1 І заговорив нааматянин Цофар та й сказав: | 1 І відповідав Цофар нааматянин, і сказав: | 1 Заговорив Цофар з Наамату й мовив: | 1 Підібравши ж Софар Мінейський говорить: | 1 І промовив Зофар із Нааму й сказав: |
2 Чи має зостатись без відповіді безліч слів? І хіба язиката людина невинною буде? | 2 Хіба на велику кількість слів не можна дати відповіді, і хіба людина велемовна має рацію? | 2 «Чи ж оте багатослів'я не знайде відповіді? Чи ж за балакуном визнають слушність? | 2 Той, що багато мовить і слухатиме відповідь. Чи й промовистий вважається праведним? Благословенний народжений від жінки, що коротко живе. | 2 Чи вже ж на безлїч слів не треба давати одвіту? Чи вже ж говорун мусить бути праведний? |
3 Чи мужі замовчать твої теревені, й не буде кому засоромити тебе? | 3 Чи твоє марнослів'я примусить замовкнути мужів, щоб ти збиткувався, і нікому було посоромити тебе? | 3 Чи ж твоє базікання призведе людей до мовчанки? Глумитимешся, а ніхто тебе й не застидає? | 3 Не будь багатомовним, бо чи немає того, що дає тобі відповідь. | 3 Нїби твоє пусте базїканнє заставить людей мовчати, щоб ти на глум підіймав, а не було кому тебе пристидати? |
4 Ось говориш ти: Чисте моє міркування, і я чистий в очах Твоїх, Боже! | 4 Ти сказав: Думки мої чисті, і чистий я в очах Твоїх. | 4 Ти кажеш: Моя наука ясна, і чистий я перед очима твоїми. | 4 Не говори бо, що: Я є чистий ділами і без порока перед Ним. | 4 Ти говорив: Я суджу право, й чист я в тебе перед очима. |
5 О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до тебе, | 5 Та якби Бог зажадав говорити і відкрив уста Свої до тебе, | 5 О, коли б Бог заговорив, коли б він розтулив уста свої до тебе, | 5 Але як Господь заговорить до тебе? І Він відкриє свої губи з тобою. | 5 А коли б так Бог схотїв промовити, й отворив уста свої до тебе, |
6 і представив тобі таємниці премудрости, бо вони як ті чуда роздумування! І знай, вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті! | 6 І відкрив би тобі таємниці премудрости, що тобі удвічі більше належало понести! Тож знай, що Бог дав тобі понести менше, ніж твої беззаконня заслуговують. | 6 і показав тобі мудрости тайни, що над усяке розуміння, тоді б ти зрозумів, що Бог від тебе вимагає менше, ніж твоя провина заслужила. | 6 Тоді Він сповістить тобі силу мудрості, бо подвійним буде проти тебе. І тоді пізнаєш, що належне тобі прийшло від Господа за те, що ти згрішив. | 6 Та показав тобі тайни премудростї, й що тобі вдвоє більше належало б терпіти! Тим то знай, що Бог дещо з проступків твоїх подав у непамять. |
7 Чи ти Божу глибінь дослідиш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогутнього? | 7 Чи можеш ти дослідженням знайти Бога? Чи можеш досконало пізнати Всемогутнього? | 7 Чи ж можеш збагнути істоту Божу, проникнути Вседержителя? | 7 Чи ти знайдеш слід господний, чи ти прийшов до останніх з того, що зробив Вседержитель? | 7 Чи то ж ти зможеш умом ізбагнути Бога? Чи зможеш Вседержителя (путь) до конця прослїдити? |
8 Вона вища від неба, що зможеш зробити? І глибша вона за шеол, як пізнаєш її? | 8 Він є вищий за небеса, – що можеш учинити? Глибший за шеол, – про що можеш дізнатися? | 8 Вона висока, наче небо! Що вдієш? Вона глибша Шеолу! Що знаєш? | 8 Небо високе, і що ти зробиш? Що ж глибшого від тих, що в аді, ти знаєш? | 8 Та ж він висший небес, - що ж ти вдїяти зможеш? глибше він всїх безодень, - що можеш зрозуміти? |
9 Її міра довша за землю, і ширша за море вона! | 9 Довша землі міра Його і ширша моря. | 9 Довша, ніж земля, її міра, ширша, ніде море. | 9 Чи довше від міри землі, чи від ширини моря? | 9 Міра його довша нїж земля, ширша над моря. |
10 Якщо Він перейде й замкне щось, і згромадить, то хто заборонить Йому? | 10 Якщо Він пройде і замкне когось у кайдани, і приведе на суд, то хто заборонить Йому? | 10 Коли проходить, хто його спинить? Коли на суд поставить, хто йому заборонить? | 10 Якщо ж Він знищить все, хто скаже Йому: Що Ти зробив? | 10 Вхопить кого й закує в окови та поставить на суд, хто відверне його? |
11 Бо Він знає нікчемності людські та бачить насилля, і Він не догляне? | 11 Тому що Він знає марноту людей, і бачить беззаконня, і чи залишить його поза увагою? | 11 Він бо знає людей підлих; бачить лукавство й має його на увазі. | 11 Бо Він сам знає діла безаконних, бачачи ж невідповідне, Він не пропустить. | 11 Бо він знає людей лицемірних, і бачить проступок, - та й чи ж не зверне на його уваги? |
12 Тож людина порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля! | 12 Проте легковажний чоловік вимудровує, хоч сам народжується, наче дикий віслючок; | 12 Тож так пустоголовий робиться розумним, як дике осля стає свійським. | 12 Чоловік же інакше пливе словами, смертна людина, що роджена від жінки, подібна до осла пустині. | 12 Та пустоголовий чоловік мудрує, хоч людина родиться так, як осля дике. |
13 Якщо ти зміцниш своє серце, і свої руки до Нього простягнеш, | 13 Якщо ти даси раду серцю своєму і простягнеш до Нього руки свої; | 13 Якщо скеруєш твоє серце і простягнеш руки твої до нього, | 13 Бо якщо ти чистим поклав твоє серце, а підносиш до нього руки, | 13 Але коли ти очистиш серце твоє й простягнеш ід йому руки твої, |
14 якщо є беззаконня в руці твоїй, то прожени ти його, і кривда в наметах твоїх нехай не пробуває, | 14 І якщо є вада в руці твоїй, і ти відкинеш її і не даси беззаконню замешкати в шатрах твоїх; | 14 як віддалиш від твоїх рук кривду й не даси неправді жити у твоїм наметі, | 14 якщо щось беззаконного є в твоїх руках, далеким зроби його (беззаконня) від себе, а неправедність в твоїм житті хай не поселиться. | 14 І коли нечисть на руцї в тебе, а ти відкинеш її, й не дозволиш, щоб проступок пробував у шатрі твойму, |
15 тож тоді ти підіймеш обличчя невинне своє, і будеш міцний, і не будеш боятись! | 15 То підведеш незаплямоване обличчя своє, і будеш непохитним, і не боятимешся. | 15 тоді напевне підведеш обличчя твоє без плями, стоятимеш твердо, боятися не будеш. | 15 Бо так твоє лице засіяє наче чиста вода, скинь же нечистоту і не злякаєшся. | 15 Тодї піднімеш (сьміло) незамаргане лице твоє, й стояти меш твердо й не будеш боятись. |
16 Бо забудеш страждання, про них будеш згадувати, як про воду, яка пропливла... | 16 Тоді забудеш горе, наче про воду, яка протекла, будеш пригадувати його. | 16 Бо ти біду твою забудеш; немов про воду, що сплила, ти згадуватимеш про неї. | 16 І забудеш про труд, наче про хвилю, що перейшла, і не злякаєшся. | 16 І тодї забудеш біду, й хиба, як про воду, що протекла, згадувати меш про неї. |
17 Від півдня повстане життя, а темрява буде, як ранок. | 17 І яскравіше полудня триватиме життя твоє; просвітлієш, наче ранок. | 17 Життя твоє буде ясніше півдня, а темнота буде, як ранок. | 17 Молитва ж твоя наче рання зірка, з полудня ж зійде тобі життя. | 17 І яснїйше, анїж південь, попливе життє твоє, й прояснїєш, мов ранок. |
18 І будеш ти певний, бо маєш надію, і викопаєш собі яму та й будеш безпечно лежати, | 18 І матимеш спокій, бо є надія; ти відгороджений і можеш спати безпечно. | 18 Безпечний будеш, бо матимеш надію, поглянеш навкруги й покладешся собі безпечно. | 18 А будеш упевненим томущо в тобі є надія, а з турбот і задуманості тобі зявиться мир. | 18 Певність у тебе тодї із надїєю буде; ти захищен, і можеш безпечно почивати. |
19 і будеш лежати, й ніхто не сполошить, і багато-хто будуть підлещуватися до обличчя твого... | 19 Будеш лежати, і не буде того, що залякує; і багато-хто буде підлещуватися до тебе. | 19 Ляжеш собі, й ніхто не смітиме тебе лякати, і багато буде тих, що запобігатимуть у тебе ласки. | 19 Бо замовкнеш, і не буде того, хто воює проти тебе. А численні, що нападають, тебе благатимуть. | 19 Будеш лежати собі, й не буде нїкого, хто б тебе страшив, і многі стануть запобігати (ласки) у тебе. |
20 А очі безбожних минуться, і згине притулок у них, а їхня надія то стогін душі! | 20 А очі безбожних вичахнуть, і вони не втечуть, а надія їхня щезне. | 20 А очі злих погаснуть, для них не буде втечі; надія їхня - чим скорш умерти!» | 20 Спасіння ж їх покине. А надія їхня згуба, очі ж безбожних розтануть. | 20 Очі ж ледачих (від плачу) потемнїють, і охорона їх пропаде, й надїя їх зникне. |