1 Для чого стоїш Ти, о Господи, здалека, в час недолі ховаєшся? | 1 Диригентові хору. Псалом Давидів. На Господа сподіваюся; то чому кажете душі моїй: Відлітай на гору твою, [мов] птах? | 1 Чому, о Господи, стоїш здалека, ховаєшся під час скорботи? | 1 На кінець. Псалом Давида. На Господа я надію поклав. Як скажете моїй душі: Втікай на гори наче воробець? | 1 Чому, Господи, стоїш оддалеки, ховаєшся у час тїсноти? |
2 Безбожний в своїм гордуванні женеться за вбогим, хай схоплені будуть у підступах, які замишляли вони! | 2 Бо ось, нечестиві натягнули лука, стрілу свою приклали до тятиви, щоби в пітьмі переможно стріляти у справедливих серцем. | 2 Коли гордує грішник, страждає вбогий і ловиться в лихі задуми, що той намислив. | 2 Бо ось грішники натягнули лук, приготовили стріли для сагайдака, щоб в темряві стріляти простих серцем. | 2 Бутою своєю лякає безбожник бідолашного; зловляться вони у підступах, що придумали їх. |
3 Бо жаданням своєї душі нечестивий пишається, а ласун проклинає, зневажає він Господа. | 3 Коли зруйновані підмурки, що вчинить праведний? | 3 Бо грішний вихваляється бажанням серця свого, і захланний хулить і зневажає Бога. | 3 Бо те, що Ти впорядкував, вони знищили. А що зробив праведник? | 3 Бо чваниться безбожник ласощами душі своєї; і благословляє чоловіка захланного, він зневажає Господа. |
4 У гордощах каже безбожний, що Він не слідкує, бо Бога нема, оце всі його помисли!... | 4 Господь у святому храмі Своєму, Господь – престол Його на небесах, очі Його бачать, повіки Його за синами людськими стежать! | 4 Говорить грішник у своїй буті: “Не буде суду! Нема Бога! Такі й усі думки в нього. | 4 Господь у свому святому храмі. Господь - його престіл на небі. Його очі споглядають на бідного, його повіки досліджують людських синів. | 4 В гордостї каже безбожник: Бог не буде слїдити; в него усе думка: нема Бога! |
5 Сильні дороги його повсякчасно, від нього суди Твої високо, тим то віддмухує він ворогів своїх... | 5 Господь випробовує праведних, а нечестивого і люблячого насилля ненавидить душа Його. | 5 Перед ним завжди стелиться щасна дорога. Суди твої далеко геть від нього, усіх противників своїх - він сміхом збуває. | 5 Господь досліджує праведника і безбожного, а хто любить неправедність ненавидить свою душу. | 5 Всякого часу стелиться йому дорога; суди твої далеко від него; всїх ворогів своїх він сьміхом збуває. |
6 Сказав він у серці своєму: Я не захитаюсь, бо лиха навіки не буде мені... | 6 Дощуватиме Він нечестивих пастками, палаючий вугіль і спопеляючий вітер – їхня частка із чаші. | 6 Він каже в своїм серці: “Не піддамся! З роду в рід я не зазнаю лиха.” | 6 Він дощем зішле засідки на грішників, огонь і сірку і дух бурного вітру часть їхньої чаші. | 6 Каже він в серцї своїм: не подамся; з роду в рід не буде для мене лиха. |
7 Уста його повні прокляття й обмани та зради, під його язиком злочинство й переступ. | 7 Тому що Господь праведний, – любить праведність; Він діє за правдою. | 7 Уста в нього - повні прокльонів, обману і лукавства, а під язиком у нього лихо й переступ. | 7 Бо Господь праведний і полюбив праведність, його лице побачило праведність. | 7 Уста його повні проклону, зради і знущання; під його язиком мука і погибель. |
8 Причаївшись, сидить на подвір'ях, мордує невинного, його очі слідкують за вбогим... | | 8 Іде на засідки біля осель, і потайки невинного вбиває, очима так і зорить за нещасним. | | 8 Він ійде на засїдки край осель; у сховисках вбиває він невинного; він пасе очима за нещасним, |
9 В укритті він чатує, як лев той у зарості, чатує схопити убогого, хапає убогого й тягне його в свою сітку... | | 9 Він засідає, притаївшись, неначе лев у своїй криївці, він засідає, щоб бідака запопасти, хапає бідолаху й тягне у свою сітку. | | 9 Чигає по закутках, як лев в гущавинї; чигає, щоб нужденного запопасти; хапає нещасного, й тягне в сїти свої. |
10 Припадає, знижається він, і попадають убогі в його міцні кігті... | | 10 Зіщулившись, до землі прилягає, і падають нещасні в його кігті. | | 10 Він припадає ниць до землї, притаюється, і нещасні гинуть від когтїв його. |
11 Безбожний говорить у серці своїм: Бог забув, заховав Він обличчя Своє, не побачить ніколи. | | 11 Каже у своїм серці: “Забув Бог, сховав лице своє й нічого вже не бачить.” | | 11 Говорить в серцї своїм: Бог забуває, закриває лице своє, не побачить нїколи! |
12 Устань же, о Господи Боже, руку Свою підійми, не забудь про убогих! | | 12 Устань, Господи Боже, піднеси руку! Не забудь убогих! | | 12 Встань, Господи Боже, піднеси руку твою, не забудь нужденних! |
13 Чому нечестивий ображує Бога і говорить у серці своїм, що Ти не слідкуєш? | | 13 Чого б безбожник мав зневажати Бога, казати у своєму серці: “Ти не каратимеш ніколи!” | | 13 Чому зневажає Бога безбожник, кажучи в серцї своїм: ти не будеш доходити? |
14 Але Ти все бачиш, бо спостерігаєш злочинство та утиск, щоб віддати Своєю рукою! На Тебе слабий опирається, Ти сироті помічник. | | 14 Ти дивишся, ти бачиш біль і горе; вони завжди перед тобою. На тебе покладається нещасний, сироті - ти поміч. | | 14 Ти бачив, бо ти поглядаєш на тїсноту й муку, щоб віддати рукою твоєю; на тебе вповає нещасний, ти єси поміч сиротинї. |
15 Зламай же рамено безбожному, і злого скарай за неправду його, аж більше не знайдеш його! | | 15 Зламай лукавому й безбожникові рамено; ти покараєш його злобу, і більш її не буде. | | 15 Переломи руку безбожникові, а за ледачими вчинками злюки слїди, аж поки вже нїчого не знайдеш. |
16 Господь Цар на вічні віки, із землі Його згинуть погани! | | 16 Господь - цар на віки вічні, зникли погани з його землі. | | 16 Господь царь на віки вічні; народи щезають із землї його. |
17 Бажання понижених чуєш Ти, Господи, серця їх зміцняєш, їх вислуховує ухо Твоє, | | 17 Почув єси, о Господи, бажання вбогих, їх серце підбадьорив, прихилив твоє вухо, | | 17 Господи! Ти почув бажання смиренних; покріпив серце їх, і прихилив ухо твоє, |
18 щоб дати суд сироті та пригніченому, щоб більш не страшив чоловік із землі! | | 18 щоб захистити право сироти й пригніченого, щоб земнородний не лякав уже більше. | | 18 Щоб судити правду сиротинї і пригнобленому, щоб чоловік, що із землї взявся, не лякав більше. |