1 Життя моє стало бридке для моєї душі... Нехай нарікання своє я на себе пущу, нехай говорю я в гіркоті своєї душі!1 Остогидло душі моїй життя моє; занурюся в журбу мою; буду говорити в гіркотах душі моєї!1 «Життя моє мені набридло! Дам волю смуткові моєму, і говоритиму в гіркоті душі моєї.1 Струджений моєю душею, стогнучи, випущу на Нього мої слова. Вискажу, охоплений, гіркоту моєї душі1 Омерзїло душі моїй життє моє; то ж дам я волю смуткові мойму; говорити му в горю душі моєї.
2 Скажу Богові я: Не осуджуй мене! Повідом же мене, чого став Ти зо мною на прю?2 Скажу Богові: Не звинувачуй мене; скажи мені, за що Ти зі мною змагаєшся?2 Я скажу Богові: Не засуджуй мене! Вкажи мені, за що зо мною правуєшся.2 і скажу до Господа: Не учи мене безбожно чинити. І чому Ти мені так судив?2 Я скажу Богу: Не обвинувачуй мене, а обяви менї, за що мене так переслїдуєш?
3 Чи це добре Тобі, що Ти гнобиш мене, що погорджуєш творивом рук Своїх, а раду безбожних освітлюєш?3 Чи добре для Тебе, що Ти пригнічуєш, що зневажаєш справу рук Твоїх, а на раду гріховодників посилаєш світло?3 Чи це для тебе добре мене гнітити, твоїх рук діло нехтувати та раді грішників сприяти?3 Чи добре Тобі, якщо безбожно чинитиму, бо Ти відкинув діла моїх рук, а раду безбожних Ти сприйняв?3 Чи тобі се добрим видиться, що так пригнїтаєш, що байдуже тобі дїло рук твоїх, а на раду безбожників посилаєш сьвітло?
4 Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить людина людину?4 Хіба в Тебе тілесні очі, і Ти дивишся, як дивиться людина?4 Невже в тебе тілесні очі? Невже ти бачиш, як людина бачить?4 Чи, бачачи, бачиш як смертний чоловік, чи Ти побачиш, так як бачить чоловік?4 Чи в тебе очі людські, чи по людськи ти бачиш?
5 Хіба Твої дні як дні людські, чи літа Твої як дні мужа,5 Хіба дні Твої, як дні людини, чи літа Твої, як дні мужа?5 Чи дні твої подібні до днів людських, роки твої, немов дні смертних,5 Чи твоє життя є людським, чи твої роки людські?5 Чи в тебе днї, як людські, й роки твої, як у людини,
6 що шукаєш провини моєї й вивідуєш гріх мій,6 Нащо Ти шукаєш вади в мені і вивідуєш гріх мій,6 що ти шукаєш у мене провини,! розвідуєшся, чи є гріх у мені,6 Бо Ти пошукав моє беззаконня і вислідив мої гріхи.6 Що ти аж шукаєш скази в менї й розвідуєшся, чи є гріх у менї,
7 хоч відаєш Ти, що я не беззаконник, та нема, хто б мене врятував від Твоєї руки?7 Хоч відаєш, що я безневинний, і що нікому визволити від руки Твоєї?7 хоча й знаєш, що я не провинився, що нікому спастися з руки твоєї?7 Бо Ти знаєш, що я не вчинив безбожно. Але хто є той, що спасає з твоїх рук?7 Хоч знаєш, що я не проступник, та нїкому ратувати мене з руки твоєї?
8 Твої руки створили мене і вчинили мене, потім Ти обернувся і губиш мене...8 Твої руки попрацювали наді мною і утворили всього мене цілком, – і Ти нищиш мене?8 Руки твої мене склали й сотворили, і ти ж мене всього руйнуєш?8 Твої руки зліпили мене і створили мене, після цього, змінивши, Ти мене побив.8 Руки твої трудились надо мною, й виробили ввесь мій образ навкруги, - й ти губиш мене?
9 Пам'ятай, що мов глину мене обробив Ти, і в порох мене обертаєш.9 Пригадай, що Ти, мов глину, вчинив мене і на тлін мене перетворюєш?9 Згадай, благаю, що ти мене виробив, неначе глину; і хочеш знову в порох мене повернути.9 Згадай, що Ти мене зліпив з глини, а знову повертаєш мене до землі.9 Спогадай, що ти наче глину, обробив мене, а тепер у порох обертаєш мене?
10 Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згустив Ти мене, мов на сир?10 Хіба не Ти вилив мене, як молоко, і, мов сир, згустив мене,10 Чи ж ти не вилив мене молоком, не згустив мене сиром?10 Чи не як молоко Ти мене видоїв, витиснув же мене подібно до сира?10 Чи ж не ти вилив мене молоком і згустив мене сиром.
11 Ти шкірою й тілом мене зодягаєш, і сплів Ти мене із костей та із жил.11 Шкірою і плоттю зодягнув мене, кістками і жилами зв'язав мене,11 Ти одяг мене шкірою й тілом, з костей і жил зіткав єси мене.11 Скірою і тілом Ти мене зодягнув, кістьми ж і сухожиллям Ти мене зішив.11 Скірою й тїлом з'одяг мене, а кістьми й жилами скріпив мене,
12 Життя й милість подав Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.12 Життя і милість дарував мені, і піклування Твоє охороняло дух мій!12 Ти дав мені життя і милість, і твоя опіка зберегла мій дух.12 Життя ж і милосердя Ти мені дав, а твій нагляд оберіг мій дух.12 Життє й милость дарував менї, а опіка твоя хоронила духа мого?
13 А оце заховав Ти у серці Своєму, я знаю, що є воно в Тебе:13 Але й те приховував Ти в серці Своєму, – знаю, що це було у Тебе, –13 Та ось що скрив ти в твоїм серці, я знаю, що воно оце на думці в тебе: 13 Маючи це в собі, знаю, що все можеш, ніщо ж Тобі неможливе.13 Але й те скривав ти в серцї свойму, - я знаю, що се й було в тебе (на думцї), -
14 якщо я грішу, Ти мене стережеш, та з провини моєї мене не очищуєш...14 Коли я згрішу, Ти помітиш, і не залишиш гріха мого без покари.14 якщо грішу, - за мною назирати й гріха мені не відпускати.14 Бо якщо ж грішу, Ти наді мною сторожиш, а безвинним від беззаконня Ти мене не зробив.14 Що, як я провиню, ти взнаєш і не зіставиш гріха мого без кари.
15 Якщо я провинюся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підняти свою голову, ситий стидом та напоєний горем своїм!...15 Якщо я завинив, горе мені! Якщо ж праведний, то не смію підвести голови моєї. Я перенасичений приниженням; глянь на бідування моє;15 Горе мені, як завиню! Та хоч і правий я - не зважусь голову підняти, я, насичений ганьбою, упоєний бідою!15 Бо якщо буду безбожний, горе мені. Якщо ж буду праведний, не можу піднятися, бо я є повний безчестя.15 Горе менї, коли я провинив! а хоч я й без гріха, то не зважуся підвести голови моєї. О, я понижений аж надто; то ж зглянься на біду мою;
16 А коли піднесеться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і знову предивно зо мною поводишся:16 Воно зростає. Ти женешся за мною, мов лев, і знову вчиняєш напад на мене; і знову предивно приходиш до мене.16 Якщо я підведусь, мов лев, ти гонишся за мною і знов показуєш на мені твою велич.16 Бо на мене полюють, наче на лева, щоб убити, знову ж, обернувши мене, Ти страшно нищиш,16 Вона щораз більша. Ти женеш за мною, мов лев, і знов нападаєш на мене й чудним (силою) показуєш себе в менї.
17 поновлюєш свідків Своїх проти мене, помножуєш гнів Свій на мене, військо за військом на мене Ти шлеш...17 Виводиш нових свідків Твоїх супроти мене; збільшуєш гнів Твій до мене, і нещастя одне за одним збираються супроти мене.17 Виводиш нових свідків проти мене, і збільшуєш твій гнів на мене: дедалі нові лави йдуть у бій на мене.17 обновляючи проти мене моє випробування. Гнів же великий Ти виказав мені, Ти ж навів на мене випробування.17 Виводиш нових твоїх сьвідків проти мене; збільшуєш гнїв твій на мене, і біди, щораз нові, стають боєвою лавою проти мене.
18 І нащо з утроби Ти вивів мене? Я був би помер, і жоднісіньке око мене не побачило б,18 І навіщо Ти вивів мене з лона? Нехай би я вмер, коли ще нічиє око не бачило мене.18 Навіщо вивів мене з лона? Я був би вмер, - мене не бачило б ніяке око.18 Отже, навіщо Ти мене вивів з лона, і я не помер, і мене око не побачило,18 І про що вивів єси мене з утроби? Лучше б я вмер був, як мене ще не бачило нїчиє око;
19 як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гробу...19 Нехай би я, як неіснуючий, з лона був би перенесений до гробу!19 Я був би, наче б мене й не було ніколи; мене перенесли б з утроби в домовину.19 і став я наче той, що не є? Бо чому з лона я не був покладений до гробівця?19 Нехай би я, як не бувший на сьвітї, з матїрнього живота перенесений був у гріб.
20 Отож, дні мої нечисленні, перестань же, й від мене вступись, і нехай не турбуюся я бодай трохи,20 Чи не замалі дні мої? Залиши, відступися од мене, щоб я хоч трішки збадьорився,20 Днів життя мого так мало! Лиши мене, щоб я розвеселився трохи,20 Чи не коротким є час мого життя? Дозволь мені трохи спочити,20 Чи ж не мало вже днїв моїх? Перестань же, відступи від мене, щоб я хоч трохи очуняв,
21 поки я не піду й не вернуся! до краю темноти та смертної тіні,21 Поки я піду, і вже не повернуся, – до країни пітьми і тіні смертної.21 поки піду й не повернуся, в країну темряви й смертельної тіні,21 поки я піду звідки не повернуся, до землі темряви і мороку,21 Покіль пійду - й не вернусь - в країну темряви й тїнї смертньої,
22 до темного краю, як морок, до тьмяного краю, в якому порядків нема, і де світло, як темрява...22 До країни мороку, яким є морок тіні смертної, де немає устрою, [де] світло є пітьма.22 в країну смертельної тіні та безладу, де світло, немов пітьма.»22 до землі вічної темряви, де немає світла, ані видіння життя смертного чоловіка.22 В країну мрака, яким є пітьма тїнї смертньої, де нема порядку, де темрява, як сама чорна пітьма.