже, вилікуй же її! | 13 І заволав Мойсей до Господа, говорячи: Боже, уздоров її зараз! | 13 І закликав Мойсей до Господа словами: “Благаю тебе, Боже, уздорови її.” | 13 І закликав Мойсей до Господа, кажучи: Боже, благаю тебе очистити її. | 13 І кликав Мойсей до Господа, говорючи: Ой, Боже, молю тебе, приверни їй здоровля! |
14 І сказав Господь до Мойсея: А коли б її батько справді плюнув на обличчя її, чи не буде вона сім день засоромлена? Вона буде замкнена сім день поза табором, а потім повернеться. | 14 І сказав Господь Мойсеєві: Якби батько її плюнув їй в обличчя, то чи не мусила б вона соромитися сім днів? Отож, нехай буде вона замкнена сім днів поза станом, а відтак знову нехай приймуть її. | 14 Господь же сказав Мойсеєві: “А що якби її батько плюнув їй у вічі, то чи не була б вона осоромлена на цілих сім день? Тож нехай зачинять її на сім день поза табором, а потім нехай приймуть назад до себе.” | 14 І сказав Господь до Мойсея: Якщо б її батько, плюючи, плюнув би в її лице, чи не встидалася б сім днів? Хай буде відлучена сім днів за табором, і після цього ввійде. | 14 І рече Господь Мойсейові: А коли б отець її та плюнув їй у вічі, хиба ж би вона не була осоромлена на сїм день? Нехай зачинять її на сїм день за табором, а потім можуть приняти її до себе. |
15 І була замкнена Маріям поза табором сім день, а народ не рушив аж до повернення Маріям. | 15 І пробула Маріям в ув'язнені поза станом сім днів, і народ не рушав у дорогу, аж доки не повернулася Маріям. | 15 І відокремили Марію на сім днів за табором; народ не вирушав у дорогу, аж поки вона не повернулася. | 15 І відлучена була Маріям за табором сім днів. І нарід не підвівся, доки не очистилася Маріям. | 15 І зачинено її за табором на сїм день, і не рушав люд в дорогу, аж як прилучено Миряму. |
16 А потім рушив народ із Гацероту, і таборував у пустині Паран. | | 16 По тому ж народ вирушив із Хацероту та й отаборився у Паран-пустині. | 16 І після цього підвівся нарід з Асироту, і отаборився в пустині Фаран. | 16 Потім рушив люд од Газерота та й отаборивсь у Паран степу. |