1 І пам'ятай в днях юнацтва свого про свого Творця, аж поки не прийдуть злі дні, й не наступлять літа, про які говорити ти будеш: Для мене вони неприємні!1 І пам'ятай Творця твого за днів юности твоєї; доки не надбігли важкі дні і не прийшли роки, про котрих ти будеш казати: Немає мені вдоволення в них!1 Пам'ятай про твого Творця у дні твоєї молодости, перше, ніж лихі дні прийдуть і роки настануть, що про них скажеш: Вони мені не довподоби;1 І в днях твоєї молодости згадай Того, що тебе створив, аж доки не прийдуть дні зла і надійдуть роки, в яких скажеш: Немає мені в них милування.1 Памятай про твого творця замолоду, покіль не прийшли днї лихі й не настали роки, що про них казати меш: `Не до вподоби вони менї`,
2 аж поки не стемніє сонце, і світло, і місяць, і зорі, і не вернуться хмари густі за дощем,2 Аж доки не потьмяніє сонце і світло, і місяць, і зорі, і не надбігли нові хмарини після дощу.2 перш, ніж померкне сонце й світло, місяць і зорі, і насунуть по дощі знов хмари;2 Доки не померкне сонце і світло і місяць і звізди, і повернуться хмари після дощу.2 Покіль не померкли сонце й сьвітло, місяць і зорі, й не насупились хмари по дощі,
3 у день, коли затремтять ті, хто дім стереже, і зігнуться мужні, і спинять роботу свою млинарі, бо їх стане мало, і потемніють ті, хто в вікно визирає,3 Того дня, коли затремтять охоронці оселі, і зігнуться мужі сили; і припинять молоти ті, що мелять, тому що їх замало лишилося, і, засмутяться ті, що виглядають у вікнах;3 тоді, як затремтять сторожі дому, і позгинаються мужі хоробрі, і ті, що мелють, кинуть молоти, бо їх мало, і потемніють ті, що виглядають у вікна,3 В день, в якому зрушаться сторожі дому і зігнуться мужі сили, і бездільні будуть жінки, що мелять, бо зменшилися числом, і потемніють ті, що їх видно крізь дірку.3 Тодї, як затремтять сторожі будівлї й хоробрі позгинаються, й мелючі перестануть молоти, бо їх мало зосталось, і запоморочаться ті, що дивляться крізь вікна,
4 і двері подвійні на вулицю замкнені будуть, як зменшиться гуркіт млина, і голос пташини замовкне, і затихнуть всі дочки співучі,4 І зачинятимуться двері на вулицю; і замовкнуть жорна, і буде підводитися [людина] за криком півня, і замовкнуть доньки співу;4 і зачиняться на вулицю двері, і притихнуть жорна; замовкне голос пташки, і припиняться пісні;4 І замкнуть двері на торговиці в немочі голосу жінки, що меле, і підніметься на голос горобця, і упокорені будуть всі дочки співу.4 І зачиняться двері на улицю; замовкнуть жорна; коли вставати муть, як засьпіває півень, а дочки сьпіву помовкнуть;
5 і будуть боятись високого місця, і жахи в дорозі їм будуть, і мигдаль зацвіте, й обтяжіє кобилка, і загине бажання, бо людина відходить до вічного дому свого, а по вулиці будуть ходити довкола голосільники,5 І верховини будуть їм страшні, і на дорозі жахи; і зацвіте мигдаль; і обважніють коники, і розсиплеться каперс. Бо відходить людина до вічної оселі своєї, і плакальники вже готові оточити її на вулиці;5 коли здійматись угору буде страшно, ба й на дорогу буде лячно вийти; і дерево цвістиме мигдалеве, і сарана стане тяжкою, і каперс висиплеться, - бо людина відходить до своєї вічної домівки, і плакальники вже по вулиці вештаються;5 І з висоти побачать, і жахи на дорозі. І зацвите миґдал, і потовстіє саранча, і розсіється капарис, бо людина пішла до свого вічного дому, і окружили торговицю ті, що оплакують.5 І висоти стануть їм страшні, а на дорозї будуть боятись; і зацьвіте дерево мігдалове, й ковалик отяжіє, та й кріп розсиплесь; бо ось відходить чоловік у свою вічну домівку, а плакальники готові вже, провожати його улицею; -
6 аж поки не пірветься срібний шнурок, і не зломиться кругла посудина з золота, і при джерелі не розіб'ється глек, і не зламається коло, й не руне в криницю...6 Доки не урвався срібний ланцюг, і не урвалася золота пов'язка, і не розбився глечик біля джерела, і не зламається колесо над криницею.6 перш, ніж порветься срібна нитка, і золота плящинка розіб'ється, і трісне глечик над водою, колесо поломиться коло криниці,6 Доки не знищиться сріблий шнурок, і розбитим буде чисте золото, і знищеним буде відро при джерелі, і колесо побіжить до става,6 Докіль не порвався срібний ланцюжок і не розірвалась золота повязка; не розбився глек над криницею та не поломилось колесо над колодїзом;
7 І вернеться порох у землю, як був, а дух вернеться знову до Бога, що дав був його!7 І повернеться порох у землю, чим він і був, а дух повернеться до Бога, Котрий дав його.7 і порох повернеться у землю, звідки взявся, а дух відійде до Бога, що його він дав.7 і пісок повернеться до землі, як був, і дух повернеться до Бога, який його дав.7 І не вернеться персть, у землю чим вона й була; а дух вернеться до Бога, що дав його.
8 Наймарніша марнота, сказав Проповідник, марнота усе!...8 Марнота марнот, сказав Проповідник, усе – марнота!8 Марнота марнот, каже Когелет, геть усе марнота.8 Марнота марнот, сказав Екклизіяст, все марнота.8 О, марнота над марнотами, сказав проповідник, все марнота*!
9 Крім того, що Проповідник був мудрий, він навчав ще народ знання. Він важив та досліджував, склав багато приповістей.9 Окрім того, що Екклезіяст був мудрий, він навчав народ пізнання. Він [усе] випробував, дослідив [і] склав багато притч.9 Та опріч того, що Когелет був мудрий, він навчав ще й людей знання; він зважив, дослідив і уклав багато приповісток.9 І томущо Екклизіяст був мудрий над міру, він ще навчив нарід пізнання і ухо дослідить красу притчей.9 Опріч того, що проповідник був про себе мудрий, навчав він іще й людей знаття. Він розвідував, розбірав і зложив багацько приповістей.
10 Проповідник пильнував знаходити потрібні слова, і вірно писав правдиві слова.10 Старався Екклезіяст віднаходити гарні вислови, і слова істини написані [ним] безпомильно.10 Когелет старався дібрати вирази гарні, й вірно списав слова правди.10 Багато Екклизіяст шукав знайти бажані слова і правильно написане, слова правди.10 Проповідник старався добірати хороші вискази, й слова правди списав вірно.
11 Слова мудрих немов оті леза в ґірлизі, і мов позабивані цвяхи, складачі ж таких слів, вони дані від одного Пастиря.11 Слова мудрих, – мов голки і, наче забиті цвяхи, і укладачі їх – від єдиного пастуха.11 Слова мудрих - як остроги, як гострі цвяхи; їх дав тільки один пастух.11 Слова мудрих як рожно і як насаджені цвяхи, які дані від пастуха одного як збірка і з них є надмір.11 Слова мудрих - се голки, се гвозди, що добре вбиваються, а хто їх укладає, - від одного пастиря.
12 А понад те, сину мій, будь обережний: складати багато книжок не буде кінця, а багато навчатися мука для тіла!12 А що понад все це, сину мій, того остерігайся: складати багато книг – кінця не буде, і багато читати – заважко для плоті.12 Що понад це, мій сину, ось тобі осторога: писанню численних книг кінця немає, а багато науки втомлює тіло.12 Мій сину, бережись робити багато книг. Немає кінця, і велике навчання труд для тіла.12 Що ж більш сього всього, того остерегайся, мій сину: складанню многих книг - не буде кінця, а й багато читання - втомлює тїло.
13 Підсумок усього почутого: Бога бійся, й чини Його заповіді, бо належить це кожній людині!13 Вислухаємо сутність усього: Бійся Бога і заповіді Його виконуй, тому що в цьому все для людини.13 Кінець усьому, що чути було, такий: Бога бійся і заповідей його пильнуй, бо в цьому вся людина.13 Кінець всього слова як чується: Бійся Бога і зберігай його заповіді, бо це - вся людина.13 Вислухаймо ж змісту того всього: Бійся Бога й певни заповідї його; в сьому міститься все про чоловіка.
14 Бо Бог приведе кожну справу на суд, і все потаємне, чи добре воно, чи лихе!14 Бо кожну справу Бог приведе на суд, і все таємне, чи добре воно, а чи лихе.14 Усі бо діла Бог приведе на суд: усе, що тайне, чи воно добре, чи лихе.14 Бо Бог приведе на суд все твориво з усім недогляненим, чи добрим, і чи злим.14 Бог бо судити ме все, що дїється; навіть усе втаєне, - чи добре воно, чи лихе.