1 Диригентові хору. Псалом Давидів. Боже похвали моєї! Не мовчи.1 Пісня. Псалом. Давида.1 На кінець. Псалом Давида. Боже, не промовчи на мою хвалу,1 Пісня, псальма Давидова. У твердилось серце моє, Боже! Засьпіваю, похвальні піснї засьпіваю; та й душа моя.
2 (108-3) Збудися ж ти, арфо та цитро, я буду будити досвітню зорю!2 Бо розтулилися на мене уста лиходіїв і уста підступні; говорять зі мною язиком брехливим.2 Готове моє серце, Боже, - буду співати, у псалмах славити.2 бо уста грішника і уста обманця відкрилися проти мене, заговорили проти мене обманливим язиком2 Пробудися, псалтире і гуслї! Збудимо ранню зорю.
3 (108-4) Я буду Тебе вихваляти, о Господи, серед народів, і буду співати Тобі між племенами,3 Звідусіль оточують мене словами ненависті, озброюються супроти мене без причини.3 Пробудись, гарфо, і ви, гуслі! Я збуджу ранній світанок.3 і окружили мене ненависними словами і даром воювали проти мене.3 Буду прославляти тебе, Господи, між народами, і сьпівати тобі між племенами;
4 (108-5) бо більше від неба Твоє милосердя, а правда Твоя аж до хмар!4 За любов мою вони ворогують на мене, а я молюся.4 Я тебе прославлятиму між народами, Господи, і псалми тобі співатиму між племенами,4 Замість любити мене нападали на мене, а я молився.4 Бо милість твоя понад небеса велика, і правда твоя під облаки.
5 (108-6) Піднесися ж, о Боже, над небо, а слава Твоя над усією землею!5 Віддячують мені за добро злом, за любов мою – ненавистю.5 бо твоя милість аж до неба велика і твоя вірність аж до хмар сягає.5 І поклали проти мене зло замість добра і ненависть замість мене полюбити.5 Будь возвисшений, Боже, над небеса, і слава твоя нехай буде по всїй землї!
6 (108-7) Щоб любі Твої були визволені, Своєю правицею допоможи й обізвися до нас!6 Постав над ним лиходія, і сатана нехай стане по праву руку від нього.6 Вознесись, Боже, над небесами, і по всій землі хай буде твоя слава!6 Постав над ним грішного, і хай диявол стане по його правиці.6 Щоб спаслися твої любі, рятуй правицею твоєю, і вислухай нас!
7 (108-8) У святині Своїй Бог промовив: Нехай Я звеселюся, розділю Я Сихем, і долину Суккотську поміряю.7 Коли буде судитися, нехай вийде звинуваченим, і молитва його нехай буде гріхом.7 Щоб визволились твої любі, рятуй десницею твоєю і вислухай нас!7 Коли він судиться хай вийде осуджений, і його молитва хай стане на гріх.7 Бог сказав в сьвятинї своїй: Заторжествую, роздїлю Сіхему, і долину Суккот розміряю.
8 (108-9) Належить Мені Ґілеад, і Мені Манасія, а Єфрем охорона Моєї голови, Юда берло Моє.8 Нехай дні його будуть короткими, і маєток його нехай забере інший.8 Сказав Бог у своїй святості: «Восторжествую, Сихем розділю, розміряю Суккот-долину.8 Хай його дні будуть нечисленні, і його служіння хай інший візьме.8 Мій Галад, мій Манас, і Єфрем - голови моєї твердинї, Юда скептро моє.
9 (108-10) Моав то мідниця Мого миття, на Едом узуттям Своїм кину, над Филистеєю буду погукувати!9 Діти його нехай будуть сиротами, і дружина його – вдовою.9 Мій Гілеад і мій Манассія; Ефраїм - забороло голови моєї, Юда - моє берло.9 Хай його сини будуть сиротами і його жінка вдовою.9 Моаб чаша моя вмивальня; на Едому кину сандали мої. Филистійська земле, ликуй передо мною!
10 (108-11) Хто мене запровадить до міста твердинного, хто до Едому мене приведе?10 Нехай поневіряються його діти і жебракують, і просять [хліба] з руїн своїх.10 Моав - мій посуд умивальний, на Едом кину я мої сандали, над Філістимською землею возликую!»10 Захитавшись хай переселяться його сини і хай жебрають, хай будуть викинені з їхніх домів.10 Хто проведе мене до города утвердженого, хто проведе мене аж до Едома?
11 (108-12) Хіба ж Ти покинув нас, Боже, і серед нашого війська не вийдеш вже, Боже?11 Нехай відбере лихвар усе, що в нього є, і нехай чужі розкрадуть працю його.11 Хто візьме мене до укріпленого міста? Хто приведе мене аж до Едому?11 Хай лихвар витягне все, що йому належить, хай чужинці розграблять його труди.11 Хиба не ти, Боже, що відкинув нас, хиба не вийдеш, Боже, з нашими військами?
12 (108-13) Подай же нам поміч на ворога, людська бо поміч марнота!12 Нехай не буде співчутливого до нього, нехай не буде такого, що милує сиріт його;12 Невже ти, Боже, нас відкинув, уже не вийдеш, Боже, з нашими військами?12 Хай не буде йому помічника, ані хай не буде того, що милосердиться над його сиротами.12 Пішли нам поміч в тїснотї! Марна надїя на людську защиту.
13 (108-14) Ми мужність покажемо в Бозі, і Він потопче противників наших!13 Нехай будуть нащадки його на загибель, і нехай витреться ім'я їхнє в прийдешньому роді.13 Пошли нам поміч проти супостата, бо марна людська підмога!13 Хай будуть його діти на вигублення, в одному роді хай вигубленим буде його імя.13 З Богом докажемо силу; і він розтопче гнобителїв наших.