1 І взяли Ааронові сини, Надав та Авігу, кожен кадильницю свою, і дали в них огню, і поклали на ньому кадило, і принесли перед Господнє лице чужий огонь, якого Він не наказав був приносити їм. | 1 Надав і Авігуд, сини Ааронові, взяли кожний свою кадильницю і поклали до них вогню, і вклали в нього кадіння, і принесли перед Господом вогонь чужий, котрого Він не наказував їм. | 1 Аронові сини, Надав і Авігу, взяли кожен свою кадильницю й вклали до них жару та й посипали на нього ладану, і принесли перед Господом вогонь негодящий, якого він їм не заповідав. | 1 І два сини Аарона Надав і Авіюд, взявши кожний свою кадильницю, вклали до неї огонь і вкинули на нього ладан, і принесли перед Господом чужий огонь, який Господь їм не заповів. | 1 І взяли сини Аронові, Надаб і Абігу кожен кадильницю свою та положили жару в них, і посипали на жар кадила та й почали приносити перед Господом огонь чужоземнїй, чого він їм не заповідав. |
2 І вийшов огонь від лиця Господнього, та й спалив їх, і вони повмирали перед Господнім лицем. | 2 І зійшов огонь від Господа і спалив їх, і померли вони перед Господом. | 2 І вийшло з-перед Господа полум'я та й пожерло їх, і вони померли перед Господом. | 2 І вийшов огонь від Господа і пожер їх, і вмерли перед Господом. | 2 І вийшло сперед Господа поломя та й пожерло їх, і померли вони перед Господом. |
3 І сказав Мойсей до Аарона: Це те, про що говорив був Господь, кажучи: Серед близьких Моїх Я буду освячений, і перед усім народом буду прославлений. І замовк Аарон. | 3 І сказав Мойсей Ааронові: Ось про що говорив Господь, коли сказав: Тими, що наближаються до Мене, освячусь, і перед усім народом прославлюся. Аарон мовчав. | 3 Тоді Мойсей сказав Аронові: ось воно те, що заповідав Господь: «На тих, що наближаються до мене, я покажу, що я святий; і перед усім народом покажу я мою славу.» І мовчав Арон. | 3 І сказав Мойсей до Аарона: Це є те, що мовив Господь, кажучи: Коли приближаєтеся до мене Я освячуся і прославлюся в усьому зборі. І Аарон був вколений. | 3 І рече Мойсей Аронові: Оце ж і сталось те, що глаголав Господь: В тих, що приближаються до мене, осьвячусь, і перед усїм народом прославлюсь. |
4 І покликав Мойсей Мисаїла та Елцафана, синів Уззіїла, Ааронового дядька, та й промовив до них: Підійдіть, винесіть братів своїх із святині поза табір. | 4 І покликав Мойсей Мисаїла і Елцафана, синів Уззиїла, дядька Ааронового, і сказав їм: Підіть, винесіть братів ваших із святині за стан. | 4 Тоді Мойсей покликав Мішаела і Елцафана, синів Узієла, Аронового дядька, і сказав їм: «Приступіть і винесіть ваших небожів геть із святині за табір.» | 4 І покликав Мойсей Місаїла і Елісафана синів Озіїла синів брата батька Аарона, і сказав їм: Підійдіть і візьміть ваших братів від лиця святих за табір. | 4 І мовчав Арон. І покликав Мойсей Мизаїла та Ельзафана, синів Узіїла, дядька Аронового, і сказав їм: Приступіть і винесїть братів ваших із сьвятинї за табір. |
5 І вони підійшли, та й винесли їх в їхніх хітонах поза табір, як наказав був Мойсей. | 5 І пішли, і винесли їх у хітонах їхніх за стан, як сказав Мойсей. | 5 Вони приступили й винесли їх у їхніх хитонах геть за табір, як повелів Мойсей. | 5 І приступили і взяли в їхній одежі поза табір, так як сказав Мойсей. | 5 І приступили вони, та й віднесли їх у хитонах їх за табір, як повелїв Мойсей. |
6 І сказав Мойсей до Аарона, та до Елеазара й до Ітамара, синів його: Голів ваших не відкривайте, і одеж ваших не роздирайте, щоб вам не померти, і щоб на всю громаду не розгнівався Він. А брати ваші, увесь дім Ізраїлів будуть оплакувати те спалення, що спалив Господь. | 6 А Ааронові і Елеазарові, і Ітамарові, синам його, Мойсей сказав: Голів ваших не оголюйте і одежі вашої не роздирайте, щоб вам не померти і не навести гніву на всю громаду; нехай дім Ізраїля плаче за спаленими, котрих спалив Господь. | 6 Аронові ж та його синам, Єлеазарові й Ітамарові, сказав Мойсей: «Волосся на голові не запускайте, й одежі вашої не рвіте, щоб не померти вам та щоб не навести гніву на всю громаду. Родичі ваші й увесь дім Ізраїля нехай плачуть за спаленими вогнем, що його запалив Господь. | 6 І сказав Мойсей до Аарона і Елеазара і Ітамара його осталих синів: Не відкривайте вашої голови і не роздирайте вашої одежі, щоб ви не померли, і не було гніву на всьому зборі. А ваші брати, ввесь дім ізраїля оплакуватимуть спалення, яким спалені були Господом. | 6 І рече Мойсей Аронові і Елеазарові й Ітамарові, синам його: Клобуків з голов ваших не скидайте і одежі вашої не шарпайте, щоб не померти вам, і Господь не розлютився на всю громаду; а нехай ваше браттє, ввесь дом Ізрайлів плачуть за погорівшими огнем, що запалив Господь. |
7 А зо входу скинії заповіту не вийдете ви, щоб не померти, бо на вас олива Господнього помазання. І зробили вони за Мойсеєвим словом. | 7 І з дверей скинії зібрання не виходьте, щоб не померти вам: бо на вас єлей помазання Господнього. І вчинили за словом Мойсея. | 7 Ви ж від входу в намет зборів не відходьте, а то помрете; бо миро Господнього помазання покоїться на вас.» І ті вчинили по Мойсеєвому слову. | 7 І не відходьте від дверей шатра свідчення, щоб ви не померли. Бо на вас олія помазання, що від Господа. І зробили за словами Мойсея. | 7 Із входу в соборний намет не виходити мете, щоб не вмерти вам; бо миропомазаннє Господнє на вас. І вчинили вони по слову Мойсейовому. |
8 А Господь промовляв до Аарона, говорячи: | 8 І сказав Господь Ааронові, кажучи: | 8 І промовив Господь до Арона: | 8 І сказав Господь Ааронові, кажучи: | 8 І рече Господь Аронові: |
9 Вина та п'янкого напою не пий ані ти, ані сини твої з тобою при вході вашім до скинії заповіту, щоб вам не померти. Це вічна постанова для ваших поколінь, | 9 Вина і міцних напоїв не пий ти і сини твої з тобою, коли входите до скинії зібрання, щоб не вмерти. [Це] – вічна настанова у покоління ваші. | 9 «Коли треба буде вам входити в намет зборів, то вина й п'янких напоїв не пийте, ні ти сам, ні сини твої з тобою, бо помрете: установа це віковічна для ваших поколінь, | 9 Вино і кріпкий напій не питимете, ти і твої сини з тобою, коли входитимете до шатра свідчення, чи приходитимете ви до жертівника, і не помрете. Це закон вічний на роди ваші, | 9 Вина й хмелевих напитків не пий, нї ти сам нї сини твої з тобою, як треба вам увійти в соборний намет, щоб не вмерти вам. Установа віковічна в роди ваші, |
10 і щоб розрізняти між святістю й між несвятістю, і між нечистим та між чистим, | 10 Щоб ви могли вирізняти священне від несвященного і нечисте від чистого, | 10 щоб могти розібрати між святим і несвятим, між чистим і нечистим, | 10 щоб розрізнити між святими і опоганеними і між нечистими і чистими. | 10 І щоб розбирати вам між тим, що сьвяте, і тим, що не сьвяте, між тим, що чисте, і що не чисте, |
11 і щоб навчати Ізраїлевих синів усіх постанов, про що говорив до них Господь через Мойсея. | 11 І навчати синів Ізраїля усіх настанов, котрі лишив їм Господь через Мойсея. | 11 та щоб навчали ви синів Ізраїля всіх установ, що дав їм Господь через Мойсея.» | 11 І навчиш ізраїльських синів всі закони, які сказав Господь до них через руку Мойсея. | 11 І навчати синів Ізрайлевих всїх установ, що дав їх Господь вам через Мойсея. |
12 І Мойсей промовляв до Аарона та до Елеазара й до Ітамара, позосталих синів його: Візьміть хлібну жертву, полишену з огняних Господніх жертов, та й їжте її прісну при жертівнику, бо це Найсвятіше. | 12 І сказав Мойсей Ааронові і Елеазарові та Ітамарові, синам його, що залишилися: Візьміть приношення хлібне, яке лишилося від приношень Господніх, і їжте його прісним біля жертовника, бо це є найсвятіше. | 12 І Мойсей сказав Аронові й Єлеазарові та Ітамарові, синам його, що зосталися живими: «Возьміте офіру, що залишилася від вогняної жертви Господеві, та й їжте її прісною біля жертовника, бо вона пресвята. | 12 І сказав Мойсей до Аарона і до Елеазара і Ітамара осталих синів Аарона: Візьміть жертву, що осталася з господніх дарів, і їжте прісне при жертівнику. Це святе святих. | 12 І рече Мойсей Аронові й Елеазарові й Ітамарові, синам його, що зостались: Возьміте приніс хлїбний, що зіставсь од огняної жертви Господньої та й їжте його прісним коло жертівника; се бо велика сьвятощ. |
13 І будете їсти її в місці святому, бо вона уставова пайка твоя й уставова пайка синів твоїх з огняних жертов Господніх, бо так мені наказано. | 13 І їжте його на святому місці, бо це частка твоя і частка синів твоїх від пожертв Господніх, учинених на вогні: Так мені велено [від Господа]. | 13 Ви будете їсти її на свя-тому місці, бо це твоє право й право твоїх синів - на вогняні жертви Господеві; так бо заповідано мені. | 13 І їстимете її в святому місці. Бо це закон тобі і закон твоїм синам, це з господніх дарів. Бо так він мені заповів. | 13 І їсти мете його в сьвятому місцї: бо се пай твій і пай синів твоїх з огняних жертов Господеві; так бо заповідано менї. |
14 А грудину колихання та стегно приношення будете їсти в місці чистому, ти й сини твої, та твої дочки з тобою, бо уставова пайка твоя й уставова пайка синів твоїх дані з мирних жертов Ізраїлевих синів. | 14 І грудинку коливну, і плече піднесення їжте на чистому місці, ти і сини твої, і дочки твої з тобою; бо це дано як виділ (пай) тобі і для виділу синам твоїм із пожертв мирних приношень синів Ізраїля. | 14 Ти сам і сини твої й дочки твої з тобою груднину коливальної жертви й лопатку підношеної жертви теж мусите їсти на чистому місці, бо вони дані тобі як твоє право й право твоїх синів на офіри й мирні жертви синів Ізраїля. | 14 І відкладені груди і плече того, що принесене, їстимете на святім місці, ти і твої сини і твій дім з тобою. Бо це закон для тебе і закон для синів твоїх, даний з жертв спасіння синів ізраїльських. | 14 Погруддє ж жертви гойданої і лопатку жертви підношеної мусите їсти на чистому місцї, ти й сини твої й дочки твої з тобою: се бо пай твій і пай синів твоїх, призначений із жертов мирних у синів Ізрайлевих. |
15 Стегно приношення й грудину колихання на огняних жертвах лою принесуть вони, щоб колихати як колихання перед Господнім лицем. І буде це для тебе та для синів твоїх з тобою на вічну постанову, як наказав Господь. | 15 Плече піднесення і грудинку коливну повинні вони приносити з пожертвами лою приношення вогнем, коливаючи перед лицем Господнім; і нехай буде це вічним виділом тобі і синам твоїм з тобою, як звелів Господь. | 15 Лопатку підношеної жертви й груднину коливальної жертви принесуть разом із тучними частинами, що мають бути спалені, щоб принести їх коливальну жертву перед Господом, а потім будуть для тебе і твоїх синів із тобою як віковічне право, як заповідав Господь.» | 15 Рамено жертви і груди відкладення з жертв жиру принесуть, щоб відділенням відділити перед Господом. І буде тобі і твоїм синам і твоїм дочкам з тобою як вічний закон, так як Господь заповів Мойсеєві. | 15 Лопатку жертви підношеної і грудину жертви гойданої, пускаючи з димом жир, мусите приносити вкупі з огняними жертвами, щоб гойдати їх як жертву гойдану перед Господом, і буде се тобі і синам твоїм з тобою пай віковічнїй: так бо заповідав Господь. |
16 А козла жертви за гріх пильно шукав Мойсей, і ось він був спалений. І розгнівався на Елеазара й на Ітамара, позосталих Ааронових синів, кажучи: | 16 І козла пожертви за гріх шукав Мойсей, і ось, він спалений. І розгнівався на Елеазара та Ітамара, синів Ааронових, що залишилися, і сказав: | 16 Коли ж Мойсей пильно шукав козла, що був у жертву за гріх, виявилось, що його спалили. Тому він розгнівавсь на Єлеазара й Іта-мара, Аронових синів, що зостались, і запитав: | 16 І Мойсей, шукаючи, шукав за козлом за гріх і він спалений. І розлютився Мойсей на Елеазара та Ітамара осталих синів Аарона, кажучи: | 16 І Мойсей шукав пильно козла, що принесено як жертву за гріх, аж се його спалено. І розгнївався на Елеазара та Ітамара, синів остальнїх Аронових і рече: |
17 Чому ви не з'їли жертви за гріх у місці святому? Бо вона Найсвятіше, і її я дав вам, щоб уневажнити провину громади, щоб очистити їх перед Господнім лицем. | 17 Чому ви не їли приношення за гріх на святому місці? Бо вона – святиня велика, і вона дана вам, щоб очищати гріхи громади і спокутувати їх перед Господом. | 17 «Чому ви не з'їли жертви за гріх на святому місці? Таж це річ пресвята! Вона вам дана, щоб усунути провину громади та й спокутувати за неї перед Господом. | 17 Чому не їли ви те, що за гріх, на святім місці? Бо ж це святе святих, це дав вам (Бог) їсти, щоб відняли ви гріх збору і надолужили ви за них перед Господом. | 17 Чом не ззїли ви жертви за гріх на місцї сьвятому? се ж бо сьвятощ між сьвятощами, і він дав се вам, щоб узяли на себе гріхи громади та спокутували їх перед Господом. |
18 Тож не внесено крови її до святині всередину. Будете конче їсти її в святині, як я наказав. | 18 Ось, кров її не внесена до середини святині, а ви мусили були їсти її на святому місці, як заповідано мені. | 18 А що кров її не була внесена всередину до святині, то й треба вам було конче її з'їсти на святому місці, як я наказав.» | 18 Бо не внесено його крови до святого. Перед лицем всередині їстимете його на святім місці, так як заповів мені Господь. | 18 Ось крові з неї не внесено в сьвятиню; доконьче треба було вам з'їсти її в сьвятинї, як повелївав я. |
19 І промовляв Аарон до Мойсея: От сьогодні принесли вони свою жертву за гріх і цілопалення своє перед Господнє лице, і трапилося мені оце. А буду я їсти жертву за гріх сьогодні, чи буде це добре в Господніх очах? | 19 Аарон сказав Мойсеєві: Ось, нині принесли вони приношення своє за гріх і своє приношення всеспалення перед Господом, і все це сталося зі мною; якщо я сьогодні з'їм приношення за гріх, чи буде це добре в очах Господніх? | 19 І відповів Арон до Мойсея: «Дивись, вони приносили сьогодні свою жертву за гріх та своє всепалення перед Господом, і таке трапилося мені! А коли б я сьогодні їв жертву за гріх, чи гаразд воно було б в очах Господа?» | 19 І промовив Аарон до Мойсея, кажучи: Якщо сьогодні ми принесли за свій гріх і свої цілопалення перед Господом, і трапилося мені це, і їстиму сьогодні те, що за гріх, чи буде миле Господеві? | 19 І сказав Арон до Мойсея: Дивись, приносили вони сьогоднї жертву свою за гріх та всепаленнє своє перед Господом, і таке лучилось менї! А коли б я сьогоднї їв жертву за гріх, чи гаразд воно було би в очах Господа? |
20 І почув Мойсей, і було це добре в його очах. | 20 І почув Мойсей, і схвалив. | 20 Мойсей вислухав це та й задовольнився. | 20 І почув Мойсей і до вподоби йому було. | 20 Вислухав се Мойсей, і було се добре в очах його. |