1 І було слово Господнє до Йони, Аміттаєвого сина, таке:1 І було слово Господнє до Йони, сина Аміттаєвого: 1 Слово Господнє надійшло до Йони, сина Амітая: 1 І до Йони сина Аматія було господне слово, що казало: 1 І надійшло слово Господнє до Йони Аматієнка, таке:
2 Устань, іди до Ніневії, великого міста, і проповідуй проти нього, бо їхнє зло прийшло перед лице Моє.2 Підведися, йди до Ніневії – міста великого і проповідуй в ньому, бо злочини його дійшли до Мене.2 «Встань, іди в Ніневію, оте велике місто, і проповідуй проти нього, бо злоба їхня піднялася до мене.»2 Встань і піди до великого міста Ніневії і проповідуй в ньому, що до Мене прийшов крик його зла.2 Устань, подайсь у Ниневію, в город великий, і проповідуй проти його, бо ледарства його дойшли до мене.
3 І встав Йона, щоб утекти до Таршішу з-перед Господнього лиця. І зійшов він до Яфи, і знайшов корабля, що йшов до Таршішу, і дав заплату його, і ввійшов у нього, щоб відплисти з ними до Таршішу з-перед Господнього лиця.3 І підвівся Йона, щоб утікати до Таршішу від обличчя Господнього, і прийшов до Яфи і знайшов корабля, що йшов до Таршішу, віддав гроші за перевіз і зійшов на нього, аби пливти з ними на Таршіш від обличчя Господнього.3 Та Йона встав, щоб утікати в Таршіш, далеко від Господа. Прийшов він до Яффи, знайшов корабель, що плив у Таршіш, заплатив за переправу й вступив до нього, щоб відплисти з ними у Таршіш, далеко від Господа.3 І встав Йона, щоб втекти до Тарсіса з перед господного лиця, і зійшов до Йоппії і знайшов корабель, що йшов до Тарсіса, і дав свій наєм і ввійшов до нього, щоб плисти з ними до Тарсіса з перед господнього лиця.3 Йона ж устав, щоб утїкати від Господа в Тарсис, і, дойшовши до Яфи, знайшов корабель, що йшов у Тарсис, заплатив гроші за переправу, й вступив на нього, щоб на ньому одплисти в Тарсис перед лицем Господнїм.
4 А Господь кинув сильного вітра на море, і знялася на морі велика буря, і вже думали, що корабель буде розбитий.4 Але Господь кинув дужий вітер на море, і вчинилася на морі велика буря, і корабель уже мав розбитися.4 Але Господь кинув на море великий вітер, і на морі знялася страшна хуртовина, тож корабель ось-ось мав уже розбитись.4 І Господь підняв вітер на морі, і була велика буря на морі, і корабель був в небезпеці розбитися.4 Господь же послав на море велику бурю, і постала на морі лиха хуртовина, так що караблеві приходилось розбитись.
5 І налякалися моряки, і кликали кожен до своїх богів, і викидали ті речі, що були на кораблі, до моря, щоб полегшити себе. А Йона зійшов до споду корабля, і ліг, і заснув.5 І налякалися мореплавці і заплакали кожний до свого бога, і почали кидати в море поклажу з корабля, щоби злегшити його від неї; а Йона спустився в трюм корабля, ліг і міцно заснув.5 Злякались моряки і закричали кожен до свого бога, а щоб облегшити корабель, викинули вантаж, що був на ньому, в море. Йона ж зійшов у саму середину судна, ліг і заснув глибоко.5 І збоялися моряки і закричали кожний до їхнього бога і викидали до моря посуд, що в кораблі, щоб облегчитися від них. А Йона зійшов в живіт корабля і спав і храпів.5 І полякались моряки, й почали взивати кожен до свого бога. І викидали в море склад із корабля, щоб його полегчити; Йона ж зійшов у середину на дно, лїг та й заснув твердим сном.
6 І приступив до нього керівник корабля, та й сказав йому: Чого ти спиш? Уставай, заклич до свого Бога, може згадає цей Бог про нас, і ми не згинемо.6 І прийшов до нього керманич корабля і сказав йому: Чого ти спиш? Підведися, загукай до свого Бога, то, може, Бог твій згадає про нас, і ми не загинемо.6 І підійшов до нього головний над моряками та й каже: «Як тобі спати? Вставай, візви до твого Бога, може він зглянеться над нами й ми де загинемо.»6 І до нього прийшов головний моряк і сказав йому: Чому ти храпиш? Встань приклич твого Бога, щоб Бог спас нас і ми не згинули.6 І прийшов до його керманич корабельний та й каже: Як тобі спати? вставай, покликни до твого Бога; може сей Бог зглянеться на нас, і ми не погинемо.
7 І сказали вони один до одного: Ідіть, і киньмо жеребки, та й пізнаємо, через кого нам оце лихо. І кинули вони жеребки, і впав жеребок на Йону.7 І сказали один одному: Ходімо, кинемо жереба, щоб дізнатися, за кого спіткало нас це лихо. І кинули жереба, і випав жереб на Йону.7 І говорили один до одного: «Ось киньмо лишень жереб, щоб довідатись, через кого сталось нам це лихо.» Кинули вони жереб і жереб упав на Йону.7 І сказав кожний до свого ближнього: Ходіть вкинемо жереби і пізнаємо задля кого в нас є це зло. І вкинули жереби, і жереб впав на Йону.7 І говорили вони один одному: Ось, киньмо лишень жереб, щоб довідатись, за чию провину сталась нам ся пригода. Як же кинули вони жереб, упав він на Йону.
8 І сказали до нього: Об'яви ж нам, через що нам це лихо? Яке твоє зайняття, і звідки ти йдеш? Який твій край, і з якого ти народу?8 Тоді сказали йому: Скажи нам, за кого спіткала нас оця біда? Чим ти займаєшся? І звідки ти прямуєш? Де твоя країна, і з якого ти народу?8 І кажуть вони до нього: «Скажи нам, будь ласка, через кого сталось нам це лихо? Яке твоє зайняття? Звідки ти йдеш, який твій край, з якого ти народу?»8 І сказали до нього: Сповісти нам задля чого це зло є в нас. Яке твоє діло? І звідки йдеш, і з якої ти країни і з якого народу?8 І кажуть вони йому: Скажи же нам, за яку провину сталась нам ся пригода? Яке твоє дїло й звідки ти йдеш? де твій край, і з якого ти народу?
9 І сказав він до них: Я єврей, і боюся я Господа, Небесного Бога, що вчинив море та суходіл.9 І він сказав їм: Я – єврей, вшановую Господа Бога небес, що утворив море і суходіл.9 Він відповів їм: «Я - єврей і почитаю Господа небес, що сотворив море й землю.»9 І він сказав до них: Я раб Господа і я почитаю небесного Господа Бога, який зробив море і сушу.9 І відказав їм: Я Єврей і почитаю Господа, Бога небесного, що сотворив море й увесь суходіл.
10 І налякалися ті люди великим страхом, і сказали до нього: Що це ти наробив? Бо ці люди довідалися, що він утікає з-перед Господнього лиця, бо він це їм об'явив.10 І виповнилися люди страхом великим і сказали йому: Нащо ти вчинив це? Бо дізналися ці люди, що він утікає від лиця Господнього, як він сам повідав їм.10 Злякались люди вельми й сказали до нього: «Що це ти зробив?» - довідались бо, що він утікав далеко від Господа, бо він їм признався.10 І злякалися мужі великим страхом і сказали до нього: Що це ти зробив? Томущо зрозуміли мужі, що він втікав з перед господнього лиця, бо він їм сповістив.10 І полякались вельми люде й сказали йому: Що се ти зробив? бо довідались, що він утїкав од Господа, він бо їм признався.
11 І вони сказали до нього: Що ми зробимо тобі, щоб утихомирилось море, щоб не заливало нас? Бо море бушувало все більше.11 І сказали йому: Що вчинити нам з тобою, щоб море вгамувалося для нас? Бо море не вгавало, здіймало високі хвилі.11 Далі його спитали: «Що нам з тобою чинити, щоб море, яке на нас розлютилось, утихло?» Море бо дедалі більше піднімалось і бушувало.11 І вони сказали до нього: Що зробимо з тобою і море втихомириться для нас? Бо море ішло й ще більше піднімало хвилю.11 Питають його тодї: Що нам з тобою почати, щоб море втихло про нас? бо море не переставало яритись.
12 І сказав він до них: Візьміть мене, і киньте мене до моря, і втихомириться море перед вами; бо я знаю, що через мене оця велика буря на вас.12 Тоді він сказав їм: Візьміть мене і киньте мене в море, – і море вгамується для вас, бо я знаю, що через мене спіткала вас велика буря.12 Він відповів їм: «Візьміть і киньте мене в море, й море перестане проти вас бушувати, бо я знаю, що то через мене прийшла на вас велика оця хуртовина.»12 І сказав до них Йона: Візьміть мене і вкиньте мене до моря, і море вщухне для вас. Томущо я пізнав, що через мене є ця велика буря проти вас.12 Тодї він сказав їм: Возьміте мене та й вкиньте мене в море; тодї воно втихне про вас; я бо добре знаю, що ся страшенна хуртовина прийшла на вас через мене.
13 І міцно гребли ці люди, щоб дістатися до суходолу, та не могли, бо море бушувало все більш проти них.13 Але ці люди почали дужо гребти, щоб дістатися суходолу, але не могли, бо море все ще бушувало супроти них.13 І заходились люди веслувати до берега, та не могли, бо море дедалі більше піднімалось і проти них бушувало.13 І мужі намагалися повернутись до землі і не могли, бо море ішло й ще більше піднімалося на них.13 Але ті люде силкувалися добитись до берега, та се їм не вдалось, бо море не переставало яритись проти них.
14 І вони кликнули до Господа та й сказали: О Господи, нехай же не згинемо ми за душу цього чоловіка, і не давай на нас неповинної крови, бо Ти, Господи, чиниш, як бажаєш!14 Тоді озвалися вони до Господа і сказали: Благаємо тебе, Господе, нехай не загинемо за душу чоловіка оцього, і не стягни з нас кров без провини, бо Ти, Господе, вчинив, що вгодно Тобі!14 Тоді вони візвали до Господа й сказали: «О Господи, не дай, благаємо тебе, щоб ми загинули за життя цього чоловіка, й не допусти, щоб на нас упала кров невинна, бо ти, о Господи, вчинив, як тобі було завгодно.»14 І вони закричали до Господа і сказали: Господи, хай вповні не згинемо задля душі цього чоловіка, і не дай на нас праведну кров, бо так як Ти, Господи, забажав, Ти зробив.14 Тодї покликнули вони до Господа й мовляли: Просимо тебе, Господи! не дай нам згинути за життє сього чоловіка, й не винуй нас, наче б ми безвинну кров пролили; ти бо, Господи, вчинив, що тобі сподобалось.
15 І підняли вони Йону, і кинули його до моря, і спинилося море від своєї лютости.15 І взяли Йону і кинули його в море; і вгамувалося море від люті своєї.15 Взяли вони Йону та й кинули в море, і море перестало бушувати.15 І взяли Йону і викинули його в море, і море спинилось від свого хвилювання.15 Тодї взяли вони Йону та й вкинули в море; і перестало море яритись.
16 І налякалися ці люди Господа великим страхом, і приносили Господеві жертви, і складали обітниці.16 І налякалися ці люди Господа великим страхом і принесли пожертву і дали обітниці.16 Люди вельми налякались Господа й принесли Господеві жертву та обреклись обітом.16 І мужі злякалися Господа великим страхом і принесли жертву Господеві і помолилися молитвами.16 І полякались ті люде вельми перед Господом, принесли Господеві жертву й обреклись обітами.