1 Браття, бажання мого серця й молитва до Бога за Ізраїля на спасіння. | 1 Браття! Бажання мого серця і молитва до Бога за Ізраїль для спасіння. | 1 Брати, бажання мого серця і моя молитва до Бога за них, щоб вони спаслися. | 1 Браття, бажання мого серця і молитва до Бога - за них, на спасіння. | 1 Браттє, бажаннє мого серця і молитва (йде) до Бога за Ізраїля про спасеннє. |
2 Бо я свідчу їм, що вони мають ревність про Бога, але не за розумом. | 2 Бо засвідчую їм, що мають велику ревність до Бога, але не згідно з пізнанням. | 2 Я бо їм свідчу, що вони мають ревність Божу, та вона не розумна. | 2 Свідчу їм, що мають Божу ревність, але не з розуму. | 2 Сьвідкую бо їм, що ревність Божу мають, та не по розуму. |
3 Вони бо, не розуміючи праведности Божої, і силкуючись поставити власну праведність, не покорились праведності Божій. | 3 Бо, не розуміючи праведности Божої і докладаючи зусиль надбати власну праведність, вони не підкорилися праведності Божій. | 3 Не розуміючи Божої справедливости й шукаючи установити свою власну, вони не покорилися справедливості Божій. | 3 Бо, не розуміючи Божої справедливости і силкуючись поставити власну справедливість, - не підкорилися Божій справедливості. | 3 Не розуміючи бо праведностї Божої, і шукаючи свою праведність поставити, праведностї Божій не корили ся. |
4 Бо кінець Закону Христос на праведність кожному, хто вірує. | 4 Тому що кінець Закону Христос – для праведности кожного віруючого. | 4 Бо мета закону - Христос, на оправдання кожного, хто вірує. | 4 Бо Христос - це повнота закону на виправдання кожного, хто вірує. | 4 Кінець бо закону - Христос, на праведність кожному віруючому. |
5 Мойсей бо пише про праведність, що від Закону, що людина, яка його виконує, буде ним жити. | 5 Мойсей каже про праведність від Закону: Людина, яка виконала його, живою буде ним. | 5 Мойсей про праведність, що від закону, пише: «Той, хто його виконує, буде ним жити.» | 5 Мойсей пише про ту праведність, що від закону, - що людина, яка виконає його, житиме ним. | 5 Мойсей пише про праведність, що від закону: що которий чоловік робити ме се, жити ме ним. |
6 А про праведність, що від віри, говорить так: Не кажи в своїм серці: Хто вийде на небо? цебто звести додолу Христа, | 6 А праведність од віри так говорить: Не кажи в серці твоєму: Хто вийде на небо? Себто Христа звести долу, | 6 А справедливість, що від віри, так говорить: «Не кажи у твоїм серці: Хто зійде на небо?» - тобто: Христа звести додолу; | 6 А про праведність, що від віри, мовить таке: Не кажи у своєму серці: Хто вийде на небо? - значить Христа звести; | 6 А та, що од віри, праведність, так говорить: Не кажи в серцї твоїм: Хто зійде на небо? (се єсть: Христа звести додолу;) |
7 або: Хто зійде в безодню? цебто вивести з мертвих Христа. | 7 Або: Хто зійде у безодню? Себто, Христа з мертвих піднести. | 7 або: «Хто зійде в безодню?» - тобто: щоб вивести Христа з мертвих. | 7 або: Хто зійде в безодню?, - значить Христа з мертвих підняти. | 7 або: Хто зійде в безодню? (се єсть: Христа з мертвих угору звести.) |
8 Але що каже ще? Близько тебе слово, в устах твоїх і в серці твоїм, цебто слово віри, що його проповідуємо. | 8 Але що каже Писання? Близько до тебе слова в устах твоїх, і в серці твоєму, себто слово віри, котре проповідуємо. | 8 Що, отже, вона каже? «Близько тебе слово: в твоїх устах і в твоїм серці», тобто, слово віри, що його проповідуємо. | 8 А що каже [Писання]? Близько до тебе слово, воно в твоїх устах і в твоєму серці, тобто слово віри, яке проповідуємо. | 8 А що ж глаголе (писаннє)? Близько тебе слово в устах твоїх і в серцї твоїм, се єсть слово віри, що ми проповідуємо; |
9 Бо коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся, | 9 Бо якщо устами твоїми будеш сповідувати Ісуса Господом і серцем твоїм вірувати, що Бог воскресив Його з мертвих, то врятуєшся; | 9 Бо коли ти твоїми устами визнаватимеш Господа Ісуса і віруватимеш у твоїм серці, що Бог воскресив його з мертвих, то спасешся, | 9 Якщо визнаєш своїми вустами Ісуса Господа і повіриш у своєму серці, що Бог підняв його з мертвих, - спасешся. | 9 щоб, коли визнавати меш устами твоїми Господа Ісуса, і вірувати меш в серцї твоїм, що Бог Його підняв з мертвих, ти спас ся. |
10 бо серцем віруємо для праведности, а устами ісповідуємо для спасіння. | 10 Тому що серцем вірують для праведности, а вустами сповідують для порятунку. | 10 бо серцем вірується на оправдання, а устами визнається на спасіння. | 10 Бо серцем віруємо для праведності, а вустами сповідуємо для спасіння. | 10 Серцем бо віруєть ся на праведність, устами ж визнаєть ся на спасеннє. |
11 Каже бо Писання: Кожен, хто вірує в Нього, не буде засоромлений. | 11 Бо Писання запевняє: Кожний, хто вірує в Нього, не осоромиться. | 11 Письмо бо каже: «Кожний, хто вірує в нього, не осоромиться.» | 11 Писання каже: Кожний, хто вірить у нього, не буде посоромлений. | 11 Глаголе бо писаннє: Всяк, хто вірує в Него, не осоромить ся. |
12 Бо нема різниці поміж юдеєм та гелленом, бо той же Господь є Господом усіх, багатий для всіх, хто кличе Його. | 12 Тут немає різниці поміж юдеєм і греком, тому що один Господь у всіх, багатий для всіх, хто кличе Його. | 12 Немає бо різниці між юдеєм і між греком; бо той самий Господь усіх, багатий для всіх, хто його призиває; | 12 Нема різниці між юдеєм і греком, - один Бог для всіх, щедрий для всіх, хто його кличе. | 12 Бо нема ріжницї між Жидовином і Греком; Він бо Господь усїх, богатий для всїх, хто призиває Його. |
13 Бо кожен, хто покличе Господнє Ім'я, буде спасений. | 13 Бо кожний, хто прикличе ймення Господнє, врятується. | 13 бо «Кожний, хто призове ім'я Господнє, спасеться.» | 13 Бо кожний, хто лише прикличе ім'я Господнє - спасеться. | 13 Всяк бо, хто призове імя Господнє, спасеть ся. |
14 Але як покличуть Того, в Кого не ввірували? А як увірують у Того, що про Нього не чули? А як почують без проповідника? | 14 Але як прикликати Того, в Кого не увірували? Як вірувати в Того, про Кого не чули? Як почути без проповідника? | 14 Як же призиватимуть того, в кого не увірували? Як увірують у того, що його не чули? А як почують без проповідника? | 14 Але як прикличуть того, в якого не повірили? Як повірять в того, про якого не чули? Як почують без проповідника? | 14 Як же призивати муть Того, в кого не увірували? як же вірувати муть, про кого не чули, як же чути муть без проповідаючого? |
15 І як будуть проповідувати, коли не будуть послані? Як написано: Які гарні ноги благовісників миру, благовісників добра. | 15 І як проповідувати, якщо не будуть послані? Як написано: Які чудові ноги тих, що благовістять мир та добро! | 15 І як будуть проповідувати, коли не будуть послані? Написано ж: «Які гарні ноги тих, що благовістять добро!» | 15 Як будуть проповідувати, якщо не будуть послані? Так, як написано: Які гарні ноги благовісників [миру, благовісників] добра. | 15 А як же проповідати муть, коли не будуть послані? яко ж писано: Що за красні ноги благовіствуючих впокій, благовіствуючих про добре? |
16 Але не всі послухались Євангелії. Бо Ісая каже: Господи, хто повірив тому, що почув був від нас? | 16 Але не всі підкорилися Євангелії: Бо Ісая каже: Господе! Хто повірив почутому від нас? | 16 Та не всі послухали Євангелії. Бо Ісая каже: «Господи, хто повірив тому, що ми чули?» | 16 Але не всі послухали добру вістку. Ісая каже: Господи, хто повірив тому, що чув від нас? | 16 Та не всї послухали благовістя. Ісаїя бо глаголе: Господи, хто увірував голосу нашому? |
17 Тож віра від слухання, а слухання через Слово Христове. | 17 Отож, віра від почутого, а почуте від Слова Божого. | 17 Тож віра із слухання, а слухання через слово Христове. | 17 Тому віра - від слухання, слухання ж - через слово Христове. | 17 Тим же то віра (приходить) через слуханнє, слуханнє ж через слово Боже. |
18 Та кажу: Чи не чули вони? Отож: По всій землі їхній голос пішов, і їхні слова в кінці світу! | 18 Але запитую: Хіба вони не чули? Навпаки, по всій землі пролинув голос їхній, і до рубежів усієї землі слова їхні. | 18 Та я питаю: Хіба вони не чули? Таж - «по всій землі рознісся їхній голос, їхні слова в кінці світу.» | 18 Але кажу: Чи не чули? Отож: По всій землі рознеслося їхнє звіщання, і їхні слова - до кінців Всесвіту. | 18 Тільки ж глаголю: Хиба вони не чули? Нї, по всїй землї бо розійшов ся гомін їх і до кінцїв вселенної глаголи їх. |
19 Але кажу: Чи Ізраїль не знав? Перший Мойсей говорить: Я викличу заздрість у вас ненародом, роздражню вас нерозумним народом. | 19 І ще запитую: Хіба Ізраїль не знав? Але перший Мойсей каже: Я викличу у вас ревність не народом, роздратую вас народом нерозважливим. | 19 І ще кажу: Може не зрозумів Ізраїль? Але ж перший Мойсей мовить: «Я викличу у вас заздрість не народом, збуджу ваш гнів народом нерозумним.» | 19 І ще кажу: Чи Ізраїль не знав? Першим говорить Мойсей: Я роздражню вас не народом, народом нерозумним розгніваю вас. | 19 І ще питаю: Хиба не розумів Ізраїль? Первий Мойсей глаголе: Завдам вам зависти через (тих, що) не (єсть мій) нарід, народом безумним завдам жалю вам. |
20 А Ісая сміливо говорить: Знайшли Мене ті, хто Мене не шукав, відкрився Я тим, хто не питався про Мене! | 20 А Ісая сміливо каже: Мене знайшли ті, що не шукали Мене, Я відкрився тим, що не запитували про Мене. | 20 А Ісая насмілюється і мовить: «Знайшли мене ті, що мене не шукали. Я об'явився тим, що про мене не питали.» | 20 Ісая сміливо каже: Знайшли мене ті, які мене не шукали; відкрився я тим, що про мене не розпитували. | 20 Ісаїя ж зосьміливсь і глаголе: Знайшли мене ті, що не шукали, обявивсь я тим, що не питали про мене. |
21 А про Ізраїля каже: Я руки Свої цілий день простягав до людей неслухняних і суперечних! | 21 А про Ізраїль повідує: Цілісінький день Я простягав руки Мої до народу неслухняного і упертого. | 21 До Ізраїля ж каже: «Увесь день я простягав свої руки до неслухняного й упертого народу.» | 21 А до Ізраїлю мовить: Увесь день простягав я свої руки до непокірливого народу, який нарікає. | 21 До Ізраїля ж глаголе: Увесь день простягав я руки мої до людей непокірних і суперечних. |