1 Життя моє стало бридке для моєї душі... Нехай нарікання своє я на себе пущу, нехай говорю я в гіркоті своєї душі! | 1 Остогидло душі моїй життя моє; занурюся в журбу мою; буду говорити в гіркотах душі моєї! | 1 «Життя моє мені набридло! Дам волю смуткові моєму, і говоритиму в гіркоті душі моєї. | 1 Струджений моєю душею, стогнучи, випущу на Нього мої слова. Вискажу, охоплений, гіркоту моєї душі | 1 Омерзїло душі моїй життє моє; то ж дам я волю смуткові мойму; говорити му в горю душі моєї. |
2 Скажу Богові я: Не осуджуй мене! Повідом же мене, чого став Ти зо мною на прю? | 2 Скажу Богові: Не звинувачуй мене; скажи мені, за що Ти зі мною змагаєшся? | 2 Я скажу Богові: Не засуджуй мене! Вкажи мені, за що зо мною правуєшся. | 2 і скажу до Господа: Не учи мене безбожно чинити. І чому Ти мені так судив? | 2 Я скажу Богу: Не обвинувачуй мене, а обяви менї, за що мене так переслїдуєш? |
3 Чи це добре Тобі, що Ти гнобиш мене, що погорджуєш творивом рук Своїх, а раду безбожних освітлюєш? | 3 Чи добре для Тебе, що Ти пригнічуєш, що зневажаєш справу рук Твоїх, а на раду гріховодників посилаєш світло? | 3 Чи це для тебе добре мене гнітити, твоїх рук діло нехтувати та раді грішників сприяти? | 3 Чи добре Тобі, якщо безбожно чинитиму, бо Ти відкинув діла моїх рук, а раду безбожних Ти сприйняв? | 3 Чи тобі се добрим видиться, що так пригнїтаєш, що байдуже тобі дїло рук твоїх, а на раду безбожників посилаєш сьвітло? |
4 Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить людина людину? | 4 Хіба в Тебе тілесні очі, і Ти дивишся, як дивиться людина? | 4 Невже в тебе тілесні очі? Невже ти бачиш, як людина бачить? | 4 Чи, бачачи, бачиш як смертний чоловік, чи Ти побачиш, так як бачить чоловік? | 4 Чи в тебе очі людські, чи по людськи ти бачиш? |
5 Хіба Твої дні як дні людські, чи літа Твої як дні мужа, | 5 Хіба дні Твої, як дні людини, чи літа Твої, як дні мужа? | 5 Чи дні твої подібні до днів людських, роки твої, немов дні смертних, | 5 Чи твоє життя є людським, чи твої роки людські? | 5 Чи в тебе днї, як людські, й роки твої, як у людини, |
6 що шукаєш провини моєї й вивідуєш гріх мій, | 6 Нащо Ти шукаєш вади в мені і вивідуєш гріх мій, | 6 що ти шукаєш у мене провини,! розвідуєшся, чи є гріх у мені, | 6 Бо Ти пошукав моє беззаконня і вислідив мої гріхи. | 6 Що ти аж шукаєш скази в менї й розвідуєшся, чи є гріх у менї, |
7 хоч відаєш Ти, що я не беззаконник, та нема, хто б мене врятував від Твоєї руки? | 7 Хоч відаєш, що я безневинний, і що нікому визволити від руки Твоєї? | 7 хоча й знаєш, що я не провинився, що нікому спастися з руки твоєї? | 7 Бо Ти знаєш, що я не вчинив безбожно. Але хто є той, що спасає з твоїх рук? | 7 Хоч знаєш, що я не проступник, та нїкому ратувати мене з руки твоєї? |
8 Твої руки створили мене і вчинили мене, потім Ти обернувся і губиш мене... | 8 Твої руки попрацювали наді мною і утворили всього мене цілком, – і Ти нищиш мене? | 8 Руки твої мене склали й сотворили, і ти ж мене всього руйнуєш? | 8 Твої руки зліпили мене і створили мене, після цього, змінивши, Ти мене побив. | 8 Руки твої трудились надо мною, й виробили ввесь мій образ навкруги, - й ти губиш мене? |
9 Пам'ятай, що мов глину мене обробив Ти, і в порох мене обертаєш. | 9 Пригадай, що Ти, мов глину, вчинив мене і на тлін мене перетворюєш? | 9 Згадай, благаю, що ти мене виробив, неначе глину; і хочеш знову в порох мене повернути. | 9 Згадай, що Ти мене зліпив з глини, а знову повертаєш мене до землі. | 9 Спогадай, що ти наче глину, обробив мене, а тепер у порох обертаєш мене? |
10 Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згустив Ти мене, мов на сир? | 10 Хіба не Ти вилив мене, як молоко, і, мов сир, згустив мене, | 10 Чи ж ти не вилив мене молоком, не згустив мене сиром? | 10 Чи не як молоко Ти мене видоїв, витиснув же мене подібно до сира? | 10 Чи ж не ти вилив мене молоком і згустив мене сиром. |
11 Ти шкірою й тілом мене зодягаєш, і сплів Ти мене із костей та із жил. | 11 Шкірою і плоттю зодягнув мене, кістками і жилами зв'язав мене, | 11 Ти одяг мене шкірою й тілом, з костей і жил зіткав єси мене. | 11 Скірою і тілом Ти мене зодягнув, кістьми ж і сухожиллям Ти мене зішив. | 11 Скірою й тїлом з'одяг мене, а кістьми й жилами скріпив мене, |
12 Життя й милість подав Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа. | 12 Життя і милість дарував мені, і піклування Твоє охороняло дух мій! | 12 Ти дав мені життя і милість, і твоя опіка зберегла мій дух. | 12 Життя ж і милосердя Ти мені дав, а твій нагляд оберіг мій дух. | 12 Життє й милость дарував менї, а опіка твоя хоронила духа мого? |
13 А оце заховав Ти у серці Своєму, я знаю, що є воно в Тебе: | 13 Але й те приховував Ти в серці Своєму, – знаю, що це було у Тебе, – | 13 Та ось що скрив ти в твоїм серці, я знаю, що воно оце на думці в тебе: | 13 Маючи це в собі, знаю, що все можеш, ніщо ж Тобі неможливе. | 13 Але й те скривав ти в серцї свойму, - я знаю, що се й було в тебе (на думцї), - |
14 якщо я грішу, Ти мене стережеш, та з провини моєї мене не очищуєш... | 14 Коли я згрішу, Ти помітиш, і не залишиш гріха мого без покари. | 14 якщо грішу, - за мною назирати й гріха мені не відпускати. | 14 Бо якщо ж грішу, Ти наді мною сторожиш, а безвинним від беззаконня Ти мене не зробив. | 14 Що, як я провиню, ти взнаєш і не зіставиш гріха мого без кари. |
15 Якщо я провинюся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підняти свою голову, ситий стидом та напоєний горем своїм!... | 15 Якщо я завинив, горе мені! Якщо ж праведний, то не смію підвести голови моєї. Я перенасичений приниженням; глянь на бідування моє; | 15 Горе мені, як завиню! Та хоч і правий я - не зважусь голову підняти, я, насичений ганьбою, упоєний бідою! | 15 Бо якщо буду безбожний, горе мені. Якщо ж буду праведний, не можу піднятися, бо я є повний безчестя. | 15 Горе менї, коли я провинив! а хоч я й без гріха, то не зважуся підвести голови моєї. О, я понижений аж надто; то ж зглянься на біду мою; |
16 А коли піднесеться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і знову предивно зо мною поводишся: | 16 Воно зростає. Ти женешся за мною, мов лев, і знову вчиняєш напад на мене; і знову предивно приходиш до мене. | 16 Якщо я підведусь, мов лев, ти гонишся за мною і знов показуєш на мені твою велич. | 16 Бо на мене полюють, наче на лева, щоб убити, знову ж, обернувши мене, Ти страшно нищиш, | 16 Вона щораз більша. Ти женеш за мною, мов лев, і знов нападаєш на мене й чудним (силою) показуєш себе в менї. |
17 поновлюєш свідків Своїх проти мене, помножуєш гнів Свій на мене, військо за військом на мене Ти шлеш... | 17 Виводиш нових свідків Твоїх супроти мене; збільшуєш гнів Твій до мене, і нещастя одне за одним збираються супроти мене. | 17 Виводиш нових свідків проти мене, і збільшуєш твій гнів на мене: дедалі нові лави йдуть у бій на мене. | 17 обновляючи проти мене моє випробування. Гнів же великий Ти виказав мені, Ти ж навів на мене випробування. | 17 Виводиш нових твоїх сьвідків проти мене; збільшуєш гнїв твій на мене, і біди, щораз нові, стають боєвою лавою проти мене. |
18 І нащо з утроби Ти вивів мене? Я був би помер, і жоднісіньке око мене не побачило б, | 18 І навіщо Ти вивів мене з лона? Нехай би я вмер, коли ще нічиє око не бачило мене. | 18 Навіщо вивів мене з лона? Я був би вмер, - мене не бачило б ніяке око. | 18 Отже, навіщо Ти мене вивів з лона, і я не помер, і мене око не побачило, | 18 І про що вивів єси мене з утроби? Лучше б я вмер був, як мене ще не бачило нїчиє око; |
19 як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гробу... | 19 Нехай би я, як неіснуючий, з лона був би перенесений до гробу! | 19 Я був би, наче б мене й не було ніколи; мене перенесли б з утроби в домовину. | 19 і став я наче той, що не є? Бо чому з лона я не був покладений до гробівця? | 19 Нехай би я, як не бувший на сьвітї, з матїрнього живота перенесений був у гріб. |
20 Отож, дні мої нечисленні, перестань же, й від мене вступись, і нехай не турбуюся я бодай трохи, | 20 Чи не замалі дні мої? Залиши, відступися од мене, щоб я хоч трішки збадьорився, | 20 Днів життя мого так мало! Лиши мене, щоб я розвеселився трохи, | 20 Чи не коротким є час мого життя? Дозволь мені трохи спочити, | 20 Чи ж не мало вже днїв моїх? Перестань же, відступи від мене, щоб я хоч трохи очуняв, |
21 поки я не піду й не вернуся! до краю темноти та смертної тіні, | 21 Поки я піду, і вже не повернуся, – до країни пітьми і тіні смертної. | 21 поки піду й не повернуся, в країну темряви й смертельної тіні, | 21 поки я піду звідки не повернуся, до землі темряви і мороку, | 21 Покіль пійду - й не вернусь - в країну темряви й тїнї смертньої, |
22 до темного краю, як морок, до тьмяного краю, в якому порядків нема, і де світло, як темрява... | 22 До країни мороку, яким є морок тіні смертної, де немає устрою, [де] світло є пітьма. | 22 в країну смертельної тіні та безладу, де світло, немов пітьма.» | 22 до землі вічної темряви, де немає світла, ані видіння життя смертного чоловіка. | 22 В країну мрака, яким є пітьма тїнї смертньої, де нема порядку, де темрява, як сама чорна пітьма. |