| 1 Диригентові хору. Псалом Давидів. Боже похвали моєї! Не мовчи. | 1 Пісня. Псалом. Давида. | 1 На кінець. Псалом Давида. Боже, не промовчи на мою хвалу, | 1 Пісня, псальма Давидова. У твердилось серце моє, Боже! Засьпіваю, похвальні піснї засьпіваю; та й душа моя. |
2 (108-3) Збудися ж ти, арфо та цитро, я буду будити досвітню зорю! | 2 Бо розтулилися на мене уста лиходіїв і уста підступні; говорять зі мною язиком брехливим. | 2 Готове моє серце, Боже, - буду співати, у псалмах славити. | 2 бо уста грішника і уста обманця відкрилися проти мене, заговорили проти мене обманливим язиком | 2 Пробудися, псалтире і гуслї! Збудимо ранню зорю. |
3 (108-4) Я буду Тебе вихваляти, о Господи, серед народів, і буду співати Тобі між племенами, | 3 Звідусіль оточують мене словами ненависті, озброюються супроти мене без причини. | 3 Пробудись, гарфо, і ви, гуслі! Я збуджу ранній світанок. | 3 і окружили мене ненависними словами і даром воювали проти мене. | 3 Буду прославляти тебе, Господи, між народами, і сьпівати тобі між племенами; |
4 (108-5) бо більше від неба Твоє милосердя, а правда Твоя аж до хмар! | 4 За любов мою вони ворогують на мене, а я молюся. | 4 Я тебе прославлятиму між народами, Господи, і псалми тобі співатиму між племенами, | 4 Замість любити мене нападали на мене, а я молився. | 4 Бо милість твоя понад небеса велика, і правда твоя під облаки. |
5 (108-6) Піднесися ж, о Боже, над небо, а слава Твоя над усією землею! | 5 Віддячують мені за добро злом, за любов мою – ненавистю. | 5 бо твоя милість аж до неба велика і твоя вірність аж до хмар сягає. | 5 І поклали проти мене зло замість добра і ненависть замість мене полюбити. | 5 Будь возвисшений, Боже, над небеса, і слава твоя нехай буде по всїй землї! |
6 (108-7) Щоб любі Твої були визволені, Своєю правицею допоможи й обізвися до нас! | 6 Постав над ним лиходія, і сатана нехай стане по праву руку від нього. | 6 Вознесись, Боже, над небесами, і по всій землі хай буде твоя слава! | 6 Постав над ним грішного, і хай диявол стане по його правиці. | 6 Щоб спаслися твої любі, рятуй правицею твоєю, і вислухай нас! |
7 (108-8) У святині Своїй Бог промовив: Нехай Я звеселюся, розділю Я Сихем, і долину Суккотську поміряю. | 7 Коли буде судитися, нехай вийде звинуваченим, і молитва його нехай буде гріхом. | 7 Щоб визволились твої любі, рятуй десницею твоєю і вислухай нас! | 7 Коли він судиться хай вийде осуджений, і його молитва хай стане на гріх. | 7 Бог сказав в сьвятинї своїй: Заторжествую, роздїлю Сіхему, і долину Суккот розміряю. |
8 (108-9) Належить Мені Ґілеад, і Мені Манасія, а Єфрем охорона Моєї голови, Юда берло Моє. | 8 Нехай дні його будуть короткими, і маєток його нехай забере інший. | 8 Сказав Бог у своїй святості: «Восторжествую, Сихем розділю, розміряю Суккот-долину. | 8 Хай його дні будуть нечисленні, і його служіння хай інший візьме. | 8 Мій Галад, мій Манас, і Єфрем - голови моєї твердинї, Юда скептро моє. |
9 (108-10) Моав то мідниця Мого миття, на Едом узуттям Своїм кину, над Филистеєю буду погукувати! | 9 Діти його нехай будуть сиротами, і дружина його – вдовою. | 9 Мій Гілеад і мій Манассія; Ефраїм - забороло голови моєї, Юда - моє берло. | 9 Хай його сини будуть сиротами і його жінка вдовою. | 9 Моаб чаша моя вмивальня; на Едому кину сандали мої. Филистійська земле, ликуй передо мною! |
10 (108-11) Хто мене запровадить до міста твердинного, хто до Едому мене приведе? | 10 Нехай поневіряються його діти і жебракують, і просять [хліба] з руїн своїх. | 10 Моав - мій посуд умивальний, на Едом кину я мої сандали, над Філістимською землею возликую!» | 10 Захитавшись хай переселяться його сини і хай жебрають, хай будуть викинені з їхніх домів. | 10 Хто проведе мене до города утвердженого, хто проведе мене аж до Едома? |
11 (108-12) Хіба ж Ти покинув нас, Боже, і серед нашого війська не вийдеш вже, Боже? | 11 Нехай відбере лихвар усе, що в нього є, і нехай чужі розкрадуть працю його. | 11 Хто візьме мене до укріпленого міста? Хто приведе мене аж до Едому? | 11 Хай лихвар витягне все, що йому належить, хай чужинці розграблять його труди. | 11 Хиба не ти, Боже, що відкинув нас, хиба не вийдеш, Боже, з нашими військами? |
12 (108-13) Подай же нам поміч на ворога, людська бо поміч марнота! | 12 Нехай не буде співчутливого до нього, нехай не буде такого, що милує сиріт його; | 12 Невже ти, Боже, нас відкинув, уже не вийдеш, Боже, з нашими військами? | 12 Хай не буде йому помічника, ані хай не буде того, що милосердиться над його сиротами. | 12 Пішли нам поміч в тїснотї! Марна надїя на людську защиту. |
13 (108-14) Ми мужність покажемо в Бозі, і Він потопче противників наших! | 13 Нехай будуть нащадки його на загибель, і нехай витреться ім'я їхнє в прийдешньому роді. | 13 Пошли нам поміч проти супостата, бо марна людська підмога! | 13 Хай будуть його діти на вигублення, в одному роді хай вигубленим буде його імя. | 13 З Богом докажемо силу; і він розтопче гнобителїв наших. |