1 Благослови, душе моя, Господа, і все те, що є в мені – святе ймення Його.1 Молитва нужденного, що, прибитий горем, виливає свою скаргу перед Богом.1 Давида. Благослови, душе моя, Господа і, всі мої внутреності його святе імя.1 Молитва нужденного, що, униваючи серцем, виливає жаль свій перед Господом. Господи, почуй молитву мою, і прийми жаль мій!
2 (102-3) Не ховай від мене обличчя Свого, в день недолі моєї схили Своє ухо до мене, в день благання озвися небавом до мене!2 Благослови, душе моя, Господа, і не забувай усіх щедрот Його.2 Господи, почуй мою молитву; моє благання нехай до тебе ввійде2 Благослови, душе моя, Господа і не забувай всіх його віддач.2 Не ховай лиця твого в день тїсноти моєї; прихили ухо до мене; в день, коли призиваю тебе, не гайся, вислухай мене.
3 (102-4) Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої немов висохли в огнищі...3 Того, Хто прощає всі беззаконня твої, і недуги твої зціляє.3 Не ховай обличчя твого від мене у день моєї скрути. Прихили до мене твоє вухо, коли до тебе взиваю, вислухай мене скоро.3 Він очищає всі твої беззаконня, оздоровляє всі твої хвороби.3 Бо днї мої, як дим, улїтають, і костї мої, як у жарі, тлїють.
4 (102-5) Як трава та побите та висохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій...4 Від могили життя твоє визволяє, увінчує тебе милістю і щедротами.4 Бо дні мої, як дим, щезають, і мої кості, як жар, тліють.4 Він визволяє твоє життя з зітління, Він тебе вінчає милосердям і щедрістю.4 Як билина, серце моє обгоріло та ізсохло, вже забув я хлїб мій їсти.
5 (102-6) Від зойку стогнання мого прилипли до тіла мого мої кості...5 Насичує добром бажання твоє; оновлюється, наче в орла, юність твоя.5 Прибите, мов трава, в'яне моє серце, я забуваю їсти хліб мій.5 Він наповняє твоє бажання добрами, твоя молодість обновиться як орлина.5 Від голосу мого стогнання пристали костї мої до тїла.
6 (102-7) Уподобився я пеликанові пустині, я став, як той пугач руїн!6 Господь чинить правду і суд усім пригнобленим.6 Від сильного мого стогнання прилипли мої кості до моєї шкіри.6 Він - Господь робить милосердя і суд всім, що обиджені.6 Я, мов пеликан в пустинї, мов сова на руїнах.
7 (102-8) Я безсонний, і став, немов пташка самотня на дасі...7 Він показав шляхи Свої Мойсеєві, синам Ізраїлевим – діяння Свої.7 Я став, мов пелікан у пустині, зробивсь, мов той пугач у руїнах.7 Він знаними вчинив Мойсеєві свої дороги, синам Ізраїля свої бажання.7 Не сплю і став, як одинока пташина на криші.
8 (102-9) Увесь день ображають мене вороги мої, ті, хто з мене кепкує, заприсяглись проти мене!8 Щедрий і милостивий Господь, повільний на гнів і багатий на милість.8 Не сплю я й стогну, немов самітна пташка на покрівлі.8 Господь щедрий і милосердний, довготерпеливий і дуже милосердний.8 Цїлий день кепкують з мене вороги мої; кленуться мною ті, що проти мене лютують.
9 (102-10) і попіл я їм, немов хліб, а напої свої із плачем перемішую,9 Не завжди Він дорікає уповні, і не вічно гнів триматиме.9 Вороги мої ввесь час мене ображають; ті, що лютують проти мене, кленуться мною.9 Не розгнівається до кінця, ані не ворогуватиме до віку.9 Попіл став для мене хлїбом, а напиток мій з сльозами мішаю,
10 (102-11) через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене...10 Не за гріхами нашими учинив Він з нами, і не за провинами нашими дав нам.10 Бо я, неначе хліб, їм попіл і напиток мій із сльозами я змішую, -10 Він не зробив з нами згідно з нашими гріхами, ані не віддав нам за нашими беззаконнями.10 Задля гнїву твого і яростї твоєї; ти бо підняв мене, і кинув мене.
11 (102-12) Мої дні як похилена тінь, а я сохну, немов та трава!11 Бо, як високе небо над землею, так велика милість [Господа] до тих, що бояться Його.11 через твій гнів і твоє обурення, бо ти мене підняв і кинув.11 Бо від землі до висот неба Господь закріпив своє милосердя на тих, що Його бояться.11 Днї мої, як тїнь зникають, і як трава я сохну.
12 (102-13) А Ти, Господи, будеш повік пробувати, а пам'ять Твоя з роду в рід.12 Як далекий схід від заходу, так віддалив Він од нас беззаконня наші.12 Дні мої, неначе тінь, що простягнулась, і сам я, неначе трава, в'яну.12 Так як віддалений схід від заходу, Він віддалив від нас наші беззаконня.12 Ти ж, Господи, будеш по віки, і память твоя з роду в рід.
13 (102-14) Ти встанеш та змилуєшся над Сіоном, бо час учинити йому милосердя, бо прийшов речінець,13 Як батько милує синів, так милує Господь тих, що бояться Його.13 Ти ж, Господи, сидиш повіки на престолі, й ім'я твоє по всі роди.13 Так як батько милує синів, Господь помилував тих, що Його бояться,13 Ти встанеш, змилосердишся над Сионом; час бо вже, помилувати їх, прийшов бо визначений час.
14 (102-15) бо раби Твої покохали й каміння його, і порох його полюбили!14 Бо Він знає з чого ми зліплені, Він пам'ятає, що ми – порох.14 Ти встанеш, змилуєшся над Сіоном, бо час над ним уже змилосердитись, бо прийшла година.14 бо Він пізнав наше творіння. Згадай, що ми є порохом.14 Твої бо слуги полюбили каміння його, і жаль їм розвалин його.
15 (102-16) і будуть боятись народи Господнього Ймення, а всі земні царі слави Твоєї.15 Дні людини – мов трава; мов квіт польовий, так вона квітне.15 Слуги твої люблять його каміння, їм милий його порох.15 Чоловік, наче трава його дні, наче цвіт поля, так відцвіте.15 І побояться народи імені Господа, і слави твоєї всї царі землї.
16 (102-17) Бо Господь побудує Сіона, появиться в славі Своїй.16 Пролине над нею вітер, і немає її, і місце її вже не буде знати її.16 Народи будуть імени Господнього боятись, і всі царі землі - твоєї слави.16 Бо дух пройшов в ньому, і не буде і не пізнається на свому місці.16 Коли Господь відбудує, явиться в славі своїй.
17 (102-18) До молитви забутих звернеться Він, і молитви їхньої не осоромить.17 А милість Господня од віку й до віку до тих, що бояться Його,17 Коли Господь Сіон відбудує, явиться в своїй славі,17 А господне милосердя від віку і аж до віку на тих, що Його бояться, і його праведність на синах синів,17 Він прихилиться до молитви понижених, і молитвою їх не погордує.
18 (102-19) Запишеться це поколінню майбутньому, і народ, який створений буде, хвалитиме Господа,18 І правда Його на синах синів, що бережуть заповіта Його, і пам'ятають заповіді Його, щоб виконувати їх.18 зглянеться він над молитвою нужденних, молитвою їхньою не погордує.18 що зберігають його завіт і памятають про його заповіді, щоб їх чинити.18 Буде се написано для будучих потомків; і нарід наново сотворений буде Господа хвалити.
19 (102-20) бо споглянув Він із високости святої Своєї, Господь зорив на землю з небес,19 Господь на небесах поставив престола Свого, і царство Його над усім володарює.19 Хай це запишеться для будучого роду, і народ, що буде створений, хвалитиме Господа.19 Господь приготовив свій престіл на небі, і його царство всіма володітиме.19 Він бо глянув з висоти сьвятинї своєї, Господь споглянув з неба на землю,
20 (102-21) щоб почути зідхання ув'язненого, щоб на смерть прирокованих визволити,20 Благословіть Господа, [всі] Ангели Його, міцні силою, і такі, що виконують заповіді Його, підкоряючись голосові слова Його.20 Бо він з висоти своєї святині подивився, Господь із небес на землю глянув,20 Благословіть Господа, всі його ангели, сильні кріпостю, що чинять його слово, щоб почути голос його слів.20 Щоб почути стогнаннє невільника, щоб розкувати дїтей смертї.
21 (102-22) щоб розповідати про Ймення Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі про славу Його,21 Благословіть Господа, все військо Його, служителі Його, що виконують волю Його.21 щоб почути стогін бранця, щоб визволити призначених на смерть;21 Благословіть Господа, всі його сили, його слуги, що чините його волю.21 Щоб звіщали імя його на Сионї і хвалу його в Ерусалимі,
22 (102-23) коли разом зберуться народи й держави служити Господеві.22 Благословіть Господа, всі діяння Його, на всіх місцях володарювання Його. Благослови, душе моя, Господа!22 щоб звіщали ім'я Господа в Сіоні і хвалили його в Єрусалимі,22 Благословіть Господа, всі його діла на кожному місці його володіння. Хай моя душа благословить, Господа.22 Коли разом зберуться народи і царства, щоб Господеві служити.
23 (102-24) Мою силу в дорозі Він виснажив, дні мої скоротив...23 коли разом зберуться народи і царства служити Господеві.23 Він змучив в дорозї силу мою; вкоротив днї мої.
24 (102-25) Я кажу: Боже мій, не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої роки на вічні віки.24 Він виснажив у дорозі мою силу, укоротив дні мої.24 Я сказав: Боже мій, не возьми мене в половинї днїв моїх! Від роду до роду лїта твої!
25 (102-26) Колись землю Ти був заклав, а небо то чин Твоїх рук,25 Я кажу: Боже мій, не забирай мене у половині віку мого: літа твої по всі роди!25 З нащаду сьвіта ти утвердив землю, і небеса - твориво рук твоїх.
26 (102-27) позникають вони, а Ти будеш стояти... і всі вони, як одежа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання, і минуться вони...26 Спервовіку світу ти заснував землю і небеса - діло рук твоїх.26 Вони перейдуть, ти ж останешся, вони всї, як одежа, зостаріються; як шати переміниш їх, і вони переміняться.
27 (102-28) Ти ж Той Самий, а роки Твої не закінчаться!27 Вони загинуть, ти ж будеш стояти; все постаріється, немов одежа. Наче вбрання, ти їх міняєш, і вони пройдуть.27 Ти ж все той самий, і лїтам твоїм нема кінця.
28 (102-29) Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоятиме міцно перед обличчям Твоїм!28 Ти ж усе той самий, і літам твоїм кінця немає.28 Сини слугів твоїх будуть жити, і насїннє їх не загине перед тобою.