1 Горе законодавцям несправедливим, та писарям, які пишуть на лихо, | 1 Горе тим, котрі приймають несправедливі закони, і пишуть несправедливі вироки. | 1 Горе тим, що несправедливі видають закони, що пишуть приписи жорстокі, | 1 Горе тим, що пишуть зло. Бо пишучи труд пишуть, | 1 Горе тим, що несправедливі надають закони та пишуть жорстокі засуди, |
2 щоб від правосуддя усунути бідних, і щоб відняти права від убогих народу Мого, щоб стали вдовиці здобичею їм, і пограбувати сиріт... | 2 Щоб усунути бідних від правосуддя і вкрасти право у слабосилих із народу Мого, щоб удів зробити здобиччю своєю і пограбувати сиріт. | 2 щоб відправляти вбогих без правосуддя, щоб позбавляти права бідних у моїм народі, щоб з удовиць користь тягнути та сиріт обдирати, | 2 що відхиляють суд бідних, що хапають суд бідних мого народу, щоб вдова була їм на розкрадення і сирота на розграблення. | 2 Щоб відправляти вбогих без правого суду, й видирати права злиденним у мойму народї; щоб із удовицї, користь тягнути, й сиріт обдирати. |
3 А що ви чинитимете в день навіщення, і наглої згуби, що прийде здалека, до кого втечете за поміччю, і де позоставите славу свою? | 3 І що ви будете чинити, як прийде кара, коли надійде погибель здалеку? До кого поспішите по допомогу? І де залишите багатство ваше? | 3 І що ви чинитимете, як прийде кара, коли насуне погибель здалека? До кого вдастеся по допомогу? Де дінете ви скарби ваші? | 3 І що зроблять в дні відвідин? Бо скорбота вам прийде здалека. І до кого втечете, щоб вам помогли? І де оставите вашу славу, | 3 Що ж ви будете чинити, як день навідання прийде, як погибель здалека надійде? Де захисту будете шукати, де подїнете скарби ваші? |
4 Нічого не лишиться тільки зігнутися між полоненими, і попадати між позабиваними... При цьому всьому не відвернувсь Його гнів, і витягнена ще рука Його!... | 4 Без Мене зігнуться поміж в'язнями і впадуть поміж убитими. І при всьому цьому не відвернеться гнів Його, і рука Його ще піднята. | 4 І не залишиться вам нічого, хіба зігнутись поміж бранців та полягти між убитими. Але по всьому тому гнів його не відвернувся, рука його ще піднята. | 4 щоб не впасти в полон? Над всім цим не відвернувся гнів, але рука ще висока. | 4 Без мене згорбитесь в оковах, поляжете між убитими. Та й тодї ще не одвернесь гнїв його, й рука його все ще простягнута. |
5 Біда асирійцеві, жезлові гніву Мого, а кий у руках його це пересердя Моє! | 5 О, Ашшуре, жезло гніву Мого! І бич у руці його – Моє обурення! | 5 Горе Ашшурові, палиці мого гніву й києві мого пересердя! | 5 Горе Ассирійцям. Палиця мого гніву і люті є в їхніх руках. | 5 О, Ассур - він палиця мого гнїву, а кий в руцї його - се моя досада! |
6 На люд нечестивий пошлю Я його, про народ Мого гніву йому накажу, щоб набрати здобичі й вчинити грабунок, і щоб потоптати його, як болото на вулицях. | 6 Я пошлю його супроти народу нечестивого і супроти народу гніву Мого, спроваджу його пограбувати грабунком і здобути здобич і топтати його, мов грязюку на вулицях. | 6 Я послав його на народ безбожний, виправив його на народ, що мене гнівить, щоб грабував його, обдирав до нитки, щоб топтав, немов грязюку на дорозі. | 6 Я пішлю мій гнів на беззаконний нарід і моєму народові заповім зробити добич і розграблення і побити міста і покласти їх в порох. | 6 Я пошлю його на народ сей безбожний, на той нарід, що підпалює гнїв мій, та дам йому приказ, ограбити його до нитки, здобувати здобич у його, та, мов грязюку на дорозї, його місити. |
7 Та не так він собі розуміє, а серце його не так мислить, бо в серці його щоб немало народів понищити та погубити! | 7 Але він не так помислить, і не такої гадки серце його; у нього буде на серці – спустошити і винищити чимало народів | 7 Та він іншої про те гадки, інакше мислить про те його серце: на думці в нього - вигубити, викорінити чимало народів. | 7 Він же не так розлютився і душею не так задумав, але, щоб змінити його ум, і щоб вигубити не малий нарід. | 7 Но він иншої про се гадки, не так помислить серце його: на думцї в його - вигубити й викоренити не трохи ще инших народів. |
8 Бо говорить: Хіба мої провідники разом усі не царі? | 8 Тому що він скаже: Чи не всі царі – князі мої? | 8 Бо він сказав: «Чи ж не мої князі - царі усі? | 8 І якщо йому скажуть: Ти одинокий володар, | 8 Хиба ж князї мої не царі? скаже він собі. |
9 Чи ж Кално не такий, як Кархеміш? Чи ж Хамат не такий, як Арпад? Хіба ж не така Самарія, як Дамаск? | 9 Хіба Кално не те, що й Кархеміш? Або Хамат не такий, як Арпад? Хіба ж Самарія не така, як Дамаск? | 9 Хіба Калное не те, що й Каркеміш? Або Хамат не те, що й Арфад? І Самарія не те, що Дамаск? | 9 і скаже: Чи не взяв я країну, що над Вавилоном і Халанном, де збудовано стовп? І я взяв Аравію і Дамаск і Самарію. | 9 Хиба Хальне не те, що й Кархемис? або Емат не те, що й Арпад? а Самария не те, що Дамаск? |
10 Тому що рука моя царства божків досягла, а в них більші боввани, як в Єрусалимі та в Самарії, | 10 Так, як рука моя оволоділа царствами поганськими, у котрих кумирів більше, аніж у Єрусалимі і Самарії, | 10 Так, як моя рука загарбала царства богів, - а в них було більше кумирів, ніж у Єрусалимі й Самарії! - | 10 Так як я взяв цих заберу і всі країни. Закричіть, боввани в Єрусалимі і в Самарії. | 10 Та же рука моя загорнула ті царства ідолські, а в них більше божищ, нїж у Ерусалимі та в Самариї! |
11 то хіба не зроблю я так само для Єрусалиму й бовванів його, як зробив я був для Самарії й божків її? | 11 То чи не вчиню так само й з Єрусалимом і статуями його, що вчинив із Самарією та статуями її? | 11 так, як учинив я з Самарією та її богами, так само вчиню з Єрусалимом та його бовванами.» | 11 Бо так як я зробив Самарії і її бовванам, так зроблю і Єрусалимові і його божищам. | 11 Хиба ж я не вчиню те саме з Ерусалимом і богами його, що вчинив із Самариєю й ідолами її? |
12 І станеться, як доконає ввесь чин Свій Господь на Сіонській горі та в Єрусалимі, то скаже: Навіщу я плоди гордовитости серця царя асирійського та пишноту чванливих очей його! | 12 І станеться, коли Господь звершить усе Своє діяння на горі Сіон і в Єрусалимі, то скаже: Подивлюся на успіх зарозумілого серця царя асирійського і на пихатість високо піднесених очей його. | 12 Але як довершить Господь усе своє діло на горі Сіоні й у Єрусалимі, тоді він покарає плід бундючних намислів царя асирійського і пиху очей його гордовитих, | 12 І буде, що коли Господь закінчить все чинити в горі Сіон і в Єрусалимі, наведе на великий розум, володаря Ассирійців, і на висоту слави їхніх очей. | 12 Та станесь: як довершить Господь усе те на Сионї, що задумав, і все скінчить в Ерусалимі, тодї скаже: Навідаюсь тепер до справ надутого серця в царя Ассирийського та до гординї звисока глядючих очій його! |
13 Бо він каже: Вчинив я це міццю своєї руки й своїм розумом, я бо розумний, і відміняю границі народів, а їхній маєток грабую, й як сильний, скидаю пануючих! | 13 Він каже: Силою руки моєї і мудрістю моєю я вчинив це; тому, що я розумний; і пересуваю межі народів, і загарбую скарби їхні, і скидаю з престолів, як велетень; | 13 бо він каже: «Силою моєї руки я зробив те і моєю мудрістю, бо я розумний. Я пересунув границі народів, загарбав їхні скарби і повикидав мешканців, немов велет. | 13 Бо Він сказав: Зроблю силою і мудрістю розуму, відніму околиці народів і розграблю їхню силу і затрясу заселені міста | 13 Він бо каже: Се силою руки моєї і моєю мудрістю я отте зробив, бо я розумний: я пересуваю гряницї в народів і розхапую скарби їх, та скидаю з престолів, неначе велет; |
14 І досягла, мов кубло те, багатства народів рука моя, й як збирають покинені яйця, я всю землю зібрав, і ніхто не порушив крилом, і дзюбка не відкрив, і не зацвірінькав... | 14 І рука моя захопила багатства народів, як гнізда; і, як забирають залишені в них яйця, так я забрав усесеньку землю, і ніхто не поворухнув крилом, і не розтулив рота, і не пискнув. | 14 Моя рука захопила, мов гніздо, багатства народів. І так, як забирають покинуті в ньому яйця, я забрав усі землі, а ніхто й крилом не рушив і рота не роззявив і не писнув.» | 14 і охоплю рукою всесвіт ввесь як гніздо і заберу яйця як оставлені, і немає нікого хто втече від Мене, чи Мені спротивиться. | 14 І рука моя захопила, мов гнїзда, багацтва в народів, і як забірають покинуті в них яйця, так я побрав всї землї, а нїхто й крилом не рушив, не отворив рота й не писнув. |
15 Чи буде сокира пишатися понад свого рубача? Чи понад свого пилувальника буде гордитися пилка? Ніби жезло повищує тих, хто його підіймає, ніби підносить кий того, хто не є дерево! | 15 Чи хвалиться сокира перед тим, хто нею рубає? Хіба пилка пишається перед тим, хто нею рухає? Хіба ж берло постає супроти того, хто піднімає його? А палиця – чи підноситься вона так, наче вона не з дерева? | 15 Хіба сокира хвалиться перед тим, хто нею рубає? Хіба пилка пишається перед тим, хто її тягне? Неначе б палиця рухала того, хто її піднімає, або кий піднімав того, хто не дерев'яний! | 15 Чи сокира прославиться без того, що нею рубає? Чи підніметься пила без того, що нею володіє? Так само, якщо хтось візьме палицю, чи дерево. | 15 Та чи хвалиться ж сокира перед тим, що нею рубає? Хиба ж пила гордиться перед тим, хто її тягне? Як коли б палиця піднімалась на того, хто її піднімає; як коли б кий піднімався, коли він лиш деревина! |
16 Зате Господь, Бог Саваот пошле сухорлявість на ситих його, і під його славою полум'я буде палати, немов би пожар! | 16 За те Господь, Господь Сил, пошле миршавість на тлустих його, а поміж відомими його викличе полум'я, наче полум'я вогню. | 16 Тому Господь, Бог сил, пошле сухоти на його товстих, під його славою займеться полум'я, мов полум'я пожару. | 16 І не так, але Господь Саваот пішле безчестя на твою честь, і в твоїй славі загориться палаючий огонь. | 16 За се пошле Господь, Господь сил, сухоти на товстих у його, а між знатними в його запалить полумє, мов полумє огня. |
17 І Світло Ізраїля стане огнем, а Святий його полум'ям, і запалить воно, й пожере його терня й будяччя його в один день! | 17 Світло Ізраїля буде вогнем, і Святий його – полум'ям, котре спопелить і пожере терня його і будяки його в один день; | 17 Світло Ізраїля стане вогнем, і його Святий - полум'ям, що запалить і пожере його тернину і його глоди колючі в одному дні. | 17 І світло Ізраїля буде на огонь і освятить його в огні, що горить, і пожирає дерево як траву. | 17 Сьвітло Ізрайлеве спаде на його огнем, і Сьвятий його буде полумєм, що пожере тернину його й бодяки його одного дня. |
18 І славу лісу його й його саду вигубить Він від душі й аж до тіла, і буде, що знидіє він, мов той хворий, | 18 І чудовий ліс його і сад його, від душі до тіла, винищить: і буде він, як миршавий, що помирає. | 18 Розкішний його ліс і його сад він вигубить з душею і тілом, і стане той, немов умираючий сухітник. | 18 Того дня знищені будуть гори і горби і ліси, і пожере від душі аж до тіла. І буде той, хто втікає, як той, хто втікає від горіючого полумя. | 18 І гай його й сад роскішній вигубить він із душею й тїлом, і стане він - умираючим чахотником; |
19 і буде останок дерев його лісу такий нечисленний, що й хлопець їх спише! | 19 І залишки дерев лісу його будуть такі нечисленні, що дитя буде в спромозі вчинити перепис. | 19 Останок же дерев його лісу так змаліє, що й дитина їх списати зможе. | 19 І ті, що з них осталися, будуть (мале) число, і дитина їх запише. | 19 А останок дерев із його лїса так змалїє, що й дитина його списати зможе. |
20 І станеться в день той, останок Ізраїля і врятовані дому Якова не будуть вже більш опиратись на того, хто б'є їх, й обіпруться у правді на Господа, Святого Ізраїлевого. | 20 І станеться того дня: останок Ізраїля і врятовані, що з дому Якова, не будуть уже покладатися на того, хто завдав їм поразки; але будуть сподіватися на Господа, Святого Ізраїлевого, із чистим серцем. | 20 І станеться того часу: рештки Ізраїля і ті, що врятуються з дому Якова, не будуть опиратись більше на того, хто їх б'є; вони будуть опиратись вірно на Господа, Святого Ізраїлевого. | 20 І буде в тому дні, що більше останок Ізраїля не пристане, і ті, що спаслися з Якова більше не будуть надіятися на тих, що їх обидять, але правдою будуть надіятися на святого Бога Ізраїля, | 20 І станесь того часу: останок Ізраїля й ті, що врятуються з дому Яковового, не будуть уже на силу того, хто їх бив, уповати, а покладати муть надїю щирим серцем на Бога, Сьвятого Ізрайлевого. |
21 Рештки навернуться, рештки Якова, до Сильного Бога. | 21 Останок навернеться, останок Якова – до Бога могутнього. | 21 Останок навернеться, останок Якова до Бога Сильного. | 21 і буде останок Якова сильний в Бозі. | 21 Останок, останок з Якова, навернесь до Бога сильного. |
22 Бо коли б був народ твій, Ізраїль, як морський пісок, тільки рештки із нього навернуться! Загибіль призначена є, щоб виповнилась справедливість, | 22 Бо хоч би народу [було] у тебе Ізраїлю, як піску морського, тільки останок його навернеться; винищення обумовлене багатством правди. | 22 Бо хоча б у тебе, Ізраїлю, було народу, як піску в морі, то тільки останок навернеться. Призначено загладу, яку наведе справедливість. | 22 І якщо нарід Ізраїля буде як пісок моря, останок спасеться. Бо довершить і скоротить слово в праведності, | 22 Бо, хоч би в тебе, Ізраїлю, було стільки люду, як піску в морі, то тілько малий лишиться останок, що навернесь до Бога; се бо безмірна справедливість призначила таку погибель. |
23 бо виконає Господь, Бог Саваот постановлену згубу посеред всієї землі. | 23 Бо обумовлене винищення звершить Господь, Господь Саваот, по всій землі. | 23 Так! Призначену загладу Господь, Бог сил, довершить по всій землі. | 23 бо Бог зробить скорочене слово в цілій вселенній. | 23 І призначену вигубу довершить Господь, Господь Саваот, по всїх країнах. |
24 Тому так промовляє Господь, Бог Саваот: Мій народе, мешканче Сіону, не бійсь асирійця! Він палицею тебе вдарить, і кия свого підійме на тебе, як колись на дорозі єгипетській. | 24 А тому так говорить Господь, Господь Саваот: Народе Мій, що мешкає на Сіоні! Не бійся Ашшура. Він тебе уразить берлом і палицею замахнеться на тебе, як Єгипет. | 24 Тим то ж так говорить Господь, Бог сил: «Народе мій, що живеш у Сіоні, не бійся Ашшура, що тебе палицею б'є і кия піднімає на тебе, як колись Єгипет! | 24 Через це так говорить Господь Саваот: Не бійся, мій народе, Ассирійців, ви, що живете в Сіоні, бо він палицею тебе побє. Бо Я наводжу на тебе рану, щоб бачити дорогу Єгипту. | 24 Та все ж таки говорить Господь, Господь сил: Народе мій, живучий в Сионї! не бійся Ассура. Він побє тебе палицею й тростину підніме на тебе, як чинив Египет: |
25 Бо мало ще, трохи побуде, та й скінчиться лють, і звернеться гнів Мій на знищення їх! | 25 Бо ще трохи часу, зовсім небагато, і минеться Моє обурення, і лють Моя [постане] для винищення їхнього. | 25 Бо ще трохи часу, ще трошки, і промине мій гнів, і моя досада буде проти них, їм на погибель.» | 25 Бо ще трохи і спинеться гнів, а мій гнів в їхній раді. | 25 За малий час, за дуже малий - промине моя досада, а лютий гнїв мій звернесь на їх вигубу. |
26 І збудить на нього бича Господь Саваот, як уразив був Він Мадіяма при скелі Орев, і кий Його буде на морі, і його Він простягне, як колись на Єгипет! | 26 І підніме Господь Саваот бича на нього, як під час поразки Мідіяма біля скелі Орев, або як [простягнув] на морі жезло, і піднесе його, як на Єгипет. | 26 І Господь сил підніме бич на нього, як тоді, коли побив Мідіяна при Орев-скелі і як підняв палицю свою над морем на Єгипет. | 26 І Бог підніме на них за карою мадіяма в місці скорботи, і його гнів дорогою, що при морі, на дорогу, що до Єгипту. | 26 І підніме Господь сил бич, як колись до побою Мадіяма на Ориві, або як простер був палицю понад море, й здійме її, як на Египтян. |
27 І станеться в день той, з твого рамена тягар його здійметься, а з-над шиї твоєї ярмо його, і через ситість ярмо буде знищене! | 27 І станеться того дня, скинеться з рамен твоїх тягар його, і ярмо його – із шиї твоєї і розпадеться ярмо від жиру ([помазання] ). | 27 І станеться того часу: його тягар здійметься з плечей у тебе і його ярмо не буде тяжіти в тебе на шиї. Він виходить з Ріммону, | 27 І буде в тім дні відбереться його гнів від тебе і його ярмо з твого рамена, і ярмо зітліє з ваших рамен. | 27 І станесь того часу: здійметься з плечей у тебе тягар його, й ярмо його - з шиї твоєї, й розпадеться ярмо від товщі. |
28 Він прийде навпроти Айяту, перейде в Мігрон, свої речі складе до Міхмашу. | 28 Він іде на Айят, проминає Мігрон, а в Міхмаші залишить свій обоз. | 28 приходить під Аят, проходить через Мігрон, лишає свій обоз у Міхмасі. | 28 Бо прийде до міста Анге і перейде до Маґедо і поставить свій посуд в Махмасі. | 28 Ось він ійде на Аїят, проходить Мигрон, в Михмасї покидає тягарі свої. |
29 Перейдуть провалля, Гева ночліг нам, затремтіла Рама, утекла Саулова Гів'а. | 29 Проходять ущелини; у Геві їхня ночівля; Рама затремтіла; Ґів'а Саулова кинулася врозтіч. | 29 Проходять через просмик, у Геві ночують; Рама тремтить, Гівеа Саулова розбіглась. | 29 І перейде долину і прийде до Анге, страх охопить Раму місто Саула. | 29 Переходять тїснини; в Геві ночують; Рама тремтить; Гива Саулова розбіглась. |
30 Заголоси ти, о дочко Галліму, послухай, Лаїше, о бідний Анатоте! | 30 Заголоси ти, доню Галліму; нехай почує тебе Лаїш, бідний Анатоте! | 30 Кричи уголос, о дочко Галліму! Слухай, Лаїшо! Відкажи їй, Анатоте! | 30 Втече дочка Ґалліма, послухається Лаіса, послухається Анатот. | 30 Гукай голосно, дочко Галиму; нехай почують тебе Лаїс та й Анатот бідний! |
31 Мадмена розбіглась, мешканці Гевіму втікають... | 31 Мадмена порозбігалася, мешканці Гевіму втікають. | 31 Розбіглась Мадмена, Гевіму мешканці втікають. | 31 Жахнулася Мадевина і ті, що живуть в Ґіввірі. | 31 Мадмена розбіглась, а й з Гевиму осадники сквапно утїкають. |
32 Ще сьогодні зостанеться він у Нові; своєю рукою грозить горі дочки Сіону, пагірку Єрусалиму. | 32 Ще один день простоїть він у Нові. Погрожує рукою своєю горі Сіон, пагорбові Єрусалимському. | 32 Ще лише сьогодні він простоїть у Нові; він піднімає руку проти дочки Сіону, проти пагорба Єрусалиму. | 32 Заохотіть сьогодні остатися в дорозі, потіште рукою гору, дочку Сіона, і ті горби, що в Єрусалимі. | 32 Ще лиш день простоїть він у Нобі, та погрозить рукою Сионові, узгіррю Ерусалимському. |
33 Ось Господь, Бог Саваот відтинає галузки застрашальною силою, і найвищі поставою будуть постинані, а високі будуть понижені. | 33 Ось, Господь, Господь Саваот, страшною силою позриває гілки дерев, а ті, що пишаються зростом, будуть зрубані, високі попадають на землю. | 33 Та ось Господь, Бог сил, обіб'є з шумом верховіття; високі на зріст зрубані будуть і найпишніші - принижені. | 33 Бо ось Володар Господь Саваот силою тривожить славних, і гордістю високі будуть знищені, і високі будуть впокорені, | 33 Но Господь, Господь Саваот, зірве страшною рукою віттє дерев сих, а ті, що величаються ростом, будуть зрубані, високі - на землю повалені, |
34 І буде обтята навколо залізом гущавина лісу, і Ліван упаде від Могутнього! | 34 І посіче нетрища лісу залізом, і Ливан упаде від Усемогутнього. | 34 І хащі в лісі під сокирою поляжуть; Ливан із красою повалиться. | 34 і високі впадуть від меча, а Ливан впаде з високими. | 34 Густий гай він сокирою витне, Всемогучий повалить Ливана. |